Адміністративно-правовий статус органів юстиції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий статус органів юстиції України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Микульця Іван

Херсон - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

академік НАПрН України

Бандурка Олександр Маркович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, радник ректора.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Зозуля Ігор Вікторович,

Приватний вищий навчальний заклад

Міжнародний університет бізнесу і права,

професор кафедри адміністративного, кримінального права та процесу;

кандидат юридичних наук, доцент

Волкович Олена Юріївна,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри адміністративного і господарського права.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з основних завдань вітчизняної державно-правової реформи є забезпечення процесу формування нової моделі правової системи, яка була б здатна зумовити побудову в Україні правової, соціальної, демократичної держави. Значне місце в реалізації цього завдання відводиться органам юстиції України, які є провідними у системі органів публічної влади, що забезпечує реалізацію державної політики, спрямованої на розвиток національної правової системи, створення й реалізацію правових норм, зміцнення режиму законності та безпеки, формування у населення розвиненої правової культури й правового світогляду, утвердження принципів справедливості, верховенства права, захисту прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності.

Кардинальні політичні та соціально-економічні зміни в Україні зумовили необхідність оновлення пріоритетних напрямів діяльності органів юстиції України, значного розширення їхніх повноважень, що, в свою чергу, призвело до суттєвих структурних перетворень, і - як слідство - вплинуло на адміністративно-правовий статус останніх.

З покладанням на Міністерство юстиції України принципово нових завдань, визначених у Положенні про Міністерство юстиції України, що було затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, суттєво розширилось коло функцій і повноважень як самого Міністерства юстиції України, так і його територіальних органів. Це вимагає з'ясування не лише місця та ролі органів юстиції в системі органів публічної влади, але й визначення змісту адміністративно-правового статусу органів юстиції України в умовах євроінтеграційних процесів.

Варто зазначити, що у теоретичних дослідженнях з адміністративного права як вітчизняної, так і зарубіжної науки питання адміністративно-правового статусу органів юстиції України опрацьовані недостатньо. Це пояснюється тим, що увага вчених здебільшого була зосереджена на окремих аспектах діяльності останніх. Віддаючи належне проведеним дослідженням, які, незважаючи на внесення численних змін і доповнень до вітчизняного законодавства щодо правового регулювання діяльності органів юстиції, треба зауважити, що значною мірою зберігає свою актуальність і наукову значущість проблема вдосконалення адміністративно-правового статусу органів юстиції України.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з адміністративного права та процесу, теорії держави і права, конституційного права, інших галузевих правових наук, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. П. Альохіна, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, О. Ю. Волкович, В. М. Гаращука, О. В. Джафарової, В. І. Зозулі, Т. Є. Кагановської, С. В. Ківалова, В.К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. М. Клюєва, О. В. Кузьменко, А. М. Куліша, Ю. М. Козлова, І. Є. Марочкіна, О. М. Музичука, В. Т. Нора, І. Ю. Онопчука, О. П. Рябченко, А. О. Селіванова, Ю. А. Тихомирова, М. М. Тищенка та ін.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження адміністративно-правового статусу органів юстиції України обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на виконання Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади», а також Концепції наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011?2014 роки, затвердженої наказом ХНУВС від 22 квітня 2011 року № 201 та п. 19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011?2014 роки, схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 року.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у встановленні особливостей адміністративно-правового статусу органів юстиції України на основі положень юридичної науки, аналізу практики застосування чинного законодавства та виробленні пропозицій щодо його вдосконалення.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі задачі стосовно діяльності органів юстиції України:

- визначити місце органів юстиції України в системі органів публічної адміністрації та виокремити особливості їх діяльності;

- здійснити характеристику правових засад діяльності органів юстиції України;

- з'ясувати поняття та виокремити структурні елементи адміністративно-правового статусу органів юстиції України;

- охарактеризувати завдання та функції органів юстиції України;

- визначити організаційну структуру зазначених органів та запропонувати шляхи її удосконалення;

- охарактеризувати компетенцію органів юстиції України;

- визначити особливості юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції України;

- узагальнити зарубіжний досвід щодо організації діяльності органів юстиції та можливість його адаптації в Україні;

- обґрунтувати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції України в умовах сьогодення.

Об'єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері діяльності органів юстиції України.

Предмет дослідження складає адміністративно-правовий статус органів юстиції України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи пізнання. Для вирішення задач дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод. Серед конкретних наукових методів було застосовано структурно-логічний, логіко-семантичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, класифікації та групування. Використання структурно-логічного методу дозволило визначити місце органів юстиції України в системі суб'єктів публічної адміністрації (п. 1.1). Логіко-семантичний метод уможливив вивчення понятійного апарату, зокрема таких понять, як: «статус», «правовий статус», «адміністративно-правовий статус», «принципи», «функції», «компетенція», «юридична відповідальність» тощо (п.п. 1.3, 2.1, 2.3, 2.4). Використання історико-правового методу дозволило дослідити процеси становлення органів юстиції України (п. 1.1). Порівняльно-правовий метод застосовувався для визначення організаційної структури, правових засад діяльності органів юстиції (п.п. 1.2, 2.2), а також аналізу зарубіжного досвіду організації діяльності органів юстиції та вироблення шляхів удосконалення правового регулювання їхньої діяльності (п.п. 3.1, 3.2). Методи класифікації, групування використовувалися для виділення окремих елементів (завдань, функцій, повноважень) адміністративно-правового статусу органів юстиції України (п.п. 1.3, 2.1, 2.3, 2.4). За допомогою статистичного методу й документального аналізу встановлено недоліки правового регулювання діяльності органів юстиції України (п. 3.2).

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародні нормативно-правові акти, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері діяльності органів юстиції України. Емпіричну базу дослідження склали аналітичні та статистичні матеріали правової, методичної, консультативної діяльності органів юстиції у 2011?2014 роках.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних робіт, яка присвячена проблемам удосконалення адміністративно-правового статусу органів юстиції України. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- доведено, що під територіальними органами юстиції слід розуміти органи, які функціонують в межах певної адміністративно-територіальної одиниці, мають чітко визначені завдання, знаходяться в ієрархічній системі органів публічної влади і на які поширюється дія нормативно-правових актів, що приймаються на загальнодержавному рівні;

- визначено особливості діяльності органів юстиції України, а саме: 1) це система центральних та територіальних органів виконавчої влади; 2) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність; 3) діють на підставі й на виконання закону та інших нормативно-правових актів; 4) мають адміністративну правосуб'єктність; 5) створюються з метою безпосереднього здійснення конкретного виду публічної діяльності - формування та реалізації державної правової політики; 6) мають чітко окреслені обсяги повноважень; 7) реалізують свою діяльність шляхом формально визначених процедур згідно з компетенцією та у відповідній формі;

- класифіковано принципи діяльності органів юстиції України шляхом виділення: 1) загальних принципів, що притаманні всім органам публічної влади; 2) спеціальних принципів, що притаманні, саме органам юстиції як органу публічної адміністрації; 3) особливих принципів, які регламентують діяльність органів юстиції за окремими напрямами діяльності;

вдосконалено:

- поняття адміністративно-правового статусу органів юстиції України, під яким запропоновано розуміти ієрархічне положення органів юстиції України в системі суб'єктів публічної адміністрації, яке визначається їхнім конкретним призначенням, місцем і роллю в зазначеній системі органів влади, характеризується спеціальною компетенцією щодо формування та реалізації державної правової політики, а також юридичною відповідальністю посадових осіб, які працюють в цих органах;

- класифікацію основних завдань органів юстиції України шляхом виділення наступних блоків: 1) міждержавні; 2) загальнодержавні завдання органів юстиції; 2) територіальні завдання органів юстиції;

- класифікацію основних функцій діяльності органів юстиції України шляхом виділення наступних двох блоків: 1) внутрішньо-організаційні функції органів юстиції України (прогнозування, планування, організація діяльності, кадрове забезпечення, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, інформаційне забезпечення); 2) зовнішні функції органів юстиції України (нормотворча, дозвільна, реєстраційна, правоохоронна, аналітична, методичного керівництва, координації, контролю, правової освіти, правової допомоги, систематизації законодавства, представницька);

- поняття правового регулювання діяльності органів юстиції України під яким запропоновано розуміти форму владного юридичного впливу на діяльність органів юстиції України, що здійснюється вищими органами державної влади за допомогою системи відповідних правових засобів (юридичних норм, індивідуальних розпоряджень тощо) з метою впорядкування цієї діяльності та забезпечення її розвитку в межах і напрямах, що визначені нормами права:

дістали подальшого розвитку:

- історико-правова періодизація становлення та формування органів юстиції в Україні шляхом виділення наступних періодів: 1) формування первинних ланок органів юстиції за часів української національної державності (червень 1917 р. - листопад 1920 р.); 2) органи юстиції Української Радянської Соціалістичної Республіки в довоєнний період та у роки Великої Вітчизняної війни (1921-1945 рр.); 3) органи юстиції УРСР у перші повоєнні роки та період десталінізації (1945 р. - перша половина 1960-х рр.); 4) органи юстиції УРСР у період неототалітарного режиму та періоду перебудови (друга половина 1960-х рр. - 1991 р.); 5) органи юстиції у перші роки незалежності України (1991-2011 рр.); 6) органи юстиції України на етапі оптимізації діяльності органів виконавчої влади (2011-2013 р.) 7) органи юстиції як провідник євроінтеграційних процесів (2013 р. - по теперішній час);

- визначення структурної побудови адміністративно-правового статусу органів юстиції України, яка полягає у тому, що він є похідним від більш загального правового статусу органу виконавчої влади. Адміністративно-правовий статус органів юстиції України структурно складається з чотирьох блоків: 1) цільового (мета, завдання, функції); 2) структурно-організаційного (принципи діяльності; порядок утворення, реорганізації, ліквідації тощо); 3) компетенції; 4) юридичної відповідальності;

- характеристика структури компетенції органів юстиції України. В якості змістовного (основного) елементу визначені повноваження - сукупність прав і обов'язків, що характеризують (визначають) набір засобів, форм, методів і прийомів діяльності органів юстиції. До числа додаткових (вторинних) елементів компетенції зараховані: 1) предмети ведення - сфера або сфери відносин, в які вступають органи юстиції; 2) межі дії - просторово-територіальні межі, інші рамки, в яких здійснюється діяльність органів юстиції;

- визначення напрямів правового регулювання діяльності органів юстиції. Перший напрям утворюють нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів. Другий напрям складають нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів юстиції України за відповідними напрямами (у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності, у сфері виконання рішень Європейського суду, науково-дослідних інститутів судових експертиз, органів реєстрації актів цивільного стану, Державної виконавчої служби України, Української державної реєстраційної служби та ряду інших);

- характеристика організаційної структури органів юстиції України, наслідком розгалуженості якої є: по-перше, відмінність у кількості служб і відділів органів юстиції України територіального рівня, що функціонують у відповідних адміністративно-територіальних одиницях; по-друге, відсутність для всіх органів юстиції України територіального рівня єдиного спектру напрямів роботи;

- положення щодо юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції України, які підлягають юридичній відповідальності не лише за діяння, що спричиняють шкоду інтересам держави, але й за рішення та дії, що обмежують або порушують права та свободи громадян;

- характеристика зарубіжного досвіду стосовно організації діяльності органів юстиції на прикладі Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Російської Федерації, Республіки Білорусь. Наголошено, що незважаючи на різноплановість організаційної структури органів і підрозділів юстиції кожної з зазначених країн, існує одна загальна особливість - наявність двох основних систем управління органами юстиції: централізованої, що здійснюється на рівні Міністерства юстиції і децентралізованої, що здійснюється на рівні територіальних органів і підрозділів юстиції;

- пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції України шляхом розроблення пропозицій відносно внесення змін до чинного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків і пропозицій дисертації у наступних сферах:

- правотворчій діяльності - для вдосконалення положень чинного законодавства, що регламентує діяльність органів юстиції України;

- науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальших досліджень щодо питань адміністративно-правового статусу зазначених органів;

- правозастосовній діяльності - для вдосконалення реалізації правових норм у сфері діяльності органів юстиції України (акт впровадження у практичну діяльність Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області від 15 травня 2013 р.);

- навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Адміністративне право України», «Судові та правоохоронні органи України», «Організація роботи нотаріату», а також при підготовці відповідних методичних і навчальних посібників, підручників для студентів вищих навчальних закладів (акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 04 грудня 2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Виконання законодавства України щодо протидії насильству в сім'ї» (м. Харків, 17 листопада 2011 р.), «Стратегічні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 28 січня 2012 р.), «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 2-3 лютого 2012 р.), «Права людини: проблеми забезпечення, реалізації та захисту» (м. Запоріжжя, 24 лютого 2012 р.), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (м. Харків, 27 квітня 2012 р.).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях з юридичних наук і чотирьох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації визначена метою й задачами дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Список використаних джерел нараховує 259 найменувань і займає 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, окреслено мету й задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративно-правового статусу органів юстиції України» складається з трьох підрозділів, у яких визначено місце та особливості органів юстиції в системі органів публічної адміністрації, проаналізовано правові засади діяльності органів юстиції України та визначено сутність і структуру адміністративно-правового статусу останніх. юстиція україна публічний адміністрація

У підрозділі 1.1 «Місце та особливості діяльності органів юстиції у системі органів публічної адміністрації» здійснено історичну періодизацію становлення та формування органів юстиції в Україні. Проаналізовано різні підходи щодо визначення таких понять, як: «суб'єкт адміністративного права», «суб'єкт публічної адміністрації» та «орган виконавчої влади».

В якості суб'єкта адміністративного права запропоновано розуміти фактичного учасника правових зв'язків у сфері публічного управління, якого відповідно до конституційних й адміністративно-правових норм наділено правами й обов'язками, здатністю вступати в адміністративно-правові відносини.

Орган виконавчої влади охарактеризовано як елемент державного апарату, що має визначену компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності та створюється в порядку, встановленому законом чи іншим правовим актом, володіє певними методами роботи та практично здійснює функції держави у формі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Підкреслено, що органи юстиції входять до системи органів публічної адміністрації, основним призначенням яких є участь у формуванні та реалізації державної правової політики. Визначено особливості діяльності органів юстиції України.

У підрозділі 1.2 «Правові засади діяльності органів юстиції України» наведено основні підходи до розуміння поняття «правове регулювання». Наголошено, що ефективність діяльності органів юстиції України визначається наявністю відповідного правового регулювання. Охарактеризовано механізм правового регулювання як систему правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється й забезпечується правопорядок.

Підкреслено, що органи юстиції України здійснюють свою діяльність самостійно в межах чинного законодавства України, керуючись відповідними нормативно-правовими актами (Конституцією України, Законами України, міжнародно-правовими актами, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими актами).

У підрозділі 1.3 «Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів юстиції України» з'ясовані основні підходи до розуміння поняття «статус», «правовий статус органу виконавчої влади», «адміністративно-правовий статус органів юстиції України».

Дисертантом наголошено, що правовий статус органу виконавчої влади, як юридична категорія може складатися лише з правових елементів, що визначають характер, призначення, вид і місце цього органу в загальній системі органів публічної влади.

Надано визначення поняття «адміністративно-правовий статус органів юстиції України», розкрито зміст кожного з його структурних елементів.

Доведено, що адміністративно-правовий статус органів юстиції України є похідним від більш загального правового статусу органу публічної адміністрації. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий статус органів юстиції України структурно складається з чотирьох блоків: 1) цільового (мета, завдання, функції); 2) структурно-організаційного (принципи діяльності; порядок утворення, реорганізації, ліквідації тощо); 3) компетенції; 4) юридичної відповідальності

Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового статусу органів юстиції України» містить чотири підрозділи, в яких проаналізовано завдання й функції органів юстиції України, окреслено їхню організаційну структуру, досліджено компетенцію та охарактеризовано особливості юридичної відповідальності посадових осіб зазначених органів.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції органів юстиції України» визначено мету діяльності органів юстиції України, виділено три блоки завдань і здійснено їхній правовий аналіз.

Зосереджено увагу на такому завданні, як реалізація державної правової політики. Визначено основні підходи до розуміння поняття «правова політика» і виокремлено два основні напрями здійснення правової політики. Підкреслено, що правова політика в зовнішньому векторі спрямована на забезпечення суверенітету, незалежності й територіальної цілісності держави. Внутрішній напрям безпосередньо пов'язаний із демократичними засадами розвитку держави, пріоритетом гарантування людині прав і свобод.

Аналіз правових норм, які визначають основні завдання органів юстиції України, дозволив встановити, що правові норми одночасно визначають конкретні напрями діяльності органів юстиції, а також орієнтують ці органи на досягнення поставлених перед ними цілей.

Дисертантом наголошено, що функції органів юстиції ? це основні напрями їхньої діяльності, що спрямовані на вирішення поставлених перед ними завдань. Функції є похідними від завдань і розкривають зміст діяльності органів юстиції України: по-перше, висвітлюють, із чого саме складається практична повсякденна діяльність органу; по-друге, спрямовують діяльність органу на виконання поставлених перед ним завдань.

У підрозділі 2.2 «Організаційна структура органів юстиції України» розглянуто організаційну структуру обласних, міських управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, установ і організацій, які відносяться до системи їхнього управління.

Встановлено, що кожен із вищезазначених органів має свою організаційну структуру, яка складається з відповідних підрозділів, а саме: відділу кадрової роботи та державної служби; відділу матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва та інформаційних технологій; відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби; відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби; відділу державної реєстрації юридичних осіб, легалізації об'єднань громадян та державної реєстрації друкованих засобів масової інформації реєстраційної служби; відділу з питань банкрутства; відділу нотаріату; відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби; відділу правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства тощо.

У підрозділі 2.3 «Компетенція органів юстиції України» визначено основні підходи щодо розуміння поняття «компетенція». Окрему увагу приділено аналізу змістовних (основних) та додаткових (вторинних) елементів компетенції органів юстиції. Підкреслено, що основні елементи визначають зміст компетенції, а додаткові - відображають окремі відмінні її ознаки. Виділено чотири види компетенції органів юстиції України.

Встановлено, що предметом функціональної компетенції органів юстиції України виступають повноваження останніх щодо виконання покладених на них функцій. Територіальна компетенція органів юстиції України визначає межі дії - просторово-територіальні межі, в яких здійснюється діяльність органів юстиції територіального рівня.

Предметна компетенція визначає та розмежовує коло повноважень органів юстиції України щодо виконання покладених на них завдань і функцій.

Нормативна компетенція органів юстиції України визначає та розмежовує коло повноважень органів юстиції щодо видання відповідних правових актів.

У підрозділі 2.4 «Юридична відповідальність посадових осіб органів юстиції України» проаналізовано різні підходи щодо розуміння поняття «юридична відповідальність». Встановлено, що посадові особи органів юстиції України несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Наголошено, що основним видом юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції є дисциплінарна відповідальність, адже зміцнення дисципліни й законності в діяльності органів юстиції безпосередньо пов'язане зі станом дисципліни, рівнем етики та культури, а також фахової підготовки працівників органів юстиції.

Дисертантом підкреслено, що до дисциплінарної відповідальності посадові особи органів юстиції України притягаються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить їх як державних службовців або дискредитує орган юстиції, в якому вони працюють.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення діяльності органів юстиції України» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано зарубіжний досвід організації діяльності органів юстиції та запропоновані шляхи вдосконалення правового регулювання діяльності останніх.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід організації діяльності органів юстиції та можливість його адаптації в Україні» здійснено міжнародно-правовий аналіз організації діяльності органів юстиції на прикладі Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Великобританії, Федеративної Республіки Німеччини, Російської Федерації, Республіки Білорусь.

Розглянуто організаційну структуру та функції Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки. Відзначено, що Міністерство юстиції США представляє єдиний консультативний і правозастосовний орган із чітко розмежованими функціями та повноваженнями, і такий, що забезпечує правову допомогу Президентові, судам і Конгресу.

Підкреслено, що Міністерство юстиції Французької Республіки відіграє важливу роль у процесі законопроектної та законотворчої діяльності, а також у кодифікації й систематизації законодавства.

Встановлено, що у Великобританії управління в галузі юстиції здійснюється одночасно трьома установами: Департаментом лорда-канцлера, Міністерством внутрішніх справ і Департаментом так званих «юристів Корони» ? генерала-атторнея та генерала-солісітора. Наголошено, що система органів юстиції Російської Федерації має схожість із вітчизняною системою, проте є значно ширшою за масштабами, а структура органів юстиції Республіки Білорусь відрізняється від організаційної структури органів юстиції в Україні, перш за все, спрощеною системою органів і підрозділів, а також колом здійснюваних функцій та повноважень.

У підрозділі 3.2 «Напрями вдосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції України» визначено основні недоліки у правовому регулюванні діяльності органів юстиції України та запропоновано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Підкреслено, що важливою складовою реформування та вдосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції є оновлення принципів діяльності останніх на: служіння народу; верховенства права; децентралізації влади; поєднання діяльності органів публічної влади та громадських організацій; поліцентричності; поєднання публічного та приватного інтересу; професіоналізму.

Дисертантом наголошено, що в межах реалізації адміністративної реформи пріоритетного значення набувають питання модернізації державної служби та підбору кадрів для роботи в органах юстиції. В цьому контексті важливим напрямом є питання формування ефективного та дієвого кадрового резерву.

Наголошено на проблемі оптимізації діяльності органів Міністерства юстиції України щодо реалізації державної правової політики, захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності у процесі провадження підзаконної нормотворчої діяльності.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного аналізу наукових праць фахівців адміністративного права, наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - вдосконалення адміністративно-правового статусу органів юстиції України. Автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Визначено, що органи юстиції України є суб'єктами адміністративного права, які відповідно до адміністративно-правових норм наділені правами й обов'язками та здатні самостійно виступати від імені держави в адміністративно-правих відносинах.

Органи юстиції України територіального рівня як суб'єкти адміністративного права наділені адміністративною правосуб'єктністю, яка характеризуються наявністю відповідної адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності.

Адміністративна правоздатність органів юстиції України проявляється у здатності органів юстиції мати юридичні обов'язки та права у сфері публічного управління, передбачені й забезпечені нормами адміністративного права.

Адміністративна дієздатність органів юстиції України - це здатність органів юстиції практично реалізовувати своїми діями у правовідносинах адміністративну правоздатність, тобто реалізовувати свої юридичні права та обов'язки в адміністративно процесуальних відносинах.

2. Окреслено два основні напрями правового регулювання діяльності органів юстиції України. Перший напрям утворюють нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів: Конституція України; закони України; міжнародно-правові акти; укази й розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України й інших органів державної влади; накази, розпорядження та інструкції Міністерства юстиції України; накази, розпорядження, інструкції, правила й положення. Другий напрям складають нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів юстиції України за відповідними напрямами: у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності, виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України, науково-дослідних інститутів судових експертиз, органів реєстрації актів цивільного стану, Державної виконавчої служби України, Української державної реєстраційної служби.

3. Адміністративно-правовий статус органів юстиції України є похідним від більш загального правового статусу органу публічної адміністрації.

4. Мета дальності органів юстиції України - це результат, на досягнення якого спрямована діяльність вказаних органів, а саме: формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, формування й забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, захисту персональних даних, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також із питань державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

5. Завдання органів юстиції України є похідними від мети, що стоїть перед ними. Вони конкретизують мету та визначають засоби її досягнення.

Основні завдання органів юстиції України класифіковано шляхом виділення наступних блоків: 1) міждержавні завдання; 2) загальнодержавні завдання органів юстиції: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності; 3) територіальні завдання органів юстиції України: внесення на розгляд Міністерству юстиції України, Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби пропозицій щодо формування та реалізації політики у вищезазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва тощо.

6. Принципи діяльності органів юстиції України класифіковано шляхом виділення: 1) загальних принципів, що притаманні усім органам публічної влади (верховенство права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервність, законність, забезпечення єдності державної політики, відкритість і прозорість, відповідальність, єдиноначальність); 2) спеціальних принципів, що притаманні саме органам публічної адміністрації, в тому числі і органам юстиції (публічність, об'єктивність принципи оптимізації управління та соціальної спрямованості); 3) особливих принципів, які регламентують діяльність органів юстиції за окремими напрямами діяльності (принципи комплексності, контрольованості, керованості, наукової обґрунтованості).

7. Функції органів юстиції України - це основні напрями їхньої діяльності, що спрямовані на вирішення поставлених перед ними завдань. Функції є похідними від завдань і розкривають зміст діяльності органів юстиції України.

8. Компетенція є одним із найважливіших елементів адміністративно-правового статусу органів юстиції України. Вона виступає юридичним вираженням соціального призначення та функцій останніх.

До видів компетенції органів юстиції віднесено: 1) функціональну; 2) територіальну; 3) предметну; 4) нормативну (процесуальну).

9. Органи юстиції України як суб'єкти адміністративного права здатні самостійно виступати від імені держави в адміністративно-правих відносинах і нести юридичну відповідальність за неправомірну діяльність.

У разі неправомірної діяльності органи юстиції України (їх посадові особи) зобов'язані з власної ініціативи або примусово звітувати державі про причини та наслідки вчинених правопорушень. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення, а притягнення до юридичної відповідальності можливе тільки у визначеному процесуальному порядку. Органи юстиції України (їх посадові особи) підлягають юридичній відповідальності не тільки за дії, що спричиняють шкоду інтересам держави, але й за рішення та дії, що обмежують або порушують права та свободи громадян.

10. Посадові особи органів юстиції України несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів юстиції при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави в порядку, визначеному законом. Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадових осіб відповідних органів, які заподіяли шкоду, в розмірах і порядку, визначених законодавством.

11. Міжнародно-правовий аналіз організації діяльності органів юстиції на прикладі Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Російської Федерації, Республіки Білорусь свідчить про те, що в зарубіжних країнах не склалося єдиної універсальної моделі побудови останніх. В кожній державі існує своя система органів юстиції, яка залежить від правової системи та державного устрою країни.

12. Аналіз повноважень органів юстиції України щодо реалізації державної правової політики, захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності у процесі провадження підзаконної нормотворчої діяльності дозволив виявити недоліки в їхньому правовому регулюванні. Для їх усунення запропоновано доповнити главу 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління» відповідною статтею, яка б передбачала адміністративну відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади за порушення законодавства про державну реєстрацію - за спрямування до виконання незареєстрованих нормативно-правових актів і актів, у державній реєстрації яких відмовлено, а також за намагання встановити норми права в індивідуальних чи інформативних документах (листах, телеграмах тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Микульця І. І. Деякі аспекти методичної діяльності органів юстиції регіонального рівня / І. І. Микульця // Форум права. - 2011. - № 4. - С. 472-478 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/llmiiojr.pdf.

2. Микульця І. І. Роль та місце органів юстиції регіонального рівня у забезпеченні державної правової політики / І. І. Микульця // Європейські перспективи. - 2011. - № 4. - Ч. 3. - С. 187-190.

3. Микульця І. І. Адміністративно-правовий статус органів юстиції регіонального рівня: поняття та структура / І. І. Микульця // Наше право. - 2011. - № 4. - Ч. 3. - С. 58-61.

4. Микульця І. І. Місце та особливості функціонування органів юстиції регіонального рівня у системі суб'єктів адміністративного права / І. І. Микульця // Право і безпека. - 2011. - № 5 (42). - С. 84-89.

5. Микульця І. І. Історія становлення та розвитку органів юстиції в Україні / І. І. Микульця // Європейські перспективи. - 2012. - № 1. - Ч. 2. - С. 100-105.

6. Микульця І. І. Напрями удосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції України регіонального рівня : деякі питання сьогодення / І. І. Микульця // Право і суспільство. - 2014. - № 1-2. - С. 145-149.

7. Микульця И. И. К вопросу кадрового обеспечения деятельности органов юстиции Украины регионального уровня / И. И. Микульця // Закон и жизнь (Legea si Viata). - 2014. - № 3/3 (267). - С. 100-103.

8. Микульця І. І. Правові та соціальні гарантії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / І. І. Микульця // Виконання законодавства України щодо протидії насильству в сім'ї : матеріали круглого столу (м. Харків, 17 лист. 2011 р.). - Х. : ХНУВС, 2011. - C. 24-25.

9. Микульця І. І. До питання про визначення структури адміністративно-правового статусу органів юстиції регіонального рівня / І. І. Микульця // Стратегічні напрямки розвитку правової системи України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 28 січн. 2012 р.). - Львів : Центр правничих ініціатив, 2012. - Ч. 2. - С. 43-44.

10. Микульця І. І. Органи юстиції регіонального рівня : основні завдання та функції / І. І. Микульця // Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 2-3 лют. 2012 р.). - Х. : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - Т. 1. - С. 80-81.

11. Микульця І. І. Принципи діяльності органів юстиції регіонального рівня: поняття та класифікація / І. І. Микульця // Права людини: проблеми забезпечення, реалізації та захисту : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 24 лют. 2012 р.). - Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація «Істина», 2012. - Ч. 4. - С. 66-68.

АНОТАЦІЇ

Дисертацію присвячено аналізу теоретичних і практичних питань адміністративно-правового статусу органів юстиції України. У роботі окреслено коло адміністративно-правових відносин у сфері діяльності органів юстиції України. Здійснено історичну періодизацію становлення та формування органів юстиції в Україні. Визначено місце та особливості органів юстиції України в системі органів публічної адміністрації. Досліджено сутність і структуру адміністративно-правового статусу органів юстиції України. У роботі охарактеризовано завдання, функції та компетенцію органів юстиції України. Розкрито зміст і особливості юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції України. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду стосовно організації діяльності органів юстиції та сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до низки нормативних актів.

Ключові слова: органи юстиції України, адміністративно-правовий статус, правове регулювання, завдання, функції, компетенція, юридична відповідальність.

Диссертация посвящена анализу теоретических и практических вопросов административно-правового статуса органов юстиции Украины. В работе очерчены административно-правовые отношения в сфере деятельности органов юстиции Украины. Обосновано, что под территориальными органами юстиции необходимо понимать органы, которые функционируют в пределах определенной административно-территориальной единицы, имеют четко определенные пределы, находятся в иерархической системе органов публичной власти на которые распространяется действие нормативно правовых актов, принимающихся на общегосударственном уровне.

В диссертации осуществлена историческая периодизация становления и формирования органов юстиции в Украине. Установлено, что органы юстиции Украины являются субъектами административного права, которые в соответствии с административно-правовыми нормами наделены соответствующими правами и обязанностями и способны самостоятельно выступать от имени государства в административно-правовые отношения.

Определена сущность и структура административно-правового статуса органов юстиции Украины. Подчеркнуто, что административно-правовой статус органов юстиции Украины является производным от правового статуса органа публичной администрации. Очерчены принципы деятельности органов юстиции Украины путем выделения: 1) общих принципов, которые присущи всем органам публичной власти; 2) специальных принципов, которые присущи именно органам публичной администрации; 3) особенных принципов, которые регламентируют деятельность органов юстиции по отдельным направлениям формирования и реализации государственной правовой политики.

В работе охарактеризованы и сгруппированы задачи и функции органов юстиции Украины. Отмечено, что задачи органов юстиции Украины являются производными от цели, которая стоит перед ними. Они конкретизируют цель и определяют средства ее достижения. В качестве функций органов юстиции Украины рассматриваются основные направления их деятельности, которые сосредоточены на решении поставленных перед ними задач.

Выделены виды компетенции органов юстиции Украины, а именно: 1) функциональная; 2) территориальная; 3) предметная; 4) нормативная (процессуальная). Раскрыты содержание и особенности юридической ответственности должностных лиц органов юстиции Украины. Подчеркнуто, что должностные лица органов юстиции Украины подлежат юридической ответственности не только за действия, которые причиняют вред интересам государства, но и за решение и действия, которые ограничивают или нарушают права и свободы граждан.

Осуществлен анализ зарубежного опыта в сфере организации деятельности органов юстиции. Определены направления усовершенствования правового регулирования деятельности органов юстиции Украины, сформулированы предложения относительно внесения изменений и дополнений к ряду нормативных актов.

Ключевые слова: органы юстиции Украины, административно-правовой статус, правовое регулирование, задачи, функции, компетенция, юридическая ответственность.

The thesis examines the theoretical and practical issues of administrative and legal status of Justice of Ukraine. The paper outlines the range of administrative and legal relations in the sphere of justice in Ukraine. Done historical periods of formation and the formation of justice in Ukraine. The place and the peculiarities of Justice of Ukraine in the system of public administration. The essence and structure of administrative and legal status of Justice of Ukraine. The paper describes the objectives, functions and competence of Justice of Ukraine. The content and features of the legal liability of officers of Justice of Ukraine. The analysis of foreign experience on the organization of activities of the Justice and formulated proposals for amendments and additions to a number of regulations.

Key words: Ukraine judiciary, administrative and legal status, legal regulations, objectives, functions, jurisdiction, legal responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...