Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

УДК 342.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правова діяльність громадських організацій в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Рачинська Ірина Михайлівна

Херсон - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

Музичук Олександр Миколайович, доктор юридичних наук, професор, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник факультету з підготовки слідчих.

Офіційні опоненти:

Зозуля Ігор Вікторович, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій;

Лученко Дмитро Валентинович, кандидат юридичних наук, доцент, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться 25 березня 2013 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 21 лютого 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Нікітенко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток громадянського суспільства сприяє появі все нових об'єднань громадян, пов'язаних спільністю інтересів їх членів. За статистичними даними кількість офіційно зареєстрованих об'єднань громадян на рівні громадських організацій із всеукраїнським та міжнародним статусами, а також на місцевому рівні постійно збільшується по країні в цілому і у всіх її регіонах. Місцевими реєструючими органами на 1 січня 2013 р. зареєстровано 87,572 тис. громадські організації з місцевим статусом, враховуючи місцеві осередки. Водночас, у сучасних умовах різноманітність діяльності громадських організацій, спричинена багатогранністю сфер їх діяльності, вимагає ефективного правового регулювання. Законодавець намагається врегулювати відносини за участю громадських об'єднань, яскравим прикладом є набрання чинності 1 січня 2013 року Закону України "Про громадські об'єднання", який визначив правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання. Проте, суспільні відносини за участю громадських організацій еволюціонують більш прискореними темпами, ніж відбувається їх закріплення нормами права, що притаманно й іншим демократичним країнам. Вони не обмежуються лише утворенням, реєстрацією та припинення громадських об'єднань. Громадські організації активно взаємодіють між собою, фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами та установами, стають суб'єктами міжнародних відносин. За таких обставин набуває актуальності дослідження діяльності, що здійснюється громадськими організаціями, особливо адміністративно-правової діяльності у різних напрямках.

Адміністративно-правова діяльність суб'єктів громадянського суспільства була предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних фахівців з різних галузей права, серед яких: В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.С. Білецький, Ю.П. Битяк, О.М. Ващук, О.Г. Володін, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Є.Є. Додіна, Є.В. Жилін, О.М. Клюєв, Т.І. Ковальчук, А.М. Колодій, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Л.І. Кормич, В.М. Кравчук, М.В. Корнієнко, О.В. Кузьменко, А.М. Куліш, Є.В. Курінний, О.М. Музичук, О.В. Негодченко М.М. Новіков, А.В. Одинцова, В.Ф. Погорілко, Дж. Роулс, В.Ф. Сіренко, Ю.В. Соболєва, С.М. Тимченко, Д.С. Шелест та ін. Однак, в працях зазначених науковців недостатньо уваги приділено формам та методам адміністративно-правової діяльності саме громадських організацій. Крім того, проблеми вдосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні ще не були предметом комплексного дослідження, хоча потреба в цьому назріла як з теоретичної, так і з практичної сторін.

Таким чином, важливість адміністративно-правової діяльності громадських організацій, недостатня розробленість теоретичних положень щодо її організації та здійснення, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних адміністративно-правовою діяльністю громадських організацій в Україні, а також їх розвитком і удосконаленням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-- 2014 рр. (затвердженої наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, додаток 10, пп. 6, 18, 22), а також з урахуванням п/п. 10.10 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010-2014 роки та відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ ДДУВС.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації дослідити адміністративно-правову діяльність громадських організацій в Україні та на цій основі виробити концепцію такої діяльності, а також надати пропозиції та рекомендації щодо її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- охарактеризувати громадські організації як суб'єктів адміністративного права;

- уточнити нормативну основу адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні;

- визначити адміністративну правосуб'єктність громадських організацій;

- сформулювати поняття та визначити ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій;

- визначити поняття форми та методи адміністративно-правової діяльності громадських організацій, уточнити їх класифікацію;

- охарактеризувати взаємодію громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин;

- розробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у процесі правової діяльності громадських організацій в Україні.

Предмет дослідження становить адміністративно-правова діяльність громадських організацій в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано діалектичний загальнонауковий метод. Під час розв'язання поставлених завдань застосовувалися також спеціальні методи дослідження, такі як: гносеологічний метод (підрозділи 1.3., 2.1.), порівняльно-правовий (підрозділи 1.1., 1.4., 2.4.), аналітичний метод (підрозділи 1.1., 2.1., 2.2. та 2.5.), формально-логічний (підрозділи 1.2., 1.4., 2.2. та 2.4.), структурно-функціональний (підрозділи 1.2., 2.3.), статистичний (підрозділи 1.1., 1.3., 2.3.), системний (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.3.), індуктивний метод (підрозділи 2.4. та 2.5.).

Гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність поняття та ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій, а також її форми та методи. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права. Аналітичний метод надав можливість визначити громадські організації в якості суб'єктів адміністративного права, встановити окремі форми, методи та засоби адміністративно-правової діяльності громадських організацій, а також охарактеризувати основні напрямки удосконалення такої діяльності. За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено співвідношення змісту і форми законодавства в сфері адміністративно-правової діяльності громадських організацій, особливості окремих нормативно-правових актів. Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів в сфері адміністративно-правової діяльності громадських організацій реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами, звітами різних державних органів щодо діяльності громадських організацій в Україні. Системний аналіз було закладено в основу виділення окремих форм, методів та засобів адміністративно-правової діяльності громадських організацій, а також мети, завдань, організаційно-правових форм, принципів та функцій громадських організацій. Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення деяких положень законодавства, таких як Закон України "Про громадські об'єднання" та інших, що сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації адміністративно-правової діяльності громадських організацій може бути використано в Україні.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності громадських організацій, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, результати анкетування та інтерв`ювання 143 респондентів у різних містах України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса тощо), з яких: 65 - члени громадських організацій; 23 - працівники державних органів та органів місцевого самоврядування; 25 - фахівці у галузі права; 30 - пересічні громадяни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

Вперше:

- визначено поняття та ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій, під якою слід розуміти врегульовану нормами адміністративного законодавства виконавчо-розпорядчу управлінську діяльність об'єднань фізичних осіб щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань, що охоплює широке коло суспільних відносин, які складаються всередині самої системи функціонування громадського об'єднання і за його межами та здійснюється на підставі спільності законних інтересів їх членів, на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо;

- виокремлено структурний, функціональний та процесуальний аспекти діяльності громадських об'єднань та здійснено класифікацію форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій на правові та неправові. До правових форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій віднесені: 1) правотворча; 2) правозастосовна: а) регулятивна; б) правоохоронна. До не правових форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій належать: 1) власне організаційна; 2) матеріально-технічного забезпечення тощо;

- охарактеризовано взаємодію громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин, яка може проявлятися в наступних формах: 1) контроль; 2) нагляд; 3) надання фінансової допомоги; 4) участь у дорадчих органах; 5) звернення громадян; 6) консультування; 7) захист інтересів фізичних та юридичних осіб; 8) тощо;

Удосконалено:

- характеристику громадських організацій як колективних суб'єктів, що становлять окрему групу суб'єктів адміністративного права;

- сучасну концепцію адміністративної правосуб'єктності громадських організацій, під якою запропоновано розуміти визначену нормами адміністративного права потенційну можливість та реальну здатність громадського об'єднання володіти та здійснювати адміністративно-правові повноваження, а також пов'язані з ними адміністративні права, обов'язки та нести юридичну відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання; визначені її характерні ознаки;

- адміністративно-правові засоби діяльності громадських організацій в Україні, які запропоновано класифікувати на: 1) примусові; 2) організаційні; 3) роз'яснювальні; 4) стимулюючі;

- існуючий підхід до формування нормативної бази адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні та аргументовано, що таке формування має здійснюватися за схемою, яка відображає єдність елементів правового регулювання: "міжнародне правове регулювання - закон - підзаконні акти". При цьому прийняттю відповідних законів у сфері діяльності громадських об'єднань повинно передувати закріплення концептуальних засад їх функціонування.

Дістало подальшого розвитку:

- визначення поняття "форми" та "методи" адміністративно-правової діяльності громадських організацій. Під методами адміністративно-правової діяльності громадських організацій запропоновано розуміти прийоми та засоби цілеспрямованого управлінського впливу, що застосовуються об'єднаннями фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформованих на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, відносно інших учасників адміністративних правовідносин. Форми адміністративно-правової діяльності громадської організації - це визначені нормативно-правовими актами та фактично існуючі зовнішні вираження (прояви) функціонування об'єднання фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформоване на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань;

- визначення основних напрямків удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні, до яких віднесено: 1) розширення переліку питань для делегування органами державної влади та місцевого самоврядування повноважень громадським організаціям; 2) запровадження для органів державної влади статистичної звітності щодо співпраці з громадськими організаціями та забезпечення реального залучення громадських організацій до вироблення управлінських рішень; 3) сприяння державою для залучення громадськими організаціями грантів міжнародних фондів; 4) спрощення для громадських організацій процедури реєстрації та припинення діяльності, а також системи податково-фінансової звітності; 5) надання органами місцевого самоврядування матеріальної підтримки громадським організаціям на здійснення соціально значущих проектів; 6) розвиток галузевого законодавства, в тому числі імплементація норм міжнародного права;

- конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативної основи адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні. Зокрема, запропоновано внести зміни до статті 5 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" з метою виключення можливості колективного членства, що спричинює порушення принципу рівності членів громадських організацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені автором концептуальні положення можуть бути використані у:

а) науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань адміністративно-правової діяльності громадських організацій;

б) правотворчості - при вдосконаленні чинного фінансового та адміністративного законодавства;

в) правозастосовній діяльності - представлені рекомендації спрямовані на вдосконалення практики застосування адміністративного законодавства, вирішення колізій у сфері адміністративних правовідносин;

г) навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів "Адміністративне право", "Адміністративна діяльність правоохоронних органів". Висновки та пропозиції дисертації також можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів із дисципліни "Адміністративне право".

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, "круглих столах", зокрема: "Теоретичні та прикладні аспекти міжнародних відносин в умовах інтеграції та глобалізації" (Херсон, 2010), "Державна політика щодо місцевого самоврядування: стан, проблеми та перспективи" (Херсон, 2012) та "Україна: трансформації європейського вибору в сучасних умовах міжнародного права та державотворення" (Херсон, 2013).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п'яти наукових статтях, які розміщені у фахових наукових журналах та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків за розділами, загальних висновків та списку використаних джерел, який включає 175 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок, з яких 18 сторінок займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами‚ мета і задачі дослідження, об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації, публікації.

Розділ 1 "Загально-теоретичні засади адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні" складається з чотирьох підрозділів, які присвячено розгляду характеристики громадських організацій як суб'єктів адміністративного права, дослідженню адміністративної їх правосуб'єктності, визначенню поняття та ознак адміністративно-правової діяльності громадських організацій, а також визначенню мети, завдань, принципів, функцій та організаційно-правових форм громадських організацій в Україні.

У підрозділі 1.1 "Громадські організації як суб'єкти адміністративного права України" досліджено визначення "суб'єкт адміністративного права", "суб'єкти адміністративно-правових відносин", "громадські організації", "об'єднання громадян".

З позиції системного підходу обґрунтовується, що громадські організації становлять окрему групу суб'єктів адміністративного права, які активно взаємодіють з іншими групами суб'єктів адміністративного права, якими є: органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, підприємства, установи та організації, фізичні особи.

Аргументовано, що громадські організації належать до колективних суб'єктів адміністративного права, оскільки вони є об'єднаннями фізичних осіб на підставі спільності інтересів. Як суб'єкти адміністративного права громадські організації вступають в адміністративні правовідносини, внаслідок чого набувають адміністративних прав та обов'язків.

У підрозділі досліджено поняття, особливості та види адміністративно-правових відносин за участю громадських організацій як суб'єктів адміністративного права. Акцентується увага на тому, що з урахуванням специфіки адміністративно-правових відносин, в яких однією зі сторін виступає суб'єкт владних повноважень, громадська організація може виступати в цих відносинах у двох аспектах: а) у відносини на стороні суб'єкта владних повноважень; б) у відносини, де другою стороною виступає суб'єкт владних повноважень.

У підрозділі 1.2 "Загальна характеристика адміністративної правосуб'єктності громадських організацій" системно розглянуто науково-теоретичні позиції та підходи вчених-юристів, положення актів адміністративного законодавства щодо розуміння сутності правосуб'єктності громадських організацій як учасників адміністративних правовідносин, визначений момент її виникнення та припинення. Наголошено, що для громадських організацій характерне одночасне виникнення адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності, а саме - з моменту її утворення та державної реєстрації. Діяльність об'єднань громадян, які не зареєстровані або не повідомили про своє створення, тобто офіційно невизнані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

Наведено авторське визначення поняття "адміністративна правосуб'єктність громадських організацій" та визначені характерні ознаки, до яких віднесено: має похідний характер від правового статусу громадського об'єднання; обумовлена нормами адміністративного права та специфічними організаційно-реєстраціними умовами її виникнення та припинення; включає здатність набувати, володіти та здійснювати повноваження в адміністративних відносинах та пов'язані з ними адміністративні права та обов'язки; передбачає можливість громадської організації у випадках, визначених законом, нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання адміністративних обов'язків; виступає передумовою участі громадської організації в адміністративних правовідносинах; припиняється з припиненням громадської організації.

У підрозділі 1.3 "Поняття та ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій" сформульоване поняття "адміністративно-правова діяльність громадських організацій", врегульовану нормами адміністративного законодавства виконавчо-розпорядчу управлінську діяльність об'єднань фізичних осіб щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань, що охоплює широке коло суспільних відносин, які складаються всередині самої системи функціонування громадського об'єднання та за його межами та здійснюється на підставі спільності законних інтересів їх членів, засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо.

Визначено ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій: 1) регулюється нормами адміністративного права; 2) має виконавчо-розпорядчий управлінський характер; 3) обумовлена активними діями, як всередині самої системи функціонування громадського об'єднання та за його межами; 4) спрямованість на настання адміністративно-правових наслідків.

У підрозділі 1.4. "Мета, завдання, організаційно-правові форми, принципи та функції громадських організацій" визначено мету діяльності громадських організацій - здійснення та захисту прав і свобод фізичних та юридичних осіб, насамперед, членів громадської організації, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів тощо.

Відзначено, що завдання для кожної громадської організації є індивідуальними, обумовленими колективними інтересами її засновників. Функції відображають основні напрямки діяльності громадських організацій та взаємозалежать від прав та обов'язків громадської організації. Мета, завдання та функції відображаються в статуті громадської організації та не можуть бути спрямовані на цілі ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

З позиції нормативного підходу досліджено особливості діяльності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Окрему увагу приділено доктринальним розробкам щодо концепції діяльності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи у формі непідприємницького товариства, основною метою якого не є одержання прибутку.

Визначено та охарактеризовано базові принципів адміністративно-правової діяльності громадської організації, до яких віднесено: 1) добровільність; 2) самоврядність; 3) вільний вибір території діяльності; 4) законність та рівність перед законом; 5) відсутність майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорість, відкритість та публічність; 7) самофінансування 8) принципи ефективності та доброчесності в роботі тощо.

Розділ 2 "Особливості та напрямки удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні" містить п'ять підрозділів, в яких уточнюються форми та методи адміністративно-правової діяльності громадських організацій, адміністративно-правові засоби їх діяльності, охарактеризовано взаємодію з іншими учасниками адміністративних правовідносин, визначена нормативна основа та основні напрямки удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні.

У підрозділі 2.1 "Форми та методи адміністративно-правової діяльності громадських організацій" наголошено, що громадські організації для виконання своїх завдань вступають у численні правовідносини, серед яких особливе місце займають адміністративні правовідносини. Зазначені суб'єкти можуть виступати як на боці підлеглого суб'єкта, так і на боці управомоченого суб'єкта. І хоча громадські організації не є складовими елементами системи органів державної влади, сьогодні їх владний вплив все більше відчувається в самих різних сферах суспільного життя.

Запропоновано форми адміністративно-правової діяльності громадських організацій класифікувати на правові та неправові. Правові форми адміністративно-правової діяльності громадських організацій за змістом можуть бути таких видів: 1) правотворча; 2) правозастосовна: а) регулятивна; б) правоохоронна: попередження правопорушень (розповсюдження інформації, консультування і таке інше); припинення правопорушень (на вимогу громадських організацій або за їх ініціативою уповноваженими органами); участь у розгляді питань про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб (наприклад, з правом дорадчого голосу при адміністративних комісіях виконкомів місцевих рад); захист прав, свобод та законних інтересів інших осіб: фізичних осіб (членів громадської організації; осіб, які не є членами громадської організації, але звернулися за допомогою); юридичних осіб; в) контрольна (внутрішній та зовнішній). Неправові форми адміністративно-правової діяльності громадських організацій можуть бути таких видів: 1) власне організаційна; 2) матеріально-технічного забезпечення тощо.

Визначено, що форми адміністративно-правової діяльності громадської організації - це визначені нормативно-правовими актами та фактично існуючі зовнішні вираження (прояви) функціонування об'єднання фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформоване на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань.

Звернено увагу, що зміст методів адміністративно-правової діяльності громадських організацій відрізняється від аналогічних методів, притаманних діяльності органів державної влади. Це відноситься більшою мірою до методу адміністративного примусу, оскільки застосування зазначеного методу громадськими організаціями самостійно можливе тільки у випадку прямої вказівки закону. В інших випадках адміністративний примус застосовується опосередковано - за ініціативою громадської організації уповноваженими органами. Основним же методом адміністративно-правової діяльності громадських організацій є переконання, що широко застосовується при використанні громадського контролю.

Сформульоване поняття "методи адміністративно-правової діяльності громадських організацій", під якими запропоновано розуміти прийоми та засоби цілеспрямованого управлінського впливу, що застосовуються об'єднаннями фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформованих на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, відносно інших учасників адміністративних правовідносин.

У підрозділі 2.2 "Адміністративно-правові засоби діяльності громадських організацій" аргументовано, що поняття "адміністративно-правові засоби діяльності громадських організацій" є похідним від понять "адміністративно-правові засоби" та "правові засоби", які є інструментами механізму правового регулювання.

Визначено, що адміністративно-правові засоби діяльності громадських організацій - це сукупність прийомів та способів функціонування громадських організацій, що спираються на норми адміністративного права та застосування яких спричиняє виникнення, зміну та припинення адміністративних відносин. Запропоновано класифікувати адміністративно-правові засоби діяльності громадських організацій на: 1) примусові; 2) організаційні; 3) роз'яснювальні; 4) стимулюючі.

Обґрунтовано, що тільки комплексне застосування адміністративно-правових засобів у діяльності громадських організацій здатне забезпечити їх функціональність та досягнення мети попередження та припинення адміністративних правопорушень, а також реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

У підрозділі 2.3 "Взаємодія громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин" звернено увагу, що громадські організації посідають у розвиненому суспільстві досить важливе місце. Їх діяльність спрямована на вирішення тих питань, які в недостатній мірі вирішені органами держави та місцевого самоврядування. Більш того, громадські організації надають змогу окремим громадянам реалізувати власні амбіції, а також здобути практичний досвід захисту своїх прав (правозахисні організації), вдосконалити практичні навички та вміння (громадські організації за інтересами). Водночас громадські організації є учасниками багатоманітних правових відносин, значне місце в яких належить адміністративним правовідносинам.

Аргументовано, що неможливо визначити всі існуючі та майбутні форми взаємодії громадських організацій та інших учасників адміністративних правовідносин. По-перше, чинне законодавство закріплює тільки найбільш усталені форми зазначеної взаємодії. По-друге, будучи недержавними, громадські організації керуються принципом "дозволено все, що не заборонено". По-третє, так званий "третій сектор економіки", до якого входять громадські організації (разом із засобами масової інформації), перебуває у постійному розвитку, що унеможливлює передбачення всіх вірогідних форм взаємодії та їх напрямків.

Відзначено, що фізичні особи, які є учасниками адміністративних правовідносин за участю громадських організацій, можуть бути поділені на: 1) власне фізичних осіб (громадяни України; громадяни або піддані інших держав; особи без громадянства); 2) фізичних осіб - підприємців.

Обґрунтовано, що існують такі форми взаємодії громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин: 1) контроль; 2) нагляд; 3) надання фінансової допомоги; 4) участь у дорадчих органах; 5) звернення громадян; 6) консультування; 7) захист інших осіб; 8) тощо. Перелік форм взаємодії громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин не є вичерпним.

У підрозділі 2.4 "Проблеми нормативного регулювання адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні" зазначено, що передумови створення та діяльності громадських організацій в Україні визначені національним та міжнародним законодавством, що імплементовано у вітчизняну правову систему.

Обґрунтовано позицію, що громадські організації здійснюють два типа управління: внутрішнє (характерне для організації процесів всередині громадської організації) та зовнішнє (по відношенню до інших суб'єктів права). При цьому застосування заходів примусу притаманне як внутрішньому, так і зовнішньому управлінню, що здійснюється громадськими організаціями. В межах адміністративно-правової діяльності громадські організації можуть вживати заходів примусу переважно двома шляхами: по-перше, якщо застосування заходів примусу передбачено нормами законодавства; по-друге, опосередковано через звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зазначено, що, на відміну від органів державної влади, адміністративно-правова діяльність громадських організацій може здійснюватися як до їх реєстрації в органах державної виконавчої влади, так і після. У зв'язку з чим існують два етапи здійснення громадськими організаціями адміністративно-правової діяльності: 1) до реєстрації; 2) після реєстрації. Сутність адміністративно-правової діяльності на першому етапі пов'язана безпосередньо з утворенням та реєстрацією громадської організації. Після реєстрації громадська організація здійснює адміністративну діяльність відповідно до свого статуту та чинного законодавства. Саме після реєстрації громадська організація набуває повноцінний правовий статус суб'єкта адміністративних правовідносин.

З позиції проблем правозастосовної практики аргументовано, що в громадських організаціях має існувати виключно індивідуальне членство. По-перше, наявність колективних членів сприяє поширенню нерівності серед членів громадської організації. По-друге, якщо колектив людей, які поєднані спільними інтересами або діяльністю, об'єднується тільки заради вступу до громадської організації, це є порушенням її структури, визначеної статутом. При буквальному тлумаченні норми закону виявляється, що колективи одних громадських організацій можуть бути членами інших громадських організацій. Уявляється, що в такому разі більш слушним є створення об'єднання громадських організацій (наприклад, асоціації, спілки, союзи тощо).

Відзначено, що для кожного виду громадських організацій нормативно-правовими актами визначені свої особливості здійснення адміністративної діяльності. Нормативні засади адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні знаходять своє відображення в різноманітних джерелах права: Конституції, імплементованих у національну правову систему міжнародно-правових актах, законах та підзаконних актах.

У підрозділі 2.5. "Основні напрямки удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні" звертається увага, що в останні п'ять років розвиток громадських організацій поступово згортається, на рівні регіональних управлінь юстиції запроваджені заходи щодо примусового припинення діяльності значної кількості громадських організацій, що не знаходяться за зареєстрованим місцезнаходженням, та з інших причин.

Основними напрямками удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні визначено: 1) розширення переліку питань для делегування органами державної влади та місцевого самоврядування повноважень громадським організаціям; 2) запровадження для органів державної влади статистичної звітності щодо співпраці з громадськими організаціями та забезпечення реального залучення громадських організацій до вироблення управлінських рішень; 3) сприяння державою для залучення громадськими організаціями грантів міжнародних фондів; 4) спрощення для громадських організацій процедури реєстрації та припинення діяльності, а також системи податково-фінансової звітності; 5) надання органами місцевого самоврядування матеріальної підтримки громадським організаціям на здійснення соціально значущих проектів; 6) розвиток галузевого законодавства, в тому числі імплементація норм міжнародного права.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні. В результаті проведеного дослідження вироблено концепцію адміністративно-правової діяльності громадських об'єднань в Україні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є таке.

1. Розгляд адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні дало можливість сформулювати ключове поняття дослідження - громадська організація як суб'єкт адміністративного права. Громадська організація - це колективний суб'єкт адміністративного права, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб на основі спільності їх соціальних, економічних, культурних, екологічних та інших законних інтересів, та базується на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо.

2. Адміністративна правосуб'єктність громадських організацій - це визначена нормами адміністративного права потенційна можливість та реальна здатність громадського об'єднання володіти та здійснювати адміністративно-правові повноваження, а також пов'язані з ними адміністративні права, обов'язки та нести юридичну відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання.

Характерними ознаками адміністративної правосуб'єктності громадських організацій визначені: 1) має похідний характер від правового статусу громадського об'єднання; 2) обумовлена нормами адміністративного права та специфічними організаційно-реєстраційними умовами її виникнення та припинення; 3) включає здатність набувати, володіти та здійснювати повноваження в адміністративних відносинах та пов'язані з ними адміністративні права та обов'язки; 4) передбачає можливість громадської організації у випадках, визначених законом, нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання адміністративних обов'язків; 5) виступає передумовою участі громадської організації в адміністративних правовідносинах; 6) припиняється з припиненням громадської організації.

3. Під адміністративно-правовою діяльністю громадських організацій слід розуміти врегульовану нормами адміністративного законодавства виконавчо-розпорядчу управлінську діяльність об'єднань фізичних осіб щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань, що охоплює широке коло суспільних відносин, які складаються всередині самої системи функціонування громадського об'єднання та за його межами та здійснюється на підставі спільності законних інтересів їх членів, засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо.

До ознак адміністративно-правової діяльності громадських організацій віднесено: 1) регулюється нормами адміністративного права; 2) має виконавчо-розпорядчий управлінський характер; 3) обумовлена активними діями, як всередині самої системи функціонування громадського об'єднання та за його межами; 4) спрямованість на настання адміністративно-правових наслідків.

4. Форми адміністративно-правової діяльності громадської організації - це визначені нормативно-правовими актами та фактично існуючі зовнішні вираження (прояви) функціонування об'єднання фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформоване на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, щодо керування таким об'єднанням та виконанням його статутних завдань.

5. Виокремлено структурний, функціональний та процесуальний аспекти діяльності громадських об'єднань та здійснено класифікацію форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій на правові та неправові. До правових форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій поділяються віднесені:

1) правотворча;

2) правозастосовна:

а) регулятивна;

б) правоохоронна:

- попередження правопорушень (розповсюдження інформації, консультування і таке інше);

- припинення правопорушень (на вимогу громадських організацій або за їх ініціативою уповноваженими органами);

- участь у розгляді питань про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб (наприклад, з правом дорадчого голосу при адміністративних комісіях виконкомів місцевих рад);

- захист прав, свобод та законних інтересів інших осіб: фізичних осіб (членів громадської організації; осіб, які не є членами громадської організації, але звернулися за допомогою); юридичних осіб;

в) контрольна (внутрішній та зовнішній).

Неправові форми адміністративно-правової діяльності громадських організацій можуть бути таких видів:

1) власне організаційна;

2) матеріально-технічного забезпечення тощо.

6. Під методами адміністративно-правової діяльності громадських організацій слід розуміти прийоми та засоби цілеспрямованого управлінського впливу, що застосовуються об'єднаннями фізичних осіб на підставі спільності їх законних інтересів, сформованих на засадах добровільності, самоврядування, самофінансування, рівності, прозорості, відкритості, публічності тощо, відносно інших учасників адміністративних правовідносин.

7. Громадські організації інвалідів взаємодіють з органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань поліпшення умов праці та забезпечення інших питань соціальної захищеності інвалідів. Основними формами взаємодії тут можуть виступати: 1) отримання громадськими організаціями від органів місцевого самоврядування безповоротної одноразової фінансової допомоги (гранту) на реалізацію окремих проектів, спрямованих на реабілітацію інвалідів конкретного населеного пункту тощо; 2) участь громадських організацій у дорадчих органах при органах державної влади та місцевого самоврядування; 3) участь у формуванні політики щодо справ інвалідів в інших формах тощо.

8. Взаємодія громадських організацій інвалідів та юридичних осіб приватного права знаходить свій вияв у таких формах: 1) контроль громадських організацій за виконанням юридичними особами нормативу створення робочих місць для інвалідів; 2) участь громадських організацій інвалідів та створених ними підприємств у тендерах (конкурсних торгах), що проводяться юридичними особами приватного права; 3) інші форми.

9. Взаємодія громадських організацій з фізичними особами відбувається в таких формах: 1) звернення громадян до громадських організацій (на підставі Закону України "Про звернення громадян"); 2) надання громадськими організаціями фізичним особам інформаційних та консультаційних послуг (наприклад, на підставі пункту 5 частини 1 статті 25 Закону України "Про захист прав споживачів"); 3) спільна участь громадської організації та фізичної особи у захисті законних інтересів члена громадської організації або іншої особи (наприклад, у форматі громадська організація "плюс" адвокат - самозайнята особа за законодавством України); 4) інші форми. громадська організація адміністративна правова

10. Форми взаємодії громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин: 1) контроль; 2) нагляд; 3) надання фінансової допомоги; 4) участь у дорадчих органах; 5) звернення громадян; 6) консультування; 7) захист інтересів фізичних та юридичних осіб тощо. Перелік форм взаємодії громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин не є вичерпним.

11. Основними напрямками удосконалення адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні визначено: 1) розширення переліку питань для делегування органами державної влади та місцевого самоврядування повноважень громадським організаціям; 2) запровадження для органів державної влади статистичної звітності щодо співпраці з громадськими організаціями та забезпечення реального залучення громадських організацій до вироблення управлінських рішень; 3) сприяння державою для залучення громадськими організаціями грантів міжнародних фондів; 4) спрощення для громадських організацій процедури реєстрації та припинення діяльності, а також системи податково-фінансової звітності; 5) надання органами місцевого самоврядування матеріальної підтримки громадським організаціям на здійснення соціально значущих проектів; 6) розвиток галузевого законодавства, в тому числі імплементація норм міжнародного права.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рачинська І.М. Деякі аспекти правової діяльності громадських організацій / І.М. Рачинська // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 3. - С. 147-152.

2. Рачинська І.М. Форми та методи адміністративно-правової діяльності громадських організацій / І.М. Рачинська // Форум права. - 2013. - № 1. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13rimupdf.

3. Рачинська І.М. Нормативні засади адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні / І.М. Рачинська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2012. - Вип. № 18. - С. 154-158.

4. Рачинська І.М. Законодавство України про громадські організації: реалії і перспективи / І.М. Рачинська // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1. - С. 164-168.

5. Рачинська І.М. Взаємодія громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин / І.М. Рачинська // Наука і правоохорона. - 2012. - № 4 (18). Ч. 2. - С. 78-83.

6. Рачинська І.М. Досвід реформування правоохоронної системи у країнах Європейського Союзу / І.М. Рачинська // Матеріали міжнародної наукової конференції "Теоретичні та прикладні аспекти міжнародних відносин в умовах інтеграції та глобалізації" 29.01.2010 р., Херсон: МУБіП. - 2010. - С. 50-56.

7. Рачинська І.М. Роль громадських організацій у розвитку місцевого самоврядування / І.М. Рачинська // Матеріали 3-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції "Державна політика щодо місцевого самоврядування: стан, проблеми та перспективи" 07.12.2012р., Херсон: ХНТУ. - 2012. - С. 59-60.

8. Рачинська І.М. Застосування законодавства про громадські організації:зарубіжний досвід / І.М. Рачинська // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Україна: трансформації європейського вибору в сучасних умовах міжнародного права та державотворення" 28.01.2013р., Херсон: МУБіП. - 2013. - С. 38-43.

АНОТАЦІЯ

Адміністративно-правова діяльність громадських організацій в Україні. - На правах рукопису.

Рачинська І.М.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, Україна, 2013.

У дисертації удосконалено поняття "громадська організація", а також визначено поняття та ознаки адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні. Охарактеризовано правовий статус громадських організацій як суб'єктів адміністративного права, встановлено їх адміністративну правосуб'єктність. Уточняється поняття "форми", "методи" та "засоби" адміністративно-правової діяльності громадських організацій. Проведено класифікацію форм адміністративно-правової діяльності громадських організацій.

Визначені мета, завдання, організаційно-правова форма, принципи та функції громадських організацій, сформульовані поняття "мета адміністративно-правової діяльності громадських організацій", а також "взаємодія громадських організацій з іншими учасниками адміністративних правовідносин". Розглядаються конкретні форми взаємодії громадських організацій з фізичними та юридичними особами. Обґрунтовано, що громадські організації повинні мати виключно індивідуальне членство.

Характеризуються актуальні проблеми адміністративно-правової діяльності громадських організацій, запропоновано шляхи вирішення зазначених проблем. Надаються конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативної основи адміністративно-правової діяльності громадських організацій в Україні, вироблені конкретні його напрямки.

Ключові слова: громадська організація, адміністративно-правова діяльність, форма, метод, засіб, нормативна основа, удосконалення, взаємодія, мета, принципи, організаційно-правові форми, завдання, адміністративні правовідносини.

АННОТАЦИЯ

Административно-правовая деятельность общественных организаций в Украине. - На правах рукописи.

Рачинская И.М.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, Украина, 2013.

В диссертации усовершенствована понятие "общественная организация", а также определено понятие и признаки административно-правовой деятельности общественных организаций в Украине. Под административно-правовой деятельностью общественных организаций следует понимать определенную преимущественно нормами административного законодательства функционирования объединения физических лиц на основании общности их законных интересов, сформированное на принципах добровольности, самоуправления, самофинансирования, равенства, прозрачности, открытости, публичности и т.д., по управлению таким объединением и выполнением его уставных задач.

Охарактеризованы правовой статус общественных организаций как субъектов административного права, установлено их административную правосубъектность. Уточняется понятие "формы", "методы" и "средства" административно-правовой деятельности общественных организаций.

...