Нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон України: адміністративно-правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

нетарифний переміщення митний

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон України: адміністративно-правові засади

Романенко Володимир Вікторович

Харків - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Захист відбудеться “24” грудня 2012 року о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70)

Автореферат розісланий «23» листопада 2012 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дедалі більша залежність економічної безпеки держави від зовнішньої торгівлі з необхідністю вимагає створення усталених і таких, що відповідають правилам і стандартам Світової організації торгівлі організаційних і правових засад нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів, а також не пов'язаних із митним тарифом відповідних засобів і методів його здійснення.

Дана робота присвячена питанням нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон України. Регламентація зовнішньоекономічних відносин є невід'ємною функцією будь-якої держави. Вона спрямована передусім на забезпечення її економічної незалежності й економічної безпеки.

Державна політика у сфері регламентування зовнішньоторговельних операцій передбачає застосування як митно-тарифних, так і нетарифних методів регулювання. До нетарифних методів держава вдається в разі потреби запровадження особливого режиму впорядкування торгового обігу того чи іншого виду товарів з огляду на свої інтереси й вітчизняних товаровиробників. Оскільки створення таких режимів є ще важливішим заходом в умовах перманентних кризових явищ в економіці, можемо стверджувати, що тема дисертаційної роботи є досить актуальною, що виявляється не лише у вищезазначеному, а й у тому, що нетарифні методи регулювання названих операцій присутні завжди й застосовуються в усіх країнах світу незалежно від рівня їх економічного розвитку. Як свідчить практика державного регламентування зовнішньоекономічної діяльності, різноманітність і дієвість нетарифних методів регулювання найвиразніше виявляються за умов спаду економіки. Іншими словами, вони є невід'ємними й необхідними складниками зовнішньої і внутрішньої політики держави.

З кінця 90-х років ХХ ст. прийнято низку законодавчих актів, спрямованих на захист вітчизняного виробника, передовсім засобами нетарифного регулювання. Водночас недостатньо впорядковані процедури їх реалізації, зрештою, ускладнюють їх практичне використання.

Дослідження нетарифних заходів митного регулювання є доцільним й для розвитку та удосконалення адміністративного, фінансового й митного законодавства, розроблення проектів низки нормативно-правових актів, спрямованих на оптимізацію митного адміністрування, потреба у прийнятті яких на сьогодні набуває особливої актуальності з огляду на членство України в СОТ, а також на реалізацію її євроінтеграційної стратегії. Вжиття першочергових заходів у рамках Концепції реформування діяльності митної служби України «Обличчям до людей» вимагає наукового обґрунтування стратегії розвитку митної політики, митної справи й відповідних засобів втілення їх у практику діяльності органів державної влади.

Проблемами забезпечення економічної безпеки держави й митного правопорядку, питаннями функціонування механізму нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон займалися такі вчені в галузі адміністративного права й державного управління, як С. О. Алексєєв, В. П. Баранов, Н. В. Галицька, Є. В. Додін, В. Г. Драганов, Ю. М. Дьомін, Н. В. Дюжева, Ф. Л. Жорін, С.В. Ківалов, О. В. Кіян, Б. А. Кормич, Т. В. Корнєва, А. Є. Ліхачов, А. В. Мазур, В.В. Манохіна, В. Я. Настюк, В. П. Науменко, О. П. Ноздрачов, П. В. Пашко, Д. В. Приймаченко, В. В. Прокопенко, Н. В. Прусакова, К. К. Сандровський, С. С. Терещенко, О. В. Тодощак, Т. М. Трошкіна, Р. Ф. Шепенко, А. В. Шпильова, М. Г. Шульга та ін. Роботи І. С. Ваніної, І. І. Дюмулєна присвячені вивченню особливостей соціально-економічних зв'язків, що складаються між учасниками митно-правових відносин у сфері нетарифної регламентації зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД).

У науковій правовій літературі чимало уваги приділено питанням митно-тарифного регламентування ЗЕД, але вкрай недостатньо висвітлено проблеми формування державної політики у напрямку нетарифного регулювання в цій царині. З огляду на предмет вивчення при написанні даної роботи використовувалися праці таких науковців, як О. Д. Єршов, Л. М. Пісьмаченко, О. Л. Соколенко, Н. Ткаченко, С. М. Фролов, І. Шершун, А. І. Шишаєв, а також А. Дірдорф, Л. де Вульф, Х. Сокол, В. Джонс, П. Валкенхорст, Р. Штерн, В. Чижович, Ф. Лазар, Хюг Корбет, Люке Окуму, Окук Н'янкорі.

Зазначимо, що комплексного дослідження правової проблематики організації і здійснення заходів нетарифного регулювання державної митної політики у вітчизняній юридичній науці не провадилось. Більшість учених вивчали її крізь призму діяльності лише органів митної служби, а що стосується інших державних органів щодо практичної реалізації заходів нетарифного регламентування ЗЕД, згадувалось без урахування особливостей форм і методів їх діяльності в означеній сфері. Усе перелічене й зумовило вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» відповідно до Комплексної цільової програми «Конституційно-правові проблеми забезпечення верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні» (№ державної реєстрації 0111U000966). Її тема затверджена на засіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» від 21.12.2007 р. (протокол № 4) і перезатверджена 23.03.2012 р. (протокол № 7).

Мета й завдання дослідження. Мета поданої до захисту дисертації полягає у тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, аналізу національного законодавства й актів міжнародного права та практики їх застосування розкрити оновлені уявлення про нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон України, розробити й науково обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення організаційних і правових складників механізму такого регулювання. Для її досягнення основна увага була приділена вирішенню таких завдань, як-от:

здійснення загальної характеристики історії формування й розвитку правового механізму нетарифного регулювання як засобу реалізації митної політики;

формулювання понять, що складають термінологічне підґрунтя для подальшого вдосконалення нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон;

характеристика адміністративно-правових засад нетарифного регулювання;

розгляд та узагальнення досвіду класифікації методів нетарифного регулювання;

адміністративно-правова характеристика нетарифних методів економічного характеру;

з'ясування порядку застосування нетарифних методів адміністративного характеру;

визначення технічних методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів;

підготовка рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до законодавства, що впорядковує процедуру застосування методів нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон України.

Об'єктом дослідження обрано суспільні відносини, що виникають з приводу організації та здійснення регулювання митної політики держави.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон.

Методи дослідження. Методологічний фундамент склала сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Формально-логічний метод став у нагоді при визначенні поняття й суті нетарифних заходів, оскільки в законі бракує чіткого їх формулювання. Тож зробити це стало можливим лише на підставі логічного тлумачення існуючих норм права. Метод пізнання використано при написанні 2-го розділу, бо лише дослідження в сукупності різних нормативно-правових актів згідно з конкретною тематикою допомогло більш чітко охарактеризувати окремі методи нетарифного регламентування. Історико-порівняльний метод дозволив відстежити еволюцію формування й розвитку державного нетарифного регулювання у світі, виявити закономірності поширення нетарифних методів і результатів переговорного процесу в рамках Світової організації торгівлі (далі - СОТ). Методи аналізу й синтезу послужили для з'ясування місця нетарифних методів у царині державної регламентації ЗЕД. За їх сприянням визначено структуру і зміст нетарифного регулювання, місце і взаємозв'язок різних елементів механізму його здійснення.

Нормативно-правовим та емпіричним підґрунтям роботи є Конституція й закони України, укази Президента й постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Державної митної служби України та інших центральних органів виконавчої влади, узагальнення практики митної діяльності й судового розгляду справ за участю митних органів, наукові публікації в періодичних виданнях, довідкова правова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень адміністративно-правових засад нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон України, результатом якого є сформульована низка нових наукових положень і висновків.

Уперше:

з огляду на ідею розмежування заходів митно-тарифного й нетарифного регулювання наведено авторську дефініцію конструкцій «нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон» і «метод нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон»;

на підставі з'ясування правової природи і принципових засад функціонування механізму нетарифного регулювання зазнали критичного аналізу норми МК України 2012 р., що впорядковують повноваження митних органів у цій сфері;

аргументовано тезу щодо сервісної функції органів митної служби в механізмі реалізації методів нетарифного регулювання економічного характеру.

Удосконалено:

наявні класифікації методів нетарифного регулювання з урахуванням цілей дослідження, а також потреби нормотворення;

погляди на адміністративно-правовий механізм здійснення експортного контролю.

Дістали подальшого розвитку:

ретроспективний аналіз формування й розвитку законодавства, що регламентує застосування методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів;

аналіз нормативно-правових актів, що служать адміністративно-правовим підґрунтям нетарифних методів регулювання транскордонного переміщення товарів;

визначення державно-владних процедур стандартизації й сертифікації в аспекті проведення митного контролю товарів, що підпадають під дію даних процедур;

дослідження міжнародного й зарубіжного досвіду запровадження і практичної реалізації методів нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон.

Таким чином, запропонована до захисту робота є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового забезпечення нетарифних методів регулювання переміщення товарів через митний кордон України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції й рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню адміністративно-правових засад нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон України.

Одержані результати можуть бути використані:

у науково-дослідницькій сфері - для подальшого розвитку теорії митного права та практики адміністративно-правового забезпечення нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон;

у правотворчості - у процесі внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Митного й Податкового кодексів України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також при вдосконаленні підзаконних нормативно-правових актів, що впорядковують порядок застосування конкретних методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів;

у правозастосовній царині -з метою практичного вдосконалення організації й діяльності органів державної влади, спеціально уповноважених у сфері нетарифного регламентування;

у навчальному процесі - при підготовці підручників і навчальних посібників «Адміністративне право», «Митне право» й при викладанні однойменних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема: «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (24-25 грудня 2009 р., м. Запоріжжя), «Забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки: проблеми, пріоритети, перспективи» (25-27 листопада 2011 р., м. Дніпропетровськ).

Теоретичні положення даного дослідження використовувались у процесі підготовки і проведення лекційних і практичних занять з навчальної дисципліни «Основи митного законодавства України».

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відбиття у 8-ми наукових працях, з яких 6 статей, опублікованих у фахових наукових виданнях, і тезах 2-х доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, 2-х розділів (які включають 6 підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з яких 169 - основний зміст. Список використаних джерел складається із 282 найменувань (30 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, висвітлено ступінь наукового розроблення проблеми, визначено мету й завдання дослідження, його методологічне й теоретичне підґрунтя, міститься інформація щодо пов'язаності обраної теми з науковими програмами та планами, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості стосовно структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Адміністративно-правові засади нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів” складається із 3-х підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Поняття, сутність, етапи розвитку системи нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон України” міститься аналіз теоретичних підходів до визначення поняття нетарифного регулювання, а також законодавчої дефініції конструкції “заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності», яка в МК України трактується як «не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження».

Наголошується, що в МК України й у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» бракує тлумачення первинного (вихідного) поняття «нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон», яке автором пов'язується з конструкцією «державна політика у сфері митної справи», і вбачається як діяльність зі встановлення, скасування й контролю відповідного законодавства. Нетарифна регламентація виявляє себе через систему методів економічного, адміністративного й технічного характеру.

Указані методи означено як комплекс не пов'язаних з митним тарифом прийомів обмежувально-заборонного цілеспрямування. Проведене відмежування нетарифних методів від митно-тарифних, безпосередньо пов'язаних із систематизованим переліком ставок ввізного мита згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Пояснюється авторське бачення правових категорій, застосовуваних у дисертаційній роботі, й указується на важливість розрізнення понять «нетарифне регулювання» й «методи нетарифного регулювання». Саме їх вжито в перебігу вивчення адміністративно-правових засад такого регулювання переміщення товарів через митний кордон України. За об'єкт такого регулювання й, відповідно, складником предмета дослідження, править транскордонне переміщення товарів, а не зовнішня торгівля, що є лише одним з видів ЗЕД, або безпосередньо зовнішньоекономічна діяльність, яка є діяльністю суб'єктів господарської діяльності та їх іноземних контрагентів, якими не вичерпується суб'єктний склад митних правовідносин.

Зауважується, що для вітчизняної правової традиції вживання терміна «нетарифний бар'єр» («non-tariff barrier»), як і «паратарифні заходи» («para-tariff measure») не є характерним.

З погляду дисертанта, основним недоліком висвітлення в наукових працях питання нетарифного регламентування є те, що відбувається воно лише з теоретичної точки зору й не досліджується його практичний аспект. Це не дозволяє чітко окреслити основні проблеми й недоліки застосування тих чи інших видів обмежень, а тому постає потреба в аналізі широкого кола джерел як наукового, так і прикладного характеру, щоб сформулювати цілісне бачення адміністративно-правової характеристики нетарифних методів регламентації транскордонного переміщення товарів, транспортних засобів і шляхів удосконалення відповідного законодавства.

Сутнісну характеристику розглядуваного регулювання становлять його ознаки: (а) нефіскальний характер правової діяльності уповноважених органів державної влади (про що свідчить сама назва даного виду державного регулювання), що є засобом реалізації державної митної політики, виявляється в застосуванні або припиненні заборон та (або) обмежень; (б) формування нормативно-правової основи за принципом уніфікації з міжнародними нормами і стандартами.

Етапи розвитку системи нетарифного регламентування переміщення товарів через митний кордон України висвітлюються включно з початку ХХІ ст. У підсумку зроблено висновок, що в період загострення глобальної економічної кризи нетарифне регулювання активніше застосовується у практиці впорядкування транскордонного переміщення товарів.

У підрозділі 1.2 “Нормативно-правове підґрунтя нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів” підтримано точку зору науковців, згідно з якою нормативно-правове підґрунтя митно-тарифної регламентації становлять фінансово-правові норми. Натомість адміністративно-правові є першоосновою нетарифного регулювання, бо, по-перше, адміністративні засоби дозволяють державі безпосередньо втручатися в процес зовнішньоторгового обміну, по-друге, дія адміністративних інструментів ґрунтується на можливості застосування заходів державного примусу.

Підкреслюється, що у вітчизняному законодавстві тривалий час (до моменту ухвалення МК України 2012 р.) не існувало чіткого визначення поняття «нетарифні заходи регламентування зовнішньоекономічної діяльності». Легальної ж дефініції нетарифного регулювання бракує й дотепер, у тому числі й у спеціальному законодавчому акті, яким і досі є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Норму ст. 18 останнього запропоновано викласти у первинній її редакції.

Зазнали аналізу акти міжнародного права - митного союзу Євразійського економічного співтовариства - стосовно їх впливу на вітчизняне законодавство, покликане впорядкувати нетарифні відносини, що виникають у перебігу транскордонного переміщення товарів.

Порівняльний аналіз норм проекту МК України й остаточної версії МК дав можливість дійти висновку, що законодавець, установлюючи перелік обмежень і заборон транскордонного переміщення товарів, прагнув привести його у відповідність з переліком випадків, коли посадовою особою митного органу провадиться попередній документальний контроль. Адже в дійсності дотримання вимог, що випливають з права інтелектуальної власності, не є об'єктом такого контролю.

Окрему увагу присвячено вивченню норм Антидемпінгового кодексу України (збірний термін на позначення законів України, що регламентують механізм державного захисту національного товаровиробника від субсидованого й демпінгового імпорту та ін. Як підсумок зазначено, що нетарифне регулювання є досить складним митно-правовим явищем, яке потребує глибокого наукового дослідження й чіткого законодавчого регулювання, а нетарифні методи регулювання переміщення товарів через митний кордон, адміністративні за своєю суттю, передбачають насамперед наявність оперативної й достовірної інформації про стан зовнішньої торгівлі.

За результатами моніторингу актів законодавства, що складають механізм нетарифного регулювання, стверджується, що маємо справу з масивом нормативно-правових актів, абсолютна більшість яких є підзаконними, через що мають недостатньо тривалий період дії, потребують систематизації й високоякісної правової експертизи як на етапі розробки, так і на стадії державної реєстрації, в тому числі в Міністерстві юстиції України. У сукупності з гармонізацією нетарифного регулювання із нормами і правилами СОТ рекомендація щодо створення необхідних правових умов для забезпечення законних прав та інтересів суб'єктів митних правовідносин покликана сприяти поліпшенню стану адміністративно-правового забезпечення цього виду регламентування й має бути сприйнята в перебігу модернізації вітчизняного митного законодавства і, зрештою, державної митної політики.

У підрозділі 1.3 “Класифікація методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів” дисертант виходив із твердження, що брак одностайного підходу до класифікації методів упорядкування транскордонного переміщення товарів поглиблює труднощі, що виникають при здійсненні митного контролю, бо не існує однозначної характеристики ані застосовуваних заходів з точки зору її впливу на суб'єктів - учасників ЗЕД, ані об'єктів - переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів .

Класифікаційні схеми, що здобули міжнародне визнання, за різними підрахунками в даний час нараховують від десяти до сотні конкретних видів нетарифних обмежень. Пропонується нетарифні методи регламентації транскордонного переміщення товарів диференціювати на економічні й адміністративні. Якщо група економічних заходів є більш-менш усталеною, то з приводу заходів адміністративних такої одностайності бракує. До них, наприклад, помилково, на нашу думку, відносять додаткові митні документи і процедури.

Підґрунтям для вивчення підходів до класифікації методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів стали близько 40 наукових і навчально-методичних робіт, у яких репрезентовано широкий діапазон думок їх авторів - від заперечення доцільності класифікації і сконцентрованості на вивченні поняття «заходи нетарифного регулювання» до детальної систематизації таких заходів, у межах якої виокремлено невластиві вітчизняній практиці державного упорядкування транскордонного переміщення товарів паратарифних («надтарифних») обмежень або, наприклад, монополістичних заходів.

Наголошується, що нетарифні обмеження завжди мають бути формалізовані, тобто переведені в юридичну площину. Поза нею вони позбавлені ознаки обов'язковості, характерної для будь-яких нормативних приписів, покликаних коригувати вплив держави в царині зовнішньоторговельних відносин. Тому неприйнятним вбачається аргумент на користь твердження про існування неформальних нетарифних обмежень, які, начебто, вводяться як результат дій уряду чи як похідні від політики і практики органів державного управління.

У науковий обіг введено класифікацію, яку пропонують у виконаному у 2010 р. дослідженні експерти СОТ. У ньому в результаті узагальнення понад 10-ти дефініцій поняття «нетарифні бар'єри зовнішньої торгівлі», еволюції поглядів на дане явище, а також з урахуванням законодавчого походження нетарифних бар'єрів і мети їх запровадження представлено поділ нетарифних бар'єрів на категорії й види.

На підставі аналізу предмета регулювання Податкового кодексу України зроблено висновок про недоцільність фіксації в податковому кодифікованому акті (п.61 ч.1 ст.14) переліку (до речі, неповного) заходів нетарифного регулювання.

Для досягнення поставленої мети і з урахуванням того, що в силу різної природи, множинності й появи нових механізмів державного впорядкування митної політики методи нетарифного регулювання неможливо скомпонувати в єдиний уніфікований перелік, обрану їх класифікацію з поділом на методи економічного, адміністративного й технічного характеру.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм застосування основних методів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів» складається з 3-х підрозділів.

Підрозділ 2.1 “Адміністративно-правова характеристика нетарифних методів економічного характеру” присвячено поглибленому вивченню сучасних адміністративно-правових засад застосування методів економічного спрямування, що впливають на царину зовнішньоторговельних відносин. Поза завданням дослідити всі ці методи, докладно аналізуються антидемпінгова процедура (при цьому стверджується, що питання розмежування компетенції між органами державної влади, уповноваженими у сфері реалізації нетарифних методів економічного характеру, має вирішуватися виключно у правовій площині), й валютний контроль. Що стосується останнього, то характеристика методу валютного контролю як інструмента нетарифного регулювання суттєво уточнюється з урахуванням вимог нового МК України, згідно з яким і на відміну від інших законодавчих актів митні органи визнано суб'єктами даного виду контролю.

У підсумку зауважено, що валютним контролем та антидемпінговими процедурами перелік методів нетарифного регламентування економічного спрямування не вичерпується. Утім, саме перший є інструментом забезпечення законності у сфері готівкового обігу валютних цінностей, другі ж відіграють важливу роль у реалізації державної політики в галузі митної справи з погляду на членство України в СОТ, участь у якій не виключає використання можливостей, які дають методи адміністративного характеру нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів.

У підрозділі 2.2 “Нетарифне регулювання транскордонного переміщення товарів: методи адміністративного характеру” до методів нетарифного впорядкування зовнішньої торгівлі, що мають адміністративне спрямування, віднесено кількісні методи, методи контролю експортного, якості товарів, переміщуваних через митний кордон, а також інші, які чітко не виражають фіскального інтересу.

У перебігу дослідження кількісних методів висловлено думку, що ліцензію (як і ліцензування), не можна відносити до форм контролю в буквальному їх розумінні зовнішньоекономічних операцій. Адже означення в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування як адміністративних дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення експорту (імпорту) товарів свідчить скоріше про форму дозвільної діяльності уповноважених на те органів державної влади.

Розкривається, як саме квотування, як один з кількісних методів нетарифного регулювання, знаходить своє втілення в митних прототипах ЄС (EU Customs Blueprints) - митних стандартах-регуляторах комунікативних зв'язків «держава - суб'єкт ЗЕД» і «держава - суспільство». Зроблено висновок про потребу втілення в життя аналогічних моделей заборон та обмежень, митного співробітництва, внутрішнього аудиту тощо, які згодом можуть бути адаптовані до вимог ЄС.

Інші спеціальні види контролю за товарами і предметами, переміщуваними через митний кордон України, розглядаються з позиції впровадження механізму попереднього документального контролю, здійснюваного посадовою особою митного органу. Він полягає у проведенні у пунктах пропуску через державний кордон санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітарного, екологічного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України, й контролю за переміщенням культурних цінностей.

Класичним прикладом методів нетарифного регламентування адміністративного характеру є ті, що уособлюють обмеження й заборони (в даному випадку на ввезення, вивезення і транзит митною територією товарів і транспортних засобів). Підставою для застосування подібних методів є норми статті 196 і 197 нового МК України.

Дослідження державного механізму експортного контролю спонукало до висновку про нагальну потребу внесення змін до КУпАП (п. 4 ст. 2124) щодо встановлення адміністративної відповідальності за правопорушення, які посягають на, власне, правовий порядок здійснення експортного контролю як заходу нетарифної регламентації митної політики держави. Подальше зволікання з прийняттям закону про внесення змін до КУпАП і до КК України щодо порушення вимог законодавства у сфері державного експортного контролю, на думку автора, є неприпустимим. Перспективним напрямком удосконалення його механізму є розроблення концепції і прийняття окремого закону про експортний контроль з відбиттям у ньому контролюючої ролі Верховної Ради України і з указівкою на необхідність створення регіональних інформаційних центрів експортного контролю.

У підрозділі 2.3 “Методи технічного характеру в системі нетарифного регулювання: адміністративно-правові аспекти” до методів технічного спрямування, що посідають важливе місце в системі нетарифного регламентування переміщення товарів через митний кордон, віднесено стандартизацію й сертифікацію в царині зовнішньої торгівлі, вимоги до упаковки переміщуваних через митний кордон товарів і предметів та ін. Звертається увага на відмінності юридичних документів, якими є сертифікат відповідності і свідоцтво про визнання, яке одержує суб'єкт ЗЕД за позитивними результатами випробувань і досліджень зразків товарів.

Підкреслено, що одним з пріоритетних завдань Кабміну України є приведення національної системи технічного впорядкування у відповідність з вимогами СОТ і ЄС. Елементом такої системи є акредитація органів з оцінки такої відповідності, впорядкована спеціальним законом. Важливим є те, що останнім заявлено усунення технічних бар'єрів у торгівлі як одну із цілей акредитації.

Дослідження методів технічного характеру спонукало до висновку, що глобальні й регіональні економічні процеси детермінують ідеологію вітчизняного законодавства про зовнішню торгівлю; вони здатні спричинити структурні зміни в самій системі органів виконавчої влади, на яких покладено завдання формувати й реалізувати державну політику в тій чи іншій сфері суспільного життя.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні місця й ролі нетарифних методів регулювання переміщення товарів через митний кордон у механізмі здійснення митної політики держави, визначення сучасного стану й основних шляхів поліпшення їх адміністративно-правового забезпечення. Отримані результати можуть бути сформульовані у вигляді нижченаведених положень теоретичного характеру.

Нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон - це нефіскальний засіб реалізації державної політики у сфері митної справи, що безпосередньо не пов'язаний з митним тарифом. Воно становить собою систему відповідних методів обмежувально-заборонної спрямованості й полягає у встановленні або скасуванні закріплених законодавством вимог і в контролі за їх дотриманням стосовно забезпечення економічних інтересів держави, захисту громадського порядку й безпеки, суспільної моралі, прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, охорони здоров'я й життя людей і тварин, довкілля, національної культурної й історичної спадщини.

Нетарифні методи регулювання переміщення товарів через митний кордон - це комплекс не пов'язаних з митним тарифом прийомів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок, стимулюють розвиток експортного потенціалу держави, а також мають на меті захист громадського порядку й безпеки, суспільної моралі, прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, охорону здоров'я й життя людей і тварин, довкілля, національної культурної й історичної спадщини.

У результаті вивчення етапів розвитку нетарифного регулювання встановлено, що існує тенденція до збільшення числа й посилення таких методів у перехідні періоди або при погіршенні економічної ситуації в країні, і, навпаки, до суттєвого зменшення подібного втручання держави в періоди стабілізації економіки держави. На нинішньому етапі реформування вітчизняної економіки особливу увагу треба приділити вдосконаленню механізму впровадження і практичного застосування нетарифних методів регулювання транскордонного переміщення товарів.

Нехтування правилами законодавчої техніки, а саме оперування згаданим у МК України похідним терміном («заходи нетарифного регулювання») поза його зв'язком з існуючим лише в теорії первинним поняттям («нетарифне регулювання») призвело до термінового коригування статті цього кодексу, від чого безпосередньо залежить рівень зарегульованості митних відносин: правова конструкція «нетарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності» була уточнена й змінена терміном «кількісні обмеження (квоти)».Отже, короткочасна практика застосування МК України зайвий раз підтверджує необхідність закріплення в ньому (а) родового поняття «нетарифне регулювання переміщення товарів через митний кордон» і (б) видового - «нетарифні методи регулювання переміщення товарів через митний кордон».

Первинна редакція ст. 18 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що впорядковувала порядок застосування технічних регламентів, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних заходів, стандартів і вимог, є змістовнішою порівняно з нинішньою, сформульованою за допомогою відсильного способу викладення норми. Пропонується відновити первинну структуру цієї статті, передбачивши в ній (а) загальне правило щодо порядку встановлення нетарифних методів регламентації транскордонного переміщення товарів (у тому числі й обов'язок уповноважених органів державної влади, за винятком чітко передбачених випадків, офіційно опубліковувати відповідні нетарифні обмеження й заборони не менше як за 60 днів до набрання ними чинності) і (б) заборону використовувати нетарифні методи з метою створення економічно необґрунтованих нетарифних бар'єрів.

Застосування нетарифних заходів, їх здійснення й контроль за дотриманням установлених обмежень і заборон - таким вбачається законодавцеві завдання, яке органи митної служби мають виконувати у сфері нетарифного регулювання. Водночас суб'єктами ЗЕД і громадянами, як це вказано у п. 7 ч. 2 ст. 544 МК України 2012 р., коло суб'єктів митно-правових відносин не вичерпується. Тому варто було б у вказаній статті Кодексу оперувати терміном «особи», яким охоплюються особи як юридичні, так і фізичні - суб'єкти транскордонного переміщення товарів і транспортних засобів.

Недоцільно фіксувати в Податковому кодексі України перелік (до речі, неповний) методів нетарифного регулювання, на чому справедливо наголошують також деякі вчені. Натомість, такі заходи мають знайти своє місце у спеціальному законі про зовнішньоекономічну діяльність, нової редакції якого очікують суб'єкти господарювання й особи, уповноважені здійснювати державний контроль за його дотриманням. Термін повинен бути продубльований і в МК України. Отже, на рівні закону необхідно не лише закріпити конструкцію «методи нетарифного регулювання переміщення товарів через митний кордон», а й зафіксувати перелік цих методів у відповідній статті МК України. Адже податковий кодифікований акт хоча й містить такий перелік, проте предметом правового регулювання - «фіскальною конституцією» - є інші суспільні відносини, виникаючі у зв'язку із впровадженням і застосуванням нетарифних методів.

Питання розмежування компетенції між органами державної влади, уповноваженими у сфері реалізації нетарифних методів економічного характеру, належить вирішувати виключно у правовій площині. Лише за такої умови стає очевидним висновок про похідну (сервісну) функцію Держмитслужби України в механізмі застосування даних методів. Адже митні органи лише контролюють виконання зобов'язаними суб'єктами вимог щодо сплати встановлених законами України (а) податку на додану вартість, (б) акцизного податку, (в) антидемпінгового мита, (г) спеціального мита з переміщуваних через митний кордон товарів.

Вивчення численних класифікацій дозволило виявити помилкове, з погляду дисертанта, віднесення до методів (заходів) нетарифного регулювання митних режимів й митних формальностей. Якщо взяти до уваги легальне тлумачення першого комплексу взаємопов'язаних правових норм, які відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру стосовно цих товарів, їх правового статусу, умов оподаткування тощо й обумовлюють їх використання після митного оформлення (п. 25 ст. 4 МК України 2012 р.), то будь-який митно-правовий інститут слід відносити до заходів нетарифного регламентування, бо правові приписи за цим трактуванням мають за мету впорядкувати, унормувати суспільні відносини. Визнання ж того, що митні формальності є методом нетарифного регулювання, спонукає до іншого суперечливого висновку: практично всі дії митних органів спрямовано винятково на реалізацію заходів нетарифного регулювання транскордонного переміщення товарів, у тому числі контроль правильності нарахування митної вартості, встановлення коду товару та ін.

Покладання в новому МК України на органи митної служби завдання застосовувати передбачені законом заходи митно-тарифного й нетарифного регулювання не означає позбавлення спеціально уповноважених органів виконавчої влади їх контрольних функцій в екологічній, ветеринарній, фітосанітарній, санітарно-епідеміологічній та інших сферах. На перший план виходить питання формування міжвідомчої бази даних, що має стати невід'ємною частиною єдиної аналітично-інформаційної системи Державної митної служби України.

Погоджуємося з віднесенням до методів експортного контролю аналізу відомостей, що подаються суб'єктами міжнародних передач товарів і розроблення прогнозів. Такий підхід вписується в модель, коли вибір форми контролю контролюючим суб'єктом відбувається в межах, окреслених його повноваженнями або прямо передбачених у правовій нормі. У той же час аналіз і прогнозування в царині державного контролю за міжнародними передачами товарів є методами такого контролю, а не формою, а передбачені законом методи й закріплені в МК форми контролю (експортного й митного) подано як нормативно зафіксовані вичерпні переліки, розширене тлумачення яких здатне спричинити неприпустиму практику перевищення службових повноважень посадовцями служби експортного контролю.

Варто погодитися з необхідністю внесення змін до КУпАП щодо встановлення адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на правовий порядок проведення експортного контролю як заходу нетарифної регламентації митної політики держави. Підпункт 4 ст. 2124 цього Кодексу пропонується викласти в наступній редакції: «4) порушення правил експортного контролю, що полягає у здійсненні пов'язаної з міжнародними передачами товарів діяльності без отримання в установленому порядку дозволу, висновку чи документа про гарантії, якщо їх одержання прямо передбачає спеціальний закон».

Статтю 319 МК України 2012 р., покликану впорядкувати взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, що контролюють переміщення товарів через митний кордон України, рекомендується доповнити вказівкою, що до останніх можуть застосовуватися разом із зазначеними й кількісні обмеження, експортний контроль, антидемпінгові заходи та інші нетарифні методи, що є особливо важливим, бо навести їх вичерпний перелік неможливо. Під «іншими» в даному випадку слід було б розуміти всі можливі нетарифні заходи, детальна класифікація яких розроблена в рамках СОТ. Саме до неї ми пропонуємо звертатися в питаннях розширеного огляду всієї сукупності нетарифних методів регулювання ЗЕД, яка вбачається найвдалішою.

Виходячи з узагальнення міжнародного досвіду нетарифного регулювання ЗЕД можемо стверджувати, що в нинішній складний для економіки період використання Україною нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі лише поширюватиметься. Передусім це стосується кількісних обмежень, застосування яких дозволить підтримати національних товаровиробників. Доцільним у даний час є запровадження адміністративних захисних бар'єрів саме для постраждалих галузей виробництва. Неприпустимою є практика закупівлі за кордоном техніки чи обладнання, тоді як брак державного замовлення у вітчизняних підприємств призводить до їхнього банкрутства.

Настав час закріпити на рівні закону України заборони на ввезення й використання в Україні шкідливих концентратів, барвників, підсилювачів смаку та інших продуктів харчової хімії, а також установлення обов'язку зазначати на упаковках імпортованих товарів інформацію, які генетично-модифіковані організми вони містять. Останнє є чи не найгострішою проблемою стандартизації на сучасному етапі й потребує негайного вирішення з метою захисту здоров'я вітчизняного споживача.

Адміністративно-правовий механізм застосування основних методів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі із впровадженням попереднього документального контролю, що супроводжується розширенням повноважень посадових осіб митної служби, набуває централізованого характеру. Це свідчить про нормативне наповнення функцій ДМСУ як органу державної влади, покликаного забезпечувати реалізацію державної митної політики, зокрема, нетарифного її складника.

Винесені на розгляд проблеми та пропозиції щодо їх вирішення, звісно, не претендують на вичерпність. Вони вимагають активного обговорення науковцями, підтримки з боку суб'єктів державно-владних повноважень, розуміння й неупередженого сприйняття суспільством. Адже нетарифна регламентація транскордонного переміщення товарів та її методи є заходом адміністративного впливу. Вони хоча й не завжди спрямовані на захист товаровиробника й забезпечення максимальних надходжень до Державного бюджету, але врешті-решт покликані забезпечити реалізацію законних індивідуальних і колективних інтересів учасників митних правовідносин.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романенко В. В. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: аналіз підходів до визначення поняття / В. В. Романенко // Мит. справа. - 2008. - № 5. - С. 18-22.

2. Романенко В. В. Правові аспекти експортного контролю в Україні / В. В. Романенко // Пробл. законності. - 2010. - № 108. - С. 276-284.

3. Романенко В. В. Контроль вивезення сільськогосподарської продукції у митному прототипі ЄС як захід нетарифного регулювання / В. В. Романенко // Вісн. Акад. мит. служби України. - 2010. - № 1 (4). - С. 72-77.

4. Романенко В. В. Попередній документальний контроль: перспективи вдосконалення нормативно-правового забезпечення / В. В. Романенко // Вісн. Акад. мит. служби України. - 2012. - № 1. - С. 55-60.

5. Романенко В. В. Податковий кодекс України: джерело нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі? / В. В. Романенко // Вісн. Запорізьк. нац. ун-ту. - 2012. - № 2. - С. 164-168.

6. Романенко В. В. Класифікація нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі / В. В. Романенко // Мит. справа. - 2012. - № 3. - С. 49-56.

7. Романенко В. В. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності як об'єкт наукових досліджень / В. В. Романенко // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 24-25 груд. 2009 р.) : у 2-х т. / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - Т. 1. - С.

8. Романенко В. В. Принципи організації ветеринарного контролю як засобу нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі / В. В. Романенко // Забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки: проблеми, пріоритети, перспективи : матер. ІІ міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (Дніпропетровськ, 25.10.2011 р. - 27.11.2011 р.) : у 2-х т. / відп. ред. Л. А Запара. - Дніпропетровськ : Друк. ДДАУ, 2011. - С. 36-39.

Размещено на Allbest.ru