Особливості розгляду цивільних справ щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України

У статті проаналізовано положення чинного законодавства України щодо встановлення юридичних фактів на тимчасово окупованих територіях, а також висловлено пропозиції щодо удосконалення окремих нормативних положень про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України.

Ключові слова: юридичний факт, тимчасово окупована територія, судовий збір, цивільна справа, факт народження, факт смерті.

Постановка проблеми. У зв'язку з бойовими діями на Сході України, анексією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим значна частина території України є тимчасово окупованою. При цьому досить часто у внутрішньо переміщених осіб, які переїхали із зазначених регіонів на підконтрольну Україні територію та осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях виникає потреба встановити певні юридичні факти, що мали місце на тимчасово окупованій території. Особливо це стосується встановлення факту народження або смерті на зазначеній території. Таким чином, дана проблематика є актуальною та практично значимою на даний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним та практичним аспектам розгляду цивільних справ про встановлення юридичних фактів присвятили свої наукові праці П. Ф. Єлісейкін, В. В. Комаров, Т. Л. Лузан, М. М. Ясинок та ін. Проте недостатньо дослідженими у вітчизняній правовій науці залишаються питання встановлення юридичних фактів на тимчасово окупованій території України.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у проведенні аналізу чинного цивільного процесуального законодавства України та виявленні особливостей здійснення цивільного судочинства щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України.

Виклад основних результатів дослідження. Юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (подія, дія, стан), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків [9, с. 403].

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Детально ж регламентація процедури розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, міститься у главі 6 розділу IV ЦПК України.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

15 квітня 2014 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII). Відповідно до ст. З вказаного закону, тимчасово окупованою територією визначається:

сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини [4].

Крім того, відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 р. №254 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей [2].

Відповідно до частин 2-3 ст. 9 Закону №1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, які зазначені вище, є недійсним і не створює правових наслідків.

В той же час життя на тимчасово окупованих територіях України, незважаючи на всі труднощі та проблеми триває: народжуються діти, помирають люди. При цьому будь- яке свідоцтво про народження чи свідоцтво про смерть, видане органами, які не створені у відповідності до законодавства України (наприклад, міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим) є недійсним, а, отже, не породжує жодних правових наслідків. Досить тривалий час це створювало безліч проблемних ситуацій. Наприклад, чоловік (батько дітей), залишився проживати на тимчасово окупованій території. Натомість його дружина з дітьми виїхали на підконтрольну Україні територію та набули статусу внутрішньо переміщених осіб. Через декілька місяців чоловік (батько дітей) помирає. У зв'язку з цим у дітей померлого виникає право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, однак Управління Пенсійного фонду України відмовляє у призначенні даної пенсії на підставі ст. 9 Закону №1207-VII. Як наслідок у багатьох ситуаціях виникає необхідність встановити той чи інший юридичний факт на тимчасово окупованій території України.

Якщо проаналізувати дані Єдиного державного реєстру судових рішень, кількість таких цивільних справ поступово зростає. Так, з початку 2016 р. на момент написання даної статті, судами Івано-Франківської області було винесено 18 рішень про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованих територіях [1]. При цьому слід відзначити, що в областях, які географічно більш наближені до тимчасово окупованих територій, кількість таких справ значно більша.

Протягом тривалого часу встановлення у судовому порядку юридичного факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території було ускладнене через відсутність належної правової регламентації окремих процесуальних питань (наприклад, щодо підсудності таких справ), оскільки ЦПК України у редакції до 24 лютого 2016 р., не передбачав особливостей розгляду таких справ, а згідно загальної ст. 257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Дану правову прогалину було усунуто на підставі Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04 лютого 2016 р. № 990-VIII (далі - Закон № 990-VIII), який набрав чинності 24 лютого 2016 р. Вищезгаданим законом ЦПК України було доповнено ст. 257і «Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» [3].

Згідно вищевказаної статті, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Таким чином законодавцем вирішено проблему підсудності стосовно даної категорії справ, оскільки заявник має прямо передбачене законом право подати заяву до будь-якого суду поза межами тимчасово окупованої території України.

Відповідно до ст. 258 ЦПК у заяві, яка подається до суду в межах окремого провадження з метою встановити факт, що має юридичне значення, повинно бути зазначено:

який факт заявник просить встановити та з якою метою;

причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

докази, що підтверджують факт.

При цьому слід відзначити, що у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів суд постановляє спочатку ухвалу про залишення її без руху, а в разі неусунення зазначених недоліків протягом встановленого для цього судом строку суд постановляє ухвалу про повернення заяви на підставі частин 1-2 ст. 121 ЦПК України.

Якщо раніше виникали певні труднощі із формулюванням змісту заяви про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території, то 03 березня 2016 р. після прийняття та набрання чинності Законом № 990-VIII, Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України було підготовлено та розміщено на офіційному веб-сайті відповідні роз'яснення та зразки документів, необхідних для реалізації Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України» [8].

Так, особа, яка бажає встановити такий юридичний факт повинна:

звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території, підконтрольній легітимній владі України, та отримати письмову відмову, яка має бути використана при підготовці заяви до суду;

подати до будь-якого суду (за межами такої території незалежно від місця проживання заявника) заяву про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, а разом з нею належні докази та квитанцію про сплату судового збору.

Заінтересованою особою у таких цивільних справах доцільно зазначати відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану.

Найбільш проблематичним у таких категоріях цивільних справ є надання суду належних та допустимих доказів.

У цивільних справах про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, доказами, що підтверджують факт народження дитини, місце і дату та вказують на імена батьків, можуть бути письмові докази (оригінали чи копії медичних документів, у тому числі папери, складені на тимчасово окупованій території); пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків (зазвичай родичів), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи (відеозапис з пологового будинку), висновки експертів.

Щодо цивільних справ про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, доказами, що підтверджують факт смерті, можуть бути пояснення заявників, свідків (найчастіше залучають родичів), письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

Хоча у судовій практиці зустрічаються і досить неоднозначні випадки. Так, Краматорський міський суд Донецької області у судовому рішенні від 04 січня 2016 р. у цивільній справі № 234/20072/15-ц про встановлення факту смерті зазначає наступне: «В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ШФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: м.Донецьк, вул.Туполєва, 21/58, померла 18 липня 2015 року на тимчасово окупованій території в м.Донецьку, про що свідчить свідоцтво про смерть серії ДНР № 011764 та лікарське свідоцтво про смерть (а.с.3,4). З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 і визначає датою її смерті 18 липня 2015 року та місцем смерті м.Донецьк» [7]. Таким чином, у даній цивільній справі суд на підставі документа, який згідно ч. 3 ст. 9 Закону №1207-VII є недійсним, за відсутності інших доказів, виносить рішення про встановлення такого юридичного факту.

Важливими у процесі доказування у таких справах є процесуальні питання, пов'язані з викликом свідків, оскільки саме посилання на свідчення свідків найчастіше використовується заявниками при подачі таких заяв. Заявнику потрібно переконатись, що свідки зможуть з'явитися до суду у день розгляду заяви про встановлення факту, оскільки такі свідки досить часто проживають на тимчасово окупованих територіях, а тому у них можуть виникнути труднощі щодо явки до суду на визначену дату та час судового засідання.

Надзвичайно важливим є положення Закону № 990-VIII, яким запроваджено вимогу щодо невідкладного розгляду даних справ: «Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду».

Дана законодавча вимога покликана убезпечити заявників від необґрунтованої судової тяганини, а також гарантувати оперативне встановлення даних юридичних фактів у судовому порядку.

За результатами розгляду заяви про встановлення факту народження суд постановляє рішення про встановлення факту народження дитини з зазначенням відомостей про батьків (у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів) або (у разі недостатніх доказів) про відмову. За результатами розгляду заяви про встановлення факту смерті особи суд постановляє рішення про встановлення факту смерті особи або (у разі недостатніх доказів) про відмову.

Суд зобов'язаний роз'яснити порядок оскарження рішення та невідкладно видати копію рішення заявнику (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення копію рішення про встановлення факту народження або смерті суд надсилає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації народження або смерті).

Згідно ч. 4 ст. 2511 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Дана законодавча вимога кореспондується із доповненням Законом № 990-VIII частини 1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує випадки, коли суд допускає негайне виконання рішень, пунктом 8 такого змісту: «8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України».

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Для отримання свідоцтва про народження або смерть заявник подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та паспорт громадянина України [8].

Щодо проблемних аспектів, то залишається невирішеним питання про встановлення пільг щодо сплати судового збору у зазначеній категорії справ. Якщо за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій судовий збір не сплачується згідно п. 16 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то стосовно категорії цивільних справ, що розглядається, таких пільг законом не передбачено. На нашу думку, це не є виправданим, оскільки заявники у більшості таких справ і без того несуть значні витрати, пов'язані з явкою до суду, оплатою проїзду свідків тощо.

Висновки

На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що незважаючи на прогресивні зміни внесені до ЦПК України Законом № 990-VIII законодавчі положення про встановлення юридичних фактів на тимчасово окупованих територіях потребують подальшого удосконалення та реформування.

На нашу думку, з метою спрощення доступу до правосуддя внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях, доцільно звільнити їх від сплати судового збору у цивільних справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, для чого доповнити ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» пунктом 17 у наступній редакції: «заяви про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території».

окупований тимчасовий законодавство народження

Список використаних джерел