Принцип поваги до прав і свобод людини в міжнародних стандартах з прав людини та поводження із засудженими
Аналіз принципу поваги до прав і свобод людини в кримінально-виконавчому законодавстві при виконанні і відбуванні покарань в Україні. Закріплення цього принципу в міжнародних стандартах з прав людини та міжнародних стандартах поводження із засудженими.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2018 |
| Размер файла | 25,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 343.82:177-049.65
Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Принцип поваги до прав і свобод людини в міжнародних стандартах з прав людини та поводження із засудженими
О. В. Гальцова, кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник сектору дослідження проблем кримінального та кримінально-виконавчого права
Анотація
кримінальний виконавчий покарання засуджений
Гальцова О. В. Принцип поваги до прав і свобод в міжнародних стандартах з прав людини та поводження із засудженими
У статті досліджується принцип поваги до прав і свобод людини в кримінально-виконавчому законодавстві при виконанні і відбуванні покарань. Указується, що цей принцип знайшов своє закріплення в міжнародних стандартах з прав людини та міжнародних стандартах поводження із засудженими. Наголошується, що необхідно не тільки імплементувати його положення в чинне кримінально-виконавче законодавство, але й реально їх втілювати та дотримуватися під час відбування покарання.
Ключові слова: принцип, міжнародні стандарти з прав людини, міжнародні стандарти поводження із засудженими, імплементація, повага до прав і свобод людини.
Аннотация
Гальцова Е. В. Принцип уважения прав и свобод человека в международных стандартах прав человека и обращения с осужденными
В статье исследуется принцип уважения прав и свобод человека в уголовно-исполнительном законодательстве при исполнении и отбывании наказания. Указывается, что этот принцип также закреплен в международных стандартах прав человека и международных стандартах обращения с осужденными. Утверждается, что необходимо не только имплементировать его положения в действующее уголовно-исполнительное законодательство, но и реально воплощать и соблюдать во время отбывания наказания.
Ключевые слова: принцип, международные стандарты по правам человека, международные стандарты обращения с осужденными, имплементация, уважение к правам и свободам человека.
Annotation
Haltsova O. V The principle of respectfor human rights andfreedoms in human rights and treatment of convicts international standarts
The principle of respect for human rights and freedoms in Correctional Law, service of sentence is being studied. It is specified that this principle is enforced in human rights and treatment of convicts international standards. A stress is made on the need of not only incorporation of this principle into existing Correctional Law but also of its actual implementation and compliance during service of sentence.
Key words: principle, human rights international standards, treatment of convicts international standards, incorporation, respect for human rights and freedoms.
Постановка проблеми. Зовнішня політика України спрямована на інтеграцію до Європейського Союзу. Це викликає необхідність імплементувати положення міжнародних договорів, а також дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов'язань щодо поваги та захисту загальнолюдських прав і свобод людини, у тому числі й осіб, які відбувають покарання. Оскільки принципи права, що знайшли своє закріплення в кримінально-виконавчому законодавстві, стають підґрунтям, на якому повинна вибудовуватися вся діяльність із виконання кримінальних покарань, то проблематика сутності цих принципів викликає науковий інтерес, залишаючись актуальною в сучасній доктрині кримінально-виконавчого права України. Серед них особливо вирізняється такий принцип кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань, закріплений у ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), як повага до прав і свобод людини. Саме цей принцип покликаний забезпечити повагу до загальновизнаних міжнародною спільнотою прав і свобод людини, гуманне ставлення до засуджених та звести до мінімуму різницю між умовами життя в установах виконання покарання (далі - УВП) і на волі.
Принцип поваги до прав і свобод людини, крім міжнародних документів у сфері захисту прав людини, знайшов своє закріплення й у міжнародних актах спеціалізованого характеру. Серед науковців кримінально-виконавчого права вони отримали назву міжнародних стандартів поводження із засудженими (далі - МСП). Незважаючи на закріплення принципу поваги до прав і свобод людини у кримінально-виконавчому законодавстві, існує низка невирішених проблем щодо нього. Зокрема, втілення деяких положень міжнародних стандартів поводження із засудженими в національне законодавство, адже вони мають важливе значення не лише для науки кримінально- виконавчого права, а й для практики виконання покарань.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні аспекти, а також проблеми втілення міжнародних стандартів поводження із засудженими та їх вплив на національне законодавство, теорію і практику виконання покарань досліджували такі науковці, як: А. П. Гель, В. А. Льовочкін, Т В. Рудник, О. Б. Пташинський, А. Х. Степанюк, І. С. Яковець та ін.
Метою статті є дослідження міжнародних актів у сфері захисту прав людини та міжнародних стандартів поводження із засудженими, щоб максимально втілити їх у правозастосовну діяльність та наблизити чинне кримінально-виконавче законодавство України до загальноприйнятих стандартів більшості європейських держав.
Виклад основного матеріалу. Міжнародні правові акти у сфері захисту прав людини відіграють важливу роль у законодавстві України. У подальшому це обумовлює їх імплементацію та внесення низки змін до законів та нормативних актів, щоб національне законодавство (у тому числі й кримінально-виконавче як його частина) відповідало взятим на себе міжнародним зобов'язанням.
Слід указати, що після Другої світової війни почався процес щодо формування пріоритету прав і свобод людини. Відтоді у світі набула поширення концепція щодо необхідності міжнародного співробітництва у сфері загальної поваги та дотримання прав і осно- 152воположних свобод людини [17, с. 8] та їх закріплення в низці міжнародних документів. Наприклад, у Загальній декларації прав людини, Декларації ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та ін. [3; 5; 8; 13; 14]. Указані міжнародні документи ратифікували понад 100 країн світу, у тому числі й Україна, яка на той час була у складі СРСР
Загальна декларація прав людини є одним із перших міжнародних документів щодо прав людини, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН. У її Преамбулі проголошено, що одним із завдань Загальної декларації є поважання прав і свобод людини та їх забезпечення. Тому є слушним твердження вчених, що її норми перетворилися на загальновизнані звичаєві норми міжнародного права, які визначають міжнародні стандарти прав людини, що їх повинні дотримуватися всі країни світу [11, c. 272].
Принцип поваги до прав і свобод людини закріплено, зокрема, у: ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зобов'язання поважати права людини) [8]; ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується поважати і забезпечувати всім особам, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті) [13]; Заключному акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. (у розд. VII «Повага прав людини та основоположних свобод, включаючи свободу слова, совісті, релігії та переконання») [6] і ін.
Слід зазначити, що в цих міжнародних актах указано також на ті загальні права і свободи засуджених осіб, які повинні поважатися і забезпечуватися під час виконання кримінальних покарань та при поводженні з такими особами: кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність; ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання; усі позбавлені волі особи мають право на гуманне ставлення і повагу до гідності, притаманної людській особі. У подальшому принцип поваги до прав і свобод людини, як ми зазначали раніше, знайшов своє закріплення й у МСП, під якими розуміють стандарти, прийняті на міжнародному рівні як норми, принципи й рекомендації у галузі виконання покарань і діяльності органів та установ виконання покарань [10, c. 48]. Слід наголосити, що, незважаючи на існування стандартів поводження із засудженими, у чинному кримінально-виконавчому законодавстві дотепер не закріплено термін «поводження із засудженими». На це неодноразово звертали увагу науковці кримінально-виконавчого права, зокрема Т В. Рудник, яка запропонувала розуміти цей термін як спосіб чи характер застосування до засуджених різних заходів впливу, поводження з ними відповідно до загальноприйнятих правил [21, c. 15].
Не вдаючись до дискусій, лише зазначимо, що вказана проблема потребує відповідного вирішення. Крім того, слід визначитися зі змістом поняття «поводження із засудженими» в національному законодавстві. На нашу думку, закріплення в законодавстві цього поняття сприятиме, зокрема, безперечній повазі до прав і свобод людини під час виконання-відбування покарань, оскільки визначить межі дозволеної поведінки з боку адміністрації УВП.
До МСП, що були опрацьовані та погоджені міжнародною спільнотою, відносять: Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями [15]; Декларацію про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання [2]; Принципи медичної етики, що стосуються ролі працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, у захисті ув'язнених чи затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання [19]; Основні принципи поводження із в'язнями [18]; Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання [9]; Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню та ув'язненню будь-яким чином [22]; Європейські пенітенціарні (в'язничні) правила [4]; Токійські правила та ін. У цих документах визначальною ідеєю є повага до прав і свобод людини під час виконання кримінальних покарань. Наприклад, у Зводі 154 принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню та ув'язненню будь-яким чином, вказується: усі особи, які піддані затриманню чи ув'язненню будь-яким чином, мають право на гуманне ставлення та повагу, притаманну людській гідності (принцип 1); в інтересах осіб, які піддані затриманню чи ув'язненню будь-яким чином, не допускається обмеження чи применшення будь-яких прав людини, які визнаються державою відповідно до права, конвенцій, правил та звичаїв, на тій підставі, що ці права не визнаються або визнаються в зменшеному обсязі в указаному Зводі принципів (принцип 3); жодна особа, піддана затриманню чи ув'язненню, не повинна зазнавати катувань або інших нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (принцип 6) [22].
У Мінімальних стандартних правилах поводження з в'язнями у розділі «Загальні правила» вказується, що мінімальні умови, які розглядаються Організацією Об'єднаних Націй, покликані забезпечувати захист в'язнів від поганого поводження [15]. В Основних принципах поводження із в'язнями стверджується: усі ув'язнені користуються повагою, бо в них є гідність і значимість як людей (принцип 1); за винятком тих обмежень, необхідність яких надто обумовлена фактом ув'язнення в тюрму, всі ув'язнені користуються правами людини і фундаментальними свободами, викладеними в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і Факультативному протоколі до них, а також іншими правами, що викладені в інших пактах Організації Об'єднаних Націй (принцип 5) [18].
Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання зазначає: будь-яка дія, що являє собою катування або інші жорстокі, нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження і покарання, є образою людської гідності та повинна визнаватися як порушення прав людини та основних свобод, проголошених Загальною декларацією прав людини (ст. 2); підготовка персоналу, який забезпечує дотримання закону, і підготовка інших офіційних осіб, котрі можуть нести відповідальність за осіб, позбавлених волі, повинна забезпечувати такий стан справ, за якого повністю враховувалася б заборона катувань й інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (ст. 5) [2].
У Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання міститься заборона катування, відповідно до якої жодні виключні обставини, якими вони не були б, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність або будь-яке інше надзвичайне становище, наказ вищестоящого начальника чи державної влади не можуть бути виправданням катувань (ст. 2) [9]. У Кодексі поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку міститься таке положення: при виконанні своїх обов'язків відповідні посадові особи поважають та захищають людську гідність та захищають права людини щодо всіх осіб (ст. 2) [7]. В Європейських пенітенціарних правилах зазначено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини (ч. I принципу 1) [4].
Основними міжнародними нормативними актами, що регламентують діяльність УВП та поводження із засудженими, є Європейські пенітенціарні правила та Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями. Вони визнані вихідним документом для формування політики у сфері виконання покарань законодавчими органами, судами й тюремними адміністраціями та набули особливого статусу серед міжнародних кримінально-процесуальних інструментів [24, с. 86]. Вітчизняні науковці-фахівці в галузі кримінально-виконавчого права А. Х. Степанюк та І. С. Яковець наголошують, що закріплення цих положень у МСП має істотний вплив на національне законодавство, а також теорію і практику виконання покарань, і вказують, що Загальна декларація прав людини, МСП та національне законодавство співвідносяться між собою як загальне, особливе й окреме (одиничне) [23, с. 22].
В. А. Льовочкін слушно наголосив, що міжнародні правові документи з прав і свобод засуджених впливають на формування кримінально-виконавчого законодавства України [12, с. 2]. Підтримують указану точку зору й О. Б. Пташинський [20, с. 2] та інші 156 вчені, які вважають, що стандарти поводження із засудженими, розроблені міжнародною спільнотою, є результатом їх співробітництва; у подальшому вони дозволять якнайкраще забезпечити права і свободи людини у сфері виконання-відбування кримінальних покарань [20, c. 170]. За твердженням А. Х. Степанюка та І. С. Яковець, закріплення цих положень щодо поваги до прав і свобод людини є важливим для правозастосовної діяльності, оскільки вони набувають обов'язкової сили і таких об'єктивно-суб'єктивних характеристик, як нормативність, стабільність, незаперечність і неприпустимість відступу від них навіть у порядку винятку [23, с. 24]. Автори справедливо вважають, що в діяльності органів і установ виконання покарань необхідно створити такі умови, за яких принципи кримінально-виконавчого законодавства не повинні бути лише декларацією, формальною можливістю [23, с. 25].
Висновки
У міжнародних стандартах з прав людини і поводження із засудженими вказано на ті загальнолюдські права і свободи засуджених осіб, до яких з повагою має ставитися адміністрація УВП під час виконання-відбування покарань, а саме: право на життя та здоров'я; свободу й особисту недоторканність; нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню; всі позбавлені волі особи мають право на гуманне ставлення і повагу до гідності, притаманної людській особі, а також на належні умови тримання. Це означає, що під час відбування покарання держава має створити такі умови тримання для засуджених осіб, котрі забезпечували б людяність, гідність людини та її честь, дотримання прав і свобод, що наближуватиме кримінально-виконавче законодавство України до загальноприйнятих стандартів більшості європейських держав.
Проаналізовані міжнародні акти вказують на те, що не всі положення стосовно поваги до прав і свобод людини під час виконан- ня-відбування покарань, закріплені в чинному законодавстві України, відповідають МСП. Деякі з них, що хоча формально і відповідають таким стандартам, проте у практичній діяльності національних інституцій у сфері виконання-відбування покарань мають лише декларативний характер, оскільки не всі вони можуть бути втіленими й реалізованими внаслідок існування чинників юридичного, економічного, соціального характеру, а також упередженого ставлення до засуджених з боку адміністрації УВП.
Створення в УВП належних умов тримання, якісного та достатнього харчування, надання кваліфікованої та своєчасної медичної допомоги і лікування є дуже важливим під час відбування покарань і потребує відповідного фінансування з боку держави, яке, на жаль, є недостатнім. Але не менш важливим є ввічливе ставлення до засуджених з боку адміністрації УВП. У цьому разі людське ставлення до засуджених не вимагає грошових вкладень з боку держави, а залежить виключно від адміністрації УВП. Тому під час здійснення своєї діяльності вона повинна усвідомлювати, що засуджена особа - це людина, і ставитися до неї як до особистості. У цьому й проявляється гуманізм, оскільки хоча така особа й припустилася помилки, проте на її повернення як законослухняного громадянина чекають не лише сім'я, а й суспільство та держава.
Перелік літератури
1. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України: навч. посіб. / за ред.: А. Х. Степанюка. Київ: Юрінком Інтер. 2008. 624 с.
2. Декларация о защите всех лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания: принята резолюцией 3452 (XXX) Ген. Ассамблеи ООН от 9 дек. 1975 г. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 19942017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_084 (дата звернення:
08.03.2017) .
3. Декларация Организации Объединенных Наций о ликвидации всех форм расовой дискриминации: принята резолюцией 1904 (XVIII) Ген. Ассамблеи ООН от 20 нояб. 1963 г. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_338 (дата звернення: 08.03.2017).
4. Європейські пенітенціарні (в'язничні) правила: Рекомендація № R(2006)2 Комітету міністрів держав-учасниць: прийняті 11 січ. 2006 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 19942017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_032 (дата звернення:
08.03.2017) .
5. Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Ген. Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. Офіц. вісн. України. 2008. № 93. Ст. 3103.
6. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Хельсинки, 1 авг. 1975 г.). Офіц. вісн. України. 2005. №4. Ст. 266.
7. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка: принят резолюцией 34/169 Ген. Ассамблеи ООН от 17 дек. 1979 г. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_282 (дата звернення:
08.03.2017) .
8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: прийнята 4 листоп. 1950 р. Офіц. вісн. України. 1998. № 13. С. 270.
9. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: прийнята 10 груд. 1984 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_085 (дата звернення: 08.03.2017).
10. Кримінально-виконавче право: підручник / за ред.: В. В. Голіна, А. Х. Степанюк. Харків: Право, 2011. 328 с.
11. Купакін О. М. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Актуальні проблеми охорони громадського порядку та досудового провадження: матеріали наук.-практ. конф. і круглих столів (м. Дніпропетровськ, 11 груд. 2009 р., 16 лют., 11 берез. та 28 трав. 2010 р.). Дніпропетровськ, 2010. С. 272-273.
12. Льовочкін В. А. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: автореф. дис.... канд. юрид. наук. Київ, 2002. 18 с.
13. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: прийнятий резолюцією 2200A (XXI) Ген. Асамблеї ООН від 16 груд. 1966 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 (дата звернення:
08.03.2017) .
14. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: прийнятий резолюцією 2200A (XXI) Ген. Асамблеї ООН від 16 груд. 1966 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 19942017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата звернення:
08.03.2017) .
15. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями: прийняті 30 серп. 1955 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_212 (дата звернення: 08.03.2017).
16. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила): приняты резолюцией 45/110 Ген. Ассамблеи ООН от 14 дек. 1990 г.. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_907 (дата звернення: 08.03.2017).
17. Німченко В. І. Законодавче визначення і реалізація міжнародних стандартів прав і свобод людини і громадянина в Україні. Права людини і правова держава (до 50-їрічниці Загальної декларації прав людини): тези доп. та повідомл. наук. конф. проф.-викл. складу (10-11 груд. 1998 р.). Харків, 1998. С. 8-11.
18. Основні принципи поводження з в'язнями: прийняті резолюцією 45/111 Ген. Асамблеї ООН від 14 груд. 1990 р. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_230 (дата звернення: 08.03.2017).
19. Принципы медицинской этики: приняты резолюцией 37/194 Ген. Ассамблеи ООН от 18 дек. 1982 г. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Київ, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/995_285 (дата звернення: 08.03.2017).
20. Пташинський О. Б. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2002. 18 с.
21. Рудник Т. В. Реалізація принципу гуманізму при виконанні і відбуванні покарання у виді позбавлення волі: автореф. дис. . канд. юрид. наук. Київ, 2010. 21 с.
22. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме: принят резолюцией 43/173 Ген. Ассамблеи ООН от 9 дек. 1988 г. Киев, 1994-2017. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_206 (дата звернення: 08.03.2017).
23. Степанюк А. Х. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України: монографія. Харків: Кроссроуд, 2007. 184 с.
24. Яковець І. С. Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу виконання кримінальних покарань: монографія. Харків: Право, 2013. 392 с.
Рекомендовано до опублікування на засіданні сектору дослідження проблем кримінального, кримінально-виконавчого права НДІВПЗ імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України (протокол № 4 від 04.04.2017р.).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Характеристика правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини. Процес забезпечення прав, свобод людини відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у міжнародно-правових документах. Створення універсальних міжнародно-правових стандартів.
статья [20,1 K], добавлен 22.02.2018Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Загальна характеристика та історія прав людини і громадянина. Український фактор при створенні головних міжнародних документів у галузі прав людини. Міжнародні гарантії прав людини: нормативні (глобальні і регіональні), інституційні та процедурні.
сочинение [25,7 K], добавлен 09.12.2014Історичні умови та засади розвитку і становлення прав людини в Європейській системі законодавства (судочинства). Виникнення і закріплення Європейського суду з прав людини в системі судочинства. Принципи діяльності Європейського суду з прав людини.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.01.2014Регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод людини і громадянина. Світовий підхід до визначення прав, які випливають зі шлюбного стану і сімейних відносин. Проблема співвідношення міжнародно-правового і внутрішньодержавного регулювання.
контрольная работа [46,6 K], добавлен 23.12.2015Становлення прав людини та основні підходи до розв’язання проблеми прав людини. Принципи конституційно-правового статусу громадянина в українському законодавстві. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини в Основному Законі України.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 23.07.2009Поняття, зміст та характерні ознаки громадянських прав і свобод людини в Україні. Сутність конституційних політичних прав і свобод громадянина. Економічні, соціальні, культурні і духовні права і свободи людини та громадянина, їх гарантії і шляхи захисту.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 09.05.2011Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина. Основні права людини: поняття, ознаки та види. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 18.05.2015Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Створення міжнародних механізмів гарантій основних прав і свобод людини. Обгрунтування права громадянина на справедливий судовий розгляд. Характеристика діяльності Європейського суду з прав людини. Проведення процедури розгляду справи та ухвалення рішень.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 05.01.2012Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
научная работа [34,6 K], добавлен 10.10.2012Поняття прав людини. Характеристика загальнообов’язкових норм міжнародного права про права людини. Аналіз міжнародно-правових норм, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. Особливості відображання прав людини у внутрішньодержавному праві.
курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.01.2013Розвиток прав людини в Україні. Економічні, соціальні та культурні права людини. Економічні права людини. Соціальні права та свободи людини. Культурні права людини. Механізм реалізації і захисту прав, свобод людини і громадянина, гарантії їх забезпечення.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 04.12.2008Розвиток ідеї прав людини, сучасні міжнародно-правові стандарти в даній сфері, класифікація та типи. Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України, реалії їх дотримання і нормативно-правова база захисту.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 07.12.2014Існування в юридичній науці двох головних напрямків визначення суті прав і свобод людини: природно-правовового та позитивістського. Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія. Методи й механізми захисту прав і свобод людини.
реферат [19,5 K], добавлен 28.01.2009Особливості судового захисту інформаційних прав і свобод людини, недоторканість приватного життя людини. Сучасний стан захищеності національних інтересів держави. Відображення інформаційних прав і свобод людини, їх судовий захист в Конституції Литви.
статья [33,6 K], добавлен 17.08.2017
