Правове і наукове забезпечення досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 243.98

Правове і наукове забезпечення досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва

П.Д. Біленчук, кандидат юридичних наук,

професор сектору інтелектуальної власності та інноваційних технологій Київського університету права

Національної академії наук України

О.О. Шульга, завідувач сектору

Київського науково-дослідного експертнокриміналістичного центру МВС України

Культурна спадщина, культурні цінності, унікальні мистецькі твори є ключовими у побудові моделі українського державотворення, формуванні концепції правової охорони культурного надбання, оскільки саме ці базові поняття визначають реаль-ний предмет правової охорони та відносини, що складаються між суб'єктами у про-цесі життєдіяльності. Водночас без чіткого визначення дефініції поняття культурної спадщини, культурних цінностей, мистецьких надбань неможливо створити дієвий правовий механізм захисту спадщини, цінностей, творів мистецтва, сформулювати ефективну процедуру його правового регулювання, визначити категорію осіб, які мають професійні повноваження щодо захисту культурного надбання, виокремити незаконні дії проти культурної спадщини та дії, що не є правопорушеннями, тобто визначити об'єктивну сторону цивільної, господарської, адміністративної, кримінальної відповідальності.

За таких умов виникла потреба суттєвого посилення загальнотеоретичних, ме-тодологічних, правових і організаційних засад сучасного наукового забезпечення мистецтвознавчих досліджень новітніми досягненнями науки. правовий культурний мистецтво охорона

Аналіз результатів наукових досліджень, опублікованих у підручниках, моно-графіях, навчальних посібниках, довідково-аналітичних узагальненнях за останні сто тридцять п'ять років (1880--2016 рр.), свідчить, що в криміналістичній літера© П.Д. Біленчук, О.О. Шульга, 2017 турі питанням правого і наукового забезпечення мистецтвознавчих досліджень в Україні приділяється недостатньо уваги (табл.).

Таблиця. Терміни, які використовують у криміналістиці

Результати наведених наукових узагальнень свідчать про те, що питання пра-вового і наукового забезпечення мистецтвознавчих досліджень в Україні привер-тають увагу дослідників, але потребують подальших наукових пошуків, оскільки йдеться про базові духовні цінності, засадничі положення, які пов'язані з гармоній-ним розвитком людини, суспільства, держави, цивілізації.

Як відомо, кожна держава формується навколо світоглядних вселенських зви-чаїв, планетарних культурних традицій, персональних духовних цінностей, унікаль-них творів мистецтва, самобутніх філософських поглядів певної спільноти людей, які визначають сутнісну стратегію національної ідеї. Саме вона є рухомою силою етносу, базуючись на повазі до світського історичного минулого, пам'яті пращурів, формує, об'єднує та надихає на подальший розвиток суспільства в майбутньому. Культурна спадщина, що гармонійно поєднує в собі універсальні духовні і культурні цінності порядності, професійності, чесності, справедливості багатьох поколінь, є надійним підґрунтям, фундаментом, наріжним каменем для відродження і форму-вання національної ідеї держави [9; 5].

Ці світоглядно-методологічні принципи закріплено в міжнародних документах і національному законодавстві [7; 8; 10; 11]. Зокрема, ЮНЕСКО у Конвенції «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» ще 16 листопада 1972 року системно визначив міжнародно-правову модель охорони об'єктів природної та культурної спадщини людства і всієї земної цивілізації [10]. Положення цього світ-ського правового документа набувають особливого значення в національному за-конодавстві, зокрема щодо поняття об'єктів культурної спадщини, занесених до Списку всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО, оскільки саме ці об'єкти є надбанням людства, цивілізації, а отже, є його загальною духовною і куль-турною спадщиною.

У Законі України «Про охорону культурної спадщини», прийнятому Верховною Радою України 8 червня 2000 року, сформульовано сутнісні характеристики визна-чення культурної спадщини як сукупності успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини [8]. Згідно із задекларованими цим Законом положеннями об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистець-кого, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

У Законі наведено класифікацію об'єктів культурної спадщини, культурних цін-ностей, творів мистецтва. Зокрема, за типами об'єкти культурної спадщини поді-ляють на [8]:

- споруди (витвори) -- твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та ді-яльність відомих осіб;

- комплекси (ансамблі) -- топографічно визначені сукупності окремих або по-єднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

- визначні місця -- зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, іс-торичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Законодавець поділяє об'єкти культурної спадщини на такі види:

- археологічні об'єкти -- рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскальні зобра-ження, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невід-творним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

- історичні об'єкти -- будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі похо-вання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) вій-ськовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депор-тації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських і річкових суден, у тому числі із залишками бойової тех-ніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів [8].

Сутнісні характеристики об'єктів культурної спадщини можна узагальнити так:

- об'єктами монументального мистецтва є твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

- об'єктами архітектури та містобудування є окремі архітектурні споруди, а та-кож пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носієм певних містобудівних ідей;

- об'єктами садово-паркового мистецтва є об'єкти паркового будівництва, по-єднані з природними або створеними людиною ландшафтами;

- об'єктами науки і техніки є унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей;

- ландшафтними об'єктами є природні території, які мають історичну цінність.

Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», прийнятий Верховною Радою України 21 вересня 1999 року, визначає чіткий перелік предметів у розумінні культурних цінностей, об'єктів матеріальної та духовної культури, які мають важливе художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, а саме [7]:

- оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні компози-ції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного мистецтва і традиційного народного мистецтва;

- предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держа-ви, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видат-них діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;

- предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;

- складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;

- старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;

- манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фотоі фотодокументи, окремо чи в колекції;

- унікальні та рідкісні музичні інструменти;

- різноманітні види зброї, що мають художню, історичну, етнографічну та нау-кову цінність;

- поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;

- рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;

- зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-ви-ховну або естетичну цінність;

- рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонто-логії.

У цьому Законі визначення культурних цінностей відповідають положенням Конвенції ЮНЕСКО «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незакон-ному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» [11]. Він також визначає культурні цінності, які не можуть бути вивезені без спеціального свідоцтва за межі України, а також категорії культурних цінностей, що не підлягають вивезенню з України: культурні цінності Національного архівного та музейного фон-дів, а також занесені до Державного реєстру національного культурного надбання.

Водночас в Україні немає спеціального закону про обіг культурних цінностей на своїй території. Чинне українське законодавство також не надає визначення тих культурних цінностей, які не можуть бути вільно продані чи куплені, наприклад, ан-тикварна зброя або археологічні знахідки тощо.

Слід зазначити, що, крім визначення культурної спадщини, культурних ціннос-тей, мистецьких творів, в українському законодавстві широко вживаються інші по-няття, визначення, терміни, як-от: «пам'ятки історії та культури», «скарб». А отже, питання визначення і правого регулювання культурної спадщини, культурних цін-ностей, творів мистецтва потребують сучасного наукового забезпечення новітніми досягненнями науки [1--6; 12--15].

Нині О.М. Бандурка, А.В. Дроздов, О.П. Дубягіна, Ю.П. Дубягін, Т.Г Каткова, Д.В. Кіслов, В.П. Крошко, О.І. Литвак, М.І. Сенченко проводять цікаві наукові до-слідження, які доцільно використовувати для вирішення пізнавальних завдань у процесі досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва [1--6; 12--15]. Ці наукові дослідження є перспективними, оскільки стосуються ак-туальних питань правового і наукового забезпечення досліджень історичних і куль-турних надбань України.

Багато новітніх розробок (засобів, методів, технологій) у галузі мистецтвознав-чих досліджень сьогодні потребує впровадження у сферу освіти, науки і культури.

Практичну реалізацію новітніх ідей у галузі мистецтвознавчих досліджень здій-снюють експертні установи України. Потужною експертною установою України є Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі -- Експертна служба), що як система державних спеціалізованих установ відповідно до Закону України «Про судову експертизу» здійснює судово-експертну діяльність, забезпечує участь фахівців у слідчих та інших процесуальних діях. Діяльність Експертної служби спрямовується і координується Міністерством внутрішніх справ України.

Експертні підрозділи є юридичними особами, мають самостійний баланс, ре-єстраційні та інші рахунки відповідно до чинного законодавства, печатки із зобра-женням малого Державного Герба України та своїм найменуванням, інші необхідні для здійснення службової діяльності печатки, штампи, бланки, реквізити.

У своїй діяльності Експертна служба керується Конституцією і законами Укра-їни, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, наказами МВС України та Положенням про Експертну службу МВС України.

Головним підрозділом Експертної служби є Державний науково-дослідний екс-пертно-криміналістичний центр МВС України (далі -- ДНДЕКЦ МВС України), який сьогодні здійснює проведення судової експертизи у кримінальному, виконавчому провадженні, адміністративних, цивільних і господарських справах, справах про адміністративні правопорушення.

Одним із досить нових напрямів досліджень ДНДЕКЦ МВС України і його під-розділів на місцях є проведення мистецтвознавчих досліджень. Нині у структурі ДНДЕКЦ МВС України створено окремий відділ фототехнічних, портретних, мис-тецтвознавчих і психологічних досліджень, одним із напрямів діяльності якого, як зрозуміло, є проведення мистецтвознавчої експертизи.

Мистецтвознавча експертиза дає змогу досліджувати такі об'єкти:

- предмети антикваріату та твори мистецтва, у тому числі образотворчого (жи-вопису, скульптури, графіки), декоративно-ужиткового мистецтва (порцеляна, метал, скло, камінь, дерево, тканина тощо), а також об'єкти нумізматики, фалеристики та боністики (монети, медалі, паперові гроші), кінопродукція, фотоматеріали;

- об'єкти у сфері захисту суспільної моралі, у тому числі візуальна інформація (відео, аудіовізуальна інформація, фіксовані публічні дії, предмети, виготовлені з різних матеріалів у вигляді статуеток, сувенірів).

Основними завданнями мистецтвознавчої експертизи є:

- проведення атрибуції твору (встановлення автора твору, періоду створення роботи, належність до певної школи тощо);

- визначення художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану твору;

- встановлення автентичності об'єкта, визначення якісних змін, що відбувалися з ним під час його використання: встановлення факту реставраційних втручань, довільних вилучень (втрат), доповнень, інших переробок, яких зазнав об'єкт;

- визначення вартості твору;

- визначення відповідності продукції вимогам законодавства про захист сус-пільної моралі.

Нині науковці та експерти-практики окреслили орієнтовний перелік запитань, на які може відповісти мистецтвознавча експертиза.

Чи належить наданий на дослідження предмет до культурних цінностей, що ма-ють художнє, історичне, етнографічне, наукове або інше значення?

Коли, де і ким створений твір, що досліджується? Чи є наданий твір оригіналом, копією, фальсифікованою копією, підробкою або імітацією?

З яких складових частин складається матеріальна частина твору?

Чи відбувалися зміни з оригіналом наданого твору під час його використання?

Наскільки змінено твір, який досліджується, у результаті реставрацій, довільних вилучень (втрат), доповнень, інших переробок, яких зазнав оригінал?

Чи підлягає наданий твір реставрації?

Якою є художня цінність твору?

Якою є орієнтовна вартість твору, що досліджується, у грошовому виразі (екві-валенті) на момент дослідження?

Чи належать об'єкти, що досліджуються, до творів порнографічного характеру?

Чи належить інформація, надана на дослідження, до дитячої порнографії?

Чи містить інформація, надана на дослідження, сцени насильства та жорстокості?

За потреби для повного та всебічного проведення мистецтвознавчого дослі-дження експерт має отримати дозвіл від ініціатора експертизи на часткове пошко-дження або руйнування об'єкта.

На підставі викладеного вище можна дійти таких висновків:

- наукова розробленість правового і наукового забезпечення досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва перебувають у стадії становлення;

- правове і наукове забезпечення культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва має свій предмет, об'єкт, засоби та методи дослідження;

- теоретична значущість цієї праці полягає в розробці основних положень тео-рії правового і науково-методичного забезпечення системних досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва;

- практична значущість цього дослідження полягає в розробці науково-мето-дичних рекомендацій, спрямованих на комплексне правове і наукове забезпечення досліджень культурної спадщини, культурних цінностей і творів мистецтва новітніми досягненнями науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури

1. Оперативно-розшукова компаративістика : монографія / [Бандурка О.М., Перепели-ця М.М., Манжай О.В., Шендрик В.В.]. -- Харків : Золота миля, 2013. -- 352 с.

2. Біленчук П.Д. Сучасне наукове забезпечення кримінального провадження / П.Д. Біленчук, М.Н. Курко // Європейські перспективи. -- 2013. -- № 13. -- С. 42--47.

3. Біленчук П.Д. Підготовка юристів нової генерації. Світовий досвід та реалії україн-ського класичного університету / П.Д. Біленчук // Віче. -- 2013. -- № 22. -- С. 6--8.

4. Біленчук П.Д. Гносеологія права / П.Д. Біленчук, І.І. Шостенко // Правова Україна. -- 2012. -- С. 13--55.

5. ДроздовА.В. Развитие правовых взглядов на понятие и содержание криминалисти-ческого обеспечения расследования преступлений / А.В. Дроздов // Криміналістичний вісник. -- 2013. -- № 1 (9). -- С. 63--70

6. Дубягина О.П. Криминологическая характеристика норм, обычаев и средств комму-никации криминальной среды / О.П. Дубягина. -- М. : ООО «Юритинформ», 2008. -- 204 с.

7. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» : станом на 13 берез. 2012 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. -- Оф. вид. -- Режим доступу : http://www.customs.com.ua/php/document.php?ISN=5038.

8. Закон України «Про охорону культурної спадщини» : станом на 28 січня 2016 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. -- Оф. вид. -- Режим доступу : http://zakon0.rada. gov.ua/laws/show/1805-14.

9. Каткова Т.Г. Правова охорона культурної спадщини в Україні / Т.Г. Каткова. -- Харків : Право, 2008. -- 216 с.

10. Конвенція ЮНЕСКО від 16.11.72 р. «Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. / [упоряд. В.І. Фрич] ; відп. ред. М.В. Гарник. -- К. : Істина, 2002. -- 336 с.

11. Конвенція ЮНЕСКО від 14.11.70 р. «Про заходи, спрямовані на заборону та запобі-гання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. / [упоряд. В.І. Фрич] ; відп. ред. М.В. Гарник. -- К. : Істина, 2002. -- 336 с.

12. Кіслов Д.В. Сучасні медіа та інформаційні війни : монографія / Д.В. Кіслов. -- 2-ге вид. -- К. : МП «Леся», 2013. -- 240 с.

13. ЛитвакО. Наукове забезпечення діяльності прокуратури / О. Литвак, С. Подкопаєв // Вісник прокуратури. -- 2013. -- № 1 (139). -- С. 7--12.

14. Основи інформаційно-аналітичної діяльності : навч. посіб. / І.В. Захарова, Л.Я. Філіпова. -- К. : Центр навч. л-ри, 2013. -- 336 с.

15. СенченкоН.И. Теория и практика невидимых войн / Н.И. Сенченко. -- К. : КИТ, 2009. -- 504 с.

Размещено на Allbest.ru