Засоби кримінально-процесуального пізнання

А.В. Ватраль

пізнавальний досудовий розслідування злочин

Кримінально-процесуальна діяльність є одним із видів соціальної діяльності людини й має пізнавальний характер. Органи досудового розслідування з метою прийняття правильних і обґрунтованих рішень у ході розслідування обставин учиненого злочину намагаються відновити достовірну картину минулої події, пізнати всі її обставини й факти, установити істину. Для отримання необхідної інформації про фактичні обставини злочину суб'єкт пізнання має володіти відповідним арсеналом засобів, методів і прийомів.

Не викликає сумніву, що позитивний результат пізнавальної діяльності залежить не тільки від соціальної позиції та компетентності його суб'єктів, але й від того, які ними застосовуються засоби пізнання. Без урахування засобів пізнання не можна правильно оцінити надійність знання в будь-якому пізнавальному процесі. Так, у кримінально-процесуальній діяльності для розширення й поглиблення пізнавальних можливостей слідчого використовуються криміналістичні засоби, які гарантують за правильного їх застосування, отримання необхідної інформації для встановлення об'єктивної дійсності й досягнення істини в справі. У зв'язку з викладеним постає необхідність дослідження засобів кримінально-процесуального пізнання, визначення їх ролі в з'ясуванні фактичних обставин злочину.

Проблеми кримінально-процесуального пізнання, у тому числі засобів, що використовує слідчий у ході пізнавальної діяльності, досліджували такі вчені, як Т. В. Авер'янова, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. В. Бірюков, І. В. Гора, В. Іщенко, В. А. Колесник, В. Г. Коломацький, І. І. Котюк, В. В. Лисенко, К. Лисиченко, І. М. Лузгін, В. В. Матвієнко, В. О. Образцов, К. Є. Поджаренко, І. І. Попович, М. В. Салтевський, В. М. Стратонов, С. А. Шейфер, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та інші фахівці в галузі кримінального, кримінально-процесуального права та криміналістики. Проте й сьогодні питання стосовно засобів кримінально-процесуального пізнання є актуальними як для науки, так і для практики.

Метою статті є визначення ролі засобів кримінально-процесуальної пізнавальної діяльності у встановленні уповноваженим суб'єктом фактичних обставин учиненого злочину.

Пізнання як філософська категорія - це діяльність людини, метою якої є отримання нового знання. Пізнання здійснюється на основі відображення дійсності у свідомості людини, яке несе інформацію про світ і перетворює її в знання, тобто стійку систему уявлення про всесвіт Некрасов С. И., Некрасова Н. А. Философия науки и техники: тематический словарь-справочник: учеб. пособие. Орел: ОГУ, 2010. С. 10.. Як досудове розслідування, так і судовий розгляд є процесом пізнання, спрямованим на встановлення наявності та обставин учинення кримінального правопорушення й прийняття на цій основі обґрунтованого рішення про притягнення винної особи до відповідальності за вчинений злочин Котюк 1.1. Слідчі дії як засіб розв'язання пізнавальних завдань у сфері судо-чинства. ВісникАкад. адвокатури України. 2009. № 2(15). С. 15.. Інакше кажучи, кримінально-процесуальне пізнання - це процес формування уповноваженим суб'єктом (слідчим) знання про фактичні обставини вчиненого злочину, шляхом отримання за допомогою розроблених наукою криміналістикою спеціальних засобів, методів і прийомів необхідної інформації, її аналізу та оцінювання з метою встановлення істини в кримінальному провадженні.

У правовій літературі сформувалася думка про те, що пізнання обставин злочину, на відміну від інших видів пізнавальної діяльності людини, відбувається в специфічній формі доказування, яке за своєю гносеологічною сутністю має пізнавальний характер. Водночас у кримінально-процесуальній науці зустрічаються спроби розмежувати поняття «пізнання» й «доказування». Деякі науковці вважають їх якісно різними формами, що здійснюються одним суб'єктом розслідування, однак послідовно змінюють одна одну. Так, на думку І. М. Лузгіна, пізнання в широкому значенні є процесом отримання знань про конкретні предмети або явища, а доказування - це обґрунтування певних положень, створення умов для пізнання тих самих об'єктів іншими особами Лузгин И. М. Расследование как процесс познания: учеб. пособие. М.: Высш. шк. МВД СССР, 1969. С. 21-22.. Зазначене дає підстави припускати, що спочатку слідчий пізнає обставини злочину, а після цього здійснює доказування. В. С. Джатиєв також відмічає, що пізнання й доказування - різні види раціональної діяльності. Пізнання - це діяльність «для себе», а доказування - «для адресата». Метою пізнання є отримання знання, а метою доказування - переконання адресата в будь-чому Джатиев В. С. Общая методология и современные проблемы обвинения и защиты по уголовным делам: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность». Владикавказ, 1995. С. 5..

Ураховуючи зазначені наукові погляди, слід відмітити, що гносеологія за своєю сутністю й природою не може не зважати на вимоги діалектики, її принципи, закони та категорії, які екстраполюються й на процес пізнання. Співвідношення пізнання й доказування, що розглядаються в кримінальному процесі як відокремлені в часі операції, які змінюють одна одну, не відповідають реальному стану речей і вихідним положенням гносеології. Тому вважаємо, що пізнання й доказування є майже тотожними поняттями. Пізнання містить усі складові елементи доказування, крім засвідчувального моменту. При цьому всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі, перетворюють «факти для себе» у «факти для всіх».

З'ясувавши, що кримінально-процесуальне пізнання відбувається у формі доказування, постає запитання: як відбувається процес збирання, аналізу й оцінювання доказів? Зазначений процес здійснюється за допомогою криміналістичних засобів, які й виконують роль засобів пізнання. У загальноприйнятому розумінні «засіб» - це якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб; те, що слугує знаряддям у якій-небудь дії, справі. У тлумачному словнику С. І. Ожегова засіб визначається як прийом, спосіб дії для досягнення чого-небудь або знаряддя (предмет, сукупність приладь) для здійснення певної діяльності Див.: Ожегов С. И. Словарь русского языка/под ред. Н. Ю. Шведовой. М.: Рус. яз., 1983. С. 676..

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України для отримання (збирання) доказів або перевірки вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні законодавець використовує такий засіб, як надання права вчиняти ту чи іншу слідчу (розшукову) дію. Р. С. Бєлкін також зазначає, що слідча дія є одним із криміналістичних засобів або методів роботи з доказами Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. М.: Юристь, 1997. Т. 1. Общая теория криминалистики. 1997. С. 150.. Отже, слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії можна вважати різновидом пізнавальних тактико- криміналістичних засобів, які використовує слідчий під час здійснення до- судового розслідування.

У юридичній літературі, зокрема криміналістичній, слідчі дії розглядають як процесуальну форму діяльності слідчого зі збирання фактичних даних (доказів), необхідних для розслідування злочинів, тобто як спосіб реалізації норм кримінально-процесуального законодавства. Однак окремі науковці правильно звертають увагу на те, що слідча дія в гносеологічному та методологічному планах є засобом пізнання події злочину, осіб, які його вчинили, а також обставин кримінального провадження, тобто практично- пізнавальною діяльністю.

Так, на думку В.М. Стратонова, слідчі дії як способи отримання доказової інформації під час розслідування злочинів є основним засобом кримінально-процесуального пізнання. У результаті фундаментального дослідження теоретичних основ і практики пізнавальної діяльності слідчого вчений доходить висновку, що, незважаючи на існування нормативно-правового, етичного, управлінського, засвідчувального та інших аспектів слідчих дій, насамперед вони повинні розглядатись як інформаційно-пізнавальні моделі Стратонов В. М. Теоретичні основи та практика пізнавальної діяльності слідчого: дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09. Херсон: Вид-во Херсон. держ. ун-ту, 2010. С. 167.. А. В. Яскевич також зазначає, що всі слідчі дії спрямовані на збирання й дослідження доказів, тобто забезпечують відшукання істини у встановленій законом процесуальній формі Яскевич А. В. Соотношение между следственными действиями и оперативно-розыскными мероприятиями. Проблемы криминалистики: сб. науч. трудов. Минск, 2003. Вып. 1. С. 154.. С. А. Шейфер, досліджуючи пізнавальну сутність слідчих дій, визначає їх як установлену законом сукупність пізнавальних прийомів, що застосовуються з метою одержання доказової інформації. На його думку, слідчими є лише ті дії, що мають пізнавальний характер, і пов'язує їх зі словами «слід», «дослідження» Шейфер С. А. Познавательное значение следственных действий и их систем. Вопросы борьбы с преступностью. 1972. Вып. 15. С. 64..

У межах слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової) дії тактичні (пізнавальні) прийоми як засоби досягнення її мети об'єднані у відповідну систему, що формує стадії діяльності слідчого та по суті утворює тактику слідчої дії. Зважаючи на цю систему, з криміналістичної точки зору слідчу дію доцільно розглядати як форму реалізації спеціальних методів, що використовує у своїй практичній діяльності слідчий для пізнання фактичних обставин злочину та встановлення істини в кримінальному провадженні. У слідчих (розшукових) діях, як у впорядкованій кримінально-процесуальним законом діяльності органу розслідування, знаходять практичну реалізацію пізнавальні прийоми та операції, за допомогою яких отримується необхідна інформація й передається адресатам доказування.

Слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) дії характеризуються: об'єктом пізнання; видом відомостей, на отримання яких спрямований цей засіб; тактичними комбінаціями зі збирання, дослідження, перевірки й оцінювання доказів; місцем, часом і послідовністю застосування цих прийомів і комбінацій тощо. Зазначені питання належать до змісту організаційно- пізнавальної сторони слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій і не розглядаються в кримінально-процесуальному праві, проте є предметом вивчення криміналістичної тактики. Тут потрібно звернути увагу на те, що пізнавальна й засвідчувальна сторони слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової) дії органічно взаємопов'язані. Пізнавальні прийоми та операції підкріплюються й поєднуються з організаційно-розпорядчими діями, спрямованими на забезпечення правильності одержаних відомостей, повноту й точність їх передачі, охорону прав і законних інтересів осіб, що знаходяться у сфері дій зі збирання, дослідження й перевірки доказів.

Свого часу М. В. Салтевським була запропонована криміналістична класифікація слідчих дій, яка передбачала поділ цих засобів кримінально-процесуальної пізнавальної діяльності на три групи: нонвербальні, вербальні та змішані Салтевский М. В. Программа по советской криминалистике для высших учебных заведений МВД, осуществляющих подготовку специалистов на базе сред-него специального образования. Київ: Лыбидь, 1999. 68 с.. Нонвербальні слідчі дії спрямовані на отримання матеріально-фік- сованих слідів. Вони засновані на прийомах безпосереднього почуттєвого, органолептичного пізнання об'єкта, таких як спостереження (виявлення), пошук, порівняння, вимірювання, опис тощо. До таких слідчих дій можна віднести огляд, обшук, виїмку, освідування. Вербальні слідчі дії дають можливість отримати інформацію, що може бути виражена словами. Основна пізнавальна сутність таких криміналістичних засобів полягає в одержанні усних і письмових повідомлень осіб, у свідомості яких відбиті певні відомості. Прикладом вербальних слідчих дій є допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання. Змішані слідчі дії передбачають одночасне використання для одержання інформації як матеріальних об'єктів (речей), так і людей. До них належать слідчий експеримент, перевірка показань на місці, призначення експертизи.

Зазначена класифікація способів збирання доказів, у якій окремі слідчі (розшукові) дії об'єднані у відповідні блоки та розглядаються як певні системи пізнавальних прийомів, дозволяє розмежувати різні за криміналістичною (пізнавальною) сутністю шляхи одержання інформації Стратонов В. М. Криміналістична теорія пізнавальної діяльності: монографія. Херсон: Вид-во Херсон. держ. ун-ту, 2009. С. 99..

Сутність будь-якої слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової) дії в системі засобів збирання, дослідження, оцінювання й використання доказів під час кримінально-процесуальної діяльності визначається, насамперед, її тактичними можливостями забезпечення пізнавальних процесів і отриманням доказової інформації. Тому обрання процесуальною особою тієї чи іншої слідчої (розшукової) або негласної слідчої (розшукової) дії залежить від встановленого джерела інформації та різновиду відображення слідів, що мають чи можуть мати доказове значення. Розглядаючи слідчу (розшукову) або негласну слідчу (розшукову) дію як спеціальний засіб пізнання, потрібно розуміти, що кожна така дія завжди спрямована на збирання й перевірку не будь-якої інформації, а доказів, навіть якщо в її результаті докази не отримані.

Ще одним засобом отримання інформації в досудовому розслідуванні злочину є криміналістична техніка - сукупність приладів, апаратури, спорядження, методів і способів їх застосування Іщенко А. В., Матвієнко В. В. Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів (постановка проблеми). Вісник ЗЮІ. 1998. № 2. С. 171.. Забезпечення діяльності органів досудового розслідування, суду в напрямі встановлення істини в кримінальному провадженні найефективнішими й найсучаснішими засобами, що використовуватимуться винятково для розкриття, розслідування та попередження злочинів, є головним завданням криміналістики Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник для вузов. М.: НОРМА-ИНФРА М, 2000. С. 32..

Спеціальні технічні засоби криміналістики - це науково обумовлені, перевірені експериментально й на практиці ефективні технічні засоби, які використовуються суб'єктами кримінально-процесуальної, експертної, оперативно-розшукової та адміністративної діяльності. До них відносять такі предмети, які є інструментами криміналістичної діяльності для збирання, дослідження й використання доказової інформації Салтевський М. В. Криміналістика: підручник: у 2-х ч. Харків: Консум, Основа, 1999. Ч. 1. С. 66.. Отримані з їх допомогою дані застосовуються в пізнавальній діяльності для побудови версій, планування розслідування злочину. Зазначені засоби забезпечують швидке й повне розкриття обставин учиненого правопорушення, доведення винуватості осіб, які їх учинили, установлення інших обставин, шо є предметом доказування в кримінальному провадженні. У цьому полягає роль криміналістичної техніки як для досудового розслідування, так і судового розгляду кримінальних справ. Завдяки застосуванню техніко-криміналістичних засобів загалом підвищується ефективність протидії злочинності.

Традиційна класифікація криміналістичної техніки виокремлює загальні технічні засоби, які запозичені з інших галузей науки й техніки та застосовуються без будь-яких змін і вдосконалень, наприклад, транспортні засоби, слюсарні або теслярські інструменти, засоби зв'язку, побутова фототехніка тощо. М. В. Салтевський пропонує не відносити останні до криміналістичних засобів, наголошуючи на їх загальному призначенні для використання в інших галузях діяльності. Разом із тим, якщо технічні засоби, запозичені з інших галузей знань, використовуються в криміналістиці у зв'язку з єдиним задумом і криміналістичною метою, їх можна називати засобами криміналістичної техніки Салтевський М. В. Криміналістика: підручник. С. 66..

Ще одним поняттям, що виокремлює криміналістична наука, є «спеціальна техніка» - система приладів, пристроїв, матеріалів і речовин для збирання інформації негласними способами. Такі засоби використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Вони зазвичай мають незначні габаритні розміри, замасковані під звичайні предмети обстановки, об'єкти особистої гігієни, знаряддя праці, одяг. Також це можуть бути автоматичні пристрої, які працюють в автономному режимі або управляються дистанційно. Спеціальна техніка виготовляється для конкретних цілей, завдань, виявлення предметів і документування осіб, подій тощо. Наприклад, операції негласного звукозапису, одержання дактилоскопічних слідів, нанесення міток на предмети, документи, одяг тощо вимагають технічної підготовки. Тому спеціальні пристрої, як правило, є унікальними. Разом із тим окремі екземпляри спеціальної техніки є стандартними й можуть бути предметами загальної криміналістичної техніки. Так, кишенькові диктофони, замасковані радіомікрофони та фотоапарати, розміщені на відповідних об'єктах маскування, стають засобами спеціальної техніки.

М. П. Яблоков, М. В. Салтевський, В. Ю. Шепітько наголошують на тому, що основним завданням криміналістичної техніки є виявлення й дослідження матеріальних слідів злочину з метою отримання відомостей про особу злочинця, використані предмети, умови їх застосування та інші обставини вчиненого злочину ЯблоковН. П. Криминалистика: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001. С. 170..

Крім спеціальної криміналістичної техніки, до переліку засобів, що можуть використовуватися під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, законодавцем віднесено заздалегідь ідентифіковані (помічені) та несправжні (імітаційні) засоби. Відповідно до ст. 273 КПК України такі засоби можуть бути використані виключно для вирішення завдань кримінального провадження за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора. Із цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Коментуючи цю норму, фахівці в галузі кримінального-процесуального права визначають заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби як реальні матеріальні об'єкти, що мають індивідуальні ідентифікаційні ознаки (наприклад, серія та номер грошової купюри певного номіналу) або спеціально помічені (тобто на них нанесені певні позначки у зв'язку із проведенням негласної слідчої (розшукової) дії); несправжні (імітаційні) засоби - речі й документи, що повністю або частково мають ознаки та властивості матеріальних об'єктів, які вони заміщують, або спеціально утворені підприємства, установи, організації, що використовуються з метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар/за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. Київ: Юстініан, 2012. С. 443..

Багато науковців і практиків у сфері протидії злочинності висловлюють думку, що основне призначення цих засобів полягає у створенні умов для негласного отримання певної інформації. Повністю поділяючи таку позицію, уважаємо, що заздалегідь ідентифіковані (помічені) та несправжні (імітаційні) засоби мають низку спільних рис із засобами криміналістичної техніки, зокрема, усі вони застосовуються з метою отримання доказів у кримінальному провадженні, тобто забезпечують пізнавальний процес, а результати та порядок їх використання мають бути процесуально закріплені в протоколі проведення слідчої (розшукової) або негласної слідчої (розшукової) дії.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновку, що вирішення завдань кримінального процесу знаходиться в прямій залежності від криміналістичних засобів пізнавальної діяльності слідчого. Засоби кримінально-процесуального пізнання використовуються винятково для розкриття, розслідування й попередження злочинів і встановлення істини в кримінальному судочинстві. Проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, застосування криміналістичної техніки, заздалегідь ідентифікованих (помічених) і несправжніх (імітаційних) засобів мають на меті виявлення, фіксацію та дослідження будь-яких слідів кримінального правопорушення, пізнання яких має вирішальне значення для результатів досудового розслідування. Саме результати пізнавальної діяльності слідчого - отримання істинного знання про фактичні обставини вчиненого злочину, упливають на прийняття уповноваженим суб'єктом обґрунтованих кримінально-процесуальних рішень.

Размещено на Allbest.ru