Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, Україна, 2013.

Дисертацію присвячено організаційно-правові основи забезпечення громадського порядку. Досліджуються поняття та зміст громадського порядку, його співвідношення з іншими сферами суспільних відносин, особливості становлення та розвитку інституту правоохоронній діяльності міліції в Україні. Проаналізовано особливості правового регулювання суспільних відносин в сфері громадського порядку. Визначено поняття та призначення форм і методів правоохоронної діяльності міліції у сфері охорони громадського порядку. Узагальнено організацію й тактику охорони громадського порядку в підрозділах міліції, правові засади, принципи та форми взаємодії міліції з громадськістю у сфері охорони громадського порядку. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства із зазначених питань.

Ключові слова: громадський порядок, громадська безпека, правопорядок, правоохоронна діяльність, форми, методи, організація і тактика охорони громадського порядку, міліція, взаємодія.

Аннотация

Маликов В.В. Организационно-правовые основы обеспечения общественного порядка. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, Украина, 2013.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам правоохранительной деятельности милиции в сфере охраны общественного порядка. Исследуются понятие и содержание общественного порядка, его соотношение с другими сферами общественных отношений, особенности становления и развития института правоохранительной деятельности милиции в Украине. Так, в частности, под общественным порядком в диссертационном исследовании понимается урегулированная нормами права и другими социальными нормами система общественных отношений, которые складываются в общественных местах в процессе общения людей, и которая имеет целью обеспечение спокойствия населения, охрану жизни, здоровья, прав и свобод, чести и достоинства граждан, создание благоприятных условий для нормального функционирования государственных и общественных организаций, воспитание уважения к обществу и соблюдения общественной морали. К общественным отношениям, которые сходны с общественным порядком, отнесены: общественная безопасность, правопорядок, общественное благоустройство, внутренний распорядок на предприятиях, в учреждениях и организациях, охрану предусмотренных законом форм собственности, безопасность государства.

Проанализированы особенности правового регулирования общественных отношений в сфере общественного порядка, под которым понимается комплекс юридических средств, с помощью которых государство определяет права и обязанности милиции в указанной сфере, а также порядок их реализации. Определено, что правовое регулирование отношений в сфере охраны общественного порядка должно быть комплексным и предусматривать не только своевременное принятие соответствующих актов, но и контроль, и надзор за выполнением правовых предписаний, включать систему норм, которые предусматривают разные виды юридической ответственности за несоблюдение правил и требований общественного порядка.

Сделан вывод о том, что для полного обеспечения управленческой деятельности в сфере охраны общественного порядка недостаточно влияния лишь одной области права. Только комплекс норм конституционного, административного, уголовного, трудового, финансового, гражданского и других областей права способен охватить все стороны деятельности относительно охраны общественного порядка, обеспечение общественной безопасности и борьбы с правонарушениями.

Дается характеристика правоохранительной деятельности милиции в сфере охраны общественного порядка. Определены понятия и назначение форм и методов правоохранительной деятельности милиции в сфере охраны общественного порядка. К основным формам правоохранительной деятельности милиции в сфере охраны общественного порядка и борьбы с правонарушениями отнесены: патрулирование, выставление постов, проведение рейдов и осуществление профилактических мероприятий. Акцентируется внимание на том, что самыми распространенными среди методов охраны общественного порядка являются убеждение и принуждение, которые признаны также универсальными и всеохватывающими методами государственного управления в целом.

В диссертации определены нормативные и организационные аспекты совершенствования правоохранительной деятельности милиции в сфере охраны общественного порядка, сформулированы предложения по внесению конкретных изменений и дополнений как в действующее законодательство, так и подзаконные акты Украины.

Ключевые слова: общественный порядок, общественная безопасность, правопорядок, правоохранительная деятельность, формы, методы, организация и тактика охраны общественного порядка, милиция, взаимодействие.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4), визначено особливості правового регулювання суспільних відносин в сфері громадського порядку (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження співвідношення громадського порядку з іншими сферами суспільних відносин (підрозділ 1.2). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси становлення та розвитку інституту правоохоронної діяльності міліції щодо охорони громадського порядку (підрозділ 2.1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення видів суб'єктів правоохоронної діяльності в сфері охорони громадського порядку (підрозділи 2.1, 2.4). Статистичний метод і документальний аналіз застосовувалися для визначення недоліків правового регулювання та діяльності міліції щодо охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями, вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення зазначеного правоохоронного інституту (підрозділи 1.3, 2.5). Метод соціологічного опитування використано для з'ясування ефективності правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку та боротьби із правопорушеннями (підрозділ 1.3, 2.5).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити організаційно-правові основи забезпечення громадського порядку та сформулювати авторське бачення шляхів їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

Вперше:

- визначено і охарактеризовано основні причини зниження довіри до працівників міліції серед населення щодо реалізації повноважень з охорони громадського порядку. Запропоновано шляхи їх подолання;

- використовуючи метод комбінаторного аналізу, представлено авторську позицію щодо визначення поняття «організація охорони громадського порядку», під якою запропоновано розуміти систему конструктивних заходів щодо забезпечення належного громадського порядку та безпеки при безпосередній взаємодії правоохоронних органів з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою реалізації охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян від злочинних та інших протиправних посягань. При цьому організація охорони громадського порядку нерозривно пов'язана з тактичними формами, методами, прийомами та способами попередження порушень громадського порядку, надійного захисту особи, її прав, свобод та інтересів.

Удосконалено:

- визначення понять «громадська охорона», «громадський правопорядок», «особиста безпека громадян»;

- класифікацію суб'єктів правоохоронної діяльності в сфері охорони громадського порядку;

- визначення форм та методів правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку, визначені їх види та особливості здійснення;

- трактування сутності та змісту правового регулювання діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, під яким запропоновано розуміти сукупність правових засобів та способів впливу, за допомогою яких держава чи уповноважені нею органи визначають права та обов'язки міліції в сфері громадського порядку, а також порядок реалізації останніх;

- визначення поняття, правових засад, принципів та форм взаємодії міліції з громадськістю в сфері охорони громадського порядку;

Дістало подальшого розвитку:

- дослідження кола суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку, у результаті чого визначені наступні види відповідних відносин: обговорення і вивчення нормативних актів, що регулюють громадський порядок, обговорення громадянами проектів цих нормативних актів, внесення пропозицій з питань організації охорони громадського порядку; обговорення і впровадження заходів з питань організації охорони громадського порядку щодо удосконалення роботи державних органів і громадських формувань правоохоронної спрямованості, профілактики правопорушень, боротьби зі злочинністю тощо; охорону громадського порядку в громадських місцях; розгляд справ про правопорушення, про поведінку осіб, які систематично порушують правові норми, прийняття рішень про застосування заходів впливу до порушників громадського порядку; профілактику правопорушень; надання правової допомоги фізичним і юридичним особам з метою захисту їх прав та свобод;

- пропозиції щодо реформування патрульної та адміністративної служби міліції, позбавлення підрозділів останньої від виконання функцій, які безпосередньо не пов'язані з охороною громадського порядку;

- конкретні пропозиції щодо уточнення чинних та розробки нових нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку, а саме: Концепції розвитку нормативно-правової охорони громадського порядку, «Про забезпечення громадського порядку в Україні»; «Про профілактику злочинності», «Про зброю»; «Про порядок організації та проведення громадянами масових заходів», «Про дії органів внутрішніх справ при виникненні групових порушень громадського порядку і громадської безпеки».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у сфері науково-дослідної діяльності - основні висновки дослідження може бути використано для подальшої розробки організаційно-правових питань правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку; громадський правоохоронний міліція порядок

у правотворчості - використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання діяльності міліції щодо виконання завдань з охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями;

у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити правоохоронну діяльність міліції, підвищити ефективність її взаємодії з громадськістю;

у навчальному процесі - матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисциплін «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора. Положення дисертації доцільно використати для розробки спецкурсу «Діяльність підрозділів адміністративної служби міліції щодо охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: “Політико-правові аспекти захисту прав людини в контексті діяльності правоохоронних органів” (Харків, 2001) і “Актуальні проблеми діяльності ОВС із попередження, розкриття і розслідування злочинів” (Одеса, 2002 р.), а також на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.

У підрозділі 1.1 «Поняття та зміст громадського порядку» підкреслюється, що як в кримінальному, так і в адміністративному законодавстві поняття і зміст громадського порядку в повній мірі не розкрито; використання поняття «громадський порядок» при формулюванні правових норм статей не пов'язане з розкриттям його змістовних ознак. У деяких випадках зазначене поняття навіть ускладнює правильне розуміння і застосування закону

Визначено, що громадський порядок у вузькому розумінні обмежується визначеним простором, а також умовами, завдяки яким існують суспільні відносини. Вони становлять тільки частку, що регламентуються правовим нормами, естетичними, культурними та звичаєвими. Подібні відносини спонукають громадськість до суспільно корисної взаємодії осіб. В переважній більшості випадків відносини громадського порядку мають нормативно-правову спрямованість. Тому при розкритті поняття громадського порядку у вузькому розумінні необхідно спиратися саме на його юридично-правову спрямованість.

Розкрито мету встановлення та підтримання громадського порядку, на основі чого наведено авторське поняття громадського порядку.

У підрозділі 1.2 «Співвідношення громадського порядку з іншими сферами суспільних відносин» визначено фактори, які відіграють негативну роль у забезпеченні громадського порядку: (а) недосконалість законодавства; (б) прояв з боку окремих категорій населення неповаги до прав і свобод людини та громадянина; (в) відсутність реальної невідворотної відповідальності за їх порушення; (г) низька ефективність діяльності правоохоронних органів; (д) помилковість ототожнення громадського порядку та громадської безпеки.

Проведено співвідношення охорони громадського порядку з її захистом, на підставі чого виділено такі особливості: 1) не слід ототожнювати поняття охорони та захисту або зводити їх до єдиного цілого, оскільки, на нашу думку, права та законні інтереси громадян охороняються до моменту їх порушення чи недодержання, а з цього моменту вони починають захищатися; 2) охорона прав і свобод громадян в сфері охорони громадського порядку, на відміну від захисту, виконує дві основні функції - забезпечення і захист.

У підрозділі 1.3 «Особливості правового регулювання суспільних відносин в сфері громадського порядку» під системою нормативно-правового регулювання громадського порядку запропоновано розуміти сукупність законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують основні напрямки діяльності для його ефективної організації та забезпечення.

Здійснено класифікацію нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини в сфері громадського порядку.

Обґрунтовано, що адміністративне право застосовується, в першу чергу, для забезпечення належного функціонування громадського порядку, і втілюється в управлінсько-правових нормах, управлінсько-правових відносинах та актах реалізації зазначених норм і відносин. В даному випадку адміністративне право постає як засіб управління.

Розділ 2 «Міліція та її місце в адміністративно-правовій охороні громадського порядку» складається з п'яти підрозділів, в яких аналізуються загальна характеристика діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, поняття та призначення форм і методів правоохоронної діяльності міліції у сфері охорони громадського порядку, особливості організації та тактики охорони громадського порядку підрозділами міліції, взаємодія міліції з громадськістю в даній сфері.

У підрозділі 2.1 «Сутність та загальна характеристика діяльності міліції щодо охорони громадського порядку» визначено, що під завданнями міліції слід розуміти адміністративну діяльність, яка полягає у захисті прав і свобод людини та громадянина, забезпечення громадського порядку, спокою та безпеки, попередження та припиненні правопорушень у містах та інших населених пунктах держави, а також боротьба зі злочинністю, здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

За значенням усі правоохоронні функції розділено на головні та другорядні (допоміжні). При цьому до головних правоохоронних функцій належать: 1) профілактична; 2) захист життя, здоров'я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб; 3) охорона громадського порядку, громадської безпеки і власності. До другорядних віднесено такі функції: 1) координаційну; 2) контрольну; 3) правороз'яснюючу; 4) інформаційну; 5) правоприпиняюча; 6) організаційна та деякі інші.

Аргументовано, що Департамент адміністративної служби міліції не може організовувати діяльність всіх органів внутрішніх справ, а може лише організовувати роботу підрозділів адміністративної служби міліції.

У підрозділі 2.2 «Поняття та призначення форм і методів правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку» під формою правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку розуміється сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних методів та способів правоохоронних дій, спрямованих на забезпечення охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а у разі їх порушення - притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. До основних форм правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями віднесено: патрулювання, виставляння постів, проведення рейдів та здійснення профілактичних заходів.

Акцентується увага на тому, що основними причинами зниження довіри до працівників міліції серед населення щодо реалізації повноважень з охорони громадського порядку є: по-перше, об'єктивні, тобто ті, які безпосередньо не залежать від співробітників міліції; по-друге, суб'єктивні, тобто ті, які залежать від працівників міліції (їх професіоналізм, кваліфікація, моральні якості). При цьому запропоновано шляхи подолання зазначених проблем: 1) підвищення ефективності управління роботою низовими ланками міліції; 2) психологічне забезпечення кадрової роботи в ОВС; 3) підвищення компетентності та кваліфікації працівників міліції шляхом проведення зборів, семінарів, конференцій, круглих столів; 4) налагодження шляхів взаємного інформування між громадськістю та представниками правоохоронних органів; 5) залучення населення до охорони громадського порядку; 7) використання закордонного досвіду в царині охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.3 «Сутність та особливості організації охорони громадського порядку підрозділами міліції» визначено поняття організації охорони громадського порядку як систему конструктивних заходів щодо забезпечення належного громадського порядку та безпеки при безпосередній взаємодії правоохоронних органів з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою реалізації охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян від злочинних та інших протиправних посягань. При цьому організація охорони громадського порядку нерозривно пов'язана з тактичними формами, методами, прийомами та способами попередження порушень громадського порядку, надійного захисту особи, її прав, свобод та інтересів.

Зроблено висновок про те, що під впливом цих факторів відбувається діалектичний процес удосконалення змісту і форм організації охорони громадського порядку, оскільки якісні зміни в його змісті призводять до виникнення нових, більш ефективних форм організації охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.4 «Взаємодія міліції з громадськістю в сфері охорони громадського порядку» звертається увага на роль окремих громадян і громадських формувань правоохоронної спрямованості на забезпечення охорони громадського порядку.

Наголошено, що по мірі становлення правової держави і громадянського суспільства виникає потреба у тісній взаємодії органів правопорядку, зокрема міліції, і населення, з одного боку, і досить слабкий рівень цієї взаємодії в силу історичних та інших об'єктивних і суб'єктивних факторів, з іншого. При цьому питання визначення сутності взаємодії між органами внутрішніх справ та громадськістю має не тільки теоретичне, але й чисто практичне значення. Більш того, правильно організована взаємодія усуває дублювання під час виконання державними органами та громадськими організаціями правоохоронних функцій, так як охорона громадського порядку, прав і законних інтересів громадян покладена не тільки на міліцію, але й на інші державні органи та органи громадської самодіяльності.

У підрозділі 2.5 «Напрямки підвищення ефективності правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку» акцентується увага на тому, що основним критерієм ефективності правоохоронної діяльності працівників міліції в сфері охорони громадського порядку повинно бути розумне поєднання (співвідношення) між статистичними даними, думкою населення про діяльність міліції щодо охорони громадського порядку та станом оперативної обстановки на певній адміністративній території.

- система суспільних відносин, що забезпечує охорону та захист людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, забезпечення громадського спокою;

- система суспільних відносин, що гарантує збереження власності;

- система суспільних відносин щодо створення реальних умов для ефективного функціонування підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян;

- система суспільних відносин щодо виховання поваги до громадськості та дотримання суспільної моралі.

4. При співвідношенні громадської охорони та захисту слід враховувати наступні особливості: (а) не слід ототожнювати поняття охорони та захисту або зводити їх до єдиного цілого, оскільки, на нашу думку, права та законні інтереси громадян охороняються до моменту їх порушення чи недодержання, а з цього моменту вони починають захищатися; (б) невірно визначене саме поняття «охорона», ні як один із пропонованих засобів, ні як сукупність різних соціальних заходів, що сприяють реалізації прав і свобод, ні як сукупність визначених юридичних заходів, так як охорона прав і свобод громадян в сфері охорони громадського порядку, на відміну від захисту, виконує дві основні функції - забезпечення і захист.

5. Доцільно прийняти Закон України «Про забезпечення громадського порядку в Україні», в якому визначити: поняття громадського порядку та громадського місця; принципи охорони громадського порядку; систему державних органів і громадських організацій, які виконують функції з охорони громадського порядку, перелік їх завдань, прав та обов'язків в означеній сфері; порядок взаємодії між органами та підрозділами, які виконують функції з охорони громадського порядку; соціальний та правовий захист їх працівників; перелік правопорушень в сфері громадського порядку і відповідальність за них.

6. Усіх суб'єктів, які виконують функції з охорони громадського порядку, можна класифікувати на три великі групи: 1) органи, організації та окремі громадяни, які безпосередньо виконують правоохоронні функції (наприклад, міліція, громадське формування з охорони правопорядку, позаштатний співробітник міліції тощо); 2) органи, організації та окремі громадяни, для яких охорона громадського порядку і боротьба з правопорушеннями є тільки одним із завдань (контролер, сторож, охоронець під'їзду тощо); 3) державні органи, громадські організації і окремі громадяни, які періодично виконують завдання щодо охорони громадського порядку (наприклад, курсанти відомчих закладів освіти Збройних Сил України під час проведення масових заходів; громадянин, який повідомляє про місцезнаходження злочинця чи викрадених речей тощо). В діяльності щодо охорони громадського порядку беруть участь такі суб'єкти: правоохоронні органи; органи виконавчої влади та місцевого самоврядування й створювані при них органи; державні підприємства, установи, організації (заклади освіти, охорони здоров'я, тощо); громадські організації та об'єднання громадян; окремі громадяни.

7. Через правоохоронні функції міліції відбувається реалізація основних напрямків діяльності її служб та підрозділів, визначені чинним законодавством. Зважаючи на це, правоохоронні функції міліції в сфері охорони громадського порядку можна розподілити на головні та другорядні (допоміжні).

До головних правоохоронних функцій належать: 1) профілактична; 2) захист життя, здоров'я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб; 3) охорона громадського порядку, громадської безпеки і власності.

До другорядних (допоміжних) можна віднести такі функції: 1) координаційну; 2) контрольну; 3) правоприпиняючу; 4) правороз'яснювальну; 5) інформаційну; 6) організаційну та деякі інші.

8. Доцільно позбавити адміністративну службу міліції таких функцій, як: забезпечення проведення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів у боротьбі з епізоотіями; координація діяльності служб міністерства, органів та підрозділів внутрішніх справ, розташованих в районах, які зазнали радіоактивного забруднення; забезпечення готовності органів та підрозділів внутрішніх справ у 30-км зонах АЕС України та поза їх межами до дій у надзвичайних обставинах на ядерних об'єктах; координація взаємодії МВС України та Держкомкордону України при виконанні завдань у межах території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; забезпечення проведення охоронно-карантинних заходів з локалізації захворювань тварин і птиці; розроблення дислокації ветеринарно-міліцейських постів, порядку їх роботи та функціональних обов'язків чергових нарядів; аналіз епізоотичної обстановки, вживання заходів щодо профілактики гостро-інфекційних захворювань тварин та птиці на території України. Частину з наведених вище функції необхідно передати Державній службі України з надзвичайних ситуацій, а частину - Державній ветеринарній та фіто санітарній службі України, що надасть змогу позбавити органи, служби та підрозділи системи МВС України від виконання невластивих їм функцій.

9. Визначено основні причини зниження довіри до працівників міліції серед населення щодо реалізації повноважень з охорони громадського порядку, які умовно поділено на:

По-перше, об'єктивні, тобто ті, які безпосередньо не залежать від співробітників міліції: (а) низький рівень заробітної плати; (б) майже відсутність державного забезпечення та скорочення пільг; (в) необхідність реалізації заходів щодо підвищення «показників»; (г) робота пов'язана з підвищеним рівнем суспільної небезпечності.

По-друге, суб'єктивні, тобто ті, які залежать від працівників міліції (їх професіоналізм, кваліфікація, моральні якості): (а) низький рівень професіоналізму працівників міліції; (б) повільність реагування на скоєні правопорушення; (в) аморальність поведінки; (г) високий рівень корупції та хабарництва;

На нашу думку, подолання вищезазначених аспектів стане можливим за рахунок: 1) підвищення ефективності управління роботою низовими ланками міліції, оскільки оцінка ефективності діяльності міліції здійснюється за рахунок спостереження за роботою на місцях; 2) психологічне забезпечення кадрової роботи в ОВС для поліпшення діяльності працівників міліції; 3) підвищення компетентності та кваліфікації працівників міліції шляхом проведення зборів, семінарів, конференцій, круглих столів; 4) налагодження шляхів взаємного інформування між громадськістю та представниками правоохоронних органів; 5) залучення населення до охорони громадського порядку; 7) використання закордонного досвіду в царині охорони громадського порядку.

10. Під формою правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку необхідно розуміти сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних методів та способів правоохоронних дій, спрямованих на забезпечення охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а у разі їх порушення - притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. При цьому до основних форм правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями необхідно віднести: патрулювання, виставляння постів, проведення рейдів та здійснення профілактичних заходів. Крім того, при проведенні масових заходів (демонстрацій, мітингів, спортивних змагань та ін.) працівники міліції приймають участь у “міліцейських ланцюжках”, заслонах, групах супроводу тощо. В умовах стихійних лих та інших надзвичайних обставин працівники міліції можуть здійснювати чергування на контрольно-пропускних пунктах зон оточення, небезпечних для життя і здоров'я людей; застосовуються й інші спеціальні форми охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.

11. Під організацією охорони громадського порядку слід розуміти систему конструктивних заходів щодо забезпечення належного громадського порядку та безпеки при безпосередній взаємодії правоохоронних органів з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою реалізації охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян від злочинних та інших протиправних посягань. При цьому організація охорони громадського порядку нерозривно пов'язана з тактичними формами, методами, прийомами та способами попередження порушень громадського порядку, надійного захисту особи, її прав, свобод та інтересів

12. З метою належної координації роботи по патрулюванню дільниці, насамперед, слід існуючі пункти охорони правопорядку переукомплектувати. Організація та методи роботи патрульної служби міліції більше за інших потребують реформування, яка повинна стати престижною, з відповідним грошовим утриманням. Для усунення недоліків у роботі патрульної служби міліції та забезпечення відповідної професійної підготовки працівників патрульної служби міліції необхідні значні матеріальні витрати, але їх потрібно розглядати як перспективні грошові вкладення. Доцільно встановити критерії відбору кандидатів до патрульної службу за розумовими здібностями, психологічної стійкості та фізичної витривалості. Причому, у відомчих нормативно-правових актах необхідно передбачити порядок переводу працівників патрульної служби міліції у випадку невідповідності їх вказаним вимогам на менш престижну посаду. З метою підвищення концентрації нарядів патрульної служби міліції в громадських місцях, пропонуємо МВС України і ГУМВС-УМВС України здійснити детальний облік одиниць техніки, провести її інвентаризацію та перерозподіл з урахуванням нормативів, між міськрайвідділами внутрішніх справ. Кінцевим етапом реорганізації патрульної служби міліції повинно стати: створення єдиної патрульної служби шляхом об'єднання патрульної служби міліції; передання об'єднаного підрозділу патрульної служби у ведення міськрайвідділу. Це, у свою чергу, передбачає ліквідацію стройових підрозділів, які підпорядковані безпосередньо ГУ УМВС України та УМВС України областей, що дозволить збільшити кількість працівників, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку.

Список опублікованих автором праць

1. Маліков В. В. Співвідношення поняття громадського порядку з іншими сферами суспільних відносин / В. В. Маліков // Право і безпека. - 2004. - № 1. - С. 120-125.

2. Маліков В. В. Співвідношення громадського порядку з іншими сферами суспільних відносин / В. В. Маліков // Право і безпека. - 2005. - № 4. - С. 81-84.

3. Маліков В. В. Особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері громадського порядку / В. В. Маліков // Право України. - 2005. - № 12. - С. 49-53.

4. Маліков В. В. Сутність та зміст громадського порядку / В. В. Маліков // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2005. - № 30. - С. 60-66.

5. Маліков В. В. Сутність і загальна характеристика діяльності міліції щодо охорони громадського порядку / В. В. Маліков // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2005. - № 31. - С. 61-67.

6. Маліков В. В. Охорона громадського порядку шляхом взаємодії з громадськістю / В. В. Маліков // Наука і правоохорона. - 2012. - № 3. - Ч. ІІ. - С. 72-78.

7. Маліков В. В. Організація охорони громадського порядку підрозділами міліції / В. В. Маліков // Публічне право. - 2013. - № 1(9). - С. 339-346.

8. Маліков В. В. Щодо підвищення ефективності правоохоронної діяльності міліції в сфері охорони громадського порядку / В. В. Маліков // Актуальні проблеми діяльності ОВС: матеріали науково-практичного семінару (м. Кіровоград, 29 квітня 2008 р.). - К. : Вид-во Кіровоград. юрид. ін-ту ХНУВС, 2008. - С. 153-155.

Размещено на Allbest.ru