Методологія реінжинірингу як інструмент державного регулювання розвитку підприємств ВКГ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.862.4:332.8

Методологія реінжинірингу як інструмент державного регулювання розвитку підприємств ВКГ України

В.В. Панов,

генеральний директор КП «Харківводоканал», м. Харків

Анотація

каналізаційний реінжиніринг бізнес управління

Надано методологічне обґрунтування процесам реформування підприємств водно-каналізаційного господарства України на засадах реінжинірингу бізнес-процесів. Виявлено вади та недоліки в сучасному стані підприємств галузі, обґрунтовано доцільність запровадження найбільш ефективних технологій управління, які на практиці довели свою результативність в ситуації обмеження фінансових та технологічних ресурсів.

Ключові слова: реінжиніринг, реформування, підприємства водно-каналізаційного господарства, бізнес-процеси, стратегія.

Annotation

Panov V. V. Reengineering Methodology as a Tool of State Regulation of Water Enterprises Development in Ukraine.

Provided methodological substantiation of reforming of water and sewage systems Ukraine based on business process reengineering. Discovered defects and shortcomings in the present state of the industry, the expediency of introducing the most effective technology management, which in practice have proven their effectiveness in situations of financial constraints and technological resources.

Key words: reengineering, reform, Company water and sanitation, business processes, strategy.

Аннотация

Панов В. В. Методология реинжиниринга как инструмент государственного регулирования развития предприятий ВКХ Украины.

Предоставлено методологическое обоснование процессов реформирования предприятий водно-канализационного хозяйства Украины на основе реинжиниринга бизнес- процессов. Выявлены недостатки и сложности в современном состоянии предприятий отрасли, обоснована целесообразность введения наиболее эффективных технологий управления, которые на практике доказали свою результативность в ситуации ограниченности финансовых и технологических ресурсов.

Ключевые слова: реинжиниринг, реформирование, предприятия водноканализационного хозяйства, бизнес-процессы, стратегия.

Постановка проблеми. Існуючий критичний фінансовий, технічний та технологічний стан підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ) України потребує невідкладних та неординарних заходів, здатних стабілізувати ситуацію та закласти надійні підвалини відновлення та модернізації цієї соціально-важливої сфери міського господарства, яка забезпечує безпечну та комфортну життєдіяльність міста, санітарію та екологію життєвого середовища людини. Наявною є ситуація, коли підприємства ВКГ експлуатують значну кількість здебільшого застарілого технологічного та енергетичного обладнання, водопровідних та каналізаційних мереж, які знаходяться переважно в аварійному стані, що призводить до постійного зростання витрат на їх утримання в робочому стані, експлуатацію в штатному режимі та ремонтно-відновлювальні та аварійні роботи [1].

Крім того, ситуація погіршується також через існуючі технології очистки води, недосконалі щодо сучасних санітарно-гігієнічних та екологічних вимог, неефективні енерговитратні схемотехнічні рішення силового обладнання, недоопрацьовані та слабкі за технічним рівнем системи управління [2].

Тому постійно зростає кількість відмов у роботі технологічного обладнання та мереж, знижується якість питної води, підвищується екологічний ризик через недостатнє очищення стоків.

У таких умовах утримати стабільне функціонування водопровідно- каналізаційної системи міста загалом та окремих ключових її складових є досить складною управлінською задачею, тому що для цього необхідні значні капітальні та експлуатаційні (ресурсні), енергетичні, фінансові та кадрові витрати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні засади житлово-комунального господарства сьогодні досліджуються багатьма провідними фахівцями як України, так і зарубіжжя. Серед них слід відзначити методологічні розробки В. М. Бабаєва, Д. Т. Бікулова, Б. В. Бабіна, В. М. Вакуленка, Б. М. Данилишина, А. О. Дєгтяра, О. І. Дзядь, О. В. Долгальової, В. В. Дорофієнка, А. А. Дроня, Д. В. Ісаєнка, Т. М. Качала, Ю. В. Ковбасюка, С. В. Корнійчука, Г. О. Крамаренко, С. Г. Кравченка, В. П. Кукси, В. М. Лобаса, В. І. Логвиненка, І. М. Осипенка, В. І. Пили, О.С. Поважного, О. Ю. Попова, О. Т. Рибалко, М. В. Руля, Г. М. Семчука, Т. М. Строкань, Д. М. Стеченка, Р. М. Сиротюка, Ю. Г. Хівріча, В. В. Хомякова та ін. Застосування проектного підходу в діяльності підприємств житлово- комунального господарства досліджували В. Ф. Бервецький, Є. В. Гавриличенко, О.О. Драган, Т. М. Качала, С. В. Каменєв, Л. П. Максимова та ін.

Мета статті - здійснити методологічне обґрунтування процесам реформування підприємств водно-каналізаційного господарства України на засадах реінжинірингу бізнес-процесів. Виявлено вади та недоліки в сучасному стані підприємств галузі, обґрунтовано доцільність запровадження найбільш ефективних технологій управління, які на практиці довели свою результативність в ситуації обмеження фінансових та технологічних ресурсів.

Виклад основного матеріалу. Прямим і надійним вирішенням проблеми можуть стати цільові програми розвитку підприємств галузі, що безпосередньо пов'язано із фінансовими можливостями місцевих бюджетів.

Повноцінне виконання цих програм дозволило би повернути системи ВКГ до дієвого та ефективного стану. Але зрозуміло, що в існуючих умовах соціально-економічного розвитку країни це нереально, оскільки вказана фінансова потреба для більшості міських водоканалів співставна з річним бюджетом міста. Наприклад, для ДКО «Київводоканал» необхідні інвестиції на модернізацію виробництва за програмою першочергових інвестиційних проектів складають більше 100 млн $ [3], причому щорічний об'єм інвестицій оцінюється в розмірі 35 млн $. Вартість модернізації Харківського водоканалу складає близько 300 млн $ [1].

Очевидно, що необхідно шукати інші підходи, які здатні задіяти наявний управлінський і технологічний потенціал підприємств галузі, базуються на сучасних антикризових технологіях менеджменту і відповідають вимогам часу. Надто перспективним для вітчизняних умов можна вважати методологію реінжинірингу, розроблену на початку 1990-х років. Засновники теорії реінжинірингу Майкл Хаммер і Джеймс Чампі визначили реінжиніринг як фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес- процесів для досягнення істотних поліпшень таких ключових показників результативності, як вартість, якість, сервіс і темпи [4]. Рушійною силою реінжинірингу є розуміння потреб клієнта компанії, тобто погляд на компанію з позиції клієнта (рис. 1 [5]).

Рис. 1. Схема реалізації основних бізнес-процесів при орієнтації компанії на споживача

Такий підхід дуже часто призводить до проектування цілком нових процесів, які раніше не існували в організації. При цьому необхідно враховувати, що монопольне становище водоканалів не створює для них ризику втрати ринку збуту своєї продукції (послуг). Актуальним є лише скорочення цього ринку, оскільки споживачі у порівнянні з доринковим періодом суттєво скоротили і щодалі скорочують водоспоживання. Очевидно, що цей факт вказує на базовий критерій (затребуваний об'єм продукції) у формуванні стратегії модернізації водоканалу. Другим базовим критерієм є саме продукція - її характеристики (якість питної води та склад стоків). Об'єктивний економічний та техніко-технологічний аналіз цих критеріїв сьогодні здебільшого відсутній, але можна стверджувати, що вітчизняні водоканали до сих пір функціонують технічно та технологічно за рахунок досягнутого при реалізації програм розвитку глобальної стратегії індустріалізації 70-80-х рр. минулого століття. І це зрозуміло, оскільки підприємство ВКГ є складним технологічним виробництвом з потужним енергетичним комплексом, а тому характеризується високою інерційністю щодо змін операційного процесу (рис. 1). Але, очевидно, що реалії пострадянської ринкової економіки потребують стратегічних змін діяльності водоканалів. При виборі належної стратегії доцільно розглядати наступні різновидності базових стратегій [6]:

• стратегія зростання, що реалізує наміри підприємств збільшити обсяги виробництва, продажу, капітальних вкладень тощо;

• стратегія стабілізації - це план діяльності підприємств в умовах нестабільності обсягів продажів і доходів;

• стратегія виживання - це оборонна стратегія, що застосовується в умовах глибокої кризи діяльності підприємств.

Вибору стратегії передує процес стратегічного планування, який повинен дати відповіді щодо цілей підприємства і напрямків діяльності. Очевидним є те, що переважна більшість водоканалів змушені застосувати почергово всі види вказаних стратегій, різниця лише в тривалості реалізації тієї чи іншої стратегії.

Своєчасна зміна стратегії дозволить ефективніше використовувати наявні та залучені інвестиції.

Цікавим з точки зору стратегічного планування розвитку ВКГ України видається систематизація моделей управління підприємствами галузі, виокремлюючи такі види, як соціальна, ринкова, еволюційна, інноваційна тощо (моделі передують вибору відповідної стратегії функціонування). Вибір моделі обумовлюється типом міста, кліматичними умовами, чисельністю населення міста. Так, наприклад, соціальна модель управління житловим господарством може бути застосована в депресивних і кризових (відстаючих містах), де рівень соціального і економічного розвитку є низьким, населення слабо залучено до житлового самоврядування, а стан житлового фонду характеризується високим рівнем зношеності. Така модель дозволяє підтримувати на мінімально необхідному значенні показники забезпеченості населення необхідним переліком нормативної якості житлових послуг, незалежно від рівня доходів домогосподарств. Реалізація програм реконструкції та модернізації житлового фонду, є майже неможливою, а основним джерелом капітальних вкладень можуть виступати територіальні консолідовані бюджети.

Ринкова модель зорієнтована на можливості ринкової інфраструктури міського господарства. Модель відрізняється різноманіттям варіантів організації ринку житлових послуг, мобільністю перебудови в залежності від типу міста, а також багатоваріантністю організації ринку житлових послуг. Використання даної моделі передбачає: оцінку поточної ринкової ситуації, платіжну спроможність населення, розвитку конкурентного середовища, можливість демонополізації ринків житлових і комунальних послуг, визначення тенденцій динаміки цін і тарифів на ринку житлових і комунальних послуг з урахуванням рівня і темпів інфляції, цін на енергоносії та будівельні матеріали; вивчення впливу механізмів державного та муніципального регулювання на ринок житлових і комунальних послуг.

Сутність еволюційної моделі управління ЖКГ полягає в пошуку механізмів поєднання ринкової та соціальної моделей управління житловим господарством. Перебудова структури управління житловим і комунальним господарством міста здійснюється шляхом реконструкції, модернізації і реструктуризації існуючих виробництв. В даному випадку весь житловий фонд розглядається з позицій форми власності, тобто як приватний житловий фонд та муніципальний (державний житловий фонд. У моделі зосереджені дві основні схеми управління: централізована схема управління, яка передбачає обслуговування неприватизованого житлового фонду та децентралізована, яка використовується стосовно тієї частини житлового фонду, в якій існують умови розвитку житлового самоврядування.

Інноваційна модель передбачає інноваційний розвиток ЖКГ з урахуванням виявлення додаткових економічних і виробничо-технічних можливостей освіти галузей ЖКГ. У рамках цієї моделі можливе використання кількох варіантів розвитку ЖКГ, які можуть різнитися між собою глибиною технологічного і технічного оновлення виробництва галузей ЖКК, забезпеченого за рахунок інвестиційно-економічного потенціалу міста. У рамках інноваційної моделі можливий перехід від одного технологічного рівня до іншого, за умови достатності коштів для оновлення ресурсного потенціалу, при одночасному переході до принципово нових форм і механізмів управління ЖКГ. Більшість дослідників вважають, що кожна з моделей може бути ефективною тільки за рахунок об'єднання різних елементів з кожної моделі.

Виходячи з методології реінжинірингу, слушними є пропозиції І. О. Панасенко щодо інформаційно-аналітичної моделі системи управління ЖКГ України (рис. 2.) [7, с. 127-135]. Сутністю цієї моделі є процеси формування інформаційної бази по напрямам розвитку ЖКГ, аналізу й узагальнення попиту муніципальних утворень з формування підходів до диференціювання плати за найм, розробки методики та оцінки виміру прозорості при переході до нової системи розрахунку ставок, розробки та реалізації плану заходів з підвищення прозорості послуг, розробки системи показників комфортності житла та процедур просування нормативної бази.

Рис. 2. Інформаційно-аналітична модель системи управління ЖКГ

Дуже важливим для розвитку ЖКГ є постійний взаємозв'язок керівництва міста, генеруючого комунального підприємства та державних органів управління. Житлово-комунальна політика, на нашу думку, повинна розроблятися державними органами управління та керівництвом міста. Житлово-комунальна політика складається, перш за все з розвитку інститутів житлового самоврядування, процесу модернізації основних фондів комунального господарства, моніторингу технічного стану фондів, територій, інфраструктури, інвестиційного потенціалу міста, ринку комунальних послуг тощо. Окрім того житлово-комунальна політика включає в себе кадрове забезпечення (навчання, курси перепідготовки), формування ринкових механізмів функціонування комунального господарства та процес регулювання тарифів природних монополій і енергозбереження в комунальному господарстві.

В основі управління комунальним господарством лежить управління системою планування, виробництва, транспортування і збуту комунальних послуг споживачам. У перелік комунальних послуг входить виробництво електроенергії, теплової енергії, гарячої та холодної води, газопостачання. Тут важливо виділити особливий вид послуг - транспортування за допомогою інженерно-комунальних мереж.

Етап планування виробництва послуг займає особливе місце в системі управління комунальним підприємством, так як нерозривно пов'язаний з основними елементами управління комунальним господарством міста через програми соціально-економічного розвитку, бюджетний, інвестиційний, інноваційний потенціали міста, інструменти соціального захисту населення та місткість ринку комунальних послуг. Все це утворює керуючу систему комунального господарства. Керовану систему (об'єкт управління) складають: інвестиційне планування, інноваційні технології, управління персоналом, собівартість виробництва послуг.

Процес міського планування комунальних послуг складається з трьох ступенів і підтримує функції стратегічного, прогнозного та оперативного планування. Стратегічне планування ґрунтується на таких пріоритетних завданнях:

- формування ключових компетенцій комунального господарства міста (рівень кваліфікації персоналу, технологія виробництва, бюджетно-фінансові потоки, кліматично-географічні умови тощо);

- виявлення і моніторинг перспективних напрямків розвитку комунального господарства з урахуванням наявних ресурсних, інфраструктурних, соціально-економічних та інших обмежень;

- формування умов функціонування ринку комунальних послуг, що забезпечують узгодження інтересів учасників ринку (законодавчі нормативно- правові основи, методична прозорість тарифного інструменту регулювання, забезпечення соціальних гарантій тощо).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Здійснення реінжинірингу є процесно орієнтованим, глибинним, тому під час його реалізації можуть виникати варіанти часткових і поступових змін бізнесів-процесів, тобто еволюційне впровадження, що для підприємств ВКГ України є найбільш придатним, з точки зору соціальної значимості безперервної та безперебійної їхньої роботи.

Реалізація реінжинірингу може здійснюватися подвійно: у першому випадку здійснюється перепроектування окремих бізнес-процесів, а в другому - повна реструктуризація організаційної структури і бізнес-процесів підприємства [8]. З позицій базових стратегій повна реструктуризація можлива лише при реалізації стратегії зростання. На етапах виживання та стабілізації можливе введення окремих нових бізнес-процесів.

У такий ситуації процесний підхід дозволяє до найменших деталей розкрити виробничо-технологічні, організаційно-управлінські, організаційно-економічні та інформаційні аспекти діяльності підприємства. Відштовхуючись від основних виробничих процесів (розглянемо, наприклад, систему транспортування води від очисних споруд до споживача), є можливість деталізувати бізнес-процеси в рамках окремих елементів системи - насосні станції, РЧВ, ПНС, внутрішньо-будинкові мережі, вуличні водорозбірні колонки тощо. У результаті з'являється можливість оптимізації параметрів організаційного управління, сфокусованих на вибраному бізнес-процесі, включаючи функціональне навантаження, кадровий склад, структуру підрозділу, інформаційний супровід тощо.

Такий методологічний підхід, на нашу думку, має стати основним при виборі генеральної стратегії та аналізі стратегічних альтернатив розвитку підприємств ВКГ України. Варто також додати, що запровадження методології реінжинірингу бізнес-процесів може відбуватись на як на засадах цільових програм соціально-економічного розвитку міст, так і в межах окремих інвестиційних і грантових проектів.

Список використаних джерел

1. Петросов В. А. Устойчивость водоснабжения / В. А. Петросов. - Х. : Фактор, 2007. - 360 с.

2. Корінько І. В. Контроль якості води / І. В. Корінько, В. Я. Кобилянський, І. О. Панасенко. - Х. : ХНАМГ, 2013. - 288 с.

3. Попов О. Ю. Управління інвестиційними проектами модернізації водопровідно- каналізаційного господарства : дис. ... канд. техн. наук : 05.13.22 / О. Ю. Попов ; Київ. нац. ун-т будівництва і архітектури. - К., 2001. - 179 с.

4. Hammer M. Reengineering the corporation: A manifesto for business revolution / M. Hammer, J. Champy. - New York : Harper Collins, 1993. - 32 p.

5. Черненко М. Реінжиніринг і псевдореінжиніринг / М. Черненко // Рынок капитала. - 2000. - № 21. - С. 41-49.

6. Выходец Ю. С. Проект реинжиниринга промышленного предприятия: многообразие подходов и точка опоры в целеполагании / Ю. С. Выходец, Н. Ю. Ровинская // Радіоелектронні і комп'ютерні системи. - 2015. - № 1 (71). - С. 103-109.

7. Панасенко І. О. Державне управління розвитком системи житлово-комунального господарства України в умовах демонополізації : дис. ... канд. держ. упр. : 25.00.02 / І. О. Панасенко ; ХарРІ НАДУ при Президентові України. - Х., 2013. - 218 с.

8. Клішейко А. В. Реструктуризація промислового підприємства на основі реінжинірингових та організаційно-управлінських заходів : автореф. дис. ... канд. екон. наук / А. В. Клішейко. - О., 2007. - 20 с.

Надійшла до редколегії 01.07.2016р.

Размещено на Allbest.ru