Правові засади обліку як методу фінансового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Запорізький національний університет" Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правові засади обліку як методу фінансового контролю

Тищенко Андрій Олексійович

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Гетманець Ольга Петрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри правового забезпечення господарської діяльності;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Чернадчук Віктор Дмитрович, Українська академія банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права;

кандидат юридичних наук Головашевич Олександр Олександрович, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, асистент кафедри фінансового права.

Захист відбудеться "21" січня 2014 року о "1000" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий "19" грудня 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Анотації

Тищенко А.О. Правові засади обліку як методу фінансового контролю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013. фінансовий правовий контроль

У дисертації визначено поняття та особливості обліку як методу фінансового контролю. З'ясовано сутність, особливості та завдання такого обліку, охарактеризовано його правові засади та види, уточнено систему органів (суб'єктів), які уповноважені здійснювати фінансовий контроль. Визначено об'єкти такого контролю та здійснено їх класифікацію. Уточнено форми та методи обліку як самостійного методу фінансового контролю. Виявлено прогалини та колізії в регулюванні відповідних правових відносин, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правових засад обліку як методу фінансового контролю.

Ключові слова: взаємодія, облік, правові засади, суб'єкт та об'єкт фінансового контролю, фінансовий контроль, форми та методи.

Тищенко А.А. Правовые основы учета как метода финансового контроля. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Диссертация посвящена анализу правовых основ учета как метода финансового контроля. Дано определение финансового контроля, под которым предложено понимать совокупность видов, форм и методов проверки законности и целесообразности осуществления финансовых операций и реализации на этой основе задач финансовой политики.

Проведён сравнительно-правовой анализ развития учета как метода финансового контроля в зарубежных странах, в частности: США, Германии, Франции, Италии, Российской Федерации. Доказано, что каждой стране присущи определённые различия, которые обусловлены национальными особенностями и факторами развития. Это проявляется, во-первых, в субъектах, осуществляющих контрольные функции, а следовательно, и использующих в своей деятельности учет как метод контроля, во-вторых, в содержании и особенностях проведения учёта.

Дальнейшее развитие получило понятие учета как метода финансового контроля, который определен как дополнительный метод финансового контроля, а именно такого его вида, как налоговый контроль, который заключается в формировании и ведении реестров обязанных лиц с целью получения информации о таких лицах для обеспечения возможности использования других методов налогового контроля за соблюдением налогового законодательства.

Сделан вывод о том, что субъектами финансово-контрольных правоотношений в сфере учёта обязанных лиц являются участники этих правоотношений, одна группа которых наделена контрольными полномочиями по учёту и определяется как контролирующие субъекты, а другая обязана стать на такой учёт и определяется как подконтрольные субъекты.

Отмечается, что особенности учёта физических лиц - субъектов финансового контроля определяются стадиями его осуществления, среди которых: 1) стадия постановки на учет физических лиц - субъектов финансового контроля, 2) стадия уточнения, корректировки сведений о физических лицах - субъектах финансового контроля, 3) стадия снятия с учета физических лиц - субъектов финансового контроля.

Уточнена система нормативно-правовых актов, которые являются ключевыми в реализации учета как метода финансового контроля и определяют формы и методы финансового контроля.

Акцентировано внимание на том, что учет недвижимого имущества как объекта финансового контроля следует рассматривать в непосредственной привязке к налогообложению. С целью проведения налогового контроля налогоплательщики подлежат регистрации или постановке на учет в органах Министерства доходов и сборов Украины по местонахождению юридических лиц, обособленных подразделений юридических лиц, месту жительства (основное место учёта), а также по месту расположения (регистрации) их подразделений, движимого и недвижимого имущества, объектов налогообложения или объектов, связанных с налогообложением или через которые осуществляется деятельность (неосновное место учета).

Сформулированы предложения по совершенствованию правовых основ учета как метода финансового контроля.

Ключевые слова: взаимодействие, учет, правовые основы, субъект и объект финансового контроля, финансовый контроль, формы и методы.

Tyschenko A. O. Legal bases of accounting as a method of financial control. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2013.

Dissertation defines notion and peculiarities of accounting as a method financial control. The work ascertains essence, peculiarities and tasks of such accounting, characterizes its legal bases and types, specifies system of organs (subjects), which maintain financial (fiscal) control. It also defines objects of such control and works out their classification. The dissertation specifies forms and methods of accounting as an independent method of financial control. The work identifies legal deficiencies and collisions in regulation of relevant legal relationship, formulates propositions for enhancement of legal bases of accounting as a method of financial control.

Key words: cooperation, accounting, legal bases, subject and object of financial control, financial control, forms and methods.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення та розвиток соціальної, правової держави в Україні та формування ринкових відносин супроводжуються ускладненням процесів у соціальній, економічній та політичній сферах суспільного розвитку. У реалізації адміністративних реформ значна роль відводиться як керівництву держави, так і її механізму, від якого вимагається організованість, чіткість та узгоджена взаємодія всіх його елементів. Важливе місце в забезпеченні цих вимог посідає фінансовий контроль. Він здійснюється на всіх стадіях фінансової діяльності, а саме під час формування, розподілу й використання публічних коштів. Ускладнення фінансової діяльності в період переходу до ринкових відносин тягне за собою значне розширення фінансового контролю.

Особливого значення в цьому контексті набуває виокремлення та дослідження обліку як виду фінансового контролю, оскільки на сьогодні існують певні проблеми як теоретичного, так і практичного характеру, вирішення яких сприятиме підвищенню ефективності останнього. До них, зокрема, слід віднести: наявність недостовірності інформації Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; невизначеність на законодавчому рівні єдиної форми документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно; правові колізії, які виникли внаслідок несвоєчасного оновлення нормативної бази; відсутність правових основ та алгоритму чіткої взаємодії контролюючих органів усіх ланок з метою виявлення, припинення та усунення правопорушень у сфері фінансового контролю.

Отже, необхідність зміни самого характеру і спрямування фінансового контролю, визначення правових засад обліку як методу фінансового контролю та підвищення ефективності роботи системи органів фінансового контролю, а також відсутність узгодженого юридичного забезпечення зумовлюють актуальність теми цього наукового дослідження, його теоретичне і практичне значення.

Слід відзначити, що питання правових засад обліку як методу фінансового контролю до сьогодні не знайшли свого належного висвітлення в наукових працях. Частково або в рамках більш широкої проблематики певні дослідження проводили О.Ф. Андрійко, М.П. Білуха, Н.С. Вітвицька, Л.К. Воронова, О.П. Гетманець, О.О. Головашевич, Ю.А. Данилевский, О.О. Дорошенко, М.В. Карасева, М.Р. Лучко, М.Я. Остап'юк, А.О. Монаєнко, Л.А. Савченко, В.Д. Чернадчук та інші науковці. Деякі вчені, наприклад М.В. Кустова, М.П. Кучерявенко, О.А. Ногіна, Н.О. Ольшанська, Д.В. Піддубна, В.О. Яговкіна, О.О. Яковенко, присвятили окремі свої праці особливостям контрольних правовідносин у податковій сфері. Проте комплексного підходу до постановки та вирішення проблем здійснення обліку як методу фінансового контролю юридичною наукою наразі не вироблено, а тому існує нагальна потреба у науковому пошуку в цьому напрямку.

Таким чином, потреба у диференціації норм права, що закладають підвалини правового регулювання обліку як методу фінансового контролю, з одного боку, та необхідність подальшого удосконалення останнього - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження обліку як методу фінансового контролю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22.02.1998 № 810/98; Державній цільовій науково-технічній та соціальній програмі "Наука в університетах" на 2008-2017 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1155; п. 5 розділу "Проблеми формування національної правової системи України" Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених 24.09.2010 загальними зборами Національної академії правових наук України.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 6.8, 6.9 Додатку 6, п. 7 Додатку 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених Наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, п. 13.24 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27.12.2010 (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичного осмислення наукових праць, присвячених аналізу проблем фінансового контролю, а також аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, відповідного зарубіжного досвіду правового забезпечення й організації діяльності суб'єктів фінансового контролю визначити місце, сутність та особливості обліку як методу фінансового контролю, виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання механізму реалізації останнього.

Зазначена мета зумовила вирішення таких основних завдань:

- з'ясувати становлення та розвиток методу фінансового контролю та визначити місце обліку як одного з його видів;

- охарактеризувати правові засади розвитку обліку в фінансовому контролі України та країнах Європи;

- визначити правове значення та зміст обліку у фінансово-контрольних відносинах;

- виокремити особливості організації обліку як методу фінансового контролю;

- з'ясувати правові засади обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю;

- охарактеризувати правові засади обліку юридичних осіб - суб'єктів фінансового контролю;

- визначити правові засади обліку в банківському контролі;

- розглянути особливості обліку рухомого та нерухомого майна як об'єкта фінансового контролю;

- визначити характерні риси землі як особливого об'єкта обліку у фінансово-контрольних відносинах;

- запропонувати шляхи вдосконалення правового регулювання обліку як методу фінансового контролю.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення обліку як методу фінансового контролю.

Предмет дослідження - правові засади обліку як методу фінансового контролю.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання, які дали можливість застосувати системний підхід при постановці, характеристиці та вирішенні наукових проблем.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема сутність термінів "фінансовий контроль", "облік" (підрозділ 1.1). Важливу роль у забезпеченні цілісності і повноти дослідження відіграв метод компаративного аналізу, який дозволив дослідити і порівняти специфіку функціонування і розвитку системи правового регулювання обліку у фінансовому контролі України та країнах Європи (підрозділ 1.2). Застосування порівняльно-правового методу дало можливість дослідити норми законодавчих та інших нормативно-правових актів, виявити їх недоліки, уточнити зміст та значення обліку як методу фінансового контролю (підрозділи 1.3, 1.4). Правові засади обліку фізичних та юридичних осіб - суб'єктів фінансового контролю аналізувалися за допомогою методів абстрагування та моделювання (підрозділи 2.1, 2.2). Метод системного аналізу та структурно-функціональний метод були використані для з'ясування розвитку правових засад обліку в банківському контролі (підрозділ 2.3). Звернення до формально-логічного методу наукового пізнання дало можливість сформулювати пропозиції та рекомендації з удосконалення правового регулювання обліку об'єктів фінансового контролю (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Документальний та статистичний методи дозволили визначити прогалини як в організаційному, так і в правовому забезпеченні обліку як методу фінансового контролю (розділи 2, 3).

Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі акти України, міжнародні акти, а також інші нормативно-правові акти, які визначають порядок здійснення обліку як методу фінансового контролю.

Під час проведення дослідження була використана також актуальна політико-правова публіцистика, присвячена даній проблематиці, спеціальна література із загальної теорії держави і права, конституційного права, фінансового та адміністративного права та ін.

Емпіричну основу дисертаційного дослідження склали статистичні матеріали та практика здійснення обліку як методу фінансового контролю.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень місця та особливостей обліку як методу фінансового контролю. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем:

вперше:

- визначено поняття обліку як методу фінансового контролю, який полягає у формуванні та веденні реєстрів зобов'язаних осіб з метою отримання інформації про них для забезпечення можливості використання інших методів фінансового контролю за дотриманням фінансового законодавства;

- правові основи здійснення обліку як методу фінансового контролю охарактеризовано у взаємозв'язку його мети і завдань; суб'єкта та об'єкта; механізму реалізації, форм і методів; механізму взаємодії й координації дій суб'єктів контролю між собою та з іншими органами держави;

- комплексно, з використанням сучасних методів пізнання і з урахуванням новітніх досягнень правової науки визначено особливості організації обліку як методу фінансового контролю;

удосконалено:

- сутність поняття фінансового контролю як сукупності видів, форм і методів перевірки законності й доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики; обґрунтовано, що фінансовий контроль пов'язаний з реалізацією фінансової політики як безпосередньо, так і через контроль за фінансовою діяльністю окремих суб'єктів;

- розуміння сутності обліку як методу фінансового контролю, який в оподаткуванні полягає в переведенні конкретних суб'єктів з одного стану в інший шляхом реєстрації як платників податків, зборів та інших обов'язкових платежів, перереєстрації, внесення змін до облікових справ, а також зняття з обліку в органі Міністерства доходів та зборів України або іншому уповноваженому органі із закріпленням їх на визначений час в одному з таких стабільних станів, із занесенням відповідної інформації у спеціальні реєстри;

- підходи до особливостей, що характеризують облікову діяльність суб'єктів фінансового контролю, під якою пропонується розуміти встановлену законодавством послідовність дій уповноважених органів щодо здійснення реєстрації, перереєстрації або зняття з реєстрації фізичних осіб, які підлягають обліку в цих органах, а також цих органів з ведення відповідних реєстрів;

- порядок реєстрації платників податків в органах державної реєстрації та органах Міністерства доходів та зборів України шляхом залучення представників останніх вже на першому етапі здійснення повноважень щодо обліку платників податків - на етапі прийняття та перевірки державним реєстратором документів, які подаються заявником для реєстрації суб'єкта господарювання;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика таких видів податкового обліку, як первинний та вторинний; перший визначено як облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер; другий - як облік, у ході якого платникові податків надається, крім первинного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору у встановленому законодавством порядку;

- виокремлення характерних ознак контрольно-податкових правовідносин у сфері обліку зобов'язаних осіб, до яких, зокрема, належать такі: а) вони є похідними від власне податкових; б) існують винятково у правовій формі; в) виникають між державою в особі уповноважених органів і підвладними суб'єктами; г) мають владно-зобов'язуючий характер; д) мають специфічне функціональне призначення, а саме спрямовані на забезпечення реєстрації платників податків (їх перереєстрації), зняття з обліку в органах Міністерства доходів та зборів та здійснення інших контрольних дій щодо обліку платників податків; е) процедурний характер, прямо передбачений законом;

- визначення трьох основних напрямків роботи в обліковій діяльності в оподаткуванні: 1) первинний облік зобов'язаних осіб, що поділяється на такі етапи: подача платником податків документів; перевірка документів (їх повного складу, відповідності інформації в них); формування облікової справи платника податків та внесення даних до Державного реєстру; 2) внесення змін до облікових даних (полягає у внесенні, за необхідності, змін до облікових даних); 3) зняття з обліку в органах Міністерства доходів та зборів України (полягає в тому, що в деяких випадках виникає необхідність у знятті особи з обліку в органах Міністерства доходів та зборів України).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері: основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики;

- у правотворчій та правозастосовчій діяльності: запропоновані в дисертації рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного та перспективного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності суб'єктів, які здійснюють фінансовий контроль (акт впровадження Головного управління Міндоходів України у Харківській області від 12.02.2013);

- у навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Фінансове право", "Податкове право" у вищих юридичних навчальних закладах, а також на курсах підвищення кваліфікації практичних працівників, при підготовці лекцій і навчальних посібників з досліджуваної проблематики (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.01.2013)

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: "Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави" (м. Харків, 2011 р.), "Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку" (м. Харків, 2012 р.), "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених" (м. Харків, 2012 р.), "Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі" (м. Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 193 сторінки. Список використаних джерел складається із 190 найменувань і займає 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні засади обліку як методу фінансового контролю" складається з чотирьох підрозділів, які присвячені загальній характеристиці видів методів фінансового контролю в цілому та обліку як різновиду методу фінансового контролю зокрема.

У підрозділі 1.1 "Історико-правовий аналіз видів методів фінансового контролю та обліку як різновиду методів фінансового контролю" на основі історичних фактів робиться висновок про те, що фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Аналіз історичних етапів становлення та розвитку методів фінансового контролю надав можливість виокремити такі етапи його розвитку на території України: 1) період Київської Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; 2) період перебування українських земель у складі Росії; 3) період СРСР; 4) сучасний період - формування власної національної фінансової системи.

З метою окреслення місця обліку в системі методів фінансового контролю проаналізовано зміст категорії "фінансовий контроль". Аналіз існуючих поглядів учених та критичний підхід до запропонованих категорій дав можливість надати власне визначення та зробити відповідні висновки. Так, фінансовий контроль розглядається: по-перше, як діяльність; по-друге, як функція управління; по-третє, як процес. Але, незважаючи на різнобічність трактування даного поняття, спільним для всіх напрямів є наявність суб'єкта контролю, тобто державних органів чи недержавних організацій, наділених відповідними повноваженнями; об'єкта контролю - грошових коштів, матеріальних, трудових та інших ресурсів та операцій з ними, тобто фінансової діяльності підприємств, установ та організацій; мети контролю, яка полягає в перевірці дотримання законодавства у сфері фінансової, бюджетної, податкової, кредитної, розрахункової і касової дисципліни; чітко встановленої процедури його здійснення залежно від виду останнього.

На підставі аналізу думок науковців у досліджуваній сфері було виокремлено такі методи фінансового контролю: ревізія; перевірка; аналіз; обстеження; оцінка; розслідування; інвентаризація; облік; аудит та вивчення.

Доведено, що облік розглядається як один із методів фінансового контролю, який є основою останнього, виконує забезпечувальну функцію і на підґрунті якого застосовуються інші методи фінансового контролю.

У підрозділі 1.2 "Порівняльно-правовий аналіз розвитку обліку в фінансовому контролі України та країнах Європи" зазначено, що початком розвитку обліку у фінансовому контролі України можна вважати податкове законодавство, оскільки саме в останньому дається його визначення та визначається його процедура. Доведено, що облік як додатковий метод фінансового контролю, а саме такого його виду, як податковий контроль, полягає у формуванні та веденні реєстрів зобов'язаних осіб з метою отримання інформації про таких осіб для забезпечення можливості використання інших методів податкового контролю за дотриманням податкового законодавства.

Проведено порівняльно-правовий аналіз розвитку обліку як методу фінансового контролю в зарубіжних країнах, зокрема: США, Німеччині, Франції, Італії, Російській Федерації. Доведено, що кожній країні властиві певні відмінності, які обумовлені національними особливостями й факторами розвитку. Це проявляється, по-перше, в суб'єктах, які здійснюють контрольні функції, а отже, і використовують у своїй діяльності облік як метод контролю, по-друге, в змісті та особливостях проведення обліку.

У підрозділі 1.3 "Правове значення та зміст обліку у фінансово-контрольних відносинах" проаналізовано погляди вчених на сутність обліку у фінансово-контрольних відносинах, який полягає у переведенні конкретних суб'єктів з одного стану в інший шляхом реєстрації як платників податків, перереєстрації, внесення змін до облікових справ, а також зняття з обліку в органі Міністерства доходів та зборів України із закріпленням їх на визначений час в одному з таких стабільних станів, із занесенням відповідної інформації у певні реєстри.

Визначена структура та особливості зазначених правовідносин. Обґрунтовано поділ суб'єктів фінансово-контрольних правовідносин на дві групи: 1) контролюючі суб'єкти, які, у свою чергу, поділяються на основних та допоміжних; 2) підконтрольні суб'єкти.

Доведено, що зміст фінансово-контрольних відносин являє собою сукупність прав та обов'язків підконтрольного та контролюючого суб'єктів щодо постановки на облік в органі Міністерства доходів та зборів України підконтрольного суб'єкта. При цьому основним положенням у цих правовідносинах є те, що обов'язку підконтрольного суб'єкта стати на облік в органі Міністерства доходів та зборів України кореспондує право контролюючого органа вимагати своєчасності такої постановки.

Відзначено, що правове значення обліку полягає в тому, що він є основою, на якій будуються відносини між зобов'язаною особою та контролюючим органом. У результаті обліку контролюючі органи отримують усю необхідну інформацію для застосування інших методів фінансового контролю.

У підрозділі 1.4 "Правові особливості організації обліку як методу фінансового контролю" проаналізовано нормативно-правові акти, які визначають основні положення та порядок проведення обліку як методу фінансового контролю. На підставі позицій науковців облік як метод фінансового контролю був поділений на первинний і вторинний.

Зазначається, що первинний - це податковий облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний - це податковий облік, у ході якого платникові податків надається, крім первинного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору у встановленому законодавством порядку. Доведено, що організація здійснення вторинного обліку, тобто обліку платників податку на додану вартість, ґрунтується на основних принципах первинного. Визначено підстави та процедури здійснення обліку як методу фінансового контролю.

Обґрунтовано також наявність двох факторів, що визначають правові особливості організації обліку, серед яких: 1) вид підконтрольного суб'єкта; 2) вид податку або податкового режиму.

Розділ 2 "Правові засади обліку суб'єктів фінансового контролю" присвячено аналізу нормативно-правових актів, які регулюють облік фізичних та юридичних осіб - суб'єктів фінансового контролю, встановленню підстав поділу суб'єктів фінансового контролю, уточненню правової основи обліку в банківському контролі.

У підрозділі 2.1 "Правові засади обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю" здійснено аналіз нормативно-правової бази, яка регулює діяльність органів, що здійснюють облік фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю, уточнено перелік таких органів, коло їх повноважень. До органів, які здійснюють загальний державний контроль, згідно з чинним законодавством віднесені органи Міністерства доходів та зборів України, Пенсійний фонд України та ін.

Доведено, що облік фізичних осіб як метод фінансового контролю використовується на стадіях мобілізації, розподілу та використання грошових фондів.

Окремо розглянуто питання особливостей обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю, що визначаються стадіями його здійснення. До них віднесені: 1) стадія постановки на облік фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю; 2) стадія уточнення, корегування відомостей про фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю; 3) стадія зняття з обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю. Доведено, що складовими обліку є: реєстрація; аналітика; створення інформаційної бази.

У підрозділі 2.2 "Правові засади обліку юридичних осіб - суб'єктів фінансового контролю" проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують порядок здійснення обліку юридичних осіб як суб'єктів фінансового контролю, та визначено коло органів, які здійснюють облік таких осіб. Особлива увага приділена процедурі фіксації даних в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Розкрито можливість подальшого використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з метою обліку юридичних осіб - суб'єктів фінансового контролю органами державної статистики, органами міністерства доходів та зборів України, Пенсійного фонду України, фондами соціального страхування на основі Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У підрозділі 2.3 "Правові засади обліку в банківському контролі" звернено увагу, передусім, на те, що функціонування банківської системи можливе лише за умови належного здійснення фінансового контролю, різновидом якого є банківський контроль. Обґрунтовано, що банківський контроль здійснюється Національним банком України, органами публічної влади, які наділені відповідними повноваженнями.

Доведено, що облік в банківському контролі являє собою встановлену законодавством послідовність дій НБУ та комерційних банків щодо здійснення реєстрації, перереєстрації або зняття з реєстрації суб'єктів та об'єктів, які підлягають обліку в цих банках, а також діяльність НБУ та комерційних банків з ведення відповідних реєстрів. Обліком у банківському контролі є дії НБУ, комерційних банків та підконтрольних суб'єктів, які надають певні відомості для здійснення обліку. Доведено, що видами облікової діяльності в банківському контролі є: 1) створення та ліквідація банків; 2) бухгалтерський облік; 3) податковий облік; 4) спеціальні обліки ("Реєстр позичальників") тощо

Запропоновано поділяти облік у банківському контролі на такі стадії: 1) постановка на облік суб'єктів та об'єктів, які підлягають обліку; 2) уточнення, корегування відомостей про суб'єктів та об'єктів, які підлягають обліку; 3) зняття з обліку суб'єктів та об'єктів, які підлягають обліку.

Розділ 3 "Правові засади обліку об'єктів фінансового контролю" присвячено аналізу нормативно-правових актів, які регулюють облік рухомого та нерухомого майна, а також землі як особливого об'єкта обліку у фінансово-контрольних відносинах.

У підрозділі 3.1 "Облік нерухомого майна як об'єкта фінансового контролю" доведено, що основною метою обліку нерухомого майна як об'єкта фінансового контролю, враховуючи наповнення новим змістом відносин власності, є правові гарантії здійснення та захисту права власності та оподаткування, що кардинально відрізняється від обліку, що діяв у радянські часи, метою якого було відображення технічних характеристик об'єктів житлової нерухомості тощо. Обґрунтовується, що облік нерухомого майна використовується для визначення платника податку та бази оподаткування, тобто є необхідною передумовою для податкового обліку тощо.

Запропоновано облік нерухомого майна як об'єкт фінансового контролю розглядати у безпосередній прив'язці до оподаткування: з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах Міністерства доходів та зборів України служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Наголошено на недоліках, які стали очевидними в процесі проведення реформ, котрі пов'язані з обліком речових прав на нерухоме майно, та запропоновані шляхи їх подолання.

У підрозділі 3.2 "Земля як особливий об'єкт обліку у фінансово-контрольних відносинах" проаналізовані нормативно-правові акти, які визначають процедури обліку землі як особливого об'єкта фінансового контролю. Особливу увагу приділено повноваженням органа публічної влади щодо формування та ведення обліку землі тощо.

Відзначено, що метою обліку землі у фінансово-контрольних відносинах є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою справляння плати за землю і проведення оцінки землі.

Обґрунтовано, що наявна система обліку земельних ресурсів України є необхідною передумовою для здійснення податкового обліку та містить безліч неврегульованих питань як правового, так і організаційного характеру, розв'язання яких повинно стати необхідною умовою побудови України як правої, демократичної та європейської держави.

У підрозділі 3.3 "Облік рухомого майна як об'єкта фінансового контролю" відзначено, що сьогодні система державної реєстрації прав на рухоме майно та їх обмежень перебуває у стадії становлення. Сьогодні все ще продовжує діяти низка нормативно-правових актів, які не враховують Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Акцентовано увагу на тому, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Цивільний кодекс України не встановлює такого суб'єкта права приватної власності, як фізична особа - підприємець. Тому при продажу фізичною особою рухомого майна застосовуються норми Податкового кодексу України.

Вказано на прогалини в законодавстві, яке регулює суспільні відносини, що виникають із приводу обліку рухомого майна як об'єкта фінансового контролю. На основі аналізу цього законодавства та практики його реалізації запропоновано шляхи подолання існуючих прогалин та суперечностей.

Висновки

У дисертації викладено науково-теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей обліку як методу фінансового контролю, вироблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання фінансово-контрольних відносин.

1. Доведено, що фінансовий контроль здійснюється на всіх напрямах фінансової діяльності держави та уповноважених суб'єктів, а саме під час формування, розподілу й використання фінансових коштів. Ускладнення фінансової діяльності в період переходу до ринкових відносин тягне за собою значне розширення фінансового контролю. Фінансовому контролю підлягають усі підприємства, організації, установи будь-якої форми власності і будь-яких організаційно-правових форм діяльності. Саме проведення фінансового контролю не тільки виявляє недоліки в конкретній установі, а й допомагає усунути їх та сприяє прийняттю досконаліших управлінських рішень.

2. Звертається увага на те, що розвиток обліку як методу фінансового контролю в Україні, безумовно, ґрунтувався на досвіді інших розвинутих країн світу. Однак кожній країні властиві певні відмінності, які обумовлені національними особливостями й факторами розвитку. Це проявляється, по-перше, в суб'єктах, які здійснюють контрольні функції, а отже, і використовують у своїй діяльності облік як метод контролю, по-друге, у змісті та особливостях проведення обліку.

3. Зроблено висновок про те, що суб'єктами фінансово-контрольних правовідносин у сфері обліку зобов'язаних осіб є учасники цих правовідносин, одна група яких наділена контрольними повноваженнями щодо обліку і визначається як контролюючі суб'єкти, а інша має обов'язок стати на такий облік і визначається як підконтрольні суб'єкти.

4. Акцентується увага на тому, що підконтрольні суб'єкти, крім обов'язків, мають також права, які пов'язані з можливістю виконання вказаних обов'язків та можливістю оскарження дій контролюючих суб'єктів. Правові статуси підконтрольних та контролюючих суб'єктів у сфері обліку зобов'язаних осіб взаємозалежні, оскільки право одного тягне виникнення обов'язку в іншого і навпаки.

5. Обґрунтовано, що правове значення обліку полягає в тому, що він є основою, на якій будуються відносини між зобов'язаною особою та контролюючим органом. У результаті обліку контролюючі органи отримують усю необхідну інформацію для застосування інших методів фінансового контролю.

6. Зазначається, що сутність обліку полягає в тому, що він є специфічним фінансово-контрольним методом, який застосовується здебільшого в діяльності контролюючих органів при здійсненні реєстрації суб'єктів контролю (наприклад, платників податків) або в інших випадках, визначених чинним законодавством. Він не обмежується виключно реєстраційною роботою, а включає також аналітику і створення інформаційної бази.

7. Наголошується на тому, що особливості обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю визначаються стадіями його здійснення, серед яких: 1) стадія постановки на облік фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю; 2) стадія уточнення, корегування відомостей про фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю; 3) стадія зняття з обліку фізичних осіб - суб'єктів фінансового контролю.

8. Метою обліку платників податків запропоновано вважати встановлення та закріплення вичерпного кола осіб, які відповідають вимогам платника податків згідно з чинним законодавством та на яких державою покладено обов'язок здійснювати облік доходів та майна, що є об'єктом оподаткування.

9. Аргументовано, що облік фізичних осіб в Україні здійснюється за допомогою Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування. Зазначена система не тільки сприяє координації діяльності та злагодженій роботі зацікавлених органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі здійснення обліку суб'єктами фінансового контролю, а й надає можливість проводити моніторинг та аналіз динаміки міграційних та демографічних процесів, інформаційно-аналітичне забезпечення державного управління у правовій і соціальній сфері.

10. Звертається увага на те, що облік у банківському контролі являє собою встановлену законодавством послідовність дій НБУ та комерційних банків щодо здійснення реєстрації, перереєстрації або зняття з реєстрації суб'єктів та об'єктів, які підлягають обліку в цих банках, а також діяльність НБУ та комерційних банків з ведення відповідних реєстрів. Обліком у банківському контролі є дії НБУ, комерційних банків та підконтрольних суб'єктів, які надають певні відомості для здійснення обліку.

11. Доведено, що на сьогодні система державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно та їх обмежень перебуває у стадії становлення. Це підтверджується низкою недоліків правового регулювання досліджуваного питання, що зумовлено відставанням законодавства від розвитку досліджуваної сфери. Удосконалення законодавства в досліджуваній галузі можна досягти шляхом внесення до нього певних змін та доповнень:

– аналіз чинних нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають із приводу обліку як методу фінансового контролю, свідчить, що форм документів, котрі посвідчують права на нерухоме майно, на сьогодні існує декілька - як за формою, так і за суб'єктом видачі. Єдиної форми документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, законодавчо не визначено. Найдоцільнішим шляхом удосконалення існуючої системи документообігу щодо нерухомого майна та прав на нього є створення документу (свідоцтва) єдиного зразка, за яким би виникало право на нерухоме майно та реєструвалося в єдиному державному реєстрі;

– не викликає сумніву важливість питання щодо забезпечення достовірності інформації Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб. Вирішенням цієї проблеми також може стати залучення представників органів Міністерства доходів та зборів України вже на першому етапі здійснення повноважень щодо обліку платників податків - на етапі прийняття та перевірки державним реєстратором документів, які подаються заявником для реєстрації суб'єкта господарювання;

– чинне законодавство вже зараз передбачає можливість витребування органами, які здійснюють фінансовий (податковий) контроль, облікової інформації про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов'язковим зазначенням повних даних про таку особу (прізвище, ім'я, по батькові, номер та серія паспорта, рік народження, місце проживання тощо) та відомостей про майно (нерухоме, рухоме, кошти тощо), отримане за спадком, від нотаріусів. Відтак постає питання про можливість нотаріусів надати інформацію (відомості) про об'єкт нерухомого майна. У такій ситуації доречним є відтермінування дії вказаного вище положення Податкового кодексу України до моменту, коли запрацює єдина база обліку об'єктів нерухомості.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Тищенко А.О. Історико-правовий аналіз видів методів фінансового контролю та обліку як різновиду методів фінансового контролю / А.О. Тищенко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 4 (64). - С. 265-271.

2. Тищенко А.О. Облік нерухомого майна як об'єкта фінансового контролю / А.О. Тищенко // Право та державне управління. - 2012. - №4. - С. 142-145.

3. Тищенко А.О. Правові основи організації обліку як методу фінансового контролю // Форум права. 2012. - № 4. - С. 904-907 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://arhive.nbuv.gov.uа./ e-journals/FP/2012-4?12taomfk.pdf.

4. Тищенко А.О. Правові засади обліку юридичних осіб як суб'єктів фінансового контролю / А.О. Тищенко // Право і безпека. - 2012. - № 5 (47). - С. 105-110.

5. Тищенко А.О. Правові засади обліку в банківському контролі / А.О. Тищенко // Вісник Запорізького національного університету. Серія "Юридичні науки". - 2013. - № 1. - Частина ІІ. - С. 208-214.

6. Тищенко А.О. Правові засади обліку в фінансовому контролі / А.О. Тищенко // Вісник Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. - 2013. - Випуск 8. - С. 249-251.

7. Тищенко А.А. Сравнительно-правовой анализ формирования учета в финансовом контроле Украины и странах Европы / А.А. Тищенко // Научный журнал "Человек" : преступление и наказание. - 2013. - № 3 (83). - С. 14-18.

8. Тищенко А.О. Щодо сутності фінансового контролю та його методів / А.О. Тищенко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 травня 2012 р.). - Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2012. - С. 85-87.

9. Тищенко А.О. До проблеми використання досвіду Європейських держав у сфері податкового контролю / А.О. Тищенко // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України; Харківський нац. ун-т внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. - Х. : ХНУВС, 2012. - С. 651-652.

10. Тищенко А.О. Правові засади обліку / А.О. Тищенко // Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании: материалы международной науч.-практ. конф. : сб. науч. трудов SWorld. - О., 2012. - Т. 36. - Вип. 4. - С. 83-88.

11. Тищенко А.О. Правове регулювання обліку як методу банківського контролю // А. О.Тищенко // Актуальні проблеми сучасного адміністративного права: матеріали круглого столу, 22 березня 2013 р. / за ред. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: КПУ, 2013. - С. 221-223.

Размещено на Allbest.ru

...