Регламентація прав людини у конституціях України та країнах ЄС: порівняльний аналіз
Аналіз положень Конституції України про права людини на їх відповідність конституціям країн-членів ЄС, які сприяють більш глибокій гармонізації українського законодавства з європейським правом. Кримінальна відповідальність за порушення прав і свобод.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 31.08.2018 |
Размер файла | 24,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 342.7(4)(045)
Регламентація прав людини у конституціях України та країнах ЄС: порівняльний аналіз
Ю.С. Хоббі
Анотація
конституція законодавство європейський право
В статті аналізуються положення Конституції України про права людини на їх відповідність конституціям країн-членів ЄС, що сприятиме більш глибокій гармонізації українського законодавства з європейським правом.
Ключові слова: конституція, права людини, міжнародні договори в сфері прав людини, право на мирне зібрання, право на соціальне забезпечення, обмеження прав людини.
Annotation
Y. S. Khobbi
Regulation of human rights in the constitutions of Ukraine end EU countries: comparative analysis
The article analyzes the provisions of the Constitution of Ukraine on human rights in their compliance with the constitution of EU member states, to facilitate deeper harmonization of Ukrainian legislation with European law.
Based on this analysis, we can talk about the certain gaps in the Constitution of our country, which can be removed during the constitutional reform. This is especially true of bringing human rights provisions in line with the basic international treaties in this field, the disclosure of the content of each right and establishing an appropriate duty of public authorities in this area, it is appropriate to split these rights for certain groups, as is done in the Constitutions of the Slovak Republic and Poland, separately allocate responsibilities, focusing on the more vulnerable people as people with disabilities and the elderly. Furthermore, we must review what rights apply only to citizens, and that can be distributed to all categories of the population.
It is necessary to provide a specific duty of public authorities to ensure and guarantee human rights indicating a clear list of conditions of their temporary restriction with the definition of penalties for abuse of the state in this area.
Keywords: constitution, human rights, international treaties on human rights, the right to peaceful assembly, the right to social security, restriction of human rights.
Постановка проблеми. Подальше поглиблення взаємовідносин України та ЄС вимагає гармонізації українського законодавства з європейським правом, для чого необхідно внести ряд змін до нормативно-правових актів, провести ряд реформ, але перш за все, на наш погляд, завершити конституційну реформу, щоб подальші зміни відповідали основному закону держави.
Початок конституційної реформи вже був покладений Постановою Верховною Радою України «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади» від 31.08.2015 № 656-VIII, який передбачає децентралізацію державної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування. Але ця Постанова досі не втілена у життя. Наступним етапом пропонувалося внести зміни у положення Конституції стосовно прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, оскільки європейський правовий простір є людино центричним.
Отже, метою дослідження є аналіз деяких положень ІІ Розділу Конституції України на відповідність конституціям країн-членів ЄС.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами дотримання прав та свобод людини і громадянина займалися такі дослідники, як О. О. Лукашова, М. О. Баймуратов, С. П. Добрянський, Т. І. Дудаш, П. М. Рабінович, О. М. Руднєва, А. М. Колодій та ін.
Виклад основного матеріалу. Як Україна, так і країни ЄС є учасниками ряду міжнародно-правових документів в сфері захисту прав людини та зобов'язалися привести своє законодавство до цих договорів. В сфері захисту прав людини прийнято багато документів. До них відносяться: Загальна декларація прав людини 1948 року, яка стала першим міжнародним стандартом у сфері прав людини. Але цей документ мав форму резолюції Генеральної Асамблеї ООН, а тому і рекомендаційний характер і не міг визнаватися як юридично обов'язковий, але зміст Декларації не відповідав духу рекомендаційних норм, тому що деякі її положення викладені у наказовій формі (наприклад у статті 30 заявляється в імперативній формі, що жодна держава або окрема особа не можуть «чинити дій, спрямованих до знищення прав і свобод, викладених у Декларації».
Також були прийняті Міжнародні пакти про громадські та політичні права, про економічні, соціальні та культурні права 1966 років (ратифіковані УРСР 19.10.73 р.), які закріпили право на життя, на свободу від катувань та жорстокого поводження, право на свободу від рабства, на особисту недоторканність, на повагу особистості, на недоторканність житла і таємницю листування, на свободу думки, совісті, релігії і переконань, на мирні зібрання, на участь у виборах, на участь у веденні державних справ та ін. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року (Україна приєдналася 25.12.1990 р.).
Ще одним документом ООН, який закріплює важливі міжнародні стандарти захисту прав і свобод людини, є Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 року (ратифікована Україною 21.01.1969 p.), Конвенція ООН про політичні права жінок 1952 р. (ратифікована УСРС 15.11.1954 р.), Конвенція ООН про права дитини 1989 р. (ратифікована Україною 28.02.1991р.). Також рядом міжнародних організацій були прийняті Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (ратифікована Україною 17.07.1997 р.), переглянута Європейська конвенція про усиновлення дітей 2008 р. (ратифікована Україною 15.02.2011 р.), Конвенція ЮНЕСКО про ліквідацію дискримінації в області освіти 1960 р. (ратифікована Україною 30.06.1961 р.), Хельсінкський Заключний акт 1975 р. та інші [1].
Україна в статті 22 Конституції зазначила, що перелік прав, закріплених у Конституції, не є вичерпним, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод [2]. Таким чином, вона фактично встановила, що міжнародні договори та зобов'язання в цій сфері доповнюють її Конституцію, але проблема дотримання цих міжнародних зобов'язань полягає у тому, що часто закони з питань ратифікації міжнародних договорів приймаються без одночасного внесення відповідних змін до законів України, прийняття нових або скасування діючих законів, які не відповідають взятим державою міжнародним зобов'язанням. Також, в Україні ще не встановилась практика застосування норм міжнародних договорів (які, згідно з Конституцією України, прирівнюються і навіть мають пріоритет перед законами України) як норм прямої дії, а також майже відсутня судова практика на основі міжнародних договорів. В комплексі вони могли б стати основою для формування додаткових механізмів реалізації та захисту прав громадян України. Цікавим тут є положення ч. 2 статті 10 Конституції Іспанії «Норми про основні права і свободи, визнані конституцією, повинні розглядатися відповідно до Загальної декларації прав людини, міжнародних договорів та угод з тих самих питань, ратифікованих Іспанією» [3].
Відносно звуження змісту та обсягу прав слід зауважити, що в більшості випадків зміст даних прав та обов'язків (як індивіда, так і держави в особі її органів) не розкривається в Конституції, що дає можливість трактувати та використовувати їх не однаково.
Що стосується конституційного закріплення прав і свобод особи, то в різних країнах ця практика має свої особливості, зумовлені національними традиціями в розвитку політико-правової теорії і практики, але переважна більшість конституцій містить спеціальні розділи, в яких фіксуються права і свободи і які звичайно передують розділам, присвяченим регламентації основ організації і діяльності державного механізму (Конституції Болгарії, Греції, Іспанії, Італії, Кіпру, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії, Фінляндії, Хорватії, Чехії та ін.).
Розділ ІІ Конституції України повністю присвячений правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина, але не розмежовує різні групи цих прав, як це зроблено у конституціях Іспанії, Італії, Словаччини, Польщі, що ускладнює сприйняття цих положень громадянами та правильне віднесення тих чи інших прав до певних видів. Крім того, така категорія, як особисті права, повинні гарантуватися всім особам без винятків та не може обмежуватися державою, а оскільки вони окремо не виділені, є загроза вільного віднесення таких прав до інших категорії, які підлягають певним обмеженням.
Звертає на себе увагу стаття 24 Конституції, яка стосується заборони привілеїв та обмежень за певними ознаками, серед яких не вистачає ознаки віку та стану здоров'я, що є суттєвим для нашої країни, де більшість населення складають пенсіонери та люди похилого віку, які за часту мають фізичні обмеження, та є більш незахищеною верствою населення.
Якщо подивимося Конституцію Угорщини, то ч. 2 статті 14 закріплює, що «Угорщина гарантує фундаментальні права для всіх, без будь-якої дискримінації, на підставі статі, раси, кольору, етнічного або соціального походження, національної належності, інвалідності (курсив наш - Ю.С.), мови, релігії, політичних чи будь-яких інших переконань, майнового або іншого становища без дискримінації» [4]. Ч. 3 статті 3 Конституції Німеччини також передбачає «Нікому не може бути завдано шкоди або надано перевагу внаслідок його статі, його походження, його раси, його мови, його вітчизни і місця народження, його віросповідання, його релігійних або політичних переконань. Ніхто не повинен обмежуватися через свої недоліки (курсив наш - Ю.С.) (фізичні або розумові)» [5]. Ч.2 §6 Конституції Фінляндії передбачає «Ніхто не може без поважних причин займати особливе становище на підставі статі, віку (курсив наш - Ю.С.), походження, мови, релігії, переконань, поглядів, стану здоров'я, дієздатності (курсив наш - Ю.С.) або з якоїсь іншої причини, які відносяться до його або її особистості» [6].
Цікавим є і положення ч. 4 ст. 14 Конституції Угорщини «Угорщина повинна заснувати заходи, націлені на досягнення рівності та запобігання відсутності рівних можливостей» [7]. Особливо це актуально щодо можливості інвалідів пересуватися містом та відвідувати громадські міста, державні установи, зокрема судові.
Також конституції європейських країн можна поділити на дві групи залежно від умов рівності перед законом. Так, в одних країнах всі є рівними перед законом (Німеччина, Фінляндія, Польща), а в інших лише громадяни (Україна, Бельгія, Греція, Люксембург). На наш погляд це може трактуватися як дискримінація за ознакою громадянства, оскільки закон має бути однаковим для всіх без будь-яких винятків. Тому, доцільно змінити відповідне положення Конституції України (стаття 24) та передбачити рівність всіх перед законом, а не лише громадян.
Однією з основних причин критики уряду є саме забезпечення та реалізація права на мирне зібрання, яке передбачене майже у всіх конституціях. Але стосовно суб'єктів володіння цим правом досліджувані нами конституції можна поділити на дві групи. Більшість конституцій закріплюють це право лише за громадянами. Так, наприклад, зафіксовано у Конституції України - стаття 34 «Громадяни (курсив наш - Ю.С.) мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування» [2]. Той самий принцип зафіксовано і у конституціях Бельгії (ст. 26), Німеччини (ст. 8), Греції (ст. 11), Данії (ст. 76), Італії (ст. 17), Люксембургу (ст. 25). Інша група країн гарантує право збиратися мирно і без зброї кожному, незалежно від громадянства. До таких відносяться конституції Іспанії (ст. 21), Нідерландів (ст. 91), Фінляндії (§ 13), Словаччини (ст. 28), Польщі (ст. 57).
При цьому слід наголосити, що деякі конституції обмежують право на збори на відкритому повітрі, на які розповсюджується інше законодавство. Так, наприклад, зафіксовано у конституціях Бельгії, Німеччини, Греції, Данії, Люксембургу. Крім того, для реалізації цього права в більшості випадків не вимагається ані дозволу, ані завчасного попередження органів влади - конституції Бельгії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Фінляндії. Хоча може встановлюватися заборона проведення зібрань, якщо вони загрожують безпеці держави та суспільства - конституції України, Греції, Данії, Італії. В інших вимагається попередити органи влади - Конституція України.
Як ми бачимо, конституція України в даному питані є більш жорсткою і висуває додаткові умови реалізації права на мирні збори, окрім дотримання законодавства.
Ще одним з основних прав є право на працю та пов'язані з ним зобов'язання держави в соціальній та економічній сферах.
Право на працю гарантується кожному та зафіксоване у більшості конституціях (України, Бельгії, Греції, Фінляндії та ін.). Так, наприклад, ч. 1 та 2 ст. 43 Конституції України говорить, що «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб» [2].
Цікавим є положення конституцій Німеччини, Іспанії та Словаччини, які гарантують це право лише громадянам. Так, у Конституції Іспанії зазначається, що «Всі іспанці зобов'язані працювати і мають право на працю і на вільний вибір професії чи заняття просування по службі і на винагороду... (ч. 1 ст. 35)» [3].
Серед всіх конституцій вигідно вирізняється Конституція Нідерландів - ч. 1 статті 19 передбачає, що «Державні органи повинні (курсив наш - Ю.С.) дбати про сприяння забезпеченню достатньої зайнятості населення» [8]. Більш того, на відміну від багатьох, більшість положень даної конституції починається зі слів «державні органи зобов'язані.», що свідчить про високу відповідальність уряду перед населенням та розкриває механізм реалізації прав людини, чого не вистачає конституції нашій держави.
Нажаль, право на соціальне забезпечення прописано не чітко в більшості конституцій, але в той чи іншім мірі зазначається. Наприклад, в ч. 1 ст. 46 Конституції України говориться, що «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом» [2]. Як ми бачимо, право гарантується, але лише певним категоріям громадян, а не населення, перелік яких не є вичерпним! Майже такий принципи зафіксовано і ч. 1 ст. 67 Конституції Польщі «Громадянин має право на соціальне забезпечення у випадку непрацездатності через хворобу або інвалідність, а також після досягнення пенсійного віку.» [9].
На відміну від них, § 19 Конституції Фінляндії зазначає, що «Всі (курсив наш - Ю.С.), хто не в змозі добувати собі засоби, необхідні для гідного життя, мають право на обов'язкове соціальне забезпечення і турботу. Закон повинен гарантувати кожному (курсив наш - Ю.С.) право на отримання базового забезпечення, на отримання допомоги по безробіттю, у разі хвороби, інвалідності та за віком, а також на допомогу при народженні дитини та у зв'язку з втратою годувальника» [6].
Знову вирізняється Конституція Нідерландів, ч. 1 статті 20 говорить, що «1. Державні органи повинні дбати про забезпечення засобів до існування і справедливий розподіл багатства», а ч. 3 даної статті передбачає, що «3. Громадяни, які постійно проживають на території Нідерландів і не мають засобів до існування, мають право на підтримку з боку державних органів в порядку, встановленому Актом парламенту» [8].
Порівнюючи наші конституції, можна відмітити, що якщо стаття 48 Конституції України передбачає, що «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло» [2],то ч. 2 ст. 22 Конституції Нідерландів зазначає, що «2. Державні органи повинні дбати про забезпечення населенню достатнього життєвого рівня». Тобто знову фіксується не абстрактне право, а конкретний обов'язок державних органів.
В межах статті ми не можемо порівняти всі права, але розглянемо ще умови обмеження цих прав.
Більшість досліджуваних конституцій містять положення присвячені умовам обмеження конституційних прав та свобод, зазвичай такі пункти ідуть після зазначення певного права. Особливо це стосується інформаційних прав (Конституція України - ч. 3 ст. 34 «Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя»; Німеччини - п.2 ст. 10; Греції - ст. 14; Італії - ст. 15). Також може обмежуватися право на вільне пересування (Німеччина, Словаччина), на недоторканність житла (Словаччина), тощо.
Деякі конституції містять окремі статті щодо умов та меж обмеження прав. Наприклад, Конституція України містить ст. 64, в якій зазначається, що «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції» [2]. Тобто зазначається група прав, які не можуть бути обмежені в будь-якому випадку.
Конституція Іспанії містить цілу главу 5 про зупинення дії прав і свобод. Так, у статті 55 зазначається «1. Дія прав, встановлених у статтях 17, 18 пунктів 2 і 3, статтях 19, 20 пунктів 1а, 1г і 5, 21, 28 пункту 2 та в статті 37 пункту 2, може бути припинена у разі оголошення надзвичайного стану або стану облоги відповідно до умов передбачених конституцією. Введення надзвичайного стану не поширюється на дію статті 17 пункт 3. 2. Органічний закон може визначати форму і випадки, коли в індивідуальній формі і при необхідному судовому втручанні і відповідному парламентському контролі встановлені в статті 17 пункту 2 і статті 18 пунктів 2 і 3 права можуть бути припинені по відношенню до певних осіб у зв'язку з проведенням розслідування діяльності збройних банд або терористичних елементів. Незаконне або невиправдане призупинення дії прав і свобод, встановлених цим органічним законом, тягне за собою кримінальну відповідальність за порушення визнаних законами прав і свобод.» [3].
У Конституції Німеччини статті 19 зазначається, що «(1) Оскільки згідно з цим Основним законом якесь основне право може бути обмежене законом або на основі закону, цей закон повинен носити загальний характер, а не стосуватися тільки до окремого випадку. Крім того, в законі повинно бути названо це основне право із зазначенням статті» [5]. Як ми бачимо, виключається будь-яка дискримінація. Схожа до неї чч. 2-4 ст. 13 Конституції Словаччини «Межі основних прав і свобод можуть бути встановлені тільки законом і при дотриманні умов, передбачених цією Конституцією. 3. Законні обмеження основних прав і свобод повинні діяти однаково для всіх випадків, які відповідають встановленим умовам. 4. Обмеження основних прав і свобод повинні здійснюватися з урахуванням їх сутності та сенсу. Такі обмеження можуть здійснюватися тільки у встановлених цілях». А ст. 51 ч. 2 доповнює, що «Умови і обсяг обмеження основних прав і свобод, а також обсяг обов'язків в період війни, воєнного стану, надзвичайного стану та стану необхідності встановлюються конституційним законом» [10].
§ 23 Конституції Фінляндії також встановлює, що «Законом можуть вводитися такі обмеження свобод і прав, які допустимі відповідно до міжнародних зобов'язань Фінляндії в області прав людини і які необхідні в той час, коли Фінляндія піддається збройному нападу або коли це пов'язано з надзвичайними обставинами, що загрожують нації, і вони є настільки важкими, що можуть відповідно до закону привести до такого обмеження» [6].
Тобто можна говорити про те, що обмеження певних прав передбачається в кожній конституції, але лише за певних умов, як то війна, надзвичайний стан, та вимагає прийняття конституційного закону, який повинен носити загальний характер. В деяких конституціях прямо передбачається кримінальна відповідальність за незаконне або невиправдане призупинення дії прав і свобод, встановлених цим органічним законом. Такий пункт доречно і внести до Конституції України.
Висновки
Таким чином, на підставі аналізу конституцій України та деяких країн-членів ЄС, можна говорити про певні недоліки та прогалини у Конституції нашої держави, які можуть бути усунені під час проведення конституційної реформи. Насамперед це стосується приведення положень про права людини у відповідність до основних міжнародно-правових документів в цій сфері, розкриття змісту кожного права та встановлення відповідного обов'язку державних органів в цьому напрямку, доречно розбити ці права на певні групи, як це зроблено в Конституціях Словаччини, Польщі, окремо винести обов'язки, приділивши особливу увагу більш незахищеним верствам населення, як люди з обмеженими можливостями та похилого віку. Крім того, треба переглянути які права стосуються лише громадян, а які можуть бути розповсюджені на всі категорії населення. Необхідно передбачити конкретний обов'язок державних органів щодо забезпечення та гарантування прав людини та громадянина із зазначенням чіткого переліку умов їхнього тимчасового обмеження з призначенням покарання за зловживання з боку держави в цій сфері.
Список використаної літератури
1. Чинне міжнародне право. - Москва : Московський незалежний інститут міжнародного права, 1996. - Т. 1. - С. 77 ; Chynne mizhnarodne pravo. - Moskva : Moskovskyi nezalezhnyi instytut mizhnarodnoho prava, 1996. - T. 1. - S. 77
2. Конституція України 28.06.1996 № 254к/96-ВР (зі змінами ) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141 ; Konstytutsiia Ukrainy 28.06.1996 № 254k/96-VR (zi zminamy ) // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 1996. - № 30. - st. 141
3. Конституция Испании [Электронный ресурс]. - Режим доступа :
http://www.uznal.org/constitution.php?country=Spain&constitution=49&language=r; Konstitutsiya Ispanii [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Spain&constitution=49&language=r
4. Конституция Венгрии 25.04.2011 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://archive.today/20130417225826/worldconstitutions.ru/archives/298/1; Konstitutsiya Vengrii 25.04.2011 g. [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa : https://archive.today/20130417225826/worldconstitutions.ru/archives/298/1
5. Конституция Германии [Электронный ресурс]. - Режим доступа :
http://www.uznal.org/constitution.php?country=Germany&constitution=30&language=r; Konstitutsiya Germanii [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa : http://www.uznal.org/constitution.php? country=Germany&constitution=30&language=r
6. Конституция Финляндии [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Finland&constitution=128&language=r; Konstitutsiya Finlyandii [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Finland&constitution=128&language=r
7. Конституция Венгрии [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Hungary&constitution=23&language=r; Konstitutsiya Vengrii [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa: http://www.uznal.org/constitution.php?country=Hungary&constitution=23&language=r
8. Конституция Нидерландов [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.uznal.org/constitution.php?country=Netherlands&constitution=87&language=r; Konstitutsiya Niderlandov [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa: http://www.uznal.org/constitution.php?country=Netherlands&constitution=87&language=r
9. Конституция Польши [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/kon1.htm; Konstitutsiya Polshi [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa: http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/kon1.htm
10. Конституция Словакии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.uznal.org/constitution.php?country=Slovakia&constitution=109&language=r; Konstitutsiya Slovakii [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa: http://www.uznal.org/constitution.php?country=Slovakia&constitution=109&language=r
Стаття надійшла до редакції 4.05.2016 року
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Проблеми теоретичного тлумачення кримінального провадження в кримінальному процесі зарубіжних країн та України. Процес гармонізації вітчизняного та європейського законодавства. Охорона прав, свобод та законних інтересів людини, її родичів і членів сім’ї.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 13.07.2014Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина. Основні права людини: поняття, ознаки та види. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 18.05.2015Ознаки, система та структура закону про кримінальну відповідальність як джерела кримінального права. Основні етапи формування та розвитку кримінального законодавства України. Порівняльний аналіз норм міжнародного та українського кримінального права.
реферат [35,4 K], добавлен 12.11.2010Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Поняття гарантії прав людини. Громадянські і політичні права і свободи. Конституція України як основний гарант прав та свобод особи. Становлення та розвиток ідеї гарантій прав і свобод людини та громадянина в теоретико-правовій спадщині України.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 09.05.2007Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Поняття прав людини. Характеристика загальнообов’язкових норм міжнародного права про права людини. Аналіз міжнародно-правових норм, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. Особливості відображання прав людини у внутрішньодержавному праві.
курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.01.2013Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Історичні умови та засади розвитку і становлення прав людини в Європейській системі законодавства (судочинства). Виникнення і закріплення Європейського суду з прав людини в системі судочинства. Принципи діяльності Європейського суду з прав людини.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.01.2014Проаналізовано проблеми у сфері реалізації положень законодавства України щодо особливого порядку кримінального провадження щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Конституційно-правові основи та додаткові гарантії його діяльності.
статья [20,2 K], добавлен 21.09.2017Становлення прав людини та основні підходи до розв’язання проблеми прав людини. Принципи конституційно-правового статусу громадянина в українському законодавстві. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини в Основному Законі України.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 23.07.2009Особливості судового захисту інформаційних прав і свобод людини, недоторканість приватного життя людини. Сучасний стан захищеності національних інтересів держави. Відображення інформаційних прав і свобод людини, їх судовий захист в Конституції Литви.
статья [33,6 K], добавлен 17.08.2017Розвиток ідеї прав людини, сучасні міжнародно-правові стандарти в даній сфері, класифікація та типи. Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України, реалії їх дотримання і нормативно-правова база захисту.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 07.12.2014Уповноважений Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини як суб’єкт цивільно-процесуального права. Омбудсмен у цивільному процесі. Основні права та обов’язки Уповноваженого ВРУ з прав людини у цивільному процесі, аналіз судової практики його участі.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 21.01.2011Притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення. Видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Проблемні питання застосування положень ст. 211 Кримінального кодексу України.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 04.12.2014Історія виникнення та нормативного закріплення гарантій реалізації прав людини. Сучасні досягнення науки в сфері конституційного права. Види гарантій реалізації прав людини в Україні та зарубіжних країнах. Шляхи вдосконалення норм законодавства.
научная работа [52,5 K], добавлен 22.09.2012Розвиток прав людини в Україні. Економічні, соціальні та культурні права людини. Економічні права людини. Соціальні права та свободи людини. Культурні права людини. Механізм реалізації і захисту прав, свобод людини і громадянина, гарантії їх забезпечення.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 04.12.2008