Проблеми здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі

О.В. Сіренко,

А.Ю. Шелуханова

Анотації

У статті розкриті проблемні питання, які виникають при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі. На основі аналізу вивченого матеріалу надано пропозиції щодо вдосконалення здійснення цього нагляду.

Ключові слова: прокурорський нагляд, повноваження прокурора, додержання прав і свобод засуджених.

В статье раскрыты проблемные вопросы, возникающие при осуществлении прокурорского надзора за соблюдением законов в местах лишения свободы. На основе анализа изученного материала даны предложения по совершенствованию осуществления данного надзора.

Ключевые слова: прокурорский надзор, полномочия прокурора, соблюдения прав и свобод осужденных.

The present article deals with the problem questions that arise during realization prosecutor supervision inhibition of laws in custodial setting. On basis of analysis of the studied material suggestions are given in relation to perfection realization of this supervision.

Keywords: public prosecutor's supervision, plenary powers of public prosecutor, inhibition of rights and freedoms convict.

Одна із основних функцій наглядової діяльності прокуратури є прокурорський нагляд за дотриманням закону при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Слід звернути увагу на те, що, відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України, "прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів, функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій" [1].

Прокурорський нагляд виступає гарантом забезпечення прав та свобод засудженого. Дотримання законів у місцях позбавлення волі є предметом прокурорського нагляду.

Діяльність прокуратури України регламентується багатьма нормативно - правовими актами, основними з них є: Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України "Про прокуратуру", "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави". Потрібно звернути увагу на те, що у жодному нормативному акті, який визначає правові засади діяльності прокуратури України, не розкривається поняття прокурорського нагляду. прокурорський закон право

Поняття та терміни, які існують у теорії та практиці прокурорського нагляду і використовуються в науковій і практичній діяльності, вчені і практики розглядають неоднозначно, що негативно позначається на ефективності здійснення нагляду органами прокуратури.

Існує також проблема щодо ототожнення об'єкта і суб'єкта прокурорського нагляду. Ці два поняття тісно пов'язані між собою, хоча і суттєво відрізняються за змістом, тому як на практиці, так і в юридичній літературі нерідко трапляються випадки неправильного застосування кожного з них (коли об'єкт називають суб'єктом і навпаки) [12, с. 13].

Численні визначення умовно можна розподілити на дві групи: ті, що характеризують прокурорський нагляд як загальну специфічну та основну функцію прокуратури, та ті, що характеризують його як форму діяльності держави. Так, одні науковці під прокурорським наглядом розуміють врегульовану нормами права діяльність органів прокуратури, спрямовану на реалізацію завдань і функцій прокуратури [10, с. 9].

Інші дослідники, і їх більшість, схиляються до думки, що прокурорський нагляд є складовою частиною державної діяльності. Так, М.В. Косюта наголошує, що "прокурорський нагляд - не загальна функція прокуратури, а форма діяльності держави, спрямованої на виявлення, усунення і попередження порушень закону в діяльності суб'єктів права, на яких поширюється компетенція прокуратури, з використанням властивих органам прокуратури повноважень" [6, с. 129].

І.Є. Марочкін під прокурорським наглядом розумів "самостійний, специфічний вид державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство у всіх сферах життєдіяльності суспільства" [11, с. 3].

Здійснення нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі, а також його проблеми були предметом досліджень таких науковців, як: Л.Р. Грицаєнко, В.В. Долежан, Е.Ф. Іскендеров, П.М. Каркач, В.В. Клочков, М.В. Косюта, М.В. Руденко, Г.П. Середа, Г.С. Рибалко та багатьох інших.

Метою цієї статті є заповнення теоретичних прогалин, дослідження проблем та на основі цього надання пропозицій щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [1].

З метою удосконалення організації та підвищення ефективності наглядової діяльності органів прокуратури України, дотримання прав ув'язнених, відповідно до вимог Конституції України, кримінально-виконавчого законодавства, міжнародних норм та стандартів поводження з ув'язненими, засудженими, наказ Генерального прокурора України від 20 квітня 2016 р. N° 178 "Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян" закріплює напрями діяльності органів прокуратури, які є пріоритетними у вказаній сфері.

Як зазначається у вищезгаданому наказі Генеральної прокуратури України № 178, прокурорам забезпечується нагляд шляхом проведення регулярних перевірок, які здійснюються самостійно або із залученням у встановленому порядку необхідних спеціалістів (комплексні перевірки), а також за зверненнями, іншими повідомленнями, зокрема у засобах масової інформації, мережі Інтернет, або які надійшли на телефони "гарячої лінії" щодо захисту прав в'язнів, за матеріалами органів державного нагляду (контролю) або з власної ініціативи за наявності даних про порушення закону [3].

Основними критеріями ефективності діяльності прокурорів на цьому напрямі вважається забезпечення об'єктивного, своєчасного і повного вжиття заходів щодо усунення порушень Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поновлення прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, відшкодування завданої шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв'язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів [2].

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 20 квітня 2016 р. "Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян" під час проведення перевірок прокурори усіх рівнів зобов'язані:

1) опитувати осіб, вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їхнього скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;

3) вживати заходи щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, притягнення до відповідальності винних посадових чи службових осіб (зокрема, за письмовою вказівкою), оскаржувати їхні рішення, дії чи бездіяльність;

4) здійснювати інші передбачені законодавством дії [3].

Як зауважує Р.В. Лемак, достатньо висока ступінь ефективності прокурорського нагляду зумовлена багатьма факторами:

1) кожен засуджений може письмово або усно особисто звернутися зі скаргою безпосередньо до прокурора, який здійснює нагляд у певній установі;

2) прокурор має можливість негайно вжити заходів для усунення порушень закону, що мають місце;

3) вимоги прокурора щодо усунення порушень закону є обов'язковими для органів виконання покарань [7, с. 77].

О. Волвенко у своїй праці, враховуючи положення Конституції України, зазначає, що певна обмеженість прав і свобод ув'язнених та неможливість повним обсягом відстоювати ними свої права породжує проблему їхнього захисту. На сьогодні прокуратура України становить єдину систему органів, на яку покладається нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян [8, с. 96].

Г Неділько, відповідно до міжнародно-правових документів, у своїй науковій праці стверджує, що усі ув'язнені користуються правами людини і фундаментальними свободами, про які йдеться у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, а також іншими правами, викладеними в інших пактах Організації Об ' єднаних Націй. Особливу увагу, на її думку, слід приділити додержанню законодавства, яке спрямоване на запобігання катування та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту, та засудженими [9, с. 133].

Взявши до уваги те, що Україна ратифікувала вказані вище міжнародні акти та прийняла на себе обов'язок дотримуватися положень, які вказані в них, дотримання положень конвенцій відбиватиметься у приведенні до відповідності міжнародних норм нормативних актів. Також це дотримання повинно втілюватися у життя суспільства, змінюючи ставлення до людини та її особистості. Якщо змінити ставлення до людини, що виступає процесом складним, повільним, торкається свідомості особи, суспільства, людської спільноти, то процес приведення нормативно-правових актів є, навпаки, керованим та передбачуваним.

Положення пп. 64, 65 Мінімальних стандартних правил поводження із в'язнями передбачає, що позбавлення волі вже само по собі вважається покаранням. Тому, відповідно до цього, умови ув'язнення та в'язничні режими не повинні посилювати страждання, за винятком, коли це виправдовується необхідністю ізоляції або підтриманням порядку [4].

Крім того, необхідно докладати зусиль для того, щоб в установах режими запроваджувалися з метою:

а) забезпечити відповідність умов життя вимогам людської гідності та нормам, прийнятим у суспільстві;

б) мінімізувати негативні наслідки ув'язнення та різницю між життям у в'язниці і на свободі, яка послаблює почуття особистої гідності та відповідальності в'язнів;

в) підтримувати та посилювати ті зв'язки з родичами та зовнішнім світом, які якнайкраще слугують інтересам в'язнів та їхніх родин; забезпечити в'язням можливості розвивати професійні навички та здібності, які поліпшуватимуть перспективи їхньої успішної соціальної реінтеграції після звільнення [5, с. 247].

Правова доктрина, правозастосовча та правотворча діяльність України йде шляхом тотальної регламентації' та врегулювання суспільних відносин. Саме цим пояснюється наявність у нашому законодавстві такої кількості нормативних актів, їхня суперечливість та неузгодженість. Дійсно, за умови існування такої кількості актів важко собі уявити, що весь цей масив законодавства можливо привести у єдність, узгодженість та несуперечливість. Крім того, саме у зв'язку з існуванням різниці в правових доктринах України та Європи процес приведення законодавства України у відповідність з міжнародними актами відбувається досить повільно та непослідовно. Приймаючи нормативний акт, який по духу відповідає міжнародним актам, ми зіштовхуємося з проблемою неможливості його реалізувати (оскільки принцип "розумності" у правозастосовчій діяльності в Україні не спрацьовує, а якщо йти іншим шляхом, то необхідно прийняти цілий ряд нормативних актів, які встановлюють механізм реалізації положень міжнародних актів). І саме на цій стадії з'являються протиріччя, невідповідності та складності [5, с. 249].

Отже, важливою умовою вдалого проведення прокурорського нагляду та інших функцій прокуратури є досконалі знання прокурорами України специфіки та властивостей роботи прокуратури. Знання своїх повноважень стосовно конкретних напрямів діяльності, вміння правильно та на підґрунті законодавства України організувати роботу, майстерно володіти тактикою та методикою проведення прокурорського нагляду.

Дотримання законів під час перебування осіб у місцях позбавлення волі, попереднього ув'язнення, закладах виконання покарань, а також заходи примусового характеру з дотриманням прав, які прописані у встановленому кримінально-виконавчому законодавстві. Органи прокуратури України, зважаючи на конституційні повноваження, повинні відстоювати законні інтереси засуджених осіб і ефективно реагувати на виявлені порушення законності.

Для вдосконалення прокурорського нагляду потрібно зважати на нові проблеми, які виникають в умовах трансформації українського суспільства. Ці проблеми необхідно теоретично осмислити та знайти практичне вирішення. Діяльність прокуратури із забезпечення законів для осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, пропонується розглядати як окремий функціональний напрям роботи органів прокуратури України.

Список використаних джерел