Стан наукового дослідження проблеми формування й реалізації антикорупційної політики в системі державної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Стан наукового дослідження проблеми формування й реалізації антикорупційної політики в системі державної служби

Кустова Тетяна Сергіївна, аспірант ДРІДУ НАДУ

Розглядається стан наукового дослідження антикорупційної політики в системі державної служби. Аналізуються публікації вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері антикорупційної політики, а також узагальнюються результати досліджень. З'ясовується ступінь визначення сутності поняття антикорупційної політики в державній службі та розкриваються нові ідеї наукових пошуків.

Ключові слова: корупція, антикорупційна політика, стан наукового дослідження, державна служба.

The state of scientific research anticorruption policy in public service is considered. Publications of the national and foreign scientists in the field of anti-corruption policy are analyzed and research results are summarized. The basic concept of anti-corruption policy in public service is described and the new scientific research ideas are highlighted.

Key words: corruption, anti-corruption policy, the state of scientific re

Постановка проблеми

В умовах реформування державного управління та його ключового напряму - державної служби одним із пріоритетних завдань є подолання корупції. Для вирішення цього завдання держава формує антикорупційну стратегію та політику.

Проблема формування й реалізації антикорупційної політики в системі державної служби в науковій літературі розглядається досить рідко, частіше розглядаються питання, які стосуються боротьби з корупцією і запобігання їй. Саме тому сьогодні це є одним із пріоритетних завдань, що стоїть перед державою. Необхідно розробити дієву, чітку політику швидкого реагування, яка буде спрямована на докорінну зміну ситуації з подолання корупції, оскільки для міжнародної спільноти держава із корумпованістю у всіх сферах влади не сприймається як надійний стратегічний партнер.

Корупція також впливає на інвестиційну привабливість держави, уражає бізнес-інтереси та розвиток бізнесу, підриває довіру до судової системи та верховенства права, а також захищеність прав та свобод громадян [5, с. 36]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. За основу дослідження взято праці вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема публікації Д. Г. Заброди, Ю.Г. Кальниша, Т. Б. Качкіної, Ю. Ф. Лавренюка, М. І. Мельника, Є. В. Невмержицького, Мауро Паола, Джеремі Поупа, С. Роуз-Аккерман, В. М. Соловйова та ін. Водночас дослідження стану розробки проблеми формування та реалізації антикорупційної політики в системі державної служби дозволяє зробити висновок, що в галузі науки державного управління, незважаючи на те що питання «запобігання корупції» піддавалися науковому дослідженню досить часто, на сьогодні є досить незначна кількість наукових доробок, які стосуються проблем державної антикорупційної політики в Україні.

Мета статті - показати стан дослідження проблеми формування й реалізації антикорупційної політики в системі державної служби.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи історичні витоки корупції, слід зазначити, що корупція завжди була атрибутом будь-якої держави, у якій присутня державна влада, незалежно від форми правління. У жодній країні світу не існує універсальних методів боротьби з цим явищем, яке завжди буде існувати і впливати на економічну ситуацію в державі та в політиці. У країнах, де корупція поширена значною мірою, вона проникає в суспільство та розчиняється в ньому, стає звичкою та нормальним правилом поведінки, влада найчастіше спадкова та є недоступною для пересічних громадян, корупція в цих країнах є нормальним способом вирішення проблем та стає звичайним явищем для функціонування державної служби та влади.

У країнах, де вона менш поширена, усвідомлення небезпеки цього явища в суспільстві велике, воно значно впливає на стан справ у державі, рівень життя суспільства.

В Україні корупція впливає на розвиток економіки та громадянського суспільства, також вона є однією з причин нестабільності в державі. Низькі заробітні плати в державному секторі, збільшення розмірів податків та зборів, підвищення цін безпосередньо впливають на корупцію та є її причинами, вони ведуть до негативних наслідків цього явища: нецільового використання бюджетних коштів, розвитку тіньової економіки (особливо це стосується приватного сектору), зниження довіри до державних органів, зменшення ефективності виконання органами державної влади відповідних функцій.

Як зазначає Ю. Ф. Лавренюк, причинами високого рівня корупції в суспільстві та в державному управлінні стала недовіра людей до справедливості у прийнятті рішень, порядності та чесності органів державної служби та місцевого самоврядування, системи правоохоронних органів та суддів [6, с. 76]. Ці причини негативно вплинули на створення незалежної, демократичної, соціальної, правової держави та призвели до пристосування, укорінення та «розгулу» корупції в державному управлінні. Для боротьби з корупцією одним із завдань державної влади є розробка, прийняття та реалізація антикорупційного законодавства. З перших днів незалежності та на шляху створення України це не є одним із нових завдань, державна влада постійно шукала шляхи для формування та реалізації антикорупційної політики, що завжди супроводжувалося прийняттям низки нормативно-правових актів, стратегій, програм, конвенцій.

Для виокремлення проблемних питань, які залишаються поза увагою науковців, та для вивчення стану дослідження антикорупційної політики проаналізуємо більш детально погляди вітчизняних та зарубіжних науковців у цій сфері. На думку автора, перш за все заслуговує на увагу колективна монографія «Державна антикорупційна політика і запобігання та протидія корупції на публічній службі в органах державної влади і органах місцевого самоврядування» за загальною редакцією Ю. В. Ковбасюка та В. Л. Федоренка, яка присвячена питанням формування та реалізації державної антикорупційної політики і запобігання корупції на публічній службі. У цій праці досліджено поняття, сутність, зміст, суб'єкти державної антикорупційної політики, тобто основні її засади. Водночас ці засади досліджені лише через призму сучасного законодавства, що не дає змогу чітко та повно сформувати основні засади антикорупційної політики в державній службі. В окремих розділах монографії розглянуто міжнародну практику щодо запобігання та протидії корупції, наведено також кримінологічну характеристику цього злочину. Значну увагу присвячено особливостям запобігання та протидії корупції, а також досліджено конфлікт інтересів на публічній службі та висвітлено питання лобіювання саме як процесу запобігання корупції [1, с. 8].

Досліджуючи саму сутність антикорупційної політики, Д. Г. Заброда вважає, що заходи антикорупційного спрямування, які перебувають у взаємозв'язку з іншими видами державної політики, відображаються у підходах до формування політики в різних сферах, як міжнародної так і політики національної безпеки тощо. Автор зазначає, що державна антикорупційна політика проникає в усі сфери суспільного життя, пов'язана з потребою в запобіганні корупції на всіх рівнях влади та в усіх групах суспільних відносин, які вражені цим негативним явищем, а саме: правоохоронні органи, медична, освітня сфери, політика, публічна влада тощо. З огляду на це та погоджуючися з автором, вважаємо, що антикорупційна політика повинна стосуватися та бути спрямована на всі сфери суспільного життя, а що стосується тих сфер, де рівень корупції є мінімальним, то одним із головних та негайним завданням держави є недопущення їх корумпування [2, с. 103].

Ю. Г. Кальниш, С. В. Дрьомов, Д. Б. Клименко та інші вчені в науковій праці «Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії» зазначають, що недосконалість антикорупційного законодавства, його безсистемність, необґрунтованість та непродуманість деяких положень є причинами неефективної антикорупційної діяльності. Ми погоджуємося з авторами праці у тому, що це не є головною причиною та проблемою корупції. З огляду на це вважаємо, що проблема протидії корупції полягає не в недосконалості та прогалинах у системі антикорупційного законодавства, а в неефективності застосування та реалізації [4].

Ю. Ф. Лавренюк зазначає, що, на жаль, досить часто в законодавстві враховуються інтереси олігархічної верхівки в нашій державі. Прийняття антикорупційних програм, стратегій, концепцій створило масивну систему антикорупційного законодавства, проте рівень корупції в Україні від цього не зменшився та залишається неприйнятно високим навіть під час проведення реформ, що не дозволяє економіці та українському суспільству вийти з кризового стану. Корупція в Україні є корупцією кризового типу, яка породжується кризою сучасного українського суспільства і здатна її поглиблювати, маючи властивість зводити нанівець будь-які політичні, економічні, правові й моральні реформи [6, с. 76].

Водночас, з огляду на це, Т. Б. Качкіна та А. В. Качкін вважають, що протидія корупції не повинна зводитися лише до боротьби з симптомами цього явища. Автор погоджується з їх думкою, що вона має бути системною, викоріненню повинні підлягати саме умови і чинники цього явища, які його породжують, а дієва та ефективна антикорупційна стратегія та політика протидії корупції мають включати в себе декілька базових напрямів, єдиних для будь-якого суспільства:

структурну реформу основних державних інститутів;

упорядкування системи управління і забезпечення підзвітності державних органів, а також відміну дублювання однакових функцій у різних органах державної влади;

зміну морально-етичних норм, які панують у суспільстві;

залучення до вирішення цих завдань державних органів, приватного бізнесу та обов'язково громадянського суспільстварізного соціального рівня [3, с. 69].

Аналізуючи погляди Т.Б. Качкіної та А.В. Качкіна, до основних напрямів протидії корупції необхідно додати підвищення заробітної плати в державному секторі. Слід також зазначити, що ситуація, яка існує сьогодні в економіці, та останнє підвищення рівня мінімальної заробітної плати не дають змоги достатньо підвищити рівень життя, водночас працівники приватного сектору мають змогу отримувати більшу заробітну плату, що призводить до втрати державної служби, перспективності та низького рівня кваліфікованих кадрів.

М.І. Мельник зазначає, що фундаментальними для антикорупційної діяльності є взаємопов'язані між собою положення про те, що: а) корупція є породженням не однієї чи кількох, а цілої системи різних за характером, силою детермінуючого впливу та сфер прояву соціальних передумов, причин та умов; б) протидія корупції не може бути зведена до безпосередньої правоохоронної діяльності (виявлення, припинення, розслідування фактів корупції, притягнення винних осіб до відповідальності), а являє собою реалізацію постійної функції держави із застосування комплексу економічних, політичних, правових, ідеологічних, організаційно-управлінських, психологічних, освітніх та інших заходів; в) протидія корупції може привести до відчутних позитивних результатів за умови надання пріоритету запобіганню корупції, передусім профілактичному впливу на фактори корупції. А це, у свою чергу, є головним для визначення мети протидії корупції, основних її напрямів, вибору антикорупційних засобів [7, с. 27].

П. Мауро, досліджуючи вплив корупції на економічні показники, виявив взаємозв'язок між корупцією та державними видатками, бо тут корупція - як пропорційний податок на дохід. П. Мауро вважає, що корупція впливає на економічне зростання держави, суттєво зменшує приватні інвестиції та може погіршувати ситуацію із державними витратами [10, с. 104]. Погоджуємось із П. Мауро, що необхідно змінювати систему видатків держави та створювати такі умови (наприклад, електронні програми), щоб не було можливості певним чином ухилитися від належного виконання законодавства та створити умови для виникнення корупції, що повинно бути відображено в політиці самої держави.

М. Соловйов у своєму дослідженні «Запобігання і протидія корупції в державному управлінні України» наголошує на тому, що з огляду на міжнародну і вітчизняну практику антикорупційна стратегія базується на вжитті з боку держави репресивних заходів, є малоефективною з огляду на те, що основні зусилля суб'єктів антикорупційної діяльності спрямовуються фактично на корупціонерів, тобто на ліквідацію наслідків уже скоєних злочинів. Ми погоджуємось із автором у тому, що очевидним є віднесення до стратегічних векторів антикорупційної діяльності вжиття системних, комплексних заходів, зокрема організаційних, правових, економічних, морально-етичних, освітньо-виховних. Іншими словами, акцент антикорупційної діяльності має бути зміщено від каральних заходів до заходів щодо усунення причин, які зумовлюють корупцію, тобто до антикорупційної профілактики [9, с. 79].

Роуз-Аккерман у праці «Корупція і держава. Причини, наслідки, реформи» звертає увагу на те, що корупція належить до тих суспільних проблем, які неможливо вирішити окремо від інших, вона є частиною глобальної проблеми. Для її подолання недостатньо просто застосувати кримінальне законодавство, щоб виявити порушників та покарати їх. Але в такий спосіб держава отримає довіру з боку суспільства щодо вчинених дій, покаравши найбільш злісних представників продажного чиновництва, хоча мета подібних дій та судових процесів - лише привернути увагу суспільства до проблеми корупції та заручитися громадською підтримкою в боротьбі з нею [8, с. 296]. Але так проблема не вирішується зсередини, це лише дає їй змогу укорінитися та продовжувати існувати, пристосовуватися до різних ситуацій.

Дослідниця говорить про те, що якщо погоджуватись із тезами про те, що хабар стимулює чиновників краще виконувати свої обов'язки, то чому отримання хабарів не перетворити на легальний механізм стимулювання. Якщо деякі види винагороди вважаються допустимими в окремих сферах державної служби, то їх можна було б узаконити й оприлюднити. Офіційним тестом на допустимість такого роду грошових винагород буде прийнятність для громадськості самих пропозицій про легалізацію такого роду дій, що здійснюються відкрито [8, с. 296]. Це було б механізмом стимулювання роботи працівників, та навіть якщо оцінювати діяльність працівника за виконаний результат, то ефективність праці зросте, що призведе до зниження рівня корупції. Насамперед подолання корупції залежить не тільки від каральних заходів, а й від профілактичних дій з боку держави.

Визначаючи пріоритетні напрями антикорупційної політики, С. Роуз-Аккерман наголошує на тому, що антикорупційна політика буде ефективнішою в разі впливу міжнародних організацій шляхом використання різних програм розвитку, обмеження корупції в міжнародному бізнесі, контролю за «відмиванням грошей», міжнародним кримінальним бізнесом та за доходами високопосадовців. Дослідження теорії і практики свідчать про те, що немає однозначної відповіді на запитання, що слід зробити в суспільстві після прийняття основоположних антикорупційних рішень. Існують два різні, хоча і взаємопов'язані види корупції. В одному випадку в корупцію залучена верхівка чиновників, яка часто «обростає» зв'язками з транснаціональними корпораціями або великими національними компаніями, в іншому корупція має «низовий» характер, нею вражені різні державні відомства: суди, митниця, ліцензуючі організації, податкова служба, різні контрольні й інспектуючі органи. В обох випадках хабарі є або способом захисту нелегального підприємництва, або платою за отримання пільг, на які у хабародавця є всі законні права [8, с. 297].

Отже, антикорупційна політика держави не повинна обмежуватися висловами, прийняттям стратегій та програм, необхідні конкретні дії, які будуть виваженими, послідовними, пов'язаними між собою та реалізовуватися під пильним правовим та соціальним наглядом громадськості та контролюючих органів.

Висновки

антикорупційний політика законодавство

Розглянувши стан наукового дослідження проблеми формування та реалізації антикорупційної політики в системі державної служби, ми дійшли висновку, що багато наукових праць стосуються самої корупції, протидії та запобігання цьому явищу. Незначна кількість науковців досліджує питання формування антикорупційної політики, як у державі, так і особливо на державній службі.

Здійснювана в Україні антикорупційна політика в системі державної служби потребує суттєвих змін та втручання. Необхідно визначити концептуальні засади антикорупційної політики в системі державної служби, напрями формування та розвитку нової бази антикорупційного законодавства, способи підвищення міри відповідальності за вчинення антикорупційних правопорушень та наголосити на неможливості уникнення від відповідальності.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що антикорупційна політика держави є складною науковою проблемою, вирішення якої потребує не лише внутрішньогалузевого, але й міжгалузевого підходу.

У зв'язку з цим у подальшому необхідно здійснювати наукові дослідження формування та реалізації антикорупційної політики в системі державної служби та вживати заходів щодо протидії корупції, що дозволить вибудувати ефективну стратегію діяльності на шляху подолання корупції в нашій державі. Антикорупційне законодавство - це лише ґрунт, на якому можна проводити суттєві структурні перетворення.

Список використаних джерел

1. Державна антикорупційна політика і запобігання та протидія корупції на публічній службі в органах державної влади і органах місцевого самоврядування: монографія / автор. кол.: В.В. Василевич, Т.Е. Василевська, В. Ф. Нестерович [та ін.] ; кер. авт. кол. В. Л. Федоренко; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. Л. Федоренка. - Київ: Ліра-К, НАДУ, 2016. - 524 с.

2. Заброда Д. Г. Поняття державної антикорупційної політики / Д. Г. Заброда // Право і безпека. - 2012. - № 2. - С. 98 - 105.

3. Качкина Т. Б. Коррупция и основные элементы стратегии противодействия ей: учеб. пособ. / Качкина Т. Б., Качкин А. В. - Ульяновск: Печат. двор, 2010. - 80 с.

4. Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії / Ю.Г. Кальниш, С.В. Дрьомов, Д.Б. Клименко та ін. - Київ: Пріоритети, 2010. - 88 с.

5. Лавренюк Ю. Ф. Пріоритетні напрями антикорупційної політики України / Ю. Ф. Лавренюк // Державне управління. - 2014. - № 1(1). - С. 35 - 37.

6. Лавренюк Ю. Ф. Стан та шляхи реалізації антикорупційної політики України / Ю. Ф. Лавренюк // 36. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка. - Київ: НАДУ, 2014. - Вип. 1. - С. 66 - 79.

7. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Мельник М. І. - Київ: Рад. шк., 2002. - 31 с.

8. Роуз-Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / С. Роуз-Аккерман ; пер с англ. О. А. Алякринского. - 2-е изд. - Москва: Логос, 2010. - 356 с.

9. Соловйов В. М. Запобігання і протидія корупції в державному управлінні України: монографія / В. М. Соловйов. - Київ: Ін-т законодавства ВРУ, 2012. - 508 с.

10. Mauro P. The effects of corruption on growth, investment, and government expenditure: A cross-country analysis / Mauro Paolo // Kimberly Ann Elliot (ed.) Corruption and the global economy. - USA: Washington DC: Institute for International Economics, 1997. - P. 83 - 107.

11. Derzhavna antykoruptsiina polityka i zapobihannia ta protydiia koruptsii na publichnii sluzhbi v orhanakh derzhavnoi vlady i orhanakh mistsevoho samovriaduvannia: monohrafiia / avtor. kol.: V. V. Vasylevych, T. E. Vasylevska, V. F. Nesterovych [ta in.]; ker. avt. kol. V. L. Fedorenko; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. L. Fedorenka. - Kyiv: Lira- K, NADU, 2016. - 524 s.

12. Zabroda D. H. Poniattia derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky / D. H. Zabroda // Pravo i bezpeka. - 2012. - № 2. - S. 98 - 105.

13. Kachkina T. B. Korruptsiya i osnovnyie elementyi strategii protivodeystviya ey: ucheb. posob. / Kachkina T. B., Kachkin A. V. - Ulyanovsk: Pechat. dvor, 2010. - 80 s.

14. Koruptsiia v Ukraini: prychyny poshyrennia ta mekhanizmy protydii / Yu. H. Kalnysh, S. V. Dromov, D. B. Klymenko ta in. - Kyiv: Priorytety, 2010. - 88 s. - Rezhym dostupu: http://sd.net.ua/2012/03/08/korupciya-v-ukrayini.htm.

15. Lavreniuk Yu. F. Priorytetni napriamy antykoruptsiinoi polityky Ukrainy / Yu. F. Lavreniuk // Derzhavne upravlinnia. - 2014. - № 1(1). - S. 35 - 37.

16. Lavreniuk Yu. F. Stan ta shliakhy realizatsii antykoruptsiinoi polityky Ukrainy / Yu. F. Lavreniuk // Zb. nauk. pr. Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy / za zah. red. Yu. V. Kovbasiuka. - Kyiv: NADU, 2014. - Vyp. 1. - S. 66 - 79.

17. Melnyk M. I. Kryminolohichni ta kryminalno-pravovi problemy protydii koruptsii: avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.08 / Melnyk M. I. - Kyiv: Rad. shk., 2002. - 31 s.

18. Rouz-Akkerman S. Korruptsiya i gosudarstvo. Prichinyi, sledstviya, reformyi / S. Rouz-Akkerman ; per s angl. O. A. Alyakrinskogo. - 2-e izd. - Moskva: Logos, 2010. - 356 s.

19. Soloviov V. M. Zapobihannia i protydiia koruptsii v derzhavnomu upravlinni Ukrainy: monohrafiia / V. M. Soloviov. - Kyiv: In-t zakonodavstva VRU, 2012. - 508 s.

20. Mauro P. The effects of corruption on growth, investment, and government expenditure: A cross-country analysis / Mauro Paolo // Kimberly Ann Elliot (ed.) Corruption and the global economy. - USA: Washington DC: Institute for International Economics, 1997. - P. 83 - 107.

Размещено на Allbest.ru