Державний механізм управління якістю життя населення: концептуальне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний механізм управління якістю життя населення: концептуальне забезпечення

О. Б. Андрющенко,

ст. викл. кафедри маркетингу ХТЕІ КНТЕУ, м. Харків

Розглянуто основні концепції державного механізму управління якістю життя населення. Проаналізовано операційні цілі і завдання по різних регіонах України. Досліджено складові поняття якості життя населення.

Ключові слова: державний механізм управління; концептуальне забезпечення механізму; складові поняття «якість життя».

якість життя населення державний

Постановка проблеми. Існуючі концептуальні положення, що визначають пріоритет якості життя населення як одного із значущих орієнтирів державного розвитку, відображені в Конституції України [1], де можна виділити наступні базові моменти:

людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3);

забезпечення екологічної безпеки і підтримки екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави (ст. 16);

кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48);

кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне

страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням

відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-

профілактичних програм (ст. 49) [1]. Але на сьогоднішній день, положення, що

забезпечують концепцію державного механізму, вимагають переосмислення і

адаптації. Виходячи з цього, виникає задача сучасного концептуального

забезпечення державного механізму управління якістю життя населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначені концептуальні положення відображені в стратегічних планах і програмах державного і регіонального розвитку. Так, Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» [2] орієнтована на досягнення 25 індикаторів, сім з яких мають пряме відношення до показників, що визначають рівень якості життя населення. Серед них можна виділити:

глобальний індекс конкурентоспроможності, який розраховує Всесвітній Економічний Форум (WEF), в якому Україна увійде в 40 кращих держав світу;

валовий внутрішній продукт (за паритетом купівельної спроможності) в розрахунку на душу населення, який розраховує Світовий банк, за планом підвищиться до 16000 доларів США;

16) середня тривалість життя людини за розрахунками Світового банку підвищиться на 3 роки;

18) частка проникнення широкосмугового Інтернету за даними Світового банку становитиме 25 абонентів на 100 осіб;

Україна візьме участь у міжнародному дослідженні якості освіти P!SA і увійде в 50 кращих держав - учасниць такого дослідження;

Україна разом зі Світовим банком розробить показник добробуту громадян, визначиться з його цільовим значенням і буде проводити моніторинг змін такого показника;

24) у глобальному індексі конкурентоспроможності в боротьбі за таланти (який розраховує одна з провідних світових бізнес-шкіл LNSEAD), Україна увійде в 30 кращих держав світу.

Так, Програма діяльності уряду України на 2017 рік передбачає прове-дення ряду реформ, спрямованих на підвищення якості життя населення [3]. Серед них необхідно виділити соціально-гуманітарну реформу, реформу системи охорони здоров'я і реформу системи управління навколишнім середовищем. Все вищевикладене дозволило сформулювати мету дослідження.

Мета дослідження - удосконалення державного механізму управління якістю життя населення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Більш детально, соціально- гуманітарна реформа передбачає:

створення ефективної системи призначення і надання пільг, перехід до адресності та монетизації надання пільг, затвердження відповідних соціальних стандартів;

підвищення ефективності системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, діяльності фондів соціального страхування, впровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування, подальший розвиток недержавного пенсійного та медичного страхування;

реформування системи призначення спеціальних пенсій, перегляд і підвищення розміру мінімальної пенсії щоквартально, а також - створення передумов для впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування [4].

У напрямку розвитку освіти, науки та інновацій дана реформа враховує напрямки, з яких необхідно особливо виділити забезпечення доступності дошкільної освіти, розвиток ринку дошкільних навчальних закладів усіх форм власності шляхом спрощення дозвільних процедур і нормативів, надання їм підтримки з бюджетів різних рівнів [4].

Реформа системи охорони здоров'я передбачає забезпечення доступності та високої якості первинної медико-санітарної допомоги, зокрема, за рахунок створення ефективної мережі відповідних закладів, оснащення їх сучасними засобами діагностування, забезпечення пацієнту можливості вільного вибору лікаря, механізмів фінансової мотивації лікаря. Як видно з даних напрямків реформування - це інструменти, які в разі їх імплементації, сприятимуть підвищенню якості життя населення.

Реформа системи управління навколишнім середовищем і інтеграція екологічної політики в інші галузеві політики включає впровадження механізмів оцінки наслідків впливу деяких громадських і приватних проектів на навколишнє природне середовище.

Отже, на центральному рівні виконавчої влади, управління якістю життя населення зводиться до реалізації трьох вищенаведених реформ. Важливо відзначити, що в програмі уряду на 2017 р поняття «якість життя» окремо не згадується так само, як і в Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020». Даний термін як стратегічна мета з'являється на рівні стратегічного регіонального планування та програмування. Так, більшість регіонів країни при розробці регіональних стратегій розвитку в якості базових стратегічних орієнтирів вказало підвищення якості життя населення, або розвиток людського капіталу.

Зокрема, Київська область в переліку стратегічних і операційних цілей і завдань вказала «Висока якість життя людини». Дана стратегічна мета в процесі декомпозиції постає у вигляді операційних цілей і завдань (табл.1).

Таблиця 1

Стратегічні та операційні цілі і задачі. Ціль №2 Київська область. Стратегія - 2020

Згадавши поняття «якість життя» при формулюванні загального бачення розвитку області, розробники стратегії відбили це бачення в цілі №4 «Розвиток людського капіталу», яка включає три операційні цілі (табл. 2).

Таблиця 2 Стратегічні та операційні цілі і задачі. Ціль №4 Дніпропетровська область. Стратегія - 2020

Важливо, що розвиток людського капіталу в даному випадку концентрується на освітньому компоненті і не включає охорону здоров'я. При цьому операційні цілі 4.2 і 4.3 спрямовані на розвиток громадянського суспільства.

Стратегічне бачення розвитку Львівської області також включає термін «якість життя». Львівська область в майбутньому бачиться як регіон високотехнологічної промисловості, розвиненої транспортно-логістичної інфраструктури, ефективного сільського господарства, оздоровчого, історичного і ділового туризму, високої якості життя.

Якість життя визначена другою стратегічною метою розвитку Львівської області. Операційні цілі завдання, які планується вирішити для її досягнення, представлені в табл. 3

Таблиця 3 Стратегічні та операційні цілі і задачі. Ціль №2 Львівська область. Стратегія - 2020

В даному випадку підвищення якості життя включає регулювання таких сфер життєдіяльності як освіта, довкілля та екологія, здоровий спосіб життя та охорону здоров'я, а також - розвиток громадянського суспільства на рівні територіальних громад та підвищення соціального капіталу.

Згідно з цим звітом, при формуванні національної матриці індикаторів якості життя, виділено три блоки (стан, поточна ситуація, суб'єктивна оцінка) і чотири середовища (природна, соціальна, економічна, суспільно-політична). При цьому останні три середовища мають свої субсередовища. Таким чином, матриця має тридцять три структурних елемента. Блоки, середовища (субсередовища) та їх структурні елементи представлені в табл. 4. При цьому кожен структурний елемент складається з ряду показників [3,5].

Корисною для декомпозиції стратегічної мети «Підвищення якості життя» є і Методика European Statistical System Committee - ESSC, що включає напрямки і індикатори, що визначають якість життя [5].

Таблиця 4

Національна матриця індикаторів якості життя населення в Україні [5]

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що концептуальне визначення, стратегічне планування і програмування з метою досягнення необхідного рівня якості життя населення в системі державного управління в Україні здійснюється на основі наступних нормативно-правових актів (рис. 1).

Рис. 1. Правове забезпечення державного механізму управління якістю життя населення в Україні

В системі органів державної влади існує також спеціальний орган, орієнтований на вирішення проблем в галузі забезпечення якості життя населення. Координаційна рада з питань якості і безпеки життя людини -тимчасовий консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України. Свою діяльність він зосередить на питаннях проведення аналізу стану справ у сфері забезпечення належної якості та безпеки життя людини і реалізації конституційних прав громадян. Координаційна рада, згідно із законодавством, сприятиме забезпеченню розвитку ринкових відносин, налагодженню ефективного діалогу між владою, бізнесом та інститутами громадянського суспільства. А також - буде здійснювати аналіз причин виникнення проблем у процесі реалізації державної політики в сфері забезпечення життєдіяльності людини, приймати участь в розробці проектів нормативно-правових та інших актів у сфері забезпечення життєдіяльності людини, сприяти організації їх громадського обговорення [6, 7, 8].

Процес управління якістю життя населення має свої характерні особливості, які можуть бути охарактеризовані в термінах системного

Важливими відмінними особливостями управління якістю життя населення є наступні положення:

процес управління якістю життя не є кінцевим - індикатори його динаміки можуть бути визначені умовно і по їх досягненні процес управління не є завершеним;

система управління здійснює ітеративну процедуру моніторингу - аналізу - прогнозу - планування - програмування - реалізації програм і оцінки зворотного зв'язку, після чого цикл повторюється спочатку;

система індикаторів, що визначають стан об'єкта управління, є динамічною і відкритою, у міру розвитку об'єкта управління набір індикаторів переглядається і коригується;

результуючі індикатори при цьому є постійними і включають: 1) тривалість життя населення і 2) суб'єктивну оцінку добробуту;

об'єкт управління є комплексним і включає елементи (громадян) і середовище (економічне, соціальне, екологічне та соціально-політичне середовище), що мають значення для життєдіяльності елементів.

Більш детально, етапи процесу державного управління якістю життя населення включають:

етап. Визначення державної політики в галузі управління якістю життя населення. Виконання даного етапу включає реалізацію концептуального і ідеологічного компонентів.

етап. Розробка державної (регіональної, місцевої) стратегії, що включає в якості однієї з стратегічних задач управління якістю життя населення. Даний етап забезпечується аналітико-прогнозного і програмними компонентами, одним з яких є аналітико-прогнозний компонент стратегічного цілепокладання є системою аналізу і прогнозу якості життя населення. Програмний компонент стратегічного цілепокладання є трансформацією цілей і завдань в програми і проекти, реалізація яких спрямована на підвищення якості життя населення.