Проблемні питання процесу побудови та перевірки криміналістичних версій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОЦЕСУ ПОБУДОВИ ТА ПЕРЕВІРКИ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ВЕРСІЙ

Трофименко О.А.С.

Постановка проблеми. Процес досудового розслідування кримінального правопорушення є дуже кропітким і важливим, адже об'єктивна істина щодо нього встановлюється лише у разі отримання доцільних фактичних даних, що і дадуть змогу встановити особу, що причетна до скоєння кримінального правопорушення. Для досягнення відповідного результату суб'єктам досудового розслідування варто звертати увагу на існування такої категорії, як «криміналістична версія», що у разі правильного застосування дає можливість досягнути значних результатів під час розслідування кримінального правопорушення. Зважаючи на те, що на даному етапі реалізація процесу побудови та перевірки криміналістичних версій знаходиться на низькому рівні, ми вважаємо, що варто дослідити все коло проблемних питань, з якими зустрічаються суб'єкти досудового розслідування, задля їх подальшого усунення та уникнення під час досудового розслідування кримінального правопорушення.

Стан опрацювання. Питаннями теоретичних аспектів криміналістичних версій займалися такі вчені, як, зокрема, П.Д. Біленчук [1], В.В. Мозяков [2, с. 245-267], А.Ф. Рєховський [3], але, на жаль, у відповідних дослідженнях практично не були відображені проблемні питання, що мають місце під час побудови та перевірки криміналістичних версій.

Метою статті є відображення комплексу проблемних питань, що мають місце на практиці, з урахуванням результатів опитувань суб'єктів досудового розслідування, а також на підставі компаративного дослідження статистичних даних щодо кримінальних правопорушень за 2013-2015 рр.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі досудового розслідування кримінальних правопорушень суб'єктами досудового розслідування наявне широке коло проблемних питань, що негативно впливають на результати досудового розслідування.

Згідно зі статистичними даними Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) кількість облікованих кримінальних правопорушень нестримно зростає, що відображає суттєві прогалини, що допускаються під час досудового розслідування, зокрема під час побудови та перевірки криміналістичних версій (рис. 1).

Порівнявши статистичні дані, можна зробити висновок, що кількість кримінальних проваджень зменшується порівняно з кількістю кримінальних правопорушень, що обліковуються (табл. 1). Наприклад, в 2013 р. кількість кримінальних проваджень, що були прийняті до провадження, становила 4, 82% від загальної кількості облікованих кримінальних правопорушень, в 2014 р. - 2, 84%, в 2015 р. - 2, 94%.

Кількість кримінальних правопорушень, в яких вручено повідомлення про підозру, в 2013 р. становила 39, 6%, в 2014 р. - 37, 6%, в 2015 р. 33, 2%, загалом різниця зменшення кількості кримінальних правопорушень за 2013-2015 рр. становить 6, 4%. Кількість кримінальних проваджень, результати яких спрямовані до суду з обвинувальним актом, за 2013-2014 рр. зменшилась на 3, 8%, за 2014-2015 рр. відповідні показники також зменшились на 3, 8%.

Загалом з 2013 р. кількість кримінальних проваджень, що спрямовані до суду з обвинувальним актом, зменшилась на 7, 6%. Кількість закритих кримінальних проваджень порівняно за 2013-2014 рр. зменшилась на 6, 7%, за 2014-2015 рр. - на 5, 4%, загалом кількість закінчених кримінальних проваджень зменшилась на 12, 1%. Кількість кримінальних проваджень, щодо яких рішення не прийнято, за 2013-2014 рр. збільшилась на 4, 8%, в 2014-2015 рр. - на 4, 5%, загалом кількість кримінальних проваджень, щодо яких рішення ще не прийнято, збільшилась на 9, 3%.

Водночас кількість завершених кримінальних правопорушень знижується, наприклад, за 2013 р.

їх кількість становила 20 324, що у відсотковому відношенні від загальної кількості облікованих кримінальних правопорушень складає лише 3, 84%, в 2014 р. - 10 016, що у відсотковому співвідношенні складає 1, 89%, в 2015 р. - 10 365, тобто 1, 83%, загалом кількість завершених кримінальних правопорушень з 2013 по 2015 рр. знизилась на 7, 56%.

Незважаючи на незначне зменшення кількості облікованих кримінальних правопорушень в 2014 р., в 2015 р. відбулося різке збільшення кількості облікованих кримінальних правопорушень, що привело до зменшення кількості кримінальних проваджень, щодо яких винесено повідомлення про підозру, до 33, 2%, а також проваджень, що були спрямовані до суду з обвинувальним актом, до 28, 9%. Крім того, зменшилась кількість закритих кримінальних проваджень до 55, 2%. Водночас кількість кримінальних проваджень, щодо яких рішення на кінець звітного періоду не прийнято, збільшилась до 68, 2%. Враховуючи вищенаведені статистичні дані, можна дійти висновку про незначний ступінь розробленості питання щодо практичного застосування процесу побудови та перевірки криміналістичних версій.

Таблиця 1 Статистичні показники кримінальних правопорушень з 2013 по 2015 рр.

Для з'ясування причин такого становища у 2016 р. було проведено анонімне опитування 86 слідчих слідчих підрозділів досудового розслідування ГУНП в Одеській та Миколаївської областей для встановлення переліку проблемних питань, які мають місце під час побудови та перевірки криміналістичних версій. Респондентам було запропоновано визначити перелік з 11 проблемних питань, що мають місце під час побудови та перевірки криміналістичних версій.

Отже, на думку респондентів, під час побудови та перевірки криміналістичних версій часто зустрічаються такі проблемні питання:

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій використовувалися лише професійний досвід та інтуїція (так зазначили 30% опитуваних респондентів);

- мала місце безліч методів, що сприяли хаотичному висуненню та перевірці версій (так зазначили 29, 3% опитуваних респондентів);

- логічний висновок із кожної висунутої версії не вирішив коло поставлених питань щодо розслідуваного кримінального провадження (так зазначили 28, 7% опитаних респондентів);

- в результаті занадто зверхнього ставлення до найбільш очевидної версії інші версії були відкинуті (так зазначили 28% опитуваних респондентів);

- поступова перевірка всіх висунутих версій загрожувала втратою ціннісної інформації, що спричинило необхідність проведення повторних слідчих (розшукових) дій та призвело до порушення строків розслідування кримінального провадження (так зазначили 27, 3% опитаних респондентів);

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій значною мірою використовувалась лише аналогія (так зазначили 27, 3% опитуваних респондентів);

- неможливість об'єктивної побудови криміналістичних версій у разі недостатньої значної доказової бази або за відсутності останньої (так зазначили 27, 3% опитуваних респондентів);

- обмеження перевірки дослідженням лише конкретної частини наслідків не дало підстав для впевненості, що підтверджувана версія виражала об'єктивну істину у кримінальному провадженні (так зазначили 26% опитуваних респондентів);

- нерівномірність інформаційного матеріалу залежно від етапу розслідування призвела до затримки процесу побудови та перевірки криміналістичних версій (так зазначили 20, 7% опитуваних респондентів);

- практична взаємодія між суб'єктами висунення версій була зведена нанівець (так зазначили 20% опитуваних респондентів);

- висунення значної кількості криміналістичних версій не охопило аналізу всіх обставин розслідуваного кримінального провадження, особливо щодо багатоепізодних злочинів (так зазначили 14, 7% опитаних респондентів).

Під час побудови та перевірки криміналістичних версій іноді зустрічаються такі проблемні питання:

- нерівномірність інформаційного матеріалу залежно від етапу розслідування призвела до затримки процесу побудови та перевірки криміналістичних версій (так зазначили 58% опитуваних респондентів);

- висунення значної кількості криміналістичних версій не охопило аналізу всіх обставин розслідуваного кримінального провадження, особливо щодо багатоепізодних злочинів (так зазначили 56, 7% опитаних респондентів);

- логічний висновок із кожної висунутої версії не вирішив коло поставлених питань щодо розслідуваного кримінального провадження (так зазначили 54, 8% опитаних респондентів);

- практична взаємодія між суб'єктами висунення версій була зведена нанівець (так зазначили 52, 7% опитуваних респондентів);

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій значною мірою використовувалась лише аналогія (так зазначили 52, 7% опитуваних респондентів);

- мала місце безліч методів, що сприяли хаотичному висуненню та перевірці версій (так зазначили 50% опитуваних респондентів);

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій використовувалися лише професійний досвід та інтуїція (так зазначили 51, 3% опитуваних респондентів);

- поступова перевірка всіх висунутих версій загрожувала втратою ціннісної інформації, що спричинило необхідність проведення повторних слідчих (розшукових) дій та призвело до порушення строків розслідування кримінального провадження (так зазначили 49, 3% опитаних респондентів);

- обмеження перевірки дослідженням лише конкретної частини наслідків не дало підстав для впевненості, що підтверджувана версія виражала об'єктивну істину у кримінальному провадженні (так зазначили 48% опитуваних респондентів);

- неможливість об'єктивної побудови криміналістичних версій у разі недостатньої значної доказової бази або за відсутності останньої (так зазначили 47, 3% опитуваних респондентів);

- в результаті занадто зверхнього ставлення до найбільш очевидної версії інші версії були відкинуті (так зазначили 45, 3% опитуваних респондентів).

Під час побудови та перевірки криміналістичних версій не зустрічаються такі проблемні питання:

- висунення значної кількості криміналістичних версій не охопило аналізу всіх обставин розслідуваного кримінального провадження, особливо щодо багатоепізодних злочинів (так зазначили 28, 7% опитаних респондентів);

- в результаті занадто зверхнього ставлення до найбільш очевидної версії інші версії були відкинуті (так зазначили 26% опитуваних респондентів);

- обмеження перевірки дослідженням лише конкретної частини наслідків не дало підстав для впевненості, що підтверджувана версія виражала об'єктивну істину у кримінальному провадженні (так зазначили 26% опитуваних респондентів);

- неможливість об'єктивної побудови криміналістичних версій у разі недостатньої значної доказової бази або за відсутності останньої (так зазначили 24, 7% опитуваних респондентів);

- практична взаємодія між суб'єктами висунення версій була зведена нанівець (так зазначили 24, 7% опитуваних респондентів);

- поступова перевірка всіх висунутих версій загрожувала втратою ціннісної інформації, що спричинило необхідність проведення повторних слідчих (розшукових) дій та призвело до порушення строків розслідування кримінального провадження (так зазначили 22, 7% опитаних респондентів);

- нерівномірність інформаційного матеріалу залежно від етапу розслідування призвела до затримки процесу побудови та перевірки криміналістичних версій (так зазначили 22% опитуваних респондентів);

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій значною мірою використовувалась лише аналогія (так зазначили 21, 3% опитуваних респондентів);

- мала місце безліч методів, що сприяли хаотичному висуненню та перевірці версій (так зазначили 20, 7% опитуваних респондентів);

- логічний висновок із кожної висунутої версії не вирішив кола поставлених питань щодо розслідуваного кримінального провадження (так зазначили 17, 3% опитаних респондентів);

- під час побудови та перевірки криміналістичних версій використовувалися лише професійний досвід та інтуїція (так зазначили 19, 3% опитуваних респондентів).

З урахуванням проведеного анонімного анкетування можна визначити, що під час побудови та перевірки криміналістичних версій дуже часто зустрічаються такі проблемні питання: під час побудови та перевірки криміналістичних версій використовувалися лише професійний досвід та інтуїція (30% опитуваних респондентів); найменшими за показниками є такі проблемні питання: висунення значної кількості криміналістичних версій не охопило аналізу всіх обставин розслідуваного кримінального провадження, особливо щодо багатоепізодних злочинів (14, 7% опитаних респондентів).

Іноді зустрічаються такі проблемні питання: нерівномірність інформаційного матеріалу залежно від етапу розслідування призвела до затримки процесу побудови та перевірки криміналістичних версій (58% опитуваних респондентів), найменшими за показниками є такі проблемні питання: в результаті занадто зверхнього ставлення до найбільш очевидної версії інші версії були відкинуті (45, 3% опитуваних респондентів).

Не зустрічаються такі проблемні питання: висунення значної кількості криміналістичних версій не охопила аналізу всіх обставин розслідуваного кримінального провадження, особливо щодо багатоепізодних злочинів (28, 7% опитаних респондентів); найменшими за показниками є такі проблемні питання: логічний висновок із кожної висунутої версії не вирішив кола поставлених питань щодо розслідуваного кримінального провадження (17, 3% опитаних респондентів).

Проаналізувавши проведене анонімне анкетування та порівнявши статистичні дані щодо кількості облікованих, прийнятих до розслідування, закритих, спрямованих до суду кримінальних правопорушень, а також тих, щодо яких повідомлено про підозру, а також рішення щодо яких на кінець звітного періоду не прийнято, необхідно підкреслити наявність широкого кола проблем, які потребують негайного теоретичного та практичного вирішення. Проблемні питання, що часто та іноді зустрічаються під час побудови та перевірки криміналістичних версій, мають бути повністю усунуті за рахунок ґрунтовнішої підготовки майбутніх фахівців органів Національної поліції України, підвищення їх кваліфікації а також створення необхідних умов для постійного покращення їх знань, вмінь та навичок.

досудовий розслідування кримінальний правопорушення

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ