Нормативно-правове регулювання інжинірингової діяльності в будівництві: стан та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове регулювання інжинірингової діяльності в будівництві: стан та перспективи

І. О. КИРИЧЕНКО

Стаття присвячена детальному аналізу нормативно-правового регулювання інжинірингової діяльності в бу-дівництві. Автором наведено трирівневу систему законодавчої регламентації інжинірингової діяльності. Ключові слова: інжиніринг, інжинірингова діяльність, законодавче регулювання інжинірингу.

Постановка питання. Будь-які господарські від-носини характеризуються своїм змістом та механіз-мами впровадження в правове поле. Складнощі під час вибору правильної моделі таких відносин можуть виникати лише на етапі ідентифікації необхідного законодавства, норм та більш оптимальних інстру-ментів їх регулювання. У випадку з інжиніринговою діяльністю у сфері будівництва подібні складнощі можуть виникнути найбільш гостро, особливо в кон-тексті здійснення інжинірингової діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності (головним чином це стосується трансферту технологій та переміщення послуг, особливо тими підприємствами, які зареє-стровані як нерезиденти, але фактично здійснюють свою діяльність в Україні).

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню пи-тань інжинірингової діяльності, її сучасного стану та перспектив розвитку свої праці присвятили такі вче- ні-юристи: І. І. Мазур, Д. В. Мантуров, А. М. Мільто, К. Е. Насурлаєва, Л. К. Осика, Е. В. Попов, О. В. Редь- кін та ін.

Метою написання статті є визначення найбільш сприятливих механізмів упровадження в правове поле відносин, пов'язаних з інжиніринговою діяль-ністю.

Виклад основного матеріалу. Українське зако-нодавство має єдине визначення інжинірингової ді-яльності у сфері будівництва, яке міститься в Законі України «Про архітектурну діяльність». Так, у ст. 1 цього Закону серед інших термінів визначається й ін-жинірингова діяльність у сфері будівництва (інжині-ринг), під якою розуміється діяльність з надання послуг інженерного та технічного характеру, до яких належать проведення попередніх техніко-економіч- них обґрунтувань і досліджень, експертизи проекту, розробка програм фінансування будівництва, органі-зація виготовлення проектної документації, прове-дення конкурсів і торгів, укладання договорів під-ряду, координація діяльності всіх учасників будівни-цтва, а також здійснення технічного нагляду за бу-дівництвом об'єкта архітектури та консультації еко-номічного, фінансового або іншого характеру [1].

Разом з тим, звертаючись до Національного кла-сифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД 009:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту Укра-їни від 11 жовтня 2010 р. № 457 із змінами від 29 лис-топада 2010 р. № 530, можна побачити, що інжині-рингова діяльність входить до секції М «Професійна, наукова та технічна діяльність» та має код 71.12. Відповідно до цього нормативно-правового акта ді-яльність у сфері інжинірингу включає [2]:

- інженерний дизайн (тобто застосування зако-нів і принципів інженерії в конструюванні машин, доборі матеріалів, інструментів, структур, процесів і систем) та консультування у сферах: проектування машинобудування, промислового будівництва; про-ектів будівництва інженерних споруд, гідротехнічних споруд і транспортного будівництва; проектів управ-ління водними ресурсами; проектів у сфері електро-ніки та електротехніки, добувної інженерії, хімічної технології, машинобудування, організації виробни-цтва, системотехніки, техніки безпеки;

- розроблення проектів систем кондиціонуван- ня, охолодження, інженерні розробки щодо контролю санітарного стану та забруднення навколишнього середовища, боротьби із шумом тощо;

- геофізичні, геологічні та сейсмічні дослідження;

- діяльність у сфері геодезії: вимірювання зе-мельних ділянок та їх меж; гідрологічні розвідуваль-ні роботи; роботи з вивчення підземних шарів; карто-графічна діяльність і діяльність із надання даних щодо просторових параметрів.

Разом з тим поняття «інжиніринг» містить і По-датковий кодекс України, але лише зі змісту цього поняття випливає його тотожність із наведеним по-няттям інжинірингової діяльності у сфері будівництва, яке міститься в Законі України «Про архітектурну діяльність». Так, у підп. 14.1.85 ст. 14 Податкового кодексу України інжиніринг визначається як надання послуг (виконання робіт) із складення технічних за-вдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, вико-нання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проек-тування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та автор-ського нагляду під час монтажних та пусконалагоджу-вальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами) [3].

В аналізованому аспекті варто погодитися з твер-дженням О. Є. Кузьміна та Н. А. Городиської, згідно з яким доволі складно навести точний перелік робіт і послуг, які повинні входити у «пакет інжинірингу», адже це залежить як від вибору замовника, так і від особливостей тієї чи іншої сфери економіки. Також варто звернути увагу і на динамічність кон'юнктури ринку, у зв'язку із чим можуть виникати нові види таких робіт і послуг, які також належатимуть до ін-жинірингових. Фіксування виключного переліку ін-жинірингових робіт і послуг через цю причину може призвести в майбутньому до юридичних колізій, власне, як і точне визначення цього виду діяльності в законодавстві [4].

З одного боку, те, що законодавець чітко, одно-значно й одноразово визначає дану категорію, може свідчити про відсутність подвійного законодавчого регулювання інжинірингу, яке, до речі, властиве ба-гатьом сферам господарювання. З іншого - жоден інший нормативний акт не містить більш-менш пов-ного комплексу норм, які б регулювали відносини у сфері інжинірингу в будівництві, а той факт, що згаданий нами Закон України взагалі ототожнює по-няття «інжиніринг» та «інжинірингова діяльність у сфері будівництва», взагалі може ввести в оману стосовно того, що інжинірингова діяльність як окре-мий вид господарської діяльності може здійснюва-тися виключно у сфері будівництва.

Однак цілком розповсюдженими є інжиніринго-ві послуги в інших галузях, зокрема у сфері промис-лового виробництва, де вони включають окрім роз-робки відповідної проектної документації ще й комп-лекс маркетингових послуг, а також авторське супроводження інноваційних технологій. Що ж сто-сується інжинірингу в будівництві, то нормативно- правове забезпечення такої діяльності можна аналі-зувати за двома напрямами. інжиніринговий будівництво державний стандарт

По-перше, мова йде про аналіз нормативно-пра-вового забезпечення тих сфер відносин, елементи яких тим чи іншим чином входять до складу інжині-рингової діяльності в будівництві. На нашу думку, сферами правового регулювання цього виду діяль-ності слід назвати самі відносини, що об'єднуються за галузевим чи предметним критерієм та потребу-ють відповідного правового впливу. Такими відноси-нами, зокрема, можуть бути відносини з приводу створення та використання інновацій; право інтелек-туальної власності (оскільки інжинірингові послуги включають у себе операції, які захищаються законо-давством про авторські права); відносини у сфері будівництва та архітектури; відносини аутсорсингу тощо.

По-друге, аналіз нормативно-правового регулю-вання інжинірингової діяльності у сфері будівництва можна провадити і за рівнями регулювання, виходя-чи з юридичної сили того чи іншого нормативного акта. Так, аналіз можна проводити за трьома рівнями:

- макрорівень (рівень систематизованих (коди-фікованих) нормативно-правових актів), у рамках якого відбуватиметься аналіз найбільш визначальних нормативно-правових актів, норми яких регулюють вихідні засади діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі й тих, що провадять інжинірингову ді-яльність у сфері будівництва. У цьому контексті основну увагу привертають Цивільний кодекс Укра-їни (в частині регулювання надання послуг); Госпо-дарський кодекс України (в частині визначення основних засад діяльності суб'єктів господарювання, а також їх діяльності у сфері капітального будівни-цтва); Податковий кодекс України (в частині оподат-кування діяльності суб'єктів господарювання. Але оскільки інжинірингові підприємства не мають жод-них податкових пільг, то аналіз слід проводити ситу-ативно за тими напрямами, на які буде акцентовано увагу в рамках даного дослідження);

- мезорівень (рівень законів та підзаконних ак-тів), у рамках якого відбуватиметься аналіз право-вого забезпечення самої інжинірингової діяльності як комплексу розрізнених послуг передовсім у сфері проектування, планування, будівництва та експлуа-тації об'єктів житлової, нежитлової, промислової, соціальної інфраструктури, споруд тощо. Основна увага, безумовно, звертатиметься на законодавство у сфері будівництва та архітектури;

- галузевий (підзаконні акти, які стосуються ви-ключно інжинірингу в будівництві), у рамках якого відбуватиметься аналіз підзаконних нормативних актів переважно у сфері регулювання окремих вузьких ас-пектів здійснення інжинірингової діяльності в будів-ництві. Зокрема, такий аналіз охоплюватиме норми та нормативи, що регулюють різні аспекти якості та ви-мог до проведення будівельних, монтажних та про-ектувальних робіт та інші надзвичайно вузькі сфери.

На нашу думку, саме другий варіант аналізу нор-мативно-правового регулювання інжинірингової ді-яльності у сфері будівництва, тобто шляхом розподі-лу нормативних актів за їх юридичною силою на три великі групи, є найбільш ефективний, оскільки дасть змогу зосередитися виключно на вихідних, загальних засадах або, навпаки, на більш вузьких аспектах, що так чи інакше стосуються інжинірингової діяльності.

Перший рівень нормативно-правових актів - ма- крорівень - містить у собі такі законодавчі акти, які мають універсальний характер, мова йде, зокрема, про Господарський, Податковий та Цивільний ко-декси України.

Проаналізувавши вказані нормативно-правові акти, можна дійти висновку, що в Податковому ко-дексі України законодавець не робить суттєвих по-даткових преференцій особам, які отримують чи надають інжинірингові послуги. Однак саме ПК України відкриває досить гостру проблему, що ж саме розуміти під інжиніринговими послугами, оскільки в самому Кодексі міститься визначення лише інжинірингу. Іншими словами, не зрозуміло, чи розуміти під інжиніринговими послугами будь-які послуги, надані суб'єктами господарювання, КВЕД яких містить «інжиніринг», або варто ж внести уточ-нення в підп. 14.1.85 ст. 14 та замість «інжинірингу» ввести поняття «інжинірингові послуги» [3].

Також слід зауважити, що проаналізовані нами норми Цивільного кодексу України, які регулюють управління майном, відносяться до інжинірингової діяльності у сфері будівництва, виключно якщо об'єктом управління є нерухоме майно.

Що стосується дослідження положень Господар-ського кодексу України, то зазначимо, що ГК Укра-їни містить низку норм, які регулюють окремі аспек-ти надання інжинірингових послуг у сфері будівни-цтва, але разом з тим, на нашу думку, доцільним може бути його доповнення окремою главою, яка б містила норми, що визначали сутність інжинірин-гової діяльності.

Мезорівень нормативно-правового забезпечення інжинірингової діяльності у сфері будівництва голов-ним чином складається з низки законів України та постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, мова йде про такі нормативно-правові акти, як Закон Укра-їни «Про архітектурну діяльність», наказ Міністер-ства регіонального розвитку та будівництва України від 06.10.2010 р. N° 392 «Про внесення змін до Ліцен-зійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів ар-хітектури» [5], Закон України «Про основи містобу-дування», Закон України «Про регулювання містобу-дівної діяльності», Закон України «Про відповідаль-ність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та ін.

Тобто можна стверджувати, що крім ліцензуван-ня діяльності самого суб'єкта господарювання, що надає інжинірингові послуги, відповідну сертифіка-цію знань повинні проходити і фактичні виконавці таких послуг. Такі достатньо жорсткі умови здійснен-ня інжинірингової діяльності пов'язані із тими об-сягами та характером робіт, що здійснюються інжи-ніринговими компаніями, а також тими ризиками, які такі роботи можуть нести для великої кількості сто-ронніх осіб.

Надзвичайно вагомим компонентом нормативно-правового регулювання інжинірингової діяльності, незважаючи на свою вузьку спеціалізацію, є система державних стандартів у сфері будівництва та архі-тектурної діяльності, що являють собою саме галу-зевій рівень законодавчого регулювання інжинірин-гової діяльності. Подібний зріз правового поля в за-безпеченні інжинірингової діяльності обумовлений специфікою сукупності послуг та процедур, які об'єднані в рамках неї. Іншими словами, важливість дотримання необхідного рівня будівельних, проект-них та експлуатаційних стандартів випливає з харак-теру діяльності інжинірингових підприємств, оскіль-ки ті об'єкти, які вони створюють, експлуатують та обслуговують, пов'язані із великими ризиками для осіб, що ними користуються. Тому аналіз Державних стандартів України та Державних будівельних норм є важливим і з точки зору забезпечення якості інжи-нірингових послуг, і в контексті контролю за вико-нанням інжиніринговими підприємствами техніч-них умов будівництва та експлуатації об'єктів не-рухомості.

Висновки. Таким чином, за результатами аналі-зу нормативно-правового регулювання інжиніринго-вої діяльності у сфері будівництва можна зробити низку висновків.

По-перше, правове поле, яке покликане забез-печити діяльність суб'єктів господарювання, що надають інжинірингові послуги, характеризується несистемністю та фрагментарністю. Певна врівнова-жена та вибудована система простежується виключ-но у сфері державних стандартів та державних буді-вельних норм, але інші аспекти інжинірингової ді-яльності такої системи не мають. Натомість існують окремі блоки норм, що регулюють різні аспекти на-дання інжинірингових послуг у різних нормативних актах. Зокрема, мова йде про регулювання господар-ської діяльності у сфері будівництва (ГК України), надання послуг у сфері управління майном (ЦК Укра-їни), окремих аспектів оподаткування інжинірингової діяльності (ПК України) тощо.

По-друге, чітко простежується відсутність узго-дженості в законодавчо визначеному категоріально-му апараті у сфері інжинірингової діяльності. Так, визначення «інжинірингової діяльності у сфері бу-дівництва (інжинірингу») містяться в Законі Укра-їни «Про архітектурну діяльність» та ПК України відповідно. Але для цілей ПК України найбільше підходить категорія «інжинірингові послуги», оскільки фінансовий результат від надання таких послуг стає фактично предметом податкових від-носин, у той же час вітчизняне законодавство вза-галі не містить змістовної дефініції категорії «інжи-нірингові послуги», хоча подібне словосполучення і зустрічається в деяких нормативних актах, і навіть визначається сукупність робіт, що входить до таких послуг.

По-третє, вітчизняне господарське законодав-ство досить фрагментарно регулює і порядок здій-снення інжинірингової діяльності з іноземним суб'єктом. Справа в тому, що більшість вітчизняних підприємств користується інжиніринговими послу-гами у закордонних фірм, а тому останні повинні імпортувати в Україну власні послуги. Складність виникає на етапі здійснення розрахунків та оподат-кування, оскільки в силу відсутності єдиного визна-чення інжинірингових послуг закордонні підпри-ємства розбивають їх на окремі процедурні блоки, що частіше за все уособлюють послуги з трансфер-ту технологій або послуги, пов'язані із розробкою інновацій. Подібні послуги часто дають певні пре-ференції в оподаткуванні та у сфері квотування імпорту, а отже, дають змогу легально зменшувати податкові надходження від їх надання до Держав-ного бюджету України.

По-четверте, відсутність самодостатнього блоку норм, які б регулювали інжинірингову діяльність у сфері будівництва як окремий вид господарської діяльності, породжує необхідність розробки такого блоку. Власне, було запропоновано доповнити ГК України відповідною главою 33 ^і, в якій би були сис-тематизовані норми, що визначають загальні засади здійснення інжинірингової діяльності, у тому числі й у сфері будівництва.

Отже, визначено основні недоліки й можливі на-прями вдосконалення нормативно-правового регу-лювання інжинірингової діяльності у сфері будівни-цтва та напрями уточнення окремих нормативних актів. Разом з тим правове регулювання аналізовано-го виду діяльності багато в чому пов'язано із держав-ним регулюванням, яке ґрунтується на правових нормах, але в силу специфічного характеру держав-но-управлінської діяльності має у своєму розпоря-дженні досить специфічний інструментарій, аналіз якого дасть змогу більш ґрунтовно осягнути проб-лематику господарсько-правового забезпечення ін-жинірингової діяльності у сфері будівництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про архітектурну діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 20.05.1999 № 687-XIV - Режим до-ступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/687-14.

2. Про затвердження Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної ді-яльності» 009:2010 [Електронний ресурс] : наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457. - Режим доступу: http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/71/KVED10_71_12.html.

3. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. - Режим до-ступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1397151710632038.

4. Кузьмін О. Є. Концептуальні положення визначення сутності інжинірингових підприємств [Електрон-ний ресурс] / О. Є. Кузьмін, Н. А. Городиська ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12556/1/25_131-135_Vis_722_menegment.pdf.

5. Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури [Електронний ресурс] : наказ М-ва регіон. розвитку та буд-ва України від 06.10.2010 № 392. - Режим доступу: http://minregion.info/stroitelnaya_litsenziya_Litsenziyni_umovi_3_ua.html.

Размещено на Allbest.ru