Основні напрями фінансово-правового регулювання грошового обігу в Україні

Суб'єктами фінансово-правових відносин у цій сфері є, з одного боку, резиденти й нерезиденти, тобто фізичні та юридичні особи, а з іншого боку Національний банк України, уповноважені комерційні банки.

Слід особливо відзначити вирішальну роль Національного банку України в правовому регулюванні валютних відносин. Національний банк України визначений як основний орган валютного регулювання. Так, відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 Національний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає в разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

видає в межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринкуУкраїни;

нагромаджує, зберігає та використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

установлює способи визначення та використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно зі статтею 8 цього Декрету;

установлює за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Уповноважені банки виконують функцію проміжної ланки валютного контролю (агенти валютного контролю), здійснюючи нагляд за діяльністю своїх клієнтів, пов'язаної з обігом валюти, а також звітуючи безпосередньо перед основним органом валютного регулювання. Будучи ліцензувальним органом уповноважених банків, Національний банк України здійснює глобальне регулювання їхньої діяльності у вказаній сфері.

Відносно прав і обов'язків резидентів і нерезидентів на здійснення валютних операцій слід сказати, що валютне законодавство України звертає особливу увагу на порядок вивезення та ввезення в Україну національної та іноземної валюти, для чого встановлюються відповідні ліміти, а також визначається порядок здійснення вивезення та ввезення такої валюти (постанова Правління Національного банку України «Про вивезення з України та ввезення в Україну готівкових гривень» від 19.04.2004 № 166, «Правила вивезення з України і ввезення в Україну уповноваженими банками національної та іноземної валюти, банківських металів, бланків чеків», затверджені постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 № 327). Крім того, пильна увага приділена в «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, порядку відкриття та обслуговування рахунків резидентів і нерезидентів в іноземній валюті.

Купівля-продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України це ще один важливий аспект фінансово-правового регулювання грошового обігу. Купівля-продаж іноземної валюти регламентується «Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від ЗО квітня 2014 року № 249. Резиденти мають право купувати й продавати іноземну валюту на внутрішньому ринку тільки через уповноважені банки. Уповноважені банки здійснюють також купівлю-продаж іноземної валюти.

При цьому державою з метою стабілізації курсу гривні, створення умов для її конвертованості, а також раціоналізації порядку розрахунків вводиться правило обов'язкового продажу частини валютного вирторгу. Так, відповідно до п. 2 постанови Правління Національного банк України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 3 березня 2016 року № 140 Національний банк України встановив вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів і нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269), і в російських рублях.

Отже, загалом слід зазначити, що валютне публічне право формує окрему підгалузь фінансового права, має власний предмет, що є органічною частиною предмета фінансового права, величезною нормативно-правовою базою, значною термінологічною специфікою.

Висновок. Виділено такі напрями фінансово-правового регулювання грошового обігу: встановлення основ грошової системи шляхом визначення грошової одиниці, її частин, видів державних грошових знаків, масштабу цін; організація емісії грошових знаків, порядку виробництва, зберігання, транспортування, обміну та знищення грошових знаків; організація готівково-грошового обігу, у тому числі встановлення порядку здійснення касових операцій із готівкою, а також інкасації грошових знаків; організація безготівкових розрахунків; валютне регулювання.

У межах першого напряму фінансово-правове регулювання обмежене положеннями Закону про Національний банк України, що визначають основи функціонування грошової системи. Виняток становить встановлення такого параметра, як масштаб цін, що встановлюється Національний банком України.

Організація емісії грошових знаків, а також виконання інших функцій, пов'язаних із функціонуванням готівки в Україні, покладені на Національний банк України, який встановлює відповідні правила шляхом прийняття інструкцій та положень. Ця сфера відносин детально регламентована на підзаконному рівні.

Необхідність ефективної організації безготівкових розрахунків тісно пов'язана з необхідністю обмеження готівково-грошового обороту між юридичними особами. Загалом безготівкові розрахунки є економічно вигіднішими і державі, і господарюючим суб'єктам. Встановленням правил безготівкових розрахунків займається також Національний банк України. Особливість цього напряму фінансово-правового регулювання грошового обігу в Україні тісний зв'язок норм фінансового та цивільного законодавства, особливе значення розрахункових правовідносин для регулювання цивільного обороту.

Фінансово-правове регулювання у сфері визначення порядку обігу в Україні іноземної валюти є предметом дослідження особливої підгалузі фінансового права валютного публічного права. Ця підгалузь відрізняється специфічним складом регулюючих суб'єктів (окрім Національного банку України, до них належить Державна фіскальна служба України), особливим поняттєвим апаратом (розроблені поняття валюти, валютної операції, резидентів, нерезидентів тощо), специфічною нормативно-правовою базою тощо. Проте в певній частині норми цієї підгалузі права є нормативною базою для фінансово-правого регулювання грошового обігу в Україні. Так, у межах валютного законодавства України передбачений обов'язок продажу частини валютного виторгу, встановлені спеціальні права відкриття рахунків в іноземній валюті та проведення операцій в іноземній валюті на території України, правила купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку тощо.

фінансовий правовий регулювання грошовий

Список використаної літератури

1. Грачева Е.Ю. Финансовое право : [учеб, пособие] / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. М. : Юристь, 2002. 384 с.

2. Єлєазаров О.П. Сутність та розвиток безготівкових розрахунків в Україні / О.П. Єлєазаров // Право та державне управління. 2014. №4. С. 38-41.

3. Єлєазаров О.П. Безготівкові грошові кошти як об'єкт фінансово-правового регулювання / О.П. Єлєазаров // Держава та регіони. Серія: Право. 2014. № 4. С. 59-62.

4. ОрлюкО.П. Банківське право : [навч. посібник] / О.П. Орлюк ; Мін-во освіти і науки України. К. : Юрінком Інтер, 2005. 376 с.

5. Фінансове право : [підручник] / [Л.К. Воронова, Є.О. Алісов та ін.]. Харків: Консум, 1998. 496 с.

Размещено на Allbest.ru