Елементи державної екологічної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Елементи державної екологічної політики

О.А. Мельниченко, д.держ.упр., проф.,

професор кафедри економічної політики та менеджменту ХарРІ НАДУ, м. Харків

Конкретизовано суб'єкти, об'єкти, форми, функції, принципи, цілі та завдання державної екологічної політики. У межах традиційних методів уніфіковано перелік засобів реалізації державної політики у цій царині.

Ключові слова: екологія, державна політика, елементи, суб'єкти, об'єкти, форми, функції, принципи, цілі, завдання методи, засоби.

державний екологічний політика інструмент

Постановка проблеми. Розвиток суспільства супроводжується інтенсифікацією реального сектору національної економіки негативно позначається на екологічній ситуації в Україні. Оскільки допоки ні населення, ні бізнес-структури, ні органи місцевого самоврядування самотужки неспроможні докорінно виправити ситуацію, тому актуалізується питання консолідації (навколо органів державного управління) зусиль усіх зацікавлених осіб і доступних ресурсів задля підвищення результативності державної екологічної політики. При цьому вкрай важливим убачається зважене використання її елементів. Усе це й обумовлює актуальність даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В дисертаційних роботах вітчизняних науковців відображена проблематика вирішення окремих проблем, пов'язаних зі забезпеченням екологічної безпеки (Н. Барбашова, В. Бахарєв, О. Василенко, Д. Ветвицький, В. Гошовський, В. Дудурич, І. Камаєва, Ю. Ковалевська, О. Колєнов, В. Лазаренко, О. Лазор, В. Лагутін, Н. Нестеренко, О. Половян, С. Романко, С. Руденко, Г. Рудько, І. Третьякова, О. Хіміч, Л. Шкіца та ін.). Дефіцит комплексних досліджень, присвячених реалізації державної екологічної політики, частково компенсується публікаціями у фахових виданнях (А. Бохан, О. Веклич, І. Драган, Т. Іванова, В. Ковальчук, О. Мариненко, А. Надежденко, В. Потапенко, І. Шевчук та ін.).

Постановка завдання. Метою статті є розробка рекомендацій щодо вдосконалення теоретичних засад державної екологічної політики. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання: 1) конкретизувати суб'єкти, об'єкти, форми, функції, принципи, цілі та засоби державної політики у сфері економічної безпеки; 2) у межах традиційних методів уніфікувати перелік засобів реалізації державної політики у цій царині.

Виклад основного матеріалу. Для сучасної вітчизняної науки не нова проблематика вдосконалення державної екологічної політики.

Проведені узагальнення публікацій за даною тематикою [1-14] дозволяють виокремити такі її елементи:

Суб'єкти державної екологічної політики: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України; Рада національної безпеки і оборони; Міністерство екології та природних ресурсів України; Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба геології та надр України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство рибного господарства України, Державне агентство України з управління зоною відчуження, Державна екологічна інспекція України, Національна поліція України тощо; державна (регіональна, місцева) комісія з питань техногенно-екологічної безпеки й надзвичайних ситуацій.

Об'єкти державної екологічної політики: територіальні органи управління Державної екологічної інспекції України та інших ЦОВВ; спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідні установи; територіальні органи державного управління; органи місцевого самоврядування; прокуратура; населення; підприємства, організації та установи; екологічна ситуація; атмосфера (повітря), гідросфера (поверхневі, ґрунтові та підземні водні ресурси), літосфера (геологічне середовище та надрові ресурси), рельєф (територіальний ресурс), педосфера (ґрунтовий покрив і земельні ресурси), фітосфера (рослинний покрив), зоосфера (тваринний світ), соціосфера (людська спільнота), геофізичні поля Землі і Космосу.

Форми реалізації державної екологічної політики: прямий вплив (безпосереднє державне адміністрування); пряме фінансування; створення умов для ринкового саморегулювання; непряме економічне стимулювання (надання податкових, митних та інших пільг).

Функції державної екологічної політики: «раціональне використання природних ресурсів (природокористування); охорони навколишнього природного середовища (природоохоронна діяльність); забезпечення екологічної безпеки та екологічного правопорядку» [9, с. 7].

Принципи державної екологічної політики: «законності; системності; комплексності; наукової обґрунтованості; доцільності; адекватності; результативності; збалансованості; прозорості; передбачуваності; пріоритетності; адаптації до глобальних змін клімату; врахування громадської думки; екологічної спрямованості соціально-економічного розвитку країни» [5, с. 34]; «невідворотності відповідальності за порушення екологічного законодавства» [4, с. 151-- 152; 5, с. 34; 8; 11; 12]; «взаємного консультування зацікавлених держав у ситуаціях, розвиток яких створює або може створювати загрозу екологічної безпеки; взаємодопомоги держав при ліквідації наслідків і попередженні екологічного нещастя; гласності планів здійснення діяльності, здатної загрожувати екологічній безпеці населення, суспільству або природному середовищу; дозвільного порядку здійснення виробничої та іншої діяльності, здатний створювати загрозу екологічної безпеки населення або території; забезпечення повної, достовірної та своєчасної поінформованості громадян, установ та організацій про загрозу екологічної безпеки; неспричинення збитку навколишньому середовищу за межами юрисдикції Держави; платності природокористування; організації системи державного екологічного моніторингу стану навколишнього природного середовища; обов'язковості державної екологічної та санітарно- епідеміологічної експертизи всіх проектів будівництва, реконструкції й виробництва будь-якої продукції; пріоритету безпеки для життя й здоров'я особистості та суспільства в цілому, загальнолюдських цінностей перед будь-якими іншими сферами діяльності; солідарної відповідальності за заподіяну шкоду; суверенітету держави над природними ресурсами; узгодження державного механізму відшкодування збитку; узгодження екологічної політики держав; узгодження законодавчої політики держав у сфері забезпечення екологічної безпеки; широкої участі у міжнародній діяльності в сфері екологічної безпеки» [4, с. 151-152]; «державної підтримки» [4, с. 151-152; 11-12] та «стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють екологічну модернізацію виробництва; посилення ролі екологічного управління в загальній системі державного управління з орієнтацією на пріоритети екозбалансованого розвитку» [11-12]; «відповідності механізму державного управління у сфері реалізації екологічної політики фактичному стану розвитку суспільства; забезпечення сталого й неви- снажливого природокористування; пріоритету екології над економікою, поступового й поетапного переходу до нових механізмів державного управління у сфері реалізації екологічної політики; неперервного екологічного виховання, екологічної освіти та отримання екологічної інформації; узагальнення позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду з метою вирішення екологічних проблем; участі держави у фінансуванні екологічних програм» [7, с. 8-9]; «паритетності економічної, екологічної та соціальної складових сталого розвитку» [8]; «відповідальності нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь; відповідальності органів виконавчої влади за доступність і достовірність офіційної екологічної інформації; врахування екологічних наслідків в процесі прийняття й реалізації управлінських рішень; забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; міжсекторального партнерства та залучення всіх зацікавлених сторін; пріоритетності вимог «забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну»; запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру зі вдосконаленням методів аналізу і прогнозування екологічних ризиків, стратегічної екологічної оцінки, державного екомоніторингу, державної екоекспертизи; участі громадськості у формуванні та реалізації державної екологічної політики» [8; 11-12].

Цілі державної екологічної політики: «збалансування запитів людини, можливостей природи та технологій виробництва шляхом планомірного формування навколишнього середовища, якість якого забезпечила б можливість сталого розвитку суспільства» [7, с. 8], «збереження та відновлення екосистеми на всій території України, що необхідна для гармонічного існування живої і неживої природи, досягнення рівноваги використання природних ресурсів, їх відновлення та розвитку суспільства, а також гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення» [1]; «підвищення якості життя населення регіону за рахунок поліпшення екологічних параметрів системи життєзабезпечення, впровадження нових наукоємних, ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій, формування стабільного екологобезпечно- го господарсько-виробничого комплексу, створення екологічно безпечних умов проживання людей» [5, с. 96-97]; «стабілізація й поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом поетапного досягнення її цілей гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення й впровадження екологічно збалансованої системи природокористування» [8].

Завдання державної екологічної політики: «забезпечення формування збалансованого, інвестиційно-привабливого нормативно-правового поля, яке забезпечить ефективний розвиток промисловості; нарощування обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку, медичної, комп'ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які стимулюють внутрішній попит і підвищення особистого кінцевого споживання; підвищення конкурентних можливостей промислового виробництва, розширення ринків товарів і послуг за рахунок входження до пріоритетних для національної економіки секторів світового ринку (авіакосмічного, суднобудівного, військово-технічного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування) та задоволення потреб внутрішнього ринку високих технологій за рахунок вітчизняного виробництва; розширення обсягів пропозиції наукоємних промислових товарів на внутрішньому ринку шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізації процесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації; формування оптимальної структури виробництва з підвищенням питомої ваги наукоємних галузей з виробництва продукції поглибленої переробки та кінцевого споживання (для яких характерна висока частка доданої вартості); широке запровадження інноваційних технологій зі зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексною автоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, суттєвим підвищенням продуктивності праці та соціального забезпечення працівників» [5, с. 13-14]; «створення необхідного підґрунтя для розвитку, стимулювання, покращання стану екологічної безпеки в Україні шляхом вдосконалення чинного законодавства; створення ефективної системи суб'єктів і заходів адміністративно-правового регулювання екологічної безпеки; забезпечення ефективних заходів запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій екологічного, техногенного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків....» [6, с. 11].

Державна екологічна політика передбачає використання у межах традиційних методів відповідних засобів регуляторного впливу:

- адміністративні: арбітраж екологічних конфліктів; визначення виключень і продовження термінів досягнення нормативних вимог; віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності; гранично допустимі нормативи (викидів і скидів забруднюючих речовин; шкідливих впливів фізичних і біологічних факторів; концентрацій шкідливих речовин; акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу); державний геодезичний нагляд; державний геологічний контроль; дозволи (здійснення діяльності, що представляє або здатної становити небезпеку для екологічної безпеки; викиди забруднюючих речовин; використання засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів; створення нових штамів мікроорганізмів і біологічно активних речовин); екологічна сертифікація; екологічна стандартизація; екологічний аудит; екологічний нагляд; екологічні вимоги (розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, застосування технологій, введення в дію та експлуатації об'єктів; виробництво, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, захоронення токсичних та інших небезпечних для довкілля й здоров 'я людей речовин; охорона, раціональне використання та екологічна безпека повітря; охорона умов місцезростання об'єктів рослинного світу); заборона виробництва будь-яких хімічних речовин, що володіють підвищеною токсичністю; захист екологічних прав; збір за використання вод для потреб гідроенергетики та водного транспорту; збір за користування надрами для видобування корисних копалин; інструкції; квоти (викиди шкідливих речовин); контроль за обсягами використання водних ресурсів, їх обліком і достовірністю звітних даних про обсяги використаної води; ліміти (використання природних ресурсів місцевого значення як сировини основного виробничого призначення; викиди та скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище; розміщення відходів); ліцензія на природокористування; маркування; нагляд за додержанням законодавства про охорону довкілля; нормативи (ширина захисної зони для підприємств різних класів; параметрів приміщень виробничого, допоміжного та житлового призначення; якості питної води; збору й розмірів зборів за використання природних ресурсів як сировини основного виробничого призначення; плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів і видачу дозволів на використання атмосферного повітря; викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище); обмеження, зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств та об'єктів, у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля; правила (складування та утилізація промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання й застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів); реєстрація; розпорядження та приписи органів, які здійснюють державний контроль в екологічній сфері; стандарти якості (продукції, повітря, води, навколишнього середовища);

економічні: відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства; екологічне страхування; плата за спеціальне використання природних ресурсів і за шкідливий вплив на довкілля; збір за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм...); короткострокові та довгострокові пільгові позички для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля; кредитні ставки, митні тарифи, норми амортизації для стимулювання екологобезпечного виробництва та впровадження екологобезпечних технологій; платежі за природні ресурси (у т.ч. нафту, газ); податки (енергетичний вуглецевий; на відходи; на продукти, що забруднюють навколишнє середовище); податкові, кредитні та інші пільги при впровадженні маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони довкілля; звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; фінансування природоохоронних заходів; цільове використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання природних ресурсів в належному стані; штрафи;

нормативно-правові: Конституція України, кодекси України, закони України, укази Президента України, постанови та рішення Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти ЦОВВ, місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування; Національна енергетична стратегія; Генеральні плани розвитку й розміщення населених пунктів; Правила (транспортування, зберігання й застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів); Програми (співробітництво щодо вивчення та зміцнення потенціалу в сфері поліпшення експлуатаційних характеристик (у т. ч. управління повітряним рухом і наземними операціями)); ратифікація міжнародних конвенцій та протоколів, використання міжнародних положень і стандартів;

- організаційні: визначення порядку організації та діяльності органів управління у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; відселення населення, виведення з цих зон об'єктів соціального призначення; включення питань формування екологічної культури, екологічної освіти й просвіти в державні цільові, регіональні та місцеві програми соціального-економічного розвитку на екологічних засадах; встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території країни; встановлення санітарно-захисних зон; державна експертиза (екологічна, санітарно- гігієнічна); державна система моніторингу довкілля; державне випробування; державний облік і кадастр рослинного світу; добровільні угоди між екологічними інспекторами та природокористувачами; екологічні програми (міждержавні, державні, регіональні, місцеві, інші територіальні); забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та участі прийняття цих рішень; забезпечення доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля; залучення громадськості до процесу екологічної освіти; здійснення громадського контролю з питань охорони навколишнього природного середовища; інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища на відповідній території, оперативне оповіщення про виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і про хід виконання заходів щодо їх ліквідації; міжсекторальне партнерство та міжгалузева співпраця в питаннях охорони довкілля; облік платників плати за забруднення навколишнього природного середовища та контроль за своєчасністю внесення платежів; оголошення зонами екологічної катастрофи, зонами підвищеної екологічної небезпеки чи відноситись до інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій; просвітницько-інформаційна робота з населенням; розробка курсів, програм, навчальних посібників з тематики збалансованого екологічного розвитку, створення системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання охорони навколишнього природного середовища; розроблення та впровадження програми підтримки проектів громадських екологічних організацій; систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища; створення мережі загальнодержавної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації; створення мережі регіональних екологічно-просвітницьких центрів на базі закладів освіти, неурядових природоохоронних організацій; створення умов для проведення громадської оцінки діяльності органів виконавчої влади; угоди між місцевими органами влади і підприємствами щодо контролю за забрудненням; участь громадськості у процесі прийняття рішень;

- соціально-психологічні: екологічне виховання; екологічне маркування; зауваження; листи з попередженням; присвоєння продукції екологічного знаку; публічні дискусії; соціальний діалог.

Висновки

Не принижуючи значущості оперативної локалізації екологічних катастроф і повного ліквідування їх наслідків, держава повинна зосередити більше уваги на профілактиці забруднень як результату життєдіяльності людства. Державна політика у сфері екологічної безпеки складається з відповідних елементів і передбачає використання комплексу методів і засобів регуляторного впливу. Продовження наукових розвідок за даною проблематикою слід спрямувати на створення більш сприятливих умов для подальшого покращання екологічної безпеки.

Список використаних джерел

В Україні набув чинності закон щодо стратегії державної екологічної політики України до 2020 р. - Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/newslme/show/v-ukrame-vstupil-v- silu-zakon-o-strategii-gosudarstvennoy-09022011154000.

Веклич О. Приведение экологических налогов к стандартам ЕС может дать до 8 % доходов бюджета / О. Веклич. - Режим доступу : zn.ua/.../privederne-ekologicheskih-nalogov-k- standartam-es-mozhet-dat.

Драган І. О. Аналіз зарубіжного досвіду інвестиційно-інноваційного забезпечення державної екологічної політики / І. О. Драган // Наукові розвідки з державного та муніципального управління : зб. наук. пр. - К. : Вид-во АМУ, 2011. - Вип. 2. - С. 50-60.

Зеркалов Д. В. Екологічна безпека та охорона довкілля : монографія / Д. В. Зерка- лов. - К. : Основа, 2012. 517 с.

Колєнов О. М. Формування та реалізація державної екологічної політики України : дис. ... к.держ.упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О. М. Колєнов. - Х., 2014. - 179 с.

Лазаренко В. А. Адміністративно-правове регулювання екологічної безпеки в Україні : автореф. дис. ... к.ю.н.: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. А. Лазаренко. - К., 2010. 20 с.

Лазор О. Я. Адміністративно-правові засади державного управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні : автореф. дис. ... д.держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О. Я. Лазор. - К., 2004. 30 с.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2011 році. - К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, LAT&K, 2012. - 258 с.

Нестеренко Н. М. Адміністративно-правові засади реалізації екологічної функції держави : автореф. дис. ... к.ю.н. : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. М. Нестеренко. - К., 2011. - 20 с.

Половян О. В. Механізм забезпечення економіко-екологічної безпеки господарських систем : автореф. дис. ... к.е.н.: спец. 08.02.03 «Організація управління, планування та регулювання економікою» / О. В. Половян. - Донецьк, 2005. - 20 с.

Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 577-р. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/577-2011-%D1%80.

Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2818-17.

Третьякова І. С. Міжнародна екологічна безпека в умовах глобалізації : автореф. дис. ... к.е.н. : спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / І. С. Третьякова. - Донецьк, 2008. - 20 с.

Хіміч О. М. Забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією : автореф. дис. ... к.ю.н. : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» О. М. Хіміч. - К., 2005. 16 с.

Размещено на Allbest.ru