Окремі питання захисту прав поліцейського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

Актуальність теми

Останніми роками питання захисту прав людини, в особистому аспекті поліцейсько¬го, набуло загальносуспільного масштабу і актуального значення. Право на захист честі та гідності є одним із найважливіших прав, повага до яких гарантується держа¬вою першочергово. Реалізація в повній мірі цього права дає людині можливість відчу¬вати себе повноцінною в суспільстві, забез¬печує її взаємодію з іншими особами. Осо¬бливої уваги потребує питання захисту честі і гідності саме поліцейського, як особи, яка виконує численні функції щодо забезпечен¬ня публічної безпеки, протидії злочинності та наділена владними повноваженнями.

Стан наукової розробленості теми

Окремі кримінально-правові аспекти охорони честі і гідності в юридичній науці розглядали : Р. О. Стефанчук, І. Р. Стремя- кова, Анісімов, Ю. В. Баулін, А. В. Грищук, А. О. Церковна, О. М. Литвинов, О.М. Бан¬дурка, А. А. Житній, В. І. Осадчий та інші, проте в сучасних умовах охорони прав лю¬-- Наше право № 4, 2017дини необхідне додаткове дослідження цього питання.

Мета статті - проаналізувати доказову базу у сфері захисту честі та гідності працівника поліції, з'ясувати суть і дати визначення категорії « професійна етика поліцейського».

Виклад основного матеріалу

Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в нашій країні визнаються найвищою соціальною цінністю, закріплюється недопустимість посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей та гарантується судовий захист прав. Законодавчо закріплено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом і тісно пов'язані з фізичною особою. Право на гідність, честь та ділову репутацію є довічним правом кожної особи ( ч.1, 3 ст. 269 Цивільного кодексу України) [1].

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції [ 2]

Діяльність органів поліції пов'язана зі специфікою виконуваних нею функцій та зачіпає інтереси всіх членів суспільства. Кожна людина має своє «внутрішнє» ставлення до поліцейського як представника владних повноважень та не завжди ставиться до останнього з повагою. Органам поліції на всій території України у процесі службової діяльності доводиться застосовувати запобіжні та примусові заходи, обмежувати права громадян. Так, як рівень культури окремих громадян ще не достатній, останні, щоб уникнути «утисків поліцейського реагування» принижують честь та гідність працівників.

Честь - це внутрішня моральна гідність, шляхетність. Честь безпосередньо виникає з обов'язку. Можна сказати, що честь- це інша сторона обов'язку, свого роду мірило виконання особистістю працівника поліції свого морального обов'язку. Честь - це внутрішнє особисте ставлення працівника до самого себе [3].

Працівники поліції в результаті великої завантаженості не тільки не захищають свою честь та гідність, але навіть не зауважують тим, хто посягає на їх честь і гідність. Більшість не має власної поваги до самого себе, вважає подібні випадки не значущими, не має часу займатись складанням позовів, скарг, маючи велику професійну зайнятість та врешті решт не знають як взагалі це робити.

Чинний Цивільно-процесуальний кодекс України ( ЦПК України) на кожну сторону цивільного позову з захисту честі та гідності, покладає обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частина 1 статті 11 ЦПК України проголошує, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Стаття 10 ЦПК України вказує , що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем [4].

Поширити інформацію про особу можна в засобах масової інформації, в листах, заявах та висловити усно. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при розгляді справ суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. [5] захист гідність поліцейський моральність

Порядок спростування неправдивої інформації на сьогоднішній день існує лише для інформації, поширеної в засобах масової інформації. Так, зокрема, спростування інформації повинно бути надруковане таким же шрифтом, що і неправдива інформація, поміщене в тому ж місті в друкованому виданні, де було розміщено неправдиву інформацію із заголовком «Спростування» в обсязі не більшому в два рази, ніж спростований фрагмент інформаційного матеріалу. Для інших видів поширення неправдивої інформації подібного порядку спростування не існує, тому захистити свою репутацію на сьогоднішній день вкрай важко.

Відповідно до статті 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень [4].- Тобто необхідно надати суду факт розповсюдження конкретною особою неправдивої інформації, що вкрай дуже важко. Стаття 30 Закону України «Про інформацію» вказує, що «ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень».

Оціночне судження - це висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані [1]. Право кожної людини на свободу вираження поглядів, власної думки закріплено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Принагідно зауважимо, що на сьогоднішній день поліцейський на законодавчому рівні формально захищений, але на практиці такий захист відсутній, що дозволяє окремим особам ображати честь і гідність працівника поліції, лише тому, що він поліцейський. Суспільство очікує змін, але не готове змінюватись саме. Воно не намагається змінити ставлення до поліції. Багато громадян бачить в особі поліцейського «ворога», особу, яка не буде намагатись допомогти, але все одно звертаються до нього за допомогою.

Кожна людина повинна поважати одна одну, хто б це не був. У кожного повинна бути «моральна самосвідомість», адже ми разом будуємо «високоморальне суспільство».

Професійна етика поліцейського повинна бути набагато вищою, ніж етика кожної окремої особи, адже він є представником держави.

Професійна етика поліцейського - це наука про застосування загальних норм моралі та специфічних професійних моральних правил і моральності в їхній діяльності і повсякденному поводженні [3]. Кожен працівник щодня повинен самовдосконалюватись та розвиватись, підвищувати свій професійний та культурний рівень. Приклад цього повинен надавати, у першу чергу, керівник структурного підрозділу, адже він є взірцем всього колективу. Керівник повинен згуртовувати всіх до плідної роботи, налагоджувати дружню внутрішню атмосферу , відноситись до кожного з повагою та власним прикладом показувати лінію «моральності».

Захист честі та гідності працівників поліції повинні здійснювати спеціально уповноважені на те органи, а саме : профспілки, юридичні служби, управління внутрішньої безпеки, безпосередні керівники підрозділів. У силу своєї професійної зайнятості працівник правоохоронного органу не в змозі належним чином себе захистити на законодавчому рівні. Судові процеси дуже затяжні та клопотні. Свою увагу поліцейський повинен приділяти захисту прав громадян від різного роду правопорушень та інше. Вищевказані органи повинні приділяти цьому питанню належну увагу, таким чином, піднімаючи авторитет правоохоронця в суспільстві.

На сьогоднішній день майже ніхто з працівників правоохоронних органів не звертається до суду за захистом своїх прав, честі та гідності. А ті одиниці, які це роблять, не доводять справу до логічного завершення. Прикладом може стати перший в Україні судовий прецедент стосовно захисту честі, гідності та ділової репутації патрульного поліцейського міста Харкова Дуфека Дениса Олеговича, який позивався до відеоблоге- ра. Відеоблогер провокував поліцейського Дуфека Д.О. та погрожував фізичною розправою. Все це було відзнято на відео та викладено в мережу Інтернет. Патрульний вважав, що оприлюднення відео та образи активіста-блогера зашкодили його честі та гідності та вимагав від суду морльної компенсації у 107 тисяч гривень. Незважаючи на докази, суд у задоволенні позову патрульного поліції відмовив, що викликало подальше публічне нецензурне спілкування та радість блогера. Цей випадок вказує на недосконалість і судової системи нашої держави, яка не стоїть на захисті честі та гідності правоохоронців. Це породжує й інші подібні випадки стосовно поліцейських з боку інших громадян, які бачать безкараність та свавільність.

На сьогоднішній день кримінально-правовий захист честі і гідності особи передбачений у чинному кримінальному законодавстві України. Кримінальний кодекс України ( КК) має розділ 3, який називається «Злочини проти волі, честі та гідності особи», у якому в статтях 146-151 встановлена кримінальна відповідальність за подібні злочини, проте ці статті є загальними і недеталізова- ними.

Сучасні події в Україні дали підстави для переосмислення людських цінностей, особливо таких, як життя людини, її честь та гідність. Це новий поштовх для переосмислення свого відношення до головних цінностей суспільством.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що проблематика захисту честі та гідності працівника поліції лежить у прямій залежності від рівня «моральної культури» суспільства. Від кожного з нас залежить майбутнє держави. Культура поведінки та моральність поліцейського безпосередньо впливає на процес налагодження і підтримки стосунків між поліцією та громадянами на основі взаєморозуміння та поваги. Ця проблема набуває в Україні особливої актуальності у зв'язку з формуванням правової та демократичної держави. Органи поліції повинні заручитися підтримкою населення, а державі створити так званий Морально- етичний кодекс працівника поліції, якого повинні дотримуватись усі працівники поліції без винятку, як це зроблено в багатьох країнах світу, таких як США, Франція, ФРН та інших.

Література

1. Закон України «Про Національну поліцію» // Відомості Верховної Ради. - 2015. - № 40-41. - Ст. 379.

2. Бандурка О.М. Професійна етика поліцейського/ О. М. Бандурка. - Харків: Вид- во Золота Миля, 2017. - 294 с.

3. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2004, № 40-41,42, ст. 492.

4. Пленум ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, п.п.6, 15.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми захисту прав поліцейського. Проаналізовано доказову базу у сфері захисту честі та гідності поліцейського та необхідність реформування суспільства в цілому.

The article is devoted to problems the protection of rights for a policeman. An evidential base is analysed in the field of defence of honour and dignity of policeman and necessity of reformation of society on the whole.

Размещено на Allbest.ru