Дворівнева система суб’єктів обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного (обвинуваченого): іерархічність та взаємодія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дворівнева система суб'єктів обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного (обвинуваченого): іерархічність та взаємодія

У статті досліджено систему суб 'єктів, які мають повноваження щодо обмеження прав і свобод людини у кримінальному провадженні. Розглянуто кожного суб 'єкта окремо та їх взаємодію між собою, яка направлена на досягнення основних цілей кримінального провадження. Запропоновано систему стримувань та противаг, а також визначено ієрархічну систему суб'єктів обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого.

Ключові слова: система, суб'єкт, обмеження, взаємодія, ієрархічність, прокурор, слідчий, слідчий суддя.

В статье исследовано систему субъектов, которые имеют полномочия по ограничению прав и свобод человека в уголовном производстве, их права и обязанности. Рассматривается каждый субъект в отдельности и их взаимодействие друг с другом, которое направлено на достижение основных целей уголовного судопроизводства. Предлагается система сдержек и противовесов, а также определено иерархическую систему субъектов ограничения прав и свобод подозреваемого, обвиняемого.

Ключевые слова: система, субъект, ограничения, взаимодействия, иерархия, прокурор, следователь, следственный судья.

Keywords: system, subject, restrictions, interactions, hierarchy, prosecutor, investigator, investigating judge.

Кримінальне провадження - це діяльність, яка наповнена обмеженнями та примусом. Без наявності достатніх владних повноважень, єдиного регламентованого порядку застосування обмежень та заходів процесуального примусу до учасників кримінального провадження неможливе досягнення конкретних завдань: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кожен із суб'єктів, якого законодавчо наділено компетенцією обмежувати конституційні права та свободи особи, діє від імені держави та наділений владними повноваженнями. Питанням обмеження прав і свобод людини займалися такі вченні, як: В. В. Назаров, А. В. Столітній, І. В. Єна, Ю. А. Гришин, О. М. Обушенко, В. М. Сакал, Р. Г. Ботвінов,

О. В. Старченко, А. Р. Туманянц. Проте у цій статті автор хоче зосередити свою увагу саме на систематизації суб'єктів правообмежувальної діяльності у кримінальному провадженні.

Суб'єкти кримінальної процесуальної діяльності наділені певним переліком прав та обов'язків, визначених законом. Загальноприйнятою в кримінальній процесуальній теорії є класифікація всіх суб ' єктів відповідно до функцій, покладених на останніх. Т ак, виокремлюється певна тріада - обвинувачення, захист та правосуддя. Цю систему суб'єктів доцільно спроектувати і на правообмежувальну діяльність. Отже, на нашу думку, до системи суб'єктів обмеження конституційних прав і свобод у кримінальному провадженні слід віднести: сторону захисту (так би мовити «пасивний» суб'єкт у процесі правообмежувальної діяльності). Зазначена група суб'єктів не наділена такими повноваженнями, як обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження, а навпаки, стосовно неї застосовуються обмеження; суб'єкти, які виконують функції обвинувачення і правосуддя у кримінальному провадженні, виступають активними суб'єктами правообмежувальної діяльності, саме на них детальніше ми зосередимо свою увагу у цьому дослідженні.

Сторона обвинувачення на досудовому розслідуванні представлена процесуальним колективом, який очолює прокурор-процесуальний керівник, у свою чергу, слідчий виконує ключову функцію сторони обвинувачення. Внутрішня взаємодія такого процесуального колективу характеризується чіткою ієрархією професійних суб'єктів, процесуальні зв'язки та взаємодія яких чітко регламентовані процесуальним законом і відомчими актами. Доречно було б визначити таку підпорядкованість його учасників, як: керівник органу прокуратури - прокурор-процесуальний керівник - керівник органу досудового розслідування - слідчий (службова особа оперативного підрозділу). Вона відображає ієрархічну структуру (конструкцію) системи сторони обвинувачення у вказаних межах. На судовому провадженні присутня така ієрархічна структура: керівник органу прокуратури - прокурор, що підтримує державне обвинувачення (процесуальний керівник) [10, с. 316].

Вивчаючи прокурора як суб'єкта обвинувачення на стадії досудового розслідування, ми хочемо зазначити, що, незважаючи на значну кількість наукових поглядів [4, с. 20] щодо активної безпосередньої участі прокурора у процесі досудового розслідування [3, с. 98], законодавством безпосередня участь прокурора в слідчих (розшукових) діях зазначається скоріше як виняток, ніж обов'язок або першочергове право (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України). Крім того, у ст. 216 КПК України, яка закріплює підслідність, такий суб'єкт досудового розслідування як прокурор взагалі відсутній.

З введенням у кримінальний процес «процесуального керівництва», здійснюваного прокурором, останній вступає у кримінальне провадження з самого його початку й доводить справу, що закріплена за ним як за процесуальним керівником до суду, де підтримує державне

обвинувачення [6, с. 317]. На стадії досудового розслідування досить чітко простежується підпорядкованість слідчих прокурорам, які виступають процесуальними керівниками, адже саме вказівками на здійснення тих чи інших слідчих (розшукових) дій прокурор спрямовує слідство в той чи інший бік. Крім того, прокурор погоджує клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 40 КПК України). кримінальний провадження обмеження свобода

Здійснюючи одну зі своїх найголовніших функцій - нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, прокурор виступає певним гарантом дотримання прав та свобод, а в разі їх обмеження - дотримання меж такого явища.

Перейдемо до іншого, найголовнішого, на нашу думку, за обсягом здійснюваних дій на стадії досудового розслідування суб'єкта - слідчого. Структурними елементами органу досудового розслідування у кримінальному провадженні виступають такі суб'єкти:

1) слідчі:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

г) органів державного бюро розслідувань;

2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України [5].

Усі зазначені вище слідчі наділені повноваженнями щодо проведення слідчих дій під час досудового розслідування в межах закріпленої за ними підслідності.

Саме слідчий при здійсненні слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій (у більшості випадків слідчий, проте і прокурор, і керівник органу досудового розслідування за необхідності можуть безпосередньо здійснювати слідчі та негласні слідчі дії) вдається до обмеження прав та свобод певних учасників провадження при проведенні таких процесуальних дій, як: обшук; освідування; експертиза; при застосуванні певних заходів забезпечення кримінального провадження та запобіжних заходів, наприклад привід; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; затримання особи; домашній арешт; тримання під вартою. До вищезазначених обмежень прав та свобод людини необхідно додати також проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; спостереження за особою; моніторинг банківських рахунків; аудіо-, відеоконтроль місця [5].

Отже, ми розглянули основні процесуальні дії, здійснювані під час досудового розслідування, під час яких обмежуються права та свободи людини.

Керівник органу досудового розслідування є також вагомою фігурою сторони обвинувачення. За п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції України, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень [5].

Переважно він виконує адміністративно-процесуальні повноваження, а обмеження здійснює слідчий. Основним напрямом діяльності керівника зазначеного органу є здійснення відомчого процесуального контролю, змістом якого є забезпечення законності, обґрунтованості, повноти, усебічності та об'єктивності кримінально-процесуальної діяльності підпорядкованих йому слідчих. Саме тому ключовим чинником організації праці в колективах є особа управлінця - керівника органу досудового розслідування, який здійснює процесуальне керівництво діяльністю підлеглих та вживає заходів щодо повного і всебічного провадження досудового слідства [8, с. 183].

Звичайно, організаційна функція, яку виконує керівник органу досудового розгляду, на нашу думку, найголовніша серед тих, якими останній наділений. Проте він також може виступати суб'єктом, який, виконуючи свої функціональні обов'язки, тією чи іншою мірою обмежує конституційні права та свободи людини. Так, коли керівник органу досудового розслідування переймає справу до свого провадження, користується повноваженнями слідчого. Усі процесуальні дії, вчиняючи які, слідчий обмежує права та свободи, ми перелічили вище.

Р. Г. Ботвінов у своїй науковій праці виділив ряд правил застосування кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування:

1) уникнення дублювання під час здійснення процесуального контролю керівниками органів досудового розслідування різних рівнів. Дублювання під час здійснення процесуального контролю виникає у вигляді дачі вказівок повторно після перевірки вищестоящим керівником слідчого підрозділу, прокурором. Недоречне втручання керівників слідчих підрозділів вищого рівня призводить до втрати часу на розслідування, знижується наступальність розслідування [1, с. 4].

Отже, керівник слідчого підрозділу вищого рівня має здійснювати свій управлінський вплив на розслідування кримінальних правопорушень слідчими слідчого підрозділу нижчого рівня у тому разі і тільки щодо тих питань, коли безпосередній керівник не спроможний здійснити свою кримінальну процесуальну функцію як керівник органу досудового розслідування;

2) перевірка матеріалів кримінального провадження на предмет виконання вказівок, наданих безпосереднім керівником слідчого підрозділу, вищестоящим керівником слідчого підрозділу, прокурором.

Після перевірки матеріалів кримінального провадження вищестоящим керівником, прокурором процесуальний контроль керівника органу досудового розслідування буде доречним щодо перевірки виконання цих вказівок. За кримінальним процесуальним законодавством, вказівки прокурора є обов'язковими для керівника органу досудового розслідування, а отже, на нього покладається забезпечення їхнього обов'язкового виконання.

Тож, з вищенаведеного можна простежити існування такої собі внутрішньої «системи стримувань і противаг». Адже кожен із розглянутих нами суб'єктів наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії з одного боку та здійснювати нагляд за проведенням таких дій інших суб'єктів, що знаходяться в одній з ними системі, а в разі незаконності вчинюваних дій скасовувати їх або скаржитись слідчому судді.

Як приклад, керівники органів прокуратури та їх заступники (всіх рівнів, включаючи Генеральну прокуратуру) при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих і прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування.

Так, хочемо ще раз зазначити, що система суб'єктів, що представляють сторону обвинувачення та в своїй досудовій діяльності обмежують права і свободи людини, побудована за принципом ієрархічності. Очолює цю систему керівник органу прокуратури. Наступним структурним елементом є прокурор-процесуальний керівник. Ще нижче знаходиться керівник органу досудового розслідування й останнім, але функціонально найголовнішим елементом структури є слідчий.

І хоча керівник органу досудового розслідування й наділений правом безпосереднього відсторонення слідчого від справи, проте він обов'язково повідомляє про таке рішення прокурора.

Тісний взаємозв'язок слідчого та прокурора підтверджується й тим, що слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, надані у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом як дисциплінарну, так і кримінальну відповідальність.

Прокурор, у свою чергу, не повинен виконувати функції слідчого, а лише здійснювати нагляд за розслідуванням кримінального провадження у формі процесуального керівництва. Це означає, що прокурор або визнає процесуальні дії слідчого законними і погоджується з ними, або не визнає і відхиляє клопотання слідчого, визначає обсяг доказів достатнім для повідомлення особі про підозру і встановлює подальший хід розслідування. А слідчий обирає тактичні прийоми розслідування злочинів і погоджує їх із прокурором, із цього випливає їх взаємодія між собою для досягнення спільних цілей. О. В. Старченко з цього приводу висловив позицію, в якій наголосив, що завдання кримінального судочинства однакові для всіх, і для їх досягнення необхідно діяти (взаємодіяти) з усіма. Один суб'єкт не може забезпечити виконання усіх завдань, він обов'язково має співпрацювати з іншими особами [9, с. 37].

Таким чином, створюється певний тандем слідчого і прокурора, який повинен забезпечити розслідування кримінального провадження [2, с. 97-98].

Із зазначеного вище можемо зробити висновок, що система суб'єктів обмеження конституційних прав і свобод у кримінальному провадженні має чітко виражену ієрархічну структуру, стійкі взаємообумовлені зв'язки та єдині цілі.

Перейдемо до характеристики іншої підсистеми - сторони правосуддя. Одразу зазначимо, що обмеження прав та свобод стороною правосуддя відбувається на двох рівнях - досудовому та судовому.

На досудовій стадії суб'єктом обмеження прав та свобод є слідчий суддя. Так, слідчий суддя здійснює:

1) розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування;

2) надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій;

3) надання дозволу на здійснення заходів кримінального провадження (здійснення судового виклику та приводу особи; накладення грошового стягнення на особу; вирішення клопотань щодо тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасового доступу до речей і документів; припинення тимчасового вилучення майна щодо арешту майна та обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, а також здійснення заходів щодо захисту прав людини) [5].

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудовій стадії. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної процесуальної функції, а саме: забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини під час досудового слідства у кримінальному провадженні [7, с. 72].

Тобто слідчий суддя виступає певним гарантом дотримання прав та свобод людини в кримінальному провадженні. Не можна не звернути увагу й на те, що без дозволу слідчого судді більшість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій просто не можуть бути реалізовані. Так, можна створити класифікацію повноважень слідчого судді:

1. Повноваження слідчого судді при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на досудовому розслідуванні. За ухвалою слідчого судді, застосовуються:

а) заходи забезпечення кримінального провадження - судовий виклик (ст. 134 КПК України), привід (ст. 140 КПК України), накладення грошового стягнення (гл. 12 КПК України), тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (гл. 13 КПК України), відсторонення від посади (гл. 14 КПК України), тимчасовий доступ до речей і документів (гл. 15 КПК України), арешт майна (гл. 17 КПК України);

б) запобіжні заходи - особисте зобов'язання (ст. 179 КПК України), особиста порука(ст. 180 КПК України), домашній арешт (ст. 181 КПК України), застава (ст. 182 КПК України), тримання під вартою (ст. 183 КПК України), екстрадиційний арешт (ст. 583 КПК України).

2. Повноваження слідчого судді при проведенні процесуальних дій, які обмежують конституційні права особи. Слідчий суддя надає дозвіл на проведення:

а) слідчих (розшукових) дій - обшук (ст. 234 КПК України), огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 237 КПК України), слідчий експеримент, що провадиться в житлі чи іншому володінні особи (ст. 240 КПК України), отримання зразків для експертизи (ч. 3 ст. 245 КПК України), допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції (ст. 567 КПК України) тощо;

б) негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України), накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України) тощо. Тільки за ухвалою слідчого судді може бути здійснено проникнення до житла або іншого володіння особи (ст. 233 КПК України).

3. Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

а) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій,

які він зобов'язаний вчинити у визначений кримінальним процесуальними кодексом України строк;

б) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;

в) рішення слідчого про закриття кримінального провадження;

г) рішення прокурора про закриття кримінального провадження;

ґ) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;

д) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки;

е) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій;

є) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України (ст. 303 КПК України). Відповідно до ст. 591 КПК України до слідчого судді може бути оскаржено рішення про видачу особи (екстрадицію).

4. Інші процесуальні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення процесуальних прав суб'єктів кримінального провадження. Усі відводи під час досудового розслідування (крім відводу слідчого судді) розглядає слідчий суддя (ст. 81 КПК України) [11, с. 295-296].

З вищепереліченого аналізу повноважень, якими наділений слідчий суддя, ми можемо зробити висновок, що останній без перебільшень займає ключове місце в системі суб'єктів, які на досудовому розслідуванні наділені можливістю обмежувати права та свободи людини. Проте, на нашу думку, таке обмеження має дещо інший характер, ніж здійснюване суб'єктами сторони обвинувачення. Адже безпосередньої участі в процесуальних діях, які обмежують права та свободи особи, слідчий суддя не бере, проте більшість таких обмежень здійснюється за його ухвалою.

І знову ж таки простежується «система стримувань і противаг»: з однієї сторони, повноваження слідчого судді надавати дозвіл на проведення процесуальних дій, що обмежують конституційні права та свободи, з іншої - будь-яке рішення слідчого судді може бути оскаржено в апеляційному порядку (стст. 309, 310 КПК України).

Під час судового провадження суб'єктом обмеження прав і свобод обвинуваченого у підсистемі правосуддя наділений суддя, правообмежувальні функції він виконує під час таких процесуальних дій: судовий виклик, привід (ст. 323 КПК), обрання або зміна запобіжних заходів (ст. 331КПК), експертиза (ст. 332 КПК), застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій (ст. 333 КПК).

Отже, автором у статті запропоновано дворівнему систему суб'єктів обмеження прав підозрюваного та обвинуваченого, яка складається із двох підсистем: суб'єктів сторони обвинувачення та суб'єктів правосуддя, дослідженні їх основні повноваження у процесі правообмежувальної діяльності.

Зазначені вище положення чітко демонструють ієрархічність та вертикальність системи суб'єктів обмеження прав і свобод та систему стримувань і противаг, адже діяльність кожного із органів знаходиться під наглядом інших елементів вищенаведеної системи та в будь-який момент може бути оскаржена, незважаючи на великий обсяг повноважень, якими наділений кожен із органів. Проте це зовсім не означає, що в системі не існує ніякої взаємодії та взаємозалежності. Уся система функціонує на однакових для кримінального провадження завданнях і досягнення єдиної мети.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бортун М. Взаємодія прокурора зі слідчим, слідчим суддею на стадії досудового розслідування // М. Бортун // Вісник національної академії прокуратури України. - 2013. - № 4. - С. 97-98.

2. Ботвінов Р. Г. Визначення меж предмета відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства / Р. Г Ботвінов // Часопис Національного університету «Острозька академія». - 2013. - № 1(7). - С. 4. - (Серія «Право»).

3. Гришин Ю. А. Про статус прокурора на стадії досудового розслідування у кримінальному процесі України, що реформується / Ю. А. Гришин // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Луганськ, 2012. - С. 98-107.

4. Єна І. В. Кримінальна процесуальна компетенція прокурора у досудовому провадженні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / І. В. Єна. - К., 2014. - 20 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

6. Обушенко О. М. Окремі аспекти розвитку функції прокуратури на стадії досудового розслідування / О. М. Обушенко // Актуальні проблеми політики. - 2014. - Вип. 53. - С. 317.

7. Руденко В. Процесуальний статус слідчого судді / В. Руденко // Слово національної школи суддів. - 2013. - № 3(4). - С. 72.

8. Сакал В. М. Правовий статус керівника органу досудового розслідування / В. М. Сакал // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2015. - № 2. - С. 183.

9. Старченко О. В. Місце та роль зовнішньої взаємодії у слідчій діяльності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Старченко Олександр Вікторович. - Донецьк, 2006. - С. 37.

10. Столітній А. В. Система та структура суб'єктів кримінального провадження / А. В. Столітній // Порівняльно-аналітичне право. - 2015. - № 6. - С. 316.

Туманянц А. Р. Інститут слідчого судді за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / А. Р. Туманянц // Університетські наукові записки. - 2013. - № 1(45). - С. 295-296. Размещено на Allbest.ru