Номативно-правове забезпечення створення та використання електронних видань українськими бібліотеками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Номативно-правове забезпечення створення та використання електронних видань українськими бібліотеками

Каїді В.В.

Анотація

Розкривається діюча нормативно-правова база створення та використання електронних ресурсів бібліотеками; акцентується увага на способах захисту авторського права в Інтернеті.

Ключові слова: електронні ресурси, електронні бібліотеки, авторське право, способи захисту.

Інтенсивний розвиток інформаційних технологій та їх впровадження в діяльність бібліотек України сприяють створенню і використанню фондів електронних ресурсів, послуг з їх доставки та появі на їх основі нових бібліотечних продуктів та послуг. В контексті цього постають проблеми відповідності нормативно-правового забезпечення технологій створення та використання електронних видань українськими бібліотеками в межах зобов'язань бібліотеки з дотримання вимог чинного законодавства про авторське право та забезпечення прав користувачів на вільний доступ до інформації для задоволення своїх освітніх, наукових, професійних інтересів. Дані питання мають вирішуватися на законодавчому та організаційно-технологічному рівні й активно застосовуватися як бібліотеками, так й видавцями електронних продуктів.

Створення й використання електронних бібліотек пов'язане з новими відносинами між бібліотеками, видавцями та користувачами, які потребують правового регулювання, зокрема:

* з авторами й видавцями стосовно необхідності гарантованого постачання ними електронних видань до бібліотечних фондів, організації дистанційного доступу користувачів до електронних колекцій, забезпечення електронної доставки документів, реалізації проектів поцифровування та довготривалого зберігання електронних ресурсів. Ці відносини потребують вирішення комплексу складних економічних, технічних, організаційно-правових, технологічних питань, зокрема укладання угод з власниками авторських прав на електронні видання щодо умов і можливостей їх використання бібліотеками як засобу електронних комунікацій. З іншого боку, провідні наукові українські бібліотеки мають докладати зусилля для налагодження якісного постачання своїх фондів ОП електронних документів;

* з користувачами бібліотек - суб'єктами різних видів бібліотечно-інформаційного обслуговування первинними й вторинними електронними документами. Ці правовідносини мають два аспекти: необхідність виконання бібліотеками своїх функцій щодо задоволення різноманітних інформаційних потреб користувачів, надання їм можливостей пошуку й одержання інформації через використання електронних бібліотечних фондів, каталогів, картотек, баз даних, бібліотечних продуктів та послуг. Другий аспект стосується обов'язків бібліотек щодо дотримання вимог закону України «Про авторське право та суміжні права», який обмежує їх можливості стосовно генерування та використання повнотекстових баз даних, необхідності укладання ліцензій на право дистанційного доступу до них користувачів;

* з бібліотеками - учасницями корпоративних проектів стосовно розподілу обов'язків та ресурсів щодо виробництва електронних інформаційних продуктів і послуг, визначення умов їх спільного зберігання та використання [2].

Вирішення означених проблем потребує використання механізмів правового регулювання відносин між авторами, видавцями, бібліотеками та користувачами, що мають спонукати авторів до створення нових творів та розповсюджувати їх через існуючи комунікаційні каналии, зокрема видавництва та бібліотеки для задоволення інформаційних потреб всіх членів суспільства.

Бібліотека надає доступ до наступних видів електронних ресурсів: текстові, графічні, періодичні та неперіодичні видання, комп'ютерні програми, навчальні матеріали, мультимедійні продукти, різноманітні БД, в тому числі електронні каталоги. Правове регулювання використання означених видів електронних продуктів здійснюється відповідними пунктами закону України «Про авторське право та суміжні права». Серед іншого в даному нормативно-правовому акті зазначені механізми правового регулювання відносин між правовласниками електронних продуків та користувачами, процедури відтворення змісту цих ресурсів, але відсутніми є основні засади регулювання правовідносин, що виникають у процесі формування та надання в суспільне використання електронних бібліотечних фондів. Деякі правові аспекти діяльності бібліотеки в даному напрямку відображені в розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів» [4], зокрема зазначено, що права авторства і право власності на інформаційні ресурси, технології та засоби їх забезпечення можуть належати різним особам, котрі є розробниками засобів забезпечення автоматизованих інформаційних систем, баз і банків даних, їх мереж, інших інформаційних технологій. Бібліотека як власник інформаційної системи, технологій та засобів їх забезпечення зобов'язана захищати права їх авторів відповідно до законів України «Про авторське право і суміжні права» і «Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів».

Окремі аспекти діяльності бібліотек, виробників електронних ресурсів та користувачів в межах функціонування правового поля забезпечується Кримінальним кодексом України. Так, серед іншого означено злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж, за які передбачають покарання - неправомірний доступ до комп'ютерної інформації; створення, використання та поширення шкідливих програм чи технічних засобів; несанкціонований збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електроннообчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації; несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, котра має право доступу до неї. За дані злочени передбачена кримінальна відповідальність.

Формування, зберігання та надання доступу до фондів електронних видань у бібліотеках повинно здійснюватись у межах існуючих нормативно-правових актів: розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів» від 5 травня 2003р. № 259-р, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів» від 17 березня 2004 р. № 326, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека -- XXI» від 23 грудня 2009 р. № 1579-р, які регламентують форми та способи надання електронних видань у користування, сприяють покращення зберігання, налагодженню міжвідомчої взаємодії різних інформаційних установ, що функціонують у межах єдиного інформаційного простору.

Серед способів захисту авторського права й суміжних прав на електронні ресурси у мережі Інтернет можна назвати такі: ідентифікація об'єктів авторського права й суміжних прав - ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер); ISTC (Міжнародний стандартний код текстових творів, або стандарт ISO 21047, являє собою систему ідентифікації авторських творів у текстовому форматі); цифровий ідентифікатор DOI, який супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи таким чином простежити „долю” об'єкту в торговельному обігу; інші програмні коди, що уможливлюють виявити порушення цілісності твору під час неправильного його використання.

Сучасним засобом захисту електронних видань є: цифровий підпис, суть якого полягає в тому, що він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того чи іншого твору; система цифрових водяних знаків, вбудованих у твори (тексти, графічні зображення і т. п.) мережі; обмеження доступу до матеріалів (через авторизацію); застосування „цифрових конвертів”, що передбачають укладання угоди з власниками тих або інших ресурсів у мережі; використання методів криптографічного перетворення матеріалів, зокрема шифрування, що дозволяє обмежити або повністю унеможливити копіювання творів; методи антикопії [5].

У зарубіжних країнах набула поширення практика ліцензійних угод на вільне використання інформаційних ресурсів, що є засобом регулювання доступу до інформації в електронному середовищі. З цією метою розробляються спеціальні методичні рекомендації для бібліотек, у яких розписаний процес укладання таких угод [1]. При цьому в більшості провідних країн світу такими рекомендаціями передбачено широке використання електронних документів у бібліотеках, зокрема вільний і безплатний доступ до них усіх користувачів. Проте в деяких країнах існують певні обмеження, що стосуються цілей використання електронних видань (освітні, наукові інформаційні потреби), або спеціальні умови, зазначені в ліцензійних угодах бібліотек з авторами творів.

Впровадження системи ліцензійного доступу до електронних видань надає можливості використання електронних ресурсів з обмеженнями, які визначаються постачальниками ресурсів та бібліотекою. Для того щоб мінімізувати ризики несанкціонованного копіювання надання доступу до ресурсів й поширення їх через різноманітні канали зв'язку, постачальники і бібліотеки підписують договір, в якому прописані взаємні зобов'язання обох сторін на певний період. Таким чином, для бібліотек ліцензія стає головним документом, що фіксує умови користування електронним ресурсом. Задля попередження порушення умов договору бібліотека зобов'язується контролювати поведінку своїх користувачів, зокрема через: інформування про ліцензійні вимоги виробника електронниго видання; забезпечення доступу до ресурсу тільки авторизованих користувачів через захищену мережу; у разі виявлення порушень вжити заходів до порушника, проаналізувати причини і зробити все можливе, щоб вони не повторювалися. При цьому досить чітко в ліцензії прописуються заборонені форми використання електронних ліцензійних матеріалів, до яких відносяться: використання ліцензійних матеріалів в комерційних цілях; внесення будь-яких змін до вивантажених матеріалів, включаючи знаки копірайту, торгові марки та ін; масштабні вивантаження ліцензійних матеріалів, використання програм-роботів ; використання ліцензійних матеріалів для створення похідних продуктів, друкованих та електронних; систематичне поширення ліцензійних матеріалів серед неавторизованих користувачів [3].

Слід зазначити, що ніякого особливого правового регулювання роботи електронних бібліотек в Україні не існує, вони діють на підставі загальноукраїнського законодавства (ЗУ «Про бібліотечну справу», ЗУ «Про авторське право і суміжні права», Цивільного кодексу України).

електронний бібліотека ресурс фонд

використаних джерел

1. Баркова О. В. Фонд електронних документів [Електронний ресурс] / О. В. Баркова. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/eb/ep_inf.html. - Назва з титул. екрана.

2. Денисюк М. Інтелектуальна власність та Інтернет: нові можливості чи нові проблеми? / М. Денисюк // Інтелектуальна власність. - 2009. - № 6. - C. 9-12.

3. Литвинова Н. Н. Лицензии на доступ к сетевым удаленным ресурсам: продолжение темы / Н. Н. Литвинова // Научные и технические библиотеки. - 2010. - № 6. - C. 38-43.

4. Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Каб. Міністрів України від 5 трав. 2003 р. № 259-р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 18. - Ст. 864.

5. Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об'єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. - Режим доступу : http://sips.gov.ua/ua/recomnet.html. - Назва з титул. екрана.

Размещено на Allbest.ru