Щодо необхідності розмежування понять "правова допомога" та "захист" у кримінальному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.1 (477)

Щодо необхідності розмежування понять «правова допомога» та «захист» у кримінальному судочинстві України

О.І. Коровайко

кандидат юридичних наук, здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ

Анотація

Коровайко О. І. Щодо необхідності розмежування понять «правова допомога» та «захист» у криміналь-ному судочинстві України. Стаття.

Статтю присвячено дослідженню змісту понять «правова допомога» та «захист» в їх застосуванні до сфери кримінального судочинства України. Із цією метою здійснено аналіз національного законодавства, міжнародних актів у сфері прав людини та практики Європейського суду з прав людини. Підтримано пози-ції науковців щодо погляду на правову допомогу як ширше за обсягом поняття, ніж захист, де останній є одним із різновидів правової допомоги, яка надається підозрюваному, обвинуваченому. Звернуто увагу, що «правову допомогу» слід розглядати не тільки як одну з гарантій права на справедливий суд, а також як складову частину ефективного засобу юридичного (правового) захисту права та свобод особи. З урахуванням цього пропонується право на правову допомогу виділити як окрему засаду кримінального провадження. Наведено рекомендації щодо подальшого врегулювання виявлених проблемних питань у частині належного впровадження міжнародних стандартів права на правову допомогу в кримінальному судочинстві України.

Ключові слова: правова допомога, захист, міжна-родні стандарти прав людини, кримінальне судочин-ство, забезпечення прав та свобод особи.

Аннотация

Коровайко О. И. О необходимости разграничения понятий «правовая помощь» и «защита» в уголовном судопроизводстве Украины. Статья.

Статья посвящена исследованию содержания понятий «правовая помощь» и «защита» в их применении к сфере уголовного судопроизводства Украины. С этой целью проведен анализ национального законодательства, международных актов в сфере прав человека, практики Европейского суда по правам человека. Поддержаны позиции ученых в той части, где правовая помощь по объему понятия шире, чем защита, а последняя является одной из разновидностей правовой помощи, оказывае-мой подозреваемому, обвиняемому. Обращено внима-ние, что «правовую помощь» следует рассматривать не только как одну из гарантий права на справедливый суд, а также как составную эффективного средства юридической (правовой) защиты прав и свобод человека. С учетом этого предлагается право на правовую помощь выделить как отдельный принцип уголовного производства. Приведены рекомендации по дальнейшему урегулированию выявленных проблемных вопросов в части надлежащего внедрения международных стандартов права на правовую помощь в уголовном судопроизводстве Украины.

Ключевые слова: правовая помощь, защита, международные стандарты прав человека, уголовное судопроизводство, обеспечение прав и свобод человека.

Summary

Korovayko O. I. About the need to separate the con-cepts of “legal assistance” and “protection” in the criminal proceedings of Ukraine. Article.

The article investigates the concept of «legal assistance» and «protection» in their application to the field of criminal justice in Ukraine. To this end, an analysis of national laws, international instruments on human rights, the European Court of Human Rights. Supported the posi-tion of scientists to the extent that legal aid in terms of the concept is broader than the protection, and the latter is a form of legal assistance to the suspect, accused. The attention that the «legal assistance» should be regarded not only as one of the guarantees of the right to a fair trial, as well as a component of effective legal means of (legal) protection of human rights and freedoms. With this in mind, it is offered the right to legal assistance to allocate a separate principle of criminal proceedings. The recommendations for further settlement of unresolved issues regarding the proper implementation of international standards of the right to legal aid in criminal justice in Ukraine.

Key words: legal assistance, protection, international standards of human rights, criminal justice, ensuring the rights and freedoms of the individual

Правова система України тяжіє до врахування кращих зразків міжнародних стандартів прав лю-дини. Тому небезпідставно, враховуючи євроінтеграційний курс нашої країни, нині здійснюється процес приведення вітчизняного законодавства до європейської системи захисту прав людини, до цінностей, які є визнаними в якості стандартів прав людини в країнах Європи. Одним із таких на-прямів є реальне забезпечення прав, свобод та за-конних інтересів особи. Зокрема, таких основних прав, як право на захист та право на правову допо-могу. Їх реалізація є однією з умов справедливого правосуддя та забезпечення прав, свобод та закон-них інтересів учасників кримінального прова-дження. Мабуть, тому питання забезпечення цих прав завжди були в центрі уваги під час реформу-вання кримінального судочинства. право захист законодавство кримінальний

Питання сутності, форм реалізації та гаранту-вання права особи на захист та права на правову допомогу завжди привертали увагу науковців. Отримані результати досліджень були враховані законодавцем під час ухвалення відповідних нор-мативно-правових актів, якими регламентується реалізація права на захист та права на правову допомогу в Україні. Мали вони вплив і на діяль-ність правозастосовчих органів під час реалізації норм, якими регламентована реалізації цих прав особи.

Пунктом 3 ст. 6 Конвенції про захист прав лю-дини й основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожний обвинувачений у вчи-ненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, поряд із цим Кон-венція в ст. 13 містить право на ефективний засіб юридичного захисту. Положення вітчизняного законодавства із цих питань у цілому приведені у відповідність до вимог міжнародних стандартів у цій сфері, разом із тим окремі аспекти їх реалізації потребують подальшого удосконалення. Насамперед це стосується уточнення змісту понять «правова допомога» та «захист». Саме тому з метою формування єдиної теоретичної позиції із цього питання доцільно звернути увагу на з'ясу-вання значення вказаних понять.

Метою статті є дослідження понять «правова допомога» та «захист» у кримінальному судочин-стві України з метою вияву їх тотожності (відмін-ності) та обґрунтування моделі їх реалізації в кри-мінальному провадженні.

Відмітимо, що визнання значущості прав особи на захист та правову допомогу в міжнародному праві (ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції) зумовлює приділення їм окремої уваги в національному праві, що має наслідком закріплення цих суб'єктивних прав особи у вигляді конституційних гарантій в основних законодавчих актах багатьох країн світу. Наприклад, Конституційним актом Канади в розділі «Судові гарантії» регламентовано право на захист у випадку безпідставних обшуків та арешту майна (п. 8), позбавлення волі (п. 9); в разі арешту чи затримання кожен має право звертатися за допомогою до адвоката та бути терміново поінформованим про це право (п. 10) [1, с. 470]. У свою чергу, ст. 56 Конституції Республіки Болгарія передбачає, що кожний громадянин має право на захист, коли його права або інтереси порушені чи перебувають під загрозою [2, с. 131]. Стаття 59 Конституції України закріплює положення, згідно з яким кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, а ст. 131-2 закріплює, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення [3]. Отже, вказані Конституції, як і окремі міжнародні акти, у своєму тексті одночасно ви-користовують такі терміни, як «право на правову допомогу» («правова допомога») і «право на за-хист» («захист»). Подібний підхід простежується в ст. 22, ч. 3 ст. 42, ст. ст. 45-46 КПК України, де йде мова про «захист» та «надання правової допомоги» [4].

У Конституції України в ст. 131-2 вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального об-винувачення. Свою реалізацію ці положення Ос-новного Закону знаходять у законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у ст. 19 якого виділені основні види адвокатської діяль-ності, такі як: захист прав, свобод і законних ін-тересів підозрюваного, обвинуваченого, надання правової допомоги свідку в кримінальному про-вадженні та представництво прав потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні [5]. Ці види діяльно-сті адвоката є виконанням ним його професійних обов'язків, а тому їх можна віднести до надання професійної правничої допомоги, про яку йде мова в ст. 131-2 Конституції України.

Відмітимо, що введення нового терміну «прав-нича допомога», який охоплює всі випадки про-фесійної діяльності адвоката, не знімає питання про співвідношення, в тому числі і закріплених у міжнародно-правових актах, понять «захист» та «правова (юридична) допомога». Але зауважимо, що, враховуючи значення, яке надається словам «правничий» та «юридичний» у тлумачних слов-никах [6, с. 1101, 1644], законодавець має уніфі-кувати законодавство та використовувати єдину термінологію. Це стосується понять «правова до-помога» (ст. 20 КПК України, ст. 1 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 1 закону України «Про безоплатну правову допомо-гу» [7]), «правнича допомога» (ст. 59 Конституції України, ст. 10 закону України «Про судоустрій і статус суддів» [8]), «юридична допомога» (ст. 6 Конвенції [9]). Для мети статті будемо розглядати це поняття в термінології КПК України, а саме «правова допомога».

У контексті наведеного С.Д. Шаталюк конста-тує, що право на правову допомогу ширше права на захист, оскільки міжнародні документи, вико-ристовуючи термін «право на захист», більшою мірою мають на увазі право мати адвоката, якщо буде потреба захищати свої права саме в суді. У цьому контексті право на захист можна розглядати як механізм отримання правової допомоги в кримінальних справах [10, с. 158]. Із такою точкою зору в цілому можна погодитися, адже вона базується на аналізі текстів основних міжнародно-правових актів у сфері прав людини.

Ми не згодні із С.Д. Шаталюком щодо того, що, як він вказує, в міжнародно-правовому розумінні «право на правову допомогу» і «право на захист» часто використовуються як тотожні поняття. Оскільки і сама норма п. 3 (с) ст. 6 Конвенції оперує саме терміном «право на захист», а не «право на юридичну допомогу» [10, с. 158]. По-перше, хоча право на захист, як і право на юридичну допомогу, є гарантіями права особи на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), але останнє право має ще і власне значення. Сам С.Д. Шаталюк вказує на це, відмічаючи, що право на отримання правової допомоги виступає основою для реалізації права на доступ до правосуддя, а по відношенню до права на справедливий судовий розгляд право на юридичну допомогу гарантія [10, с. 158]. Тому в контексті ст. 6 Конвенції юридична (правова) допомога розуміється як основа доступу до правосуддя та гарантія справедливого судочинства. Або, як вказують О.А. Банчук, М.С. Демкова, право на правову допомогу є передумовою існування та визначальною складовою частиною ширшого за своїм обсягом та значенням права на доступ до суду [11, с. 9]. У свою чергу, право на захист фактично виступає умовою справедливого судового розгляду. Зокрема, в п. 51 справи «Загородній протии України» від 24 листопада 2011 р. наголошується на тому, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд [12]. Також ст. 13 закону України «Про безоплатну правову допомогу» вказує, що безоплатна вторинна право-ва допомога включає такі види правових послуг, як захист, представництво, складення документів процесуального характеру [7]. Тобто національний законодавець вважає, що правова допомога охоплює захист. По-друге, в Конвенції мова йде про декілька форм реалізації особою наданих їй можливостей: «захищати себе особисто» чи «ви-користовувати юридичну допомогу захисника». На це вказано Європейським судом із прав людини (далі ЄСПЛ) у п. 31 справи «Пакеллі проти Фе-деративної Республіки Німеччини» від 25 квітня 1983 р. Так, Суд відмітив, що п. 3 (с) ст. 6 гарантує особі, обвинуваченій у кримінальному правопору-шенні, три права: право захищати себе особисто, використовувати допомогу адвоката і, за певних умов, одержати правову допомогу безоплатно [13]. Отже, для наведеного С.Д. Шаталюком висновку підстав недостатньо. А як зрозуміло з аналізу позиції ЄСПЛ, він розрізняє поняття «захист» та «допомога адвоката (юридична допомога)», де остання визнається більш широким поняттям. Так, у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979 Суд вказав, що хоча п. 3 (c) ст. 6 стосу-ється лише проваджень у кримінальних справах, однак п.1 ст. 6 може в деяких випадках зобов'я-зати державу надати адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити прак-тичну реалізацію права на судовий розгляд [14].

Наприклад, така позиція підтримана А.П. Чер-ненком, який наголошує, що під «правовою до-помогою» слід розуміти поняття більш широке за змістом, ніж поняття «захист». Отже, поняттям «правова допомога» має охоплюватися вся різно-манітність діяльності адвоката, який може ви-ступати як на боці сторони захисту, допомагаючи підозрюваному, обвинуваченому, так і на боці сто-рони обвинувачення, здійснюючи правову допомо-гу потерпілому, а також надаючи правову допомо-гу іншим учасникам кримінального провадження (свідкам, цивільним позивачам, цивільним від-повідачам тощо) [15, с. 120]. Це і відображено в ст. 59 Конституції України з подальшою реалізацією в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», приклади видів адвокат-ської діяльності з якої були наведені вище.

До того ж, якщо взяти ст. 1 вказаного закону, то адвокатська діяльність у ньому розглядається як незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Тобто, на що ми вище вже вказували, і захист, і представни-цтво, і надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань тощо всі ці види адвокатської діяльності в контексті даного закону розглядаються як окремі види правової допомоги. Тому повністю погоджуємось із думкою з приводу того, що термін «правова допомога» є ключовим і поглинає в себе всі інші види юридичної адвокат-ської діяльності [15, с. 120]. Такий підхід є цілком логічним, оскільки адвокат у ході кримінального судочинства має не захищати особу, яка вчинила злочин, а надавати їй юридичну допомогу в захи-сті, про що йдеться мова в п. 3 (с) ст. 6 Конвенції, в якій вказано, що обвинувачений має право ви-користовувати юридичну допомогу захисника. Цей підхід також знайшов своє відображення і в ст.ст. 45, 47 КПК України.

Тому, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, слід вести мову про те, що в п. 3 (с) ст. 6 Конвенції особі, обвинуваченій у вчи-ненні кримінального правопорушення, наданий певний набір правових можливостей, які в сукуп-ності утворюють механізм гарантування права на доступ до правосуддя та права на справедливий суд, де за неможливості вчинення власних дій із боку такої особи щодо свого захисту їй гарантова-но право на правову допомогу (використовувати допомогу адвоката) та право одержання в певних випадках такої допомоги безоплатно.

Отже, щодо п. 3 (с) ст. 6 Конвенції, то він пе-редбачає як захист, так і можливість отримання обвинуваченим правової допомоги. Причому від-мічена більш широка роль права на правову допо-могу акцентує увагу на можливості розглядати це право як таке, що виходить за межі п. 3 (с) ст. 6 Конвенції, яка стосується виключно особи, обви-нуваченої у вчиненні кримінального правопору-шення, гарантуючи їй мінімальні права.

У цьому контексті звернемо увагу на позицію А.В. Коршенко, яка відмічає, що дія права на пра-вову допомогу не обмежується тільки сферою кри-мінального судочинства, адже права, передбачені п. 3 ст. 6 Конвенції, є складовим елементом за-гального поняття справедливого судового розгля-ду, що охоплює й випадки здійснення цивільного судочинства [16, с. 376]. Із цього приводу в п. 1 в Резолюції Ради Європи (78) 8 «Про юридичну до-помогу і консультування» від 2 березня 1979 року вказано, що будь-яка особа повинна мати право на необхідну юридичну допомогу для можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, які мають право виносити рішення в ци-вільних, торгових, адміністративних, соціальних або податкових справах [17]. Що підтверджує об-ґрунтованість висновків А.В. Коршенко.

Також звернемо увагу на позицію ЄСПЛ у справі «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979. Суд, зокрема, вказав, що Конвенція покликана гаран-тувати особі реальні права, що можуть бути прак-тично реалізовані у сферах, які вона охоплює.

І хоча п. 3 (c) ст. 6 стосується лише проваджень у кримінальних справах, однак п. 1 ст. 6 може в деяких випадках зобов'язати державу надати адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права на судовий розгляд [14]. Така позиція Суду не тільки надає можливість розповсюдити реалі-зацію права на правову допомогу, на відміну від права на захист, на інші галузі судочинства, а це, насамперед, надає можливість учасникам кримі-нальних процесуальних відносин розраховувати на отримання правової допомоги. І такий висновок цілком обґрунтований, адже згідно зі ст. 19 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що містить перелік видів адвокатської діяльності, які утворюють зміст професійної правничої (юридичної) допомоги, визначені в ній види якраз і стосуються підозрюваного, обвинува-ченого, потерпілого, цивільного позивача та від-повідача, свідка основних учасників криміналь-ного провадження.

Тобто правова допомога принаймні розгляда-ється поряді із захистом, але все ж таки окремо, і навіть за значенням виходить за межі складових частин статусу власне обвинуваченого, тобто є більш широким за змістом поняттям, ніж захист. Прикладом чого є тлумачення ЄСПЛ розуміння правової допомоги в контексті реального забез-печення завдяки його здійсненню щодо будь-якої особи практичної реалізації права на справедливий суд, якщо без такої допомоги його неможливо забезпечити. Взагалі, є підстави вести мову про те, що право на правову допомогу є не тільки еле-ментом права на справедливий суд, а складовою частиною права на ефективний засіб юридичного (правового) захисту, який передбачений ст. 7, 12 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Міжна-родного пакту про громадянські і політичні права, ст. 13 Конвенції.

На користь самостійного характеру вказаного права, його власної ролі в забезпечені реалізації в Україні концепції справедливого суду та гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників судового провадження свідчить також аналіз чинного законодавства в галузі судоустрою. Так, у законі України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена окрема ст. 10 «Професійна правнича допомога при реалізації права на справедливий суд», яка міститься в розділі І «Засади організації судової влади» [8]. У свою чергу, в ЦПК України в гл. 1 «Основні положення» передбачено ст. 12 «Право на правову допомогу» [18], а КАС України містить ст. 16. «Правова допомога під час вирішення справ в адміністративному суді», яка розташована в р. І «Загальні положення» [19]. Нарешті, у КУпАП гл. 21 «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» (ст. ст. 268-271) закріплює право учасників цього про-вадження користуватися правовою (юридичною) допомогою адвоката [20]. Окремо відмітимо, що в законі України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України, КАС України вказані положення розташовані в розділах (главах), присвячених за-гальним (основним) положенням предмета регу-лювання вказаних нормативно-правових актів. Це свідчить про віднесення права на правничу (правову, юридичну) допомогу до засад здійснення правосуддя в Україні. На жаль, у КПК України під час його ухвалення досвід розробників ЦПК України, КАС України врахований не був.

Отже, правову допомогу, на відміну від захисту (захищати себе особисто або за допомогою обраного на власний розсуд захисника), слід розуміти як гарантовану державою особі учаснику судового провадження можливість отримати правову (правничу, юридичну) допомогу, в тому числі і безкоштовно. Або, як вказує ЄСПЛ, «...адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права на судовий розгляд» [14].

На підставі проведеного аналізу понять «пра-вова допомога» та «захист» у сфері кримінального судочинства відмічаємо, що, не дивлячись на однакову їх спрямованість на захист прав, свобод та законних інтересів учасників судового прова-дження, це різні за змістом, роллю та суб'єктами явища, які втілюються у відмінні за характером суб'єктивні права особи.

Зміст правової допомоги утворюють дії (захист, представництво, надання правової інформації, консультації і роз'яснення з правових питань тощо), які мають правовий характер та спрямовані на реалізацію прав, свобод і законних інтересів будь-якої особи учасника судового провадження, ефективний їх захист або недопущення порушень, а також відновлення в разі порушення. У свою чергу, захист спрямований виключно на забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають їх кримінальну відповідальність (ст.ст. 45, 47 КПК України).

Роль права на правову допомогу, на відміну від права на захист, також полягає у створенні ефек-тивного засобу юридичного (правового) захисту права та свобод будь-якої особи учасника кримі-нального провадження.

Право на захист належить виключно підо-зрюваному, обвинуваченому, тоді як право на правову допомогу має належати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, їх законним пред-ставникам, цивільному відповідачу, цивільному позивачу, свідкові, а за необхідності практичної реалізації права на судовий розгляд також іншим учасникам судового провадження.

Під поняттям «право на правову допомогу» пропонуємо розуміти надання завдяки діяльності адвокатів особам, які беруть участь у криміналь-ному судочинстві, гарантованої державою в обсязі та формах, визначених Конституцією та законами України, можливості отримати допомогу в реалі-зації прав, свобод і законних інтересів таких осіб, ефективному їх захисті або недопущенні пору-шень, а також відновленні в разі порушення.

Отримані в статті результати свідчать про по-требу перегляду кола засад кримінального прова-дження в частині їх узгодження із загальним заса-дами судочинства в Україні, із засадами галузевих кодексів, а також потребу приведення їх змісту у відповідність із міжнародними стандартами в га-лузі судочинства, зокрема і кримінального. З на-веденого пропонується право на правову допомогу виділити як окрему засаду кримінального прова-дження.

Як вбачається, актуальними та такими, що по-требують свого подальшого опрацювання, є такі питання: забезпечення вільного вибору захисника підозрюваним, обвинуваченим; реальне надання учасникам кримінального провадження ефективної правової допомоги, в тому числі і безоплатної правової допомоги; подальше спрощення процедур залучення адвокатів до надання правової до-помоги, коли цього вимагають інтереси правосуд-дя. Вирішення цих питань, безумовно, сприятиме становленню України як дійсно правової держави та реалізації євроінтеграційного курс нашої країни.

Література

1. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие. 2-е узд., справ, и доп. М. : Издательство БЕК. 586 с.

2. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. К. : Укр. правн. фундація. Вид-во «Право», 1996. 544 с.

3. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року, № 254к/96-ВР // Відомості Верхов-ної Ради України (ВВР), 1996. № 30. Ст. 141.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електроний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : http: // http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/5076-17.

6. Великий тлумачний словник сучасної україн-ської мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

7. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02.06.2011 № 3460-VI // Відомості Верхов-ної Ради України. 2011. № 51. Ст. 577.

8. Про судоустрій і статус суддів : Верховна Рада України; Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII. [Електронний ресурс] Режим доступу : http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/1402-19.

9. Конвенція про захист прав людини і осново-положних свобод : Рада Європи; Конвенція, Міжна-родний документ від 04.11.1950. [Електронний ре-сурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/995_004.

10. Шаталюк С.Д. Моделі і досвід інших держав в забезпеченні громадян права на безоплатну правову допомогу / С.Д. Шаталюк // Наукові праці Чорномор-ського державного університету імені Петра Могили. Сер. : Політологія. 2013. Т. 212, Вип. 200. С. 156-159. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Npchdupol_2013_212_200_32.

11. Банчук О.А. Правова допомога : Зарубіжний досвід та пропозиції для України / О.А. Банчук, М.С. Демкова. К. : Факт, 2004. 336 с.

12. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Загородній проти України» від 24 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/974_739.

13. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пакеллі проти Німеччини» від 25 квітня 1983 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=83.

14. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ейрі проти Ірландії»: Рада Європи, Європей-ський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 09.10.1979 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/980_332.

15. Черненко А.П. Співвідношення понять захисту і правової допомоги у кримінальному процесі / А.П. Черненко // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «юридичні науки». 2015. № 1(6). С. 115-121.

16. Коршенко А.В. Міжнарожно-правові стандар-ти права особи на правову допомогу та їх співвідношення з національними стандартами / А.В. Коршенко // Часопис Київського університету права. 2013. № 3. С. 375-378.

17. Резолюція (78)8 «Про юридичну допомогу і консультування», прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 2 березня 1979 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/994_132.

18. Цивільний процесуальний кодекс України : Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, За-кон від 18.03.2004 № 1618-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15.

19. Кодекс адміністративного судочинства Украї-ни : Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2747-15.

20. Кодекс України про адміністративні право-порушення (статті 213-330) : Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073X [Електронний ресурс]. Режим доступу : http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10.

Размещено на Allbest.ru