Суб’єкти адміністративно-деліктної юрисдикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Суб'єкти адміністративно-деліктної юрисдикції

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Права і свободи людини та громадянина забезпечуються визначеним механізмом охорони та захисту, який реалізується, зокрема, через правову регламентацію провадження у справах про адміністративні правопорушення. Саме гарантування законності процесуальних дій, що здійснюється через визначену регламентацію діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, наділених повноваженнями щодо порушення та розгляду справ про адміністративні правопорушення, є основним засобом реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Все це ставить на порядок денний юридичної науки необхідність удосконалення адміністративної відповідальності, зокрема підвищення вимог до процесуального порядку розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення (адміністративно-деліктного процесу), який, незважаючи на постійні внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), базується на нормах радянського законодавства 80-х років. Поряд із необхідністю вдосконалення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, потребує нового системного підходу дослідження системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, їх правового статусу та порядку його реалізації.

Система суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції в Україні є складною та об'ємною категорією, що зумовлено великою кількістю органів (їх посадових осіб), які мають право давати оцінку діям особи в процесі притягнення її до адміністративної відповідальності та вживати заходів адміністративного примусу. Це доволі часто призводить до порушення закону в цій сфері і зумовлює необхідність оптимізації системи таких органів та підвищення контролю за їх діяльністю.

З огляду на це основною ідеєю дослідження є вироблення науково-обґрунтованої моделі функціонування системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та виокремлення напрямів удосконалення законодавства щодо регулювання їх правового статусу та вдосконалення механізмів їх практичної діяльності щодо застосування законних заходів адміністративної відповідальності.

Дослідженню правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції присвячені роботи Л.С. Анохіної, О.М. Бандурки, С.Л. Басова, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, С.М. Гусарова, Д.П. Калаянова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, В.Д. Любліна, О.І. Миколенка, Р.В. Миронюка, І.О. Панова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко, В.М. Скавроніка, Н.П. Христинченко, В.Ю. Шильника, Х.П. Ярмакі та ін.

Названими вище й іншими вченими зроблено великий внесок у розвиток адміністративно-деліктного права та процесу, визначення змісту проваджень, стадій та етапів останнього, висвітлення правового статусу окремих суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та учасників адміністративно-деліктного процесу (провадження). Однак комплексного аналізу системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції в межах монографічного дослідження проведено не було. Відсутність монографічної літератури свідчить як про складність питання, так і про недостатню увагу до нього вчених-правознавців.

Необхідність напрацювання науково-обґрунтованих напрямків удосконалення законодавства щодо визначення системи та правового статусу органів адміністративно-деліктної юрисдикції і зумовлюють актуальність даного дослідження.

Таким чином, недостатнє теоретичне опрацювання обраної теми, її наукова значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні глибокого дослідження згаданого явища.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана з урахуванням Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. №810, положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1209-р. «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року», п. 16.30 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. №347, п. 2.152 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2012 рік та в межах наукової теми «Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні» (державний реєстраційний номер 0112U003548), дослідження якої здійснюється в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - на підставі аналізу наявних наукових, публіцистичних, нормативних джерел, правозастосовної практики визначити особливості побудови та функціонування системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції в Україні, окреслити проблеми реалізації їх статусу та сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.

Згідно з поставленою метою визначено такі основні задачі дослідження:

- з'ясувати наукові підходи щодо визначення поняття та змісту адміністративно-деліктної юрисдикції;

- визначити поняття та систему суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції;

- визначити поняття та розкрити зміст правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції;

- вивчити зарубіжний досвід побудови та функціонування системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та визначити напрямки його впровадження в національне законодавство;

- охарактеризувати реалізацію правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення;

- охарактеризувати реалізацію правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- визначити форми контролю та нагляду за законністю діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- виокремити основні напрямки вдосконалення діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, їх нормативного закріплення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції.

Предметом дослідження є суб'єкти адміністративно-деліктної юрисдикції.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються в порядку реалізації правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, дозволив розглянути їх у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Історично-правовий метод застосовано для вивчення генезису наукових досліджень адміністративно-правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та законодавства в цій сфері (підрозділ 1.1). Системно-структурний метод знайшов свій прояв при визначенні системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та стадій адміністративно-деліктного процесу (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний підхід було використано для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу використаний при розробці пропозицій з удосконалення системи, правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та порядку його реалізації (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

Нормативну основу дослідження становить національне законодавство та законодавство зарубіжних країн, що визначають правовий статус суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та напрями його реалізації. Для розробки пропозицій щодо вдосконалення системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції в Україні, а також форм реалізації їх правового статусу на стадіях адміністративно-деліктного процесу використовувалися проекти Кодексу України про адміністративні проступки, Закону України «Про кримінальні правопорушення», нормативні акти окремих зарубіжних держав.

Емпіричну базу дослідження складають: 275 матеріалів справ про адміністративні правопорушення, що були направлені для розгляду до суду різними органами адміністративно-деліктної юрисдикції; статистичні дані діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за 2010-2012 роки; зведені дані опитування 115 суддів місцевих судів та 176 працівників міліції, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; аналітичні звіти органів публічної адміністрації, інформація на їх офіційних сайтах та інформація в ЗМІ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки вироблено концепцію суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, зміст якої складає визначення системи таких суб'єктів, структури їх правового статусу, процесуальної форми його реалізації, та на цій основі розроблено науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавчих засад та практики їх діяльності. Результатом дослідження є низка нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист, а саме:

вперше:

- запропоновано визначення поняття адміністративно-деліктної юрисдикції як сфери діяльності конкретного органа публічної адміністрації, спрямованої на реалізацію в порядку та в межах визначеної законом компетенції щодо застосування до особи заходів адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення; розкрито його зміст;

- систематизовано іноземний, передусім європейський, досвід діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції, на основі чого обґрунтовано та сформульовано окремі положення, які потребують закріплення в національному адміністративно-деліктному законодавстві, зокрема, щодо: розширення повноважень органів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо здійснення скороченої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності; розширення адміністративно-юрисдикційних повноважень органів місцевого самоврядування; виключення з системи органів прямої адміністративно-деліктної юрисдикції загальних судів;

- висловлені та обґрунтовані положення про необхідність оптимізації системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції, зокрема, шляхом: поступового виключення судових органів із системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції та передачі таких повноважень виключно адміністративним органам; залишення процедури судового оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, винесених органами публічної адміністрації, в порядку адміністративного судочинства або створення спеціалізації суддів у судах загальної юрисдикції;

- обґрунтовано необхідність встановлення відповідальності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції у випадку порушення посадовою особою, уповноваженою на здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, або суддею норм діючого законодавства при застосуванні заходів адміністративної відповідальності, що призвело до завдання шкоди особі, відносно якої їх було застосовано;

удосконалено:

- класифікацію суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції шляхом виокремлення залежно від призначення та обсягу повноважень таких груп: уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення та здійснювати попереднє розслідування у справі; уповноважених здійснювати процесуально-забезпечувальні примусові заходи; уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; уповноважених здійснювати контроль та нагляд за розглядом та вирішенням справ про адміністративні правопорушення;

- уявлення про форми реалізації правового статусу органів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо оформлення матеріалів справ про адміністративне правопорушення та їх розгляду: на місці вчинення адміністративного правопорушення; в органі адміністративно-деліктної юрисдикції в письмовому провадженні; в органі адміністративно-деліктної юрисдикції в загальному провадженні із залученням учасників провадження;

- наукові підходи щодо підвищення ефективності діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції, зокрема, шляхом нормативного визначення механізму розподілу повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення між посадовими особами таких органів та встановлення персональної відповідальності за порушення законодавства в процесі застосування заходів адміністративної відповідальності;

дістали подальшого розвитку:

- вчення про нову сучасну доктрину адміністративно-деліктного права та процесу, призначення якого полягає в необхідності їх виокремлення із системи адміністративного права на підставі відокремленості предмету правового регулювання, а саме суспільних відносин, які виникають з приводу застосування заходів адміністративної відповідальності до особи, яка вчинила адміністративні правопорушення;

- наукові підходи щодо виокремлення та розкриття елементів правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції: адміністративно-деліктної правоздатності; адміністративно-деліктної дієздатності; гарантії реалізації наданих повноважень; відповідальності за порушення умов, порядку та способу реалізації наданих повноважень.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується тим, що викладені в роботі висновки та пропозиції були використані у:

- науково-дослідній сфері - як основа для подальшої розробки проблематики системи та правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, зокрема: розробки теоретичних та практичних проблем діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції (акт впровадження в наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №30 від 08.01.2014);

- правотворчій діяльності - при підготовці проекту Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо оптимізації системи органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення)» (акт впровадження в комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ВРУ №04-20/12-2350 від 12.11.2013);

- правозастосовній сфері - для вдосконалення діяльності судів, прокуратури, органів внутрішніх справ, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо підвищення законності розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення з метою забезпечення прав і свобод людини. За результатами дослідження підготовлено науково-методичні рекомендації «Суб'єкти адміністративно-деліктної юрисдикції: теорія і практика реалізації їх правового статусу», які впроваджені в діяльність: Дніпропетровського окружного адміністративного суду (акт впровадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2014); Дніпропетровської обласної державної адміністрації (акт впровадження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 08.01.2014); Прокуратури Артемівського району м. Луганська (акт впровадження Прокуратури Артемівського району м. Луганська №13/17-826 від 07.02.2014);

- навчальному процесі - для вдосконалення навчально-методичного забезпечення дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність» у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 12.01.2014).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 5 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Законність та правопорядок: механізми забезпечення» (м. Харків, 2012 р.), «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, 2012 р.), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 2013 р.), «Проблеми трудового права та проходження служби в органах внутрішніх справ» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 2014 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображені в 6 наукових статтях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 224 сторінки. Список використаних джерел налічує 283 найменування і займає 33 сторінки.

Основний зміст роботи

адміністративний деліктний юрисдикція законодавство

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, вказано використані методи, нормативну й емпіричну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів і наведено дані щодо їх апробації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття та зміст адміністративно-деліктної юрисдикції» розглянуто науковий доробок проблем сутності поняття та змісту адміністративно-деліктної юрисдикції, з'ясовано її зв'язок із такими адміністративно-правовими категоріями, як «адміністративний процес», «адміністративні процедури», «адміністративно-деліктний процес», «адміністративна юрисдикція».

З'ясовано, що, попри існування великого масиву наукових тлумачень даних понять, в межах даної дисертаційної роботи задля виконання поставлених в ній задач доцільним є уточнення співвідношення понять «адміністративно-деліктний процес» та «адміністративно-деліктна юрисдикція», яке полягає в тому, що адміністративно-деліктний процес слід розуміти як порядок діяльності щодо застосування заходів адміністративної відповідальності на підставі вчинення адміністративного делікту, а адміністративно-деліктну юрисдикцію - як компетенцію органів публічної адміністрації щодо здійснення такої діяльності, тобто адміністративно-деліктна юрисдикція реалізується в межах адміністративно-деліктного процесу.

Доведено нерозривний зв'язок адміністративно-деліктної юрисдикції з адміністративною юрисдикцією, щодо розуміння якої наукою адміністративного права вироблено безліч концепцій та теорій. Зазначено, що спекулювання тлумаченням та дослідженням змісту різних розумінь поняття «адміністративна юрисдикція» не сприяє розвитку науки адміністративного права, а лише в подальшому породжує безрезультатні наукові спори, крапка в яких може бути поставлена або шляхом нормативного визначення поняття «адміністративна юрисдикція», або домовленістю між науковою спільнотою щодо однакового розуміння як цього поняття, так і його підвидів.

У підрозділі 1.2 «Поняття та види суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції» запропоновано авторське розуміння поняття «суб'єкт адміністративно-деліктної юрисдикції», під яким слід розуміти визначену законодавством сукупність посадових осіб - суб'єктів, наділених владними повноваженнями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та застосування адміністративних стягнень за вчинення останніми адміністративних правопорушень (деліктів).

З'ясовано, що вироблення системного підходу щодо різновидів суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції слід здійснювати, виходячи з вироблених наукою адміністративно-деліктного права понять «учасники адміністративно-деліктного процесу (провадження)», «суб'єкти адміністративно-деліктного процесу (провадження)». На основі аналізу даних понять та виокремлення їх ознак висловлена авторська позиція щодо виділення в межах адміністративно-деліктного процесу відносин, які виникають за участі двох груп таких суб'єктів: органів адміністративно-деліктної юрисдикції - компетентних органів і посадових осіб, які наділені правом приймати адміністративні акти в процесі притягнення до адміністративної відповідальності; учасників адміністративно-деліктного процесу - осіб, які мають безпосередні інтереси у справі, та осіб, які сприяють здійсненню провадження.

У підрозділі 1.3 «Поняття та зміст правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції» на підставі вироблених теорією та філософією права концепцій щодо розуміння понять «статус», «правовий статус», «правове становище», «процесуальний статус» визначено поняття правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, розкрито його зміст.

Обґрунтовано положення про те, що правовий статус суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, який реалізується в межах адміністративно-деліктного процесу, трансформується в поняття «процесуальний статус», яке є категорією комплексною й у широкому значенні охоплює такі складові, як повноваження, реалізація повноважень, гарантії реалізації повноважень та відповідальність за порушення умов, порядку та способу реалізації наданих повноважень та виконання покладених обов'язків.

Виокремлено та розкрито сутність елементів правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, основним з яких є компетенція, під якою слід розуміти законодавчо визначене коло повноважень відповідних суб'єктів, спрямованих на здійснення діяльності, пов'язаної з вирішенням питання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення напрямів їх реалізації.

Здійснено характеристику предметної, територіальної та процесуальної компетенції суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції.

У підрозділі 1.4 «Зарубіжний досвід побудови та функціонування системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та напрями його впровадження в національне законодавство» здійснено порівняльний аналіз функціонування системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції України, держав СНД та окремих європейських держав і виокремлено їх позитивний досвід з метою його адаптації та впровадження у вітчизняне законодавство та правозастосовну практику.

З'ясовано, що особливістю побудови суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції в Україні є: множинність суб'єктів, що наділені компетенцією з вирішення справ про адміністративні правопорушення; їх неоднорідність, що зумовлює їх поділ за правовою природою утворення, цілями утворення, структурою повноважень, порядком ухвалення рішення у справі, безпосередньою компетенцією; відносна визначеність їх територіальної та інституційної підвідомчості; тенденція до передачі повноважень щодо розгляду більшості категорій справ судовим органам; обмеження адміністративно-юрисдикційних повноважень органів місцевого самоврядування.

На основі аналізу європейського досвіду побудови та діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, зокрема таких країн, як Австрія, Іспанія, Італія, Польща, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Чехія та інших країн Європейського Союзу, а також досвіду 11 держав СНД сформульовано та обґрунтовано положення щодо реформування вітчизняної системи таких суб'єктів, зокрема, щодо: розширення повноважень органів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо здійснення скороченої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення; формування та забезпечення функціонування єдиної системи реєстрації вчинених та виявлених адміністративних правопорушень, доступ до якої мають усі суб'єкти, які здійснюють правоохоронну функцію; розширення адміністративно-юрисдикційних повноважень органів місцевого самоврядування щодо застосування адміністративних санкцій за порушення норм, правил благоустрою територій та нормальної життєдіяльності громади; виключення із системи органів прямої адміністративно-деліктної юрисдикції загальних судів.

Розділ 2 «Реалізація правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та напрями його вдосконалення» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Реалізація правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо складання протоколів та оформлення справ про адміністративні правопорушення» здійснено аналіз реалізації процесуальної компетенції суб'єктів, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення та здійснювати попереднє розслідування у справі.

З'ясовано, що специфіка реалізації правового статусу даної групи суб'єктів полягає в тому, що: 1) їх перелік є чітко визначеним в законодавстві, в ст. 255 КУпАП; 2) обсяг їх галузевої адміністративно-деліктної юрисдикції щодо складання протоколу та оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення залежить від обсягу функцій, які виконує той чи інший орган у сфері охорони або контролю за дотриманням законності в конкретній сфері суспільних відноси; 3) їх процесуальна компетенція визначена окремими законами або, як виключення, підзаконними нормативними актами; 4) порядок оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення кожного з них регулюється відомчими нормативними актами (положеннями, інструкціями); 5) право конкретної посадової особи кожного суб'єкта щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення повинно бути визначене окремою посадовою інструкцією.

У результаті аналізу законодавства, статистичних даних та практики діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції за період 2010-2013 років було встановлено, що в Україні щорічно складається близько 5,8 млн. протоколів та оформлюється матеріалів справ про адміністративні правопорушення в різних сферах. Визначено, що найбільш широкими повноваженнями щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення та оформлення матеріалів справ по ним наділені посадові особи органів внутрішніх справ (далі - ОВС), їх частка складає відносно всіх категорій справ 66,3%. Проаналізовано порядок реалізації правового статусу ОВС як суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо складання протоколів та оформлення справ про адміністративні правопорушення. З'ясовано, що із вивчених 275 матеріалів справ про адміністративні правопорушення, які були направлені ОВС для розгляду до суду, більше 30% оформлені з порушенням норм законодавства. Встановлено основні вади діяльності даних суб'єктів зі складання протоколів про адміністративні правопорушення та оформлення по ним матеріалів справ та визначено напрями вдосконалення такої діяльності.

У підрозділі 2.2 «Реалізація правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення» визначено систему суб'єктів, уповноважених застосовувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розкрито зміст даних заходів та виокремлено специфіку реалізації повноважень щодо їх застосування.

Визначено, що різновиди цих суб'єктів зумовлені специфікою заходів адміністративного примусу, які вони мають право застосовувати в адміністративно-деліктному процесі. Встановлено, що, виходячи з призначення даних заходів, підстав та порядку застосування, їх можна поділити на заходи загального та спеціального призначення; розкрито їх зміст.

Виокремлено специфіку правового регулювання діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо застосування заходів забезпечення провадження, а також визначено межі компетенції суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо застосування кожного із заходів забезпечення провадження. Обґрунтовано напрями вдосконалення підстав та порядку застосування окремих заходів забезпечення провадження суб'єктами адміністративно-деліктної юрисдикції.

У підрозділі 2.3 «Реалізація правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення» визначено систему суб'єктів, уповноважених здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, обґрунтовано та запропоновано шляхи її оптимізації.

Запропоновано та розкрито зміст трьох способів розгляду справи про адміністративне правопорушення: на місці вчинення адміністративного правопорушення; в органі адміністративно-деліктної юрисдикції в письмовому провадженні; в органі адміністративно-деліктної юрисдикції у повному проваджені. Визначено аргументи щодо доцільності та ефективності більш широкого застосування спрощеної процедури розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення (виявлення), яка повинна застосовуватись у випадку вчинення (виявлення) правопорушення з низьким ступенем суспільної шкідливості діяння, в результаті якого не було завдано суттєвої шкоди суспільним відносинам та відповідальність за яке передбачає застосування адміністративного попередження або штрафу, котрий не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів громадян, за умови, що особа не оспорює факт вчинення адміністративного правопорушення.

Визначено аргументи щодо доцільності існування та нормативного закріплення процедури розгляду та вирішення органом адміністративно-деліктної юрисдикції справи про адміністративне правопорушення в письмовому провадженні за місцем вчинення правопорушення у випадках неможливості розгляду справи в спрощеному проваджені, при очевидності факту його вчинення та достатності доказів його вчинення, зокрема у випадку виявлення адміністративного правопорушення, зафіксованого працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, за допомогою яких ведеться спостереження за правопорядком у громадських місцях та підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності.

Проведено аналіз реалізації правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо повної процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 2.4 «Реалізація правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо контролю та нагляду за законністю провадження у справах про адміністративні правопорушення» виокремлено суб'єктів, які наділені повноваженнями щодо забезпечення контролю та нагляду за законністю притягнення до адміністративної відповідальності, визначено процесуальні форми та напрями вдосконалення реалізації їх правового статусу.

Визначено форми контролю за законністю застосування заходів адміністративної відповідальності та суб'єктів, які його здійснюють: 1) внутрівідомчий, який здійснює керівник органу адміністративно-деліктної юрисдикції; 2) судовий - суд, у порядку перегляду рішення органу адміністративно-деліктної юрисдикції про застосування заходів адміністративної відповідальності; 3) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - шляхом захисту прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України, які порушуються або можуть бути порушені в процесі застосування заходів адміністративної відповідальності. Розкрито їх зміст та обґрунтовано пропозиції щодо підвищення рівня законності застосування заходів адміністративної відповідальності.

Розкрито зміст прокурорського нагляду за законністю застосування заходів адміністративної відповідальності, визначено форми реагування прокурора на порушення законодавства щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Висновки

У результаті проведення наукового дослідження автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в окресленні особливостей побудови та функціонування системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції в Україні та проблем реалізації їх статусу, а також розробка конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування. Автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.

1. З'ясовано, що ознаками адміністративно-деліктної юрисдикції є: а) наявність компетенції (сукупності визначених повноважень) щодо здійснення діяльності у публічно-правовій сфері; б) здійснення даної діяльності в порядку та в межах, визначених законом, суб'єктами публічної адміністрації (переважно адміністративними органами); в) реалізація компетенції через вчинення комплексу дій, спрямованих на застосування до особи заходів адміністративної відповідальності, які мають чітку нормативно-правову регламентацію; г) здійснюється на основі принципів публічного права; д) складається з алгоритму дій, які здійснюються в чіткій логічній послідовності та, як правило, супроводжуються складанням процесуальних документів; є) її результатом є встановлення наявності або відсутності вини особи у вчиненні правопорушення, застосування ефективних заходів стягнення, відшкодування завданої шкоди та вжиття заходів щодо недопущення вчинення даного та інших видів протиправних діянь.

2. Визначено зміст адміністративно-деліктної юрисдикції, який полягає в реалізації повноважень відповідних суб'єктів щодо виявлення адміністративних правопорушень, їх фіксації, збирання, перевірці та оцінці доказів його вчинення, оформлення необхідних процесуальних документів, розгляду справ із винесенням відповідних постанов, вжиття заходів щодо усунення причин та умов вчинення здійсненого та можливих правопорушень і недопущення подальшої протиправної поведінки особи.

3. Визначено, що під суб'єктами адміністративно-деліктної юрисдикції слід розуміти визначену законодавством сукупність посадових осіб - суб'єктів, наділених владними повноваженнями, та уповноважених ними суб'єктів щодо виявлення адміністративних правопорушень, їх фіксації, збирання, перевірці та оцінці доказів його вчинення, оформлення необхідних процесуальних документів, розгляду справ з винесенням відповідних постанов, вжиття заходів щодо усунення причин та умов вчинення здійсненого та можливих правопорушень і недопущення подальшої протиправної поведінки особи.

4. Обґрунтовано та доведено доцільність виокремлення таких видів суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції (органів та їх посадових осіб): 1) уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення та здійснювати попереднє розслідування у справі; 2) уповноважених здійснювати процесуально-забезпечувальні примусові заходи; 3) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; 4) уповноважених здійснювати контроль та нагляд за законністю розгляду справ про адміністративні правопорушення. З'ясовано особливості функціонування кожної групи таких органів та проблеми, які виникають в їхній діяльності; проаналізовано напрями оптимізації системи таких органів, що мали місце в різні етапи їх формування.

5. Визначено правовий статус суб'єкта адміністративно-деліктної юрисдикції як сукупність урегульованих нормами адміністративно-деліктного законодавства правових можливостей суб'єктів владних повноважень та уповноважених ними суб'єктів мати права, обов'язки та нести відповідальність, зумовлену виконанням завдань та функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та застосування адміністративних стягнень за вчинення останніми адміністративних правопорушень (деліктів).

Розкрито зміст правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, який полягає у виокремленні його елементів: адміністративно-деліктної правоздатності (наявності повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, оформлення матеріалів справи, її розгляду, прийняття рішення по справі та вжиття інших примусових заходів забезпечення провадження у справі); адміністративно-деліктної дієздатності (комплексу повноважень щодо реалізації названої вище компетенції, який полягає в реалізації наданих від імені держави та громади прав та виконанні покладених на них обов'язків); гарантії реалізації наділених повноважень, тобто наявності засобів для реалізації повноважень та захисту посадової особи у випадку законної реалізації таких повноважень; відповідальності за порушення умов, порядку та способу реалізації повноважень (адміністративної та дисциплінарної).

6. Запропоновано та обґрунтовано окремі шляхи підвищення ефективності діяльності системи суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, які полягають у: 1) поступовому виключенні судових органів із системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції та передачі таких повноважень виключно адміністративним органам (органам публічної адміністрації) або уповноваженим ними органам, наприклад, адміністративним комісіям; 2) залишенні процедури судового оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, винесених органами публічної адміністрації, в порядку адміністративного судочинства або створенні спеціалізації суддів у судах загальної юрисдикції, з урегулюванням можливості апеляційного і касаційного перегляду рішень останніх; 3) зменшенні кількості органів адміністративно-деліктної юрисдикції за рахунок позбавлення повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення тих органів, які не наділені контрольно-наглядовими повноваженнями у сфері суспільних відносин, на які посягає правопорушення; 4) підвищенні якості відбору персоналу органів адміністративно-деліктної юрисдикції, виробленні та затвердженні єдиних кваліфікаційних вимог до посадових осіб таких органів, в основу яких має бути покладено морально-ділові якості та рівень освіти, який не може бути нижчим ніж бакалавр у галузі права; 5) розширенні адміністративно-деліктної юрисдикції органів місцевого самоврядування щодо розгляду категорій справ про адміністративні правопорушення у сфері благоустрою територій, захисту муніципального майна, пам'яток архітектури, санкція за які передбачає попередження або штраф, з обов'язковим включенням до складу таких органів фахівців у галузі права, які мають юридичну освіту та досвід в адміністративно-деліктній практиці.

7. Доведено, що з метою удосконалення діяльності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції по складанню протоколів про адміністративні правопорушення та оформленню по ним матеріалів справ доцільно: 1) на організаційному рівні - визначити повноваження конкретної посадової особи органу, уповноваженого на складання протоколу та оформлення матеріалів справи по конкретному складу правопорушення в її посадовій інструкції; встановити кваліфікаційні вимоги до даної посадової особи, обов'язковою з яких повинна бути наявність освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» у галузі права; на відомчому рівні запровадити порядок, відповідно до якого матеріали справи про адміністративні правопорушення направляються для розгляду до суду після перевірки та узгодження їх із керівником підрозділу; 2) на законодавчому рівні - встановити строки складання протоколу про адміністративне правопорушення та строки оформлення матеріалів справи з їх направленням за підвідомчістю; визначити підстави та порядок повернення матеріалів справи для додаткового розслідування та усунення відповідних недоліків; визначити перелік процесуальних документів, з яких мають складатися матеріали справи про адміністративне правопорушення.

8. Визначено напрями вдосконалення нормативного забезпечення порядку реалізації повноважень суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, які мають полягати в необхідності: 1) доповнення КУпАП нормами, які б, по-перше, розширювали коло заходів забезпечення провадження, зокрема: приводу особи, огляду транспортного засобу, огляду території, приміщень та житла, адміністративного затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства; по-друге, деталізували порядок застосування існуючих заходів забезпечення провадження, зокрема, щодо визначення: строків адміністративного доставлення та затримання особи, підстав особистого огляду та огляду речей, підстав та строків тимчасового затримання транспортного засобу шляхом блокування; 2) приведення норм КУпАП у відповідність до інших нормативних актів, у першу чергу, до норм Кримінально-процесуального кодексу, щодо чіткого відмежування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та про кримінальні правопорушення; 3) законодавчої систематизації заходів забезпечення провадження відповідно до їх правової природи, підстав застосування та способу впливу на правопорушника; 4) спрямування підзаконних нормативних актів на визначення чітких форм та алгоритмів діяльності органів щодо застосування конкретних заходів забезпечення провадження.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шевцова О.В. Поняття та види суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць. - 2012. - Спеціальний випуск №2. - С. 214-223.

2. Шевцова О.В. Поняття та зміст правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць. - 2012. - №3. - С. 373-380.

3. Шевцова О.В. Поняття та зміст адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Науковий вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - №2. - С. 139-146.

4. Шевцова О.В. Суд у системі суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / о.в. Шевцова // Адміністративне право і процес. - 2013. - №2 (3). - С. 94-104.

5. Шевцова О.В. Особливості адміністративної відповідальності суб'єкта адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Право», 2013. - Випуск 20. - Частина II. - Т. 2. - С. 199-201.

6. Шевцова О.В. Система органов административно-деликтной юрисдикции стран СНГ: сравнительно-правовой анализ и направления совершенствования / О.В. Шевцова // Всероссийский журнал научных публикаций. - №2 (17). - 2013. - С. 37-40.

7. Шевцова О.В. Окремі питання класифікації суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Законність та правопорядок: механізми забезпечення: матеріали міжнародної наукової конференції (м. Харків, 11-12 травня 2012 р.). - у 2-х томах. - Х.: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - Т. 2. - С. 38-40.

8. Шевцова О.В. Співвідношення прав та обов'язків як складових компетенції суб'єктів адміністративно-деліктної / О.В. Шевцова // Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 18-19 травня 2012 р.). - у 2-х частинах. - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2012 - Ч. 1 - С. 107-109.

9. Шевцова О.В. Суди в системі суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 02-03 березня 2013 р.). - Харків: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2013. - С. 59-61.

10. Шевцова О.В. Окремі питання встановлення відповідальності суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Проблеми трудового права та проходження служби в органах внутрішніх справ: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 28 лютого 2013 р.). - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. - С. 177-179.

11. Шевцова О.В. Адміністративні органи в системі суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції / О.В. Шевцова // Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації: матеріали міжнародної науково-практичної конференції пам'яті доктора юридичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України Леоніда Васильовича Коваля (м. Запоріжжя, 27-28 лютого 2014 р.). - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2014. - С. 106-109.

Размещено на Allbest.ru