Дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, як загрози національній безпеці

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 354:321.01

Дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, як загрози національній безпеці

Ситник Г. П.

президент наукової установи ГО “Академія національної

безпеки”, доктор наук державного управління, професор,

заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри

державного управління філософського факультету

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Виконано аналіз дисфункцій, дефектів та дисбалансів в системі державного управлінні, як соціальному інституті у контексті їх впливу на національну безпеку. Доведена необхідність оцінювання синергетичного ефекту прояву цих факторів та розробки комплексу заходів щодо адекватної протидії їм у контексті забезпечення національної безпеки. Обґрунтовано, що формування проблемно-орієнтованого поля цілепокладання системи державного управління має здійснюватися з урахуванням факторів, які відображають необхідність розвитку соціальних інститутів, і факторів, які є причинами дисфункцій, дефектів та дисбалансів у функціонуванні цих інститутів. Встановлено, що оцінювання ефективності вказаної системи має здійснюватися у контекстах її функціональної спроможності щодо інноваційного розвитку інших соціальних інститутів і своєчасного виявлення, ідентифікації та адекватного реагування на загрози національній безпеці. З'ясовано, що стратегічні цілі, що відображають об'єктивно існуючі потреби індивіда, суспільства та держави мають бути визначальними змінними при розробці керівних документів, які мають за мету підвищення ефективності системи державного управління, як соціального інституту.

Ключові слова: система державного управління дисфункції, дефекти, дисбаланса, в державному управлінні, соціальний інститут, національна безпека, загрози національній безпеці

The analysis of dysfunctions, defects and imbalances in the system of state administration as a social institution in the context of their influence on national security is performed. The necessity of assessing the synergistic effect of the manifestation of these factors and developing a set of measures to adequately counteract them in the context of ensuring national security is proved. It is substantiated that the formation of a problem-oriented field of purpose-setting of the system of public administration should be carried out taking into account factors which reflect the necessity of development of social institutions and factors that are the causes of dysfunctions, defects and imbalances in the functioning of these institutions. It has been established that the evaluation of the effectiveness of this system should be carried out in the context of its functional capacity for the innovative development of other social institutions and the timely identification, identification and adequate response to threats to national security. It has been determined that strategic goals reflecting the objectively existing needs of the individual, society and state should be the determining variables in the development of guidance documents aimed at improving the efficiency of the system of public administration as a social institution.

Key words: system of state management of dysfunction, defects, imbalances in public administration, social institute, national security, threats to national security

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. На думку переважної частини дослідників в сучасній архітектурі світопорядку держава залишається основною структурно-функціональною одиницею. Це висуває до неї відповідні вимоги щодо якості державного управління, передусім у сфері національної безпеки, адже саме слабкість та розпад держав є джерелом багатьох найбільш серйозних світових проблем [і]. При цьому найскладнішим питанням при прийнятті державно-управлінських рішень є зниження рівня невизначеності, яка обумовлена різними факторами [2;3]. Серед цих факторів у сфері національної безпеки, наприклад, розбіжності між науковцями, політиками та управлінцями щодо сутності явищ, які інтерпретуються ними як небезпеки глобальній та національній безпеці, не кажучи вже про оцінки синергетичного ефекту взаємодії цих явищ, який може бути підсилений геополітичними, геоекономічними і геокультурними процесами сучасності [2;3, с.665-671]. Аналіз праць науковців, які досліджували паталогії, зокрема, дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, дозволяє дійти висновку що вони є специфічними наслідками прояву наявних суспільно-політичних і соціальноекономічних відносин, а також державної політики, яка підпорядковує своїм цілям всі сфери суспільного життя. Очевидно, що вказані паталогії знижують ефективність та результативність системи державного управлінні, тобто є загрозою національній безпеці, але розгляд їх саме під таким ракурсом до цього часу так і не став для дослідників темою наукового дискурсу.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Розгляду дисфункцій, дефектів і дисбалансів в державному управлінні присвятили свої праці Розгляду дисфункцій, дефектів і дисбалансів в державному управлінні присвятили свої праці В.Бакуменко, І.Бондар, В.Плотніков, П.Шевчук, І.Понкін, Р.Хаббард, Ж.Паке, С.Куріц та інші [4-11]. Зокрема, В.Плотніков розглядає процеси деструкції та дисфункції соціальних інститутів, у контексті загрози життєздатності держави, а дисфункціональну кризу соціальних інститутів, як локальну загрозу національній безпеці [7;9]. Досить грунтовну характеристику можливих паталогій в державному управління на їх наслідків дає І.Понкін [6]. Дослідженню негативних вплив дисфункцій, дефектів і дисбалансів в державному управління в Україні часів незалежності присвятив свої роботи П.Шевчук [б;8]. Разом з тим, незважаючи на їх значний науковий доробок, як на наш погляд, недостатньо дослідженим питанням залишається розгляд вказаних паталогій державного управлінні у контексті їх впливу на національну безпеку, тобто розгляд їх саме під таким ракурсом до цього часу так і не став для дослідників темою наукового дискурсу. державний управління соціальний

Метою статті є аналіз дисфункцій, дефектів та дисбалансів в системі державного управлінні, як соціальному інституті у контексті їх негативного впливу на національну безпеку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як відомо, державне управління це вплив держави, яка є одним із соціальних інститутів (у даному випадку інститутом політичної системи суспільства), на суспільні процеси, управління всієї суспільною системою. Тому у загальному випадку характеристики державного управління залежать від форми державного устрою і політичної системи. Разом з тим, варто зазначити, що за допомогою системи державного управління реалізуються не тільки розпорядчі, організаційні, координаційні та інші функції, спрямовані на забезпечення виконання тих чи інших політичних рішень чи нормативноправових актів. Державне управління є особливим видом творчої діяльності, яка має за мету підтримку та інноваційний розвиток інших соціальних інститутів, що зумовлює необхідність врахування низки передумов та залучення досить широкого арсеналу сил і засобів: матеріальних, фінансових, інтелектуальних, ідеологічно-світоглядних переконань, сектору безпеки тощо. З огляду на це, формування проблемноорієнтованого поля цілепокладання системи державного управління здійснюється під впливом факторів, що відображають об'єктивно існуючі потреби розвитку індивіда, суспільства та держави у політичній, економічній та інших сферах їх життєдіяльності (на офіційному рівні вони інтерпретується, як національні інтереси), та факторів, які є причинами загроз задоволення вказаних потреб. Перша група факторів зумовлює цілі та завдання системи державного управління, метою яких є забезпечення розвитку об'єкта управління (індивіда, суспільства, держави, тих чи інших соціальних інститутів), а друга цілі та завдання, метою яких є підтримка траєкторії розвитку об'єкта управління в межах, які визначають допустимий для нього рівень безпеки.

В одній із наших публікацій, було показано, що в найближчі десятиліття підсилити свій вплив на вирішення проблем глобальної і національної безпеки зможуть ті країни, політичні еліти яких зможуть зробити свої економічні і політичні системи більш ефективними та гнучкими, а системи державного управління більш адекватними загрозам безпеці життєдіяльності суспільства [2]. Причинами цих загроз є наслідки геополітичних, геоекономічних і геокультурних процесів сучасності та фактори, які визначають національні особливості державотворення. Факторами, які свідчать про зниження якості державного управління, тобто його ефективності і результативності, є відхилення від нормальних статичних і динамічних умов управління в діяльності суб'єктів державної влади при плануванні та здійсненні організуючих, регулюючих, координуючих і контролюючих впливів на життєдіяльність суспільства та держави. Серед цих відхилень вирізняють дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні [5-8;9;ІІ]. Деякі дослідники зараховують до вказаних відхилень також ризики та невизначеності державного управління [5;8]. Ми не можемо з цим погодитися, оскільки на наш погляд, ризики та невизначеність у даному випадку є скоріше наслідками вказаних відхилень, а не їх причинами. Разом з тим, не може бути сумніву, що паталогії, а саме: дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, як правило, призводять до зростання ризиків і ступеня невизначеності в управлінні, що є загрозою національній безпеці. Тому уявляється доцільним розглянути перелік когнітивних ознак явищ, які науковці ідентифікують як дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні. Це дозволить нам сформувати уявлення про сутність вказаних явищ (процесів, об'єктів) та відрізняти їх від інших феноменів реального світу у контексті забезпечення національної безпеки.

Загальновідомо, що у загальному випадку під патологією розуміються процеси відхилення від нормального стану або нормального процесу розвитку, які, в свою чергу є наслідком процесів, які порушують гомеостаз відносну сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації. В основі гомеостазу лежать динамічні процеси система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму. Щодо патологій в державному управлінні, то на думку І.Понкіна, з якою ми погоджуємося, ними є “суттєві відхилення системи державного управління від нормальних статичних і динамічних станів, суттєві відхилення процесу державного управління від нормального протікання та від заданих напрямів і параметрів” [6, с.488].

Сьогодні незаперечним фактом є те, що процеси, які лежать в основі державного управління є стохастичними, тобто їх розвиток часто є недостатньо прогнозованим, оскільки містить суперпозиційні дезорганізаційні та дисфункційні ознаки, а також допускає наявність значної кількості паралельних або дублюючих об'єктів управління з інваріантними та неоднозначними динамічними характеристиками [3; 5; 6; 8]. Іншими словами, суб'єкти державного управління мають справу з розвитком та нелінійною поведінкою відкритих динамічних соціальних систем, в яких відбуваються саме стохастичні процеси. Тому причин паталогій в державного управління може бути безліч. Разом з тим, зокрема, І.Понкін розрізняє такі патології в державному управлінні [6, с.489]: патології (дисфункції) фундаментальних основ державного устрою і державної влади, (патології публічного порядку); дисфункції в державному управлінні; дефекти державного управління; систематична і чітко виражена безрезультативність або негативна результативність державного управління: провали досягнення задекларованих цілей. Близькою до нього є і позиція П.Шевчука [8].

Очевидно, що патології (дисфункції) фундаментальних основ державного устрою і державної влади, тобто патології публічного порядку є найбільш небезпечними для національної безпеки, оскільки вони, як правило повязані з системною дисфункціональністю правової держави як інституту. У даному випадку вказана дисфункціональність є наслідком нівелювання імперативу первинності влади народу по відношенню до державної влади загалом, що неминуче призводить до систематичного домінування приватнокорпоративних інтересів над суспільними (публічними) інтересами, а відтак і формуванню системи національних інтересів у руслі політичних уподобань і корпоративних інтересів правлячої політичної еліти.

Дисфункція у державному управлінні є наслідком некоректної або неповної реалізації тієї чи іншої управлінської функції, функціональне порушення якісного типу дії будьякого органу державної влади або ж механізму державного управління [3;5;6;8]. Певною мірою можна стверджувати, що вказана дисфункція свідчить про зниження ефективності дії системи державного управління щодо підтримки належного функціонування соціальної системи. В цілому ж сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, які є причинами дисфункцій системи державного управління для кожної країни є різною, але у будь-якому випадку є досить значною.

Зокрема, серед внутрішніх факторів, які можуть зумовити дисфункції у державному управлінні можуть бути: спроможність політичного керівництва приймати своєчасні та адекватні ситуаціям рішення; наслідки внутрішніх конфліктів (збройних, міжрелігійних, міжетнічних, міжпартійних тощо); рівень підтримки суспільством тих чи інших реформ; політична корупція; деморалізація суспільства; втрата довіри до держави та інших соціальних інститутів. Серед зовнішніх факторів це можуть бути, зокрема наслідки: військових конфліктів різної інтенсивності у безпосередній близькості до кордонів держави; світових економічних криз, економічних війни, блокад; застосування широкого арсеналу підривних дій з боку інших держав, часто із формуванням та використанням груп впливу і технологій, так званих “кольорових революцій”; тих чи інших санкцій щодо держави з боку інших держав.

Щодо дефектів державного управління, то на думку П.Шевчука та С.Куріца під ними варто розуміти неефективні, помилкові, а також ті, що несвоєчасно приймаються, державні управлінські рішення, виконання чи невиконання яких спричиняє кризи та конфлікти у державі [8;11]. Як і у випадку з факторами, які є причинами дисфункцій системи державного управління, причини вказаних дефектів можуть бути досить різні. Разом з тим, очевидно, що найбільш тяжкі наслідки для національної безпеки виникають у разі дефектів на стратегічному рівні управління державою.

Дисбаланси системи державного управління відображають ті чи інші серйозні критичні внутрішні недоліки (проблеми) системи. На думку Р.Хаббарда та Ж.Паке саме вказані дисбаланси зумовлюють виникнення все більшого кола проблем, збоїв і прорахунків в системі державного управління [10]. До дисбалансів системи державного управління, зокрема, можна віднести [6]:

дисбаланси між існуючим станом взаємодії в середині системи державного управління і його офіційним представленням суспільству і керівництву;

труднощі з виконанням системою державного управління своїх функцій у швидкозмінних умовах сьогодення; сповільнене приведення цих функцій у відповідність до реалій ситуації;

дисбаланс між очікуваним рівнем довіри населення до влади та критично низьким рівнем довіри населення до влади; недостатня гнучкість механізмів державного управління; інституційні дисбаланси державного управління; дисбаланси між публічно-правовим та приватно¬правовим регулюванням відносин у суспільстві;

бюджетні дисбаланси, у тому числі в системі державного управління;

дисбаланс між реальними публічними інтересами та інтересами, які інтерпретуються правлячим режимом як публічні, що породжує недовіру суспільства до будь-яких реформ, у тому числі у сфері безпеки та оборони;

Очевидно в межах однієї статті неможливо повною мірою проаналізувати причини та наслідки дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні як загроз національній безпеці, тому у подальшому ми акцентуємо увагу передусім на дисфункції вказаного управління у контексті функціонування соціальних інститутів, оскільки саме мдисфункція останніх найчастіше є реальною загрозою державі та соціуму в цілому.

Як відомо, соціальні інститути є специфічними утвореннями суспільства, які забезпечують відносну стійкість соціальних зав'язків і суспільних відносин в цілому. Такими інститутами є держава, системи освіти та охорони здоров'я, економічна система, організовані форми релігії, інститут шлюбу, виборча система, політичні партії та інші види і системи систематичної діяльності, які забезпечують ті чи інші суспільні потреби. Таким чином, соціальні інститути є певна організація соціальної діяльності і соціальних відносин, яка здійснюється шляхом узгодженої системи певних стандартів поведінки, виникнення яких і поєднання в систему, зумовлене завданням, вирішення якого покладається на цей інститут.

Основою взаємодії соціальних інститутів із суспільством є задоволення суспільних потреб у певній сфері. Цей процес може бути нормальним, але можуть бути й відхилення, оскільки вказані потреби змінюються із-за чого виникають ситуації, коли соціальні потреби не знаходять свого адекватного відображення у відповідних соціальних інститутів. Саме внаслідок цієї невідповідності, як справедливо зазначає В.Плотніков, у діяльності соціального інституту можуть виникнути дисфункції, які можуть характеризуватися різним ступенем відхилення соціальних процесів від норми, а за певних умов може навіть виникнути питання про сам факт наявності у суспільстві цього інституту [7]. В даному випадку йдеться про те, що в межах певної сфери соціальних відносин відбувається руйнація структурних основ, які визначають та упорядковують соціальний процес, внаслідок чого він набуває ознак хаотичності.

У контексті викладеного варто погодитися з тими, які стверджують, що найбільш гостра форма деструкції соціальних інститутів це руйнація держави, як соціального інституту, оскільки це призводить до глибокої дисфункції і деструкції правового і економічного соціальних інститутів [6;7;9-із]. Разом з тим, очевидно, що однією із визначальних умов руйнації інституту держави є дисфункція інших соціальних інститутів, оскільки історичний досвід переконливо свідчить про те, що саме не належне виконання функцій окремими соціальними інститутами приводить у кінцевому підсумку до порушення нормального перебігу соціальних процесів. Це в свою чергу призводить до зростання соціальної напруженості і, як наслідок, до руйнації державної структури. Оскільки явище дисфункції соціальних інститутів, як правило, в силу різних причин має різну ступінь прояву та динаміки для різних інститутів, системний аналіз взаємодії соціальних інститутів має бути передумовою для своєчасного виявлення деструктивних процесів у контексті забезпечення національної безпеки.

Таким чином, процеси розвитку різних соціальних інститутів мають різну динаміку із-за чого досить часто одні інститути відстають у своєму розвитку від інших, що само по собі з огляду на викладене вище є важливим дестабілізуючим фактором, який породжує загрозу державі, як функціональній системі. Очевидно, що кожний соціальний інститут охоплює певну сторону розвитку і соціального функціонування у суспільстві і якщо та чи інша функція виявляється порушеною, виникає недостатньо організована сфера соціальної активності індивіда, наслідком чого є процес заміщення функції за рахунок функцій інших соціальних інститутів. В сучасних умовах глобалізації нерегульована сторона життя суспільства може бути зорганізована не тільки з середини шляхом часткового перенесення функцій слабко розвиненого соціального інституту на більш розвинені, але й досить швидко шляхом проникнення іноземних моделей організації соціальних процесів, характерних для іншої соціальної культури. При цьому, чим менш розвиненою та адекватною зовнішньому і внутрішньому середовищу є та чи інша сфера суспільного життя, тим більшому зовнішньому впливу піддається суспільства на рівні того чи іншого соціального інституту.

Як правило, фактори, наслідком яких є дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, якщо їх розглядати у контексті загроз національній безпеці досить часто важко ідентифікувати та оцінювати, вони не мають суб'єктності, але деструктивний потенціал таких факторів може бути порівняним з потенціалом запланованих антидержавних акцій, оскільки їх сутність обумовлена явищами соціальної деструкції на рівні принципово значимих для життєдіяльності суспільства та держави соціальних інститутів та груп [2;3;9]. При цьому дисфункція тих чи інших соціальних інститутів є своєрідним ефектом соціальної трансформації. На рівні суспільства вказана дисфункція передумова і наслідок розвитку соціуму, зокрема, в роботі М.Орел обгрунтовано положення, що при дослідженні передумов, перебігу та наслідків дестабілізації суспільнополітичної системи важливим є системне оцінювання політичних, економічних та інших аспектів формування нової системи, а також врахування їх ціннісного контексту незалежно від “позитивного” чи “негативного” контексту наслідків дестабілізації [13]. Іншими словами, соціальна дисфукція найбільш деструктивна і найменш явна загроза національній безпеці, оскільки її наслідки, як правило, стають очевидними тоді, коли масштаби деструкції мають ознаки критичного характеру.

Тому дисфункція будь-яких соціальних інститутів, не кажучи вже про дисфункцію системи державного управління у будь-якому випадку є реальною загрозою національній безпеці, оскільки суспільство змушене витрачати додаткові ресурси на вирішення тих чи інших проблем і стає більш уразливим. Наприклад, криза інституту освіти суттєво впливає на ситуацію в суспільстві і обороноздатність держави, оскільки освітня діяльність зачіпає перебіг процесів соціалізації, рівень професійної підготовки, інститути науки і економіки, на рівні яких не тільки реалізується потенціал людей, які отримали освіту, а й оборонний потенціал держави. Саме тому діяльність системи державного управління держави має дві складові. Вона спрямована як на узгодження і приведення функцій соціальних інститутів у відповідність з найбільш оптимальною версією бажаного стану суспільства, у тому числі й на компенсацію виникаючих між інституційних суперечностей, так і на протидію деструктивним факторам. Протидія останнім є цілеспрямованою діяльністю держави для нейтралізації загроз щодо внутрішніх і зовнішніх трансформацій окремих соціальних інститутів.

Проблема оцінки ефективності соціальних інститутів комплексна, оскільки, оскільки в межах одного інституту вирішується низка завдань, які часто мають різну спрямованість. Це означає, що на рівні соціальних інститутів, незважаючи на високі показники по тих чи інших показниках, може мати місце функціональний дисбаланс, який може привести в кінцевому підсумку до загострення внутрішніх проблем суспільства. Наприклад, високий рівень виробництва при значній долі зовнішніх інвестицій призводить до того, що економічна система стає придатком світової економічної системи, що породжує зовнішню залежність держави, тобто ставить під загрозу реалізацію її національних інтересів. Це означає, що необхідним є врахування не тільки рівня розвитку того чи іншого соціального інституту, а й унеможливлення внутрішньої суперечності між ними. В кінцевому ж підсумку, втрата функціональності будь-якого із основних соціальних інститутів деструктивна по рівню впливу як на інші інститути, так і на державу, в межах якої вони об'єднані в одну систему.

Таким чином, дисфункції, дефекти і дисбаланси в системі державного управлінні, як соціальному інституті держави, діяльність якого значною мірою підпорядкована цілям і завданням щодо інноваційного розвитку та гарантованого захисту інших соціальних інститутів, створених для забезпечення його нормальної життєдіяльності індивіда і суспільства, є головною загрозою національній безпеці. Відсутність адекватного реагування з метою усунення вказаних паталогій в системі державного управління може призвести до руйнації всього державного організму.

Висновки і пропозиції. і. Для забезпечення життєздатності та ефективності держави необхідно здійснювати виявлення, ідентифікацію та оцінювання синергетичного ефекту прояву факторів, які є причинами дисфункцій, дефектів та дисбалансів у функціонуванні тих чи інших соціальних інститутів, передусім в системі державного управління, та розробляти комплекс заходів щодо адекватної протидії вказаним факторам у контексті забезпечення національної безпеки.

2. Формування проблемно-орієнтованого поля цілепокладання системи державного управління має здійснюватися з урахуванням двох взаємопов'язаних та взаємозумовлених груп факторів, тих, що відображають необхідність розвитку тих чи інших соціальних інститутів, метою яких є задоволення об'єктивно існуючих потреб індивіда, суспільства та держави у політичній, економічній та інших сферах їх життєдіяльності, та факторів, які є причинами дисфункцій, дефектів та дисбалансів у функціонуванні вказаних інститутів. Перша група факторів зумовлює цілі та завдання системи державного управління, метою яких є забезпечення розвитку соціальних інститутів, як об'єкта управління, а друга цілі та завдання, метою яких є підтримка траєкторії його розвитку в межах, які визначають прийнятно допустимий для нього рівень безпеки.

3. Оцінювання ефективності системи державного управління має здійснюватися як у контексті її функціональної спроможності щодо інноваційного розвитку інших соціальних інститутів, так і у контексті своєчасного виявлення, ідентифікації та адекватного реагування на виклики та загрози національній безпеці, оскільки саме вказана спроможність визначає місію держави як такої та сенс її діяльності у політичній, економічній та інших сферах життєдіяльності суспільства.

4. Стратегічні цілі, що відображають об'єктивно існуючі потреби індивіда, суспільства та держави мають бути визначальними змінними при розробці тих чи інших керівних документів, які мають за мету підвищення ефективності системи державного управління, як соціального інституту. Вказані цілі можуть мати різну природу та пріоритетність, але вони не залежать від оцінок факторів, які є причинами дисфункцій, дефектів та дисбалансів соціальних інститутів та факторів, які визначають можливості держави щодо їх досягнення. Тому саме вони є домінантою пошуку плану дій, виконання якого забезпечує розвиток соціальних інститутів та прийнятний рівень національної безпеки.

Перспективи подальших досліджень. Актуальним науковим завданням є обгрунтування теоретико-метологічних засад ідентифікації, класифікації та оцінювання загроз національнй безпеці, які є наслідком дисфункцій держави.

Список використаної літератури

1. Фукуяма Ф. Сильное государство. Управление и мировой порядок в ХХІ веке / Ф. Фукуяма. -- М. : Аст ; Хранитель, 2006. -- 220 с.

2. Сытник Г.П. Безопасность государства в условиях глобальных потрясений и неопределенностей // Государство и общество в современной политике: Сборник статей. Выпуск і. Воронеж: Научная книга, 2013. -С.122-132.

3. Глобальна та національна безпека: підручник [авт. кол.: В. І. Абрамов, Г. П. Ситник, В. Ф. Смолянюк та ін. ]; за заг. ред. Г. П. Ситника. Київ : НАДУ, 2016. С.685-705; С.745-747.

4. Особливості публічного управління та адміністрування : Навчальний посібник / Бакуменко В. Д., Бондар І.С., Горник В. Г., Шпачук В. В. К. : КНУКіМ, 2016. 167 с.

5. Шевчук П. Негативні впливи на процеси державного управління в Україні часів незалежності / П.Шевчук // Демократичне врядування.2015/2016. Вип.16/17.-С.з-і3.

6. Понкин И.В. Теория публичного управления: Учебник для магистратуры и программ Master of Public Administration / Предисловие д.ю.н., проф. А.Б. Зеленцова / Институт государственной службы и управления РАНХиГС при Президенте РФ. М.: Буки Веди, 2017. 728 с.

7. Плотников В.В. Деструкция и дисфункция социальных

институтов: анализ жизнеспособности государственной

системы / В.В.Плотников // Теория и практика общественного развития. -2014. № 21. С.44-45.

8. Шевчук П. Патології у системі державного управління [Електронний ресурс] / П.Шевчук // Буковинський вісник. Режим доступу: http://buk-visnyk.cv.ua/30-0/612/.

9. Плотников В.В. Дисфункциональній кризис

социальных институтов и локальная угроза национальной безопасности [Електронний ресурс] / В.В.Плотников // . Режим доступу:

https://cyberleninka.ru/article/n/disfunktsionalnym-krizis-

sotsialnyh-institutov-i-lokalnaya-ugroza-natsionalnoy-

bezopasnosti

10. Hubbard R., Paquet G. The black Hole of Public

Administration [Чёрная дыра публичного

управления]. Ottawa: University ofOttawa Press, 2010. 537 p.

11. Куриц С. Я. Болезни государства. Диагностика патологий государственного управления и права / С.Я. Куриц, В.П. Воробьев. -- М. : МГИМО МИД России, 2009. -- 212 с.

12. Кубякин Е.О. К вопросу определения сущности экстремистских установок молодежи / Е.О.Кубякин // Власть. 2010. № 9. С. 56-59.

13. Орел М.Г. Концептуалізація дестабілізації суспільнополітичної системи у контексті впливу на ефективність державного управління // Інвестиції: практика та досвід.2017. № 8.-С.57-61.

References

1. Fukuyama, F. (2006), Sil'noe gosudarstvo. Upravlenie i mirovoj porjadok v XXI veke [A strong state. Management and world order in the 21st century], Hranitel', Moscow, Russia.

2. Sytnik, H.P. (2013), “Safety of the state in the conditions of global shocks and uncertainty”, Gosudarstvo i obschestvo v sovremennoj politike. Nauchnaja kniga, no.1, pp. 122-132.

3. Sytnyk, H.P. Abramov, V.I. and Smoljanuk, V.F. (2016), Global and National Security [Hlobal'na ta natsional'na bezpeka], NADU, Kyiv, Ukraine.

4. Bakumenko, V. D., Bondar, I.S., Hornyk, V. H. and Shpachuk, V. V. (2016), Features of public administration and management [Osoblyvosti publichnoho upravlinnya ta administruvannya], KNUKiM, Kyiv, Ukraine.

5. Shevchuk P. (2015/2016), “Negative influence on the processes of state administration in Ukraine during independence”, Nehatyvni vplyvy na protsesy derzhavnoho upravlinnya v Ukrayini chasiv nezalezhnosti, vol. 16/17, рр. 3-13.

6. Ponkin, I.V. (2017), Teorija publichnogo upravlenija [Theory of Public Administration], Institut gosudarstvennoj sluzhby i upravlenija RANHiGS pri Prezidente RF, Buki Vedi, Moscow, Russia.

7. Plotnikov, V.V. (2014), “Destruction and dysfunction of social institutions: analysis of the viability of the state system”, Destrukcija i disfunkcija social'nyh institutov: analiz zhiznesposobnosti gosudarstvennoj sistemy, vol. 21, pp. 44-45.

8. Bukovyns'kyy visnyk (2016), “Pathology in the system of state control”, available at: http://buk-visnyk.cv.ua/30-0/612/. (Accessed 15 December 2017)

9. KiberLeninka (2016), “Dysfunctional crisis of social institutions and a local threat to national security”, available at: https://cyberleninka.ru/article/n/disfunktsionalnym-krizissotsialnyh-institutov-i-lokalnaya-ugroza-natsionalnoybezopasnosti. (Accessed 15 December 2017).

10. Hubbard. R. and Paquet G. (2010). Chjornaja dyra publichnogo upravlenija [The black Hole of Public Administration]. University ofOttawa Press. Ottawa. Canada.

11. Kuryts. S.Ya. and Vorob'ev. V.P. (2009) Bolezni gosudarstva. Diagnostika patologij gosudarstvennogo upravlenija i prava [Diseases of the state. Diagnosis of pathologies of public administration and law]. MGIMO MID Rossii. Moscow. Russia.

12. Kubjakin, E.O. (2010), “On the definition of the essence of extremist attitudes of youth”, K voprosu opredelenija sushhnosti jekstremistskih ustanovok molodezhi. vol. 9. pp. 56-59.

13. Orel, M.H. (2017), “The conceptualization of the destabilization of the syspilno-polichnichnyi system in the context of vplyvu on efektivnist rule management”, Investytsiyi: praktyka ta dosvid. vol. 8. pp. 57-61.

Размещено на Allbest.ru