Рішення, дії та бездіяльність ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ, ДІЇ ТА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ДАІ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА ЇХ ОСКАРЖЕННЯ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Червінчук Андрій Васильович

Запоріжжя 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Пастух Ігор Дмитрович, Національна академія внутрішніх справ, заступник начальника кафедри адміністративного права і процесу;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Мінка Тетяна Павлівна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук, доцент Купін Арнольд Павлович, Запорізький національний технічний університет, доцент кафедри правознавства.

Захист відбудеться «23» травня 2014 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» квітня 2014 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З прийняттям Конституції України в нашій країні з'явилася нова концепція, суттю якої стала побудова правової демократичної держави. Права і свободи людини були проголошені найвищою цінністю, а на державу покладено конституційний обов'язок їх визнавати, дотримуватися і захищати. При цьому необхідно, щоб у правовій державі здійснювався не тільки захист громадян державою, а й громадян від держави, рішень, дій та бездіяльності її представників.

Однією з найбільш конфліктних сфер взаємовідносин публічної адміністрації і особи залишаються адміністративно-деліктні правовідносини, в межах яких громадяни притягаються до адміністративної відповідальності, піддаються заходам примусового впливу. У порядку судового й адміністративного оскарження вирішуються їхні скарги на дії органів (посадових осіб), які здійснюють провадження в справах про адміністративні проступки. У цьому контексті гостро постає проблема взаємовідносин громадян та представників Державтоінспекції МВС України (далі - ДАІ). У рамках цього дослідження було проведено анкетування водіїв автомобільного транспорту. Майже 86 % водіїв вважають роботу ДАІ із забезпечення безпеки дорожнього руху незадовільною. 35 % з них упевнені, що під час притягнення до відповідальності порушувалися їхні права. Майже 65 % громадян не задоволені процедурами розгляду справ про адміністративні правопорушення в органах ДАІ. Оскарження дій і рішень працівників ДАІ вважають безперспективним половина опитаних респондентів. Водночас 87 % з них бажають поліпшення взаємовідносин «працівник ДАІ-водій».

Останнім часом в Україні створено широку нормативно-правову базу та вдосконалено систему організаційних структур, що забезпечують безпеку дорожнього руху, здійснюються заходи з посилення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, запроваджуються нові заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження, розширюється коло можливостей щодо оскарження дій суб'єктів правозастосування тощо. Однак, за результатами проведеного дисертантом соціологічного дослідження, покращення ситуації у розглядуваній сфері не відчувають три чверті опитаних водіїв. Не в останню чергу це пояснюється недосконалістю існуючої системи адміністративно-правового регулювання деліктного провадження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, практики його застосування, фрагментарною регламентацією позасудового оскарження дій та рішень працівників ДАІ.

Теоретичну основу дослідження склали праці В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, А.П. Купіна, Д.М. Лук'янця, Р.С. Мельника, Т.П. Мінки, О.І. Остапенка, В.П. Тимощука, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи та ін.

Значною мірою на вирішення означеної проблеми вплинули дослідження з питань забезпечення безпеки дорожнього руху таких авторів, як Д.В. Бєлих А.В. Гаркуша, В.В. Гаркуша, Г.В. Галімшина, Т.О. Гуржій, С.М. Гусаров, Д.С. Денисюк, М.М. Долгополова, В.В. Доненко, В.В. Донський, Ю.С. Коллер, С.А. Коміссаров, М.А. Микитюк, Р.І. Михайлов, Р.С. Мкртчян, В.Ф. Муцко, А.М. Подоляка, А.Є. Рубан, Л.І.Сопільник, О.Ю. Салманова, А.О. Собакарь, М.М. Стоцька, А.В. Теребілов, Є.В. Циба та ін. Водночас нині відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалися рішення, дії та бездіяльність ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні, порядок їх оскарження, що істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає Державній цільовій програмі підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 р. № 294, п. 2 Додатка 11 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 27 вересня 2010 р. № 347, а також п.п. 1.2.2 і 2.1.1 Основних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 2014-2017 роки, затверджених наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 11 листопада 2013 р. № 1511. Тема дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ 28 грудня 2010 р. (протокол № 20), розглянута і схвалена у 2011 році відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України. Наукове завдання визначено кафедрою адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити комплексне дослідження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку їх оскарження, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення і підвищення ефективності практичної реалізації.

Мета дослідження зумовила вирішення таких задач:

- окреслити розвиток та сучасний стан наукової думки за темою дослідження;

- сформулювати поняття та визначити стадії адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ;

- з'ясувати, які дії та рішення приймаються працівниками ДАІ на стадії порушення справи та адміністративного розслідування;

- визначити дії та рішення, що приймаються працівниками ДАІ на стадії розгляду справи про адміністративний проступок та прийняття по ній постанови;

- розкрити зміст дій та рішень, що приймаються працівниками ДАІ на стадії виконання постанови по справі;

- охарактеризувати порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративному порядку;

- висвітлити порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в судовому порядку;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку оскарження їх рішень, дій та бездіяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час діяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні.

Предмет дослідження складають рішення, дії та бездіяльність ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарження.

Методи дослідження. Методологічною основою даного дослідження є різноманітні наукові методи, які були використані у комплексі для того, щоб забезпечити достовірність знань, вирішення поставлених завдань й обґрунтованість зроблених висновків та сформульованих рекомендацій. До числа відповідних наукових методів відносяться такі: діалектичний - використовувався з метою дослідження ґенези наукових здобутків, нормативних положень щодо рішення, дії та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарження (розділ 1, підрозділи 2.1, 3.2); класифікації та групування - задля дослідження структури та видів адміністративного процесу, адміністративно-деліктного провадження (підрозділ 1.2), видів рішень та дій, що вчиняються працівниками ДАІ на різних його стадіях (підрозділ 2.1); структурно-функціональний - для дослідження специфіки діяльності ДАІ у досліджуваній сфері (розділ 2, підрозділ 3.1); порівняльно-правовий - з метою співставлення правового регулювання заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження в Україні та зарубіжних країнах і вироблення в результаті цього пропозицій щодо перспектив розвитку досліджуваного явища у нашій державі (підрозділи 1.2, 2.1 і 2.2); статистичний - задля узагальнення емпіричної інформації, що стосується дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.2); документального аналізу - з метою виявлення недоліків та надання пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів розглядуваної сфери (розділи 2 і 3); соціологічний - у ході проведення анкетування водіїв, а також працівників ДАІ (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, якими регулюються відносини здійснення ДАІ адміністративно-деліктного провадження.

Емпіричну базу дослідження становлять: 1) статистичні дані діяльності адміністративних судів, Департаменту ДАІ МВС України за 2010-2013 роки; 2) вивчення та узагальнення практичної діяльності ДАІ та справ адміністративного судочинства (опрацьовано 250 адміністративних справ); 3) результати анкетування 250 громадян та 110 працівників ДАІ; 4) правова публіцистика, довідкові видання. У дисертації використано особистий досвід дисертанта, отриманий під час проходження служби у підрозділах ДАІ МВС України. адміністративний провадження деліктний постанова

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарженню. У дисертації сформульовано низку концептуально нових положень і висновків, зокрема:

вперше:

– сформульовано напрямки вдосконалення нормативно-правового забезпечення рішень та дій ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні, які полягають у новому підході до порядку, підстав і процесуального оформлення тимчасового вилучення посвідчення водія, тимчасового затримання транспортних засобів, запровадження огляду та вилучення таких засобів;

– наведено авторське бачення поняття та видів актів індивідуальної дії у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху;

– запропоновано авторське тлумачення повторності та систематичності як кваліфікуючих ознак адміністративних проступків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які пропонується визначати не тільки за фактами скоєння нових адміністративних проступків, але й з урахуванням строку давності притягнення до адміністративної відповідальності за попередні проступки;

– аргументовано доцільність виключення з КУпАП такого заходу забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, як тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб;

удосконалено:

– форми процесуальних документів, що складаються працівниками ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні (постанова у справі про адміністративне правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами);

– наукові положення щодо порядку адміністративного та судового оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні (заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, постанови по справі про адміністративне правопорушення, подання прокурора);

набули подальшого розвитку:

– поняття й ознаки правових актів індивідуальної дії, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

– положення щодо запровадження позасудового колегіального розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використані у:

- правотворчій діяльності - для вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність працівників ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядок оскарження їх рішень, дій та бездіяльності (акт впровадження Комітету Верховної Ради України від 04.07.2013);

- правозастосовній діяльності УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області (акт впровадження УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 29.10.2013);

- навчальному процесі - у викладанні таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Актуальні проблеми адміністративної відповідальності» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 16.05.2013).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на восьми науково-практичних конференціях і круглих столах: «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки» (м. Київ, 2011 р.), «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права» (м. Київ, 2011 р.), «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання» (м. Київ, 2011 р.), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 2012 р.), «Публічне адміністрування в сучасних умовах» (м. Київ, 2012 р.), «Актуальні проблеми адміністративного права і процесу» (м. Київ, 2013 р.), «Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрями його вдосконалення» (м. Одеса, 2013 р.), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 2013 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 227 сторінок. Список використаних джерел налічує 187 найменувань і займає 21 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Поняття та стадії адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Розвиток та сучасний стан наукової думки за темою дослідження» висвітлено наукові здобутки попередників, а також окреслено стан наукової думки за темою дослідження, вирізнено ті питання, що потребують первинного та подальшого дослідження. Зокрема, відзначається великий науково-практичний інтерес до діяльності ДАІ у провадженні в справах про адміністративні проступки, що проявляється у значному масиві публіцистичних видань, а також спеціальних дисертаційних досліджень з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. На підставі їх аналізу констатується, що українська наука збагатилася значною кількістю теоретичних і практичних розробок з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. Водночас, незважаючи на значну їх кількість, на монографічному рівні комплексного і системного дослідження дій, рішень та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку їх оскарження не здійснювалось; поза належною увагою залишилося висвітлення процесуальних засад прийняття та оформлення рішень і дій ДАІ у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з урахуванням змін до діючого законодавства в цій сфері; відсутні дослідження оскарження дій та рішень ДАІ органами прокуратури з урахуванням скасування такої форми їх реагування на порушення законодавства, як протест. Ці та низка інших проблем визначили місце даного дисертаційного дослідження у розв'язанні поставленого наукового завдання.

У підрозділі 1.2 «Поняття адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ» визначається місце даного провадження в структурі адміністративного процесу, наводиться його поняття та характерні ознаки. Зазначається, що в науковій літературі висловлюються різні думки з приводу поняття та змісту адміністративного процесу. З урахуванням досліджених наукових та правових позицій у роботі підтримується широке розуміння адміністративного процесу, яке поширюється на будь-яку діяльність публічної адміністрації з реалізації владних повноважень. Зміни в такому становищі можуть бути продиктовані прийняттям адміністративно-процедурного законодавства та оновленням адміністративно-деліктного.

Під адміністративно-деліктним провадженням, що здійснюється ДАІ, розуміється заснована на загальних та спеціальних нормах діяльність уповноважених на те працівників ДАІ щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного розгляду й вирішення підвідомчих їм та іншим суб'єктам владних повноважень справ про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виконання у необхідних випадках адміністративних стягнень.

У підрозділі 1.3 «Стадії адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ» досліджено основні підходи до структури розглядуваного провадження. Акцентується увага на тому, що для правильного виділення стадій, з'ясування їх змісту важливо розглядати їх фактичну і юридичну сутність. Сьогодні провадження у справах про адміністративні правопорушення є комплексом процесуальних дій, закріплених у КУпАП. Одним з найбільш гострих дискусійних питань структури даного провадження є назва та зміст його початкової стадії. На думку дисертанта, це питання є принциповим, оскільки найменування стадії є дуже важливим елементом провадження, від якого буде залежати зміст подальших процесуальних дій його учасників. На підставі аналізу чинного законодавства, поглядів вчених-адміністративістів і правозастосовної практики виділяються такі стадії адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ: 1) порушення справи та адміністративне розслідування; 2) розгляд справи та винесення по ній постанови; 3) перегляд постанови по справі; 4) виконання постанови по справі. Відзначається, що проведення адміністративного розслідування у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у більшості випадків має місце до складання протоколу про адміністративний проступок, хоча в деяких ситуаціях, передбачених нормативно-правовими актами, може здійснюватись і після цієї дії, що обумовлюється, перш за все, видом і характером протиправного діяння.

Розділ 2 «Правове регулювання дій та рішень ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Дії та рішення, що приймаються працівниками ДАІ на стадії порушення справи та адміністративного розслідування» наводиться поняття рішення ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні у широкому сенсі та пропонується такі рішення поділяти на два види: а) визначальні (що містяться у протоколі про адміністративний проступок, а також постанові у справі); б) забезпечуючі (приймаються працівниками ДАІ за необхідності, виходячи з обставин справи на всіх стадіях адміністративно-деліктного провадження). Останніми відповідно до КУпАП є рішення: 1) пов'язані з необхідністю забезпечення провадження по справі на стадії її порушення; 2) пов'язані із залученням до провадження окремих його учасників та про визнання їх правового статусу; 3) що забезпечують належний розгляд справи; 4) що приймаються у випадках, коли постанова про адміністративні правопорушення переглядається у зв'язку з її оскарженням; 5) рішення, які забезпечують виконання постанови по справі.

Звертається увага на потребу суттєвого доопрацювання діючого порядку тимчасового затримання транспортних засобів, в якому слід виокремлювати: 1) тимчасове затримання транспортних засобів лише як захід припинення адміністративного правопорушення; 2) вилучення транспортних засобів як захід забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, за які передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення або конфіскації транспортного засобу. Виходячи з такого поділу, потрібно розрізняти й строки тимчасового затримання транспортних засобів (до усунення причин для затримання) та вилучення (до розгляду справи ). Оскільки вилучення транспортного засобу суттєво впливає на майнові права особи-власника транспортного засобу, пропонується скоротити строки розгляду справ по таким адміністративним проступкам.

Обґрунтовується доцільність внесення змін до КУпАП у частині вдосконалення підстав тимчасового затримання транспортного засобу, строків тимчасового вилучення посвідчення водія з урахуванням встановлення терміну його дії та інші.

У підрозділі 2.2 «Дії та рішення, що приймаються працівниками ДАІ на стадії розгляду справи про адміністративний проступок та прийняття по ній постанови» зазначено, що в практичній діяльності дисертанта траплялися випадки, коли за змістом протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, надісланого за підвідомчістю, вбачається, що особу слід притягнути до відповідальності за проступок, передбачений іншою статтею або частиною статті КУпАП. За сталою практикою справи поверталися до органів ДАІ, що їх зібрали, хоча такі повноваження законом не передбачені. Неврегульованим залишається і питання про те, який документ треба складати, щоб повернути справу на доопрацювання. Ще більш незрозумілими є випадки, якщо така ситуація виявляється під час судового розгляду справи. Аналіз опрацьованих нами 250 справ про адміністративні проступки, що розглядалися судами, та власний досвід роботи здобувача свідчить, що рішення про перекваліфікацію є домінуючими і потребують свого законодавчого врегулювання.

Ще одним проблемним питання кваліфікації проступків на транспорті є визначення їх повторності та систематичності. У роботі запропоновано авторське тлумачення зазначених кваліфікуючих ознак адміністративних проступків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які пропонується визначати не тільки за фактами скоєння нових адміністративних проступків, але й з урахуванням строку давності виконання правопорушниками попередньо накладених адміністративних стягнень.

У підрозділі 2.3 «Дії та рішення, що приймаються працівниками ДАІ на стадії виконання прийнятого рішення» визначено, що сутність даної стадії полягає в забезпеченні точної, своєчасної реалізації матеріальної норми адміністративного права, оформленої у вигляді постанови суду, посадової особи ДАІ по конкретній справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Вказується, що поза полем правового регулювання залишається питання про те, з якого моменту особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортними засобами, коли посвідчення водія у неї вилучено в порядку ст. 265-1 КУпАП, а тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не повернуто. Таку прогалину в законодавстві пропонується усунути шляхом викладення ч. 1 ст. 321 КУпАП у такій редакції: «Водії транспортних засобів, судноводії й особи, які порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня набрання чинності постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Водії транспортних засобів, які не здали або у яких не вилучено тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, вважаються позбавленими права керування транспортними засобами з моменту закінчення дії такого дозволу». Крім цього, пропонуються зміни до КУпАП стосовно вдосконалення процедури виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Розділ 3 «Оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративному порядку» наголошується, що закріплення права на скаргу, встановлення процесуальної форми її розгляду є невід'ємними елементами механізму забезпечення та захисту суб'єктивних прав громадян. Визначаються недоліки законодавчого регулювання такого оскарження, а також проблеми розгляду подання прокурора у справах про адміністративні правопорушення стосовно термінів та наслідків його розгляду працівниками ОВС. Пропонується нова редакція ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: «Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів, крім випадків внесення подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення, строк розгляду якого встановлюється законодавством про адміністративні правопорушення».

Констатовано, що КУпАП не містить жодної вказівки на те, яким чином має бути оформлене рішення за результатами розгляду скарги та подання прокурора. Вважаємо, що воно має містити ті ж самі реквізити, що передбачені деліктним законом для постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також вказівку на мотиви прийняття конкретного рішення, що виключить практику поверхневого та необґрунтованого перегляду рішень по справі. Визначається необхідність урегулювання нормами КУпАП позасудового порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів на стадії порушення справи та адміністративного розслідування.

У підрозділі 3.2 «Оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в судовому порядку» досліджено процесуальний порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративному судочинстві. Зазначено, що в умовах поділу державної влади суттєво зростає роль саме судової гілки у захисті прав і законних інтересів громадян. Це пов'язано з тим, що судовий порядок розгляду адміністративно-правових спорів має низку переваг перед порядком їх розгляду адміністративними органами та посадовими особами, оскільки надає особі низку тих гарантій, які не можуть бути забезпечені в адміністративно-деліктному провадженні. Водночас в адміністративному судочинстві має місце низка проблемних питань, недостатня урегульованість яких стає причиною неправильного застосування адміністративним судом закону. Ситуація, що склалася, на думку дисертанта, не в останню чергу пов'язана з наявною проблемою визначення та чіткого розмежування таких понять, як «дії», «бездіяльність» суб'єктів владних повноважень, «правовий акт індивідуальної дії» у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначені проблеми стосуються неоднозначного розуміння змісту наведених понять сторонами у справі і суддями, що не сприяє однозначному становленню сталої судової практики, обмежує позовні права громадян. На підставі проведеного аналізу юридичної літератури, досвіду дисертанта наведено авторське бачення зазначених понять та їх безпосередні прояви в діяльності ДАІ у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо комплексного правового дослідження рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку їх оскарження, формулювання на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Основні з них такі.

1. На підставі аналізу розвитку та сучасного стану наукової думки за темою дослідження констатовано, що українська наука збагатилася значним масивом теоретичних і практичних розробок з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. Водночас, незважаючи на значну їх кількість, на монографічному рівні комплексного і системного дослідження дій, рішень та бездіяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку їх оскарження не здійснювалось, поза належною увагою залишилося висвітлення низки важливих проблем цієї діяльності, що визначили місце та роль даного дисертаційного дослідження у розв'язанні поставленого наукового завдання.

2. Визначено, що під адміністративно-деліктним провадженням, що здійснюється ДАІ, слід розуміти засновану на загальних та спеціальних нормах діяльність уповноважених на те працівників ДАІ щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного розгляду й вирішення підвідомчих їм та іншим суб'єктам владних повноважень справ про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виконання в необхідних випадках адміністративних стягнень. Виокремлено такі стадії цього провадження: 1) порушення справи та проведення адміністративного розслідування (при цьому таке розслідування може здійснюватись як після порушення справи, так і передувати йому); 2) розгляд справи та винесення по ній постанови; 3) перегляд постанови по справі; 4) виконання постанови по справі.

3. Зазначено, що в широкому сенсі під рішенням ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні слід розуміти творчий інтелектуально-вольовий акт уповноваженої посадової особи ДАІ, що виражається в індивідуальному державно-владному приписі, спрямованому на встановлення, зміну, припинення правовідносин, підтвердження відповідних прав і обов'язків учасників провадження, шляхом реалізації адміністративно-правових норм з метою забезпечення виконання завдань цього провадження.

Такі рішення поділяються автором на два види: визначальні (що містяться у протоколі про адміністративний проступок, а також у постанові по справі) та забезпечуючі (приймаються працівниками ДАІ за необхідності, виходячи із обставин справи на всіх стадіях адміністративно-деліктного провадження). Останніми відповідно до КУпАП є рішення: 1) пов'язані з необхідністю забезпечення провадження по справі на стадії її порушення; 2) пов'язані із залученням до провадження окремих його учасників та визнанням їх правового статусу; 3) що забезпечують належний розгляд справи; 4) що приймаються у випадках, коли постанова про адміністративні правопорушення переглядається у зв'язку з її оскарженням; 5) що забезпечують виконання постанови по справі.

4. Доведена необхідність реформування діючого порядку тимчасового затримання транспортних засобів. У ситуаціях, коли таке затримання здійснюється з метою забезпечення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення або конфіскації транспортного засобу, мову слід вести про його вилучення. Виходячи з цього, потрібно розрізняти й строки тимчасового затримання та вилучення транспортних засобів. У першому випадку таке затримання повинно здійснюватись до усунення причин, що стали підставою для його застосування. У другому - транспортний засіб має бути вилучений до вирішення справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на це, запропоновано відповідні зміни до статей 265, 265-2 та 277 КУпАП, а також бланк протоколу огляду та вилучення транспортного засобу.

5. З урахуванням встановлення терміну дії посвідчення водія України на право керування транспортними засобами аргументовано доцільність викладення ч. 1 ст. 265-1 КУпАП «Тимчасове вилучення посвідчення водія» у такій редакції: «У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.

До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком на три місяці з дати вилучення посвідчення. Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом видається на менший строк у випадках, коли зазначений у посвідченні водія термін його дії збігає раніше ніж через три місяці з дня його вилучення». Водночас у роботі запропонований оновлений бланк тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, встановлений Додатком 11 до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в частині встановлення терміну його дії.

6. Доведено, що тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб, передбачене ст. 265-3 КУпАП, містить ознаки заходу адміністративного примусу, спрямованого на забезпечення не адміністративно-деліктного, а ліцензійного провадження. Тому з КУпАП необхідно виключити положення про здійснення вилучення ліцензійної картки як заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення з відображенням їх у Законі України «Про дорожній рух».

7. З метою усунення неоднозначного тлумачення таких кваліфікуючих ознак проступків, як повторність та систематичність, суб'єктивізму в розгляді справ про адміністративні правопорушення, пропонується частини 2 та 3 ст. 130 КУпАП викласти в такій редакції: «Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, за яке на особу накладалося адміністративне стягнення, а так само вчинення особою будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, якщо з моменту виконання адміністративного стягнення за нього не минув один рік.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, щодо якої двічі протягом року накладалися адміністративні стягнення за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вчинення таких дій особою, щодо якої накладалося адміністративне стягнення відповідно до частини другої цієї статті, якщо з дня його виконання не минув один рік».

8. Аргументовано внесення таких змін та доповнень до КУпАП:

– доповнити перелік правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, за вчинення яких може бути застосовано тимчасове затримання транспортного засобу, ч. 3 ст. 122 КУпАП;

– положення пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 288 КУпАП «Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення» викласти в такій редакції:

«3) постанову іншого органу (посадової особи) - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

4) постанову уповноваженого органу (посадової особи) може бути скасовано або змінено за поданням прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності подання прокурора - керівником вищестоящого органу»;

– ч. 1 ст. 321 КУпАП «Обчислення строків позбавлення спеціального права» викласти в такій редакції: «Водії транспортних засобів, судноводії і особи, які порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня набрання чинності постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Водії транспортних засобів, які не здали або у яких не вилучено тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, вважаються позбавленими права керування транспортними засобами з моменту закінчення дії такого дозволу».

9. Наголошено на тому, що серед усіх перерахованих способів оскарження дій та рішень працівників ДАІ, особливо на стадії порушення справи й адміністративного розслідування, найменш урегульованим є адміністративний порядок, що відсилає до законодавства про звернення громадян, в якому встановлені власні підходи до врегулювання процедури розгляду та вирішення скарг громадян, залежно від того, яке рішення або дія оскаржувались. Вбачається доцільним закріпити у КУпАП окремі положення, що визначали б порядок подання та розгляду скарг громадян й актів реагування прокурора.

10. Зазначено, що в адміністративному судочинстві має місце низка проблемних питань, недостатня урегульованість яких стає причиною суперечливого застосування адміністративним судом закону. Така ситуація не в останню чергу пов'язана з наявною проблемою визначення та чіткого розмежування таких понять, як «дії», «бездіяльність» суб'єктів владних повноважень, «правовий акт індивідуальної дії» у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначені проблеми стосуються неоднозначного розуміння змісту наведених понять сторонами у справі і суддями, що не сприяє однозначному становленню сталої судової практики, обмежує позовні права громадян. На підставі проведеного аналізу юридичної літератури, практичного досвіду наведено авторське бачення зазначених понять та їх безпосередні прояви в діяльності ДАІ у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Підкреслюється, що запропоновані в дисертаційному дослідженні нововведення слід супроводжувати конструктивною роботою з правозастосовними органами через ефективні управлінські заходи, належні заходи реалізації принципу невідворотності відповідальності в службовій діяльності. І такі перетворення неодмінно матимуть позитивний результат, що призведе до зменшення порушень прав і свобод громадян у діяльності підрозділів ДАІ МВС України та поліпшення взаємовідносин «працівник ДАІ - водій».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Червінчук А.В. Поняття адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ / А.В. Червінчук // Митна справа. 2012. № 4 (82). Ч. 2. книга 1. С. 172-177.

2. Червінчук А.В. Стадії адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ / А.В. Червінчук / Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 3. С. 239-244.

3. Червінчук А.В. Рішення та дії працівників ДАІ у справах про притягнення до адміністративної відповідальності по статті 130 КУпАП / А.В. Червінчук // Наука і правоохорона. 2012. № 2 (16). С. 61-66.

4. Червінчук А.В. Недоліки правового регулювання адміністративного оскарження громадянами дій та рішень працівників ДАІ МВС України в адміністративно-деліктному провадженні / А.В. Червінчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2013. № 22. Ч. 1. Т. 2. С. 253-257.

5. Червінчук А.В. Адміністративне оскарження прокурором дій та рішень ДАІ МВС України в адміністративно-деліктному провадженні / А.В. Червінчук // Вісник Маріупольського національного університету. Сер.: Право. 2013. Вип. 5. С. 164-168. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vmdu_pr_ 2013_5_31.pdf.

6. Червинчук А.В. Особенности рассмотрения дел об административных правонарушениях в области дорожного движения / А.В. Червинчук // Legea si viata. 2013. № 10 (262). С. 47-49.

7. Червінчук А.В. Удосконалення деяких заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки на транспорті / А.В. Червінчук // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки: матеріали V науково-практичного семінару / ред. колегія: О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. К., 2011. С. 152-154.

8. Червінчук А.В. Про тимчасове затримання транспортних засобів / А.В. Червінчук // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права: матеріали VІ науково-практичного семінару / ред. колегія: О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, Ю.В. Іщенко. К., 2011. С. 176-178.

9. Червінчук А.В. Про стадію порушення адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ / А.В. Червінчук // Публічне адміністрування в сучасних умовах: матеріали VІІ науково-практичного семінару / ред. колегія: О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, О.К. Волох. К. ; Х.: НікаНова, 2012. С. 241-244.

10. Червінчук А.В. Затримання транспортних засобів / А.В. Червінчук // Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти: матеріали сьомої міжнародної науково-практичної конференції: збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Донецька академія автомобільного транспорту. Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2012. С. 144-148.

11. Червінчук А.В. Суб'єкти оскарження в справах про адміністративні проступки в сфері дорожнього руху / А.В. Червінчук // Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання: матеріали круглого столу. К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. С. 100-102.

12. Червінчук А.В. Пропозиції щодо удосконалення процедур направлення протоколу про адміністративне правопорушення за підвідомчістю та сповіщення осіб про час і місце розгляду справи / А.В. Червінчук // Актуальні проблеми адміністративного права і процесу: матеріали VІІІ науково-практичного семінару. К. ; Х.: НікаНова, 2013. С. 164-167.

13. Червінчук А.В. Адміністративно-деліктне провадження у сфері дорожнього руху: напрями удосконалення / А.В. Червінчук // Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрями його вдосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2013. С. 97-100.

14. Червінчук А.В. Процесуальне оформлення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху / А.В. Червінчук // Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти: матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції (в авторській редакції). Донецьк: Донецький юридичний інститут МВС України, 2013. С. 294-299.

АнотаціЯ

Червінчук А.В. Рішення, дії та бездіяльність ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарження. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню рішень, дій та бездіяльності ДАІ МВС України в адміністративно-деліктному провадженні та їх оскарженню. Висвітлено розвиток та сучасний стан наукової думки за темою дослідження, визначено поняття та місце адміністративно-деліктного провадження, що здійснюється ДАІ, в структурі адміністративного процесу, виділено його стадії.

Розкрито види та зміст рішень і дій працівників ДАІ на всіх стадіях адміністративно-деліктного провадження. Окрему увагу приділено оскарженню рішень, дій та бездіяльності ДАІ в адміністративному порядку, а також у порядку адміністративного судочинства.

Наведено конкретні зміни та доповнення до діючого законодавства щодо вдосконалення діяльності ДАІ в адміністративно-деліктному провадженні та порядку оскарження їх рішень, дій та бездіяльності.

Ключові слова: адміністративно-деліктне провадження, бездіяльність, Державна автомобільна інспекція, дії, оскарження, рішення.

АННОТАЦИЯ

Червинчук А.В. Решения, действия и бездеятельность ГАИ в административно-деликтном производстве и их обжалование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2014.

Диссертация посвящена исследованию решений, действий и бездеятельности ГАИ МВД Украины в административно-деликтном производстве и их обжалованию. Освещено развитие и современное состояние научной мысли по теме исследования, определены понятие и место административно-деликтного производства, осуществляемого ГАИ, в структуре административного процесса, выделены его стадии. Раскрыты виды и содержание решений и действий работников ГАИ на всех стадиях такого производства.

Определяется, что решения ГАИ в административно-деликтном производстве в широком смысле - это творческий интеллектуально-волевой акт уполномоченного должностного лица ГАИ, выраженный в индивидуальном государственно-властном предписании, направленном на установление, изменение, прекращение правоотношений, подтверждение соответствующих прав и обязанностей участников производства, путем реализации административно-правовых норм с целью обеспечения выполнения задач данного производства. Автором предложено такие решения делить на два вида: а) определяющие (содержащиеся в протоколе об административном проступке, постановлении по делу); б) обеспечивающие (принимаются работниками ГАИ по необходимости, исходя из обстоятельств дела на всех стадиях административно-деликтного производства).

Обращается внимание на необходимость существенной доработки действующего порядка временного задержания транспортных средств, в котором следует выделять: 1) временное задержание транспортных средств как меру пресечения административного правонарушения; 2) изъятие транспортных средств как меру обеспечения производства по делам об административных правонарушениях, за которые предусмотрено наложение административного взыскания в виде возмездного изъятия или конфискации транспортного средства.

Доказано, что временное изъятие лицензионной карточки не выполняет функцию меры обеспечения производства по делам об административных правонарушениях, а выступает как доказательство нарушения лицензионных условий осуществления хозяйственной деятельности по предоставлению услуг по перевозке пассажиров и грузов автомобильным транспортом. Все это позволяет говорить о том, что временное изъятие лицензионной карточки на транспортное средство содержит признаки меры административного принуждения, направленного на обеспечение не административно-деликтного, а лицензионного производства.

В работе предложено авторское толкование повторности и систематичности как квалифицирующих признаков административных проступков в сфере обеспечения безопасности дорожного движения, которые предлагается определять не только по фактам совершения новых административных проступков, но и с учетом срока давности исполнения правонарушителями предварительно наложенных административных взысканий.

Отдельное внимание уделено обжалованию решений, действий и бездеятельности ГАИ в административном порядке, а также в порядке административного судопроизводства. Приведены авторские предложения относительно усовершенствования порядка обжалования постановлений об административных правонарушениях на этапе подачи жалобы со стороны недовольного решением лица. Определено, что административный порядок обжалования решений, действий и бездеятельности работников ГАИ наименее урегулирован и отсылает к законодательству об обращениях граждан, в котором установлены собственные подходы к регламентации процедуры рассмотрения и разрешения жалоб граждан, в зависимости от того, какое решение или действие оспариваются. По мнению диссертанта, такой порядок должен быть определен нормами КоАП. В то же время в административном судопроизводстве существует ряд проблемных вопросов, недостаточное урегулирование которых становится причиной неоднозначного применения закона административными судами. Сложившаяся ситуация, по мнению диссертанта, не в последнюю очередь связана с имеющейся проблемой определения и четкого разграничения таких понятий, как «действия», «бездействие» субъектов властных полномочий, «правовой акт индивидуального действия» в делах о привлечении к административной ответственности. На основании проведенного анализа юридической литературы приведены авторские видения указанных понятий и их непосредственные проявления в деятельности ГАИ в административно-деликтном производстве.