Адміністративно-правові засади управління об’єктами державної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади управління об'єктами державної власності в Україні

Джарти Вікторія Василівна

Запоріжжя - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Мельник Роман Сергійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри адміністративного права;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Мосьондз Сергій Олександрович,

Університет сучасних знань,

проректор з навчально-методичної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент

Лученко Дмитро Валентинович,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,

доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться «11» грудня 2014 року о «1300» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «10» листопада 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П. С. Лютіков

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наразі в державній власності перебуває значна кількість різноманітних об'єктів. Станом на кінець 2013 р. в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності було обліковано: 26,1 тис. юридичних осіб, що діють виключно на основі державної власності; 573 господарські організації з корпоративними правами держави; понад 1 млн. об'єктів державного майна, а саме: 711,0 тис. об'єктів нерухомого майна державних підприємств, установ, організацій; 410,8 тис. об'єктів державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації, але залишилося на їх балансі; 32,9 тис. об'єктів державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося на їх балансі.

Необхідність існування названих об'єктів пов'язана з багатьма причинами, починаючи від забезпечення обороноздатності країни і закінчуючи виконанням державою покладених на неї соціальних функцій. Безперечно, об'єкти державної власності складають матеріальне підґрунтя для функціонування Української держави, котре має бути достатнім, тобто узгоджуватися з реальними потребами та вимогами сьогодення. Досягнути вказаної мети неможливо без організації належного й ефективного управління такими об'єктами, а це потребує нормативного забезпечення порядку управління об'єктами державної власності та діяльності суб'єктів, які фахово реалізовували б відповідні управлінські функції.

В Україні протягом останніх років йшла доволі активна робота, спрямована на розбудову правових і організаційних засад управління об'єктами державної власності. Про це свідчить, наприклад, прийняття законів України «Про управління об'єктами державної власності», «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», а також започаткування функціонування Фонду державного майна України, державних холдингових компаній і т. п. Однак проведену в цій сфері роботу все ще не можна вважати достатньою, позаяк досі немає належного науково-теоретичного обґрунтування інституту управління об'єктами державної власності. Як наслідок, правотворча й організаційна робота в названій сфері проводиться нерідко безсистемно і поверхово, без урахування довгострокових перспектив.

Задля зміни ситуації, що склалася, необхідним уявляється проведення низки спеціальних наукових досліджень, спрямованих на вирішення питання про юридичну природу інституту управління об'єктами державної власності; суб'єктний склад учасників названих управлінських відносин та їх правовий статус; види та особливості окремих видів об'єктів державної власності; механізми (процедури) управління об'єктами державної власності тощо.

Отже, потреба в подальшому виробленні й систематизації норм права, що мають закласти підвалини державного управління об'єктами державної власності, з одного боку, та необхідність удосконалення адміністративно-правового механізму управління такими об'єктами - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засад управління об'єктами державної власності в Україні.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження сформульована відповідно до вимог Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», розділу «Дерегуляція й розвиток підприємництва» Програми економічних реформ на 2010?2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженої Указом Президента України від 12 березня 2013 р. №128/2013, пунктів 4, 6 розділу «Правове забезпечення державного будівництва, розвитку політичної системи та місцевого самоврядування» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011?2015 рр., затверджених 24 вересня 2010 р. загальними зборами Національної академії правових наук України, а також планів науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема № 11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер 0111U008337 «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти»).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародних актів, відповідних підзаконних нормативно-правових актів, критичного опрацювання вітчизняних і зарубіжних сучасних наукових теорій, практики діяльності органів державного управління розкрити сутність, основні риси та юридичну природу державного управління об'єктами державної власності, надати науково обґрунтовані рекомендації з досліджуваних питань.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких дослідницьких задач:

? розкрити адміністративно-правовий характер управління об'єктами державної власності;

? визначити поняття, сутність та види об'єктів державної власності в Україні;

? з'ясувати нормативно-правові засади управління об'єктами державної власності; управління державний власність

? охарактеризувати систему нормативних актів з питань управління об'єктами державної власності та проблеми їх систематизації;

? окреслити сутність і зміст адміністративно-правового механізму управління об'єктами державної власності в Україні;

? встановити суб'єктів управління об'єктами державної власності в Україні та з'ясувати їх адміністративно-правовий статус;

? розкрити сутність і зміст адміністративно-правових інструментів управління об'єктами державної власності в Україні;

? охарактеризувати адміністративно-правові відносини в контексті механізму управління об'єктами державної власності в Україні;

? надати пропозиції щодо вдосконалення нормативного й організаційного забезпечення управління об'єктами державної власності в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління об'єктами державної власності.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади управління об'єктами державної власності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, з'ясовано сутність термінів «управління», «державна власність», «власність Українського народу», «комунальна власність», «публічне майно» (підрозділи 1.1, 1.2). Системний метод застосовано при визначенні нормативних засад управління об'єктами державної власності та системи нормативних актів з питань управління об'єктами державної власності (підрозділи 1.3, 1.4). Аналіз і синтез використано для характеристики адміністративно-правових відносин, що виникають у сфері управління об'єктами державної власності (підрозділ 2.4). За допомогою методу групування та структурно-логічного методу з'ясовано коло суб'єктів управління об'єктами державної власності (підрозділ 2.2). Системно-структурний метод дав змогу охарактеризувати окремі адміністративно-правові інструменти управління об'єктами державної власності в Україні (підрозділ 2.3). Статистичний метод використано для ілюстрації позитивних аспектів та прогалин у правовому регулюванні процесу управління об'єктами державної власності в Україні (розділи 1, 2).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, законодавчі акти України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, а також інших органів державної влади, рішення Конституційного Суду України, а також рішення судів загальної юрисдикції, спрямовані на регулювання організації та реалізації управління об'єктами державної власності.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суб'єктів державного управління об'єктами державної власності, правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці в галузі загальної теорії держави та права, конституційного права, теорії управління, адміністративного права, написані такими вченими, як В. Б. Авер'янов, Н. О. Армаш, Ю. П. Битяк, В. М. Бевзенко, О. П. Гетманець, С. П. Головатий, М. І. Козюбра, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Копейчиков, Т. М. Кравцова, Р. О. Куйбіда, Д. В. Лученко, В. Я. Малиновський, Р. В. Миронюк, Р. С. Мельник, С. О. Мосьондз, Н. Р. Нижник, Є. В. Петров, О. П. Рябченко, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, Н. В. Янюк та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням, в якому комплексно, з використанням необхідних методів пізнання, здобутків вітчизняної і зарубіжної юридичної науки окреслено теоретичні та практичні проблеми організації й реалізації управління об'єктами державної власності та сформульовано шляхи їх вирішення. За результатами дослідження обґрунтовано нові концептуальні теоретичні та прикладні положення й висновки:

вперше:

? доведено необхідність запровадження подвійної конструкції державної власності, у змісті якої має бути виділена: публічно-правова державна власність та приватноправова державна власність. Об'єкти публічно-правової державної власності слугують безпосередньому виконанню функцій (завдань), покладених на того або іншого суб'єкта державного управління. Об'єкти приватноправової державної власності забезпечують участь держави поряд з іншими суб'єктами господарювання в економічній діяльності, спрямованій на отримання прибутку;

? обґрунтовано потребу виділити всю сукупність норм адміністративного права, що визначають порядок організації та здійснення управління об'єктами державної власності, в окрему підгалузь адміністративно-господарського права - адміністративно-майнове право;

? виділено окремі класифікаційні групи актів-планів: інформаційні плани містять розрахунки, статичні показники тощо; обов'язкові плани містять обов'язкові для виконання положення, що можуть адресуватися як суб'єктам публічного, так і суб'єктам приватного права; квазіобов'язкові плани включають положення, які орієнтують відповідних суб'єктів на певну поведінку, проте вона досягається не шляхом примусу чи наказу, а через створення сприятливих або несприятливих умов для таких суб'єктів (наприклад, зниження податкового навантаження);

удосконалено:

? змістове наповнення публічно-правової державної власності, елементами якої визнано: публічні речі загального користування; публічні речі спеціального користування; публічні речі, що перебувають у розпорядженні державних установ та організацій; службові речі; грошові кошти; корпоративні права держави; публічну інформацію;

? перелік ознак адміністративного акта (офіційний характер адміністративного акта; базування адміністративного акта на нормах адміністративного права; конкретно-індивідуальний характер адміністративного акта; зовнішня дія адміністративного акта; обмеженість терміну дії адміністративного акта);

? розуміння принципу законності, в змісті якого виділено два підпринципи: принцип юридичної вищості закону (орієнтує публічну адміністрацію на те, що основою її діяльності мають бути насамперед законодавчі акти - Конституція України, закони України та міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України) та принцип заснованості на законі (зобов'язує публічну адміністрацію діяти лише у визначених законом межах);

? перелік ознак адміністративного договору. Договір буде вважатися адміністративним договором, у разі якщо: його укладено на підставі та на виконання норм адміністративного права; він містить у собі обов'язок щодо видання адміністративного акта або реалізації владно-управлінської дії; договір стосується публічно-правових обов'язків або прав приватних осіб;

дістали подальшого розвитку:

? концепція предмета адміністративного права за рахунок включення до змісту останнього «усічених» адміністративно-правових відносин, тобто таких, об'єктом яких є не фізичні чи юридичні особи, а об'єкти державної власності;

? обґрунтування думки про невиправданість та недоцільність уведення в юридичний обіг категорії «суб'єкт владних повноважень» з огляду на те, що: по-перше, за своїми змістовними характеристиками названа категорія повністю співпадає з поняттям «суб'єкт публічного управління»; по-друге, термін «суб'єкт владних повноважень», оскільки в його складі міститься прикметник «владний», не може охопити собою абсолютно всіх суб'єктів, задіяних у реалізації публічної влади;

? рекомендації щодо уточнення правового статусу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, зокрема, запропоновано визначити останнє як центральний та єдиний суб'єкт, відповідальний за управління корпоративними правами держави;

? змістові характеристики інституту інструментів діяльності суб'єктів державного управління об'єктами державної власності, у складі якого виділено два блоки: публічно-правовий та приватноправовий, в основі котрих лежать норми публічного (адміністративного) та приватного (цивільного, господарського) права;

? рекомендації щодо вдосконалення чинних і прийняття нових нормативних актів з питань управління об'єктами державної власності, зокрема, запропоновано: закріпити за громадянами України право не лише вимагати в судовому порядку відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод, але й право вимагати розірвання відповідних договорів, предметом яких є користування водними ресурсами; прийняти Закон України «Про правовий статус об'єктів права власності Українського народу».

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:

? науково-дослідній сфері - для подальших досліджень інституту державного управління об'єктами державної власності (акт впровадження Університету сучасних знань від 02.09.2014);

? правотворчості - для вдосконалення чинних і розробки нових нормативних актів з питань регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері управління об'єктами державної власності (акти впровадження Комітету з питань інформатизації та інформаційної політики Верховної Ради України від 10.06.2014; Комітету з економічної політики Верховної Ради України від 05.08.2014);

? правозастосуванні - для підвищення ефективності діяльності суб'єктів державного управління, пов'язаної з управлінням об'єктами державної власності;

? навчальному процесі - для підготовки лекцій, навчальних посібників, а також підручників із дисципліни «Адміністративне право України» (акт впровадження Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22.05.2014).

Апробація результатів. Результати дослідження, його основні висновки й рекомендації оприлюднено на 4 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 22?23 грудня 2012 р.); «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1?2 березня 2013 р.); «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 28 лютого 2014 р.); «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Херсон, 1 березня 2014 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в одноосібній монографії, 6 статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки. Список використаних джерел налічує 340 найменувань і займає 37 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Розділ 1 «Загальна характеристика інституту управління об'єктами державної власності та його правова природа» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Адміністративне право як юридична основа управління об'єктами державної власності» обґрунтована необхідність існування об'єктів державної власності та доцільність належного правового регулювання управління останніми.

З'ясовано, що нині проблематика управління об'єктами державної власності є предметом наукового пошуку представників конституційного, адміністративного, господарського та адміністративно-господарського права. Зроблено висновок про потребу чіткого визначення юридичної природи управління об'єктами державної власності та встановлення базової галузі права, норми якої б закладали юридичне підґрунтя для цієї діяльності.

Встановлено, що головним завданням у названій сфері має стати розмежування предметів адміністративного та господарського права, що дозволить чітко визначитися з правовою природою відносин, які виникають у сфері управління об'єктами державної власності.

З метою реалізації сформульованого завдання проаналізовано зміст категорії «управління» та з'ясовано співвідношення управління та права. Зроблено проміжний висновок про необхідність пошуку критеріїв розмежування норм публічного (адміністративного) права та норм приватного (цивільного, господарського) права, на яких заснована діяльність суб'єктів державного управління взагалі та суб'єктів державного управління об'єктами державної власності зокрема.

Обґрунтовано необхідність перегляду існуючої концепції предмета адміністративного права. Зокрема, запропоновано до його змісту включити суспільні відносини, в межах яких відбувається управління об'єктами державної власності, тобто діяльність, пов'язана з прийняттям рішень щодо розпорядженням об'єктами власності. Сформульовано авторське визначення категорії «управління об'єктами державної власності» крізь призму предмета адміністративного права.

Підрозділ 1.2 «Поняття, сутність та види об'єктів державної власності в Україні» присвячено з'ясуванню поняття, сутності та видів об'єктів державної власності. Вирішення сформульованого завдання розпочато із встановлення співвідношення категорії «державна власність» із суміжними поняттями - «власність Українського народу» та «комунальна власність». За результатами проведеного дослідження зроблено низку важливих висновків, зокрема: доведено самостійне значення права власності Українського народу в системі інших видів власності; обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про правовий статус об'єктів права власності Українського народу»; запропоновано розглядати (на юридичному рівні) власність Українського народу в якості публічно-правового елементу державної власності тощо.

Детальному аналізу піддано питання про сутність та мету існування державної власності, за результатами якого наголошено, що формування обсягу і змісту державної власності відбувається під одночасною дією публічного інтересу і функціонального навантаження, яке відчувають на собі органи державної влади.

Критичному аналізу в підрозділі піддано існуючі в науковій літературі підходи до виділення конкретних видів об'єктів державної власності. Запропоновано авторський підхід до вказаного питання.

Підрозділ 1.3 «Нормативно-правові засади управління об'єктами державної власності в Україні: поняття та види» розпочато зі з'ясування змісту категорій «нормативно-правові засади», «нормативний акт», «законодавство», що дозволило автору побудувати логічно обґрунтовану систему юридичних актів, покликаних регулювати процес управління об'єктами державної власності.

Встановлено, що нормативно-правові засади управління об'єктами державної власності в Україні формуються за рахунок: Конституції та законів України, а також прирівняних до них за юридичною силою юридичних актів (міжнародних договорів); підзаконних юридичних актів - Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади, наказів інших органів державної влади центрального рівня; програмних документів Президента України, уряду України та центральних органів державної влади; юридичних актів органів влади Автономної Республіки Крим; юридичних актів голів місцевих державних адміністрацій; рішень Конституційного Суду України; рішень Верховного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України; рішень вищих спеціалізованих судів України, постанов пленумів вищих спеціалізованих судів України; звичаїв; правової доктрини; загальних принципів права.

На завершення підрозділу окрему увагу приділено з'ясуванню особливостей юридичних актів органів влади Автономної Республіки Крим як нормативної засади управління об'єктами державної власності.

Підрозділ 1.4 «Система нормативних актів з питань управління об'єктами державної власності та проблеми їх систематизації» присвячено формуванню системи нормативних актів, на підставі яких здійснюється управління об'єктами державної власності, а також виробленню пропозицій щодо їх систематизації.

Проаналізовано окремі положення Конституції України, які закладають юридичну основу управління об'єктами державної власності. За результатами проведеної роботи висловлено пропозицію щодо заміни термінів «права» та «обов'язки», що застосовуються в нормативних актах стосовно суб'єктів публічної адміністрації, терміном «повноваження», який більш точно відповідає статусу названих суб'єктів.

Обґрунтовано можливість поділу законів, на підставі яких здійснюється управління об'єктами державної власності, на конституційні закони, спеціальні закони та загальні закони. Розглянуто основні положення законів, які утворюють кожну з названих груп.

Вивчено зміст низки програмних документів, що закладають юридичну основу державного управління об'єктами державної власності. Висловлено авторські пропозиції щодо виділення окремих видів актів-планів.

Окрему увагу приділено виділенню та аналізу юридичних актів з питань управління об'єктами державної власності, виданих Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна України. Крім цього, опрацьовано рішення органів судової влади, а також здійснено узагальнення судової практики, які можуть стати підґрунтям юридичного регулювання названого напряму діяльності суб'єктів публічної адміністрації.

Доведено необхідність проведення систематизації юридичних актів з питань управління об'єктами державної власності. Наголошено на тому, що теоретичною основою такої діяльності має стати ідея про виділення в предметі адміністративного права нового елемента - адміністративно-майнового права.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм управління об'єктами державної власності в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Сутність та зміст адміністративно-правового механізму управління об'єктами державної власності в Україні» розпочато зі з'ясування сутності категорій «механізм державного управління» та «адміністративно-правовий механізм державного управління об'єктами державної власності».

Під критичним кутом зору проаналізовано основні точки зору, сформульовані в науковій літературі з приводу розуміння змісту категорії «механізм державного управління». Сформульовано низку визначальних ознак, які, на думку дисертанта, характеризують назване поняття. З урахуванням зроблених узагальнень сформульовано авторське визначення категорії «адміністративно-правовий механізм управління об'єктами державної власності».

Виділено складові елементи адміністративно-правового механізму управління об'єктами державної власності (мета, функції, принципи, суб'єкти, об'єкти, методи (інструменти)) та детально проаналізовано зміст кожного з них.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти управління об'єктами державної власності в Україні та їх адміністративно-правовий статус» підкреслено значення суб'єктів управління об'єктами державної власності для функціонування адміністративно-правового механізму управління останніми, що обумовлює необхідність побудови їх досконалої системи.

Вирішення поставленого завдання здійснено в декілька етапів: з'ясовано зміст категорії «суб'єкт управління»; встановлено, які саме суб'єкти управління об'єктами державної власності є елементами адміністративно-правового механізму управління об'єктами державної власності; проаналізовано категорію «адміністративно-правовий статус» щодо суб'єктів адміністративно-правового механізму управління об'єктами державної власності. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку принципових висновків та пропозицій.

Окремо в підрозділі проаналізовано адміністративно-правовий статус суб'єктів державного управління об'єктами державної власності, зокрема їх повноваження. Висловлено конкретні пропозиції, спрямовані на покращення як змісту повноважень органів державної влади в частині управління об'єктами державної власності, так і стану їх нормативного закріплення.

Підрозділ 2.3 «Адміністративно-правові інструменти управління об'єктами державної власності в Україні» спрямовано на вивчення сутності, видів та змісту інструментів, за допомогою яких здійснюється управління об'єктами державної власності в Україні.

Насамперед у підрозділі автором доведено необхідність відмови від вживання в юридичному обігу категорій «форми державного управління» та «методи державного управління» на користь поняття «інструменти публічного (державного) управління». Такий крок, на думку дисертанта, сприятиме найбільш повному задоволенню потреб навчального процесу та практики правозастосування, наближенню останніх до сучасних європейських стандартів.

Встановлено, що інститут інструментів діяльності публічної адміністрації складається з двох блоків: публічно-правового та приватноправового, у підґрунті кожного з яких, відповідно, лежать норми публічного (адміністративного) та приватного (цивільного, господарського) права. До інструментів діяльності суб'єктів державного управління, що регулюються нормами адміністративного права, зараховано: підзаконні юридичні акти, адміністративні акти, акти-плани, адміністративні договори.

Розглянуто особливості застосування кожного з названих вище інструментів діяльності публічної адміністрації у сфері управління об'єктами державної власності. Виділено низку важливих проблем, які негативно позначаються на рівні законності та ефективності застосування інструментів діяльності публічної адміністрації в названій сфері. Висловлено авторські пропозиції, спрямовані на їх розв'язання.

Підрозділ 2.4 «Адміністративно-правові відносини в контексті механізму управління об'єктами державної власності в Україні» присвячено дослідженню «динамічної» складової механізму управління об'єктами державної власності, якою виступають адміністративно-правові відносини.

Обґрунтовано точку зору про необхідність вироблення чітких критеріїв розмежування адміністративно-правових та приватноправових відносин, які формуються у сфері управління об'єктами державної власності. З огляду на це, стисло проаналізовано основні точки зору щодо ознак адміністративно-правових відносин та способів їх відмежування від приватноправових відносин. За результатами проведеної роботи сформульовано авторські підходи як до характеристики адміністративно-правових відносин, так і до способів (критеріїв) їх відмежування від приватноправових відносин.

Наприкінці підрозділу на конкретних прикладах показано значення вироблених автором підходів до розв'язання практичних проблем, які мають місце у сфері управління об'єктами державної власності в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формулюванні концепції адміністративно-правових засад управління об'єктами державної власності в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Установлено, що на сьогодні, безперечно, існує необхідність перегляду існуючої концепції предмета адміністративного права. Зараз у науковій літературі усталеним є твердження, що предмет адміністративного права утворюють здебільшого суспільні відносини управлінського характеру, які складаються між суб'єктами державного управління (публічною адміністрацією) та приватними особами. Однак за межами такого розуміння предмета адміністративного права залишаються суспільні відносини, в рамках яких відбувається управління об'єктами державної власності, тобто діяльність, пов'язана з прийняттям рішень щодо розпорядження об'єктами власності.

2. Доведено, що управління об'єктами державної власності в широкому розумінні являє собою діяльність уповноважених суб'єктів, пов'язану з прийняттям рішень (вчиненням дій), спрямованих на розпорядження відповідними матеріальними об'єктами. Зазначений вид діяльності складає особливий напрям функціонування адміністративних органів, оскільки об'єктом управлінського впливу виступають не фізичні або юридичні особи, а об'єкти матеріального світу. Інакше кажучи, управління об'єктами державної власності є особливим видом діяльності адміністративних органів, заснованим на нормах адміністративного права.

3. Публічно-правову державну власність, з огляду на складність її змісту, запропоновано представити у вигляді системного утворення, яке відповідно до теорії складних соціальних систем складається з низки підсистемних утворень, таких як публічні речі загального користування; публічні речі спеціального користування, характерною рисою яких є те, що користування ними передбачає отримання спеціального дозволу (це обумовлено специфікою (потенційною небезпекою) того або іншого з них чи потребою в забезпеченні дбайливого ставлення з боку користувачів до певного об'єкта); публічні речі, що перебувають у розпорядженні державних установ і організацій; службові речі, тобто публічні речі, які знаходяться в користуванні суб'єктів державного управління і забезпечують виконання останніми покладених на них функцій (обов'язків); грошові кошти; корпоративні права держави; публічна інформація.

4. Наголошено, що зараз в Україні існує велика кількість нормативних актів, а також інших видів юридичних документів нормативного порядку, що складають правову основу управління об'єктами державної власності. Це обумовлює необхідність проведення систематизації відповідного нормативного масиву. Але до систематизації нормативних основ управління об'єктами державної власності можна приступати лише після вирішення на теоретичному рівні питання про виділення як окремого структурного елемента системи права інституту (підгалузі, галузі) управління об'єктами державної власності, оскільки лише таким чином можна визначити межі проведення систематизації.

5. Під адміністративно-правовим механізмом управління об'єктами державної власності запропоновано розуміти сукупність способів впливу на об'єкти державної власності, спрямованих на реалізацію цілей державного управління в даній сфері, що (способи) знайшли регламентацію в нормах адміністративного права. Базування названого механізму на нормах саме адміністративного права пояснюється тим, що лише останні здатні забезпечити належний рівень організації й консолідації зусиль суб'єктів публічної адміністрації у сфері управління об'єктами державної власності.

6. Під суб'єктами державного управління об'єктами державної власності пропонується державних і недержавних суб'єктів, уповноважених на прийняття адміністративних актів, спрямованих на вирішення юридичної долі об'єктів державної власності.

З метою об'єднання в межах однієї категорії суб'єктів, задіяних у реалізації як державного, так і муніципального управління, доцільно використовувати категорію «суб'єкти публічного управління». До кола суб'єктів публічного управління може бути віднесено також і суб'єкти делегованих повноважень, тобто приватних (фізичних та юридичних) осіб, яким делегуються окремі державні або муніципальні функції. У частині виконання таких функцій останні набувають статусу суб'єкта державного або суб'єкта муніципального управління.

7. Зроблено висновок про необхідність розв'язання питання про розподіл повноважень між різними суб'єктами управління об'єктами державної власності, зокрема, у сфері управління корпоративними правами держави, де відповідними повноваженнями наділені: 1) Кабінет Міністрів України; 2) Фонд державного майна України; 3) Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном; 4) Державний концерн «Укроборонпром»; 5) інші суб'єкти як державної, так і недержавної форми власності, уповноважені на підставі рішення або договору управляти корпоративними правами держави.

8. Наголошено, що реалізація управління як такого взагалі та управління об'єктами державної власності зокрема здійснюється через застосування відповідних інструментів, що є в розпорядженні органів державної влади та їх посадових осіб. Проте в сучасній науковій і навчальній літературі з адміністративного права категорія «інструменти управління» ще не закріпилася. Здебільшого вітчизняні автори продовжують вести мову про форми публічного (державного) управління, що не відповідає нині ні потребам навчального процесу, ні практиці правозастосування.

9. Обстоюється точка зору про те, що переважна більшість сформульованих нині в літературі ознак адміністративно-правових відносин, з одного боку, не зовсім повно характеризують останні, а з іншого - не можуть відігравати роль критерію, за допомогою якого можна було б відмежувати адміністративні відносини від приватноправових відносин, що виникають у сфері управління об'єктами державної власності. Саме цим, власне, і пояснюються труднощі з визначенням юридичної природи спорів, що виникають у сфері управління корпоративними правами держави і приватизації державного майна.

10. Доведено, що всі ознаки, які характеризують адміністративно-правові відносини, доцільно поділити на основні та другорядні. Такі ознаки, як участь суб'єкта владних повноважень, владний характер, необов'язковість згоди приватних осіб для виникнення відносин, є другорядними, оскільки на їх підставі не можна чітко визначити юридичну природу останніх. Основними ознаками є таке: адміністративно-правові відносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм адміністративного права; адміністративно-правові відносини мають у своєму підґрунті публічні інтереси.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Джарти В. В. Управління об'єктами державної власності в Україні : правова природа та механізм реалізації : монографія / В. В. Джарти. - Харків : Диса плюс, 2014. - 270 с.

2. Джарти В. В. Участь держави у розпорядженні об'єктами власності Українського народу / В. В. Джарти // Адміністративне право і процес. - 2013. - № 4. - С. 101-108.

3. Джарти В. В. Юридична природа управління об'єктами державної власності : нотатки до наукової дискусії / В. В. Джарти // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 4. - С. 123-126.

4. Джарти В. В. Управління об'єктами державної власності : погляд через призму предмета адміністративного права / В. В. Джарти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Юридичні науки. - 2013. - № 4 (98). - С. 77-80.

5. Джарти В. В. Про поняття та склад об'єктів державної власності / В. В. Джарти // Науковий вісник Запорізького державного університету. Серія «Право». - 2013. - № 3. - С. 163-169.

6. Джарти В. В. Види нормативно-правових засад управління об'єктами державної власності в Україні / В. В. Джарти // Адміністративне право і процес. - 2014. - № 2. - С. 78-82.

7. Dgarti Wiktorija. Wie ist die verwaltungsrechtliche Regelung цffentlichen Eigentums systematisch anzusetzen? - Plдdoyer fьr ein цffentliches Sachenrecht / Wiktorija Dgarti // Recht der Osteuropдischen Staaten. - 2014. - Heft 2. - S. 67-81 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reos.uni-goettingen.de/wp-content/uploads/S67-81.pdf.

8. Джарти В. В. Публічні речі як вид державного майна : історично-правовий аналіз / В. В. Джарти // Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 22-23 грудня 2012 року), 2012. - Ч. ІІ. - С. 48-49.

9. Джарти В. В. До питання про співвідношення категорій «власність Українського народу» та «державна власність» / В. В. Джарти // «Законодавство України : недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Херсон, 1-2 березня 2013 року). - Херсон, 2013. - С. 96-98.

10. Джарти В. В. Інститут публічного майна та його складові елементи / В. В. Джарти // «Право як ефективний суспільний регулятор» : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 28 лютого-1 березня 2014 року). - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. - С. 91-94.

11. Джарти В. В. Адміністративне право як юридична основа управління об'єктами державної власності / В. В. Джарти // Правова держава : історія, сучасність та перспективи формування в Україні : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 28 лютого-1 березня 2014 року). - Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. - С. 133-134.

Размещено на Allbest.ru

...