До питань визначення природи об’єктів поліграфічного детектування

Криминалистическая наука в своем специфическом предмете имеет ряд положений, развитие которых предполагает адаптацию современных достижений других отраслевых наук, в частности, естественных. Приоритетность поиска безупречных источников информации, ее проверка и использование в решении процессуальных задач в целях установления справедливости принуждает экспериментировать с методами, которые по своим характеристикам являются некорректными в отношении главенствующей научной парадигмы и методологии. Дефицит достоверной и наличие противоречивой информации, обусловленной преимущественно закрытой позицией участников процесса, заставляет применять технологии, которые являются предметом острых профессиональных дискуссий. К этой категории вопросов относится определение природы объектов полиграфической детекции. Тема подлежит безотлагательному изучению и разрешению в самой сути, поскольку, во-первых, входящие в предмет обсуждения технические приспособления и правила их применения законодательно не регламентированы; во-вторых, природа объекта и субъекта, поддающихся воздействию технологий, не соответствует природе исследовательского инструментария, входящего в приоритеты материалистической методологии; в-третьих, интерпретация информационного продукта применения указанных технологий, осуществляется человеком, не обладающим всей полнотой знаний, поэтому и выводы являются сомнительными. Следовательно, данное исследование направлено на осознание природы составляющих процесса детекции, т. е. такого режима, когда манипуляции сопряжены с волевым актом, а продукция потенциально прогнозирована.

Ключевые слова: полиграф; предмет детекции; объект детекции, субъект детекции, их природа.

Практика розкриття і розслідування злочинів, особливо неочевидних, у всі часи позначалась труднощами в частині пошуку, збирання, тлумачення інформації щодо обставин події, прийняття обґрунтованих і об'єктивних рішень, їх узгодження зі сторонами обвинувачення і захисту, суддівським складом. Принцип змагальності в юридичних процесах свідчить про принципову причину розбіжностей у поглядах сторін через їх позиції у світосприйнятті та способах тлумачення отриманої інформації. Особливу складність викликає інформація з певних джерел. Зокрема, такий вид джерела інформації як сліди інтелектуального характеру, сліди пам'яті своєю природою посідають нематеріальну сферу і їх дослідження вимагає застосування коректного інструментарію, зокрема, методів і прийомів, яким у сучасній криміналістичній науці відведено хіба що гіпотетичне місце. Однак практика розкриття і розслідування злочинів більш впевнено і креативно реалізує новітні, поки що нетрадиційні спеціальні знання з арсеналу квантової фізики і медицини, нанотехнологій, астропсихології та астромедицини, розробок філософії в космогонічній її частині, що в останній час посилює вплив на традиційну, класичну методологію, формує умови щодо пошуку універсальних наукових положень.

Питанням становлення і перспективам розвитку новітніх аспектів методології науки криміналістики, універсалізації підходів у реалізації практичних завдань з розкриття і розслідування злочинів спостерігається посилення уваги з боку державних органів, наукових кіл, альтернативних дослідників, діяльність яких точиться у сфері практичних і науково-просвітницьких інтересів, а також череди громадських формувань.

Цей стан зацікавленості зумовлений нестримним зростанням і тиском криміногенних факторів, які позначаються руйнівними наслідками для суспільства, державних інституцій, драматичним перебігом долі окремих людей і цілих родин. Не менш актуальною стороною ситуації є й те, що сили протидії руйнівному тиску є неадекватними за станом організаційного, науково-технічного, матеріально-фінансового, культурно-свідомого, професійного та ін. характерів. Традиційні, у межах академічної криміналістичної науки, методи, засоби, прийоми не можуть забезпечити юридичні провадження зрозумілим і плідним інструментарієм щодо пошуку і виявлення доказової інформації про події минулого, свідками яких певна категорія суб'єктів провадження не могли бути.

Панівна наукова парадигма є визначальним фактором в організації способу світосприйняття і мислення, які спрямовані на матеріально виражені явища і предмети, що знайшли вираження у концептуально-методологічних наукових системах. Останні, у свою чергу, визначають систему криміналістичних методів і прийомів розкриття і розслідування злочинів, забезпечення доказовою інформацією відповідного рівня в юридичних провадженнях. розслідування поліграфічний детектування криміналістичний

Соціальні переконання у виключну цінність матеріальних свідків подій і явищ, включаючи наукові форми сприйняття і переконань [1, с. 18], виражені в термінах і поняттях «фактичні дані», тобто таких, що мають фактуру і доступних для сприйняття фізичними почуттями. Натомість психічні процеси, зокрема, мовлення, емоції, відчуття і наміри не знаходять конкретного, зрозумілого і універсального вираження в термінологічній описовій системі або графічному зображенні інформаційної системи. Слаба ж інтеграція метафізичних знань у наукових системах знижує рівень їх адаптації в науково-дослідницькому потенціалі, залишаючи прогалини для суб'єктивних тлумачень. Розуміння нагальної потреби адаптувати в юридичну практику результати новітніх наукових досліджень у нейрофізіології, квантовій фізиці та медицині, квантовій психології знаходять вираження у вольових рішеннях і нормативах з боку керівників правоохоронних органів різних рівнів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, особливо в частині тяжких злочинів проти життя і здоров'я людини [2].

Розвиток науки і техніки реалізувався у розробках нових засобів, прийомів і методів діяльності, які використовують як правопорушники, так і правоохоронні органи. Однак комплекс кримінально-правового і криміналістичного забезпечення, який призначений удосконалити слідчу роботу та діяльність оперативних підрозділів, лишається недостатньо ефективним.

Виникає нагальна потреба в організації відповідної протидії руйнівному впливу негативних факторів, для чого, насамперед, мають бути підняті на рівень вище, ніж той, яким оперують носії деструктивних сил, криміналістичні та правові методи і засоби.

Фактично і документально підтверджено існування феномену набуття інформації шляхом сканування з ефірної складової об'єктів біологічної природи, який пройшов успішне застосування в правоохоронній практиці у формі нетрадиційного методу [3].

До питань розробки блоку нетрадиційних методів дослідження у своїх роботах звертались провідні вчені-юристи, серед них, зокрема, криміналісти: Т В. Авер'янова, Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, Р. С. Белкін, А. Р. Белкін, Л. Г Бідонов, М. Т Вєдєрніков, В. І. Галаган, В. Г Гончаренко, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко, О. І. Клевцов, І. П. Козаченко, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, О. Красильников, С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, Л. Н. Лобойко, М. А. Погорецький, П. Прукс, О. Р. Росинська, М. В. Салтевський, В. В. Седнєв, М. Стахівський, І. В. Строков, П. В. Цимбал, Ю. В. Шепітько, М. Г. Щербаковський, В. В. Яровенко та інші.

Окремі проблемні аспекти означених питань, зокрема щодо технічної перевірки на подачу викривленої інформації позначені в роботах вчених-юристів: В. Бірюкова, В. Коваленка, Т. Лешковича, Л. Удалової тощо.

Однак застосування нетрадиційних методів дослідження в роботах наведеного переліку вчених аналізувалось лише стосовно окремих видів злочинів і, головне, у звуженому сегменті природного потенціалу цих методів, виключаючи енергетичний рівень або погоджуючись з означеною природою лише на її проявленому, похідному рівні, не визначаючи її причинної ролі. До цього часу не є вирішеним питання щодо поняття нетрадиційних знань та їх місця у криміналістичній науці. Хоча із слушних зауважень славетного вченого-криміналіста М. В. Салтевського слідує, що ці надзвичайні знання пов'язані не з матеріальною, а з психо-енергетичною природою [4, с. 187].

Останнім часом спостерігається пожвавлення в обговорені питання щодо правових, морально-етичних, техніко-технологічних, науково-практичних підстав реалізації нетрадиційних криміналістичних методів, зокрема, в частині застосування різних видів і модифікацій поліграфів з причин недостатньої ефективності усталених, апробованих методів традиційного рівня. Коло дискусій поширюється не тільки на загал ЗМІ, але й на науковців-криміналістів [5]. Нагальна потреба практичного характеру щодо перевірки інформації на її повноту і правдивість найшла вихід у нормативно-правовому вимірі щодо застосування поліграфа у правовій реальності [6, п. 6.8

Розділу VI «Психологічна експертиза»]. Ця вітчизняна практика знаходиться у початковій стадії свого розвитку, позначається нешироким загалом спеціалістів, які обслуговують відповідні пристрої, і невеликим об'ємом вирішуваних завдань. Однак наразі постає низка питань не лише правового характеру щодо реалізації спеціальних знань (вони мають всю їх атрибутику і комплекс ознак), а й можливість повторної їх перевірки іншими особами. Найбільш суттєвим питанням все ж лишається визначення природи об'єктів детектування.

Теоретико-практичні розробки в численному ряду наукових знань в поточний період поставили задачу відповідної корекції концептуальних положень криміналістики, зокрема, в частині формування концепції енергетичної природи речей, процесів, явищ.

Означені положення не знайшли відображення в концепції і теорії класичної, традиційної науки криміналістики. Похідними даного становища є й те, що до цього часу дискутивним є термінологічний аспект в частині поняття «нетрадиційні методи», однак це питання не є прямим щодо нашої теми дослідження.

Під критичні зауваження підпадають погляди щодо енергетичної природи проявів, що складають елементи юридичної події і підлягають обов'язковому доказуванню у справі. У науково-методичних, монографічних і навчальних виданнях все частіше об'єкти, предмети, елементи криміналістичних досліджень, положень подаються в термінах енергетичного рівня [7, с. 61-64], однак науково-методологічне обґрунтування такого стану на даний час відсутнє.

Тому уважаємо, що методики, які не відповідають матеріалістичній парадигмі класичної криміналістики, мають усі підстави бути віднесеними до класу нетрадиційних. Принциповим моментом у диференціації фізичної і нефізичної природи об'єктів є наукова концепція про «нефізичну матрицю», «електронну програму», «життєве поле» та ін. [8, с. 71]. Спроби висловити суть і прояв універсальної сили творіння, яка є об'єднуючою для всього сущого у Всесвіті, набули системного характеру і позначилось зародженням універсальної фундаментальної наукової концепції: існуванням енергетичного поля, «L-поля», життєвого поля, яке оточує і єднає будь-який живий організм, предмети т. зв. неживої природи; воно має тонко матеріальні індивідуальні диференційовані параметри. Сучасна квантова фізика розглядає об'єкти в універсальному просторі і часі як наслідки дії сил і енергій, які проявляють себе хвильовим механізмом. Просуваючи тематичну думку далі, необхідно визнати, що усе в Універсумі є енергія і на підставі цього маємо зробити висновки про всеєдність усіх речей, явищ, процесів [9, с. 18]. Розум також має енергетичну природу; прояви його функцій вираження частотних модуляцій хвиль та їх інтенсивності, зокрема, в режимах мислення, мовлення, вираження емоцій тощо. Покладення означених універсальних характеристик в основу новітньої наукової парадигми, створить умови для використання надзвичайних людських здібностей в дослідженні і об'єктивізації психічних феноменів суб'єктів в юридичних провадженнях з метою забезпечення достовірною, перевіреною інформацією.

Класична криміналістична методологія в доказуванні відіграє більшою мірою організаційну роль, спрямовану на оптимізацію сил і засобів у досягненні мети. У той же час недосяжним лишається можливість істинного і безпосереднього бачення обставин юридичної події, усунення будь-яких сумнівів у критичному і об'єктивному режимі, забезпечення контролю і перевірки інформаційних даних всіма учасниками проваджень. Життєвий досвід переконує у неефективності методів, які принципово залежні від матеріалістичної парадигми, наслідками чого є блокування реального потенціалу свідомості суб'єкта в опануванні часово-просторових меж [10, с. 10-14]. В той же час результати досліджень нейрофізіологами, біохіміками, психологами, фізиками тонких енергетичних складових людини не знаходять пояснень в термінах біологічних функцій: науковцям належить у майбутньому знайти задовільне пояснення механізму зв'язків між біологічним, психічним, духовним аспектами людини у її єдності із зовнішнім світом, станом, рішеннями і поведінкою.

Означена проблема є характерною для будь-якого юридичного провадження, в якому є ознаки дефіциту надійного, нескладного і ефективного методологічного та інструментального забезпечення практичних органів, інших суб'єктів щодо формування достатнього об'єму доказів.

Тому дане дослідження в галузі криміналістики щодо забезпечення новітніми універсальними методиками в плані ініціації і розвитку психічних здібностей операторів в їх професійній діяльності з отримання такого роду інформації про обставини злочину є актуальним і вчасним.

Головним завданням даного дослідження є виявлення об'єктивних, природних факторів енергетичного характеру у формуванні та адаптації в криміналістичну практику новітніх нетрадиційних криміналістичних методів у забезпеченні доказової інформації юридичних процесів; обґрунтування концептуальних засад застосування нетрадиційних криміналістичних методів в розкритті злочинів як універсального засобу протидії злочинності і формування єдиного семантичного рівня розуміння суб'єктами проваджень щодо отриманих даних про злочин.

З урахуванням багатоаспектності предметної проблематики слушно застосовувати універсальний підхід, який визначається пануючою науковою парадигмою, системою принципів у поєднанні з перевіреним досвідом використання нетрадиційних методів.

Наразі спостерігаємо зростання зацікавленості практичних органів в отриманні інформації, бездоганність якої з боку вимог доказового права була б безсумнівною. Одним з каналів постачання такої інформації при проведенні невербальних слідчих (розшукових) дій є поліграф технічний пристрій, призначення якого є реєстрація змін у показниках фізіологічних функцій людини під впливом емоцій: дихання, тиску крові, електромагнітних показників біологічних структур (мозку, серця, мускулатури та ін.). Прилади цього типу широко використовують у клінічній медицині, медико-біологічних та психологічних дослідженнях. Останній знайшов реалізацію в тлумаченні показників у детектуванні брехні. Спеціальне психофізіологічне дослідження це складна процедура, в ході якої поліграф виконує єдину функцію реєструє швидкоплинні реакції організму на інформаційний подразник в емоційно-фізіологічній сфері. Людина у своїй пізнавальній діяльності проявляє характеристики, які є тотожними за параметрами з функціями поліграфу. Зважаючи на аксіоматичний факт, що програмне забезпечення для поліграфу створюється людиною, логічним буде висновок щодо переваг людського розуму перед штучним; останній слід розглядати як милиці, на які спирається саме людина, яка не визнає своїх природних можливостей.

У кримінальному судочинстві поліграф почали використовувати для отримання неутаємниченої інформації психофізіологічного характеру після розпаду Радянського Союзу і досягли певних позитивних результатів. В Україні досі залишається актуальною потреба у детальному дослідженні поліграфа та перспектив його використання у кримінальному судочинстві [11, с. 38]. Зокрема, сучасний інтерес законодавця до розробок в частині застосування поліграфу в кримінальному судочинстві проявляє чіткі риси: вказується на необхідність вивчити нормативно-правову базу зарубіжних країн, що регламентує застосування поліграфа в розкритті і розслідуванні злочинів та опрацювати питання щодо розроблення відповідної інструкції та внесення змін до чинного законодавства [12].

Після прийняття ряду нормативних актів випробування на поліграфі стали легітимними і поширилися на практику розслідування тяжких злочинів. Практичні працівники упевнились у доцільності використання цього криміналістичного інструменту з метою викриття винних і виправдання невинних у скоєнні злочину осіб та їх реабілітації.

У залежності від обставин застосовують різноманітну тактику в реалізації отриманої таким чином орієнтуючої інформації у невідкладних слідчих діях. Практичний аспект цього методу знайшов застосування у кількох галузях, зокрема, психології, психіатрії, криміналістиці, кадровій роботі, тому є підстави віднесення методу психофізіологічної діагностики поліграфом до спеціальних психологічних методів, пристосованих до потреб криміналістики [13]. Такий сучасний і перспективний науковий напрям як криміналістична психологія має коректну методичну базу для адаптації поліграфічного детектування у межах процесуальних проваджень. Однак слід бути обачливими, враховуючи думки фахівців криміналістів стосовно можливих помилок.

Як резюме до порушених питань у дослідженні, слід зазначити, що теоретично протестований метод не є вичерпним і креативним у практиці детектування на предмет виявлення і подолання брехні в системі сучасних нетрадиційних методів, що мають наочну демонстрацію на пристроях. Сучасна нейрохірургія склала поняття явищ і станів, які проявляються у певних ділянках мозку за умов їх сканування, що корегуються з поняттями у сфері дослідження електромагнітного ефекту функціонування чакр за допомогою пристроїв ауросканерів різних моделей з акцентом на кольоровий аспект проявлення певних емоційних станів, включаючи страх, брехню тощо.

Література

1. Брус Бърг, Джон Хорган. Криминалистика / превод от англ. София, Книгоиздателска Къща «Труд», 2001. 703 с.

2. Скрыпников А. И., Стрельченко А. Б. Указ Милиция решила привлечь к борьбе с преступностью экстрасенсов и «детектор лжи» // Известия. 31 мая 1994 года.

3. Екстрасенси: помічники чи шарлатани // Іменем Закону. № 14 (5504). 7.04.2006 13.04.2006. С. 16-17, 18-19.

4. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): підручник. К.: Кондор, 2006. 558 с.

5. Ковч Я. М. Проблемні питання використання поліграфа в розшуку безвісно зниклих осіб // Право і суспільство. № 5. 2009. С. 124-127.

6. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: наказ Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. 1998. № 46. Ст 1715.

7. Гора І. В., Іщенко А. В., Колесник В. А. Криміналістика: посіб. для підготов. до іспитів. 3-е вид. К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 236 с.

8. Goleman, Psichology Tuday, p. 71.

9. Шри Сатья Саи Баба. Искусство самопознания. М.: Ганга, 2009. 68 с.

10. Карриван Джуд. Волна: сердце и разум живого Космоса / пер. с англ. М.: Изд. «София», 2010. 320 с.

11. Прукс П. Уголовный процесс: научная «детекция лжи». Тарту, 1992. 199 с.

12. Програма протидії злочинам проти життя та здоров'я особи на 2008-2012 роки, затвердженій Рішенням колегії МВС України 25. 07. 2008 року № 17 км/1.

13. Лешкович Т. А. Місце методу психофізіологічної діагностики поліграфом в системі методів криміналістики // Митна справа. 2012. № 5 (83). Ч. 2. Кн. 2. С. 39-46.

Размещено на Allbest.ru