Захист прав і свобод людини і громадянина органами системи міжнародної кримінальної юстиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ОРГАНАМИ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Белов Д.М.,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Автор досліджує окремі елементи міжнародної системи захисту прав людини. Стаття присвячена висвітленню поняття та структури сучасної системи міжнародної кримінальної юстиції. Доводиться, що міжнародне кримінальне правосуддя являє собою діяльність щодо застосування міжнародного права, тих його юридичних норм і принципів, які мають основоположне значення для забезпечення миру, захисту особи та життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства від особливо небезпечних для людської цивілізації порушень принципів і норм міжнародного права.

Ключові слова: права і свободи людини і громадянина, міжнародний механізм захисту прав людини, міжнародне кримінальне правосуддя.

Автор исследует отдельные элементы международной системы защиты прав человека. Статья посвящена анализу понятия и структуры современной системы международной уголовной юстиции. Доказывается, что международное уголовное правосудие представляет собой деятельность по применению международного права, тех его юридических норм и принципов, которые имеют основополагающее значение для обеспечения мира, защиты лица и жизненно важных интересов международного сообщества от особо опасных для человеческой цивилизации нарушений принципов и норм международного права.

Ключевые слова: права и свободы человека и гражданина, международный механизм защиты прав человека, международное уголовное правосудие.

The author examines some elements of the international system of human rights protection. The article is devoted to highlighting the concept and structure of the modern system of international criminal justice. Proved international criminal justice is an activity on the application of international law, of its legal rules and principles that are fundamental to peace, protect people and vital interests of the international community of highly dangerous for human civilization violations of the principles and norms of international law.

Keywords: rights and freedoms of man and citizen, international mechanism for protection ofhuman rights, international criminaljustice.

Актуальність тематики дослідження. Закладені в Конституції України характеристики її як держави (ст. ст. 1-3, 6, 8 Конституції України), організація діяльності її органів та їхніх посадових осіб (ст. ст. 17-19 Конституції України), основи правового статусу особи (ст. ст. 21-61 Конституції України) були визначені на ґрунті критеріїв, що є загальновизнаними світовим співтовариством властивостями сучасної цивілізованої держави, та в цій якості виконують роль стандартів, у тому числі й щодо захисту прав людини в галузі кримінального судочинства, їх дотримання - умова сприйняття нашої держави у співтоваристві розвинених демократичних країн. У сучасній правовій науковій літературі справедливо наголошується, що імплементація до українського законодавства міжнародних стандартів із прав людини у сфері кримінального судочинства є передумовою повноцінного входження України до світової спільноти як повноправного члена з розвиненою законодавчою системою [15, с. 18]. Тому реалізація в галузевому законодавстві відповідних міжнародних стандартів є одним з актуальних завдань реформування кримінального судочинства України [16, с. 171].

Міжнародно-правові засоби забезпечення і захисту прав людини є ширшим поняттям, аніж міжнародні механізми захисту прав людини, але й вони не охоплюють всієї системи захисту прав людини. Права людини захищаються також в межах міжнародного гуманітарного права міжнародними актами і міжнародними органами, серед яких Женевські конвенції 1948 р. з двома протоколами до них і утворена ними Міжнародна комісія щодо встановлення фактів. Велика кількість міжнародних актів щодо захисту прав людини була ухвалена в межах міжнародного кримінального права, що вже також розглядається як окрема галузь міжнародного права. В цій системі, зокрема, було утворено ad hoc трибунали, які притягали до відповідальності винних у військових злочинах, геноциді, злочинах проти людства. захист право людина міжнародний

Захист прав людини міжнародним кримінальним правом особливо активізувався на сучасному етапі у зв'язку з діяльністю міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та щодо Руанди, а також у зв'язку з утворенням Міжнародного кримінального суду, який уже розпочав свою діяльність [1]. Саме про ці органи та установи в механізмі захисту прав людини і піде мова далі.

Виклад основного матеріалу. Індивідуальна кримінальна відповідальність фізичних осіб за міжнародні злочини має своєю метою покарання винних. Принцип невідворотності покарання, що лежить в основі національного кримінального права, безумовно застосовується й до міжнародних злочинів, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки та зачіпають інтереси всього міжнародного співтовариства.

І. Карпець пише, що міжнародні злочини повинні тягти специфічну для кримінального права міру відповідальності-кримінальне покарання [2, с. 13]. По суті, на таких самих позиціях стоїть і Г. Шварценбергер [3, с. 22].

Не викликає сумніву, що ефективним засобом боротьби проти міжнародних злочинів є передача винних до суду національних трибуналів. Д. Левін відзначає, що питання про такі злочини, як геноцид і військові злочини, склади яких визначені в Женевських конвенціях 1949 року, можуть розглядатися національними судовими інстанціями [4, с. 105].?

Стаття VI Конвенції про геноцид передбачає, що особи, звинувачені в здійсненні подібних актів, повинні бути засуджені компетентним судом тієї держави, на території якої вони були вчинені. За таким самим принципу діють і Женевські конвенції. Так, наприклад, ст. 146 Конвенції про захист цивільного населення під час війни встановлює, що кожна сторона зобов'язується розшукувати осіб, обвинувачуваних у тому, що вони вчинили або наказали вчинити те чи інше зі згаданих в конвенції серйозних порушень, і передати їх до свого суду [5, с. 187]. При цьому виникають два питання: на яких осіб поширюється юрисдикція таких судів і яке право вони застосовують?

У сучасному міжнародному праві, як уже зазначалося, все більше утверджується принцип універсального переслідування осіб, винних у міжнародних злочинах. Згідно із цим принципом кримінальному переслідуванню підлягають особи незалежно від місця вчинення злочину або їхнього громадянства. Так, якщо Конвенція про геноцид ще ґрунтується на принципі місця скоєння злочину, то Женевські конвенції вже містять принцип універсальності. Стаття 146 IV Женевської конвенції прямо передбачає, що суду повинні віддаватися особи незалежно від їхнього громадянства, і не обумовлює їх покарання вчиненням злочинів у певному місці [14, с. 87].

Стаття V Конвенції про апартеїд також встановлює, що будь-які винні в актах апартеїду особи можуть віддаватися компетентному суду будь-якої держави-учасника конвенції, яку може набути юрисдикцію щодо особи обвинувачуваного.

Що ж стосується застосовуваного права, то Женевські конвенції накладають на держави-учасники обов'язок ввести в дію законодавство, необхідне для забезпечення ефективного кримінального покарання військових злочинців. Більшість держав світу має таке законодавство. Тому, в принципі, національні суди, розглядаючи справи осіб, обвинувачених у вчинені міжнародних злочинів, можуть застосовувати внутрішньодержавне право. Водночас немає ніяких перешкод, якщо тільки це не суперечить правовим принципам тієї чи іншої країни, вести судочинство й на основі норм відповідних міжнародних конвенцій.

Таким чином, у разі вчинення міжнародних злочинів, хоча суд над особами, винними у їх вчиненні, може здійснюватися національними за своїм складом трибуналами, їх юрисдикційна основа є, в принципі, універсальною або міжнародною і вони можуть застосовувати норми міжнародного права. Розгляд справ про міжнародні злочини різко змінює сам характер судового розгляду та його правової основи. Д. Полторак щодо Нюрнберзького трибуналу писав, що міжнародний характер суду визначається не застосовуваним ним правом і не тим фактом, що він був створений на основі міжнародної угоди, а схваленням статуту та вироку трибуналу міжнародним співтовариством [6, с. 336]. З ним згодні й деякі західні юристи [7].

В принципі, це абсолютно вірно. Однак не слід забувати, що Нюрнберзький процес, за словами Ю. Рибакова, «був першим в історії прикладом міжнародного суду за злочини проти миру та людства» [8, с. 183] і що саме тому з боку всього міжнародного співтовариства було природно та навіть необхідно висловити підтримку та схвалення такого рішення. З тих пір норми міжнародного права, щодо припинення міжнародних злочинів, отримали значного розвитку, ухвалено ряд відповідних конвенцій, нюрнберзькі принципи стали частиною сучасного загального міжнародного кримінального права. Тому навряд чи необхідно в нинішніх умовах кожен раз з'ясовувати думку міжнародної спільноти в разі їх застосування на практиці [14, с. 88].

Як відзначає Г. Шварценбергер щодо резолюції Генеральної Асамблеї від 11 грудня 1946 р. «головне юридичне значення цієї резолюції може полягати в тому, що в майбутньому будь-який член Організації Об'єднаних Націй буде позбавлений можливості ставити під сумнів дієвість цих принципів як норм міжнародного права» [1, с. 121]. Водночас, хоча склад суду, юрисдикція та застосовуване право судів над особами, винними у вчиненні міжнародних злочинів, є до певної міри похідними від схвалення нюрнберзьких принципів в якості частини загального міжнародного права і, більше того, визнання міжнародною спільнотою їх імперативного характеру, навряд чи це повинно применшувати самостійне значення питань щодо складу суду, юрисдикції та правової основи відповідних судів [9, с. 34].

На нашу думку, на характер суду впливає суспільна небезпека вчинених злочинів. Чим вище збитки, нанесені ними міжнародному співтовариству, тим більша потреба того, щоб судовий розгляд мав справді міжнародний характер. Звичайні військові злочинці можуть переслідуватися в межах національних систем, тоді як покарання головних військових злочинців, осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, слід було б здійснювати міжнародними судовими органами, як це було в Нюрнбергу та Токіо. Такі органи, що складаються з представників не однієї, а декількох країн (а бажано й різних правових систем), можуть сприяти кращому здійсненню правосуддя на основі загальновизнаних принципів права [14, с. 89].

Міжнародне кримінальне правосуддя, являє собою діяльність щодо застосування міжнародного права, тих його юридичних норм і принципів, які мають основоположне значення для забезпечення миру, захисту особи та життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства від особливо небезпечних для людської цивілізації порушень принципів і норм міжнародного права. Міжнародне кримінальне правосуддя відрізняється від інших напрямів міжнародного співробітництва рядом ознак, що характеризують його як самостійну галузь міжнародного співробітництва, специфічних саме для нього. Звернемося до цих ознак.

1. Міжнародне кримінальне право-суддя здійснюється тільки органами міжнародного правосуддя - судами (незалежно від їхнього конкретного найменування), спеціально засно-ваними для його здійснення у справах щодо міжнародних злочинів, або спеціально наділеними юрисдикцією для цього. Ці суди неоднакові за правовими основами заснування та діяльності, мають певні відмінності юрисдикційного та організаційного характеру. Разом із тим тільки судді цих органів на підставі міжнародно-правових документів наділені повноваженнями здійснювати на міжнародному рівні правосуддя в кримінальних справах про міжнародні злочини. Ніяким іншим органам міжнародної спільноти повноваження здійснювати правосуддя в справах про міжнародні злочини не належать [14, с. 89].

2. Міжнародне кримінальне правосуддя має свої специфічні цілі, які міжнародне співтовариство ставить перед ним. Так, Резолюція Ради Безпеки ООН 827 (1993) від 25 травня 1993 [10] проголосила такими цілями: 1) покласти край злочинам (порушенням міжнародного гуманітарного права та ін.) і вжити ефективних заходів з метою передання суду осіб, відповідальних за ці злочини; 2) забезпечити судове переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права; 3) сприяти відновленню та підтриманню миру; 4) сприяти забезпеченню припинення та ефективного виправлення таких порушень.

Згідно з Резолюцією 955 (1994), ухваленою Радою Безпеки ООН 8 листопада 1994 [11], цілями міжнародного кримінального правосуддя є такі: 1) покласти край злочинам геноциду та іншим систематичним, широкомасштабним і кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права; 2) вжити ефективних заходів для притягнення до суду осіб, відповідальних за них; 3) сприяти процесу національного примирення, відновлення та підтримання миру; 4) сприяти забезпеченню припинення та ефективного виправлення таких порушень.

Згідно з Угодою між Організацією Об'єднаних Націй та урядом Сьєрра-Леоне про заснування Спеціального суду щодо Сьєрра-Леоне [12] метою створення останнього проголошено судове переслідування осіб, які несуть головну відповідальність за вчинення серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та злочинів згідно з законодавством Сьєрра-Леоне.

Преамбула та ст. 1 Римського статуту Міжнародного кримінального суду так визначають ці цілі: 1) міжнародний кримінальний суд «є постійним органом, уповноваженим здійснювати юрисдикцію щодо осіб, відповідальних за найсерйозніші злочини, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства»; 2) злочини, що викликають стурбованість усього міжнародного співтовариства, не повинні залишатися безкарними;

3) їх дієве переслідування повинно бути забезпечене як заходами, вжитими на національному рівні, так і активізацією міжнародного співробітництва;

4) покласти край безкарності осіб, що вчиняють такі злочини, і тим самим сприяти попередженню подібних злочинів.

Такі ж цілі, безумовно, стоять перед усім міжнародним співтовариством і його окремими суб'єктами. Але ці цілі специфічні для органів міжнародного кримінального правосуддя остільки, оскільки вони засновані, організовані та діють саме для їх вирішення. Досягнення цих цілей визначає весь зміст діяльності органів міжнародного кримінального правосуддя, тоді як для інших учасників міжнародного співробітництва вони не є панівними [14,с. 90].

3. Міжнародне кримінальне правосуддя здійснюється шляхом розгляду та вирішення міжнародними судами (незалежно він їхніх назви та конкретної організаційної форми) кримінальних справ щодо міжнародних злочинів. При цьому вирішення міжнародним судом кримінальної справи полягає в тому, що суд: встановлює факти вчинення міжнародних злочинів, що становлять предмет дослідження у справі; дає цим фактам юридичну оцінку, застосовує норми міжнародного права, що передбачає ці факти; визначає юридичні наслідки, які випливають із застосування норм міжнародного права до встановлених фактів, тобто засуджує та карає особу винну в порушенні відповідних норм міжнародного права або виправдовує невинну особу.?

4. Під час здійснення міжнародного кримінального правосуддя розгляд і вирішення справ щодо міжнародних злочинів провадиться в певних, встановлених джерелами міжнародного права формах, у процесуальному порядку, визначеному міжнародним правом.

У міжнародно-правових документах, відповідних Правилах процедури та доведення, а в ряді випадків і в застосовному націонльному законодавстві встановлюються детально регламентовані форми, у яких здійснюється діяльність органів, що провадять міжнародне кримінальне правосуддя.

Форми судового розгляду, порядок процесу характеризуються тим, що в діяльності судів, які розглядають та вирішують справи щодо міжнародних злочинів, беруть участь ряд осіб, які наділені певними правами та несуть відповідні їм обов'язки, - учасники міжнародного кримінального судочинства: суд, обвинувач (прокурор), захисник, обвинувачений (підозрюваний), підсудний. При цьому склад учасників кримінального процесу з боку суду, обвинувачення та захисту є міжнародним [14, с. 91].

Як уже зазначалося, міжнародне кримінальне правосуддя здійснюють органи міжнародного кримінального правосуддя. На сьогодні відомі такі інституційні моделі їх створення, формування, правового регулювання, організації та діяльності: 1) міжнародні кримінальні трибунали ad hoc, створювані Радою Безпеки як допоміжні органи; 2) змішані (гібридні) трибунали (суди) двох видів: створювані, відповідно, на основі договорів держав з ООН та сформовані тимчасовими адміністраціями ООН на територіях держав, де проводяться миротворчі операції; 3) національні суди, до юрисдикції яких віднесено розгляд справ щодо міжнародних злочинів за участю міжнародних суддів та інших учасників кримінального судочинства; 4) Міжнародний кримінальний суд [13].

Незважаючи на відмінності в правових засадах заснування та діяльності, юрисдикції та організації, всі органи, що здійснюють міжнародне кримінальне правосуддя, володіють загальними ознаками.

1. їх створення, наділення юрисдикцією для здійснення правосуддя у справах щодо міжнародних злочинів, включення до кола учасників кримінального судочинства міжнародних суддів, прокурорів, захисників спочатку зумовлено волевиявленням міжнародної спільноти, об'єднаної Організацією Об'єднаних Націй. Усі зазначені вище органи засновані або сформовані за неодмінної участі в тій чи іншій формі ООН: 1) Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc щодо колишньої Югославії та Руанди - Радою Безпеки ООН; 2) змішані (гібридні) Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне та Спеціальний трибунал по Лівану - на підставі договорів цих держав з ООН; 3) змішані (гібридні) суди в Косово та в Східному Тиморі засновані та діють на підставі нормативних правових актів, виданих тимчасовими адміністраціями ООН, сформованими в межах відповідних миротворчих операцій; 4) національні суди Боснії та Герцеговини і Камбоджі, до юрисдикції яких віднесено правосуддя у справах щодо міжнародних злочинів за участю міжнародних суддів та інших учасників кримінального судочинства, також створені, а їх склад формується за участі та сприяння ООН; 5) Міжнародний кримінальний суд заснований під егідою ООН [14, с. 91].

2. Матеріально-правовою основою міжнародного кримінального правосуддя, що відправляється цими органами, є міжнародні договори, які встановлюють злочинність і караність міжнародних злочинів, а також принципи міжнародного кримінального права, визнані міжнародним співтовариством.

3. До їхньої предметної юрисдикції віднесені найбільш тяжкі злочини, які викликають стурбованість міжнародного співтовариства, а саме: злочини геноциду, злочини проти людяності та військові злочини. В окремих випадках їхня юрисдикційна сфера доповнюється злочинами за внутрішньодержавним правом окремих країн.

4. Територіальна юрисдикція органів міжнародної кримінальної юстиції обмежена територією або держави-учасника, або держав, на території яких вчинено злочини, віднесені до їхньої предметної юрисдикції та названі в статутних документах.

5. Органи міжнародної кримінальної юстиції наділені універсальною персональною юрисдикцією: ними до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті будь-які фізичні особи за вчинення злочинів, віднесених до їхньої предметної юрисдикції.

6. Склади цих міжнародних судових органів є інтернаціональними. Навіть у разі створення деяких із них на базі національних органів юстиції забезпечується обов'язкова участь у здійсненні правосуддя міжнародних (іноземних) суддів. При змішаному складі суддівського корпусу в прийнятті рішень щодо конкретних кримінальних справ домінують саме міжнародні судді.

7. Поряд із міжнародними суддями учасниками судочинства є міжнародні прокурори (обвинувачі) та міжнародні захисники (адвокати).

8. Здійснення правосуддя цими судами реалізується переважно згідно з кримінально-процесуальними приписами, що містяться в документах, які належать до системи міжнародного, а не внутрішньодержавного права, тобто за правилами т. зв. міжнародного кримінального процесу. Основними його джерелами є Статути, а також Правила процедури та доказування відповідних судів. Разом із тим залежно від особливостей їх створення та юрисдикції такі суди можуть керуватися приписами внутрішньодержавного кримінально-процесуального законодавства, але з досить істотними застереженнями: 1) його норми повинні відповідати міжнародним стандартам здійснення правосуддя; 2) за відсутності необхід-них розпоряджень у національному законодавстві підлягають застосуванню відповідні норми міжнародно-правових документів та рішень міжнародних судів.

9. Забезпечуючи міжнародний характер, судочинство здійснюється на доступній мови міжнародного спілкування (англійською, французькою) або з обов'язковим перекладом на них.

10. Будучи засновані на договорах чи інших рішеннях за участю ООН, ці суди не прив'язані жорстко до жодної внутрішньодержавної системи права, яка автоматично застосовувалася б до їхньої несудової, адміністративної та фінансової діяльності, чим забезпечується незалежність цих судових органів.

11. Діяльність цих органів міжнародного кримінального правосуддя фінансується за неодмінної участі Організації Об'єднаних Націй: 1) за рахунок внесків держав - учасниць установчого договору під егідою ООН (МКС); 2) за рахунок коштів бюджету ООН (МТКЮ і МКТР); 3) за рахунок добровільних внесків міжнародного співтовариства, збір яких веде Генеральний Секретар ООН; 4) на змішаній основі, коли бюджет судів формується за рахунок як держави суду, так і внесків міжнародного співтовариства, збір яких веде Генеральний Секретар ООН; 5) за рахунок бюджету держави суду, сформованого за участі ООН в силу проведення відповідних миротворчих операцій (Східний Тимор, Косово, Боснія і Герцеговина) [14, с. 93].

Таким чином, міжнародне кримінальне правосуддя в механізмі захисту прав людини відрізняється від інших напрямів міжнародного співробітництва рядом ознак, що характеризують його як самостійну галузь міжнародного співробітництва, специфічних саме для нього. Серед цих ознак такі:

1) міжнародне кримінальне правосуддя здійснюється тільки органами міжнародного правосуддя - судами (незалежно від їхнього конкретного найменування), спеціально заснованими для його здійснення у справах щодо міжнародних злочинів або спеціально наділеними юрисдикцією для цього;

2) міжнародне кримінальне правосуддя має свої специфічні цілі, які міжнародне співтовариство ставить перед ним;

3) міжнародне кримінальне правосуддя здійснюється шляхом розгляду та вирішення міжнародними судами (незалежно він їх назви та конкретної організаційної форми) кримінальних справ щодо міжнародних злочинів;

4) під час здійснення міжнародного кримінального правосуддя розгляд і вирішення справ щодо міжнародних злочинів провадиться в певних, встановлених джерелами міжнародного права формах, в процесуальному порядку, визначеному міжнародним правом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/ handle/123456789/2752/Antonovych_Mizhnarodna_systema_zakhystu2.pdf.

2. Карпец И.И. Преступления международного характера / И.И. Карпец. - М., 1979.-411 с.

3. Schwarzenberger G. The Problem of an International Criminal Law. - International Criminal Law / G. Schwarzenberger. -L.,1978. -311 p.

4. Левин Ц.Б. Проблема ответственности в науке международного права / Ц.Б. Левин // Известия Академии наук СССР (отделение экономики и права). - 1946. - №2.-С. 102-107.

5. Женевскиеконвенцииозащите жертввойны.-М.,1969.-511 с.

6. Полторак А.И. Вооруженные конфликты и международное право / А.И. Полто- рак, Л.И. Савинский. - М., 1976. - 876 с.

7. Watson J.S. Autointerpretation, Competence and the continuing validity of Article 2(7) of the U.N. Charter / J.S. Watson II American Journal of International Law, vol. 71. Wash. - 1977. -No1.-P. 83-87.

8. Рыбаков Ю.М. Вооруженная агрессия - тягчайшее международное преступле-ние / Ю.М. Рыбаков. - М., 1981.-311 с.

9. Решетников Ф.М. Ответственность преступления в международном праве / Ф.М. Решетников. - М. : Юрид. лит., 1994. - 128 с.

10. Документ ООН S/Res/827(1993), 25 May 1993.

11. Документ ООН S/RES/955 (1994), 8 November 1994.

12. Документ ООН S/2002/246, 8 March 2002. Добавление II.

13. Волеводз А.Г. Современная система международной уголовной юстиции : [хрестоматия] / А.Г. Волеводз, В.А. Волеводз. - М. : Издательство Юрлитинформ, 2009.-511 с.

14. Головко О.П. Сучасна система міжнародної кримінальної юстиції: поняття та структура / О.П. Головко // Вісник Запорізького національного університету - № 4 (II). - 2012 - С. 87-94.

15. Сімонович Д.В. Європейські стандарти забезпечення прав людини у досудових стадіях кримінального процесу України : [монографія] / Д.В. Сімонович - X., 2011 -272 с.

16. Коровайко О.І. Проблеми імплементації міжнародних стандартів у кримінальне процесуальне законодавство України / О.І. Коровайко // Форум права. - 2016. - №4.-С. 171-178.

Размещено на Allbest.ru