Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування правової культури перекладача у сфері авторського права: когнітивний аспект

ЯНИШИН О.К.

Сформульовано визначення перекладу з позицій авторського права. Розкрито зміст когнітивного компоненту правової культури майбутнього перекладача у сфері дотримання авторських прав. Виокремлено особливості застосування авторських прав у сфері перекладу.

Ключові слова: переклад, майбутній перекладач, правова культура, когнітивний компонент, авторське право.

Сформулировано определение перевода с позиции авторского права. Раскрыто содержание когнитивного компонента правовой культуры будущего переводчика в сфере соблюдения авторских прав. Выделены особенности применения авторских прав в сфере перевода.

Ключевые слова: перевод, будущий переводчик, правовая культура, когнитивный компонент, авторское право.

The definition of translation in the copyright is formulated. The cognitive component content of the translator's legal culture in compliance with copyright is established. Main rules of copyright for translation are highlighted.

Keywords: translation, future translator, legal culture, cognitive component, copyright.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Ратифікована 16 вересня 2014 р. Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає правову базу для вільного переміщення товарів і послуг, обсяги яких значно зростуть. У процесі співпраці значно збільшиться й попит на послуги перекладачів, які мають мати високий рівень правової культури, зокрема у сфері охорони авторських прав та права інтелектуальної власності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій підтверджує, що проблеми, пов'язані із професійною підготовкою перекладачів входять до кола наукових інтересів значної кількості вітчизняних науковців. На сьогодні Україна має значний доробок у вирішенні проблеми формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів, зокрема завдяки інтеграції загальноосвітніх і професійно-орієнтованих дисциплін [9], застосуванню сучасних інтерактивних [20], інформаційних [17] та інформаційно-комунікаційних [13] технологій. Знайшли ефективне вирішення проблеми формування ключових компетентностей у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін [7] та інформаційно-технологічних компетентностей у процесі фахової підготовки [10]. Встановлено педагогічні умови, які сприяють формуванню професійного світогляду [18], конкурентоздатності [1] та толерантності майбутніх перекладачів [12]. Окрему увагу приділено професійній підготовці майбутніх перекладачів, які проходять вишкіл у технічних університетах [9; 15; 22].

Значний інтерес з погляду підготовки перекладачів до правової сторони практичної діяльності становлять розвідки присвячені теоретико-правовим та процесуальним аспектам участі перекладача у кримінальному провадженні [11], дослідженню процесів формування правової культури майбутніх аграріїв [21]) та пілотів [8].

Актуальність теми дослідження. Проте проблеми формування правової культури майбутніх перекладачів, зокрема у площині обізнаності про взаємозв'язок перекладу й авторського права, ще не вивчалася і потребує детального розгляду.

Мета статті - розкрити зміст когнітивного компоненту правової культури перекладача у сфері дотримання авторських прав. Для цього спочатку сформулюємо визначення перекладу в площині авторського права, а потім проаналізуємо особливості його застосування у перекладацькій професії. авторський право перекладач

Виклад основного матеріалу дослідження. Узгодивши наведені в проаналізованих дослідженнях визначення правової культури [8; 21] із загальними цілями професійної підготовки перекладача у ВНЗ, вважаємо, що правова культура, як невід'ємна складова професійної компетентності перекладача, містить 3 компоненти: когнітивний (знання міжнародних та вітчизняних правових аспектів професійної діяльності перекладача, професійне правове мислення та правосвідомість), діяльнісний (навички та вміння застосовувати ці знання на практиці) та особистісний (моральні якості). У цій статті розглянемо тільки один із компонентів, когнітивний, у обмеженому сегменті правових відносин - дотриманні авторських прав у професійній перекладацькій діяльності.

Фахівці із перекладу звично покладаються на класичні визначення перекладу і вважають, що це: процес заміни мовленнєвого твору на одній мові мовленнєвим твором на іншій мові при збереженні незмінного плану змісту, тобто значення [2, c. 10]; викликані суспільною необхідністю процес і результат передавання інформації, яка письмово або усно виражена однією мовою, за допомогою еквівалентного (адекватного) тексту іншою мовою [5]; особливий і самостійний вид словесного мистецтва “перевираженння” оригіналу в матеріалі іншої мови [4, c. 8].

Зрозуміло, що в аспекті нашого дослідження майбутньому перекладачеві треба осягнути інший вимір перекладу, правовий. А тому, перед тим, як перейти до безпосереднього аналізу взаємовідносин авторських прав та перекладу, необхідно сформувати чітку уяву про суть перекладу в полі дії авторського права.

Стаття 2 Бернської конвенції [3] про охорону літературних і художніх творів чітко визначає, що переклади, поруч із адаптаціями, музичними аранжуваннями та іншими переробками літературних або художніх творів, охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора оригінального твору. Тобто, цей документ припускає, що переклади схожі з іншими типами похідних робіт. Не можемо з цим погодитися, оскільки тільки переклад зобов'язаний досягнути адекватної відповідності до вже існуючого твору засобами іншої мови, зберігши при цьому якнайповнішу відповідність оригіналу. На відмінності перекладів від інших типів похідних робіт наголошується і в глосарії термінів Всесвітньої організації інтелектуальної власності [23, c. 29]. J. Troussel та J. Debussche вбачають прояви оригінальності перекладу у тому, що перекладач “пере-відтворює” (“заново створює”) (переклад наш - О. Я.) вихідний текст іншою мовою, дотримуючись заздалегідь заданої структури тексту, думок, способів вираження почуттів тощо. При цьому творчий простір часто обмежується типом самого тексту та способом і видом перекладу. З цього погляду, адаптації, аранжування й інші переробки значно відрізняються від перекладу: вони не прагнуть точного “пере-відтворення”, а за своєю природою і визначенням змінюють не тільки форму, але й структуру твору. І саме ці особливості слід враховувати для застосування певних правових режимів [24, c. 96].

Отже, в межах нашої статті, вважаємо, що переклад - це об'єкт авторського права, який є результатом професійної діяльності перекладача, спрямованої на досягнення адекватної відповідності твору (тексту), що вже існує в одній мові, засобами іншої мови, та відповідає вимогам професійних стандартів якості, зберігаючи якомога більшу відповідність оригіналові не тільки в змісті, але й в структурі, значенні думок, способах вираження почуттів тощо.

Наведені розмірковування підводять до розуміння необхідності враховувати в перекладацькому контексті загальні норми міжнародного, Європейського та національного права у сфері авторських прав та інтелектуальної власності. Тому доцільно розпочати із загального огляду нормативно-правової бази на кожному із трьох рівнів. Необхідні дані знаходимо у звіті Генеральної Дирекції з перекладів Європейської комісії при Європейському Союзі про результати дослідження, спрямованого на вирішення проблем авторського права при здійсненні цілісного комплексу перекладацьких робіт із дотриманням прав усіх залучених сторін та підвищення обізнаності усіх безпосередньо залучених до здійснення перекладу осіб, насамперед - перекладачів. У доповіді наголошується, що перекладачам та пов'язаним із діяльністю у галузі перекладу та машинного перекладу ученим, юристам-практикам, установам бракує обізнаності про свої права й обов'язки. Автори звіту, J.-Chr. Troussel та J. Debussche, намагалися дати відповідь на питання про те, як авторське право захищає вихідні документи та надає право їх перекладати, чи захищені авторським правом переклади та бази даних, що містять вихідні документи і переклади, і яким чином цей захист забезпечується. Дослідження акцентує, що проблеми захисту первинних документів і перекладів тісно пов'язані із впливом новітніх технологій, сучасних бізнесових моделей і глобалізації перекладацької індустрії [24, с. 6].

Хоча міжнародні договори, конвенції та торговельні угоди, спрямовані на забезпечення мінімального рівня правового захисту для творців і авторів, почали з'являтися ще у ХІХ столітті, на сьогоднішній день не існує одностайного міжнародного інструменту, який би автоматично надавав рівномірний захист авторського права літературним і художнім творам у всьому світі. Основними міжнародними актами про авторське право є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886) [3] та Всесвітня конвенція про авторське право (Женева, 1952) [6].

Бернська конвенція, яку прийняли для уникнення суперечок між країнами і запобіганню поширенню міжнародного піратство літературних і художніх творів, і сьогодні залишається найважливішим інструментом для захисту авторських прав у Європейському Союзі, де правова охорона похідних творів (таких як переклади) є дуже обмеженою. Бернська конвенція автоматично визнає авторські права на твори авторів з усіх країн-підписантів (стаття 5); визнає правовласником особу, яка створила роботу і висловила в ній особистість в такій роботі; розглядає право перекладу як “фундаментальне право автора оригінального твору”; прямо захищає переклади літературних і художніх творів, офіційних текстів законодавчого, адміністративного і правового характеру (стаття 2), збірки літературних і художніх творів, а тому є важливим правовим джерелом для захисту перекладів та баз даних із ними [3].

Всесвітня конвенція про авторське право також визнає виняткове право автора перекладати, випускати у світ переклади, дозволяти переклад і випуск у світ перекладів своїх творів, а також обмежує терміном до семи років законодавчі права країн не видавати дозвіл на переклад письмових творів [6].

Нарешті відзначимо, що на початку 80-х років ХХ ст. Всесвітня організація інтелектуальної власності та Всесвітній форум по охороні фольклору ЮНЕСКО також прийняли основоположні принципи, що відображають синтез авторського права з перекладом. Зокрема, принцип PW24 передбачає, що переклади оригінального характеру мають бути захищені як літературний твір, без шкоди для авторського права оригіналу і незалежно від того, чи знаходиться оригінальна робота у відкритому доступі [25].

Право перекладу наочно демонструє, як національні законодавці можуть по-різному реалізувати певне право в своїх країнах. Наприклад, бельгійський закон про авторське право прямо визнає “право перекладу” як право автора літературного твору самостійно перекладати свою роботу або дати дозвіл на її відтворення у будь-якій формі. У Франції переклад або адаптація будь-якої праці дозволяється тільки після отримання попереднього дозволу автора роботи, оскільки переклад розглядається як окрема форма відтворення. У цьому контексті, переклад є похідною роботою, що вимагає відтворення первісної роботи і, отже, дозволу власника авторських прав, щоб уникнути порушення. Німецький закон сприймає переклади як адаптацію існуючої роботи, а сам переклад - як власну інтелектуальну творчість творця (перекладача). Проте публікація перекладу може здійснюватися тільки з дозволу автора твору. Акт про авторські права та патенти Великої Британії немає окремого визначення права на переклад, а тому розглядає його як вид адаптації тексту [24, c. 87-88].

В Україні це питання урегульовується Законом України “Про авторське право і суміжні пра-ва” (далі Закон) [16] та окремими статтями Цивільного Кодексу України (далі ЦК) [19], які визначають, що об'єктами авторського права поруч із авторськими творами є переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів, а також компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності (ЦК, ст. 433).

Український законодавець також визначає, що акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), їх офіційні переклади, а також повідомлення про новини дня чи інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації не є об'єктами авторського права (ст. 434) так само, як і твори народ-ної творчості (ст. 10 Закону) [19; 16].

Водночас ст. 15 Закону та ст. 443 ЦК містять застереження про те, що тільки автору належить виключне право давати дозвіл на переклад твору, його переробку, адаптацію чи включення твору складовою частиною до баз даних. Також авторові чи його спадкоємцям належать право видавати дозвіл на будь-яке оприлюднення об'єкта авторського права, зокрема і перекладу, впродовж 70 років від дня його першого оприлюднення (ст. 446 ЦК), і тільки зі спливом строку чинності твір стає суспільним надбанням, що означає можливість для всіх осіб безоплатного використання твору (ст. 447 ЦК) [ 14].

Використання твору без згоди автора, у виправданому відповідно до мети обсязі та за умови дотримання правил зазначення джерела запозичення й імені автора, є правомірним у таких випадках: як цитати або ілюстрації у призначених для навчання виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, у творах критичного, полемічного, наукового або інформа-ційного характеру; для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою (ст. 444 ЦК) [14].

Підсумовуючи наведені приклади, зазначаємо, що право на переклад прямо передбачено в Бернській конвенції, проте має різні способи урегулювання на національному рівні. В деяких країнах відсутнє визначення такого права і воно розглядається як частина більш широкого права на відтворення або адаптацію. У інших - таке право визнається прямо. Водночас, переклад є репродукцію вже існуючої вихідної роботи, яку створив інший автором. У цьому сенсі переклад як правило, не потрапляє у категорію творів, створених кількома авторами. Отже, незважаючи на те, що авторське право на переклад належить тільки тим, хто його створив (перекладачеві), можуть виникнути ускладнення, оскільки переклад не можна використовувати без відома власника авторських прав на вихідну роботу. Тому інколи для використання оригінального твору та його перекладу виникає потреба отримати дозволи і від власника прав на оригінал на мові оригіналу і від власника прав на переклад на мові перекладу [24, c. 90].

Завдяки розвитку інформаційних технологій сучасна перекладацька індустрія дедалі ширше послуговується обширним потенціалом перекладацьких інформаційних технологій. Зазначимо, що цей процес унормовується значною кількістю регулятивних актів, оскільки машинний перекладу пов'язаний із використання програмних продуктів, частина з яких також є об'єктом права власності. Аналіз його особливостей вимагає опрацювання значної кількості правових документів, а тому потребує окремого дослідження.

Короткий підсумок прав та обов'язків перекладачів уміщено в таблиці 1.

Таблиця 1 Права та обов'язки перекладачів

Насамкінець наголошуємо і на необхідності формувати у майбутнього перекладача правосвідомість та професійне правове мислення, що виражатиметься у внутрішній потребі при вирішенні проблематичних питань дотримуватися не тільки визначених економічних прав, але й моральних та етичних норм. Майбутні перекладачі мають усвідомити, що навіть отримання майнового права на переклад не звільняє їх від обов'язку дотримуватися немайнових прав автора першотвору, а також не надає автоматичного права відтворювати та розповсюджувати графічні зображення із першотвору, оскільки вони можуть бути захищені окремими авторськими правами.

Висновки. Правова культура, як невід'ємна складова професійної компетентності перекладача, складається із трьох компонентів: когнітивного (знання міжнародних та вітчизняних правових аспектів професійної діяльності перекладача, професійне правове мислення та правосвідомість), діяльнісного (навички та вміння застосовувати ці знання на практиці) та особистісного (моральні якості). Встановлено, що, з погляду законодавця, переклад - це окремий літературний твір, який охороняється авторським правом, що належить виключно перекладачеві. Переклад твору забезпечує якомога повнішу відповідність оригіналові, зберігаючи його зміст, структуру, значення думок, способи вираження почуттів тощо. Оригінальність перекладу є результатом професійної діяльності перекладача, який має знати загальні норми міжнародного, Європейського та національного права у сфері авторських прав та інтелектуальної власності та дотримуватися їх у своїй діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абабілова Н. М. Формування конкурентоздатності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Н. М. Абабілова. - О., 2012. - 20 с.

2. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). - М. : “Междунар. отношения”, 1975. - 240 с.

3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт від 24 липня 1971 року : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=995_051.

4. Виноградов B. C. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В. С. Виноградов. - М. : Изд-во МГУ, 1978. - 178 с.

5. Виноградов B. C. Введение в переводоведение. - М. : Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. - 224 с.

6. Всесвітня конвенція про авторське право, прийнята 06.09. 1954 р. : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_052.- Заголовок з тексту.

7. Дишлева Ю. В. Формування ключових компетентностей у майбутніх перекладачів у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Ю. В. Дишлева - Х., 2013. - 19 с.

8. Коваленко Н. О. Формування міжнародної правової культури у майбутніх пілотів у вищих навчальних закладах [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. : 13.00.04 / Н. О. Коваленко. Чернігів, 2009. - 22 с.

9. Колодій І. А. Формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі на основі інтеграції загальноосвітніх і професійно-орієнтованих дисциплін [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / І. А. Колодій. - К., 2012. - 20 с.

10. Колос Ю. З.Формування інформаційно-технологічних компетент-ностей майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Ю. З. Колос. - К., 2010. - 20 с.

11. Кузик Т. М. Теоретико-правові та процесуальні аспекти участі перекладача у кримінальному провадженні [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Т. М. Кузик. - Одеса, 2014. - 20 с.

12. Куца О. І. Педагогічні умови формування толерантності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / О. І. Куца - Т., 2014. - 20 с.

13. Мацюк О. О. Формування професійної компетентності майбутніх перекладачів засобами інформаційно-комунікаційних технологій [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / О. О. Мацюк - Хмельницький, 2011. - 20 с.

14. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України [Текст] : у 2-х т. / Відп. ред. В. Г. Ротань. - Х. : Фактор, 2010. - Т. 1. - 800 с. - Режим доступу : http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/132-vgrotan-ta-in-komentar-do-tsku/3487-glava-36-pravo-intelektualnoyi-vlasnosti-na-literaturnij-hudozhnij-ta-inshij-tvir-avtorske-pravo.html.

15. Нестерова О. Ю. Розвиток інформаційної культури майбутніх перекладачів в умовах вищого технічного навчального закладу : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / О. Ю. Нестерова - Ялта, 2014. - 20 с.

16. Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” : Закон України від 11липня 2001 року № 2627-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - № 43. - С. 214. - Режим доступу : zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2627-14.

17. Рогульська О. О. Педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх перекладачів засобами сучасних інформаційних технологій [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / О. О. Рогульська. - Вінниця, 2010. - 21 с.

18. Таланова Ж. П. Педагогічні умови формування професійного світо-гляду майбутнього перекладача : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 / Ж. П. Таланова. - Кіровоград, 2007. - 20 с.

19. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40.

20. Шиба А. В. Формування професійної компетентності майбутніх перекладачів засобами інтерактивних технологій [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / А. В. Шиба - Тернопіль, 2013. - 20 с.

21. Щербань Щербань М. П. Формування правової культури студентів вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / М. П. Щербань. - К., 2005. - 20 с.

22. Янишин, О. К. Формування медіаграмотності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки у ВНЗ / О. К. Янишин // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка - Тернопіль : ТНПУ, 2013. - № 3. - С. 166-171.

23. Guide to the Copyright and Related Right Treaties Administered by WIPO and Glossary of Copyright and Related Rights Terms [Текст] /. - Geneva : World Intellectual Property Organization (Wipo). - 2003. - 317 p.

24. Translation and Intellectual Property Rights : Studies on Translation and Multilingualism : Final Report [Текст] / EC, DGT EC. - Luxembourg : Publications Office of the EU, 2014. - 146 c. - Режим доступу : http://www.aati.org.ar/site/editoriales_documentos/HC0114287ENC_002.pdf.

25. Translation Tools and Workflow [Текст] / EC, DGT EC. - Luxembourg : Publications Office of the European Union, 2012. - 24 c. - Режим доступу : http://ec.europa.eu/dgs/translation/publications/brochures/index_en.htm.

Размещено на Allbest.ru