Етика прав в обгрунтуванні негативних обов’язків не завдання шкоди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етика прав в обгрунтуванні негативних обов'язків не завдання шкоди

Маслікова І. І.

Анотація. В статті окреслюється логіка сучасної негативної деонтології, що ви-никла на ґрунті етики прав та яка визначає в якості пріоритетних до виконання негативні обов'язки не завдання шкоди. Крізь призму сучасних дискусій між представни-ками етичного консеквенціалізму та деонтологічної етики демонструється складність оцінки комплексних індивідуальних та колективних дій на предмет їхньої спроможності реалізовувати обов'язок не завдавати шкоди. негативний деонтологія шкода право

Ключові слова: етика прав, позитивні та негативні права, позитивні та негативні обов'язки, обов'язок не завдання шкоди, негативна деонтологія, етичний консеквенціалізм.

Постановка проблеми. Розвиток моральнісної культури демонструє праг-нення людства до досягнення моральних цілей - мирної співпраці, зростанню добробуту, саморозвитку і самореалізації індивідів. Однак живий моральний досвід свідчить, що таке прагнення до загального добробуту супроводжується різноманітними шкодами (забруднення навколишнього середовища, експлуатація трудових ресурсів в «потогінних виробництвах», неможливість надання всім нуж-денним допомоги в умовах обмеження ресурсів та ін.), якім далеко не завжди лег-ко дати читку етичну оцінку.

Тому в етичному дискурсі актуалізується проблематика шкоди, обґрунтування меж допустимості шкоди, а також обов'язків по її недопущенню або попереджен-ню. Звернення до дискусій, що розгортаються в англо-американському (Р. Белламі, Б. Вільямс, Е. Енском, Ю. Ліхтенберг, С. Шеффлер, Ф. Фут) та німецькому (О. Гьоффе О., Г Ломанн Г., Е. Тугендгат) етичному дискурсі, дозволить окресли-ти логіку «негативної деонтології» в обґрунтуванні обов'язків уникнення шкоди в умовах комплексності сучасного світу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Традиційно етика в якості суб'єкту дії розглядала індивіда в аспекті його взаємодії з іншими індивідами. Однак до-статньо часто складні індивідуальні дії можуть мати в якості своєї складової комплекс взаємопов'язаних дій, які можуть бути викликані різними причинами. Сучасний британський філософ моралі Елізабет Енском продемонструвала таку складність у гіпотетичній ситуації, в якій чоловік качає отруєну кумулятивною от-рутою воду в будинок, при цьому його дії обумовлені фізичними процесами його тіла (роботою м'язів, опорно-рухового апарату, нервовими імпульсами), прагнен-ням поповнити запаси води, отримати гроші за цю роботу, отримати задоволення від плескання водою, отруїти мешканців будинку, тому що йому сказали, що вони займаються винищенням євреїв і планують війну, і після їхньої смерті до влади прийдуть інші політики, що побудують царство небесне на землі і ощасливлять всіх людей [9, с. 37-39]. Тим самим Енском показала, що одна й та сама дія може містити в собі різні дії - фізичні, технічні, прагматичні, психологічні, моральні. І саме наявність свідомого наміру вчинити шкоду дозволяє виявити власне моральні причини.

Сформовані на сьогодні етичні концепції обґрунтування припустимості шкоди, що знайшли своє втілення в Доктрині подвійного ефекту і Доктрині здійснення і допущення шкоди, дозволяють визначити критерії оцінки індивідуальних вчинків на предмет їхньої моральної виправданості або неприпустимості. Індивідуальна дія, що призвела до шкоди, матиме моральне засудження, якщо вона є дійсною причиною шкоди, а не побічним ефектом інших причин, якщо задіяна шкода не є крайнім засобом та мала інші варіанти свого здійснення, якщо така дія є добровільною та усвідомленою, з чітким прямим наміром здійснити шкоду [6]. Важливим є й те, що шкода як результат такої дії є безпосередньою і часто негай-ною [13, с. 560].

Однак в умовах сучасного глобалізованого світу більшість дій є колективними, масштабними, такими, в яких кожен індивід не може усвідомити масштаби внеску своєї дії в кінцевий результат, оскільки він часто дистанційований від результату і в просторі, і в часі [14, с. 44-45]. Соціально-економічна ситуація останніх десятків років породжує нові форми шкоди, що не потраплять в такі прості зрозумілі для моральної свідомості рамки індивідуальної дії. Зміна клімату, яку відчувають на собі, в першу чергу, бідні країни третього світу, забруднення навколишнього се-редовища, виробництво і споживання сумнівного призначення і якості продуктів харчування, бездумне споживання продукції, виробленої на напівлегальних підприємствах з використанням дитячої праці та нещадною експлуатацією дорос-лих - це ті речі, які приносять не просто явну шкоду тут і зараз конкретним лю-дям, а є тією шкодою, яку відчувають і відчують на собі в далекій перспективі ба-гато людей, ще поки що не народжені зараз. Яскравим прикладом комплексності означеної проблеми може служити тривіальна, здавалося б, річ - виробництво і споживання чистої бутильованої води. Мало кому відомо, що близько 95% її собівартості становить вартість пластикової пляшки. Витрати на рекламу (близь-ко 10%), витрати на логістику і продаж плюс рентабельність компанії виробни-ка в результаті роблять роздрібну ціну води в 2 тисячі разів вищою за водогінну питну воду. Тільки в США в тиждень споживається півмільярда пляшок води, в результаті, загальні суми, які витрачаються щорічно на даний продукт, не можуть не вражати. При цьому на подальшу переробку потрапляє в кращому випадку 14% використаних пляшок, близько 80% пластикових пляшок в подальшому транс-портуються від сміттєвих контейнерів до звалища, де будуть розпадатися сотні років, забруднюючи навколишнє середовище, у тому числі створюючи штучні острови зі сміття в акваторіях країн третього світу. Очевидно, що економічно доцільніше і правильніше з етико-екологічної точки зору було б поставити очисні фільтри, замінити водогінні комунікації і таким чином забезпечити міста чистою водопровідною питною водою, проте бездумність споживача і маніпулятивного виробника все далі і далі здійснює масштабну шкоду нині існуючим і прийдешнім поколінням людей всього світу [12]. Таким чином, практика людської діяльності демонструє комплексні проблеми соціальної взаємодії, що призводять в остаточ-ному підсумку до розмивання індивідуальної відповідальності, коли кожен індивід не тільки не здатний осягнути своєї участі в шкоді, але і не здатний відчувати нормальні моральні реакції на такий колективний злочин - ні почуття провини, ні сорому, ні переживання ганьби [1, с. 244-260]. І це вже може породжувати вражаючі своїми масштабами злочини проти людяності, які мали місце в історії ХХ століття (політичні репресії комуністичних режимів, Холокост, Голодомор), які були здійсненні з відкритого або мовчазного схвалення нормальними людьми.

Так, в критиці утилітаризму як основного варіанту сучасного етичного консеквенціалізму, один з видатних британських моральних філософів сучасності Бернард Вільямс пропонує до розгляду досить показовий приклад. Джордж, тільки що отримав вчений ступінь в галузі хімії і знаходився у вкрай утрудне-не становищі у зв'язку з сімейними обставинами та з труднощами з працев-лаштуванням за фахом, отримує від свого старшого колеги пропозицію роботи в лабораторії, яка розробляє хімічну та біологічну зброю. Джордж категорично проти такої роботи, оскільки він противник хімічної і біологічної війни. На що його старший колега пояснює, що в разі відмови Джорджа лабораторія нікуди не дінеться і буде далі вести розробки. Більш того, в разі відмови Джорджа посаду за-йме його одноліток, що більш ревно виконує роботу і не має моральних сумнівів. З утилітаристської точки зору, Джордж повинен прийняти пропозицію, оскільки він ефективно вирішить свої сімейні проблеми, проявляючи тим самим турботу про дружину і дітей. Однак, в даному випадку, коли здавалося б від індивідуальної дії не залежить загальний результат колективної дії, утилітаризм ігнорує питання важливості принциповості переконань діючого суб'єкта, тим самим випускаючи з виду зв'язаність моральних переконань, намірів суб'єкта і його дії [15, с. 97-99], а так і обов'язок уникати участі в колективній шкоді.

Інший спосіб обґрунтування обов'язків уникнення заподіяння шкоди і надан-ня допомоги пропонує деонтологічна етика прав, яка виходить із того, що всі люди є рівними від народження, а так, вони володіють невідчужуваними правами, пов'язаними із самоцінністю та гідністю особистості. Сутність етичної концепції прав і свобод людини полягає в тому, що кожна людина має право прагнути досяг-ти щастя таким шляхом, який для неї виявляється найліпшим, але при цьому вона не має заважати іншим у їхніх прагненнях. Отже, моральнісний обов'язок людини полягає в тому, щоб активно, самостійно та відповідально будувати своє життя, але при цьому не порушуючи права та свободи інших людей.

Моральні права, що мають гарантуватися суспільством своїм членам, поділяються на такі, що мають негативний характер (права першого покоління) та позитивний (права другого покоління). Права, що мають негативний харак-тер («негативні свободи» - status negativus - «свободи від примусу та насилля»), захищають інтереси індивіда від втручання суспільства, інших людей та дер-жави, охоплюють права на життя та фізичну недоторканність, на самооборону та інші. Позитивні права поділяються на «позитивні свободи або права участі» status activus - «свободи для саморозгортання та розвитку», шо мають соціально- економічне спрямування та стосуються формування політичної та суспільної волі, та «соціальні права частки» - «status positivus», що гарантують рівні та гідні умо-ви життя [4, с. 60-62; 5, с. 55-58].

Однак лише однієї фіксації наявності прав людини буде недостатньо для попе-редження шкоди, оскільки вони самі по собі не вказують на те, як їх реалізувати і потребують певної зобов'язуючої сили. Тому принципово важливими є обов'язки, які випливають із цих прав, оскільки вони «забезпечують набагато ефективнішу структуру для дій, ніж права, бо обов'язки безпосередньо визначають те, що слід робити» [2, с. 1020] та власне «право насправді визначається комплексом обов'язків, у якому воно міститься» [2, с. 1021]. Очевидно, что «права людини пов'язані із корелятивними обов'язками людини» [3, с. 37], які виникають на за-садах взаємності.

Пріоритетність негативних обов'язків щодо позитивних обов'язків випливає з кантівської типології досконалих та недосконалих обов'язків [7]. Вимоги надання позитивної допомоги є недосконалими в тому сенсі, що планка такої позитивного обов'язку не є принципово досяжною. Такі вимоги не можуть в повному обсязі бути реалізованими ніколи, оскільки спрямовані на постійне моральне вдоскона-лення особистості, яка добровільно підпорядковує себе таким обов'язкам. Джере-лом такої моральної нормативності виступає сам діючий суб'єкт, це його персо-нальний особистісний акт самовдосконалення, саморозвитку та самореалізації, де інший і його потреби розглядаються через призму саморефлексії того, хто надає допомогу.

Однак вимога полегшення долі стражденних шляхом утримання від участі у шкідливій діяльності є більш конкретною, оскільки шкода часто здійснюється тут і зараз, обриси такої шкоди є очевидними. І тоді негативний обов'язок не коїти шкоди набуває більш строгої досконалої вимоги власне через її досяжність. В да-ному випадку стимулом до реалізації такої вимоги може виступати, як і в ситуації з позитивними обов'язками, свідоме бажання турбуватися про іншого в межах прагнення до власного вдосконалення. Хоча не варто виключати й інші резони: неучасть у шкоді може бути маловитратною у порівнянні з позитивною допомо-гою, але при цьому бути ефективним способом активно-діяльного моральнісного перетворення світу. Таким чином, належність реалізації негативних обов'язків є досить сильною і одночасно досить простою у своїй переконливості: «Не вби-вайте людей, які не примушуйте їх, не нападайте на них, не грабуйте їх: якщо ви будете слідувати цим простим і безперечним правилами, ви будете робити те, що повинні робити, і не можете бути звинувачені; у всякому разі, ви реалізували свої обов'язки» [13, с. 558].

Однак, така пріоритетність благ постає предметом дискусій, в яких висвітлюються теоретичні та практичні проблеми етики прав. По-перше, як зазна-чають прихильники пріоритету позитивних прав, забезпечення негативних прав на безпеку особи та її майна так само потребують витрат як і позитивні права, а саме на утримання поліції, судів, в'язниць та інших установ правопорядку, що у своїх крайніх формах турботи про безпеку громадян та їхнього майна може при-зводити до встановлення поліцейської держави [2, с. 1008]. Отже, порівняння мо-ральних прав та моральних обов'язків призводить знов-таки до утилітаристських розрахунків.

По-друге, низка проблем пов'язана із реалізацією позитивних прав. Обов'язки дії на благо іншого є більш різноманітними, ніж вимога не заподіяння шкоди іншим людям. І через таке розмаїття складно провести межу між обов'язком до-помоги конкретним людям, що потрапили в біду, і обов'язком допомагати всім стражденним в цьому світі. Тим самим ставиться під загрозу простір власного особистого життя, автономії, самореалізації і турботи про власне благо, оскільки індивід тоді буде змушений відмовляти собі у всьому через вимогу постійної до-помоги іншим людям. Іншими словами, вимога допомоги іншим переходить в ста-тус «надналежного». Крім того, оскільки реалізація позитивних прав і обов'язків вимагає великих коштів, ніж негативних прав і обов'язків, це може призводити до конфліктів, оскільки реально може здійснюватися тільки вибіркова допомога, що в підсумку може призвести до підриву універсальності прав людини, з яких власне й витікають обов'язки [2, с. 1006].

По-третє, твердження, що обов'язок заборони завдавати шкоди має більш вели-ку силу, ніж надання допомоги, може знаходити і емпіричні спростування. Люди з більшою готовністю готові жертвувати гроші на реальну допомогу тим, хто зна-ходиться в тяжкому становищі, ніж ті ж суми віддавати на випередження шкоди, будь то установки очисних споруд, самообмеження в покупці товарів вироблених в умовах експлуатації або тієї продукції, що приносить шкоду екології [13, с. 563]. Однак в довгостроковій перспективі програми інституційної допомоги нужден-ним, підтримувані МВФ, Світовим банком, різноманітними НГО, можуть мати серйозні проблеми побудови економік, заснованих на донорської допомоги, а не на розвитку власного потенціалу, можуть призводити до підриву стимулів до праці, потуранню корумпованості місцевої влади та інше [8, с.77-78]. Таким чином, якщо виходити з міркувань ефективності, результативності дії в короткостроковій перспективі, негативний обов'язок зменшення шкоди може бути слабшим, ніж по-зитивний обов'язок допомоги.

І по-четверте, в деяких ситуаціях визначити міру шкоди в комплексних подіях може бути просто неможливо. Так, сьогодні політика колоніалізму, що здійснювалася європейськими країнами в XVI-XX століттях, засуджується як шкідлива політика поневолення та експлуатації. Однак, якщо б історично не скла-лися б дані колоніальні процеси, складно сказати, якою була б політико-економічна ситуація в світі протягом цього часу і в наш час, і які б види та форми шкоди вона породила б. Таким чином, можна ставити питання про складність встановлення базового рівня шкоди, який міг би служити точкою відліку для заходів втручання або невтручання в ситуацію, відповідно складним стає і визначення самих нега-тивних обов'язків [13, с. 572].

Не зважаючи на зазначені теоретичні та практичні проблеми попередження шкоди в індивідуальній та колективній дії, такі негативні і позитивні обов'язки можуть знаходити більше шансів на реалізацію, коли вони знаходять інституційну підтримку, оскільки «для реалізації будь-якого права людини його треба інституціоналізувати і сформулювати докладно» [2, с. 1002]. Яскравим прикладом вирішення екологічних проблем є досвід Сан-Франциско, в якому була впровад-жена урядова програма «Zero Waste», в рамках якої у тому числі були заборонені продаж бутильованої води, пластикових пакетів та ін., що в кінцевому підсумку вже зараз демонструє практично нульовий показник відходів і забруднення [11]. При цьому важливо, що політичні заходи, які знаходять законодавче закріплення певних заборон, створюють фон для зміни моральної свідомості громадян, яким хоча спочатку і важко змінювати свою звичну поведінку, однак в подальшому які демонструють прихильність екологічним цінностям. Таким чином, сукупність індивідуальних дій громадян призводить до ефективності і результативності ком-плексних колективних дій.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Бауман З. Актуальность Холокоста. - М: Европа, 2010. - 316 с.

2. Белламі Р. Три моделі прав і громадянства // Лібералізм. Ліберальна традиція політичного мислення від Джона Локка до Джона Роулза: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд.

0. Проценко, В. Лісовий. - К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2009. - С. 1001-1023.

3. Гьоффе О. Трансцендентальний обмін - фігура легітимації прав людини? // Філософія прав людини / За редакції Ш. Госепата та Г. Ломанна; пер. з нім. О. Юдіна та Л. Доронічевої. - 2-ге вид. - К.: Ніка-Центр, 2012. - С. 32-47.

4. Ломанн Г. Права людини між мораллю та правом // Філософія прав людини / За редакції Ш. Госепата та Г.Ломанна; пер. з нім. О. Юдіна та Л. Доронічевої. - 2-ге вид. - К.: Ніка-Центр, 2012. - С. 59-86.

5. Тугендгат Е. Спір про права людини // Філософія прав людини / За редакції Ш. Го-сепата та Г. Ломанна; пер. з нім. О. Юдіна та Л. Доронічевої. - 2-ге вид. - К.: Ніка-Центр, 2012. - С. 48-58.

6. Маслікова І. І. Етична легітимація шкоди та міркування спільного блага // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, 2017, Випуск 121 (6), С. 139-142.

7. Маслікова І. І. Сутність та типологія моральних обов'язків у деонтологічній етиці

1. Канта // Філософія і політологія в контексті сучасної культури, 2016, № 4 (13), С. 73-82.

8. Сен А. Развитие как свобода / Пер. с англ. под ред. и с послеслов. Р. М. Нуреева. - М.: Новое издательство, 2004. - 432 с.

9. Anscombe G.E.M. Intention. Second edition. - Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 2000. - 94 p., - р. 37-39

10. Foot Ph. The Problem of Abortion and the Doctrine of the Double Effect // Virtues and Vices and Other Essays in Moral Philosophy. - Oxford: Clarendon Press, 2002. - Р. 19-33.

11. Goodyear Ch. S.F. First City to Ban Plastic Shopping Bags // San Francisco Chronicle, March 28, 2007 - URL: http://www.sfgate.com/green/article/S-F-FIRST-CITY-TO-BAN- PLASTIC-SHOPPING-BAGS-2606833.php; Documentary movie: Trashed - URL: http://www. imdb.com/title/tt2401099/ (Accessed 20.08.2017)

12. Leonard A. The Story of Bottled Water // The Story of Stuff Project - URL: http:// storyofstuff.org/wp-content/uploads/movies/scripts/SoBottledWater_Annotated_Script.pdf; Documentary movie: The Story of Bottled Water (2010) http://stoiyofstuff.org/movies/story-of- bottled-water/ (Accessed 20.08.2017)

13. Lichtenberg Judith Negative Duties, Positive Duties, and the «New Harms» // Ethics, 2010, Vol. 120, No. 3, Р. 557-578.

14. Scheffler S. Individual Responsibility in a Global Age // Scheffler Samuel Boundaries and Allegiances: Problems of Justice and Responsibility in Liberal Thought. - New York: Oxford University Press, 2001. - P. 32-47.

15. Williams B. A critique of utilitarianism // Smart J. J., Williams B. Utilitarianism For and Against - 24-th printing. - New York: Cambridge University Press, 2005. - Р. 77-150.

REFERENCES:

1. Bauman Z. Aktual'nost' Holokosta [The Relevance Of The Holocaust]. - M: Evropa, 2010. - 316 s.

2. Bellami R. Try modeli prav i hromadianstva [Three models of rights and citizenship] // Liberalizm. Liberalna tradytsiia politychnoho myslennia vid Dzhona Lokka do Dzhona Roulza: Antolohiia. 2-he vyd. / Uporiad. O. Protsenko, V Lisovyi - K.: VD «Prostir», «Smoloskyp», 2009. - S. 1001-1023.

3. Hoffe O. Transtsendentalnyi obmin - fihura lehitymatsii prav liudyny? [Transcendental exchange is a figure of legitimation of human rights?] // Filosofiia prav liudyny / Za redaktsii Sh. Hosepata ta H. Lomanna; per. z nim. O. Yudina ta L. Doronichevoi. - 2-he vyd. - K.: Nika- Tsentr, 2012. - S. 32-47.

4. Lomann H. Prava liudyny mizh moralliu ta pravom [Human Rights between morals and law] // Filosofiia prav liudyny / Za redaktsii Sh. Hosepata ta H.Lomanna; per. z nim. O. Yudina ta L. Doronichevoi. - 2-he vyd. - K.: Nika-Tsentr, 2012. - S. 59-86.

5. Tuhendhat E. Spir pro prava liudyny [There is a Dispute about the rights of man] // Filosofiia prav liudyny / Za redaktsii Sh. Hosepata ta H. Lomanna; per. z nim. O. Yudina ta

L. Doronichevoi. - 2-he vyd. - K.: Nika-Tsentr, 2012. - S. 48-58.

6. Maslikova I. I. Etychna lehitymatsiia shkody ta mirkuvannia spilnoho blaha [Ethical legitimation of harm and considerations of the common good] // Hileia: naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats, 2017, Vypusk 121 (6), S. 139-142.

7. Maslikova I. I. Sutnist ta typolohiia moralnykh oboviazkiv u deontolohichnii etytsi I. Kanta [The Nature and typology of moral duties in deontology the ethics of I. Kant] // Filosofiia i politolohiia v konteksti suchasnoi kultury, 2016, № 4 (13), S. 73-82.

8. Sen A. Razvitie kak svoboda [Development as freedom] / Per. s angl. pod red. i s posleslov. R. M. Nureeva. - M.: Novoe izdatel'stvo, 2004. - 432 s.

9. Anscombe G. E. M. Intention. Second edition. - Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 2000. - 94 p.

10. Foot Ph. The Problem of Abortion and the Doctrine of the Double Effect // Virtues and Vices and Other Essays in Moral Philosophy. - Oxford: Clarendon Press, 2002. - Р 19-33.

11. Goodyear Ch. S. F. First City to Ban Plastic Shopping Bags // San Francisco Chronicle, March 28, 2007 - URL: http://www.sfgate.com/green/article/S-F-FIRST-CITY-TO-BAN- PLASTIC-SHOPPING-BAGS-2606833.php; Documentary movie: Trashed - URL: http://www. imdb.com/title/tt2401099/ (Accessed 20.08.2017)

12. Leonard A. The Story of Bottled Water // The Story of Stuff Project - URL: http:// storyofstuff.org/wp-content/uploads/movies/scripts/SoBottledWater_Annotated_Script.pdf; Documentary movie: The Story of Bottled Water (2010) http://storyofstuff.org/movies/story-of- bottled-water/ (Accessed 20.08.2017)

13. Lichtenberg Judith Negative Duties, Positive Duties, and the «New Harms» // Ethics, 2010, Vol. 120, No. 3, Р 557-578.

14. Scheffler S. Individual Responsibility in a Global Age // Scheffler Samuel Boundaries and Allegiances: Problems of Justice and Responsibility in Liberal Thought. - New York: Oxford University Press, 2001. - P. 32-47.

15. Williams B. A critique of utilitarianism // Smart J. J., Williams B. Utilitarianism For and Against - 24-th printing. - New York: Cambridge University Press, 2005. - Р. 77-150.

Размещено на Allbest.ru