Наукові передумови та методологічні засади формування тактичних операцій у криміналістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВІ ПЕРЕДУМОВИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ У КРИМІНАЛІСТИЦІ

В.М. Шевчук

тактичний судовий слідчій криміналістичний

Сучасний етап реформування кримінального процесуального законодавства, органів кримінальної юстиції передбачає запровадження ефективної системи протидії кримінальним правопорушенням, ужиття невідкладних заходів, спрямованих на вдосконалення слідчої та судової діяльності, що ґрунтуються на новітніх досягненнях науки й техніки, розширенні можливостей їх використання в практиці боротьби зі злочинністю. Серед таких засобів особливої уваги набувають різноманітні тактико-криміналістичні комплекси. Саме вони виступають ефективним засобом реалізації методів досудового розслідування й судового провадження, вирішення окремих тактичних завдань і створення відповідних умов для оптимізації діяльності слідчого, прокурора, суду. Усе це свідчить про важливість і своєчасність теоретичного обґрунтування й широкого впровадження тактичних операцій у практичну діяльність щодо розслідування злочинів і судового розгляду матеріалів кримінальних проваджень. Методологічні основи побудови та практика застосування тактичних операцій вимагають фундаментальних напрацювань і комплексних розробок.

З огляду на викладене, слід зауважити, що формування та розроблення будь-яких теоретичних побудов у криміналістиці має здійснюватися на певному методологічному підґрунті. Цьому твердженню повною мірою відповідає й формування концепції тактичних операцій. У зв'язку з цим треба враховувати, що методологічною основою розслідування й судового розгляду є матеріалістична діалектика, її закони та категорії. Відповідно до цілей і завдань дослідження використовуються сукупність принципів сучасної теорії пізнання, зокрема, системно-діяльнісний, системно-структурний, технологічний, функціональний, інформаційний та інші підходи¹.

Найважливішим методологічним принципом у вивченні та пізнанні об'єктів у філософії, психології, у тому числі й у криміналістиці, виступає діяльнісний підхід, який у сучасних умовах усе більше набуває міждисциплінарного, комплексного характеру, причому діяльність розглядається і як об'єкт дослідження, і як пояснювальний принцип Афанасьев В. Г Общество: системность, познание и управление. М.: Политиз дат, 1981. С. 21-31; Його ж. О системном подходе в социальном познании. Вопросы философии. 1973. № 67. С. 101-110; Психология: словарь/под общ. ред. А. В. Пет ровского, М. Г Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. М.: Политиздат, 1990. С. 57-60; Философский словарь/под ред. И. Т. Фролова. 5-е изд. М.: Политиздат, 1987. С. 118 119. ТіщенкоВ. В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: монографія. Одеса: Фенікс, 2007. С. 8-9.. Тому в розробленні теоретичних засад формування та реалізації тактичних операцій доцільно використовувати системно-діяльнісний підхід, що забезпечує їх глибоке та всебічне дослідження. При цьому також до найбільш вагомих, таких, що є визначальними для побудови й застосування тактичних операцій, слід віднести системно-структурний і технологічний підходи. Зазначені підходи набувають усе більш широкого застосування в криміналістиці, значно розширюючи можливості та перспективи наукового пізнання в цій царині знань Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. Т. 1: Общая теория криминалисти ки. М.: Юристъ, 1997; Винберг А. И. К вопросу о методе системного (структурно-.

На методологічне значення системно-структурного та технологічного підходів неодноразово зверталась увага вчених-криміналістів. Так, А. В. Дулов наголошує, що системний підхід можна розглядати як загальнонаукову методологічну стратегію, яку необхідно використовувати як фундамент будь-якого наукового дослідження за принципами «зверху - вниз» (задум - аналіз - виокремлення складників) і «знизу - вгору» (від виокремлення властивостей її елементів до визначення властивостей системи як цілого). Такий підхід створює можливість уявити різноманітність досліджуваних у криміналістиці об'єктів у вигляді взаємопов'язаної системи: злочин - його сліди - діяльність із розслідування¹. В. М. Ісаєнко зазначає, що системний підхід є невід'ємним елементом методологічного інструментарію, що використовується в наукових дослідженнях, у тому числі проблем криміналістикиго) анализа при определении предмета криминалистики и соотношении ее разделов. Вопросы теории криминалистики и судебной экспертизы: материалы науч. конф. М.: ВНИИСЭ, 1969. Вып. 1. С. 15-20; Головин А. Ю. Криминалистическая систе матика: монография/под ред. Н. П. Яблокова. М.: ЛексЭст, 2002; Дулов А. В. Применение метода системно-структурного анализа при расследовании преступлений. Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования: материалы науч. конф. М.: Юрид. лит., 1973. С. 17-18; Шепитько В. Ю. Теорети ческие проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике: моно графия. Харьков: РИП Оригинал, 1995; Яблоков Н. П., Головин А. Ю. Криминали стика: природа, система, методологические основы. 2-е изд., доп. М.: Норма, 2009 та ін. Криминалистика: учеб. пособие/А. В. Дулов, Г. И. Грамович, А. В. Лапин и др.; под ред. А. В. Дулова. Минск.: Экоперспектива, 1996. С. 35-39. Исаенко В. Н. Проблемы теории и практики использования тактических комплексов в расследовании убийств. «Черные дыры» в российском законодатель стве. 2004. № 1. С. 368-382.. На думку В. А. Жбанкова, такий підхід слід розглядати як одну з фундаментальних стратегій наукових пошуків у криміналістиці, яка включає в себе складний комплекс прийомів і методів Жбанков В. А. Принципы системного похода в криминалистике и в практиче ской деятельности органов внутренних дел при собирании, исследовании, оценке и использовании доказательств: учеб. пособие. М.: Акад. МВД СССР, 1977. С. 7.. Л. Д. Самигін стверджує, що системний підхід до вивчення й конструювання складних систем стає основним методологічним засобом суспільних, природничих і технічних наук Самыгин Л. Д. Расследование преступлений как система деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1989. С. 10..

Системно-структурний підхід, зазначає М. П. Яблоков, є способом пізнання, підґрунтя якого становить дослідження об'єктів як систем, що складаються з комплексу взаємопов'язаних елементів. Він застосовується при вирішенні багатьох важливих наукових і практичних проблем криміналістики. Зокрема, дозволяє повніше й точніше виявити та вивчити досліджувані об'єкти (особливо складні), їх структуру, зв'язки, функції, характер взаємодії компонентів та ін. Указаний підхід широко використовується при вивченні злочинної діяльності й діяльності з розслідування злочинів, а також усіх інших системних структур, що потрапляють в орбіту криміналістичного дослідження, як-от: людина, її матеріальні та психофізіологічні сліди, слідчі дії тощо¹.

У загальнонауковому розумінні системно-структурний підхід визначається як «напрям методології наукового пізнання й соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем: він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення багатоманітних типів зв'язків у ньому та зведення їх у єдину теоретичну картину» Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Норма, 2008. С. 47-48. Див.: Большой энциклопедический словарь/под ред. А. М. Прохорова: в 2 т. М.: Сов. энцикл., 1991. С. 355.. У зв'язку із цим І. В. Прангішвілі слушно зауважує, що системно-структурний підхід являє собою сукупність методів і засобів, що дають змогу досліджувати властивості, структуру й функції об'єктів, явищ або процесів, якщо уявити їх як системи з усіма складними міжелементними взаємозв'язками, впливом складників на систему й на оточуюче середовище, а також впливом самої системи на її структурні компоненти Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности. М.: СИНТЕГ, 2000. С. 22..

Системно-структурний підхід при з'ясуванні об'єкта, події, діяльності вимагає виявлення всіх елементів системи, без яких вона не могла б діяти та ми не змогли б отримати схожий результат. Виявлення її складників передбачає також їх обов'язковий функціональний аналіз, тобто визначення всіх функцій, здійснюваних ними в досліджуваній системі. Елементи та їх функції становлять систему лише внаслідок того, що вони відповідним чином взаємопов'язані. Системно-структурний підхід є процесом виявлення й дослідження зв'язків між елементами системи, їх сутності, видів тощо. Системне дослідження передбачає нові принципи підходу до об'єкта вивчення, його орієнтацію на побудову цілісної картини об'єкта і функціонування.

Системно-структурний підхід також охоплює вивчення об'єкта і явища (системи) у їх розвитку. Системно досліджувати - це аналізувати причини й умови, що породжують певне явище, пізнавати шляхи його подальшої еволюції. Основний акцент у такому системному вивченні зміщується на виявлення розмаїття зв'язків і відносин, що мають місце як усередині розглядуваного об'єкта, так і в його взаємовідносинах із зовнішнім оточенням, середовищем, іншими системами. Загальні властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки сумою його окремих складників, а й властивостями його структури, тобто особливими системоутворюючими зв'язками між елементами об'єкта Криминалистика: учеб. пособие/А. В. Дулов, Г И. Грамович, А. В. Лапин и др. С. 35-39.. Призначення розглядуваного підходу полягає в тому, що він спрямовує суб'єкта дослідження на системне бачення дійсності, змушує розглядати об'єкт із системних позицій, точніше з позицій його системної побудови. Кінцева мета будь-якої системної діяльності - вироблення рішень як на стадії проектування, планування систем, так і при управлінні ними. У цьому контексті системний аналіз можна вважати поєднанням (сплавом) методології загальної теорії систем, системного підходу й системних методів обґрунтування й прийняття рішень.

Ключовою (центральною) теоретико-методологічною категорією теорії систем і системного аналізу виступає «система», тобто об'єднання певної різноманітності в єдине, чітко поділене ціле, елементи якого стосовно цілого та інших частин займають відповідні їм місця¹. Інакше кажучи, система - це сполучення, сукупність елементів, що перебувають у співвідношенні та взаємозв'язку один з одним, яка створює цілісність, єдність. З огляду на викладене можна дійти висновку, що тактичні операції також необхідно вивчати із системних позицій, оскільки ця криміналістична категорія має всі атрибути системного утворення, а тому повинна розглядатися й аналізуватися як система. У спеціальній літературі стверджується, що тактичні операції є системами, а їх основна властивість - властивість системності Философский энциклопедический словарь. М.: ИНФРА-М, 2005. С. 415. Комаров И. М. Основы частной теории криминалистических операций досудебного производства: монография. М.: Юрлитинформ, 2010. С. 97.. У цьому сенсі І. О. Возгрін зазначає, що системний аналіз проводиться з метою прийняття тих чи інших рішень і для дослідження будь-якої системи, у тому числі й тактичних операцій, щоб виявити кількість і зміст її елементів, установити їх зв'язки, упорядкованість, рівні та ін. Возгрин И. А. Введение в криминалистику: история, основы теории, библиография. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. С. 72. На нашу думку, має рацію В. І. Шиканов, коли наголошує, що багатогранність і складність об'єкта, який вивчається, зумовлює потребу широкого використання принципів і пізнавальних процедур системного підходу, що дасть змогу розглядати феномен тактичних операцій як цілісність взаємопов'язаних елементів, функціонування й розвиток яких обумовлені в кінцевому підсумку завданнями кримінального судочинства. Принцип системності забезпечує розроблення та практичне використання окремих положень теорії тактичних операцій у взаємозв'язку з іншими тактичними завданнями досудового розслідування, що вирішуються Шиканов В. И. Теоретические основы тактических операций в расследовании преступлений. Иркутск: Изд-во Иркут, ун-та, 1983. С. 45-49..

Останнім часом з'являється все більше праць, у яких тактичні операції вчені-криміналісти розглядають як системи. Так, І. М. Комаров зазначає, що той факт, що тактичні операції являють собою системні об'єкти, криміналістами не заперечується. Однак переконливого обґрунтування зазначеного твердження в спеціальних літературних джерелах не зустрічалося. Потреба в цьому існує, оскільки найважливішою властивістю будь-якої тактичної операції є системність. Суттєвим і необхідним напрямом досліджуваних операцій є певна система дій, спосіб поведінки, практична діяльність суб'єкта доказування в системі досудового провадження Комаров И. М. Криминалистические операции в досудебном производстве: монография. Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2002. С. 45-51.. Викладене підтверджує, що є всі підстави розглядати тактичну операцію як системне утворення, дослідження якого має здійснюватися за тими самими принципами та методами, що й будь-яких інших систем. Саме цей підхід може забезпечити з'ясування сутності та природи тактичної операції, виявлення її змісту, внутрішньої побудови, особливостей функціонування, взаємодії з іншими системами, засобами й елементами. Системне дослідження тактичної операції передбачає розкриття найбільш істотних ознак цього об'єкта. Усе це надає додаткові можливості в процесі дослідження такої криміналістичної категорії, як тактична операція.

Спираючись на основи системно-структурного підходу, ¹ можна стверджувати, що тактична операція має всі атрибути системного утворення, її слід розглядати як складну реальну систему діяльнісного типу, що реалізується спеціально уповноваженими законом суб'єктами та спрямована на вирішення окремих тактичних (проміжних) завдань, зумовлених слідчими (судовими) ситуаціями, якій притаманні такі властивості, як цілісність, структурованість, ієрархічність, цілеспрямованість, зв'язок і взаємодія між елементами. Розглядуваній системі притаманні мета й завдання, вона має системоутворюючі елементи, зв'язки та закономірності, певний часовий проміжок. Усе це в сукупності дозволяє виявляти значущі в теоретичному й корисні в практичному сенсі закономірності розслідування та перейти до розроблення сучасних засобів діяльності слідчого, заснованих на емпіричних узагальненнях і результатах теоретичних досліджень Казиев В. М. Введение в анализ, синтез и моделирование систем: учеб. пособие. 2-е изд. М.: БИНОМ, Лаборатория знаний, 2007; Прангишвили И. В. Зазнач. твір; Сорока К. О. Основи теорії систем і системного аналізу: навч. посібник. 2-ге вид. Харків: Тимченко, 2005 та ін. Густов Г. А. Основы криминалистической теории расследования. Курс криминалистики: в 3 т. Т. 1: Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техни ка. Криминалистическая тактика/под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. С. 112-147..

Багатоаспектність тактичних операцій як системних утворень передбачає необхідність виокремлення різнопланових напрямів дослідження цих організаційно-тактичних засобів - від внутрішньої побудови та зв'язків системи «тактична операція» до організації й управління в ній. Ось чому стосовно досліджуваного об'єкта особливого теоретико-методологічного значення набуває технологічний підхід, під яким розуміється напрям системного дослідження закономірностей щодо реалізації комплексу взаємопов'язаних дій, заходів і процедур, що виконуються в певній послідовності з метою досягнення необхідного результату в практиці злочинної діяльності та в діяльності з розслідування злочинів Барцицька А. А. Криміналістичні технології: сутність та місце в системі криміналістичної науки: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність». Одеса, 2011. С. 13..

Методологічно досліджуваний підхід орієнтовано на послідовну реалізацію системи відповідних дій, заходів, операцій з урахуванням динамічної структури діяльності з розслідування злочинів, уключаючи й технології тактичних операцій. Застосовується він для побудови типових програм розслідування, типових тактичних операцій, етапності, планомірності та виступає підґрунтям технологізації формування тактико-криміналістичних комплексів, спрямованих на вирішення окремих тактичних завдань з урахуванням типових слідчих ситуацій¹. Його слід розглядати як різновид діяльнісного підходу, що зумовлено природою взагалі діяльності як динамічного процесу, реалізація якого відбувається у формі цілеспрямованих, послідовних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових та інших заходів технологічного характеру.

Термін «технологія» (грец. techne «мистецтво, майстерність» + logos «слово») означає: 1) сукупність методів оброблення, виготовлення та зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату в процесі виробництва; 2) наукову дисципліну, що вивчає й розробляє технічні засоби виробничих процесів Тіщенко В. В. Криміналістичні технології в теорії та практиці розслідування. Акт. пробл. держави і права: зб. наук. пр. Одеса: Юрид. літ., 2008. Вип. 44. С. 22; Тіщенко В. В., Барцицька А. А. Криміналістична технологія як складовий елемент понятійно-категоріального апарату криміналістичної науки: постановка проблеми. Криміналістика у протидії злочинності: матеріали наук.-практ. конф., 16 жовт. 2009 р. Київ: Хай-Тек-Прес, 2009. С. 73-76; Щур Б. В. Слідчі технології у криміналістичній методиці. Митна справа. 2011. № 1(73). Ч. 2. С. 157-165 та ін. Див.: Новый энциклопедический словарь. М.: РИПОЛ, 2012. С. 1338; Большой словарь иностранных слов/сост. А. Ю. Москвин. М.: Центрполиграф; Полюс, 2001. C. 657.; 3) сукупність наукових відомостей про способи перероблення тієї чи іншої сировини у фабрикат, готовий виріб, а також сукупність процесів такого перероблення Див.: Толковый словарь русского языка/под ред. Д. Н. Ушакова. Т. 2. М.: Астрель; АСТ, 2000. С. 703.. Із часом поняття «технологія», як слушно зауважує В. В. Тіщенко, вийшло за межі технічних і виробничих процесів і стало поширюватися на складні процеси, які спостерігаються в життєдіяльності суспільства при вирішенні завдань, що постають перед державними та громадськими установами й організаціями в ході їх функціонування Тіщенко В. В. Криміналістичні технології в теорії та практиці розслідування. С. 21., у тому числі на криміналістичні дослідження.

У сучасній криміналістичній літературі запропоновані різні визначення цієї категорії. Так, А. В. Шмонін технології розслідування злочинів визначає як функціонально зумовлену впорядковану сукупність дій (діяльності), забезпечених необхідними ресурсами, що реалізуються відповідним суб'єктом у процесі розслідування злочинів Шмонин А. В. Методология криминалистической методики: монография. М.: Юрлитинформ, 2010. С. 365.. М. П. Яблоков виділяє технологічні методи ведення слідства, що мають за мету забезпечити системне та цілеспрямоване, оперативне й успішне збирання інформації, необхідної для розкриття й розслідування злочинів¹, і звертає увагу на значимість технолого-методологічного арсеналу криміналістики й тактико-технологічних рекомендацій Яблоков Н. П. Общие положения криминалистической методики расследования преступлений. Криминалистика: учебник/отв. ред. Н. П. Яблоков. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристь, 2001. С. 493-494. Його ж. Роль криминалистики в правоприменительной деятельности и прак тике подготовки юристов широкого профиля. Вестн. криминалистики. 2008. Вып. 1. С. 10-15.. Л. Д. Самигін підкреслює, що процес розслідування містить так званий базовий рівень - технологічний, який складається з окремих технологічних операцій (маніпуляцій) із тими чи іншими об'єктами за допомогою певних технічних методів, прийомів, способів і засобів Самыгин Л. Д. Зазнач. твір. С. 24.. В. О. Образцов розглядає криміналістичні моделі технологій досудового провадження як процес пізнання Образцов В. А. Криминалистика: модели средств и технологий раскрытия преступлений. М.: ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2004. С. 35-57., при цьому технологія тлумачиться ним як механізм, процедура Криминалистика: учебник/под ред. В. А. Образцова. М.: Юристь, 1997. С. 11.. На думку Р. С. Бєлкіна, це найбільш доцільний і ефективний спосіб виконання деяких трудових операцій у відповідній послідовності Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня (злободневные проблемы российской криминалистики). М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. С. 84-85..

Запровадження технологічного підходу в окремі напрями криміналістики зумовили потребу у використанні узагальнюючого терміна «криміналістична технологія» Жук М. Г. Криминалистические технологии расследования преступлений, связанных с «отмыванием» «грязных» денег в сфере налоговой, кредитной и пред принимательской деятельности: учеб. пособие. Гродно: ГрГУ, 2004; Тіщенко В. В., Барцицька А. А. Зазнач. твір. С. 73-76 та ін., під якою пропонується розуміти систему впорядкованих дій та операцій, що утворюють складний процес із виокремленням стадій і етапів його послідовного здійснення з метою оптимізації Барцицька А. А. Категорія криміналістична технологія в понятійному апараті криміналістики. Митна справа. 2011. № 5(77). Ч. 2. С. 179.. Основні ознаки цього поняття: а) поділ процесу на взаємопов'язані операції та процедури; б) поетапність і послідовність дій. За сферою криміналістичної діяльності вони поділяються на: експертні КлименкоН. І. Судова експертологія: курс лекцій. Київ: Ін-Юре, 2007. С. 142 144; Сегай М. Я., Стринжа В. К Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). Київ: Ін-юре, 1997. С. 13-14; Шерстюк В. М. Судово-експертна діяльність (організаційно-правові та морально-психологічні за сади): монографія/за ред. В. Ю. Шепітька. Харків: Право, 2008. С. 108-113. та слідчі Щур Б. В. Слідчі технології у криміналістичній методиці. С. 157-165. Барцицька А. А. Криміналістичні технології: сутність та місце в системі криміналістичної науки. С. 3.. Останні, у свою чергу, за характером слідчої діяльності можуть бути класифіковані на: а) технології застосування техніко-криміналістичних засобів; б) технології слідчих дій і в) технології розслідування злочинів¹¹. На нашу думку, запропоновану систему є сенс доповнити такими різновидами, як технології тактичних операцій і технології тактичних комбінацій.

У криміналістичній літературі зустрічаються й досить сміливі пропозиції щодо впровадження технологічного підходу. Зокрема, А. В. Шмонін аргументує потребу внесення змін до системи криміналістики як науки та пропонує змінити назву деяких її розділів, зокрема, ІІІ розділ назвати «Технологія тактичних комплексів», а розділ IV - «Технологія розслідування злочинів», залишивши традиційні назви перших двох розділів¹. Приєднуємося до вчених, які подібні пропозиції вважають передчасними Шмонин А. В. Зазнач. твір. С. 374-376. Щур Б. В. Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик: монографія. Харків: Харків юридичний, 2010. С. 37.. Водночас підтримуємо позицію тих науковців, які висловлюються за більш активне дослідження такого напряму, як технологія тактичних комплексів і в тому числі тактичних операцій Фомина А. С. Основные тактические операции при расследовании серийных убийств: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Воронеж, 2003. С. 129-133..

При цьому під технологією тактичної операції слід розуміти процес послідовної реалізації дій, заходів, процедур, пов'язаний із виокремленням стадій та етапів, зумовлених слідчою ситуацією й об'єднаних єдиною метою для вирішення окремих тактичних завдань. Усе це необхідне для оптимізації підготовки, організації та управління тактичною операцією Лагутин А. В. Тактические операции при расследовании преступлений. Криминалистика и судебная экспертиза. Киев: Вища школа, 1980. Вып. 20. С. 18-19.. Для цього потрібно мати чітке уявлення про те, як операція розгортається в часі, які етапи слід пройти для досягнення поставлених цілей і які дії й заходи мають бути виконані на кожному з них. Успішне вирішення цих завдань передбачає необхідність розроблення своєрідної програми, процедури, що регламентує підготовку й реалізацію тактичної операції.

Основу такої програми становить перелік дій і заходів, які необхідно здійснити для досягнення поставленої мети. З урахуванням цього вирізняють тактичні операції з одночасною (паралельною), послідовною і змішаною реалізацією слідчих (розшукових) дій і заходів (як паралельних, так і послідовних). У першому випадку необхідність проведення таких операцій виникає в ситуаціях, коли вагомості набуває фактор часу: якщо здійснити одну дію, то відповідні дії іншої сторони можуть викликати несприятливу ситуацію. При цьому проведення тактичної операції є найбільш ефективним, оскільки інші спроби слідчого можуть суттєво ускладнити положення, наприклад, знищити сліди злочинної діяльності. У другому - послідовність реалізації дій і заходів, що входять до структури тактичної операції, може становити чітку послідовність слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових та інших заходів. Специфіка таких операцій полягає в можливості контролювати їх хід, отримувати проміжну інформацію й за необхідності коригувати її зміст. У третьому - тактичні операції здійснюються в ситуаціях, коли один вплив є недостатньо ефективним, тому потрібно провести систему дій і заходів, які можуть здійснюватися як паралельно, так і послідовно. Такий вигляд має тактична операція «Затримання вимагача на гарячому». Частина операції, пов'язана з передачею грошей, обов'язково супроводжується фіксуванням цього процесу. На другому етапі відбувається затримання вимагача так, щоб він не встиг позбутися переданого. Вилучення будь-якої ланки з операції або зволікання в провадженні будь-якої з них зробить цю операцію просто безрезультатною.

Отже, технологічний характер діяльності з організації й проведення тактичної операції полягає саме в упорядкованості здійснення певних дій, заходів, зміст яких визначено сутністю стадій, етапів. Адже технологія - це послідовна система дій, операцій, процедур у складному процесі з виокремленням стадій, етапів, що в результаті викликає необхідність його оптимізації й упорядкування Барцицька А. А. Визначення технологічного аспекту криміналістичної такти ки. Держава і право: de legepraeterita, instante, futura: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Миколаїв, 27-28 листоп. 2009 р.). Миколаїв: Іліон, 2009. С. 405-406.. При цьому слід ураховувати те, що технологія тактичної операції є похідною від слідчої технології, технології слідчих дій, технології розслідування злочинів.

З огляду на викладене можемо підсумувати, що тактична операція як реальне багатоаспектне системне утворення має свої специфічні властивості й ознаки, що виявляються в ході реалізації системно-структурного та технологічного підходів дослідження і які необхідно враховувати при формуванні та реалізації цього організаційно-тактичного засобу. Отже, тактична операція - це: 1) програмно-цільова система, сформована для досягнення певної мети (системи цілей) шляхом проведення відповідної системи слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів за раніше заданою, попередньо розробленою програмою; 2) функціональна система, яка орієнтована на досягнення певної мети та призначена для виконання певних функцій; 3) динамічна система, що формується для вирішення окремих тактичних завдань, які постають перед суб'єктами її реалізації, оскільки її розвиток зумовлений певними чинниками, ця система й діє відповідно до них; 4) організаційна система, якій притаманна підвищена організованість з урахуванням усіх можливих змін; 5) взаємодіюча система, тобто система взаємодії слідчого, оперативно-розшукових, інших органів і суб'єктів її реалізації; 6) технологічна система, що передбачає системне уявлення про цю операцію з позицій технологічного підходу, розроблення програм її ефективного проведення за допомогою системи дій, заходів і процедур технологічного спрямування; 7) система, яка впливає на певні об'єкти, передусім на слідчу (судову) ситуацію з усією сукупністю компонентів, що входять до неї; 8) система, яка перебуває під впливом певних чинників, зокрема, таких як вид злочину, етапність розслідування (судового розгляду), слідча (судова) ситуація, тактичне завдання.

Ураховуючи викладене, можна стверджувати, що тактична операція як система функціонує під впливом певних закономірностей, властивих при- чинно-наслідковим та іншим зв'язкам (відносинам) між її окремими структурними елементами в процесі її підготовки й проведення. Вид і зміст тактичної операції залежать від: а) наявної доказової й оперативної інформації при розслідувані певної групи, виду злочину, б) слідчої ситуації, що склалася на тому чи іншому етапі розслідування; в) окремих тактичних завдань, що виникли перед слідчим. Отже, специфічним предметом криміналістичного вивчення та необхідною умовою дослідження й розгляду тактичної операції як єдиного цілого є виявлення відповідних закономірних, внутрішньо системних зв'язків і відносин між структурними елементами цього утворення.

Таким чином, методологічним підґрунтям побудови тактичних операцій виступають системно-структурний і технологічний підходи. Оперування такими підходами при формуванні концепції тактичних операцій може стати новою парадигмою криміналістичної науки, здатною підняти на більш високий теоретико-методологічний рівень проведення досліджень у зазначеній царині знань. Розглядувані підходи забезпечують вирізнення й вивчення структурних елементів тактичних операцій, їх функцій, послідовного характеру процедур, етапів, стадій, виявлення зв'язків між ними. Уключення цих підходів до дослідницького арсеналу дозволяє повніше використовувати теоретичні знання, необхідні для розроблення тактичних операцій, полегшує практичне їх використання, у тому числі за рахунок створення комп'ютерних моделей. Запровадження системно-структурного та технологічного підходів є перспективним напрямом підвищення ефективності побудови тактичних операцій і їх реалізації в кримінальному провадженні.

Размещено на Allbest.ru