Чи потрібний Україні мораторій на смертну кару за умисні вбивства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чи потрібний Україні мораторій на смертну кару за умисні вбивства

В. П. Бахін,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Європейського університету,

П В. Цимбал, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики Університету державної фіскальної служби України

Досліджено питання доцільності відновлення в Україні інституту смертної кари за вчинення умисних вбивств. Звернено увагу на підхід до вирішення цього питання у ряді зарубіжних країн. Обґрунтовано можливість передбачення покарання у вигляді смертної кари за вчинення особою втретє умисного вбивства.

Ключові слова: смертна кара, мораторій, умисне вбивство, засуджений.

Исследован вопрос целесообразности восстановления в Украине института смертной казни за совершение умышленных убийств. Обращено внимание на подход к решению данного вопроса в ряде зарубежных стран. Обоснована возможность предсказания наказания в виде смертной казни за совершение лицом третий раз умышленного убийства.

Ключевые слова: смертная казнь, мораторий, умышленное убийство, осужденный.

The question of expediency recovery in Ukraine institute the death penalty for premeditated murder. Attention is paid to the approach to resolving this issue in a number offoreign countries. The possibility predictions sentence of death for committing murder third person.

Keywords: death penalty, moratorium, murder, condemned. Коли б А. Чикатило був страчений за першу дівчинку, зґвалтовану та вбиту, то п'ятдесят одна його жертва залишилися б живі.

Смертна кара - винятковий, але необхідний захід кримінального покарання в нинішніх умовах життя нашого суспільства, тому мораторій на її застосування слід скасувати. У нашій країні повинна бути відновлена справедливість, якщо хочемо жити в нормальній, безпечній для життя державі, а не в хаосі і «беззаконні». Аналогічну думку мають і інші вчені [1, с. 105].

До початку 90-х років минулого століття вбивства в нашій країні відбувалися переважно на побутовому ґрунті (особиста неприязнь, хуліганські мотиви, ревнощі тощо) і не набули великого поширення. У колишньому Радянському Союзі під впливом революційної ейфорії смертну кару скасовували тричі. Але з огляду на історичні події і об'єктивні обставини знову відновляли.

Сучасна злочинність характеризується не тільки збільшенням кількості злочинів, але і вдосконаленням їхніх способів вчинення жорстокістю, звіриним ставленням до потерпілих, особливо при здійсненні вбивств, зґвалтувань, грабежів та вчинення тілесних ушкоджень [2].

Сьогодні, на превеликий жаль, слід зазначити, що злочинність у нашій країні набула організованої форми. З'явилися злочинні організації, які розділили регіони на сфери впливу. Основна риса сучасної організованої злочинності - прагнення до фізичного усунення комерційних і політичних конкурентів, авторитетів конкуруючих злочинних організацій та всіх, хто перешкоджає досягненню матеріальної вигоди. На жаль, стали непоодинокі та набули поширення і вбивства на замовлення.

Причини зростання рівня злочинності визначалися: незадоволенням низьким рівнем життя; прагненням до збагачення (наприклад, заволодіння квартирами як своїх родичів, так і сторонніх людей); значним відсотком рецидиву; недосконалістю законодавства; прогалинами в діяльності слідчих, прокурорів і суддів (зокрема, наявність непоодиноких фактів хабарництва) тощо.

Збереження смертної кари зумовлена необхідністю протидії тяжким злочинам, а також їхньою профілактикою. Насправді, це досить стримуючий фактор щодо скоєння вбивств.

Противники смертної кари висувають аргумент, що грубе і жорстоке ставлення до злочинців гальмує моральний прогрес суспільства. При цьому вони стверджують, що застосовувати до особливо небезпечних злочинців смертну кару можуть лише цивілізовані держави з високим рівнем моральності суспільства і свідомості.

Однією з таких держав вони вважають США, але при цьому чомусь не обурюються тим, що в цій високорозвиненій країні можна стратити вагітну жінку, а в нашій країні розстріляти негідника, який позбавив життя багатьох людей, - не гуманно.

За часів правління президента Б. Клінтона боротьба зі злочинністю (заборона на продаж і зберігання 19 видів наступальної зброї, поширення смертної кари за 50 видами федеральних злочинів щодо особливо небезпечних злочинців: терористів, професіоналів, членів організованих злочинних угруповань, патологічно-агресивних і ситуативно-корисливих людей, сексуальних маніяків) поєднувалася з добре продуманою соціальною профілактикою. На боротьбу зі злочинністю та її попередження було виділено 30,2 млрд дол. Унаслідок цього рівень злочинності знизився (за вісім років) на 22 % [3, с. 244].

Ще в 70-80-х роках минулого століття США відмовилися від ідеї реабілітації ув'язнених, оскільки «... переважна більшість правопорушників знову проходять через «двері системи судочинства, які обертаються» [4, с. 179]. смертний кара вбивство покарання

Сьогодні багато злочинці не відбувають тривалих термінів ув'язнення, на жаль, вони занадто рано «з'являються на наших вулицях» і досить швидко відновлюють свою злочинну діяльність. Відомі випадки, коли через кілька годин після звільнення злочинець вчиняє новий злочин звичним для нього способом [5].

У діяльності правосуддя трапляються крайності: з одного боку, суд виносить величезну кількість «м'яких вироків» (наприклад, засудження «до семи років позбавлення волі умовно»?!), а з іншого - засуджує помилково або призначає міру покарання, яка не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Усім відомі кримінальні справи Ткача, Чикатило і Міхасевіча, за які були засуджені і страчені безневинні люди. Або, наприклад, зіставлення двох кримінальних справ за дорожньо-транспортними подіями: а) водій, унаслідок невмілого управління, смертельно травмував пішохода і був засуджений до шести років позбавлення волі; б) п'яний водій збив на смерть працівника міліції, який намагався зупинити автомобіль, що рухався у натовп громадян на автобусній зупинці, - засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Хіба можна порівнювати такі вироки? [7]. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне проводити аналітичне зіставлення результатів роботи суддів за аналогічні кримінальні справи - за одні й ті ж злочини і подібність їхнього змісту. Необхідно, щоб це здійснювала спеціальна комісія або така робота проводилася як дисертаційне дослідження з подальшим наданням її результатів відповідним інстанціям. Ця робота повинна бути здійснена щодо завершених та припинених кримінальних проваджень, що сприятиме виявленню помилок і зловживань.

У Німеччині жінка вбила своїх 9 дітей, яка раніше не викликала ні в кого будь-яких підозр. На жаль, такі випадки трапляються і в нашій країні. Так, нещодавно в Дніпропетровській та Запорізькій областях троє 19-річних молодиків з благополучних сімей вбили 19 людей не для збагачення, а заради полювання і забави. Виникає питання: чи можуть залишатися такі нелюди- вбивці живими, якщо вони позбавляють життя багатьох людей зазвичай з жорстоким знущанням? [8].

Відстоюючи право на життя вбивць, деякі вчені оперують конституційним положенням про те, що людське життя - найбільша цінність. «Проголошення реального життя конкретної людини, - зазначає О. Т Шевченко, - є найвищою соціальною цінністю, це і є універсальний ціннісний еталон оцінки смертної кари» [9]. А як же цінність життя того, кого по-звірячому вбили злочинці?

Важливим аргументом у дискусії щодо питання про смертну кару є Біблія, де в Старому Завіті зазначається: «Хто вдарить людину, і вона вмре, той буде підданим смерті».

Дискусія прихильників і противників скасування смертної кари, підкреслює професор В. Є. Квашас, нагадує розмову двох глухих: одні кажуть про жахи очікування кари, а інші - про горе родичів жертви вбивства.

Так, слід пам'ятати найвищу соціальну цінність життя кожної конкретної людини (зокрема, вбивці), але не забувати про тих, хто неодноразово вбиває людей, які перетворюються в знаряддя знищення людей.

Під час опитування більшість населення висловилася за посилення і більш суворі заходи щодо боротьби зі злочинцями, перш за все з вбивцями.

Так, ще у 2008 р. переважна більшість опитаних британців (95 % зі 100 тисяч респондентів) висловилися за відновлення смертної кари за вчинені вбивства [10, 31-32].

У зв'язку з цим досить негативно ставляться до меморандуму про смертну кару не тільки громадяни, але й окремі вчені і політики [11; 12; 13].

У багатьох країнах скасовано смертну кару, але є і такі, де вона діє, - Китай, окремі штати США, Японія. Крім того, близько ста країн залишають смертну кару в законодавстві і застосовують її на практиці. Сьогодні КНР утримує лідерство серед країни, на неї припадає 70 % у світі, коли застосовується смертна кара.

Суперечки з цього питання триватимуть ще довго, але є компромісний варіант, який, на нашу думку, слід запропонувати [3, с. 244; 14].

При скоєнні навмисного вбивства вперше кримінальна відповідальність повинна кваліфікуватися за чинним кримінальним законом. Після звільнення від покарання при скоєнні повторного вбивства винятковою мірою покарання має бути позбавлення волі довічно. Якщо вбивство вчинене втретє (при втечах, у місцях позбавлення волі тощо), то мірою покарання для особи повинна бути тільки смертна кара. Можливо, це буде аргументом для «порадників» з Ради Європи?

Чому ми пропонуємо введення смертної кари після третього вбивства? У судовій практиці відомі випадки, коли помилково позбавили життя невинуватих осіб. Можливо, іноді допуститися помилки і повторно (досить рідко), але тричі щодо однієї і тієї самої людини помилитися практично неможливо. Таким чином, можна домогтися виключення із судової практики випадкових помилок.

Участь присяжних у розгляді складних кримінальних правопорушень вважають фактором, який зводить до мінімуму допущення таких помилок, однак в історії відомо багато кримінальних справ, коли засідателі виправдовують невиправних злочинців [15].

Безумовно, є необхідність очищення суспільства від злочинців. Тому слід не тільки відродити смертну кару за скоєння вбивства втретє, але і посилити покарання за неодноразове вчинення особливо небезпечних кримінальних правопорушень [16].

Більшість вчених стверджують, що застосування заходів покарання не зупиняє від вчинення кримінальних правопорушень, але, по-перше, деяких все-таки зупинить, по-друге, більш тривале відбування покарань попередить вчинення нових кримінальних правопорушень і зробить неможливим вбивство багатьох потенційних потерпілих: наприклад, малолітніх дівчаток від здійснення щодо них згвалтування і вбивства.

На нашу думку, правильно зазначає Р. С. Нагорний, що смерть засудженого за навмисне вбивство надає стовідсоткову гарантію, що він надалі не вчинить подібний злочин [17].

З цього приводу С. В. Бородін зауважує, що ніхто не знає, скільки було б скоєно вбивств з обтяжуючими обставинами, якби не була введена смертна кара. Але ніхто не наводить даних про те, скільки повторно та втретє скоювали вбивства достроково звільнені особи, які раніше відбували покарання за подібні злочини [15].

Вчені дискутують про смертну кару. Одні наводять цифри того, що її введення (або, навпаки, скасування) не впливає на кількість скоєних вбивств (та в цілому злочинів), інші наводять приклади про зворотне [18; 19]. Але ці цифри не можуть бути аргументом для обох сторін суперечників, оскільки рівень злочинності, зокрема кількість вбивств, залежить від багатьох чинників: соціальних, політичних, духовних, економічних тощо.

Генеральний Секретар Ради Європи Вальтер Швіммеро зазначив, що найбільш близьким його серцю є скасування смертної кари. А яке його ставлення до жертви та її родичів і близьких? [7]. Його послідовник П. Ходжкинсон пише: «Право і потреби потерпілих не можна задовольняти, відмовляючи в гуманному, ефективному та адекватному ставленні до злочинців»[20].

Очевидно, їхні прихильники лише радять: «Матері, у якої вбили дитину, можна щиро поспівчувати» [13]. І все?! Ми маємо бажання зустріти державного діяча, вченого, який би поділяв думку про скасування смертної кари, у якого вбили родича.

Нелюдською, на нашу думку, є заява про те, що заміна смертної кари позбавленням волі забезпечить певним чином відшкодування близьким убитого за рахунок праці вбивці в період відбування такого покарання. Не слід забувати і про те, що родичі-платники податків убитого, платитимуть податки, частина від яких буде витрачена на утримання в місцях позбавлення волі таких вбивць.

Засуджені на довічне ув'язнення вбивають один одного, вчиняють інші злочини. У зв'язку з цим з'являється правомірне запитання: знову судити такі особи і знову засуджувати їх до довічного позбавлення волі? [21; 22, с. 122].

Випадки самосуду, що сьогодні мають місце, є запереченням доцільності заміни страти довічним ув'язненням і свідчить про недовіру правосуддю [23].

У 1993 р. у м. Ахалкалакі (Грузія) була зґвалтована і убита 9-річна дівчинка зі слідами насильства на тілі. Вбивцю, 16-річного підлітка, швидко знайшли. Згідно із законом смерть йому не загрожувала, оскільки смертну кару на той час у Грузії скасували. Юрба жителів міста, що зібралася, оточила будівлю поліції, де утримувався вбивця. Натовп погрожував знести будівлю, якщо не видадуть злочинця «в руки народу», багато з яких були озброєні автоматами. Розігнати натовп не вдалося, і поліція видала вбивцю населенню. Після цього громадяни піддали вбивцю тортурам, а потім спалили його на вогнищі [24, 266-267].

То, мабуть, було справедливо і законно, якби парламент країни в той час оперативно законодавчо запровадив смертну кару за вбивство, поєднане з зґвалтуванням, і цим поклав край беззаконню. Безперечно, недосконалий судовий процес краще будь-якого самосуду.

Довічне ув'язнення деякі вчені називають «похованням заживо» або «сухою гільйотиною». Це, дійсно, знущання над людиною, яку позбавили будь-яких перспектив. Про це чомусь не говорять прихильники скасування смертної кари. Тому, напевно, не випадково 60 % опитаних засуджених висловилися за збереження смертної кари [13]. Часто відбуваючи покарання, засуджені до довічного позбавлення волі пишуть звернення з проханням скасувати помилування і привести вирок до виконання [25, 19].

Підтвердження цього є дослідження А. Бойкова, який зазначає, що набули популярності чималі випадки самогубств через небажання засуджених нудиться все життя в камері, чекаючи природної смерті, тобто довічне позбавлення волі є «стратою в розстрочку».

Одні автори вважають, що довічне позбавлення волі і позбавлення волі на тривалі терміни є більш гуманними заходами кримінального покарання, ніж смертна кара, інші вважають, що смертна кара більш гуманна, ніж довічне позбавлення волі і позбавлення волі на тривалі терміни. Треті аргументують свою точку зору тим, що позбавлення волі на тривалі терміни є, по суті, постійними тортурами [26, 24].

Відбуваючи тривалі терміни позбавлення волі, засуджені не стільки виправляються, скільки деградують, а при довічному позбавленні волі питання про виправлення взагалі втрачає сенс [20, 24].

Серед прихильників скасування смертної кари є і такий дивний аргумент, що смертна кара - це «неефективне покарання» [27]. Чи коректно так про це стверджувати? Але чи етично стверджувати, що «страта злочинця - це, по суті, прояв неповаги до жертви»?

З огляду на це, дослідники зазначають, що «...смертна кара заперечує невідчужуване право на життя, роблячи злочинця тільки об'єктом кримінально-правового впливу з боку держави» [28]. А щодо потерпілого - держава не впливає?

«Де ж межа, - пише В. Д. Брянцев, - коли гуманізм перетворюється в лібералізм при призначенні покарання, яке сприяє зростанню рівня злочинності» [29].

Не можна змішувати демократію із вседозволеністю і виявляти гуманізм тільки до вбивць, забуваючи про вбитих і їхніх близьких, зневажаючи справедливість [1, с. 103].

Список використаних джерел

Голубев Н. А. К вопросу о смертной казни / Н. А. Голубев // Состояние и перспективы борьбы с преступностью в Приволжском федеральном округе (анализ оперативной обстановки: методология - методика - результаты): науч.-практ. сб. - Вып. 2. - Н.-Новгород, 2005.

Романов В. В. Защита прав жертв преступлений в уголовном процессе по делам о тяжких и особо тяжких насильственных, корыстно-насильственных и корыстных преступлениях с учетом положений современной криминальной виктимологии / В. В. Романов, О. О. Топорикова // Вопр. криминологии, криминалистики и судебной экспертизы: сб. науч. тр. - Минск, 2005.

Стойко Н. Г. Уголовный процесс западных государств и России: сравнительное теоретикоправовое исследование англо-американской и романо-германской правовых систем: монография / Н. Г. Стойко. - СПб.: Изд. Дом СПб. гос. ун-та, Изд-во юрид. ф-та СПб. гос. унта, 2006.

Янина Я. Ю. Компромиссные модели разрешения конфликтов уголовного судопроизводства: анализ зарубежного опыта и возможности его применения в России / Я. Ю. Янина // Уголовный процесс и криминалистика: современные проблемы и пути их решения: сб. ст. / под ред. Т С. Волчецкой. - Калининград: Изд-во РГУ им. И. Канта, 2006.

Применение метода «модус операнда» в следственной работе // Борьба с преступностью за рубежом: ежемесячный информ. бюл. - 1999. - N° 4.

Скобликов П. А. Актуальные проблемы борьбы с коррупцией и организованной преступностью в современной России / П. А. Скобликов. - М.: Норма, 2007.

Смертная казнь под прицелом. Совет Европы и смертная казнь. Директорат по правам человека. Совет Европы. - Донецк, 2001.

Убийства были похожи на забавы и охоту // Факты. - 2007. - 25 июля.

Шевченко О. Т Нужна ли Украине смертная казнь? / О. Т Шевченко. - Харьков: Фолио, 1997.

Сауляк О. Нужна ли России смертная казнь? / О. Сауляк // Законность. - 2009. -№ 9 (899).

Конституционная защита граждан от преступных посягательств, реализуемая нормами уголовного и уголовно-процессуального законодательства // Государство и право. - 2004. - № 10.

Данъшин І. М. До питання про тимчасове збереження смертної кари в кримінальному законодавстві України / І. М. Данъшин // Вісн. Акад. правових наук України. - X., 1996. - № 6.

Маркин А. В. Стратегия сдерживания преступности / А. В. Маркин, В. В. Яковлев // Вест. Моск. ун-та МВД России. - 2006. - № 1.

Квашис В. Преступность в США: реальность позитивных изменений или «временное исключение»? / В. Квашис // Уголовное право. - 2005. - N° 5.

Бородин С. В. Еще раз о смертной казни за убийство / С. В. Бородин // Государство и право. - 2001. - № 4.

Давыдов А. Неоднократность преступлений и ее уголовно-правовое значение / А. Давыдов, В. Малков // Рос. юстиция. - 2000. - № 1.

Нагорный Р. С. Смертная казнь: превентивная роль. Ужесточение наказания против неотвратимости наказания / Р. С. Нагорный // Рос. следователь. - 2006. - № 2.

Арутюнов Л. С. Высшая мера наказания в Российской Федерации: современное состояние и перспективы развития: автореф. дис. на соис. науч. степени канд. юрид. наук / Л. С. Арутюнов. - Ставрополь, 2001.

Дементьев С. И. Четверть века в лагерях и колониях Советского Союза: правда и вымысел / С. И. Дементьев. - Краснодар, 2002.

Ходжкинсон П. Высшая мера наказания: уважение прав жертв преступлений / П. Ходжкинсон // Пожизненное заключение. Международные стандарты и практика в Украине и за рубежом / сост. А. П. Букалов. - Донецк, 2001.

Караганова Б. Г. Лишение свободы и смертная казнь в санкциях статей УК РФ / Б. Г. Караганова // Государство и право. - 2003. - № 11.

Торкунов М. О необходимости смертной казни в УК РФ / М. Торкунов // Уголовное право. - 2005. - № 3.

Нагорный Р. С. Смертная казнь: принципы гуманизма и справедливости / Р. С. Нагорный // Рос. следователь. - 2006. - № 3.

Раззаков Ф. И. Бандиты времен капитализма (Хроника российской преступности 19921995) / Ф. И. Раззаков. - М.: ЭКСМО, 1997.

Волкова Т. Пожизненная альтернатива: уместна ли гуманность / Т. Волкова // Уголовное право. - 2003. - № 3.

Греков М. Может ли кассационная инстанция заменить смертную казнь на пожизненное лишение свободы? / М. Греков, А. Дзигарь // Законность. - 2001. - № 4.

Нагорный Р. С. Смертная казнь или пожизненное лишение свободы: за и против / Р. С. Нагорный // Рос. следователь. - 2006. - № 4.

Лепешкина О. Наказание в виде смертной казни / О. Лепешкина // Уголовное право. - 2005. - № 3.

Бринцев В. Д. Мозаика «великой» судебно-правовой реформы Украины (видение судьи или взгляд изнутри) / В. Д. Бринцев. - Харьков: Ксилом, 2001.

Размещено на Allbest.ru