Судова реформа в Україні: крок вперед до професійного та справедливого судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Судова реформа в Україні: крок вперед до професійного та справедливого судочинства

А.Б. Антонюк,

А.С. Товпига

Анотації

Стаття присвячена значенню реформування судової системи в Україні. Обґрунтовано доцільність формування високопрофесійного суддівського корпусу та проведено аналіз запропонованим кваліфікаційним вимогам до кандидатів для зайняття відповідної посади.

Ключові слова: судова реформа, судова система, професійний корпус суддів, кваліфікаційні вимоги, право, обов'язок.

Статья посвящена значению реформирования судебной системы в Украине. Обоснована целесообразность формирования высокопрофессионального судейского корпуса и проведен анализ предложенным квалификационным требованиям к кандидатам для занятия соответствующей должности.

Ключевые слова: судебная реформа, судебная система, профессиональный корпус судей, квалификационные требования, право, обязанность.

This article is devoted to the value of judicial reform in Ukraine. The necessity of forming a highly professional judges and an analysis of the proposed qualification requirements for candidates to fill the respective positions.

Keywords: judicial reform, the judicial system, professional corps of judges, qualifications, law, duty.

Кожен громадянин України має право на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним, справедливим і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення [5]. Але, на жаль, на сьогодні рівень довіри до суду в Україні досить низький.

У зв'язку з різного роду реформами відбуваються відповідні трансформації в усій системі державної влади, мета яких - створення в Україні умов для формування незалежної демократичної правової держави. Реалізація на практиці таких перетворень неможлива без зміцнення правового статусу органів правосуддя. У державі, що прагне стати правовою, суд має бути авторитетним, незалежним, владним та самостійним, в якому люди бачили б не бюрократичну установу, а реального гаранта їхніх прав, надійного захисника їхніх інтересів.

Однією з передумов становлення України як правової держави є повага до свободи та недоторканності людини та громадянина, здійснення правосуддя відповідно до вимог чинного законодавства. Суд відіграє в житті будь-якої країни важливе значення.

Входження України в європейський і світовий простір викликає потребу у відповідних перетвореннях в усіх сферах суспільного життя, адаптації основних державних інституцій до найкращих світових зразків. Виконати це завдання неможливо без докорінних змін у сфері здійснення правосуддя, становлення його як дійсно незалежної, самостійної влади.

Так, майже для половини населення України (46 %) судова реформа є одним з найбільш актуальних та нагальних завдань. Поряд з цим ще 34 % населення вважають, що реформа є необхідною, але думають, що наразі є більш актуальні завдання. 11 % опитаних вважають, що зараз реформа не на часі, її можна й відкласти, і лише 1,5 % населення не бачать особливої потреби у проведенні реформи у сфері судочинства взагалі [6].

Громадянське суспільство є провідною рушійною силою цієї реформи. Саме завдяки громадським активістам реформа хоч і повільно, але відбувається. Так, влада не в усіх питаннях дослухається до напрацювань спеціалістів третього сектору, але можна однозначно стверджувати, що без тиску громадськості реформа судової системи була б здійснена на тому ж рівні, як реформа державної служби.

Необхідність проведення судової реформи більшістю опитаних суддів не заперечується, але одним з найбільш нагальних це завдання вважають лише 12 % респондентів, тоді як найбільш поширеною стала позиція, що реформа потрібна, але наразі існують більш актуальні завдання (51 %). Ще 16 % вважають, що реформа не на часі і її можна відтермінувати, а ось 19 % вважають, що особливої потреби проводити судову реформу немає взагалі [6]. Такі дані дещо дисонують з тим, що лише 10 % суддів вважають систему правосуддя повністю незалежною.

Першим важливим кроком судової реформи було схвалення Президентом України Стратегії реформування судоустрою та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки [4].

Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки серед першочергових реформ, які необхідно впровадити, особлива увага приділяється судовій реформі, метою якої є утвердження такого правопорядку, який ґрунтується на високому рівні правової культури в суспільстві, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі їхнього порушення - справедливого відновлення в розумні строки.

Стратегія встановлює пріоритети реформування судової влади - системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів як на рівні конституційних змін, так і на рівні впровадження першочергових невідкладних заходів, які забезпечать необхідні позитивні зрушення у функціонуванні відповідних правових інститутів.

Другим кроком стало прийняття 2 червня 2016 року Закону України "Про судоустрій та статус суддів" [3].

Судова реформа одна з найочікуваніших в Україні. Тому ухвалення нового закону про судоустрій і прийняття змін до Конституції України в частині правосуддя можна лише привітати. Згідно з цим законом було внесено багато змін, що стосуються формування професійного та справедливого суддівського корпусу.

Нині в Україні відбувається судова реформа, яка пов'язана зі змінами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Цей новоприйнятий нормативно-правовий акт несе зміни до структури судової системи країни, процедури призначення, звільнення та притягнення до відповідальності суддів. Слід звернути увагу на положення, які стосуються деполітизації судової системи. Після набуття чинності цього закону політичні структури не матимуть можливості чинити вплив на просування суддів по службі. суддівський правовий реформування

Право Президента України та депутатів Верховної Ради України стосовно дозволів на арешт, звільнення, переведення суддів виконуватиме Вища рада правосуддя. Більше того, Президент України втрачає повноваження призначення та ліквідації судів за його указом.

За новою редакцією закону відбудеться перехід до трьохланкової системи судочинства, де встановлено, що Верховний Суд України є касаційним органом, в деяких ситуаціях він виступає судом першої або апеляційної інстанції. Більше того, у складі Верховного Суду України працюватиме Велика Палата, вона виконуватиме уніфікацію судової практики та залагоджуватиме юрисдикційні спори.

Ці положення є позитивними, оскільки зміна у структурі Верховного Суду України допоможе зміцнити єдність судової практики та однаково використовувати законодавство. Оновлений Верховний Суд України повинен розпочати свою роботу з першого кварталу 2017 року.

Відбір суддів відбуватиметься на конкурсній основі. На посаду судді Верховного Суду України зможуть претендувати вже як працюючі судді, так і кандидати зі стажем наукової роботи більше 10 років у сфері права або адвокатури.

Ймовірність призначення людини без досвіду роботи на посаду судді Верховного Суду України, що є найвищим органом і його завданням є дотримання стійкості та єдності судової практики, є невідповідним, адже усі претенденти проходять жорсткий відбір.

Закон передбачає також відповідні зміни і в місцевих судах. Районні, міжрайонні, міські суди замінять на окружні суди. За Законом України "Про судоустрій та статус суддів", місцеві загальні суди - це окружні суди, місцеві господарські - окружні господарські суди, місцеві адміністративні - відповідні окружні суди.

Апеляційні суди будуть утворені в апеляційних округах, де працюватимуть над цивільними та кримінальними справами. Апеляційні господарські та адміністративні суди займатимуться розглядом справ відповідних категорій, а також у складі апеляційного суду може бути утворена судова палата, яка розглядатиме окремі різновиди справ.

Судова реформа відбуватиметься повною зміною системи обрання суддів, що поліпшує та зміцнює процедуру кваліфікаційної оцінки суддів. Як наслідок цих змін, суди зможуть отримати більш професійний штат працівників і разом із цим рівень правосуддя зросте.

Згідно з цим законом на посаду судді зможе претендувати громадянин України, якому більше ніж 30 років, але менше 65, повинен мати вищу юридичну освіту і стаж роботи не менше 5 років у сфері права, володіти державною мовою та задовольняти критерії професійної компетентності і чесності.

Збільшення вимог щодо віку з двадцяти п'яти до тридцяти, а професійного стажу від трьох до п'яти років до претендентів на посаду судді направлене на підвищення якості правосуддя в Україні. Зміна вікових рамок кандидатів на посаду судді надасть можливість реальніше і з більшим досвідом вершити правосуддя та керуватися своїм внутрішнім переконанням при здійсненні судочинства.

Призначення суддів на посаду буде безстроковим. Компетенція суддів, які були призначені строком на п'ять років до вступу в дію вже зазначеного закону, припиняється тоді, коли закінчується їх строк. Більшість змін стосуються управління і самоврядування судовою гілкою влади. Це логічно, оскільки українські суди, експерти, політики та самі громадяни дорікають не тільки в корупції, але і в політичній заангажованості.

Змінюється принаймні формально співвідношення сил впливу на судову гілку влади. Вищим органом самоврядування в судовій системі, згідно з правками до ст. 131, стає Вища рада правосуддя (далі - ВРП) замість Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), яка, крім іншого, представлятиме Президенту України кандидатури на посади суддів та звільняти їх. Таким чином, частина відповідальності глави держави за моральні і професійні якості суддів знімається. Формування ВРП обумовлено у нових пунктах 4-9 ст. 131 Конституції України: 21 особа (замість 20 членів ВРЮ), з них 10 членів (замість 2) обирає з'їзд суддів України, по 2 представники (замість 3-х) делегують Президент України, ВР, з'їзд адвокатів, з'їзд представників вищих навчальних закладів та наукових установ. Ще двох членів ВРП обирає Всеукраїнська конференція прокурорів. І голова Верховного Суду України входить до ВРП за визначенням. На відміну від попередньої редакції у новій немає згадки про членство щодо посади у ВРП, на відміну від ВРЮ, міністра юстиції і генерального прокурора. Таким чином, звужуються можливості впливати на суди з боку уряду і Президента України, зокрема і для політичного тиску.

Крім того, Президент України також втрачає право на формування професійного корпусу суддів, відповідна позиція (п. 23 ст. 106 Конституції України) поправками виключена. Глава держави, відповідно до нової редакції ст. 125, може вносити закон про створення суду, але тільки після консультацій з ВРП. Щоправда, і Верховна Рада України дещо втрачає. Зокрема, зникає п. 27 ст. 85, де зафіксовано право парламенту обирати суддів безстроково та звільняти третину складу Конституційного Суду України.

Поправками до ст. 126 Конституції України зазначається, що без згоди ВРП суддю не можна затримати, заарештувати або тримати під вартою до винесення судом обвинувального висновку. Раніше імунітет припускав згоду ВР на арешт або затримання судді. Імунітет судді звужується, оскільки його тепер можна затримати і заарештувати, якщо це сталося на місці або відразу після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас в іншій частині суддівський імунітет розширено: ст. 126 доповнено позицією, що суддю можна притягнути до відповідальності за ухвалені ним судові рішення, крім злочину або дисциплінарного проступку. До речі, за такі діяння він може, відповідно до нових правок, позбутися посади.

Від суддів вимагається моральна і політична стерильність. Поправками до ст. 127 від них вимагають не бути членами партій та профспілок, не займатися політичною діяльністю, не обіймати представницькі посади. Призначає суддів на посади Президент України за поданням ВРП ст. 128 (нова редакція), винятково за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Ст. 129 змінює формулювання того, чим керується суддя у своїй діяльності. Так, стара редакція звучала: "Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону". Прийнята поправка: "Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежними і керується верховенством права".

Конституція України доповнюється статтею 129-1, якої не було в попередній редакції Основного закону. Так, у цій статті фіксується, що суд приймає рішення іменем України, ці рішення є обов'язковими до виконання [1].

"Небесною канцелярією" для суддів, згідно з доповненнями і поправками до ст. 131, є ВРП, яка, крім того, дає "добро" на переведення суддів, їхнє тимчасове відсторонення від посади та інші питання. У попередній редакції цієї статті функціонал ВРЮ позначався більш абстрактно, втім мав право представляти кандидатури на призначення та звільнення.

Новація ст. 131, на якій особливо акцентували увагу прихильники судової реформи, полягає у позиції про те, що, згідно із законом, у системі правосуддя створюються органи й установи для забезпечення підбору суддів, прокурорів, їхньої професійної підготовки оцінювання, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності, фінансового й організаційного забезпечення суддів.

Рушійною силою оновлення кадрового складу судів стане спосіб обрання суддів на посади. Новим законодавством передбачено конкурсний відбір кандидатів, який, крім Вищої кваліфікаційної комісії, проводитиметься також представниками громадськості - Громадською радою доброчесності. Залучення останньої дозволить зробити процес відбору максимально публічним і підконтрольним громадянському суспільству. По суті, конкурс охоплюватиме три аспекти: професійний, антикорупційний та етичний. Доводитимуть свою професійну придатність як судді, що призначаються на посаду вперше, так і ті, хто продовжуватиме службу надалі. Суддівська атестація і переатестація є своєрідною альтернативою естонській моделі радикальної судової реформи, за якої одразу звільняються всі судді. Натомість, щоб запобігти колапсу вітчизняного судочинства, більш доцільно запровадити механізм, за якого судді не звільнятимуться тотально, а матимуть право довести власну професійну придатність і продовжити працювати. Адже немає сумніву, що в українських судах є чимало високопрофесійних кадрів, які можуть принести ще чимало користі суспільству.

Окремий блок новацій складають норми і механізми попередження корупції. Тепер судді будуть зобов'язані доводити законність не тільки власних доходів, але й доходів своєї сім'ї. Невідповідність способу життя законним доходам судді та членів його родини є підставою для звільнення працівника юстиції. Крім того, громадський контроль за суддями стане можливим завдяки запровадженню публічного доступу до їхніх досьє.

Посада судді стане привабливішою, якщо на посаду прийдуть найкращі правники з-поза меж системи правосуддя. У плани входить значно підвищити суддівську зарплату. Для діючих суддів зарплати буде підвищено лише після успішного проходження ними кваліфікаційного оцінювання. Суддів, які не складуть кваліфікаційне оцінювання на компетентність, доброчесність і дотримання правил етики, відразу звільнятимуть з посади, а не відправлятимуть до школи суддів. Так само звільнятимуть суддів, які не зможуть довести законність походження своїх статків. Нині це не є підставою для їхнього звільнення. Випадків звільнення суддів, засуджених за корупцію (попри поширеність цього явища), досить мало.

Громадськість зможе долучатися до процесів оцінювання і конкурсів не лише шляхом спостереження, а й через нову інституцію - громадську раду доброчесності. Її формуватимуть фахові громадські організації з числа правників і журналістів-розслідувачів. Така рада акумулюватиме інформацію щодо доброчесності суддів, їхньої поведінки і подаватиме до ВККС свої висновки, які включатимуться до відкритого (через Інтернет) суддівського досьє і будуть предметом розгляду у ВККС. Нині ж суддівське досьє формують винятково державні органи, а доступ до його матеріалів має лише ВККС.

На полі реформи системи судоустрою судочинство представлене такими гравцями: громадськими організаціями, аналітичними центрами та експертною спільнотою, міжнародними організаціями та проектами. Кожен із цих гравців представляє свою групу інтересів, має свою позицію щодо реформи органів внутрішніх справ в Україні, використовує свої способи впливу на уряд та свої інституційні механізми для її просування. Громадські організації вже виробили ряд ініціатив, як змінити судову владу на краще. Є освітні програми, завдяки яким люди більше дізнаються про свої права в суді, організації, які здійснюють моніторинг очищення судової влади.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що Закон України "Про судоустрій та статус суддів" є позитивним для нашого суспільства, а його впровадження є необхідним кроком для становлення справедливої системи судочинства в Україні. Із впровадженням у реальність цих змін ми можемо сподіватися на професійне та справедливе судочинство в нашій незалежній та правовій державі.

Список використаних джерел