Фіскальна децентралізація як зміна податкової системи на користь фінансової незалежності місцевих бюджетів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фіскальна децентралізація як зміна податкової системи на користь фінансової незалежності місцевих бюджетів України

Л. О. Нікітіна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фінансового права,

К. С. Бабак, магістр Університету державної фіскальної служби України

У статті розкрито роль місцевих бюджетів та зміни, які відбулись у податковій системі України через фіскальну децентралізацію. Проаналізовано перерозподіл податків на користь місцевих бюджетів. Проведено розмежування понять «фінансова децентралізація» та «фіскальна децентралізація». Охарактеризовано переваги та недоліки фіскальної децентралізації.

Ключові слова: децентралізація, податкова система, місцеві бюджети, фіскальна децентралізація, фінансова незалежність.

В статье раскрыта роль местных бюджетов и изменения, которые произошли в налоговой системе Украины через фискальную децентрализацию. Проанализировано распределение налогов на пользу местных бюджетов. Разграничены понятия «финансовая децентрализация» и «фискальная децентрализация». Дана характеристика преимуществ и недостатков фискальной децентрализации.

Ключевые слова: децентрализация, налоговая система, местные бюджеты, фискальная децентрализация, финансовая независимость.

The article discloses the role of local budgets and the changes in the tax system of Ukraine due to the fiscal decentralization. Analyses tax allocation in favor of local budgets. Delimits the differences between the notions of «financial decentralization» and «fiscal decentralization». Defines the advantages and disadvantages of fiscal decentralization.

Keywords: decentralization, tax system, local budgets, fiscal decentralization, financial independence.

місцевий бюджет децентралізація податковий

За період 2014-2015 років дедалі гостро постало питання реформування децентралізації місцевих бюджетів України як напрям соціально-економічного розвитку, адже місцеві бюджети - це важливий інструмент для існування держави та регіонів зокрема. Розмежування податкових надходжень між державними та місцевими бюджетами є основним завданням для проведення фіскальної децентралізації як необхідної складової наповнення місцевих бюджетів. Адже саме місцеві бюджети покликані виконувати роль розвитку територій через видатки, фінансування охорони здоров'я, освіти, культури як основних чинників соціального розвитку територій.

До питання фіскальної децентралізації та проблематики децентралізації бюджетних ресурсів звертались вітчизняні вчені, зокрема В. Андрущенко, В. Климова, В. Письменний, Н. Проць, О.Василик, М. Палій, Л. Нікітіна, А. Монаєнко, Ю. Пасічник, Ю. Ганущак та інші.

Проте вважаємо за необхідне проаналізувати актуальні питання фіскальної децентралізації та проблематику фінансового забезпечення місцевого самоврядування на сучасному етапі.

Мета статті полягає у з'ясуванні сутності податкових надходжень у формуванні доходів місцевих бюджетів, визначенні проблематики та проведенні аналізу результатів після впровадження реформи фіскальної децентралізації.

Місцеве оподаткування та місцеві бюджети неабияк пов'язані між собою, адже відіграють важливу роль у державі, оскільки основним завданням місцевих податків є створення стабільних дохідних джерел місцевих бюджетів, а останні, у свою чергу, впливають на розвиток регіону через: фінансову безпеку та стабільність розвитку економіки, соціально-економічний розвиток регіону та громадянина зокрема, фінансову стабільність населення та ін.

За останній час у країні розпочався процес децентралізації влади, який ґрунтується на Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, метою якої є визначення напрямів, механізмів і строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад [4].

Саме фінансова, або фіскальна децентралізація (цей термін є характерним для західних країн), найбільш розглянута в працях західних та вітчизняних економістів [11, с. 2].

Децентралізація (від латинського de - «заперечення», centralize - «середній, центральний») означає «знищення, скасування або ослаблення централізації і розширення прав низових органів управління.

Значний внесок у розвиток теорії фінансової децентралізації зробив англійській учений- економіст В. Оутс. Він запропонував таке її визначення: «децентралізація - це право незалежного прийняття рішень децентралізованими одиницями». Регіональні й місцеві органи влади мають можливість самостійно приймати рішення щодо фінансових питань і питань з управління територією.

Американський економіст Ч. Т ібо вважає, що саме фіскальна децентралізація надає змогу субнаціональним органам управління отримувати автономію щодо фінансування та забезпечення населення суспільними й громадськими послугами. Він довів, що лише при фіскальній автономії субнаціональних органів управління публічні видатки відповідатимуть індивідуальним уподобанням споживачів згідно з їхніми потребами [5, с. 146-147].

На нашу думку, розмежування понять «фінансова децентралізація» та «фіскальна децентралізація» є взаємопов'язані між собою, але не тотожні. Адже фінансова децентралізація надає відповідні повноваження органам місцевої влади, а фіскальна децентралізація, у свою чергу, за рахунок накопичення в собі податків та зборів, спрямовує їх на забезпечення суспільних потреб регіонів через здійснення видатків на важливі місцеві потреби.

На думку В. Письменного, місцеве оподаткування перебуває на початковому етапі розвитку, адже не забезпечує достатнього обсягу надходжень місцевих податків і зборів. Натомість місцеве оподаткування має стати регулятором економічних процесів, у його межах необхідно забезпечити реалізацію всіх основних вимог, властивих загальноосвітній податковій політиці [8, с. 55-56].

Після прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII до місцевих податків та зборів, згідно зі ст. 10 Податкового кодексу України, увійшли:

податок на майно (об'єднавши в собі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плату за землю);

єдиний податок;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір [1 ].

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 -VIII передбачено, що місцеві ради обов'язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (у частині транспортного податку та плати за землю) і вирішують питання щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Крім того, відповідно до абзацу 10 п. 4 Розділу І вищезазначеного закону до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить встановлення в межах, визначених Податковим кодексом України, ставок акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів [2].

Основними завданнями, що постали перед фінансовою децентралізацією, по-перше, є збільшення участі громади в розвитку села чи міста, в якому вона проживає, а по-друге, - ефективне забезпечення населення суспільними послугами [7].

Урядовим Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» були внесені зміни щодо місцевих бюджетів, зокрема, місцевим бюджетам було передано:

10 % податку на прибуток підприємств;

100 % державного мита;

80 % екологічного податку (при цьому 55 % направлятимуться в обласні бюджети, а 25 % - до районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення);

акцизний податок від реалізації через роздрібні мережі пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, нафтопродуктів, біодизеля і скрапленого газу;

25 % плати за надра; місцеві збори (податок на нерухомість із включення до оподаткування комерційного (нежитлового) майна, єдиний податок);

податок на майно («розкішні» автомобілі), податок на прибуток комунальних підприємств, інші податки.

75 % податку на доходи фізичних осіб (60 % податку отримають бюджети міст обласного значення та районів; 15 % - обласні бюджети); 40 % - бюджет м. Київ [12, с. 225].

Вважаємо, що надання самостійності місцевим бюджетам через перерозподіл податків є значним кроком для збільшення їх розміру та подальшого розвитку, проте з передачею додаткових джерел доходів за ними закріплюється і великий обсяг нових видатків на місцях, таких як: освіта, медицина, культура та інше, які не всі регіони зможуть забезпечити. Проте збалансування видатків на місцях має залежати насамперед від продуманих дій органів місцевого самоврядування та громадського контролю.

За рахунок фіскальної децентралізації, можемо спостерігати такі зміни:

за січень-серпень поточного року до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) надійшло 92,3 млрд грн, що становить 88,4 % від річного обсягу надходжень, затвердженого місцевими радами.

За статистичними даними Міністерства фінансів України, приріст надходжень до загального фонду за січень-серпень минулого року (у зіставних умовах та без урахування територій, що не підконтрольні українській владі) становив 49,6 %, або + 30,6 млрд грн.

Темп зростання фактичних надходжень ПДФО до січня-серпня 2016 року становить 149,1 %, плати за землю - 162,2 %. При цьому у 23 та 6 регіонах, відповідно, темп зростання вище середнього по Україні.

Загалом обсяг надходжень ПДФО за січень-серпень становить 48,7 млрд грн, рівень виконання річного показника, затвердженого місцевими радами, становить 80,2 %, надходження плати за землю - 15,4 млрд грн, рівень виконання річного показника, затвердженого місцевими радами, - 97,8 %.

Надходження податку на нерухоме майно на 2016 рік затверджені місцевими радами обсягом 0,9 млрд грн. Фактичні надходження податку за січень-серпень поточного року становили 1,0 млрд грн [10].

Тому бачимо позитивну тенденцію після проведення реформи фіскальної децентралізації.

Проте аналіз наукових підходів щодо фіскальної децентралізації має як переваги, так і недоліки, які виявляються при порівнянні суспільних витрат і вигод.

Н. В. Булеца до переваг фіскальної децентралізації' міжбюджетних відносин відносить такі:

наближеність органів місцевого самоврядування до громадян населення та безпосередня взаємодія з ними дозволяють якісно та обґрунтовано задовольнити соціальні потреби населення на місцевому рівні;

забезпечення обгрунтованого розподілу фінансових ресурсів між окремими територіальними утвореннями, а також фінансування повним обсягом соціальних та інвестиційних проектів і програм на підвідомчій території;

забезпечення макроекономічної стабільності на місцевому рівні та фінансової самостійності місцевих органів влади щодо фінансування покладених на них функцій і завдань, враховуючи чітке розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління;

зростання компетенції та кваліфікації місцевих органів влади в процесі вирішення поточних і стратегічних завдань на регіональному рівні, посилення відповідальності місцевих органів влади та управління, а також підвищення продуктивності функціонування бюджетної системи шляхом забезпечення підзвітності місцевої влади своєму населенню;

сприяння підтримці підприємницької активності та зростанню інвестиційних можливостей місцевих органів влади й управління щодо соціально економічного розвитку регіонів [6, с. 4-5].

Основними недоліками фіскальної децентралізації Н. В. Булеца вважає такі:

зниження рівня контролю над формуванням та ефективністю розподілу бюджетних коштів;

зниження пріоритетів державних органів влади та управління в наданні інфраструктурних інвестицій, зниження ефективності реалізації бюджетної політики на місцевому рівні;

обмеження державних органів влади та управління у вирівнюванні дохідних та видаткових частин бюджетів місцевого самоуправління, регулюванні соціально-економічних диспропорцій розвитку регіонів;

виникнення регіональних фіскальних розбіжностей;

зниження централізованого бюджетного контролю над формуванням та ефективним розподілом бюджетних ресурсів [6, с. 4-5].

Також, на нашу думку, актуальним є питання щодо відповідальності органів місцевої влади перед громадою, адже тільки через налагоджений механізм притягнення до відповідальності місцевих органів можливо досягти успіху у правомірному використанні коштів, які мають спрямовуватись тільки на потреби конкретного регіону, а не в кишені.

Щодо питання відповідальності місцевих органів влади перед громадою, Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман під час зустрічі із регіональними ЗМІ від 27.09.2016 заявив: «Нам потрібно підвищувати відповідальність місцевих органів влади щодо прозорості, підзвітності і підконтрольності громаді». Потребує перезавантаження і підвищення інституційної спроможності Рахункова палата України, що має свої представництва на територіях [7].

Погоджуємося з думкою В. В. Мамонової та О. С. Горбатенко щодо необхідності більш ретельно розглядати питання звітування перед громадою міста щодо фінансової діяльності, а саме: наповнювати пояснювальні записки до звітів про виконання бюджету інформацією про причини невиконання або перевиконання планових показників, зазначенням переліків об'єктів, що фінансувались у відповідному періоді, та сум, які на ці об'єкти було витрачено, зазначенням того, що вдалося виконати додатково, за рахунок яких коштів тощо. При цьому інформація має подаватись у доступному та зрозумілому для пересічних громадян форматі, для покращення розуміння можливо надавати виконання окремих показників у динаміці, що сприятиме підвищенню довіри до влади та вдосконаленню управління фінансовими ресурсами на місцевому рівні в умовах сьогодення [9, с. 5].

Отже, як бачимо, на сьогодні питання відповідальності місцевих органів влади перед громадою залишається відкритим.

На нашу думку, досить важливою є активна участь місцевих мешканців щодо контролю на місцях. На жаль, більшість населення країни займають пасивну позицію щодо змін, реформ, які відбуваються та проводяться в країні і відповідно у регіонах. Саме громадський контроль і механізм притягнення до відповідальності вважаємо запорукою подолання корупції та правомірного використання податків на місцях. Через врахування потреб місцевих мешканців без сумніву враховуються і потреби всього регіону, тому основним завданням децентралізації має стати тісна взаємодія органів місцевого самоврядування з населенням відповідного регіону.

Також вважаємо, що для ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування місцева влада має ініціювати питання перед урядом щодо оподаткування на підконтрольній їй території, а саме: можливість ініціювати зміни податкових ставок, можливість введення конкретного податку на відповідній території, враховуючи різні показники розвитку цього регіону, для поповнення суми доходів території.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Податковий кодекс України: Закон України: від 02.12.2010 № 2755-VI із змін. і доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон України: від 28.12.2014 № 71 -VIII із змін. і доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/71-19

Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин: Закон України: від 28.12.2014 № 79-VIII із змін. і доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/79-19

Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 18.06.2014 № 591-р змін. і доп. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3 .rada.gov.ua/laws/show/591-2014-р

Бикадорова Н. О. Фінансова децентралізація місцевого самоврядування / Н. О. Бикадорова // Економічний вісник Донбасу - 2010. - № 2 (20). - С. 145-151.

Булеца Н. В. Фіскальна децентралізація та соціально-економічний розвиток регіонів /

В. Бурлеца // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2015. - С. 1-6.

Децентралізація влади [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// decentralization.gov.ua/

Ковальчук І. В. Місцеві податки і збори як фінансова основа процесу децентралізації /

В. Ковальчук // Юридичний науковий електронний журнал. - 2016. - № 1/2016. - С. 55-58.

Мамонова В. В. Місцеві фінанси в умовах децентралізації влади: шляхи вдосконалення управління / В. В. Мамонова, О. С. Горбатенко // Теорія та практика державного управління. - 2016. - № 1(52). - С. 1-6.

Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

Патицька Х. О. Фінансова децентралізація як основа формування самодостатніх територіальних громад / Х. О. Патицька // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2015. - № 10. - С. 1-6.

Проць Н. В. Формування податкових надходжень місцевих бюджетів у контексті бюджетної децентралізації / Н. В. Проць // Фінансовий простір. - 2015. - № 1(17). - С. 221-226.

Размещено на Allbest.ru