Конкурсний відбір як механізм прийняття на державну службу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління державної служби Головного управління державної служби України в АРК

Конкурсний відбір як механізм прийняття на державну службу

Єрьомін Володимир Юрійович

магістр державного управління

Успішна розбудова демократичної, соціальної, правової державності неможлива без створення реальних умов для цього процесу, подолання негативних явищ у державно-службових відносинах відповідно до принципів верховенства права, пріоритетності основних прав і свобод людини і громадянина. Ефективність державної служби в значній мірі залежить від існуючих в апараті держави способів заміщення державних посад. Світовий досвід організації державної служби показує, що найбільш ефективним способом заміщення посад на державній службі є конкурс. Саме цьому організаційно-правовому способу заміщення посад на державній службі і повинна, на нашу думку, на сучасному етапі розвитку правової, демократичної держави приділятися найбільша увага вчених та учасників процесу побудови сучасного, професійно здатного, демократичного державного апарату.

Важливість конкурсного порядку прийому на державну службу очевидна, адже це той фактор, який має гарантувати об'єктивність оцінки ділових, професійних, моральних якостей претендента, і як наслідок - ефективність його майбутньої роботи. Конкурсний порядок заміщення посад на державній службі дозволяє знизити рівень корупції серед державних службовців, звести до мінімуму протекціонізм при вирішенні кадрових питань. Нарешті, саме конкурс забезпечує комплектування кадрів державного апарату демократичним шляхом на підставі рівних можливостей для всіх громадян.

Конкурс - важливий правовий спосіб раціонального підбору кадрів до органів державної служби, що дозволяє не тільки покращити комплектування її органів, але й забезпечує в подальшому потрібний рівень її функціонування. Саме конкурс повинен забезпечити рівний доступ громадян до державної служби, як це передбачено в статті 38 Конституції України. Це конституційне право підтверджується міжнародно-правовими актами, які визнаються Україною. Так, згідно зі статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен громадянин повинен мати право і можливість допускатися у своїй країні на загальних умовах рівності до публічної служби без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень.

Системи конкурсу (в різних його модифікаціях) застосовуються в більшості європейських країн, а також у США та інших країнах. Так, наприклад, у Франції співіснують два шляхи доступу до державної служби: деякі конкурси дозволяють вступити прямо в корпус державних службовців і отримати певний ранг; інші конкурси дозволяють вступити в адміністративну школу. В Іспанії близько 97% вакантних посад заміщується за конкурсом і тільки 3% - за вільним призначенням. При призначенні на посади державних службовців Російської Федерації за конкурсом оцінюється відповідність освіти, етапи проходження державної служби, інша трудова діяльність, знання Конституції РФ, федеральних законів стосовно виконання відповідних посадових обов'язків а також результати інших методів оцінки професійних і особистісних якостей кандидатів, включаючи індивідуальну співбесіду, анкетування, проведення групових дискусій, написання реферату або тестування з питань, що стосуються виконання посадових обов'язків за вакантною посадою, на заміщення якої претендує кандидат.

Що ж стосується конкурсу при прийнятті на посади в державні органи в Україні, то є принципово новий інститут державної служби. В Україні інститут конкурсного заміщення посад державних службовців вперше запроваджено Законом України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року у якому зазначається, що “прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України”.

Основна мета конкурсу полягає в тому, щоб створити умови для реалізації прав громадян на рівний доступ до державної служби, а також відібрати на державну службу таких громадян, що спроможні виконувати функції за посадою, володіють для цього необхідними професійними знаннями, моральними якостями, інтелектуальними здібностями. Однак, порівняно із зарубіжними країнами в Україні перелік посад державних службовців, які можуть прийматися на державну службу поза конкурсом, на сьогодні доволі широкий. До того ж простежується певна тенденція до його розширення. Так, наприклад, в Автономній Республіці Крим у 2008 році 78,2% осіб, які були прийняті на державну службу, прийняті на конкурсній основі. Слід визнати, що певне розширення переліку посад державної служби, які заміщуються поза конкурсом, пов'язане з деякими прогалинами і суперечностями в чинному законодавстві про державну службу.

Правовою основою проведення конкурсного провадження є Закон «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 та Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений наказом Головдержслужби України та Національної академії державного управління при Президентові України від 10 травня 2002 р. № 30/84.

Підставою виникнення конкурсних правовідносин є такі юридичні факти як, наявність вакантної посади, винесення рішення про проведення конкурсу та умови проведення конкурсу. Отже, необхідною умовою оголошення конкурсу на державній службі є наявність вакантної посади, якою у державному органі вважається незаміщена посада, яка передбачена в структурі апарату державного органу. Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

Для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Очолює конкурсну комісію заступник керівника державного органу. До складу конкурсної комісії входять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу. Конкурсна комісія є колегіальним дорадчим органом, основною функцією якого є проведення конкурсного відбору кандидатів на вакантну посаду та надання керівникові виважених, обґрунтованих пропозицій щодо використання претендентів на державну службу.

Конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця повинен забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України. Тому, публікація оголошення про проведення конкурсу є необхідною умовою для реалізації принципу гласності конкурсного прийому. Дані про вакансії посад державних службовців та умови конкурсу підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. Звичайно такі публікації з'являються в будь-якій офіційній газеті, незалежно від її тематики, тиражу, форми розповсюдження. Тому, вважаємо актуальною необхідність визначення та уточнення на законодавчому рівні конкретних друкованих видань, з певною тематичною спрямованістю та рівнем територіального значення, в яких державні органи повинні публікувати оголошення про конкурс. конкурс правовий державний посада

Процедура проведення конкурсу припускає змагання за встановленими правилами та наявність двох чи більше кандидатів на заміщення посади. Однак, вважаємо доцільним закріпити у Порядку проведення конкурсу положення, які підкреслюють що, якщо на участь у конкурсі була подана одна заява, то особа, що її подала, не повинна звільнятися від складання іспитів та проходження співбесіди.

Наступною стадією конкурсного провадження є проведення конкурсного іспиту та співбесіди. Іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, в якому оголошено конкурс, з метою об'єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на посаду державних службовців. Проведення іспиту для кандидатів на заміщення вакантних посад передбачає перевірку та оцінку їх знань Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”, а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу. Питання мають бути актуальними, грунтуватися на нормах чинного законодавства України.

Об'єктивність проведення іспиту забезпечується рівними умовами для всіх кандидатів (тривалість іспиту, зміст та кількість питань, підрахунок результатів тощо) та відкритістю інформації про них, єдиними критеріями оцінки. Також, важливим гарантом об'єктивності конкурсного іспиту є те, що переліки питань можуть публікуватися у відповідних друкованих засобах масової інформації та обов'язково надаватися для ознайомлення всім учасникам конкурсу при поданні документів для участі в конкурсі.

Співбесіда проводиться з тими кандидатами, які успішно здали конкурсний іспит, з метою встановлення їх відповідності тим критеріям, які висуваються державним органом до кандидатів, і виявлення тієї особи, яку конкурсна комісія може рекомендувати для заміщення вакантної посади. При проведенні співбесіди проводиться оцінка здатності кандидатів виконувати посадові обов'язків, потенціалу професійного росту, вміння співпрацювати з колегами, підлеглими, керівниками тощо.

Конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців. Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

Однак, вирішальне значення для успішного введення конкурсного порядку заміщення посад на державній службі має подолання суб'єктивних факторів. Справа в тому, що в психології керівників державних органів міцно закріпилось переконання, що саме вони, а ні хтось інший повинні вирішувати весь комплекс кадрових питань. Модно і навіть природно стало формувати свої команди однодумців, тільки при наявності яких керівник нібито може з успіхом упоратися з покладеними на нього завданнями, причому межі цієї команди повинні поширюватись ледь чи не на все ввірене міністерство. Все це приводить до того, що з призначенням на посаду в державний орган нового керівника починається “перетрус” апарату, розстановка на всі, скільки-небудь значущі та привабливі посади представників тієї самої “своєї” команди, тих самих однодумців.

В системі державної служби конкурсні засади прийому персоналу можуть сприяти вирішенню певних завдань: підвищенню престижу державних посад з метою залучення найбільш кваліфікованих спеціалістів, підвищенню об'єктивності оцінки кандидатів, демократизації кадрових процесів, втіленню нових технологій кадрової роботи.

В умовах подальшої демократизації суспільства та державного апарату необхідним є удосконалення порядку проведення конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців, оцінювання при доборі претендентів на посаду, визначення загальних та спеціальних (з урахуванням специфіки роботи майбутнього державного службовця) вимог до таких процедур та підвищення ролі кадрового резерву, ефективності роботи з особами, зарахованими до такого резерву.

Прийняття на державну службу на конкурсній основі сприяє формуванню дієздатного кадрового потенціалу, залучення на державну службу висококваліфікованих спеціалістів. Саме тому, необхідно посилити роль конкурсу як стандартного підходу до прийняття на державну службу та просування на державній службі та включити цей принцип до нової політики щодо прийняття на державну службу та просування.

Размещено на Allbest.ru