Презумпції в адміністративному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 342.9:347.946(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Презумпції в адміністративному праві України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Зозуль Ія Василівна

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

КОЛОМОЄЦЬ Тетяна Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти:

МАТЮХІНА Наталія Петрівна, доктор юридичних наук, професор, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права;

ШКОЛИК Андрій Михайлович, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться "__" листопада 2013 р. о ___год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: ДП-680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: ДП-680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий _____ жовтня 2013 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах сучасних реформаційних державотворчих та правотворчих процесів, кардинального перегляду змісту, призначення адміністративного права, запровадження новітніх інститутів, оновлення адміністративного законодавства, в т.ч. розробки та активного громадського обговорення проектів кількох кодифікованих адміністративно-правових актів, істотно зростає роль і значення припущень про наявність або відсутність певних фактів, які будуть вважатися істинними доти, доки не буде доведено протилежне, тобто правових презумпцій. Незважаючи на існування значної кількості різноманітних презумпцій в адміністративному праві (публічному адмініструванні, адміністративно-деліктному, адміністративно-процедурному праві тощо), їхнє значення недооцінюється, і багато в чому це зумовлюється відсутністю ґрунтовних доктринальних досліджень і фрагментарністю нормативного закріплення їх потенціалу (за винятком хіба що презумпції невинуватості в адміністративно-деліктному праві, презумпції законності актів управління). Такий стан справ не можна визнати виправданим - його слід вважати доктринальною і нормативною прогалинами, які потребують негайного усунення задля максимально повного використання ресурсу всього розмаїття презумпцій в адміністративному праві.

Фундаментальною та основоположною базою дослідження є праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, у тому числі й адміністративно-правової, які в різні історичні періоди займалися вказаною проблематикою, зокрема: В. Авер'янова, В. Бабаєва, О. Бандурки, Д. Бахраха, В. Бевзенка, Л. Біли-Тіунової, Ю. Битяка, В. Галунька, В. Гаращука, О. Гаргат-Українчук, І. Голосніченка, С. Гончарука, Г. Дормідонтова, Р. Калюжного, В. Камінської, С. Ківалова, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, М. Коржанського, О. Кузьменко, Є. Курінного, Д. Лук'янця, О. Миколенка, С. Мосьондза, Н. Матюхіної, Р. Мельника, В. Ойгензіхта, А. Пухтецької, О. Скакун, С. Стеценка, М. Строговича, Д. Суханової, М. Тищенка, І. Трєщової, І. Федорова, В. Феннича, Н. Хорощак, Ю. Шемшученка, А. Школика, О. Якуби та інших. Проте, попри багатоманітність наукових джерел, увага вчених в основному зосереджується на презумпціях в адміністративному праві лише фрагментарно, в аспекті дослідження більш змістовної проблематики. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувалися презумпції в адміністративному праві, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.

Таким чином, недостатність теоретичних розробок презумпцій в адміністративному праві, незадовільний стан нормативно-правового регулювання засад використання їх ресурсу зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту "Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів" (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.1998 № 810, Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999, відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010, пов'язана з Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Концепцією реформи місцевого самоврядування, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.07.2009, Указом Президента України від 23.04.2012 "Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації" та Концепцією розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2009.

Мета і завдання дослідження. Мета - на підставі аналізу наявних наукових, навчальних, нормативних джерел, а також перспективного законодавства визначити ресурс презумпцій в адміністративному праві України, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного вітчизняного законодавства в зазначеній сфері відносин та практики його застосування з урахуванням зарубіжного досвіду.

Згідно з поставленою метою визначено такі основні завдання дослідження:

- охарактеризувати адміністративне право як сферу об'єктивізації презумпцій;

- проаналізувати положення сучасної правової доктрини щодо поняття, сутності правових презумпцій, їх основних властивостей, класифікаційного розподілу та співвідношення із суміжними правовими поняттями;

- розкрити історіографію дослідження правових презумпцій в адміністративно-правовій доктрині та ґенезу їх закріплення в законодавстві;

- здійснити аналіз презумпцій в адміністративно-деліктному праві;

- розглянути презумпції в адміністративно-судочинській сфері та визначити їхню специфіку;

- визначити особливості ресурсу презумпцій у публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві;

- узагальнити зарубіжний досвід законодавчого визначення засад використання ресурсу презумпцій в адміністративному праві та охарактеризувати основні перспективні напрями вдосконалення їх вітчизняних аналогів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з презумпціями в адміністративному праві України.

Предмет дослідження - презумпції в адміністративному праві України.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження.

Діалектичний метод використовувався в дисертації при розгляді становлення й розвитку предмета, методів, системи принципів адміністративного права як сфери об'єктивізації презумпцій (підрозділ 1.1). Вивчення історіографії дослідження презумпцій у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та ґенези закріплення їх у законодавстві здійснювалося за допомогою методології порівняльного правознавства, прийомів логіки (синтез, аналіз, індукція, дедукція) на основі принципу історизму (підрозділ 1.3). Логіко-семантичний метод використовувався при дослідженні значень дефініцій презумпцій в адміністративному праві, визначень презумпцій в окремих складових предмета адміністративного права (всі підрозділи).

Для з'ясування сутності, виокремлення основних властивостей презумпцій, співвідношення їх із суміжними правовими поняттями застосовано структурно-функціональний, системний методи, прийоми логічного методу (підрозділ 1.2).

За допомогою методології порівняльного правознавства, прийомів логічного методу досліджено зарубіжний досвід законодавчого визначення засад презумпцій, визначено можливі шляхи їх запозичення для України (підрозділи 2.1-2.3). Зазначені методи в поєднанні з методами юридичного моделювання використовувалися й при виділенні пріоритетів удосконалення законодавчих засад та практики використання потенціалу презумпцій в адміністративному праві Україні (підрозділи 2.1-2.3).

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче вітчизняне адміністративне законодавство, законодавство зарубіжних держав (адміністративно-процесуальне, адміністративно-процедурне, адміністративно-деліктне, з питань публічного адміністрування), перспективне законодавство.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці цілісним комплексним дослідженням, присвяченим презумпціям в адміністративному праві України. Зокрема, наукову новизну дослідження становлять основні висновки, положення та рекомендації, які відображають істотний внесок автора:

вперше:

- запропоновано авторські визначення презумпцій в адміністративно-деліктному праві, адміністративно-процедурному праві, адміністративному судочинстві та публічному адмініструванні, здійснено їх класифікаційний розподіл із використанням різних критеріїв, а саме: за фактом правового закріплення, за можливістю спростування, за сферою дії;

- визначено історіографію дослідження презумпцій у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, у зв'язку з чим виділено кілька етапів, що мають умовні хронологічні межі: І (приблизно з давнього періоду до 30-х рр. ХХ ст.); ІІ (приблизно 30-50 рр. ХХ ст.); ІІІ (приблизно 50-ті - 90-ті рр. ХХ ст.); IV етап (з 90-х рр. і до сьогодення), з'ясовано специфіку кожного з них, що, у свою чергу, дозволило простежити тенденцію до спеціалізації галузевих доктринальних досліджень щодо ресурсу презумпцій в адміністративному праві України, виокремлення різних презумпцій у складових предмету адміністративного права при кардинальному перегляді змісту і призначення адміністративного права, яку доцільно зберегти й надалі, враховуючи досягнення вітчизняної та зарубіжної адміністративно-правової доктрини;

- внесено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з питань законодавчого закріплення презумпцій в адміністративному праві України шляхом формування конкретних нормопроектних зразків;

удосконалено:

- наукові положення щодо визнання адміністративно-деліктного, адміністративно-процедурного права в якості підгалузей адміністративного права;

- наукові підходи до класифікації правових презумпцій із використанням різних критеріїв задля повнішого з'ясування їх реального ресурсу;

- наукові положення про визнання адміністративного права як сфери об'єктивізації презумпцій і визначення його як поліструктурної, мобільної, публічної галузі права, яка регулює суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також у процесі державного і самоврядного управління у сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку;

- положення про специфічний характер правових презумпцій, їх відмежування від суміжних правових понять, серед яких виділено: правову аксіому, правову фікцію та правову преюдицію;

- наукові положення щодо реального змістовного наповнення презумпції невинуватості в адміністративно-деліктному праві та розуміння її як презумпції невинуватості особи, яка вчинила адміністративний проступок;

дістали подальшого розвитку:

- визначення пріоритетного напрямку вдосконалення нормативних засад використання ресурсу презумпцій в адміністративному праві (зокрема, в адміністративно-деліктному праві, адміністративно-процедурному праві, адміністративному судочинстві), а саме їх систематизації у формі кодифікації й зосередження їх в кодифікованих нормативно-правових актах - Кодексі України про адміністративні правопорушення (проступки) (КпАП України), Адміністративно-процедурному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України) тощо;

- положення про доцільність удосконалення нормативних засад використання презумпцій в адміністративному судочинстві, зокрема: презумпції правомірності дій та правової позиції особи; презумпції незалежності та неупередженості суду; презумпції істинності рішення суду; презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень; презумпції можливого порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України учасником судового процесу при розгляді та вирішенні публічно-правового спору з коригуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України;

- визначення пріоритетного напрямку вдосконалення нормативного закріплення засад використання потенціалу правових презумпцій в адміністративному праві з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, зокрема таких, як: Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Російська Федерація та ін.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації можуть бути використані у:

- у науково-дослідній діяльності - для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем презумпцій в адміністративному праві (акт впровадження Запорізького національного університету від 15.04.2013);

- у правотворчій та правозастосовній діяльності: результати дослідження містять низку пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства, запропоновані рекомендації можуть бути використані в правозастосовній практиці (акти впровадження Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2013, Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2012, Запорізького центру перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій від 23.04.2013, Регіонального відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в Житомирській області від 10.05.2013, ГУМВС України в Дніпропетровській області від 15.01.2013);

- у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні у вищих навчальних закладах дисциплін "Адміністративне право України", "Адміністративне судочинство", "Адміністративна відповідальність", "Адміністративна реформа в Україні" (акти впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 11.05.2013, Запорізького училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Запорізькій області, Запорізького національного університету від 15.04.2013, Юридичного інституту Національно авіаційного університету від 23.05.2013).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні" (м. Харків, 29-30 вересня 2011 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права" (м. Дніпропетровськ, 09-10 грудня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання адміністративного права та процесу очима молодих вчених" (м. Запоріжжя, 12 березня 2012 р.), V Університетській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених "Молода наука - 2012" (м. Запоріжжя, 10-12 квітня 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Дослідження проблем права в Україні очима молодих вчених" (м. Запоріжжя, 24 квітня 2012 р.), ІV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права" (м. Дніпропетровськ, 12 грудня 2012 р.), VІ Університетській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених "Молода наука - 2013" (м. Запоріжжя, 14 травня 2013 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації відображено в семи наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних наук, із них дві статті у зарубіжних фахових виданнях, а також у семи тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 201сторінок. Список використаних джерел налічує 219 найменувань і займає 24 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, характеризується її зв'язок з науковими планами та програмами, визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1. "Історико-правова та теоретико-правова характеристика правових презумпцій в адміністративному праві", який містить три підрозділи, присвячено характеристиці адміністративного права як сфери об'єктивізації презумпцій, дослідженню поняття правових презумпцій, їх основних властивостей, співвідношенню із суміжними правовими поняттями, особливостям правових презумпцій в адміністративному праві, а також ґенезі правових презумпцій та історіографії дослідження їх потенціалу у вітчизняній правовій, у т.ч. адміністративно-правовій, доктрині.

У підрозділі 1.1. "Адміністративне право як сфера об'єктивізації презумпцій" на підставі опрацювання різноманітних наукових, навчальних, публіцистичних галузевих джерел різних історичних періодів розглядається адміністративне право як найоб'ємніша, наймобільніша, поліструктурна галузь національного права, зосереджується увага на докорінному оновленні його сутності, призначення, зростанні його провідної ролі в умовах сучасних вітчизняних реформаційних правотворчих та державотворчих процесів. У роботі простежується ґенеза відповідної галузі від поліцейського права, права управління, права державного управління, радянського адміністративного права (наприклад, роботи І. Андреєвського, А. Єлістратова, В. Кобалевського, Ю. Козлова, Р. Васильєва, О. Луньова, О. Якуби, В. Манохіна та ін.) до сучасного адміністративного права, адміністративного права нового зразка (к. ХХ - поч. ХХІ ст.) (наприклад, роботи В. Колпакова, О. Кузьменко, С. Стеценко, Ю. Битяка, С. Ківалова, Т. Коломоєць, О. Миколенко, В. Гаращука та ін.) із оновленим термінологічним галузевим апаратом, переходом від "державоцентриського" (інтереси держави на першому місці, існування людини для держави) до "людиноцентриського" (інтереси людини на першому місці, існування держави для людини) його призначення, визнанням приватної особи в якості основного суб'єкта адміністративно-правових відносин та призначенням суб'єктів публічного адміністрування, яке полягає у створенні необхідних умов для реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів відповідної особи.

Автором аналізуються, в т.ч. критично, наявні доктринальні, в т.ч. новітні, підходи до виокремлення ознак галузі права взагалі й адміністративного права зокрема, їх кількості, назв. Поряд із традиційним, характерним переважно для джерел т.з. "радянського періоду" виділенням предмету і методу правового регулювання як ознак адміністративного права як галузі права, дисертантом звертається увага й на існування інших доктринальних аналогів: одноелементної моделі ознак відповідної галузі (виділення в якості ознаки лише предмету правового регулювання, або ж визнання його базовим), багатоелементної моделі із розмаїттям зовнішніх форм її виразу (інколи навіть надмірної кількості штучно виділених ознак) із висвітленням авторської позиції дисертанта щодо кожної із моделей та аргументацією доцільності виділення авторського варіанту. В якості ознак адміністративного права як галузі пропонується виділяти: предмет правового регулювання, метод правового регулювання, принципи, систему галузі права, систему законодавства, подається детальний аналіз кожної з них, виділяється їх специфіка в т.ч. висвітлюється власна позиція щодо доцільності вдосконалення потенціалу кожної ознаки з формулюванням конкретних пропозицій(щодо розширення предмету галузі; визнання змішаної правової природи методу відповідної галузі із посиленням засад диспозитивності; одночасного розгляду системи адміністративного права із її поділом на підгалузі, інститути, норми, а також умовним розподілом на Загальну, Особливу та Спеціальну частини; збільшення та модифікації змісту принципів європейського адміністративного права; систематизації, (перш за все кодифікації адміністративного законодавства). Дисертантом запропоновано авторське визначення адміністративного права як сфери об'єктивізації презумпцій.

У підрозділі 1.2. "Поняття правових презумпцій, їх ознаки, співвідношення із суміжними правовими поняттями. Особливості презумпцій в адміністративному праві" автором з урахуванням результатів аналізу словниково-енциклопедичної, загальнотеоретичної та галузевої правової різноманітної джерельної бази зазначається, що правові презумпції (від лат. presumptio - припущення) - це закріплені в законодавстві припущення про певні факти, що мають значення, які вважаються істинними, доки не буде підтверджено протилежне. Це абстрактні поняття, явища, що мають індуктивний характер, суттєвою властивістю яких є припустимість. Урахування загальнотеоретичних правових положень (наприклад, роботи О. Скакун, П. Рабіновича, В. Копейчикова, М. Цвіка та ін.), а також галузевих (наприклад, роботи О. Гаргат-Українчук, В. Масюка, В. Феннича, М. Коржанського, І. Трєщової, Д. Суханової та ін.) і фрагментарних спеціалізованих адміністративно-правових доктринальних аналогів дозволило дисертанту зробити висновок про можливість розгляду правових презумпцій у вузькому (припущення про факт) і широкому (припущення про факт і його правові наслідки)розумінні, запропонувати власний перелік їх ознак, функцій (регулятивна, охоронна, процесуальна), їх класифікаційний розподіл із використанням різних критеріїв. Так, за фактом правового закріплення дисертантом виділяється: правові та неправові презумпції, за можливістю спростування: спростовні та неспростовні, за змістом (характером) правового регулювання: матеріально-правові, процедурно-правові; за сферою дії: галузеві, підгалузеві, інституціональні. Для повнішого з'ясування ресурсу, усунення термінологічного помилкового ототожнення пропонується їх співвідношення із суміжними правовими поняттями (правовими фікціями, правовими аксіомами, правовими преюдиціями). Правові презумпції та правові фікції попри їх певну схожість, пропонується розмежовувати за способом утворення (фікція виступає в якості прийому мислення, коли реально неіснуюче видається за наявне і навпаки, вона слугує суто прагматичним цілям; в основі презумпцій лежить індукція, моделювання, коли ймовірність явища не достатньо велика), залежно від завдання та функції (для фікцій функція подолання невизначеності є основною, для презумпцій - ні), по відношенню до процесу доказування (резюмування є, по суті, пізнавальним процесом), за формою виразу у правових нормах (фікції, на відміну від презумпцій, рідко отримують із правових нормах "непрямі вираження"). Фікції завжди виражені імперативно, тоді як презумпції можуть бути як імперативними, так і диспозитивними. Порівняння правових аксіом та правових презумпцій дозволило дисертанту зазначити, що, якщо правові презумпції можуть бути спростовними і неспростовними, правові аксіоми не можуть бути спростовані за жодних обставин, закріплюються у нормах права, набувають регулятивного закріплення, відображають вже встановлені, достовірні знання. Правова презумпція відрізняється від правової преюдиції в залежності від можливості нівелювання припущення й ступеня ймовірності. Преюдиція, на відміну від презумпції, виникає лише тоді, коли є вже вирішена справа, питання, що містить ті факти, які повинні розглядати у справі (питанні), що вирішується. Преюдиція припускає достовірні висновки у справі, вона є незаперечною, тоді як презумпція є спростовною. У роботі обґрунтовується можливість виділення презумпцій в адміністративному праві, специфіка яких зумовлена особливістю самої галузі, й формулюється їх авторське визначення та перелік специфічних ознак.

У підрозділі 1.3. "Ґенеза правових презумпцій та історіографія їх дослідження у вітчизняній правовій, у т.ч. адміністративно-правовій доктрині" йдеться про достатньо тривалу історію формування правових презумпцій в цілому, ще з часів звичаєвого права, римського права, різний ступінь інтересу правничої наукової(наприклад, роботи В. Бабакіна, Ю. Власова, О. Зайчука, А. Колодія, О. Мурашина, Р. Огірка, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Скакун, О. Тихомирова та ін.), в т.ч. вітчизняної, спільноти та законодавця до дослідження та законодавчого закріплення їх феномену, обумовлений різними, в т.ч. соціально-політичними, обставинами. Поряд із наявністю ґрунтовних загальнотеоретичних, у т.ч. іноземних, галузевих (перш за все, кримінально-правового, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального блоків) тематичних доктринальних досліджень відзначається відсутність спеціалізованих адміністративно-правових аналогів. Автором формулюється висновок про загальний фрагментарний інтерес вчених-адміністративістів до потенціалу презумпцій в адміністративному праві, переважне зосередження уваги лише на окремих презумпція (презумпції невинуватості, презумпції знання закону, презумпції відповідності займаній посаді, презумпції особистої свободи людини, презумпції обов'язковості надання управлінських послуг, презумпції правомірності дій чи бездіяльності й вимог суб'єкта звернення тощо), їх окремих ознаках (наприклад, роботи О. Бандурки, Д. Лук'янця, О. Миколенка, В. Колпакова, І. Сіліча, М. Тищенка, В. Тимощука, В. Бевзенка, О. Яцун та ін.) в контексті дослідження більш змістовної проблематики. Детальний аналіз наявних джерел дозволив умовно виділити чотири етапи в історіографії дослідження презумпцій в адміністративному праві, визначити специфіку кожного з них, а також виявити чітку тенденцію до спеціалізації галузевих правових досліджень, поглиблення наукового інтересу до феномену презумпцій в адміністративному праві (виділення нових різновидів, порівняльно-правові дослідження тощо), яку варто зберегти задля дотримання принципу науковості нормотворчої діяльності, формулювання її новітнього наукового фундаменту.

Розділ 2. "Характеристика презумпцій у складових адміністративного права", який містить три підрозділи, присвячено дослідженню правових презумпцій в окремих складових адміністративного права, а саме: в адміністративно-деліктному праві, адміністративному судочинстві, публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві.

У підрозділі 2.1. "Презумпції в адміністративно-деліктному праві" обґрунтовується доцільність, з урахуванням існуючої доктринальної дискусії, в т.ч. й новітніх положень, розгляду адміністративно-деліктного права в якості підгалузі адміністративного права (а не галузевого інституту і не самостійної галузі права), для позначення якої слід використовувати узагальнюючий термін (задля усунення термінологічної плутанини) "адміністративно-деліктне право"(замість одночасного використання двох термінів "адміністративно-деліктного права" й "адміністративно-деліктний процес", хоча достатньо дискусійним взагалі видається можливість використання щодо позначення останнього слова "процес"), яким би охоплювалися матеріально-правові і процедурні норми, покликані регулювати суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі вчиненням адміністративного проступку та притягненням винної особи до адміністративної відповідальності. У роботі звертається увага на наявність значної кількості презумпцій в адміністративно-деліктному праві, хоча найбільший інтерес вчених-адміністративістів і законодавця концентрується (знову ж таки не в повному обсязі) лише на презумпції невинуватості (як правило, фізичної особи)і на підтвердження цього дисертантом наводяться положення робіт О. Бандурки, Д. Лук'янця, В. Колпакова, О. Сітковського, Р. Калюжного, А. Комзюка, О. Костенко, В. Біленка та ін. Аналіз різноманітних наукових, нормативних, навчальних, у т.ч. зарубіжних, джерел дозволив дисертанту поряд із вищезазначеною виділити й інші презумпції в адміністративно-деліктному праві: презумпцію знання адміністративно-деліктного законодавства, презумпцію психічного здоров'я особи, презумпцію неделіктоздатності особи віком до 16 років тощо, з'ясувати їх специфіку (запропонувавши авторський перелік особливостей), детально проаналізувати їх і сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення доктринального дослідження та нормативного закріплення їх ресурсу.

У підрозділі 2.2. "Презумпції в адміністративному судочинстві" дисертант розглядає сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновленням порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права діями і рішеннями суб'єктів владних повноважень, в якості підгалузі адміністративного права, хоча і звертає увагу на непоодинокі пропозиції в сучасному науковому правничому середовищі щодо виокремлення її в якості самостійної галузі національного права (пропозиції В. Бевзенка, Р. Мельника, А. Комзюка та ін.) із використанням для її позначення терміну "адміністративний процес" або "адміністративно-процесуальне право", а також пропозиції вчених-юристів, які представляють різні галузеві правові напрямки дослідження, щодо виокремлення судового права, складовою якого було б і адміністративне судочинство по аналогії із кримінальним, цивільним, господарським процесом), аргументує свою позицію щодо складності цього питання та передчасності його остаточного вирішення в умовах сьогодення. Співвідношення адміністративного судочинства із суміжними поняттями - адміністративним процесом (подається аналіз існуючих сучасних концепцій), адміністративною юстицією, адміністративно-процесуальним правом, адміністративно-процедурним правом - дозволило впорядкувати термінологічний ряд, повніше з'ясувати зміст і особливість адміністративного судочинства, що впливає і на презумпції у відповідній підгалузі адміністративного права, їх специфіку. Дисертантом зазначається, що презумпції в адміністративному судочинстві досліджені вченими-адміністративістами, серед яких зазначається В. Бевзенко, О. Миколенко, В. Колпаков, Р. Мельник, О. Трещова, Н. Александрова, Р. Куйбіда, В. Шишкін, С. Стеценко, О. Банчук, В. Тимощук та ін., (має місце або згадування про деякі з них, або узагальнений аналіз в аспекті висвітлення більш змістовної проблематики) й закріплені законодавцем(аналізуються ст. ст. 3, 71, 27, 7, 11, 122, 213, 216, 217, 222 КАС України) фрагментарно (має місце переважно узагальнений зміст законодавчих положень, що дає підстави для суб'єктивного тлумачення, розпорошеність статейного фіксування тощо), хоча наявна значна їх кількість із специфікою ресурсу. На підставі опрацювання різноманітних, у т.ч. зарубіжних(перш за все, законодавство Республіки Грузія, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Таджикистан, Естонської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та ін.), джерел дисертантом формулюється авторське визначення презумпцій в адміністративному судочинстві, подається їх перелік, виокремлюються проблеми в з'ясуванні змісту, закріпленні, застосуванні та формулюються можливі шляхи їх вирішення.

У підрозділі 2.3. "Презумпції у публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві" звертається увага на модифікацію тієї складової предмету адміністративного права, яка раніше вважалася "базовою", однак в умовах сучасних реформаційних процесів істотно змінилася і зовні, і змістовно, а саме - публічного адміністрування, відповідно й норм адміністративного права, покликаних регулювати відповідні суспільні відносини. На підставі аналізу різноманітних джерел, у т.ч. новітніх, у дисертації формулюється висновок про те, що відбулася не просто термінологічна заміна (терміна "державне управління" на термін "публічне адміністрування"), а змістовне оновлення складової предмету і складової системи адміністративного права, обґрунтовується доцільність використання терміна "публічне адміністрування" (незважаючи на розмаїття доктринальних пропозицій щодо цього питання), надається авторське визначення публічного адміністрування, з'ясовується його реальний зміст, зв'язок з адміністративно-процедурним правом, яке пропонується розглядати в якості підгалузі адміністративного права (щоправда, зазначається, що у вітчизняній адміністративно-правовій науці це питання ще остаточно не вирішено й на підтвердження цього подається аналіз робіт О. Миколенка, Г. Стеценка, О. Бандурки, М. Тищенка, Р. Мельника, А. Комзюка та ін.). Останнє охоплює сукупність норм адміністративного права, покликаних регулювати відносини у сфері діяльності суб'єктів публічної адміністрації щодо вирішення індивідуально-визначених спорів, у т.ч. й надання адміністративних послуг. У підрозділі зазначається, що специфіка змістовного наповнення, численність, розмаїття вищезазначених норм адміністративного права, сфера їх застосування, переважно несистематизована зовнішня форма фіксації обумовлюють розмаїття і специфіку презумпцій у публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві, які залишаються майже не дослідженими в правовій доктрині та фрагментарно законодавчо закріпленими. Дисертантом на підставі аналізу різноманітних джерел формулюється авторське визначення таких презумпцій, пропонується їх перелік, а також надаються конкретні пропозиції щодо вдосконалення їх нормативного закріплення задля повного використання потенціалу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні реалізації ресурсу презумпцій та вдосконалення засад їх застосування в адміністративному праві загалом та презумпцій у всіх складових предмету адміністративного права. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Охарактеризоване адміністративне право як сфера об'єктивізації презумпцій в якості мобільної, поліструктурної, публічної галузі права зі змішаною природою методу правового регулювання та об'ємною сферою регулюючого правового впливу, яку можна визначити як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері публічного адміністрування під час забезпечення суб'єктами публічного адміністрування основних прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також у процесі здійснення ними своїх владних повноважень, у тому числі й в адміністративно-деліктній та адміністративно-судочинській сферах.

2. Встановлено, що презумпціями в адміністративному праві є закріплені в адміністративно-правових нормах припущення щодо настання або ненастання певного юридичного факту або стану у сфері публічного адміністрування, адміністративного судочинства, адміністративно-деліктній, адміністративно-процедурній сферах, яке буде вважатися істиною, доки не буде підтверджене протилежне, та виділено такі особливості, притаманні їм: сфера застосування, яка поєднує як юрисдикційну діяльність, так і неюрисдикційну, матеріально-правові та процедурно-правові відносини, судові та позасудові відносини тощо; комплексність змісту; розмаїття і множинність зовнішніх форм закріплення; недосконалість (переважно фрагментарність) нормативного визначення з наявністю оціночних понять та істотним значенням розсуду в процесі тлумачення нормативних засад їх застосування тощо.

3. Проаналізовано історіографію дослідження презумпцій у вітчизняній адміністративно-правовій науці, умовно виділено чотири етапи такого дослідження, встановлено тенденцію до поглиблення спеціалізації доктринальних галузевих тематичних правових досліджень, яку варто зберегти й надалі задля формування ґрунтовного наукового базису для новітнього вітчизняного нормотворчого процесу, зорієнтованого на вдосконалення правових засад використання ресурсу презумпцій в адміністративному праві. Ґенезу закріплення правових презумпцій у вітчизняному законодавстві запропоновано розглядати як складний, такий, що включає кілька етапів (умовно виділено чотири етапи), недостатньо результативний процес; встановлено відсутність досконалого правового підґрунтя презумпцій в адміністративному праві в різні історичні періоди; виокремлено основні пріоритети сучасної нормотворчості в зазначеній сфері з максимальною деталізацією законодавчих засад використання потенціалу презумпцій в адміністративному праві України, ефективного використання їх ресурсу. презумпція адміністративне право

4. Охарактеризовано презумпції в адміністративно-деліктному праві (презумпція невинуватості фізичної та юридичної особи, презумпція знання адміністративно-деліктного законодавства, презумпція психічного здоров'я особи, презумпція неделіктозатності особи до досягнення 16 років тощо);з'ясовано, що на їх специфіку впливає сама специфіка даної підгалузі (сфера відносин, яку охоплює адміністративно-деліктне право; поєднання матеріального та процедурного змістовних аспектів; відсутність їх детального нормативного закріплення, розмаїття, суперечливість, різний період прийняття зовнішньої форми нормативної фіксації як самих адміністративно-деліктних норм права, так і презумпцій в адміністративно-деліктному праві, множинність суб'єктів правовідносин, підстави для суб'єктивного тлумачення нормативно-правових положень тощо); здійснено їх класифікацію за різними критеріями, а саме: 1) за можливістю спростування: неспростовні (наприклад, презумпція неделіктоздатності особи, яка не досягла 16 років) та спростовні (наприклад, презумпція невинуватості фізичної та юридичної особи, презумпція знання закону, презумпція психічного здоров'я особи); 2) за змістом: матеріальні (наприклад, презумпція невинуватості фізичної та юридичної особи, презумпція знання закону) та процесуальні (наприклад, презумпція неделіктоздатності особи, яка не досягла 16 років) тощо. Запропоновано авторське визначення презумпцій в адміністративно-деліктному праві як закріплених в адміністративно-деліктному законодавстві припущень про наявність чи відсутність певних фактів в адміністративно-деліктній сфері, що мають юридичне значення для з'ясування факту вчинення адміністративного проступку, визнання особи винною та притягнення її до адміністративної відповідальності.

5. В адміністративному судочинстві виділено: презумпцію правомірності дій та правової позиції особи, презумпцію незалежності та неупередженості суду, презумпцію необ'єктивності суду у випадку заявлення відводу, презумпцію істинності рішення суду, презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, презумпцію можливого порушення вимог Кодексу учасником судового процесу при розгляді та вирішенні публічно-правового спору. Запропоновано авторське визначення презумпцій в адміністративному судочинстві як закріплених в Кодексі адміністративного судочинства України припущень про наявність чи відсутність певних фактів в адміністративно-судочинській сфері, що мають юридичне значення для з'ясування фактів при розгляді судами справ у сфері публічно-правових відносин та в процесі прийняття рішень при розгляді зазначеної категорії справ. З'ясовано, що на специфіку їх змістовного наповнення, розмаїття видів впливає особливість самого адміністративного судочинства (сфера судового застосування, наявність суб'єкта владних повноважень, відсутність детального нормативного закріплення при наявності новітнього кодифікованого нормативно-правового акта, наявність публічно-правового спору між сторонами тощо).

6. З'ясовано, що презумпції в публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві - це закріплені в адміністративному законодавстві припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що визнані існуючими, доки не будуть скасовані у встановленому порядку, в процесі здійснення суб'єктами публічної адміністрації владних повноважень, спрямованих на забезпечення публічного інтересу, в т.ч. й сервісних відносинах. До їх числа слід віднести: презумпцію особистої свободи людини, презумпцію правомірності дій і правової позиції громадян, презумпцію обов'язковості надання управлінських послуг та презумпцію необхідності одержання такого роду послуг для громадян, презумпцію відповідності особи займаній посаді, презумпцію законності правових актів органів адміністрування, презумпцію знання адміністративно-процедурного законодавства, презумпцію відповідності державного службовця принципам та етиці державної служби, презумпцію відкритості доступу до публічної інформації тощо. Сформульовано конкретні пропозиції щодо їх нормативного закріплення шляхом внесення змін і доповнень до чинних та перспективних нормативно-правових актів.

7. Аргументовано положення про доцільність урахування зарубіжного досвіду (наприклад, Республіки Азербайджан, Республіки Киргизстан, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Туркменістан, Республіки Таджикистан, Королівства Нідерландів, Естонської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Грузія, Федеративної Республіки Німеччина та ін.) правового визначення засад використання ресурсу презумпції дії адміністративного акта на період оскарження, урахування позитивного досвіду зарубіжних країн (наприклад, Республіки Білорусь, Республіки Австрія, Чеської Республіки, Республіки Словенія, Республіки Хорватія, Республіки Сербія та ін.) щодо зниження віку, з якого настає відповідальність за вчинення адміністративних проступків, а також щодо детального нормативного закріплення змісту презумпції невинуватості (наприклад, досвід Російської Федерації).

8. Вбачається за доцільне нормативно закріпити: презумпцію невинуватості особи, яка вчинила адміністративний проступок, в Кодексі України про адміністративні правопорушення в такому формулюванні: "Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного проступку доти, доки її вина не буде доведена у порядку, передбаченому законом, та встановлена постановою (рішенням) у справі, що набрала чинності"; в Кодексі адміністративного судочинства України зафіксувати презумпцію винуватості суб'єктів владних повноважень - учасників адміністративного судочинства, а також презумпцію об'єктивності та неупередженості суду, презумпцію необ'єктивності суду у випадку заявлення відводу; в Законі України від 16.12.1993 "Про державну службу", Законі України від 17.11.2011, який набуває чинності з 01.01. 2014 "Про державну службу", в Законі України від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування", Загальних правилах поведінки державного службовця, які затверджено Наказом Головдержслужби України від 23.10.2000 № 58, та в Кодексі поведінки державного службовця - презумпцію відповідності особи займаній посаді; передбачити в Адміністративно-процедурному кодексі України (його Проекті) презумпцію правомірності дій та вимог особи; в Законі України від 13.01.2011 "Про доступ до публічної інформації", Законі України "Про право на інформацію" (в разі його прийняття) - презумпцію інформаційної відкритості суб'єкта владних повноважень та презумпцію обов'язковості надання управлінських послуг, презумпцію необхідності одержання такого роду послуг для громадян.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зозуль І.В. Презумпції в адміністративному судочинстві: деякі загальнотеоретичні аспекти / І.В. Зозуль // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2012. - № 58. - С. 254-259.

2. Зозуль І.В. Презумпція невинуватості в адміністративно-деліктному праві: загальнотеоретичний та нормативний аспекти / І.В. Зозуль // Вісник Запорізького національного університету. Збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2012. - № 4(2). - С. 205-213.

3. Зозуль І.В. Презумпції в адміністративному праві України: деякі загальнотеоретичні аспекти / І.В. Зозуль // Вісник Запорізького національного університету. Збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2012. - № 2(2). - С. 143-151.

4. Zozul Iya. Legal presumption in administrative law as guarantee of rightsand freedoms rights / Iya Zozul // Scientific letters of Academic Society of Michael Baludansky. - 2013. - № 1. - P. 144-145.

5. Зозуль І.В. Ґенеза правових презумпцій та історіографія їх дослідження в адміністративно-правовій доктрині (з сер. 50-х рр. ХХ ст. - до сьогодення) / І. В. Зозуль // Вісник Запорізького національного університету. Збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2013. - № 2(1). - С. 165-170.

6. Зозуль І.В. Правові презумпції в суміжному термінологічному ряді: порівняльно-правова характеристика (адміністративно-правовий аспект) / І.В. Зозуль // Вісник Запорізького національного університету. Збірник наукових праць. Юридичні науки. - 2013. - № 1(1). - С. 124-128.

7. Зозуль И.В. Презумпции в административном праве Украины: доктринальный срез / И.В. Зозуль // Административное право и процесс. - 2013. - № 7. - С. 68-70.

8. Зозуль І.В. Правові презумпції, правові фікції та правові аксіоми: співвідношення у термінологічному ряді / І.В. Зозуль // Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права: матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених у 2 т. / [за заг. ред. В.І. Карплюка та С.І. Полякова]. - Дніпропетровськ, 2011. - Т. 1. - С. 7-9.

9. Зозуль І.В. Презумпція в адміністративному праві / І.В. Зозуль // Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Харків, 29-30 вересня 2011 р.). - Х.: ГО "Асоціація аспірантів-юристів", 2011. - Т. 1. - С. 65-66.

10. Зозуль И.В. Презумпции в административно-деликтном праве / И.В. Зозуль // Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права: матеріали ІV Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених / [за заг. ред. В.І. Карплюка та С.І. Полякова]. - Дніпропетровськ, 2012. - С. 91-93.

11. Зозуль І.В. Презумпція правомірності дій і правової позиції громадян у адміністративному праві: теоретичний аналіз та нормативне закріплення / І.В. Зозуль // Збірник наукових праць студентів, аспірантів та молодих вчених "Молода наука - 2012". - Запоріжжя: Поліграфічний центр "Copyart", 2012. - Т. 2. - С. 246-248.

12. Зозуль І.В. Презумпція невинуватості в адміністративно-деліктному праві / І. В. Зозуль // Актуальні питання адміністративного права та процесу очима молодих вчених: матеріали студентських наукових статей, (м. Запоріжжя, 2012). - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. - С. 23-25.

13. Зозуль І.В. Історія виникнення правових презумпцій та розвиток поняття про них / І.В. Зозуль // Дослідження проблем права в України очима молодих вчених: тези доповідей всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, (м. Запоріжжя, 24 квітня 2012 р.) / [за заг. ред. Т.О. Коломоєць]. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. - С. 194-195.

14. Зозуль І.В. Презумпції у публічному управлінні: деякі загальнотеоретичні аспекти / І.В. Зозуль // Збірник наукових праць студентів, аспірантів та молодих вчених "Молода наука - 2013". - Запоріжжя: ЗНУ, 2013. - Т. 4. - С. 121-123.

АНОТАЦІЯ

Презумпції в адміністративному праві України. - Рукопис.

Зозуль І.В.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет, Київ, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу правових презумпцій в адміністративному праві України. Охарактеризовано адміністративне право як сфера об'єктивізації презумпцій, досліджено поняття правових презумпцій, їх основні властивості, співвідношення із суміжними правовими поняттями, особливостям правових презумпцій в адміністративному праві, а також вивчено ґенезу правових презумпцій та історіографію дослідження їх потенціалу у вітчизняній правовій, у т.ч. адміністративно-правовій доктрині; досліджено основні властивості та види правових презумпцій в окремих складових адміністративного права, а саме: в адміністративно-деліктному праві, адміністративному судочинстві, публічному адмініструванні та адміністративно-процедурному праві;проаналізовано зарубіжний досвід нормативного визначення та застосування правових презумпцій і сформульовано конкретні пропозиції щодо запозичення їх в Україні; визначено основні пріоритетні напрямки вдосконалення правових засад використання правових презумпцій в адміністративному праві України.

Ключові слова: адміністративне право, правові презумпції, історіографія, адміністративно-деліктне право, адміністративне судочинство, адміністративно-процедурне право, публічне управління, удосконалення.

АННОТАЦИЯ

Презумпции в административном праве Украины. - Рукопись.

Зозуль И.В.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право, информационное право. - Национальный авиационный университет, Киев, 2013.

Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным монографическим исследованием, посвященным правовым презумпциям в административном праве Украины.

В работе на основе научных, учебных, нормативных, публицистических источников определены сущность, признаки правовых презумпций, их соотношения со смежными правовыми понятиями, сформулирован авторский вариант определения правовых презумпций с учетом комплексного их анализа.