Концептуальні засади нормативно-правового та організаційного регулювання електронного доступу до публічної інформації та відкритих даних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади нормативно-правового та організаційного регулювання електронного доступу до публічної інформації та відкритих даних

Лілія Олексюк

м. Київ

Поставивши на одну паралель право на життя та/або право на невтручання в особистісне життя та право на інформацію, можливо визначити механізми, що забезпечують ці права та які необхідно застосувати додатково.

Ключові слова: право на інформацію, механізми дежавного регулювання, електронний доступ, інформація.

Поставив на одну параллель право на жизнь и/или право на невмешательство в личную и семейную жизнь и право на информацию, можно определить, какие механизмы для обеспечения этих прав и какие нужно применить дополнительно.

Ключевые слова: право на информацию, механизмы государственного регулирования, электронный доступ, информация.

By putting in parallel the right to life and / or the right to non-interference in private and family life and the right to information, it is possible to determine what mechanisms are in place to ensure these rights and which ones need to be applied additionally.

Key words: the right to information, mechanisms of state regulation, electronic access, information.

Сьогодні визнати, що за загальним правилом право на: життя, невтручання в особисте та сімейне життя, інформацію не можливо поставити нижчим чи вищим. Стаття 24 Конституції України визнає, що громадяни мають рівні конституційні права та свободи, але не обґрунтовує, до якого слова відноситься «рівність»: до громадян чи щодо прав, тобто, неможливо встановити пріоритетність одного права над іншим. Чому тоді право на життя має більші гарантії дотримання, ніж право на інформацію, особливо таку, що безпосередньо впливає на право на життя? Стаття 50 Конституції України гарантує кожному «право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена» [1].

Електронний доступ до публічної інформації та відкритих даних тут має певний контекст оскільки немає особистого чи письмового звернення до державних органів (суб'єктів владних повноважень), тоді, наприклад, для встановлення винних осіб у порушенні права на доступ до інформації, наявності злочинного умислу цього діяння, і які саме та чиї права порушено, будуть певні складнощі. Чи порушує не відкриття даних, передбачених законодавством права осіб, і яких, а якщо порушує права народу України, яка повинна бути відповідальність за такі дії?

Таким чином, поставивши на одну паралель право на життя та/або право на невтручання в особисте та сімейне життя та право на інформацію, можна визначити, які механізми для забезпечення цих прав є, а які відсутні. Якщо суб'єкти владних повноважень мають лише в розпорядженні суспільно важливу інформацію, чи не є узурпацією порушення права на інформацію? На ці питання дамо відповіді нижче.

Право на життя людини забезпечують багато інститутів держави, починаючи з поліклініки та обов'язкових медичних оглядів вагітних, постановку на ранній облік до 12 тижня вагітності, безоплатну медицину, інститут Омбудсмена з парламентським контролем за забезпеченням прав людини та багатьма державними інституціями - міністерствами та відомствами, що забезпечують певний нагляд і контроль за виконанням державою та суспільством дій з метою забезпечення права людини на життя - служби у справах неповнолітніх, безкоштовна освіта, правоохоронна та судова системи (включаючи Європейський суд з прав людини), пенітенціарна служба.

Щодо нормативно-правових актів базовими, насамперед, є Конвенція Ради Європи про захист прав людини та основоположних свобод [3], Конвенція ООН про права дитини [44], Конституція України, Цивільний кодекс України та багато інших законів, що безпосередньо впливають на забезпечення права на життя людини.

Право на життя відноситься до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи та спрямовані на підтримання існування фізичної особи, як біологічної (психосоматичної) істоти, а право на особисте життя дозволяє особі захищати власне приватне життя від вторгнення зовні, з боку держави, суспільства та інших громадян. Крім вищезазначених актів, регулюється також Законом України «Про захист персональних даних», «Про телекомунікації», «Про поштовий зв'язок» тощо.

Право на інформацію є особистим немайновим правом і є одним із найбільш важливих прав. Регулювання цього права здійснюється Законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про науково-технічну інформацію», «Про інформаційні агентства», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення та радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про державну таємницю», «Про телекомунікації», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» щодо права засуджених на Інтернет тощо. За своєю сутністю воно спрямовано на забезпечення публічної сфери інтересів, чим і відрізняється від права на особисте життя, що забезпечує приватні інтереси.

Під поняттям «інформація» законодавство розуміє «будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» [6] З огляду на це, право на інформацію - це передбачена законом можливість збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію (дані), незалежно від носія інформації. Стаття 9 Закону України «Про інформацію» визначає такі основні види інформаційної діяльності: створення, збирання, отримання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації. Щодо інституційних механізмів, то захист права на приватне життя та права на доступ до інформації сьогодні гарантовані однаковими інституціями - Уповноважений Верховної Ради України з питань захисту прав людини (Омбудсмен) та судовою системою України.

Порушення права на недоторканість приватного життя передбачає як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Хоча, після того, як у прокуратури було вилучено повноваження щодо загального нагляду за законністю, а Омбудсмену не надано повноважень (і не могло, оскільки ці повноваження не можуть бути частиною парламентського контролю) щодо розслідування справ про порушення права на недоторканість приватного життя, така норма кримінального права, на нашу думку, є суто декларативною.

Порушення права на доступ до інформації передбачає лише адміністративну відповідальність, при цьому, навіть, якщо порушення цього заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам, оскільки вважається, що це право є індивідуальним до певного громадянина і не може порушувати інтереси значної кількості людей. Особу, яка вчинила правопорушення можливо притягнути тільки до адміністративної відповідальності.

Щодо організаційного регулювання електронного доступу до публічної інформації та відкритих даних, необхідно розглянути нову модель системи взаємодії державних органів виконавчої, законодавчої, судової і громадськості з урахуванням таких концептуальних засад:

- забезпечення формування та реалізацію державної політики в Україні покладено на міністерства;

- якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади містять контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція;

- організація, повноваження та порядок діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України;

- наявність окремих державних органів зі спеціальним статусом, визначених законами раніше на час дії тієї чи іншої редакції Конституції України (призначення та звільнення керівників органів Верховною Радою України чи Президентом України);

- відсутність єдиної думки серед юристів щодо остаточного врегулювання повноважень кінцевої гілки виконавчої влади в Україні - Президент чи Прем'єр-Міністр;

- наявність відповідних зобов'язань щодо нормативно-правового наближення між Україною та ЄС;

- економією бюджетних коштів та ефективністю/неефективністю існуючих органів та їх підпорядкувань;

- принципом верховенства права та можливістю оскаржувати рішення будь-якого органу в суді;

- збільшення присутності громадського впливу при прийнятті державних рішень та неухильного дотримання статті 5 Конституції України, де народ визначений єдиним джерелом влади;

- неможливості одночасно покладення повноважень щодо формування, реалізації, регулювання та контролю в одній сфері на один квазі орган із квазі повноваженнями.

За тлумачним словником «Взаємний зв'язок між предметами у дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь» У сфері електронного доступу до публічної інформації таким зв'язком виступає декілька об'єктів - електронна ідентифікації, електронна мережа, електронне повідомлення (документ), обробка та зберігання електронних повідомлень (документів), технічний та технологічний доступ, інформаційний суб'єкт (особа, орган, суб'єкт владних повноважень). Окремим напрямком є визначення статусу інформації та її виду, можливості для взаємодії.З огляду на зазначені вище складники пропонується наступна система взаємодії.

Рис. 1. Модель системи взаємодії органів влади, суб'єктів владних повноважень та інших учасників організації електронного доступу до публічної інформації та відкритих даних

На відміну від паперового обміну інформацією, електронний додав декілька вагомих суб'єктів, - фактично без їхньої діяльності такий обмін інформацією буде неможливим. Це - провайдери електронних сервісів, довірчих послуг, дата-центри та архіви, що на рисунку 1 позначено як «Технологічна та телекомунікаційна інфраструктура».

Два суб'єкти системи позначені пунктиром (у системі органів влади дані органи на сьогодні відсутні): державний контроль у сфері доступу до публічної інформації не здійснюється, оскільки відсутнє законодавче регулювання, а центральний орган виконавчої влади, що формує та реалізує державну інформаційну політику сьогодні немає повноважень щодо формування та реалізації державної політики у сфері доступу до публічної інформації. Тому пропонується визначити центральний орган виконавчої влади, як такий, що формує і реалізує державну інформаційну політику, політику у сфері доступу до інформації та електронного урядування. Такий орган у межах бюджетних асигнувань та економії бюджетних коштів доцільно створити на базі існуючих Міністерства інформаційної політики та Державної агенції з електронного врядування, створивши новий орган.

Інші органи та установи, зазначені у моделі, існують і виконують зазначені повноваження або є законодавчі підстави виконувати у найближчий час такі повноваження (щодо довірчих послуг, Міністерством юстиції виконуються функції Центрального засвідчувального органу, який стане базою для регулятора довірчих послуг).

Вбачається також необхідність запровадження процедури постійного внутрішнього аудиту на предмет ефективності надання доступу до публічної інформації та відкритих даних з метою постійного вдосконалення процесів та збільшення рівня довіри населення до держави.

Використані літературні джерела

електронний доступ публічний інформація

1. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України від №. - Режим доступу: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1445421551125132. - Назва з екрана.

2. Мендел Т. И. Свобода информации, сравнительное правовое исследование / Т. И. Мендел. - 2-е изд., исп. и доп. - Париж, 2008. - 176 с.

3. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004. - Назва з екрана.

4. Конвенція ООН про права дитини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/995_021. - Назва з екрана.

5. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_015/print1382602002178093. - Назва з екрана.

6. Про інформацію [Електронний ресурс] : Закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-ХП. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/. - Назва з екрана.

Bibliography

1. Konstytutsiia Ukrany [Elektronnyi resurs] : Zаkon Ukrniny - Rezhym dostupu: http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1445421551125132. - Nаzvа z еала.

2. Mendel T. Y. Svobodа ynformаtsyy, srnvnytelnoe prnvovoe yssledovаnye / T. Y Mendel. - 2-е yzd., ysp. y dop. - Pаryzh, 2008. - 176 s.

3. Konventsiia Rаdy Yevropy pro zаkhyst prnv liudyny i osnovopolozhnykh svobod [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004. - Nаzvа z eka

4. Konventsiia OON pro prаvа dytyny [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/995_021. - Nаzvа z eka

5. Konventsiia pro dostup do informаtsii, uchаst hromаdskosti v protsesi pryiniattia rishen tа dostup do pravosuddia z pytаn, shcho stosuiutsia dovkillia (Orkhuskа Konventsiia) [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_015/print1382602002178093. - Nаzvа z eka

6. Pro informаtsiiu [Elektronnyi resurs] : Zаkon Ukrniny vid 2 zhovt. 1992 r. № 2657-XII. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/. - Nаzvа z eka

Размещено на Allbest.ru