Реформування системи соціальних послуг в Україні: механізми та інструменти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 35.01:351.84

Національна академія державного управління при Президентові України

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ: МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Відповідно до Цілей сталого розвитку (2015-2030 роки), визначених ООН, підвищення рівня життя та забезпечення доступу до базових послуг для всіх верств населення, розвиток соціальної інфраструктури та розширення можливостей для самореалізації у безпечному середовищі є першочерговими завданнями світової спільноти. Військовий конфлікт, який триває на Сході України, масове переміщення громадян із зони конфлікту, нестабільна економічна та політична ситуація у країні істотним чином збільшили кількість осіб, які опинились у складних життєвих обставинах. Підвищується соціальний ризик для найуразливіших груп людей: інвалідів, дітей, молоді, людей похилого віку, багатодітних сімей. Тільки у 2015 році соціальними закладами та установами, які підпорядковуються Міністерству соціальної політики України, було надано соціальних послуг понад двом мільйонам громадян.

Не зважаючи на активне реформування сфери соціального захисту в Україні, потреба у принципових змінах системи соціальних послуг залишається незадоволеною. Вона викликана невідповідністю організації та якості соціальних послуг новим вимогам та потребам людей, особливо в умовах децентралізації державної влади. У зв'язку з цим, одним із пріоритетних завдань реформування системи соціального обслуговування є обгрунтування механізмів та інструментів реформування системи соціальних послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблематика реформування системи соціальних послуг привертає увагу таких вітчизняних науковців, як І. Гнибіденко, В. Гошовська, К. Дубич, М. Кравченко, Е. Лібанова, В. Скуратівський, О. Черниш та інші.

Мета статті - дослідити механізми та інструменти реформування системи соціальних послуг в умовах децентралізації влади в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою реалізації процесу реформування системи соціальних послуг в Україні, слід зосередити увагу та сконцентрувати зусилля на перспективних соціальних інноваціях у національному масштабі, які вимагають пошуку додаткових джерел (фінансових, економічних, матеріально-технічних, інформаційних та ін.) для розвитку соціальної сфери та системи соціальних послуг.

Процес такого реформування на місцевому рівні має починатися з визначення головного суб'єкта, відповідального за результативність проваджуваних реформ, до яких належать місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які виступають відповідно провідниками соціальної функції держави та виразниками інтересів громади.

Рисунок - Складові елементи механізму управління розвитком системи соціальних послуг в Україні

Отримання запланованого позитивного результату управлінської діяльності передбачає необхідність досягнення синергічного ефекту від зусиль усіх груп місцевих учасників процесу надання/отримання соціальних послуг: надавачів послуг - центри, служби, заклади та організації, зайняті наданням різних видів соціальних послуг; отримувачів послуг - місцеве населення - соціальні групи, що, відповідно до чинного законодавства України, мають право на набуття, отримання певних видів соціальних послуг, виплату заохочень, компенсацій, інших форм соціальної допомоги, та які впливають на розвиток системи, постійно оцінюючи її результативність, ефективність та кінцеву корисність; формують попит на послуги, визначаючи ключові вектори реформування та трансформації системи соціальних послуг;

господарюючі суб'єкти, діяльність яких формує економічний базис функціонування системи надання соціальних послуг та фінансування соціальної сфери у цілому за рахунок стягнення з них податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів; провайдери сфери соціальних послуг - обласні державні адміністрації, районні державні адміністрації, місцеві державні адміністрації, повноваження яких включають управління та координацію роботи системи надання соціальних послуг відповідної території.

Із позиції необхідності модернізації управлінського механізму регулювання системи соціальних послуг, доцільним є розроблення комплексу інноваційних засобів соціальної підтримки населення місцевими органами виконавчої влади (нетворкінг, он-лайн консультування, фасилітація, розвиток волонтерства, активізація дистанційного навчання та підвищення кваліфікації учасників ринку соціальних послуг).

Досягнення управлінської мети щодо формування ринку конкурентоспроможних та корисних соціальних послуг уможливлюється за рахунок прийняття та належного виконання комплексу відповідних управлінських рішень (рішення провайдерів системи соціальних послуг): бюджетно-податкових, організаційно-установчих, інвестиційних, нормотворчих, маркетингових та сертифікаційних. Удосконалений механізм реформування системи соціальних послуг покликаний забезпечувати реалізацію принципів управління та координації розвитку системи цих послуг в Україні за рахунок посилення відповідальності суб'єктів управління (провайдери, представники владних структур, відповідальні за забезпечення прав населення на отримання соціальних послуг), забезпечення системності процесів реформування, координованості дій учасників цих процесів, а також гнучкості самої системи.

Так, на окрему увагу заслуговують засоби та механізми, що дозволяють залучати до суспільно корисної роботи економічно “непродуктивні” категорії населення, зокрема, пенсіонерів, матерів, що перебувають у тимчасовій відпустці по догляду за дітьми, інвалідів та осіб з обмеженими трудовими можливостями, а також учасників і ветеранів АТО. Остання категорія має особливу цінність для надання соціальних послуг та різних видів соціальних допомог, зокрема, консультативно-психологічного характеру, для демобілізованих бійців АТО, поранених бійців, які проходять довготривале лікування, реабілітацію, відчувають труднощі соціалізації й адаптації до мирних умов та проблематичність пошуку прийнятної роботи через інвалідність або втрату працездатності.

Способи вирішення проблем таких категорій населення вже віднайдено іншими країнами. Зокрема, це створення медичних центрів спеціалізованої допомоги в районах з недостатньо високим рівнем розвитку соціальних служб (Італія); поширення мережі ресторанів, у яких працюють інваліди (Угорщина); впровадження “інноваційної концепції сухого миття автомобілів”, що передбачає створення робочих місць для працівників без професійної підготовки та інвалідів (Франція); відкриття кафе з наданням послуг батькам дітей, зокрема інвалідам, для одночасного їх відпочинку та навчання, розвитку дітей та догляду за малими дітьми (Угорщина); організацію навчання з використанням інноваційних цифрових інструментів та ігрових методів як для гіперактивних дітей, так і для тих, хто страждає аутизмом, а також неграмотних людей і емігрантів (Нідерланди); надання послуг культурного характеру національною мовою за місцем проживання, місцем отримання соціальних послуг (Румунія); функціонування он-лайн біржі доброчинних дій з оцінюванням і розрахунками відповідно життєздатності та потреб суб'єктів з точки зору бізнесу, де купуються та продаються віртуальні “акції” доброчинних дій (Велика Британія) [3, с. 188-189]. Та, не заперечуючи можливості та виключної доцільності впровадження цілого ряду подібних заходів на теренах України, що цілком відповідатиме логіці децентралізації владних повноважень щодо соціальної підтримки населення та заохочення найменш захищених соціальних груп до суспільно корисних робіт, вважаємо, що у своїй розрізненості вони не спричинять того важливого синергічного ефекту, що відбиватиме абсолютну ефективність роботи системи соціальних послуг. Для вирішення цього завдання потрібна системна робота у напрямку корегування ціннісних орієнтирів нації, законодавчих засад підтримки ідеї модернізації системи соціальних послуг і соціального захисту.

Очевидно, що як підсистема громадянського суспільства ринок соціальних послуг і процес його розвитку, окрім фінансово-економічних засад функціонування) також спирається на певні ціннісні орієнтири розвитку: власність, свобода вибору і дій, категорії права та договору. Перехідному періоду функціонування господарської системи країни, що характеризується низькою здатністю до протистояння кризовим явищам, властиве “різноманіття видів інституційних відносин, які постійно змінюються під впливом урядових і законодавчих структур різного рівня влади, які приймають не завжди обґрунтовані, суперечливі рішення, нормативи і стандарти” [1, с. 138]. У цих умовах формування самоврядними органами та місцевими органами виконавчої влади (“провайдери”) гармонійного середовища для розвитку ринку соціальних послуг виступає одним з чинників структуризації і стабілізації економічних та, відповідно, соціальних відносин на регіональному й місцевому рівні.

Інституційне поле формування такого середовища охоплює сферу ринкових інститутів, а також державних та комунальних інститутів, залучених до процесу надання соціальних послуг населенню. Воно формується в соціально-економічному середовищі території під впливом дії законодавчих, політичних та ринкових чинників. Ефективно функціонуючі у синергічній єдності зусиль щодо розвитку соціальної сфери, інститути сфери соціальних послуг сприяють розвитку ринкових засад в реформуванні даного сектору господарської діяльності території. Тому вектори розбудови та модернізації таких інститутів обумовлені перебігом трансформаційних процесів у національній та місцевій економіці, їх соціальним напрямом, в результаті яких якісним чином змінюється склад господарюючих суб'єктів, зміст соціальних послуг, що надаються ними, а також якість цих послуг.

Із огляду на це, роль місцевих органів виконавчої влади як провайдерів системи соціальних послуг полягає у розробленні механізмів узгодження суспільних інтересів, що відбивають прагнення усіх описаних інститутів (групи місцевих учасників процесу надання/отримання соціальних послуг) щодо реалізації власних потреб:

- ринкові та неринкові (державні та комунальні) інститути, що об'єднують надавачів соціальних послуг населенню - центри, служби, заклади та організації, які діють на комерційних, громадських або госпрозрахункових засадах з метою отримання прибутку від проведеної діяльності, наданих послуг та задоволення потреб споживачів у їх послугах;

- місцеве населення як отримувач соціальних послуг, що формує попит на послуги, визначаючи вектори трансформації системи соціальних послуг, прагнуть до максимізації соціальної корисності послуг, підвищення їхньої якості та кількості при зменшенні ринкової вартості;

- господарюючі суб'єкти, що формують інститут господарювання й утворення валового внутрішнього продукту регіону або окремої його території, що є базою фінансового забезпечення потреб соціальної сфери, прагнуть до зниження податкового навантаження на їх бізнес та отримання пільгових умов його ведення.

Відповідно узгодження інтересів грає ключову роль в успішному забезпеченні інституційної стійкості соціальної сфери та системи надання соціальних послуг. Оскільки ця сфера є, по суті, багатофакторною системою соціальних відносин між різними за формами, видами та напрямками діяльності інститутами, вона апріорі не може бути позбавлена протиріч, що виникають та неминуче виникатимуть у її межах з приводу різноспрямованості таких інтересів.

У цілому аспект узгодження інституційних інтересів у системі надання/отримання соціальних послуг можна представити чотирьох етапним процесом вирішення управлінських завдань щодо сприяння неупередженому саморозвитку соціальної сфери території крізь призму створення належних умов для продуктивної діяльності соціальних інститутів без шкоди для інтересів інших учасників системи. Відповідно, першим етапом є формування належних умов для розвитку господарської діяльності території, формування організаційно-правового поля для роботи центрів та організацій з надання соціальних послуг, забезпечення можливості їх ефективної взаємодії з метою досягнення спільної мети - розвитку соціальної сфери, надання якісних соціальних послуг населенню. Другим етапом є передбачення можливостей вирішення конфліктів інтересів сторін та забезпечення продуктивного соціального діалогу. Третім етапом, відповідно, стає завдання розроблення провайдерами механізмів планування соціальних результатів, представлення свого бачення результату реформування системи соціальних послуг та соціальної сфери у цілому, донесення його до всіх учасників цієї системи засобами та інструментами розповсюдження інформації. І, нарешті, четвертим етапом має стати розробка дієвого інструментарію досягнення соціально-економічного консенсусу інтересів з метою забезпечення сталого розвитку території, зокрема, його соціальної складової. децентралізація влада конкурентоспроможний інституціональний

В іншому ракурсі, з позиції необхідності формулювання стратегічних завдань щодо управління системою соціальних послуг, механізм управління процесами розвитку сфери соціальних послуг можна уявити комплексом інструментів та методів реалізації реформи соціальної сфери.

Вона супроводжується зміною системних характеристик та інституційних зв'язків під впливом ринкових (конкуренція на ринку соціальних послуг на основі якості та ціни; стимулювання інноваційного розвитку ринку соціальних послуг; врівноваження попиту і пропозиції на ринку соціальних послуг; регулювання ціноутворення на ринку соціальних послуг; мінімізація витрат на соціальні послуги) та соціальних факторів (формування традицій та правил поведінки на ринку соціальних послуг; посилення соціального партнерства, соціального патронажу; корегування моделі соціальної поведінки надавачів та отримувачів соціальних послуг; максимізація корисності соціальних послуг; формування та модернізація моделі соціальних комунікацій).

Основною метою впровадження такого механізму має виступати забезпечення стійкого розвитку соціальної сфери та системи надання соціальних послуг шляхом посилення її спроможності до адаптації до стабільно мінливих економічних, геополітичних, правових умов у межах моделі, що задовольняє потреби та відповідає очікуванням громади щодо якості та обсягу соціальних послуг.

Досягнення цієї мети уможливлюється за рахунок прийняття та належного виконання комплексу відповідних управлінських рішень (рішення провайдерів системи соціальних послуг): бюджетно-податкових, організаційно- установчих, інвестиційних, нормотворчих, маркетингових та сертифікаційних.

Реалізація такого підходу передбачає досягнення консенсусу інтересів та очікувань учасників ринку соціальних послуг, врівноваження ролі інституціональних елементів соціальної сфери. Це відбиває здатність системи соціальних послуг до відповідності економічним, соціальним, політичним та іншим умовам суспільного розвитку, здобуття визнання та підтримки не лише конкретними споживачами соціальної послуги, а й суспільством у цілому, а також бізнес-структурами, що забезпечують ринкову пропозицію соціальних послуг, рівного доступу до них різних груп населення.

Тому наведений механізм покликаний забезпечувати реалізацію принципів управління та координації розвитку системи соціальних послуг України за рахунок посилення відповідальності суб'єктів управління (провайдери, представники владних структур, відповідальні за забезпечення прав населення на отримання соціальних послуг), забезпечення системності процесів реформування, координованості дій учасників цих процесів, а також гнучкості самої системи.

Висновок

Доцільність застосування запропонованого підходу обумовлена його посиланням на сучасні методи управління: інноваційно-економічні, адміністративно-політичні, соціально-інформаційні та ін. [2, с. 16-17], а також використання наступних інструментів: стандартизації надання соціальних послуг населенню, державних або муніципальних замовлень, конкурсів і торгів, контрактів, цільових програм, субсидій, субвенцій, дотацій [1, с. 170-172], інших видів цільових допомог.

В умовах поширення децентралізації державного управління, місцевий рівень разом із його суб'єктами управління і координації (органи місцевого самоврядування) має стати не просто базовою, а провідною ланкою у системі відносин з приводу надання/отримання соціальних послуг.

Список використаної літератури

1. Радина О. И. Институционально-рыночный механизм управления развитием сферы социальных услуг региона : дис... д. э. н. : спец. 08.00.05 - Экономика и управление народным хозяйством / Оксана Ивановна Радина. - Ш. : ГОУВПО ЮРГУЭС, 2007. - 438 с.

2. Рамазанов С. К. Інноваційні технології антикризового управління економічними системами : монографія / С. К. Рамазанов Г. О. Надьон, О. П. Степаненко, Л. А. Тимашова / Під ред. проф. С. К. Рамазанова. - Луганськ - Київ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - 480 с.

3. Семикіна А. В. Підвищення конкурентоспроможності людського капіталу на основі соціальних інновацій : дис. ... к. е. н. : 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика / Анна Валеріївна Семикіна. - 2015. - К. : КНЕУ. - 296 с.

Анотація

У статті розглядаються механізми та інструменти реформування системи соціальних послуг, визначені методи реалізації реформи соціальної сфери в умовах децентралізації влади в Україні. Зроблено висновок, що умовах поширення децентралізації державного управління, місцевий рівень разом із його суб'єктами управління і координації (органи місцевого самоврядування) має стати не просто базовою, а провідною ланкою у системі відносин з приводу надання/отримання соціальних послуг.

Ключові слова: механізми реформування системи соціальних послуг, соціальна послуга, соціальна сфера, децентралізація.

В статье рассматриваются механизмы и инструменты реформирования системы социальных услуг, определены методы реализации реформы социальных услуг в условиях децентрализации власти в Украине. Сделан вывод, что в условиях поширення децентрализации государственного управления, местный уровень вместе с его субъектами управления и координації (органи місцевого самоврядування) має стати не просто базовою, а провідною ланкою у системі відносин з приводу надання/отримання соціальних послуг.

Ключевые слова: механизмы реформирования системы социальных услуг, социальная услуга, социальная сфера, децентрализация.

It is shown that in terms of providing the priority role of the government decentralization process the social reform becomes special relevance. In terms of the transfer of a substantial part of the powers of the state to lower levels of government, including the power to control the social sphere and accordingly provide certain social services, the state's role in regulating this sector will apparently significantly change in the coming years, take a new form and have a slightly different meaning. The author focuses on the facilities and mechanisms to engage in the socially useful work economically “unproductive” category of the population, in particular pensioners, mothers who are on temporary leave to care for children, the disabled and persons with limited employment opportunities, as well as participants and veterans ATO (anti-terroristic operation). The last category is of particular valuable for the provision of social services and various types of social assistance, including advisory and psychological support to demobilized fighters of ATO, wounded soldiers undergoing long-term treatment, rehabilitation, having difficulty socialization and adaptation to peaceful conditions and the difficulty of finding a suitable job due to disability. Foreign experience in this area is considered. The author emphasizes the need correction of values of the nation, the principles of legal support for the modernization of social services and social protection. It is proved that under current conditions the formation of self-governing bodies and local authorities (`providers') of harmonious environment for the development of the social services has been one of the factors of structuring and stabilizing economic and therefore social relationships at regional and local level. Institutional field of such an environment forming covers the area of market, state and municipal institutions involved in the social services providing.

Key words: mechanisms of social services reforming, social services, social sphere, decentralization.

Размещено на Allbest.ru