Позиція міжнародних стандартів щодо права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позиція міжнародних стандартів щодо права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності

І. М. Василюк

адвокат

Анотація

Василюк І. Н. Позиція міжнародних стандартів щодо права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності. Стаття. міжнародний гідність засуджений

У статті розглядається позиція міжнародних стандартів щодо права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності. Стверджується, що міжнародне співтовариство цікавиться не тільки і не стільки нормативним закріпленням гарантій захисту від жорстокого поводження, скільки практичним становищем у сфері поводження із засудженими. Виокремлюється позитивний міжнародний досвід, що може бути запозичений для впрова-дження в Україні.

Ключові слова: позбавлення волі, права засуджених, принцип гуманізму, принцип поваги до прав і свобод людини.

Аннотация

Василюк И. Н. Позиция международных стандартов относительно права осужденных к лишению свободы на гуманное отношение и уважение их человеческого достоинства. Статья.

В статье рассматривается позиция международных стандартов относительно права осужденных к лишению свободы на гуманное отношение и уважение их человеческого достоинства. Утверждается, что международное сообщество интересуется не только и не столько нормативным закреплением гарантий защиты от жестокого обращения, сколько практическим положением в сфере обращения с осужденными. Выделяется положительный международный опыт, который может быть заимствован для внедрения в Украине.

Ключевые слова: лишение свободы, права осужденных, принцип гуманизма, принцип уважения прав и свобод человека.

Summary

Vasylyuk I. N. The position international standards on the rights of prisoners to prison for humane treatment and respect for their human dignity. Article.

In the article the position of international standards on the rights of prisoners to prison for humane treatment and respect for their human dignity. It is alleged that the international community is interested not only and not the statutory safeguards against ill-treatment, as a practical position in the treatment of prisoners. Singled out the positive international experience that can be bor-rowed for implementation in Ukraine.

Key words: prison, prisoners' rights, principle of humanity, principle of respect for human rights and freedoms.

Розвиток демократії, забезпечення прав і сво-бод громадян нерозривно пов'язані з підвищенням якості та ефективності роботи установ виконання покарань, під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види кримінально-виконавчих правовідносин. Намагання впровадити в повсякденне життя українського суспільства ліберальні європейські цінності зумовило необ-хідність модернізації діяльності ДПтС України відповідно до міжнародних стандартів [1, с. 95]. Сьогодні Україна є членом Ради Європи, у зв'язку із чим прийняла на себе обов'язок більш послідов-ної реалізації в законодавстві і практиці загально-визнаних міжнародних норм, перш за все таких, які повинні забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадянина [2, с. 28]. Пріоритетним на-прямком цієї діяльності має стати процес подаль-шого вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства та практики його застосування, неухильного дотримання прав і свобод людини. Один із напрямів цих змін має стати вдосконален-ня механізмів реалізації права засуджених до поз-бавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності, виходячи з прогресивних форм його забезпечення відповідно до міжнародних стандартів та існуючих кращих практик.

Питання значення міжнародних стандартів для виконання покарань розглядали різні науковці, такі як К.А. Автухов, А.П. Гель, Т.А. Денисова, О Г. Колб, Н.В. Коломієць, О.В. Лисодєд, І.С. Михалко, А.Х. Степанюк, В.М. Трубников, І.С. Яковець та ін. Однак проблематика вкладу міжнародних стандартів у дотримання права засу-джених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності майже не була пред-метом окремих публікацій. Метою статті є ви-значення позиція міжнародних стандартів щодо права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності.

Досліджуване право засуджених визнається міжнародною спільнотою фундаментальним, та-ким, що властиве всім людським істотам від на-родження. Це закріплено в статті 10 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП): «Усі особи, позбавлені волі, мають пра-во на гуманне поводження і поважання гідності, властивої людській особі» [3]. Комітет ООН із прав людини вказав, що повага до людської гідності є нормою загального міжнародного права, що не підлягає жодному виключенню. Як підкреслила Міжамериканська комісія з прав людини, позбавлення волі встановлює режим абсолютного контролю, втрати конфіденційності, обмеження життєвого простору та, перш за все, радикального зниження можливостей засобів самозахисту особистості. Комісія дійшла висновку, що, як наслідок, акт позбавлення волі несе конкретні та матеріальні зобов'язання із захисту людської гідності ув'язненого. І хоча найбільш фундаментальною складовою частиною цього права є абсолютна заборона катувань, право на повагу до людської гідності включає в себе надання адекватних матеріальних умов. У тому числі й відповідного харчування, води та доступу до медичного обслуговування [4, с. 3].

Наголошується на необхідності запровадження гуманних підходів та поваги до гідності людини і в інших спеціальних стандартах, які стосуються саме сфери виконання кримінальних покарань. І хоча в них не дублюється потреба неухильного дотримання розглядуваного права засуджених, положення цих актів вказують на основні складові частини права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності.

Так, Генеральна Асамблея ООН затвердила в грудні 2015 року Мінімальні правила ООН щодо поводження з ув'язненими, відомими як «Правила Мандели» [5]. Ці Правила стали результатом 5-річних міжурядових консультацій та репре-зентують істотну гармонізацію оригінальної версії 1957 року з урахуванням міжнародного права та кращих практик в'язничного менеджменту. Схвалюючи документ, Генеральна Асамблея за-уважила, що під час їх прийняття вона керувалась бажанням знову затвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи-стості без будь-якої різниці, та взяла до відома, зокрема, зауваження загального порядку про гу-манне поводження з особами, позбавленими волі, яке було прийнято Комітетом із прав людини. У цих Правилах закріплюються положення, що стосуються різних аспектів права засуджених на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності (як у контексті дій, спрямованих на забезпечення реалізації цього права, так і дій, що становлять його порушення):

«Правило 1. Усі ув'язнені повинні користува-тися шанобливим ставленням внаслідок властивої їм гідності і їх цінності як людської особи-стості. Жодного в'язня не може бути піддано катуванню та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи по-карання, всі ув'язнені повинні бути захищені від них, і ніякі обставини не можуть служити виправ-данням для них.

...Правило 5.: 1. Тюремний режим повинен прагнути зводити до мінімуму ту різницю між життям у в'язниці і життям на волі, яка послаблює почуття відповідальності ув'язнених або повагу їх гідності як людської особистості.

.Правило 18.: 2. Для того, щоб ув'язнені могли зберігати зовнішній вигляд, сумісний з їхньою людською гідністю, їм потрібно давати можли-вість піклуватися освоїти зачіску і бороду, дозво-ляючи чоловікам регулярно голитися.

... Правило 43.: 1. Ні в якому разі не можуть бути накладені обмеження або дисциплінарні стягнення, рівнозначні тортурам та іншим жор-стоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Зокрема, слід заборонити застосовувати такі види практики:

a) одиночне ув'язнення на невизначений термін;

b) тривале одиночне ув'язнення; с) поміщення ув'язненого в камеру без освітлення або в постійно освітлювану камеру; d) тілесне покарання або зменшення раціону харчування або питної води; е) колективне покарання.

.Правило 47.: 1. Використання кайданів, лан-цюгів або інших засобів угамування, які за своєю природою є такими, що принижують гідність або болісними, має бути заборонено.

.Правило 50.: Обшуки проводяться таким чином, щоб забезпечувати повагу до людської гід-ності і недоторканності приватного життя обшу-куваної особи, а також дотримання принципів пропорційності, законності і необхідності.

.Правило 74.: 1. Тюремна адміністрація по-винна дбати про ретельний відбір персоналу всіх категорій, бо належне врядування тюремним установою залежить від сумлінності, гуманності, компетентності і особистих якостей цих співробіт-ників.

.Правило 76.: 1. Підготовка, про яку йдеться в пункті 2 правила 75, повинна включати, як міні-мум, навчання, поміж іншого, з питань про права і обов'язки тюремного персоналу під час здійснення ним своїх функцій, включаючи повагу до людської гідності всіх ув'язнених, і заборонені види поведінки, зокрема катування та інші жорстокі, нелюдські або принижуючі гідність види пово-дження чи покарання.

.Правило 91.: Поводження з ними [засудже-ними] має зміцнювати в них почуття власної гід-ності та усвідомлення своєї відповідальності.

.Правило 92.: 1. Із цією метою мають бути вжиті всі відповідні для цього засобів, включаючи релігійне обслуговування в країнах, де це можли-во, навчання, професійну підготовку та орієнта-цію, вивчення конкретних соціальних випадків, консультації щодо працевлаштування, фізичне виховання і зміцнення характеру, беручи до уваги індивідуальні потреби кожного ув'язненого, його соціальне і злочинне минуле, його фізичні і розу-мові здібності і можливості, його темперамент, тривалість терміну його ув'язнення і його можли-вості після звільнення».

До речі, в попередній редакції Правил гуманізм та повага до людської гідності згадувались лише в чотирьох пунктах: «.46. 1. Органи тюремного управління повинні піклуватися про ретельний відбір персоналу всіх категорій, оскільки добра робота в'язничних установ залежить від добросо-вісності, гуманності, компетентності і особистих якостей цих співробітників. .Процедура 10: у ме-жах своїх програм технічного співробітництва й розвитку Організація Об'єднаних Націй: а) надає допомогу урядам, на їх прохання, у створенні та зміцненні всеохоплюючих та гуманних виправних систем. .41. 3. В'язнів не можна позбавляти можливості доступу до кваліфікованих представ-ників будь-якої конфесії. З іншого боку, якщо в'я-зень протестує проти відвідування його служите-лями культу, до його побажань треба ставитися з повною повагою. .48. Усі працівники місць ув'яз-нення повинні так себе поводити і так виконувати свої обов'язки, щоб бути прикладом для в'язнів і завоювати їхню повагу». Усе це свідчить про збільшення ваги названих категорій для процесу виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства.

Але постійне наголошення на цих аспектах навряд чи потрібне, бо Правила не мають на меті детально описати взірцеву систему пенітенціарних установ, а призначені лише для того, щоб на основі загальновизнаних досягнень сучасної думки і з урахуванням найзадовільніших у наш час систем викласти те, що звичайно вважається пра-вильним із принципового і практичного поглядів у галузі поводження з в'язнями та в управлінні установами. З огляду на розмаїття юридичних, соціальних, економічних і географічних умов зрозуміло, що не всі правила можна застосувати повсюди і водночас. Вони повинні, однак, покли-кати до життя постійне прагнення до подолання практичних труднощів, що стоять на шляху до їх здійснення, оскільки загалом відбивають ті міні-мальні умови, котрі ООН вважає прийнятними. З іншого боку, вони охоплюють поле діяльності, де громадська думка постійно йде вперед. Вони не мають на меті перешкоджати проведенню експе-риментів і введенню нової практики, які були б сумісні з викладеними в них принципами і спря-мовані на досягнення окресленої в них мети [6].

Подібним чином визначається це питання й у Європейських пенітенціарних правилах [7], які також згадують про право на гуманне ставлення й повагу до людської гідності лише в окремих нор-мах:

«...18.1. Розміщення ув'язнених і, зокрема, надання місць для сну повинне проводитися з по-вагою до людської гідності та, по можливості, із забезпеченням можливості усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з ура-хуванням кліматичних умов і, зокрема, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

.72.1. Керування пенітенціарними закладами мусить здійснюватися в етичному контексті, в рамках якого визнається, що до ув'язнених не-обхідно ставитися гуманно та з повагою до не-від'ємної гідності людини.

.75. Персонал мусить своїм поводженням і виконанням своїх обов'язків завжди позитивно впливати на ув'язнених та викликати в них повагу.

.77. Під час підбору нового персоналу адмі-ністрація пенітенціарної установи мусить приді-ляти підвищену увагу вимогам чесності, гуман-ності, володінню професійними навичками та особистої здатності до виконання складної роботи, яка від нього вимагатиметься».

Таким чином, положення обох правил відбива-ють основні межі такого поводження з ув'язнени-ми, що засноване на повазі до їх людської гідності й гуманності. Вони дають орієнтири, яким має від-повідати гуманна система виконання покарань, а оскільки гуманність за міжнародними підходами нерозривно пов'язана з поважним ставленням до людської гідності, реалізація правил слугуватиме засобом забезпечення і цього права. І оскільки правила стосуються всіх аспектів перебування особи в місцях позбавлення волі, це виступає додатковим аргументом на користь висновку про створення певного зразку того, яка поведінка персоналу та яке поводження визнаватиметься таким, що забезпечує дотримання права засудже-них до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності.

Потрібно звернути увагу, що, на відміну від національної практики, міжнародні фахівці більше переймаються питаннями не закріплення як такого права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності (бо його наявність вже давно визнана певною аксіомою в зарубіжних країнах), а розглядають різноманітні проблеми його реалізації та створення механізмів дотримання.

Доволі часто в зарубіжній науковій літературі (до речі, як і в національних джерелах) право засу-джених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності тлумачиться через призму рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), що в підсумку дозволяє звести його зміст до утримання від певних дій. І дійсно, якщо про-вести аналіз цих документів, можна нібито пере-конатися в правильності вказаного підходу.

Так, на прикладі справи «Ковальчук проти України», розглянутої Європейським судом із прав людини, можна розглянути механізм реалізації цього права. 4 листопада 2010 року в Страсбурзі було прийнято рішення за поданою заявою проти України, де заявник скаржився, що з ним погано поводилися міліціонери протягом його перебування під вартою у вересні 2002 року, всу-переч статті 3 Конвенції. Далі він поскаржився за статтею 13 Конвенції стосовно того, що не було проведене ефективне розслідування його скарги про погане поводження та що таким чином у нього не було ефективних засобів судового захисту сто-совно вищевказаного порушення. Суд постановив, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно нелюдського та такого, що принижує гідність, по-водження із заявником в руках міліції [8].

Справа «Заїченко проти України» (рішення від 7 жовтня 2010 р.). Заявник скаржився, що умови його тримання були незадовільними, що його перебування під вартою з 27 червня 2005 року до моменту засудження судом першої інстанції було незаконним. Заявника підозрювали в зловживанні владою, що, зокрема, призвело до поганого поводження з підозрюваними, з якими він працю-вав, та незаконних обшуків їх помешкань. Окрім того, заявника тримали в досить жорстоких умовах у камері СІЗО. Суд постановив, що мало місце порушення ст. 3 Конвенції, а держава-відповідач мала виплатити кошти заявнику [9].

Ще в одній справі мало місце порушення права на людську гідність, рішення якої прийнято 8 квітня 2010 року, в якій заявник стверджував, що співробітники в'язниці № 8 м. Житомир по-водилися з ним жорстоко, а також що із цього приводу не було проведено належного розсліду-вання. Заявник також поскаржився щодо умов його тримання у вищезазначеній в'язниці. Вона отримала назву «Лотарєв проти України». Уряд заперечив правове представництво заявника. Суд визнав скарги заявника стосовно заявленого пога-ного поводження в тюрмі та відсутності належного розслідування щодо цієї скарги прийнятними та відхилив заперечення уряду [10]. Рішення від 21 жовтня 2010 року в справі «Пєтухов проти України» передбачало таке: заявник стверджував (посилаючись на статті 3 та 13 Конвенції), що в ув'язненні він не мав адекватного медичного догляду та що стосовно цього порушення не існу-вало доступних засобів юридичного захисту. Суд визнав скарги заявника за статтею 3 Конвенції (відповідність медичного догляду в ув'язненні), за пунктами 1 та 3 статті 5, пунктом 1 статті 6 (три-валість провадження) та за статтею 13 прийнятни-ми, а решту скарг у заяві неприйнятними. Також постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції через відсутність адекватного медичного догляду під час ув'язнення [11].

Однак наведене не можна сприймати як вка-зівку на можливість або доцільність звуження змісту права засуджених до позбавлення волі на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності суто до утримання персоналу установ виконання покарань від певних дій. ЄСПЛ у своїх рішеннях констатує порушення певних положень Конвенції, які відбулися через дії або бездіяльність тюремних працівників, внаслідок чого і відбувається констатація необхідності або вжиття певний дій, або утримання від них. У жодному рішенні ЄСПЛ немає вказівки на те, що досліджуване право повинно тлумачитись виключно в обсязі, який зазначений у рішеннях цього Суду. Більше того, ЄСПЛ дотримується позиції, згідно з якою держави повинні не тільки утримуватися від нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження, а й піклуватися про те, щоб особи, які опинилися під їхньою юрисдикцією, не по-трапляли в результаті прийнятих ними рішень у ситуації, що піддають їх неминучій загрозі такого поводження [12].

На цій підставі можемо стверджувати, що між-народне співтовариство цікавить не тільки і не стільки нормативне закріплення гарантій захисту від жорстокого поводження, скільки практичне становище у сфері поводження з засудженими.

Більше того, ЄСПЛ розглядає справи відпо-відно до норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [13], яка не закріплює безпосередньо право на гуманне ставлення та по-вагу людської гідності. Конвенція гарантує лише окремі права людини, а оскільки назване право є фундаментальним, таким, що зумовлює всі інші права, додатково його закріплювати не має сенсу. Тому в ст. 3 Конвенції йдеться виключно про заборону певного виду поводження катувань: «Нікого не може бути піддано катуванню або не-людському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Тобто всі справи, розглянуті ЄСПЛ та визнані прикладами щодо порушення права на гуманне ставлення та повагу людської гідності, вивчаються через призму заборони катувань чи певного типу поводження, передбаченого в ст. 3, і тому не можуть виступати ілюстрацією порушення саме названого права як такого. ЄСПЛ констатує лише певні види пору-шень цього права, однак не вказує на механізми забезпечення його реалізації в цілому.

Література

1. Богатирьов І.Г. Пенітенціарні установи України (теоретико-правове дослідження) / І.Г. Богатирьов. К., 2013. 444 с.

2. Коломієць Н.В. Міжнародно-правовий аспект вдо-сконалення заходів заохочення в кримінально-виконавчому законодавстві України / Н.В. Коломієць // Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія ПРАВО. Випуск 34. Том 3. 2015. С. 27 -30.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [Електронний ресурс]. Режим доступу : http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

4. Баланс безопасности и человеческого достоинства в тюрьмах рамки профилактического мониторинга: Ресурсное пособие по мониторингу в местах содержания под стражей. London : Penal Reform International, 2013 22 с.

5. Мінімальні правила ООН щодо поводження з ув'язненими ( «Правила Мандели») [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://kvs.gov.ua/zmi/ PravylaMandely211220151505.pdf.

6. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212/ print1443629133600317.

7. Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць) [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_032/ print1453044817915465.

8. Справа «Ковальчук проти України» [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/974_865.

9. Справа «Заїченко проти України» [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/974_328.

10. Справа «Лотарєв проти України» [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/974_882.

11. Петухов против Украины [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://precedent. in.ua/2016/04/08/petuhov-protyv-ukrayny/.

12. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://coollib.eom/b/323478/read.

13. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

Размещено на Allbest.ru