Фінансово-правові засади публічного страхування в Україні

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Фінансово-правові засади публічного страхування в Україні

Кашкарьова Олена Віталіївна

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Гетманець Ольга Петрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри правових основ господарської діяльності;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Симов'ян Саркис Ваграмович, ПАТ «Східно-український банк «Грант», президент;

кандидат юридичних наук, доцент Компанієць Ігор Миколайович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах сучасного державотворення страхування є важливим та необхідним видом діяльності, здатним суттєво впливати на загальну економічну стабільність і соціальний захист громадян. Ефективне функціонування страхування - один із найважливіших елементів розвитку ринкових відносин в Україні.

Страхування є складовою та невід'ємною частиною фінансової системи держави. Забезпечення належного правового регулювання державного страхування на сучасному етапі розвитку суспільних відносин є одним із пріоритетних завдань для України. Система законодавства з регулювання страхової діяльності передбачає наявність загального та спеціального страхового законодавства, а також підзаконних нормативних актів, проте сьогодні наша держава перебуває лише на шляху впровадження та вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі публічного страхування в сучасних умовах економічного розвитку.

Правове регулювання страхування зазнало значних змін із часів здобуття незалежності України та розвитку ринкових відносин. Такі зміни обумовлені переходом на нові засади у страховій політиці держави. Змінилася й роль самого страхування як складової фінансової системи України та діяльності із соціального захисту громадян. Системне підвищення ролі страхування, зокрема у сфері фінансової діяльності країни, обумовило актуальність теоретичного опрацювання питань фінансово-правового регулювання відносин у галузі страхування за обов'язковою участю держави.

Важливою гарантією забезпечення реалізації конституційних прав громадян на соціальний захист та на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди можна визнати формування та розвиток інституту публічного страхування. У науці фінансового права України досі не було дослідження, присвяченого комплексному аналізу фінансово-правового регулювання публічного страхування, а також ролі держави як гаранта прав та інтересів громадян, адже саме держава має забезпечити їх реалізацію, оскільки делегування цієї функції приватним особам може спричинити негативні наслідки.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці таких учених, як: В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, Е.А. Алісов, О.Ф. Андрійко, В.В. Базилевич, В.В. Безчеревних, Д.А. Бекерська, Г.Д. Біленчук, Г.В. Васильєв, М.О. Вігдорчик, Н.М. Внукова, К.Г. Воблий, Л.К. Воронова, О.М. Горбунова, М.А. Гурвич, Б.Г. Данський, О.О. Дмитрик, С.В. Жадан, Л.В. Забєлін, О.Д. Заруба, В.Р. Ідельсон, М.В. Карасьова, С.В. Ківалов, Л.Л. Кінащук, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, Ф.В. Кольшин, І.М. Компанієць, Ю.О. Крохіна, А.Б. Крутик, М.П. Кучерявенко, М.Д. Лутака, А.А. Мамедов, Л.А. Мотильов, М.В. Мних, Г.А. Нечай, В.І. Новосьолов, С.С. Осадець, В.О. Прокошин, В.К. Райхер, Л.І. Рейтман, Е.О. Ровінський, Л.А. Савченко, В.І. Серебровський, С.В. Симов'ян, З.Р. Таттенборн, А.В. Турбанова, С.Д. Ципкін, Р.О. Халфіна, Н.І. Хімічева, О.І. Худяков, В.В. Шахов, Г.Ф. Шершеневич, М.Я. Шимінова, В.М. Юрах, С.І. Юрій та ін. Однак у дослідженнях учених дуже мало уваги приділено проблематиці фінансово-правового регулювання публічного страхування, зокрема в такій його специфічній сфері, як загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тому є всі підстави стверджувати, що теоретичні питання фінансово-правового регулювання публічного страхування, проблеми управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за принципом паритетності сторін соціального партнерства, питання здійснення контролю у сфері публічного страхування, місця держави в системі управління публічним страхуванням, а також правових актів управління у сфері публічного страхування залишаються недостатньо вивченими і потребують більш ґрунтовного дослідження, що й підкреслює актуальність обраної тематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація спрямована на реалізацію положень Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схваленої 02 червня 2010 р. на засіданні Комітету з економічних реформ при Президентові України. Роботу виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 листопада 2010 р. №10-14, та п.19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 р. (протокол №10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність та особливості фінансово-правових засад публічного страхування, а також сформулювати пропозиції щодо його подальшого вдосконалення в Україні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, вказується на методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Публічне страхування як ланка фінансової системи держави» присвячений загальній характеристиці страхування і складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Сутність і природа страхування як інституту фінансового права» на основі аналізу історичних фактів зроблено висновок про те, що страхування має багатовіковий період розвитку. Поділяється позиція тих науковців, фахівців фінансово-правової науки, яким притаманний погляд на страхування як обов'язкове державне страхування і на коло цих страхових відносин як на вид фінансових перерозподільних відносин, що регламентуються нормами фінансового права.

Доведено, що різноманіття поглядів на страхування обумовлене тим, що в сучасних економічних умовах страхування переважно демонополізоване, але держава контролює і регламентує діяльність комерційних страхових установ. Зазначено, що страхування розглядається юристами як правовідносини, як категорія фінансового права з властивими лише їй особливостями, формами, принципами і функціями. Незважаючи на різноманіття страхових компаній та видів страхових послуг, що ними надаються, переважна більшість послуг надається за обов'язковими видами страхування, а тому механізм захисту інтересів страхувальників має бути реалізований через поручительство держави. З огляду на те, що вказані суспільні відносини складаються за участю держави, мають примусовий характер реалізації і здійснюються з метою соціального захисту громадян, такі відносини слід називати публічними страховими правовідносинами, тобто відносинами у сфері надання обов'язкових страхових послуг - публічним страхуванням.

Підкреслено, що необхідною умовою розвитку фінансової системи і гарантом забезпечення стабільності держави є публічне страхування як невід'ємна її функція, що дозволяє завдяки компенсаційним виплатам мінімізувати економічні збитки і реалізувати функцію соціального захисту громадян. У зв'язку з розвитком цього інституту виникає потреба в поглибленому аналізі проблем, які з'являються в процесі публічного страхування, з метою вдосконалення його нормативно-правового підґрунтя та узгодження із законодавчими нормами фінансового й інших галузей права, розроблення єдиної моделі їх застосування.

У підрозділі 1.2 «Поняття, види і форми публічного страхування» досліджено зміст публічного страхування і наведено його визначення. З'ясовано співвідношення публічного, обов'язкового та соціального страхування, в результаті чого підсумовано, що публічне страхування частково охоплює як обов'язкове страхування, так і соціальне. Доведено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування є різновидом соціального страхування, а предметом публічного страхування є соціальне страхування, але в межах загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підкреслено, що публічне страхування частково відображає ознаки обов'язкового страхування, а частково межує з ознаками соціального страхування, що цілком логічно пояснює характер співвідношення обов'язкового, соціального та публічного страхування.

Запропоновано класифікувати існуючі нині на страховому ринку види публічного страхування за такими критеріями: а) за формами страхових послуг; б) за об'єктом страхування; в) за обсягом страхування; г) за періодичністю страхування; д) за видом страхового випадку; е) за часом дії. Зазначено, що для розвитку окреслених видів страхування та підвищення ролі публічного страхування, що, у свою чергу, сприятиме розвитку соціалізації держави, необхідним є вжиття комплексу державно-регулятивних заходів. Зокрема, до таких заходів доцільно віднести такі: поліпшення організації роботи страхових фондів; розширення страхових послуг; надання якісних страхових послуг; безумовне виконання взятих на себе зобов'язань; посилення контрольно-наглядової функції держави за діяльністю страховиків з боку органів страхового нагляду, своєчасне застосування ними заходів, які запобігають неплатоспроможності страховиків; удосконалення нормативно-правової бази, що регулює права, обов'язки та відповідальність сторін.

Акцентовано увагу на тому, що страховий ринок в Україні діє у двох основних формах страхування: обов'язковій та добровільній. У зв'язку з цим проаналізовано позиції вчених щодо критеріїв, які лежать в основі розподілу страхування на обов'язкове та добровільне.

У підрозділі 1.3 «Функції і принципи публічного страхування» зазначається, що з огляду на специфіку визначення предмета публічного страхування його зміст розкривають такі функції соціального страхування: розподільна, відновлювальна, ощадна, контрольна, соціальна.

Підкреслено, що публічному страхуванню, як ланці фінансової системи, притаманні майже всі загальногалузеві принципи фінансового права (законності, гласності, пріоритетності публічних інтересів над приватними, соціальної спрямованості, плановості), але водночас його вирізняють і спеціальні принципи: обов'язковості, універсальності, нормованості, адресності.

Обґрунтовано необхідність чіткого закріплення функцій та принципів страхування в нормативно-правових актах, оскільки, лише ґрунтуючись на чітко сформульованих та нормативно встановлених поняттях, можливо досягти надійного правового захисту.

У підрозділі 1.4 «Законодавче регулювання страхових відносин» визначено коло та зміст нормативно-правових актів, що визначають правові засади регулювання відносин у сфері державного страхування. Доведено, що законодавство з питань регулювання відносин у сфері публічного страхування є дворівневою системою нормативно-правових актів, яка базується на конституційних засадах здійснення фінансової діяльності держави та державних засобах забезпечення соціального захисту. Перший рівень державного регулювання забезпечується насамперед Конституцією України, а також нормами фінансового та цивільного права. Другий рівень державного регулювання відносин у сфері публічного страхування становлять положення законодавства з питань соціального страхування, які містяться в законах та підзаконних нормативно-правових актах. До таких законів належать: «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тощо. Найчисленнішою групою підзаконних нормативно-правових актів є нормативні акти Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України щодо розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за окремими видами, а також постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Правління Пенсійного фонду України. Окрему групу становлять постанови Кабінету Міністрів України щодо обов'язкового державного соціального страхування. Вказується, що за юридичною природою нормативно-правові акти управління у сфері соціального страхування можуть мати нормативний, ненормативний (індивідуальний) та змішаний характер. Акцентовано увагу також на необхідності та доцільності запровадження в Україні медичного страхування.

На підставі ґрунтовного аналізу вказаних нормативно-правових актів наголошено на наявності в чинному законодавстві України прогалин у сфері регулювання правового становища учасників системи публічного страхування. У зв'язку із зазначеним обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне публічне страхування», за допомогою якого було б уніфіковано нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері публічного страхування, та усунуто прогалини в регулюванні правового становища учасників системи публічного страхування. У законі мають міститися положення щодо понятійного апарату публічного страхування, особливостей здійснення окремих його форм та видів, складу правовідносин, засад розрахунку страхових тарифів та встановлення граничних страхових сум, правового становища фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які мають статус некомерційних самоврядних організацій і виконують функції страховиків.

Розділ 2 «Фінансово-правове регулювання видів публічного страхування» складається з трьох підрозділів, присвячених особливостям фінансово-правового регулювання публічного страхування.

Підрозділ 2.1 «Історичні аспекти та сучасний стан правових засад публічного страхування в Україні та в країнах світу» присвячено аналізу історії розвитку страхових відносин та їх сучасному стану, а також визначенню сутності та природи страхування як інституту фінансового права. Визначено правовий порядок створення та функціонування державних органів управління цільовими страховими фондами, їх правлінь і виконавчих дирекцій, а також інших органів, які хоча й не є органами управління зазначеними фондами, проте можуть безпосередньо чи опосередковано впливати на діяльність страховиків з окремих видів соціального страхування, а також на функціонування системи соціального страхування в цілому, наглядових рад, які здійснюють нагляд за діяльністю цільових страхових фондів, а також органів державного нагляду у сфері соціального страхування. Зазначається, що існує нагальна потреба усунути наявні недоліки правової регламентації управлінської діяльності в цій сфері.

Акцентовано увагу на фінансових правовідносинах у сфері публічної страхової діяльності, що виникають у ході формування, розподілу та використання централізованих грошових фондів та резервів, які спрямовані на надання фінансової допомоги відповідними уповноваженими державними суб'єктами на поворотній основі на прикладі Федеративної Республіки Німеччина та СРСР.

Підкреслено, що фінансово-правове регулювання діяльності у сфері страхування з боку держави в Україні виявляється в прийнятті нормативно-правових актів, які регулюють страхову діяльність (у тому числі й тих, що регулюють фінансові відносини в даній сфері), встановленні обов'язкового страхування в інтересах суспільства та окремих категорій його громадян (державне обов'язкове страхування повністю знаходиться у сфері фінансово-правового регулювання), проведенні спеціальної фінансової політики (ця функція повністю знаходиться у сфері фінансово-правового регулювання страхової діяльності з боку держави), встановленні різного роду податкових пільг суб'єктам страхової справи для стимулювання їхньої діяльності (застосування пільг у сфері оподаткування та інвестиційної діяльності регулюється нормами фінансового права), створенні правового механізму, який забезпечує нагляд за діяльністю суб'єктів страхової справи і дотриманням ними вимог законодавства, в тому числі й фінансового, що регламентує відносини у сфері страхування.

Доведено, що зазначені правові форми регламентують різні за структурою та значенням сфери фінансової діяльності держави, в межах якої реалізуються фінансові правовідносини страхової діяльності, зокрема й сферу публічного страхування.

Підрозділ 2.2 «Правове регулювання обов'язкового державного пенсійного страхування» присвячено дослідженню загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, під яким слід розуміти одну з форм впливу права на дані суспільні відносини - вплив за допомогою специфічно-правових засобів, що є в розпорядженні держави в особі Пенсійного фонду України.

Доведено, що Пенсійний фонд України сьогодні фактично перетворився на єдиний орган державного управління у сфері обов'язкового страхування, основним обов'язком якого став розподіл отриманих коштів між застрахованими особами, які мають право на страхові виплати. Цільові страхові фонди позбавлені функцій збору страхових внесків, отже, фактично й не відповідають за формування доходної частини їх бюджетів, а лише розподіляють кошти, отримані від Пенсійного фонду України. Натомість Пенсійний фонд України не несе відповідальності за використання цих коштів та за відповідність отриманої ними суми реальним потребам цільових страхових фондів.

Зазначено, що на стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають необґрунтовано велика кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів, демографічні процеси (зменшення чисельності працездатного населення внаслідок скорочення народжуваності), зменшення чисельності зайнятого населення, несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та періоду, протягом якого виплачується пенсія. Усі названі чинники зумовлюють гостру необхідність проведення глибокого комплексного реформування діючої пенсійної системи як складової публічного страхування.

Підрозділ 2.3 «Правове регулювання обов'язкового державного соціального страхування» присвячено розгляду стану та перспектив розвитку таких видів державного соціального страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві й випадку професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.

Підкреслено, що фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування є незалежними фінансовими органами, які створюються з урахуванням виду страхування за видовою, територіальною або професійною (галузевою) ознакою і перебувають під правовим контролем держави, яка зобов'язується забезпечити гарантування та стабільність соціального захисту. Створення спеціального фонду цільового призначення - страхового фонду - пояснюється необхідністю відшкодування можливого збитку від страхового та нещасного випадків. З цією метою і здійснюється мобілізація коштів шляхом страхування. Спеціалізована форма страхового фонду є найбільш ефективною. нормативний правовий публічний страхування

На підставі аналізу діяльності соціальних страхових фондів у фінансовій системі зарубіжних країн, зокрема у Французькій Республіці, Японській Державі, США, зроблено висновок про те, що розміри цих фондів за обсягами надходжень наближаються до державного бюджету середньої країни. У Японській Державі зі спеціальних державних фондів фінансується більше половини державних витрат. У США діє велика кількість соціальних фондів, що перебувають у різному адміністративному підпорядкуванні. В Україні систему державного соціального страхування формують чотири цільові фонди, між якими чітко розподілені сфери функціонального впливу, але останнім часом переважає спрямованість та значущість Пенсійного фонду України за рахунок інших видів соціального страхування. Наразі в Україні впроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому утримання та функціонування органів управління спеціальними фондами соціального страхування все ще залишається.

Враховуючи зміни в чинному законодавстві щодо сплати єдиного внеску на соціальне страхування обґрунтовано доцільність та термінова необхідність об'єднання вказаних фондів в один - Державний фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування - з відповідними територіальними відділеннями та виконавчою дирекцією із загальноуправлінськими повноваженнями і бюджетом.

Розділ 3 «Напрями вдосконалення правового забезпечення публічного страхування» містить два підрозділи, присвячені шляхам подальшого вдосконалення правового забезпечення публічного страхування в Україні.

У підрозділі 3.1 «Державний контроль за учасниками публічної страхової діяльності» проведено аналіз завдань, видів, форм і методів державного контролю в публічному страхуванні.

Зазначено, що в систему державних органів, які здійснюють контроль за учасниками публічної страхової діяльності, входять: міжнародні органи, наділені правом здійснення контролю за дотриманням норм міжнародного законодавства, учасниками яких є Україна (Соціальна комісія Організації Об'єднаних Націй; Міжнародна соціальна служба; Міжнародна соціальна асоціація; Міжнародна організація вищих контрольно-фінансових (аудиторських) установ; Верховний комісар ООН з прав людини; Комітет з прав людини; Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини); державні органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України та Міністерство юстиції України); спеціалізовані державні контролюючі органи (Рахункова палата України, Державна казначейська служба України, Державна контрольно-ревізійна служба України та Державна фінансова інспекція України). Проте визначений перелік контролюючих органів не позбавляє інші органи, основним видом діяльності яких не є державний контроль у досліджуваній сфері суспільних відносин, поряд із основним видом своєї діяльності від виконання і функцій контролю за учасниками публічної страхової діяльності. До таких органів варто віднести Державну інспекцію України з питань праці тощо.

Наголошено, що державний контроль за учасниками публічної страхової діяльності, як і пенсійного страхування зокрема, здійснюється двома методами: методом реагування на порушення встановлених законодавством правил функціонування всіх суб'єктів системи публічного страхування (метод реагування); методом запобігання можливим порушенням правил функціонування всіх суб'єктів системи публічного страхування (превентивний метод). Проведений аналіз діяльності контролюючих суб'єктів свідчить про брак централізації та професійності в системі контролюючих суб'єктів загальної та спеціальної компетенції у сфері публічного страхування, а також про неузгодженість та недосконалість існуючої системи публічного страхування в Україні.

У підрозділі 3.2 «Завдання реформування публічного страхування в Україні» визначено основні напрями вдосконалення публічного страхування.

Встановлено, що в ході реформування системи публічного страхування особливої актуальності набувають питання адаптації економіки, правових та інституційних структур України до міжнародних стандартів. Враховуючи зовнішньополітичну орієнтацію України на інтеграцію в Європейський Союз у процесі розвитку інституту страхування, в тому числі у сфері публічної страхової діяльності, слід орієнтуватися, передусім, на адаптацію національного законодавства з питань публічного страхування до законодавства ЄС, яке складається з більш ніж тридцяти нормативних актів, і вже на цьому правовому підґрунті розробити та впровадити Закон України «Про загальнообов'язкове державне публічне страхування».

Доведено, що з метою вдосконалення правового регулювання публічного страхування необхідно усунути прогалини і в чинному законодавстві, зокрема, щодо врегулювання питань управління цільовими страховими фондами. Нині управління страховими фондами здійснюється на засадах представництва держави, застрахованих осіб і роботодавців. Проте порядок призначення представників держави та проведення обрання (делегування) представників застрахованих осіб та роботодавців залишається неврегульованим, оскільки законодавчо лише встановлено, що представників держави призначає Кабінет Міністрів України, а представників застрахованих осіб та роботодавців обирають (делегують) самі сторони. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни в порядок призначення представників держави, оскільки процедура обрання (делегування) представників застрахованих осіб та роботодавців має бути закріплена в Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а призначення представників держави має бути врегульовано в Законі України «Про Кабінет Міністрів України».

Обґрунтовано використання новітніх технологій у системі державного страхування, а саме Інтернет-послуг, що забезпечить зростання ринку страхування та економіки країни в цілому.

Акцентовано увагу на тому, що одним із напрямків реформування досліджуваної сфери може стати впровадження системи «контролінгу», завданнями якого є планування, контроль, оперативне керівництво, інформаційне забезпечення процесу управління.

Підсумовано, що недосконалість публічного страхування в Україні вимагає пошуку шляхів, спрямованих на його вдосконалення. Право працюючих на соціальне страхування - одне з найважливіших прав людини і громадянина, яке потребує постійної уваги з боку держави.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей фінансово-правових засад публічного страхування, а також розробленні пропозицій щодо його подальшого вдосконалення в Україні. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку нових висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Встановлено основні ознаки публічного страхування, а саме: фінансово-правовий характер правовідносин; правове регулювання на підставі імперативності; незалежність від волі учасників страхових правовідносин; ризиковість; алеаторність (випадковість); вірогідність; поворотність коштів, перерозподіл шкоди в часі; обмеженість відповідальності страховика розмірами страхової суми, визначеної законом; залежність від рівня матеріального забезпечення застрахованого; строковість; цільове використання коштів створеного фонду.

2. Сформульовано визначення публічного страхування як фінансових правовідносин, що виникають у силу закону, ґрунтуються на засадах примусовості і здійснюються державою з метою захисту соціальних прав та інтересів громадян за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами - платниками обов'язкових страхових внесків. Фінансові правовідносини у сфері публічної страхової діяльності складаються при формуванні, розподілі та використанні централізованих грошових фондів та інших фінансових ресурсів з метою надання фінансової допомоги застрахованим особам на поворотній основі для здійснення інвестиційних проектів, формування бюджетних та позабюджетних фондів пенсійного, соціального та медичного страхування тощо.

3. Проведено класифікацію існуючих у сучасних умовах на страховому ринку страхових послуг у сфері публічного страхування за такими критеріями: 1) за формами страхових послуг; 2) за об'єктом страхування; 3) за обсягом страхування; 4) за періодичністю страхування; 5) за видом страхового випадку; 6) за часом дії.

4. Визначено функції публічного страхування, а саме: 1) розподільна; 2) відновлювальна; 3) ощадна; 4) контрольна; 5) соціальна: а) захисна; б) відтворювальна.

5. Розподілено принципи публічного страхування на дві групи: галузеві та спеціальні. До галузевих принципів віднесено: 1) законність; 2) гласність; 3) пріоритет публічних інтересів у правовому регулюванні відносин у сфері публічного страхування; 4) соціальне спрямування правовідносин у сфері публічного страхування; 5) плановість. Спеціальні принципи: 1) виникнення в силу закону; 2) примусовість та обов'язковість; 3) універсальність; 4) нормування страхових сум у сфері публічного страхування; 5) цільове та ефективне використання коштів страховиками.

6. Охарактеризовано чинне національне законодавство у сфері публічного страхування: йому властива єдність функціонального призначення комплексу нормативно-правових актів та об'єкта законодавчого регулювання. Наголошено на тому, що правове регулювання відносин у сфері публічного страхування має прояв на рівні державного та місцевого регулювання.

7. Доведено, що соціальне страхування є складовою публічного страхування. Таке страхування обмежене загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Види, порядок та умови обов'язкового державного соціального страхування встановлено на законодавчому рівні. Порядок формування фінансових ресурсів та фінансування видатків при здійсненні обов'язкового державного соціального страхування регламентується нормами фінансового права.

8. Окреслено нормативно-правову базу діяльності Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і встановлено тотожність їх повноважень за різними видами страхування.

9. Обґрунтовано доцільність об'єднання фондів державного соціального страхування в єдиний Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на підставі розгляду форм організації існуючих державних страхових фондів в Україні.

10. Доведено провідну роль Кабінету Міністрів України в регулюванні суспільних відносин у сфері публічного страхування. Повноваження Кабінету Міністрів України класифіковано за такими підставами: 1) за функціональним призначенням; 2) за юридичною силою; 3) залежно від сфери діяльності в галузі публічного страхування (соціально-політичні; соціально-адміністративні; соціальні).

11. Систематизовано контролюючі органи у сфері публічного страхування, виокремлено такі групи: 1) міжнародні органи; 2) державні органи загальної компетенції; 3) спеціалізовані державні контролюючі органи. Встановлено, що методами державного контролю у сфері публічного страхування є метод реагування на порушення встановлених законодавством правил функціонування всіх суб'єктів системи публічного страхування та метод запобігання можливим порушенням правил функціонування всіх суб'єктів системи публічного страхування.

12. Визначено чинники, що впливають на реформування публічного страхування в Україні, а саме: 1) економічні; 2) інвестиційні; 3) демографічні; 4) правові; 5) політичні; 6) міжнародні.

13. Обґрунтовано положення про те, що реформування публічного страхування в Україні повинне виконувати такі завдання: 1) гарантування захисту інтересів застрахованих осіб; 2) забезпечення стабільності розвитку публічного страхування на підставі вдосконалення системи правового забезпечення та державної системи регулювання, нагляду і контролю за учасниками публічної страхової діяльності; 3) формування адекватної системи фахової підготовки та сертифікації фахівців із публічного страхування й забезпечення державної підтримки науково-дослідних робіт у цій сфері.

14. Доведено доцільність та термінову необхідність розроблення і запровадження Закону України «Про загальнообов'язкове державне публічне страхування», а також визначено основні положення, які він повинен містити.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Кашкарьова О.В Принципи публічного страхування / О.В. Кашкарьова // Право і безпека. - 2012. - №2 (44). - С. 183-186.

2. Кашкарьова О.В. Законодавче регулювання страхових відносин / О. В. Кашкарьова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - №2 (57). - С. 365-373.

3. Кашкарьова О.В. Страхові відносини як інститут фінансового права / О.В. Кашкарьова // Форум права. - 2012. - №2. - С. 188-195. - [Електронний ресурс]

4. Кашкарьова О.В. Історико-правовий аналіз страхування як ланки фінансової системи / О.В. Кашкарьова // Право і безпека. - 2012. - №5 (42). - С. 16-20.

5. Кашкарьова О.В. Система організації державного фінансового контролю в сфері публічної страхової діяльності / О.В. Кашкарьова // Право та державне управління. - 2012. - №4. - С. 109-114.

6. Кашкарьова О.В. Періодизація правового регулювання страхування у фінансовій системі / О.В. Кашкарьова // Актуальні питання публічного права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Запоріжжя: КПУ, 2011. - С. 238-240.

7. Кашкарьова О.В. Функції публічного страхування / О.В. Кашкарьова // Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2012. - Т. 1. - С. 94-96.

8. Кашкарьова О.В. Акт управління як інструмент регулювання публічного страхування / О.В. Кашкарьова // Право та сучасне суспільство: реалії співвідношення: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Запоріжжя: Запоріз. міська громад. орг. «Істина», 2012. - Ч. 4. - С. 31-32.

9. Кашкарьова О.В. Страхування як правова категорія / О.В. Кашкарьова // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - К.: Центр прав. наук. дослідж., 2012. - Т. 1. - С. 56-58.

10. Кашкарьова О.В. Напрямки удосконалення державного страхування в Україні / О.В. Кашкарьова // Сучасні проблеми і шляхи їх рішення в науці, транспорті, освіті 2012: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Одеса, 2012. - Вип. 4. - Т. 36. - С. 73-79.

АНОТАЦІЇ

Кашкарьова О.В. Фінансово-правові засади публічного страхування в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми фінансово-правового забезпечення публічного страхування в Україні. Проаналізовані фінансово-правові засади обов'язкового державного пенсійного страхування та обов'язкового державного соціального страхування. Обґрунтовано зміст та значення правового інституту публічного страхування, його функції та принципи. Визначено систему суб'єктів, уповноважених на здійснення державного публічного страхування. З'ясовано підходи до класифікації повноважень Кабінету Міністрів України у галузі публічного страхування залежно від функціонального призначення, юридичної сили та виду страхування. Досліджено систему принципів публічного страхування, до яких належать галузеві та спеціальні, тобто такі: законність, гласність, превалювання публічних інтересів, плановість, обов'язковість, універсальність, нормування, цільова соціальна спрямованість. Визначені підходи до правового забезпечення загальнообов'язкового державного соціального страхування як складової публічного страхування в Україні, та надані рекомендації щодо вдосконалення методики державного контролю у сфері публічного страхування.

Ключові слова: загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контроль, обов'язкове державне пенсійне страхування, правове регулювання публічного страхування, публічне страхування, фінансові правовідносини.

Кашкарева А.В. Финансово-правовые основы публичного страхования в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Диссертация посвящена исследованию проблем финансово-правового обеспечения публичного страхования в Украине. Проанализированы финансово-правовые основы обязательного государственного пенсионного страхования и государственного социального страхования. Обосновано содержание и значение правового института публичного страхования, его функции и принципы. Определена система субъектов, уполномоченных на осуществление государственного публичного страхования. Выяснены подходы к классификации полномочий Кабинета Министров Украины в области публичного страхования в зависимости от функционального назначения, юридической силы и вида страхования. Исследована система принципов публичного страхования, к которым относятся отраслевые и специальные, то есть законность, гласность, превалирование общественных интересов, плановость, обязательность, универсальность, нормированность, целевая направленность. Определены подходы к правовому обеспечению общеобязательного государственного социального страхования как составляющей публичного страхования в Украине, и даны рекомендации по совершенствованию методики государственного контроля в сфере публичного страхования.

Предложены направления реформирования публичного страхования в Украине, а именно: создание Фонда общеобязательного государственного социального страхования Украины; перестройка системы государственного контроля за участниками публичной страховой деятельности, формирование адекватной системы профессиональной подготовки и сертификации специалистов по публичному страхованию и обеспечение государственной поддержки научно-исследовательских работ в этой сфере. Обоснована актуальность и необходимость разработки Закона Украины «Об общеобязательном государственном публичном страховании».

Ключевые слова: общеобязательное государственное социальное страхование, контроль, обязательное государственное пенсионное страхование, правовое регулирование публичного страхования, публичное страхование, финансовые правоотношения.

Kashkariova O.V. Financial and legal principles of public insurance in Ukraine. - Мanuscript