Формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Пріоритетним напрямком у сфері публічно-правових відносин є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, досягти якого можна за умови, зокрема, якісної організації здійснення правосуддя в адміністративних справах, ефективної діяльності адміністративних судів. Обрання Україною за стратегію свого розвитку цінностей демократії, свободи та верховенства права зумовлює суттєве вдосконалення механізму публічного адміністрування, що включає й судове адміністрування, оскільки судова влада, виходячи зі ст. 6 Конституції України, є невід'ємною складовою державної влади, і з огляду на її діяльність формується загальне ставлення до влади і держави в цілому.

Професія судді передбачає необхідність прийняття важливих і відповідальних рішень, визначення винності чи невинуватості у вчиненні правопорушень, вирішення адміністративно-правових конфліктів тощо. Визнаючи певні недоліки національної судової системи, низький рівень довіри до судів і суддів в українському суспільстві, який обумовлений, насамперед, певними стереотипами, ніж об'єктивним станом справ у судовій системі, держава, як відомо, є ініціатором подальших позитивних перетворень у судовій системі, в тому числі й проведення певних заходів щодо приведення організації правосуддя до необхідних демократичних стандартів.

За даними Управління вивчення судової практики та судової статистики Вищого адміністративного суду України, у першому півріччі 2013 р. Верховний Суд України по суті розглянув 210 адміністративних справ, що в 1,4 рази менше, ніж за 6 місяців 2012 р. (301 справа); з них у 153 справах (73%) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішень Вищого адміністративного суду України. Порівняно з минулим звітним періодом цей показник збільшився на 4% (207 справ, або 69%). У 55 справах Верховний Суд України задовольнив заяви та скасував рішення Вищого адміністративного суду України (у 52 справах - повністю, у 3 - частково). Частка справ, щодо яких скасовано рішення Вищого адміністративного суду України, становить 26%. Порівняно з першим півріччям 2012 р. цей показник зменшився на 4% (89 справ, або 30%). Підставою для скасування судових рішень Вищого адміністративного суду України було неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що викликає необхідність дослідження факторів, які впливають на прийняття рішення суддею.

При здійсненні правосуддя, при прийнятті рішень судді керуються своїм власним внутрішнім переконанням, формування якого потребує поглибленої уваги. Актуальність розробки теоретико-акмеологічних засад професійної діяльності судді в адміністративному процесі обумовлена не тільки необхідністю наукового осмислення цієї проблематики, але й триваючою дискусією щодо подальших напрямків реформування судової системи України, кардинальним оновленням законодавства про судоустрій та статус суддів, адміністративно-процесуального законодавства та суміжних галузей законодавства.

Загальним мінімальним проявом, характерним для всіх форм судової діяльності, вбачається можливість шляхом правосуддя встановити факт - суттєву невідповідність фактичних правовідносин їх абстрактній моделі. Зміна суспільних відносин не може відразу ж змінити сформовані стереотипи юридичного мислення. Реалізація суддею своїх процесуальних прав і обов'язків, у тому числі права на оцінку доказів, здійснюється на підставі його внутрішнього переконання, що і викликає дискусії про поняття, специфіку, природу такого переконання. Формування внутрішнього переконання судді включає низку взаємопов'язаних аспектів, серед яких основними є юридичний, психологічний та морально-етичний.

Питання формування внутрішнього переконання судді досліджувались, у тому числі в адміністративно-правовій науці, фрагментарно, зокрема під час розгляду загальних засад адміністративного судочинства та здійснення правосуддя адміністративними судами щодо окремих категорій справ (А. Руденко, В. Скавронік, П. Вовк, А. Борко, К. Клименко, І. Шруб та інші). Окремі аспекти проблематики внутрішнього переконання судді, в тому числі в адміністративному процесі, досліджувалися В. Авер'яновим, Ю. Битяком, В. Гаращуком, В. Гордєєвим, Н. Дроздович, В. Зуй, С. Ківаловим, Т. Коломоєць, В. Колпаковим, О. Кузьменко, В. Марчаком, О. Миколенком, О. Пасенюком, В. Перепелюком, О. Рябченко, А. Селівановим, М. Стахурським та іншими. Потрібно визнати, що переважна більшість наявних ґрунтовних правових досліджень присвячена внутрішньому переконанню судді у сфері саме кримінального судочинства, тоді як юридико-психологічні особливості формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі залишились поза увагою. Таким чином, можна констатувати відсутність у вітчизняній правовій, у тому числі й адміністративно-правовій, науці комплексних спеціальних досліджень, присвячених безпосередньо формуванню внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі.

Наведені фактори зумовлюють наукову актуальність і суспільну важливість обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженій Указом Президента України від 21.05.2006 №361/2006, та Концепції розвитку системи правосуддя на 2004-2014 рр., розробленій Комітетом Верховної Ради України та Центром політико-правових реформ. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр. та комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямів реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний розгляд теоретичних і практичних питань, пов'язаних із формуванням внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України, виявлення проблемних аспектів його регламентації, реалізації й формулювання пропозицій щодо вдосконалення, в тому числі шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувалися наступні завдання:

- розглянути положення сучасної адміністративно-правової доктрини щодо розуміння адміністративного процесу й визначити його як сферу об'єктивізації внутрішнього переконання судді;

- здійснити аналіз основних доктринальних підходів до розуміння внутрішнього переконання судді, його ознак, виокремити специфічні особливості прояву в адміністративному процесі;

- з'ясувати роль і значення формування внутрішнього переконання судді у процесі доказування в адміністративному процесі;

- визначити особливості прояву суддівського розсуду при формуванні внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі;

- вивчити й охарактеризувати інші фактори (емоційні, мотиваційні, когнітивні і вольові), що впливають на формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі, й сформулювати конкретні пропозиції з удосконалення чинного законодавства та правозастосування щодо формування внутрішнього переконання судді.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при формуванні внутрішнього переконання судді при прийнятті ним рішень в адміністративному процесі України.

Предметом дослідження є формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України.

Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання: загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо) і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Зокрема, діалектичний метод пізнання дозволив проаналізувати соціально-історичні передумови поліваріантності процесів пізнання в адміністративному судочинстві (підрозділ 1.1); формально-логічний метод використано для визначення понять «внутрішнє переконання судді» та «судовий розсуд» і подальшого використання в більш складних формах мислення (підрозділи 1.2, 2.2); метод тлумачення правових норм - для доктринальної характеристики юридичної складової процесу доказування як об'єктивної складової формування внутрішнього переконання судді (підрозділ 2.1); системно-структурний метод застосовано при проведенні класифікації внутрішнього переконання судді як поведінкового процесу, що містить правові, гносеологічні й психологічні компоненти (підрозділ 1.2); соціально-юридичний метод та метод граматичного розгляду - для аналізу правових та етичних норм щодо мотивованості судового розсуду, визначення особливостей сприйняття й логічності мислення судді в адміністративному процесі (підрозділи 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод - для визначення особливостей формування внутрішнього переконання судді в різних видах судочинства (підрозділи 1.2, 2.2); метод документального аналізу - для встановлення особливостей правового регулювання й етичних принципів формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); дедуктивний та індуктивний методи використано при визначенні критеріїв конкретизації внутрішнього переконання судді; метод юридичного моделювання - при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне адміністративне законодавство.

Емпіричну основну дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, а також Управлінням узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України, Управлінням вивчення судової практики та судової статистики Вищого адміністративного суду України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження зумовлена відсутністю комплексних наукових досліджень, присвячених формуванню внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист, зокрема:

вперше:

- сформульовано авторське визначення адміністративного процесу як сфери об'єктивізації внутрішнього переконання судді, а саме: ним є регламентована нормами права діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення публічно-правових спорів, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт публічної адміністрації, з приводу порушення останнім прав, свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних (приватних) осіб;

- запропоновано авторський варіант визначення поняття «внутрішнє переконання судді в адміністративному процесі» як психологічної основи прийняття рішення, яка являє собою правову установку, готовність судді прийняти рішення на основі норм чинного законодавства, аналізу та оцінки інформації (матеріалів справи, свідчень учасників її розгляду та інших доказів), вмотивовану необхідністю здійснити правосуддя (розглянути справу), застосувати відповідні норми матеріального та процесуального права щодо конкретної юридичної ситуації;

- обґрунтовано існування акмеологічних засад професійної майстерності судді та суддівської неупередженості як основних елементів, які включають наявність системних якостей, соціальну відповідальність, правову позицію, індивідуальну ресурсність (внутрішній потенціал), динамічність та схильність до саморозвитку судді;

удосконалено:

- доктринальні положення щодо розгляду внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України як симбіозу результатів доказування, застосування суддівського розсуду, інших факторів, які нерозривно пов'язані між собою;

- підходи сучасної правової доктрини стосовно діяльності, пов'язаної із розглядом публічно-правових спорів у порядку адміністративного судочинства, регламентованому КАС України, в якості адміністративного процесу;

- положення стосовно функціонального призначення суддівського вибору реалізації владних повноважень в адміністративному процесі, які охоплюють обсяг прав і обов'язків при здійсненні суддею своїх службових функцій в адміністративно-процесуальній сфері;

- загальні засади вчень про динаміку формування емоційних, мотиваційних, когнітивних і вольових компонентів у внутрішньому переконанні судді; визначено особливості сприйняття та логічності мислення судді в адміністративному процесі;

набули подальшого розвитку:

- доктринальні положення про доказування в адміністративному процесі й визначення ролі внутрішнього переконання судді у ньому;

- наукові підходи до виокремлення та аналізу ознак внутрішнього переконання судді як низки характеристик, які відрізняють його від інших форм переконання посадових осіб органів публічної адміністрації;

- формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування у сфері доказування, суддівського розсуду та інших факторів, які впливають на формування внутрішнього переконання судді.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності - як підґрунтя для подальшої розробки концепції формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі (акт впровадження Донецького юридичного інституту МВС України від 23.05.2013);

- у правотворчій та правозастосовній діяльності - під час розробки нормативно-правових актів, для вдосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства України, зокрема в частині використання в ньому поняття «внутрішнє переконання судді» (акт впровадження Апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2013, акт впровадження Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у Житомирській області від 10.05.2013);

- у навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з курсу «Адміністративний процес», а також при викладанні цієї навчальної дисципліни (акт впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 20.05.2013, акт впровадження Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 23.05.2013, акт впровадження Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 23.05.2013).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 3 науково-практичних конференціях: «Новітні наукові дослідження держави і права - 2013» (м. Миколаїв, 2013 р.), «Професійне становлення особистості» (м. Одеса, 2013 р.), «Молода наука - 2013» (м. Запоріжжя, 2013 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли відображення в 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому журналі, та 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять п'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 196 сторінок. Список використаних джерел нараховує 191 найменування і займає 21 сторінку.

Основний зміст роботи

переконання суддя адміністративний законодавство

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається її зв'язок із науковими планами, а також мета та завдання дослідження, стан наукової розробки, висвітлюється наукова новизна, сформульовані положення, що виносяться на публічний захист, розкривається теоретична й практична значимість отриманих результатів, наводяться дані щодо їхньої апробації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні засади дослідження внутрішнього переконання в адміністративному процесі України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Адміністративний процес як сфера об'єктивізації формування внутрішнього переконання судді» аналізуються сформульовані в різні історичні періоди концепції розуміння адміністративного процесу (юрисдикційна, управлінська, судова та ін.), зосереджується увага на численності та розмаїтті сучасних доктринальних підходів до визначення поняття і сутності адміністративного процесу (роботи О. Бандурки, С. Ківалова, О. Кузьменко, О. Миколенка, В. Сорокіна, С. Стеценка, В. Тимощука, М. Тищенка та інших), обґрунтовується доцільність відходу від усталеного доктринального погляду на адміністративний процес як комплексне, збірне поняття, потреба узгодження доктринальних положень із нормою-дефініцією (ст. 3 КАС України), задля чого пропонується його ототожнення лише з адміністративним судочинством (діяльністю адміністративних судів щодо розгляду публічно-правових спорів) за аналогією з кримінальним та цивільним процесами. При цьому цілком виправданим вбачається виокремлення в якості самостійних складових системи адміністративного права адміністративно-процедурного права, адміністративно-деліктного права і процесу, які існують поряд з адміністративним процесом і не входять до його структури.

У роботі формулюється авторське визначення адміністративного процесу та перелік його ознак.

У підрозділі 1.2 «Внутрішнє переконання судді: поняття, ознаки, види. Особливість внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі» на підставі аналізу навчальних, наукових та публіцистичних джерел формулюється висновок про те, що внутрішнє переконання у дослідженнях вчених-юристів розглядається переважно в трьох аспектах: як метод правового регулювання, в тому числі адміністративної діяльності, разом із методом примусу (Д. Козачук, Т. Коломоєць, А. Комзюк, Р. Мельник, О. Мурашин, О. Скакун, М. Цвік та інші); як метод формування правосвідомості та конкретний спосіб правового виховання (О. Ганзенко, А. Заєць, С. Максимов, О. Менюк, В. Пєтков, П. Рабінович, Ю. Тодика та інші); як професійне (спеціальне, фахове) переконання, що виникає у правосвідомості уповноваженого суб'єкта в юридичному процесі, - психологічну основу (готовність, правову установку) прийняття рішення суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду конкретної юридичної справи (Ю. Грошевий, О. Діомідова, Н. Дроздович, В. Коновалова, О. Кучинська, П. Недбайло, Н. Пілюгіна, Л. Радухівська, Г. Резнік, С. Смоков, В. Шепітько, Г. Шиханцов та інші).

Наголошено, що специфікою внутрішнього переконання судді саме в адміністративному процесі є те, що судді в адміністративних справах розглядають публічно-правові спори, тому перед ними завжди постає складна проблема внутрішнього переконання в правильності свого рішення, оскільки за цим рішенням завжди стоять долі приватних (фізичних та юридичних) осіб та суб'єктів публічного адміністрування, а не тільки авторитет самого судді і судової системи в цілому.

Особливістю формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі також є те, що однією зі сторін спору завжди виступають органи публічної адміністрації (суб'єкти владних повноважень) і суддя під час формування переконання та безпосередньо прийняття рішення по справі «зв'язаний» в основному нормами чинного законодавства (на підставі або всупереч яким орган публічної адміністрації (суб'єкт владних повноважень) прийняв підзаконний акт або вчинив певну дію чи проявив бездіяльність) та тими доказами, які надані сторонами справи, на відміну від кримінального, цивільного чи господарського процесу, в яких переконання судді формується здебільшого під впливом оцінки тих чи інших різноманітних доказів (реальних юридичних фактів, обставин справи), наданих сторонами або ж ініційованих суддею (активність судді є вищою). У роботі запропоновано поняття внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі як процесуальної категорії та перелік ознак, які відрізняють його від інших форм переконання посадових осіб органів державної влади.

Розділ 2 «Характеристика об'єктивних і суб'єктивних факторів у механізмі формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Доказування в адміністративному процесі та роль внутрішнього переконання в ньому» визначено, що доказування є міжгалузевим інститутом (притаманне і кримінальному, і цивільному, і господарському процесам), а з прийняттям КАС України в ньому додатково виокремився й новий його підвид - доказування в адміністративному процесі. Автором проведено аналіз існуючих доктринальних підходів до визначення поняття «доказування в адміністративному процесі» та у зв'язку з наявністю розмаїття наукових позицій та відсутністю легальної дефініції запропоновано його авторський варіант. Дисертантом досліджено наукові підходи до виокремлення переліку стадій доказування в адміністративному процесі, запропоновано власний їх варіант, з'ясовано специфіку формування внутрішнього переконання судді на кожній із них. До основних особливостей доказування в адміністративному судочинстві дисертантом віднесено: 1) процесуальний характер діяльності, що полягає в послідовній зміні етапів, врегульованої нормами адміністративно-судового права; 2) розумовий, логічний, психологічний характер діяльності, зорієнтованої на визначення фактичних обставин публічно-правового спору; 3) обумовленість такої діяльності наявністю принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи; 4) наявність презумпції вини відповідача; 5) здійснення із застосуванням спеціальних засобів, які є зовнішнім виразом доказів - джерел доказування; 6) особливий суб'єкт - адміністративний суд, який є самостійним суб'єктом доказування. Запропоновано на нормативному рівні - у КАС України закріпити норму-дефініцію «доказування» та визначити перелік складових доказування задля правильного сприйняття його правової природи, усунення довільного термінологічного та інтерпретаційного розсуду.

У підрозділі 2.2 «Суддівський розсуд в адміністративному процесі: поняття, види та їх характеристика» автор розглядає поняття суддівського розсуду, його взаємозв'язок із внутрішнім переконанням судді, при цьому розсуд пропонує розглядати в єдності двох аспектів: динамічного (інтелектуально-вольова владна діяльність, сутність якої полягає в наданні правозастосувальному суб'єкту у відповідних випадках повноваження вирішувати спірне правове питання, виходячи з цілей та принципів права, інших загальних положень закону, конкретних обставин справи, справедливості тощо) та статичного (зміст повноважень суду, що становлять його права та обов'язки, тобто правомочність суду, надана йому державою).

Автором на основі аналізу наукової юридичної літератури з'ясовано взаємозв'язок суддівського розсуду, в тому числі в адміністративному процесі, із дискреційними повноваженнями (подається їх аналіз, види, особливості), сформульовано висновок про взаємозалежність понять «розсуд» і «дискреція».

У роботі зосереджено увагу на співвідношенні суміжних понять, зокрема «суддівський розсуд» і «судовий розсуд», і визначено, що відмінність між ними полягає здебільшого в надмірній конкретизації суб'єкта його здійснення, у зв'язку з чим зазначено, що стосовно адміністративного процесу ці поняття варто розглядати як синонімічні. Надано розширену класифікацію суддівського розсуду з використанням різноманітних критеріїв, а саме: за специфікою правил провадження у справі; за кількістю стадій судового процесу; за часом дії юридичних наслідків здійснення розсуду; за місцем судового органу, який реалізує розсуд, в системі судів загальної юрисдикції України; за характером юридичних підстав; за мінливістю підстав; за необхідністю процесуальних приводів для реалізації; за характером приписів, що породжує реалізація; за ступенем безпосередності настання процесуальних наслідків; за повнотою змісту; за кількістю альтернатив, серед яких суд здійснює вибір; за необхідністю дотримання критеріїв реалізації тощо - та проаналізовано конкретні види суддівського розсуду. Дисертантом зроблено акцент на необхідності уніфікованої обробки термінологічного інструментарію різних процесуальних законів, результатом якої має стати універсальність співвідношення форми і змісту процесуальних термінів як мовного підґрунтя всього процесуального законодавства України, в тому числі й у сфері адміністративного судочинства.

У підрозділі 2.3 «Інші фактори, що впливають на внутрішнє переконання судді» зазначається, що діяльність судді в адміністративному процесі є свідомою, вольовою, мотивованою, цілеспрямованою, процес пізнання істини в адміністративному судочинстві визначається логічністю мислення. Проте, окрім інформації про обставини справи та всієї сукупності доказів, на формування переконання судді в адміністративному процесі впливає низка інших факторів, які можуть залежати чи не залежати від волі самого судді.

Фактори, що впливають на переконання судді, в роботі умовно поділено на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх факторів віднесено: рівень професійної підготовки, кваліфікації судді (рівень юридичних знань, навичок, вмінь, практичного досвіду); рівень правової культури, поваги до права та правових цінностей, прав і свобод людини; зв'язаність владним статусом, авторитетом судової влади, адже у певної категорії суддівського корпусу прагнення до влади переважає в мотиваційній системі особистості: влада є найважливішим регулятивним чинником їхньої професійної діяльності, зокрема в адміністративному процесі; стан психічного здоров'я та особливості психіки судді, можливість наявності професійного стресу; стан фізичного здоров'я (хвороба, хворобливий стан, що впливає на розумові здібності судді); особливості психології, психологічний тип конкретного судді.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на формування переконання судді в адміністративному процесі, запропоновано виділяти: рівень зовнішнього контролю за діяльністю судді та його рішеннями, ефективність дисциплінарної та інших форм відповідальності судді за прийняття неправосудних рішень, порушення присяги або вимог щодо несумісності тощо; правові традиції та звичаї, що склалися у відповідній правовій системі, включаючи суспільно визнаний авторитет судової влади, рівень поваги до суду і суддів, процент виконання судових рішень та рівень визнання їх законності та загальнообов'язковості (легітимності окремих рішень суду та судової влади в цілому); позиція, висловлювання інших суддів та голови суду; влив професійного (адвокати, прокурори) та особистого (родина, друзі) оточення; корупційні ризики та можливість тиску з боку посадових осіб вищих органів державної влади; різні форми втручання в діяльність суду, незаконного впливу на суддю (включаючи передчасні публікації в пресі, погрози на адресу судді тощо); фактор часу, що знаходить прояв у перевантаженні суддів, необхідності надшвидкого і, відповідно, поверхового розгляду справ; вплив екологічних факторів, навколишнього середовища, що може позначитися на фізіологічному та психічному стані судді (задуха в залі судового засідання, високий рівень шуму, підвищена температура тощо). Водночас у роботі обґрунтовується положення про те, що всі наведені фактори не повинні жодним чином впливати на формування переконання судді під час розгляду конкретної адміністративної справи. Подається аналіз вищезазначених факторів і формулюється авторський підхід щодо можливої нормативної регламентації їх виникнення, урахування, нейтралізації.

Враховуючи виявлені під час аналізу фактори, які негативно впливають на формування переконання судді в адміністративному процесі, запропоновано перелік конкретних заходів (освітнього, психологічного, професійного та виховного характеру), спрямованих на протидію негативному їх впливу, в тому числі й шляхом можливого нормативного закріплення засад їх здійснення, у зв'язку з чим запропоновано внесення змін до КАС України, Програми спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, Положення про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, а також шляхом підготовки проекту Закону України «Про вищу юридичну освіту».

Висновки

У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, вирішено науково-практичне завдання та наведено обґрунтовані положення щодо прийняття рішення суддею в адміністративній справі на основі його внутрішнього переконання. За результатами дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. Доведено необхідність відходу від характерного для так званого «радянського періоду» розуміння адміністративного процесу й зосередження уваги на тому, що діяльність, пов'язану із розглядом публічно-правових спорів у порядку адміністративного судочинства, регламентовану КАС України, слід вважати адміністративним процесом, ознаками якого є: детальна регламентація адміністративно-процесуальними, зокрема кодифікованими, нормами (КАС України); наявність публічно-правового спору як предмету розгляду; обов'язкова участь хоча б однією стороною органу (суб'єкту) публічної адміністрації; спеціальний суб'єкт розгляду справи - адміністративний суд; прийняття підсумкового процесуального акту; правозахисна спрямованість; змагальність, що обумовлює певну «зв'язаність» дій суду обсягом заявлених сторонами вимог, тощо.

2. Запропоновано авторське визначення внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі як процесуальної категорії. До ознак внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі віднесено низку характеристик, які відрізняють його від інших форм переконання посадових осіб органів державної влади, а саме: воно є правовим за своєю природою, тобто пов'язаним із діяльністю у сфері права (здійсненням правосуддя); професійним, тобто таким, що ґрунтується на професійній, фаховій підготовці суддів як представників юридичної професії; владним, адже суддя приймає рішення, виступаючи офіційним представником держави і судової влади зокрема; остаточним (з урахуванням усіх стадій розгляду), тобто переконання судді є готовністю прийняти вже сформоване рішення, що є результатом аналізу всієї сукупності доказів та всіх обставин справи; легальним, тобто заснованим на нормах матеріального та процесуального права, адже згідно зі ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону; обґрунтованим, тобто має базуватися на вільній та неупередженій оцінці всіх доказів, які доводять або спростовують певний юридичний факт; процесуальним, що означає його ефективність лише в рамках судового процесу (у зв'язку з процесуальними формами та діями), адже поза приміщенням суду або після закінчення розгляду справи переконання судді вже втрачає своє значення щодо конкретної юридичної ситуації; відносно стабільним, адже до моменту винесення рішення по справі переконання судді може змінюватися, але лише на підставі вагомих та легально отриманих доказів.

3. Наголошено, що через відсутність легального поняття «доказування» і переліку його стадій ускладнюється сприйняття його правової природи, у зв'язку з чим доцільно було б внести відповідні зміни до КАС України такого змісту: «доказування в адміністративному судочинстві - це поєднання процесуальної і розумової діяльності суб'єктів доказування, яка здійснюється у визначеному законодавством порядку, спрямована на з'ясування дійсних обставин справи і полягає у формуванні предмету доказування, зборі і поданні доказів, дослідженні й оцінці доказів».

4. Визначено поняття суддівського розсуду в адміністративному процесі як офіційної, регламентованої нормами адміністративно-процесуального права можливості судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів. Серед підстав застосування суддівського розсуду виокремлено: 1) застосування аналогії закону при розгляді та вирішенні справи; 2) застосовування альтернативних, ситуаційних або факультативних норм права; 3) принципи права; 4) законодавчі колізії, суперечності, прогалини; 5) особливості самої адміністративної справи (особлива складність, неоднозначність висновків, суперечливість доказів тощо); 6) норми права, які містять оцінні поняття.

5. Узагальнено інші фактори (внутрішні та зовнішні), які впливають на формування внутрішнього переконання судді. Наведено перелік заходів, спрямованих на протидію негативному впливу на формування переконання судді в адміністративному процесі. Серед них, по-перше, - вдосконалення системи підготовки кадрів для адміністративних судів (запровадження спеціальних тем при викладанні дисципліни «Адміністративне судочинство», посилення фахової спеціалізації у Національній школі суддів України), порядку відбору кандидатів на посаду судді. Зокрема, вбачається доцільним акцентувати увагу на проведенні поглиблених психологічних тестів з метою виявлення осіб із нестійкою психікою, психологічними відхиленнями, схильних до стресів та втрати психологічної рівноваги. З цією метою доцільно розробити та затвердити галузеві стандарти вищої освіти майбутніх суддів, які варто закріпити в проекті Закону України «Про вищу юридичну освіту». Не менш важливим є доповнення Положення про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді та Програми спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України навчальними дисциплінами, які спрямовані на формування психологічної готовності майбутнього судді («Юридична психологія», «Юридична конфліктологія», «Психологія судді» тощо). По-друге, створення дієвих механізмів контролю за професійною діяльністю суддів з метою недопущення фактів зловживання владою, корупції та інших протиправних діянь, для чого доцільним вбачається запровадження такої моделі контролю, коли, вступаючи на посаду, суддя особисто підписує згоду на цілодобове прослуховування його телефонних розмов та електронного листування, а також негласне стеження за ним співробітниками спеціального підрозділу Державної судової адміністрації України. По-третє, органи Державної судової адміністрації України, апарат конкретного суду, судова міліція, судові розпорядники, секретарі судового засідання та помічники суддів повинні забезпечити максимально сприятливі умови для виконання професійних обов'язків суддею, здійснення правосуддя. Суддя в результаті злагоджених дій свого професійного оточення зможе абстрагуватися від дії всіх негативних факторів та зосередити свою увагу на розгляді конкретної юридичної справи, прийняти законне та неупереджене рішення у справі на основі сформованого професійного переконання. З цією метою доцільно на законодавчому рівні прийняти спеціальний нормативно-правовий акт - загальні для всіх судів Правила поведінки в суді, які чітко та однозначно визначатимуть права й обов'язки учасників судового розгляду, а також у новому кодифікованому адміністративно-деліктному акті - підстави притягнення осіб до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. Чітке і неухильне виконання вказаних правил забезпечить порядок у залі судового засідання і належні умови для ефективної діяльності судді, включаючи і формування неупередженого, правового, професійного переконання. По-четверте, пропонується доповнити ч. 1 ст. 86 КАС України «Оцінка доказів» та викласти її в такій редакції: «Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень, який виступає учасником адміністративно-правового спору».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Немченко В.О. Системний аналіз формування внутрішнього переконання судді в адміністративному процесі України: спроба теоретичного аналізу / В.О. Немченко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2012. - №20. - Частина ІІ. - Том 2. - С. 146-148.

2. Немченко В.О. Акмеологія суддівської діяльності в адміністративному процесі / В.О. Немченко // Форум права. - 2013. - №2. - С. 431-436. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-2/index.htm.

3. Немченко В.О. До питання розвитку професіоналізму в адміністративному судочинстві України на сучасному етапі: акмеологічний концепт / В.О. Немченко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2013. - №21. - Частина І. - Том 2. - С. 191-194.

4. Немченко В.О. На шляху до акмеологічного розвитку суддівського професіоналізму в адміністративному процесі України / В.О. Немченко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2013. - №22. - Частина І. - Том 2. - С. 187-190.

5. Немченко В.О. Нові методи професійної діяльності судді в адміністративному процесі України / В.О. Немченко // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2013. - №2 (1). - С. 177-182.

6. Немченко В.А. Проблемы формирования внутреннего убеждения судьи: на пути к построению профессионально-акмеологической концепции судебно-административной деятельности в Украине / В.А. Немченко // Scientific Letters of Academic Society of Michal Baludansky. - 2013. - №1. - Р. 68-69.

7. Немченко В.О. До проблеми акмеологічної моделі формування внутрішнього переконання судді та її запровадження в адміністративно-процесуальну діяльність / В.О. Немченко // Професійне становлення особистості: матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 15 лютого 2013 р.) - Одеса: ОДУВС, 2013. - С. 47-48.

8. Немченко В.О. Акмеологічний психоф'ючеринг як метод розвитку суддівського переконання (на прикладі справ про адміністративні правопорушення) / В.О. Немченко // Новітні наукові дослідження держави і права - 2013: збірник наукових праць / за ред. П.М. Шапірка, О.В. Козаченка. - Миколаїв: Іліон, 2013. - С. 141-145.

9. Немченко В.О. Суддівський професіоналізм: акмеоцентричний і акмеографічний підходи до вивчення проблеми / В.О. Немченко // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених «Молода наука - 2013»: у 5 т. - Запоріжжя: ЗНУ, 2013. - Т. 4. - С. 162-165.

Размещено на Allbest.ru