Адміністративно-правовий статус військовослужбовця Національної гвардії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

УДК 342.951(477)

Адміністративно-правовий статус військовослужбовця Національної гвардії України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

Буличев Андрій Олегович

Київ 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Пивовар Юрій Ігорович, Національний авіаційний університет, доцент кафедри конституційного і адміністративного права Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, Ануфрієв Микола Іванович, Інститут права імені князя Володимира Великого Президентського університету Міжрегіональної Академії управління персоналом, завідувач кафедри історії та теорії держави і права

кандидат юридичних наук Чорна Вікторія Григорівна, Національна академія внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права і процесу

Захист відбудеться «__» жовтня 2014 р. о «____» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

Автореферат розісланий «__» вересня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко

військовослужбовець адміністративний правовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна Національна гвардія України є багатофункціональним військовим формуванням, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України й виконує встановлені законом завдання у секторах внутрішньої безпеки та оборони держави. В умовах реформування цього спеціального військового органу з правоохоронними функціями упровадження значних організаційно-структурних змін позначається на його особовому складі, який безпосередньо забезпечує реалізацію визначених державою функцій на території України у мирний час, за надзвичайних ситуацій і воєнного стану, а також за межами країни в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Водночас при фактичному оновленні правового статусу Національної гвардії України, утвореного на базі внутрішніх військ МВС України, як особливого суб'єкта державного апарату нині недостатньо врегульованим, зокрема, неадаптованим під нові завдання й функції цього органу влади залишається адміністративно-правовий статус військовослужбовців. Існуючі численні правові недоліки в регулюванні статусу цієї категорії осіб несуть у собі загрозу ефективності діяльності усього відомства, досягнення державних цілей у правоохоронній та оборонній сферах. За таких умов нагальною є потреба в уточненні (удосконаленні) нормативної регламентації всіх елементів правового статусу військовослужбовців. Крім того, практична дійсність вимагає вироблення основних напрямів з удосконалення механізму правового забезпечення реалізації та захисту повноважень військовослужбовців Національної гвардії України (НГУ) з урахуванням специфіки виконання ними службово-бойових завдань, проходження військової служби загалом. Так, понад 60 % опитаних респондентів зазначили неповну відповідність закріплених чинним законодавством службово-посадових повноважень військовослужбовців оновленим завданням і функціям підрозділів Національної гвардії України; а 74 % - наголосили на недостатній правовій захищеності військовослужбовців у період проходження служби.

Отже, необхідним є проведення системних розробок, спрямованих на вдосконалення механізму правового регулювання діяльності військовослужбовців Національної гвардії України, їх правового статусу. І хоча проблематика військової сфери у правовій науці є об'єктом широкого кола наукових досліджень, правовий статус військовослужбовців Національної гвардії України в адміністративно-правовій науці залишається недостатньо дослідженим. Більшість наукових праць присвячено вивченню окремих аспектів військової служби. Так, історичні етапи розвитку цього військового формування розкрито у працях учених Л. В. Бородича, С. В. Василенка, О. М. Калюка, О. М. Лойка; особливості військового управління та службової діяльності внутрішніх військ висвітлювали В. І. Кириленко, О. В. Кривенко, О. В. Лавніченко, В. І. Мунтіян, М. М. Орлов, С. Т. Полторак, О. М. Шмаков; адміністративну відповідальність військовослужбовців досліджували А. Ф. Мота, Н. І. Чудик-Білоусова, С. О. Шапаренко; адміністративно-правове регулювання й фінансово-правові засади соціальних гарантій військовослужбовців - В. В. Забарський, С. П. Пасіка, О. С. Полякова, Ю. О. Прудов та інші.

Найбільш цінними для автора в науковому розумінні в процесі підготовки дисертації стали ідеї, концепції, висновки вітчизняних фахівців в галузі загальної теорії права, конституційного та адміністративного права, зокрема: В. М. Александрова, В. Б. Авер'янова, М. І. Ануфрієва, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, С. Д. Гусарєва, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, А. М. Колодія, А. Т. Комзюка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, О. В. Копана, І. Ф. Коржа, О. В. Кузьменко, О. М. Музичука, В. Й. Пашинського, Б. М. Ринажевського, О. П. Рябченко, А. М. Синиці, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценка, О. Н. Ярмиша, а також провідних зарубіжних вчених: С. С. Алексєєва, Н. М. Богатирьової, Т. С. Грачова, Н. О. Кліментьєвої, В. М. Корельського, О. В. Кудашкіна, О. В. Малька, М. І. Матузова, Ю. І. Мигачова, Б. В. Назмутдінова, Ф. C. Стенінга, О. О. Стремоухова, Ю. О. Тихомирова, О. В. Шарикіної та інших.

Зважаючи на вагомий внесок цих учених у розвиток правової науки, зауважимо на відсутності єдиного комплексного монографічного дослідження проблем формування, реалізації та захисту адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України.

З огляду на викладене, теоретична й практична значимість своєчасного дослідження сутності, змісту, особливостей адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ в умовах динамічних адміністративних перетворень державного апарату, а також вироблення шляхів з удосконалення механізму правового забезпечення цього статусу зумовили вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в рамках реалізації Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року, затвердженої наказом МВС України від 29 листопада 2006 р. № 1167, виконання Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є визначення сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України, а також вироблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання цього статусу, у тому числі механізму правового забезпечення його реалізації та захисту.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:

- визначити правову природу поняття «військовослужбовець Національної гвардії України», сформулювати його дефініцію;

- здійснити класифікацію військовослужбовців Національної гвардії України;

- з'ясувати сутність та структуру адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України;

- сформулювати поняття юридичного обов'язку військовослужбовця Національної гвардії України, систематизувати основні види таких обов'язків;

- виявити характерні риси поняття права військовослужбовця Національної гвардії України; виділити й проаналізувати основні види суб'єктивних прав військовослужбовця Національної гвардії України;

- розкрити особливості застосування адміністративної відповідальності військовослужбовця Національної гвардії України, сформулювати її поняття;

- охарактеризувати основні юридичні гарантії реалізації та захисту адміністративно-правових обов'язків військовослужбовця Національної гвардії України;

- встановити й вивчити основні юридичні гарантії реалізації та захисту суб'єктивних адміністративно-правових прав військовослужбовця Національної гвардії України;

- розробити теоретично обґрунтовані пропозиції з удосконалення національного законодавства, що регулює адміністративно-правовий статус військовослужбовця Національної гвардії України.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що пов'язані з організацією та правовим регулюванням проходження військової служби.

Предмет дослідження - адміністративно-правовий статус військово-службовця Національної гвардії України.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на діалектичному й системному, змістовному та якісному, логічно-історичному та аксіологічному підходах. Її основу становить сукупність різноманітних методів і прийомів наукового пізнання, які застосовано для досягнення мети дослідження, вирішення поставлених задач, забезпечення достовірності отриманих результатів, висновків та рекомендацій. За допомогою логіко-семантичного методу уточнено й розвинуто понятійний апарат предмета дослідження, виявлено взаємозв'язок суміжних категорій «військовослужбовець», «державний службовець», «публічний службовець» (підрозділ 1.1), «правовий статус особи», «адміністративно-правовий статус військовослужбовця» (підрозділ 1.3), «адміністративний проступок», «дисциплінарний проступок» (підрозділ 2.3); структурно-логічний метод дав змогу встановити структуру адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ (підрозділ 1.3), дослідити його елементи зсередини, визначити їх пріоритетність, виявити усталені зв'язки між ними (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); методи індукції та дедукції сприяли узагальненню й виокремленню суттєвих ознак таких правових явищ, як: «військовослужбовець Національної гвардії України», «адміністративно-правовий статус військовослужбовця Національної гвардії України» (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); застосування методів класифікації та групування дало змогу виділити критерії поділу та види військовослужбовців (підрозділ 1.2), диференціювати права й обов'язки військовослужбовців НГУ (підрозділи 2.1, 2.2); за допомогою методів аналогії та документального аналізу сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності за аналогією в однорідних відносинах у сфері державної служби (підрозділ 2.3); статистичний метод та документальний аналіз слугували визначенню недоліків правового забезпечення реалізації та захисту адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ (підрозділи 3.1, 3.2); порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити вітчизняну й зарубіжну правотворчу практики під час вивчення нормативних підстав адміністративної відповідальності військовослужбовців НГУ (підрозділ 2.3); соціологічний метод застосовано у процесі анкетування практиків-військовослужбовців для виявлення та вивчення практичних проблем правового забезпечення статусу військовослужбовця НГУ (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).

Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні й статистичні матеріали МВС України, Національної гвардії України та громадських організацій за
2009-2014 рр., результати анкетування військовослужбовців військових частин і підрозділів Національної гвардії України (220 осіб), а також судова, адміністративна й дисциплінарна практики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм предметом та змістом дисертація є однією з перших монографічних робіт, присвячених дослідженню теоретичних і практичних питань формування та реалізації адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України. Головний здобуток дослідження становлять розроблені й сформульовані автором концептуальні положення й висновки, що вирізняються науковою новизною, а саме:

вперше:

- формалізовано дефініції понять «військовослужбовець Національної гвардії України», «адміністративно-правовий статус військовослужбовця Національної гвардії України», «спеціальна правосуб'єктність військовослужбовця Національної гвардії України», «адміністративно-правовий обов'язок військовослужбовця Національної гвардії України», «право військовослужбовця Національної гвардії України», «адміністративна відповідальність військовослужбовця Національної гвардії України». Зокрема, під адміністративно-правовим статусом військовослужбовця Національної гвардії України розуміється соціально обумовлений комплекс прав, обов'язків та відповідальності військовослужбовця, набуття і реалізація яких детерміновано спеціальною правосуб'єктністю, закріплених нормами адміністративного права, що виявляються в публічних відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби у складі Національної гвардії України, забезпечений юридичними гарантіями;

- визначено комплекс специфічних ознак, притаманних адміністративно-правовому статусу військовослужбовця Національної гвардії України, а саме: а) вияв у публічних відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби у складі Національної гвардії України; б) детермінованість службово-посадовим становищем військовослужбовця; в) підставою набуття є володіння спеціальною правосуб'єктністю та ін.;

- систематизовано й охарактеризовано юридичні гарантії реалізації та захисту юридичних обов'язків і суб'єктивних прав військовослужбовця Національної гвардії України;

- на теоретичному рівні визначено дефекти (суперечності й прогалини) правової регламентації принципу заміни адміністративної відповідальності військовослужбовців Національної гвардії України дисциплінарною та запропоновано шляхи їх усунення;

- сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до низки вітчизняних правових актів, спрямованих на вдосконалення нормативно-правового забезпечення адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України, а саме: Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про Національну гвардію України», «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

удосконалено:

- диференціацію дисциплінарних порушень військовослужбовців, залежно від тяжкості їх наслідків та встановлення відповідних їм дисциплінарних стягнень;

- інституційне та нормативно-правове забезпечення, на рівні пропозицій, права військовослужбовців Національної гвардії України на правову допомогу в адміністративних (дисциплінарних) провадженнях;

- доведення раціональності запровадження інституту громадського контролю щодо захисту прав військовослужбовців;

дістало подальший розвиток:

- систематизація й характеристика ознак поняття «військовослужбовець», поділяючи їх на первинні та похідні;

- класифікація військовослужбовців Національної гвардії України як суб'єктів адміністративного права за такими критеріями: 1) за видами військової служби; 2) за складом; 3) за службово-правовим становищем; 4) за посадовим становищем; 5) за характером повноважень тощо;

- наукові положення щодо поділу юридичних обов'язків та прав військовослужбовця Національної гвардії України на загальновійськові, службово-посадові та спеціальні;

- наукова концепція щодо застосування принципу заміни адміністративної відповідальності дисциплінарною відносно військовослужбовців Національної гвардії України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації відзначаються достовірністю, завершеністю та можливістю їх упровадження в:

– правотворчу діяльність - при розробленні змін та доповнень до відомчих нормативно-правових актів, що визначають правила поведінки військовослужбовців Національної гвардії України, їх повноваження та відповідальність (акт впровадження МВС України від 12 лютого 2014 р.);

– сфері правозастосування - під час проведення адміністративної реформи правоохоронних органів, що передбачає оновлення завдань і функцій підрозділів Національної гвардії України, відповідну адаптацію повноважень військовослужбовців (акт впровадження МВС України від 12 лютого 2014 р.);

– науково-дослідну діяльність - для подальшого теоретичного опрацювання питань щодо реформування правоохоронної системи загалом та Національної гвардії України зокрема (акт впровадження Державного науково-дослідного інституту МВС України від 30 травня 2014 р.);

– навчальний процес - при підготовці навчально-методичних матеріалів для викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Службово-бойова діяльність підрозділів внутрішніх військ спеціалізованих моторизованих військових частин міліції та військових частин спеціального призначення» (акт впровадження факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ від 11 лютого 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Усі теоретичні положення та висновки, що характеризують наукову новизну дисертації, одержані автором на основі особистих досліджень.

Апробація результатів дисертації. Більшість сформульованих автором узагальнень, пропозицій і висновків оприлюднено на восьми міжнародних (у тому числі трьох зарубіжних) науково-практичних конференціях: «Соціально-економічні та правові аспекти розвитку світової економіки» (м. Донецьк, 1 грудня 2012 р.), «Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави» (м. Київ, 2 квітня 2013 р.), «Nauka w њwiecie wspуіczesnym» (Польща, м. Лодзь, 29-31 травня 2013 р.), «Новини на научния прогрес - 2013» (Болгарія, м. Софія, 17-25 серпня 2013 р.), «Актуальні питання забезпечення громадської безпеки та правопорядку» (м. Дніпропетровськ, 18 жовтня 2013 р.), «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 7-8 березня 2014 р.), «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (м. Львів,
28-29 березня 2014 р.); «Naukowa przestrzeс Europy - 2014» (Польща, м. Перемишль, 7-15 квітня 2014 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки відображено у тринадцяти наукових публікаціях, з яких чотири статті - у наукових фахових виданнях, затверджених МОН України, одна стаття - у вітчизняному електронному науковому юридичному виданні, включеному до міжнародної наукометричної бази «Index Copernicus International», одна стаття - у зарубіжному юридичному виданні, сім тез - у збірниках наукових праць міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура дисертації визначена метою та задачами дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять у собі вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань) і десяти додатків. Повний обсяг дисертації становить 279 сторінок, з них загальний обсяг - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, розкривається стан наукового опрацювання проблеми; вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, задачі, об'єкт, предмет і методологічна основа дисертації, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів; наводяться дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження, публікацій, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Генезис визначення поняття «військовослужбовець» в адміністративно-правовій науці та законодавстві» комплексно досліджується базове поняття «військовослужбовець», його походження та місце в системі правових знань про військову службу в Національній гвардії України.

Відповідно до положень чинного законодавства, визначено, що стрижневою ознакою формування поняття військовослужбовця є проходження особою військової служби. Дослідивши співвідношення понять публічної служби, державної служби і військової служби, уточнено класифікаційні риси останньої та віднесено її до мілітаризованої служби як різновиду державної. Обґрунтовується доцільність застосування терміна «публічний мілітаризований службовець» для позначення відповідної категорії осіб.

За результатами аналізу положень чинного законодавства, теоретичних доробок вчених загальної теорії права та адміністративістів окреслено дві групи ознак військовослужбовця НГУ: а) первинні; б) похідні. Виділено сутнісні риси та сформульовано дефініцію поняття військовослужбовця НГУ.

Визначено перспективні завдання, що полягають у необхідності законодавчого уточнення поняття «військовослужбовець», нормативного встановлення переліку категорій військовослужбовців і військових формувань України (про раціональність якого зазначило понад 75 % респондентів) тощо.

Підрозділ 1.2. «Класифікація військовослужбовців Національної гвардії України та характеристика основних їх видів» присвячено видовій характеристиці військовослужбовців Національної гвардії України. Наголошено, що військовослужбовці цього військового формування становлять окрему соціальну групу з властивими їй особливостями, у тому числі неоднорідністю. З метою вирізнення суттєвого й другорядного, загального та специфічного, теоретичного й практичного в характеристиці військовослужбовців НГУ, визначено дванадцять критеріїв класифікації цих специфічних суб'єктів адміністративного права.

Показано сутність, особливі риси цієї категорії осіб, визначено закономірності взаємозв'язків між різними їх групами.

У підрозділі 1.3. «Сутність та структура адміністративно-правого статусу військовослужбовця Національної гвардії України» досліджено теоретичні засади адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ, означено його особливості, структурні елементи. Наведено результати вивчення співвідношення категорій «правовий статус» та «правове становище», «правовий статус» та «адміністративно-правовий статус», «правовий статус особи» та «правовий статус військовослужбовця». Здійснено аналіз класифікацій видів правового статусу особи.

Відстоюється наукова позиція, згідно з якою класифікаційна належність правового статусу військовослужбовця НГУ повинна визначатися відповідно до різновиду статусів особи, а не з розподілу осіб на види як суб'єктів права. Зроблено висновок, що відносно військовослужбовців НГУ юридично коректно застосовувати поняття «спеціальний правовий статус особи», яке має відображати не специфіку самої особи як суб'єкта права, а відмінні особливості правового становища цього суб'єкта.

Проведено порівняльно-правовий аналіз загальноправових й адміністративно-правових доктринальних характеристик правового статусу, на основі чого сформульовано перелік специфічних ознак адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ. Головною та обов'язковою для набуття й реалізації цього статусу визначено ознаку володіння спеціальною адміністративною (галузевою) правосуб'єктністю військовослужбовця НГУ. Структурний розгляд широкого кола представлених у правовій науці юридичних конструкцій поняття правового статусу сприяв встановленню сукупності сталих елементів та їх зв'язків, що забезпечують специфічний характер стану й розвитку спеціального адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ. Такими стрижневими компонентами визначено обов'язки та права військовослужбовця НГУ як учасника адміністративних правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, та адміністративну відповідальність.

Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового статусу військово-службовця Національної гвардії України: загальна характеристика та особливості реалізації» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Юридичні обов'язки військовослужбовця Національної гвардії України» досліджено сутність, зміст та види юридичних обов'язків військовослужбовців Національної гвардії України як суб'єктів адміністративного права. Аргументовано розвинено концепцію про первинність адміністративних обов'язків відносно суб'єктивних прав військовослужбовців НГУ.

Визначено, що адміністративно-правовий обов'язок військовослужбовця Національної гвардії України - це міра необхідної поведінки в адміністративних правовідносинах, пов'язаних з проходженням особою військової служби у з'єднаннях, військових частинах і підрозділах Національної гвардії України, закріплена адміністративно-правовими нормами, спрямована на задоволення інтересів суспільства та особи, гарантована державою.

Виокремлено та систематизовано три групи адміністративних обов'язків військовослужбовців Національної гвардії України: 1) загальновійськові; 2) службово-посадові; 3) спеціальні. Характеристика першої групи дозволила виділити функціональні та забезпечувальні обов'язки військовослужбовців НГУ, а також виявити правові прогалини, у тому числі колізії, щодо реалізації окремих з них. Для усунення наявних недоліків необхідні, по-перше, максимальна деталізація повноважень військовослужбовців у Законі України «Про військовий обов'язок та військову службу» (зазначили 48 % військовослужбовців); по-друге, визначення вичерпного переліку загальних обов'язків військовослужбовців з конкретизацією в спеціальних нормативно-правових актах (наприклад, у статутах, положеннях, посадових інструкціях тощо) (зазначили 86 % респондентів), по-третє, прийняття Положення про проходження служби громадянами України в Національній гвардії України. Розгляд службово-посадових обов'язків сприяв їх систематизації за ознаками функціонального і цільового призначення та посадового становища військовослужбовця.

Наголошено на необхідності своєчасної нормативно-правової адаптації (відповідно до розширення кола завдань Національної гвардії України) повноважень військовослужбовців стосовно здійснення взаємодії з іншими правоохоронними органами, що сприятиме ефективності виконання функцій цього військового формування (зазначили 78 % опитаних респондентів).

У підрозділі 2.2. «Суб'єктивні права військовослужбовця Національної гвардії України як суб'єкта адміністративних правовідносин» визначено, що правами особи є закріплені в законі межі можливої поведінки її. Ґрунтуючись на такому підході, автором уточнено співвідношення понять «право» та «правомочність», «права» та «повноваження», «права особи» та «свободи особи», результати якого слугували обґрунтуванням висновку про доцільність застосування терміна «права особи» для позначення наданих військовослужбовцю НГУ можливостей вчиняти певні дії з метою забезпечення виконання військово-службових обов'язків.

За результатами дослідження дефініцій «права особи», «права публічного службовця», «права військовослужбовця» визначено дві групи ознак суб'єктивних прав військовослужбовця НГУ, а також виокремлено особливості зазначених прав, зокрема, це: детермінованість прав службово-посадовим становищем військово-службовця; визначеність прав інтересами військової служби (відповідністю інтересам держави та суспільства у сфері забезпечення оборони й захисту країни) тощо. Узагальнення виявлених ознак та особливостей сприяло виведенню дефініції поняття права військовослужбовця Національної гвардії України.

Здійснено класифікацію адміністративних прав військовослужбовця НГУ та охарактеризовано основні їх види, а саме: загальновійськові (притаманні всім військовослужбовцям); службово-посадові (обумовлені особливостями проходження служби у військових частинах, з'єднаннях, підрозділах Національної гвардії України); спеціальні (пов'язані з виконанням специфічних завдань).

На основі формально-юридичного порівняльного аналізу Закону України «Про Національну гвардію України» та законодавчих актів, які регулювали діяльність цього державного органу і втратили чинність, встановлено, що при значному розширенні завдань самого органу значно зменшено перелік правових можливостей військовослужбовців, які їх забезпечують (зазначили понад 75 % респондентів). Автором відстоюється позиція, що покладання на військовослужбовців НГУ додаткових обов'язків має здійснюватися з одночасним поповненням арсеналу відповідних суб'єктивних службових прав.

У підрозділі 2.3. «Сутність адміністративної відповідальності військовослужбовця Національної гвардії України та особливості її застосування» акцентується увага на підвищеній відповідальності цієї категорії осіб за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, порівняно з відповідальністю за професійні або службові порушення інших громадян.

На підставі узагальнення теоретичних поглядів щодо трактування понять «адміністративна відповідальність» та «адміністративна відповідальність військовослужбовців» окреслено характерні риси та визначено власне розуміння поняття «адміністративна відповідальність військовослужбовця Національної гвардії України».

Обґрунтовано наукову позицію автора, що позитивна й негативна відповідальності є сторонами єдиного правового інституту юридичної відповідальності військовослужбовця, тісно пов'язаного з такими визначальними для військового середовища категоріями, як дисципліна, обов'язок, відданість інтересам служби. Виявлено та розкрито особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців НГУ, сформульовано визначення її поняття.

Розвинуто наукову дискусію щодо доцільності заміни адміністративної відповідальності військовослужбовців дисциплінарною, а також меж цієї замінності. Наголошено на доцільності застосування дисциплінарної відповідальності до військовослужбовців Національної гвардії України з боку військового керівництва замість адміністративної за низку проступків, передбачених, зокрема, главами 5, 14, 15 КУпАП (зазначили 40 % опитаних респондентів). За результатами вивчення положень Дисциплінарного статусу Збройних Сил України виявлено відсутність нормативних підстав притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, а також їх співвідношення із застосовуваними стягненнями.

Розділ 3 «Особливості правового забезпечення адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Юридичні гарантії реалізації та захисту юридичних обов'язків військовослужбовця Національної гвардії України» визначено й охарактеризовано основні юридичні гарантії, спрямовані на реалізацією та захист юридичних обов'язків військовослужбовця Національної гвардії України.

Ґрунтуючись на загально правовій доктрині, виділено дві групи юридичних гарантій. Перша група - гарантії реалізації обов'язків військовослужбовця НГУ, що полягають у: а) конкретизації в нормативно-правових актах змісту та меж обов'язків; б) встановленні юридичних фактів, з якими пов'язується реалізація обов'язків; в) визначенні процесуально-процедурних форм реалізації обов'язків; г) заходах заохочення для стимулювання ефективної реалізації обов'язків. У межах другої групи юридичних гарантій, спрямованих на захист юридичних обов'язків військовослужбовців НГУ, означено: а) заходи профілактики та попередження правопорушень; б) заходи нагляду та контролю за правомірністю поведінки військовослужбовців з метою виявлення фактів правопорушень та їх припинення; в) заходи притягнення до юридичної (зокрема, адміністративної) відповідальності; г) процесуально-процедурні форми реалізації вищевказаних заходів.

Розглядаючи нормативно-правове забезпечення як одну з форм юридичних гарантій реалізації обов'язків військовослужбовця НГУ та ґрунтуючись на результатах аналізу юридичних обов'язків цієї категорії суб'єктів адміністративного права, наголошено на нагальній необхідності нормативної актуалізації низки правових актів. Названо основні напрями здійснення відповідної нормотворчості.

У підрозділі 3.2. «Юридичні гарантії реалізації та захисту суб'єктивних прав військовослужбовця Національної гвардії України» проаналізовано адміністративно-правові засоби реалізації та механізм правового захисту прав військовослужбовця Національної гвардії України.

Акцентовано увагу на вирішенні таких практичних проблем, як урегулювання права підлеглого військовослужбовця на невиконання незаконного наказу командира (зазначили 45 % респондентів) та права на оскарження накладеного стягнення (підтримали 70 % респондентів). Результати порівняльно-правового аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства сприяли обґрунтуванню необхідності законодавчого унормування порядку відмови військовослужбовця від виконання незаконного наказу, а також слугували розробленню пропозицій з нормативної диференціації дисциплінарних проступків військовослужбовців НГУ та встановлення чітких меж притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Вирішенню виявлених проблем у сфері адміністративно-правового захисту прав військовослужбовців НГУ слугувало вивчення нормативного й емпіричного вітчизняного та зарубіжного досвіду у двох аспектах: нормативно-правовому й організаційно-правовому. Відзначаючи високий рівень залежності підлеглих військовослужбовців від командирів під час перебування на службі, обґрунтовується необхідність інституційного й нормативного забезпечення своєчасної правової допомоги військовослужбовцям НГУ (пропозиція кореспондується з відповідями 60 % респондентів). Крім того, наголошується на актуальності для України запозичення досвіду функціонування міжнародних організацій стосовно захисту прав військовослужбовців та практики діяльності об'єднань військовослужбовців щодо здійснення відповідного громадського контролю за захистом прав військовослужбовців.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретично-правове узагальнення й викладено пропозиції стосовно нового вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності й особливостей адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України та у формулюванні на цій основі раціональних теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового механізму реалізації та захисту цього статусу. Найважливішими серед них є такі:

1. У результаті узагальнення виявлених в адміністративно-правовій доктрині та законодавстві основних ознак категорії «військовослужбовець» здійснено їх систематизацію шляхом групування на: а) первинні (істотні) - такі, що визначають цю категорію осіб; б) похідні - такі, що зумовлені правовим становищем військовослужбовців. Сформульовано дефініцію поняття «військовослужбовець Національної гвардії України», а саме: військовослужбовцем Національної гвардії України є публічний мілітаризований службовець, який проходить військову службу у складі Національної гвардії України, відповідає встановленим законодавством вимогам про військову службу, склав Військову присягу на вірність Українському народові, має військове звання та здійснює обов'язки щодо забезпечення публічних інтересів у сфері оборони і військової безпеки.

2. Унаслідок проведеного аналізу теоретично-правових джерел та емпіричних матеріалів визначено критерії, за якими класифіковано військовослужбовців Національної гвардії України як суб'єктів адміністративного права: 1) за видами військової служби; 2) за складом; 3) за службово-правовим становищем; 4) за посадовим становищем; 5) залежно від характеру повноважень, що визначають роль та участь у здійсненні державно-владних функцій; 6) за профілем військово-професійної праці; 7) за обліково-військовою спеціальністю; 8) за соціальним статусом; 9) за категорією придатності до проходження військової служби за станом здоров'я; 10) за рівнем отриманої освіти; 11) за наявністю у військовослужбовця спеціальних обов'язків; 12) за статтю.

Здійснення класифікації дало змогу виділити суттєве й другорядне, загальне й специфічне, теоретичне та практичне у характеристиці військовослужбовців Національної гвардії України, а також більш повно відобразити сутність, характерні риси цієї категорії осіб, встановити взаємозв'язки між різними їх групами.

3. За результатами вивчення загальноправових й адміністративно-правових доктринальних характеристик категорій «правовий статус», «правове становище», «адміністративно-правовий статус», «правовий статус особи» та «правовий статус військовослужбовця», у тому числі шляхом їх співставлення, сформульовано комплекс специфічних ознак адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГУ. Зокрема, це: а) вияв у публічних відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби у складі Національної гвардії України; б) детермінованість службово-посадовим становищем військовослужбовця; в) підставою набуття є володіння спеціальною правосуб'єктністю; г) несумісність з окремими посадами та видами діяльності; д) нормативно-правова забезпеченість адміністративно-правовими актами; е) нестабільність, об'єктивна обумовленість соціальними, економічними та політичними факторами, що існують у суспільстві в конкретний момент його розвитку; є) інтегративність, комплексність явища, що складається з окремих елементів.

Визначено, що адміністративно-правовим статусом військовослужбовця Національної гвардії України є соціально обумовлений комплекс прав, обов'язків та відповідальності військовослужбовця, набуття і реалізація яких детерміновано спеціальною правосуб'єктністю, закріплених нормами адміністративного права, що виявляються в публічних відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби у складі Національної гвардії України, забезпечений юридичними гарантіями.

Інтегруючими компонентами адміністративно-правового статусу військово-службовця Національної гвардії України означено такі: юридичні обов'язки; суб'єктивні права; адміністративна відповідальність.

4. Унаслідок уточнення сутності поняття «юридичний обов'язок» сформульовано дефініцію поняття адміністративно-правового обов'язку військово-службовця Національної гвардії України як міри необхідної поведінки в адміністративних правовідносинах, пов'язаних з проходженням особою військової служби в частинах, з'єднаннях та підрозділах Національної гвардії України, закріпленої адміністративно-правовими нормами, спрямованої на задоволення інтересів суспільства та особи, гарантованої державою.

Ґрунтуючись на традиційному поділі юридичних обов'язків на загальні, службово-посадові та спеціальні, систематизовано й розкрито зміст обов'язків військовослужбовця НГУ. Докладно дослідивши загальновійськові обов'язки, що характерні усім категоріям військовослужбовців, незалежно від відомчої належності, службового становища, посади чи військового звання, здійснено їх систематизацію з розподілом на функціональні (відображають характер військової служби в НГУ, розкривають зміст їх функціональної діяльності) та забезпечувальні (призначені сприяти належному виконанню службової діяльності). Характеристика службово-посадових обов'язків військовослужбовця НГУ дала змогу згрупувати їх за ознаками функціонального, цільового призначення та посадового становища військовослужбовця. Детальний аналіз спеціальних обов'язків військовослужбовців НГУ, у тому числі їх правової регламентації, слугував висновку про необхідність законодавчого закріплення норми-заборони щодо виконання інших, не передбачених Законом України «Про Національну гвардію України», завдань, а також деталізації службових обов'язків військовослужбовців під час виконання спеціальних завдань у взаємодії з іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами.

5. Результати вивчення понять «права особи», «права публічного службовця», «права військовослужбовця» сприяли узагальненню й виділенню ознак, характерних для суб'єктивних прав військовослужбовця НГУ, а також формулюванню дефініції поняття «право військовослужбовця Національної гвардії України» як соціально обумовленої та закріпленої нормами адміністративного права міри можливої поведінки військовослужбовця у правовідносинах, пов'язаних з проходженням військової служби у складі Національної гвардії України, що забезпечує належні умови виконання ним службово-посадових обов'язків, спрямованої на задоволення публічних інтересів, гарантованої державою.

Констатовано, що саме службові права визначають сутність адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України. Їх детермінованість службово-посадовим становищем військовослужбовця, інтересами військової служби сприяла розробленню класифікації прав військовослужбовця Національної гвардії України та системному аналізу загальновійськових, службово-посадових та спеціальних прав.

Історико-правовий та формально-юридичний аналіз вітчизняної правової бази дав змогу виявити низку правових прогалин щодо нормативного утвердження окремих прав військовослужбовців НГУ в умовах активного оновлення завдань і функцій цього військового формування. Наголошено на нагальності законодавчого підкріплення відповідними (у тому числі спеціальними) повноваженнями виконання нових функцій, зокрема, у сфері антитерористичної діяльності, забезпеченні воєнного та надзвичайного стану, участі у відновленні конституційного правопорядку в разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, протидії масовим заворушенням, виконанні завдань територіальної оборони тощо.

6. Ґрунтуючись на результатах узагальнення теоретичної й нормативної баз щодо тлумачення понять «адміністративна відповідальність» та «адміністративна відповідальність військовослужбовців», визначено власне розуміння категорії «адміністративна відповідальність військовослужбовця Національної гвардії України» як застосування до військовослужбовця Національної гвардії України, який вчинив адміністративне правопорушення, заходів державного примусу майнового та морального характеру, у передбачених адміністративним законодавством формах і порядку.

Розкриваючи особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців НГУ, проаналізовано стан та окреслено перспективи застосування до військовослужбовців принципу заміни адміністративної відповідальності дисциплінарною. Доведено виправданість притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідності за адміністративні проступки, передбачені, зокрема, главами 5, 14, 15 КУпАП, і водночас недопустимість застосування такої заміни щодо вчинених проступків, які мають зовнішній характер стосовно військових службових відносин. З метою підвищення рівня об'єктивності процесу притягнення військовослужбовців НГУ до адміністративної відповідальності на загальних підставах обґрунтовано пропозиції щодо розширення переліку відповідних адміністративних правопорушень. Аргументовано необхідність удосконалення інституту дисциплінарної відповідальності військовослужбовця НГУ, зокрема, шляхом прийняття правових норм, що передбачатимуть законодавче визначення поняття дисциплінарного проступку, характеристик його складу; встановлення співвідношення дисциплінарного проступку з дисциплінарними стягненнями; закріплення переліку обставин, що виключають таку відповідальність, пом'якшують чи обтяжують її міру покарання; чітку й деталізовану регламентацію здійснення дисциплінарного провадження, прав його учасників, у тому числі осіб, які притягаються до відповідальності тощо.

7. Ґрунтуючись на досягненнях провідних правників та з урахуванням видових особливостей юридичних обов'язків військовослужбовця НГУ, визначено систему юридичних гарантій, спрямованих на забезпечення реалізації та захисту адміністративно-правових обов'язків цього суб'єкта права. Основу цієї системи становлять юридичні гарантії, що полягають у нормативно-правовій конкретизації змісту та меж обов'язків; установленні юридичних фактів, з якими пов'язується реалізація обов'язків; визначенні процедурно-процесуальних форм реалізації обов'язків; застосуванні заходів заохочення для стимулювання ефективної реалізації обов'язків. Зазначено, що більш дієвим та ефективним є другий рівень цієї системи - група юридичних гарантій щодо захисту адміністративно-правових обов'язків військовослужбовців НГУ. До таких гарантій, зокрема, належать: заходи профілактики та попередження правопорушень; заходи нагляду та контролю за правомірністю поведінки військовослужбовців з метою виявлення фактів правопорушень та їх припинення; заходи притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні процесуально-процедурні форми реалізації вищезазначених заходів.

Аналіз цих заходів сприяв виявленню причин їх низької ефективності, головними серед яких названо нормативну неврегульованість та застарілість. З метою усунення правових недоліків акцентовано на необхідності: по-перше, оновлення низки чинних правових актів, починаючи з їх назв; по-друге, внесення змін та прийняття нових положень, спрямованих на вдосконалення кола обов'язків і прав військовослужбовців НГУ, упорядкування їх взаємовідносин; перегляду правил внутрішнього порядку у військових частинах, з'єднаннях та підрозділах Національної гвардії України; по-третє, унормування організації та порядку несення служби відповідно до специфіки завдань і функцій, покладених державою на новостворені й реорганізовані підрозділи Національної гвардії України.

8. У результаті аналізу правових засобів реалізації та механізму правового захисту прав військовослужбовця НГУ визначено, що одним з проблемних прав, при їх реалізації, є право військовослужбовця-підлеглого на невиконання незаконного наказу, а також право військовослужбовця-командира на накладення дисциплінарних стягнень. Якщо проблемність першого полягає в обмеженні (конфліктності) інтересів військовослужбовця, то проблема реалізації другого - попередження фактів зловживання цим правом. Дослідження причин вищезазначених проблем і детальне вивчення правової бази дало змогу дійти висновку про нормативну неврегульованість численних питань у вказаних сферах. З метою усунення виявлених правових недоліків запропоновано унормувати на законодавчому рівні порядок відмови військовослужбовця від виконання незаконного наказу (з урахуванням різного військово-службового становища призовників і контрактників та умов виконання ними службових обов'язків), а також встановити чіткі межі притягнення до дисциплінарної відповідальності, розробивши й нормативно закріпивши диференціацію правопорушень, залежно від ступеня тяжкості їх наслідків, з установленням відповідних їм дисциплінарних стягнень (у тому числі стягнень, що можуть накладатися лише колегіально). Обґрунтовано необхідність інституційного й нормативного забезпечення правової допомоги військовослужбовцям НГУ для реалізації суб'єктивних службових прав.

Доведено, що нині основними формами захисту прав військовослужбовців НГУ є адміністративний та судовий захист. Аргументовано виділено громадський контроль, а також зазначено, що парламентський та президентський види контролю є перспективними формами захисту прав військовослужбовців НГУ.

9. З метою удосконалення адміністративно-правового регулювання статусу військовослужбовця Національної гвардії України запропоновано усунути низку виявлених під час дослідження правових прогалин шляхом внесення змін та доповнень до таких законодавчих актів: КУпАП (доповнення до статті 15 щодо розширення переліку порушень для притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності на загальних підставах); законів України «Про військовий обов'язок та військову службу» (доповнення статтею 7-1 «Обов'язки військовослужбовців» шляхом закріплення переліку загальних обов'язків військовослужбовців); «Про Національну гвардію України» (доповнення до статті 2 щодо заборони використовувати Національну гвардію України для виконання функцій, не передбачених цим законом; доповнення до статей 13, 14 щодо розширення переліку прав військовослужбовців); «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (доповнення до пункту 45 щодо закріплення поняття та складів дисциплінарних проступків; до розділу ІІІ щодо закріплення прав військовослужбовців, які притягуються до дисциплінарної відповідальності); «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (доповнення до статті 5 щодо створення військовослужбовцями громадських об'єднань).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Буличев А. О. Теоретико-правові питання визначення та характеристики поняття «військовослужбовець» / А. О. Буличев // Митна справа. - 2013. - № 2 (86). - С. 398-404.

2. Буличев А. О. Класифікація військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України / А. О. Буличев // Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія : Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». - 2013. - № 3. - С. 49-53.

3. Буличев А. Проблемні питання встановлення взаємозв'язку понять «публічний службовець», «державний службовець» і «військовослужбовець» / А. Буличев // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 8. - С. 46-50.

4. Буличев А. О. Взаємозв'язок прав і обов'язків військовослужбовців військових формувань з правоохоронними функціями / А. О. Буличев // Форум права. - 2014. - № 1. - С. 50-54 : Електронний ресурс : Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_1_10.pdf.

5. Буличев А. О. Юридична конструкція адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України / А. О. Буличев // Право і суспільство. - 2014. - № 3. - С. 147-152.

6. Булычев А. О. Проблемы правового регулирования общевойсковых обязанностей военнослужащих Национальной гвардии Украины / А. О. Булычев // Право и политика. - 2014. - № 2. - С. 63-66.

7. Буличев А. О. Місце і роль внутрішніх військ МВС України у сучасній національній правоохоронній системі / А. О. Буличев // Соціально-економічні та правові аспекти розвитку світової економіки : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (Донецьк, 1 груд. 2012 р.). - Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2012. - С. 334-336.

8. Буличев А. О. Проходження мілітаризованої служби як визначальна ознака поняття військовослужбовця / А. О. Буличев // Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави : зб. наук. праць міжнар. наук.-теорет. конф. (Київ, 2 квіт. 2013 р.). - К. : ТОВ «Три К», 2013. - С. 48-50.