Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.137

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МіністерствА освіти і науки України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративні процедури у виконавчому провадженні за законодавством України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Калінін Роман Сергійович

Запоріжжя-2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Миколенко Олександр Іванович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, професор кафедри адміністративного та господарського права;

кандидат юридичних наук, доцент Басов Андрій Віталійович, Кримський економіко-правовий інститут Міжнародного гуманітарного університету, доцент кафедри галузевих дисциплін.

Захист відбудеться «19» червня 2013 року о «13⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «16» травня 2013 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

адміністративний виконавчий правовий

Анотація

Калінін Р.С. Адміністративні процедури у виконавчому провадженні за законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2013.

Дисертацію присвячено висвітленню адміністративно-правових засад процедури виконавчого провадження в Україні як різновиду адміністративних процедур. Приділяється увага аналізу положень сучасної правової доктрини щодо визначення поняття, ознак та класифікаційного поділу адміністративних процедур; характеристиці адміністративних процедур у виконавчому провадженні як особливого різновиду адміністративних процедур; ґенезі дослідження адміністративних процедур у виконавчому провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та нормативного закріплення їх засад у вітчизняному законодавстві; детальному аналізу особливостей процедур відкриття, здійснення, контролю та нагляду, завершення виконавчого провадження, а також зарубіжному досвіду нормативного врегулювання відповідних питань, напрямкам його запозичення та основним шляхам удосконалення відповідного різновиду адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні.

Ключові слова: адміністративна процедура, адміністративно-правове регулювання, виконавче провадження, ґенеза, класифікаційний розподіл, контроль, нагляд, публічна адміністрація.

Аннотация

Калинин Р.С. Административные процедуры в исполнительном производстве по законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Диссертация посвящена освещению административно-правовых основ процедуры исполнительного производства в Украине как разновидности административных процедур. Уделяется внимание анализу положений современной правовой доктрины относительно определения понятия, признаков и классификационного разделения административных процедур; характеристике административных процедур в исполнительном производстве как особой разновидности административных процедур; генезису исследования административных процедур в исполнительном производстве в отечественной административно-правовой доктрине и нормативного закрепления их основ в отечественном законодательстве; детальному анализу особенностей процедур открытия, осуществления, контроля и надзора, завершения исполнительного производства, а также зарубежному опыту нормативного урегулирования соответствующих вопросов, направлениям его заимствования и основным путям совершенствования соответствующей разновидности административных процедур в исполнительном производстве в Украине.

На основании обобщения базовых признаков охарактеризованы административные процедуры в исполнительном производстве и предложен авторский вариант их классификации с использованием различных критериев: 1) по функциональному назначению (в зависимости от вида (направленности) деятельности публичной администрации) - функциональные и организационные; 2) по наличию или отсутствию спора в отношениях между органом и частным лицом - юрисдикционные и неюрисдикционные; 3) по субъектам инициативы - заявительные и вмешивательные; 4) по порядку осуществления - обычные и упрощенные.

Выделены основные этапы нормативного закрепления и исследования в правовой доктрине основ административных процедур в исполнительном производстве, а также приведена характеристика каждого из них. Установлено, что тенденция специализации научных исследований от глобальных вопросов административно-правового регулирования в области юстиции к предметным исследованиям - административно-правового регулирования (отдельных его аспектов) определенных процедур в исполнительном производстве - сохранится.

Определено, что изучение зарубежного опыта административно-правового регулирования порядка принудительного исполнения решений юрисдикционных органов в разных странах, сравнение его с соответствующим отечественным опытом, выделение положительных достижений, апробированных временем и выделение основных направлений его заимствования в Украине целесообразно для отечественного нормотворчества. Однако следует иметь в виду предостережение о возможных проявлениях «копирования» или «переноса» зарубежного опыта и необходимость учета исторической, национальной специфики, что позволяет обосновать необходимость концентрации внимания, прежде всего, на опыте Российской Федерации, Республики Казахстан, Федеративной Республики Германия, Французской Республики, США.

Ключевые слова: административная процедура, административно-правовое регулирование, исполнительное производство, генезис, классификационный разделение, контроль, надзор, публичная администрация.

Annotation

Kalinin R.S. Administrative procedures in the enforcement proceedings under the laws of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2013.

The dissertation is devoted to the administrative and legal basis of the enforcement proceedings procedure in Ukraine, as of a form of administrative procedures. Attention is paid to the analysis of theses of contemporary legal doctrine about definition of the concept, signs and classification division of administrative procedures; to characteristics of administrative procedures in the enforcement proceedings as of a special kind of administrative procedures; to the genesis of research of administrative procedures in the enforcement proceedings in the national administrative and legal doctrine and regulatory consolidation of their bases in the national legislation; to a detailed analysis of the peculiarities of the opening, implementation, control and supervision, completion procedures of the enforcement proceedings and also to a foreign experience of normative regulation of the appropriate issues, the directions of its borrowing and main ways of improvement of appropriate kind of administrative procedures in the enforcement proceedings in Ukraine.

Key words: administrative procedure, administrative and legal regulation, enforcement proceedings, genesis, classification division, control, supervision, public administration.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Основною метою адміністративної реформи, яка проводиться в Україні, є комплексна та якісна перебудова системи публічного управління. Враховуючи соціальну, демократичну та правову спрямованість держави України, що закріплено в ст. 1 Конституції України, слід зазначити, що реформування системи публічної адміністрації повинно здійснюватися за умови координації діяльності всіх державних та муніципальних органів як по горизонталі, так і по вертикалі, з урахуванням вимоги ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищими соціальними цінностями.

У сучасних умовах виконання судових рішень та актів інших юрисдикційних органів є важливою частиною юридичної практики, яка віддзеркалює ефективність механізму правового регулювання і є заключним етапом захисту порушених прав і свобод людини та громадянина. Основним призначенням законодавства України у сфері виконавчого провадження є забезпечення державними виконавцями безумовного примусового виконання виконавчих документів у порядку та спосіб, передбачені виконавчими документами та відповідними нормативно-правовими актами. Забезпечення реалізації вищезазначеної мети повинно гарантуватись та впроваджуватись за допомогою спеціальних юридичних механізмів, перш за все за допомогою належної системи методів адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження, що є передумовою впровадження дієвої системи виконання судових рішень.

Слід зазначити, що правовідносини у виконавчому провадженні є предметом регулювання різних галузей національного права, в т.ч. й адміністративного права, яке здійснює свій регулятивний вплив на відносини, що виникають під час відкриття, здійснення та закриття виконавчого провадження, в яких обов'язковою є участь державних виконавців як суб'єктів публічної адміністрації. У сучасних умовах кардинально змінилися як погляди вчених-юристів, так і юристів-практиків стосовно правового регулювання відносин, що складаються в процесі примусового виконання рішень юрисдикційних органів, виведення їх зі сфери «тотального» регулювання лише нормами цивільного процесуального і господарського процесуального права. Певне місце в правовому масиві, спрямованому на врегулювання відповідних відносин, відводиться й нормам адміністративного права, що набуває особливої актуальності в контексті докорінного перегляду сутності та призначення адміністративного права. Саме тому оновлений ґрунтовний науковий погляд на засади адміністративно-правового регулювання відносин виконавчого провадження набувають особливої актуальності, наукового та практичного значення.

Безпосередньо проблематиці адміністративних процедур у виконавчому провадженні за законодавством України увага вчених-юристів не приділялася. Фундаментальною та основоположною базою дослідження адміністративно-правового регулювання порядку вчинення виконавчих дій є праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-адміністративістів із загальної проблематики адміністративно-правового регулювання у сфері економіки, підприємництва, господарської діяльності, зокрема: В.Б. Авер'янова, А.Б. Агапова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.Р. Біли-Тіунової, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, П.І. Кононова, О.В. Кузьменко, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, П.С. Пацурківського, Л.Л. Попова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, С.Г. Стеценка, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін.

При цьому базовою тенденцією доктринального дослідження адміністративно-правового регулювання в зазначеній сфері є звуження об'єкту наукових досліджень від глобальних питань адміністративно-правового регулювання в галузі юстиції до спеціалізованих досліджень - адміністративно-правового регулювання (окремих його аспектів) виконавчого провадження. Так, протягом останніх років були захищені дисертації», присвячені цим питанням: Р.Ю. Абросімовa, А.М. Авторгова, А.Х. Агєєвa, В.В. Афанасьєва, А.Н. Бересневa, Ф.В. Бортняка, І.Ю. Бурмакова, Я.П. Горбунової, Б.М. Гука, М.С. Десятикa, В.І. Добровольского, Р.В. Ігоніна, О.С. Кощєєвої, Л.В. Крупнової, Н.Ю. Купріної, В.М. Оганесянa, Н.Я. Отчак, А.І. Перепелиці, С.В. Сазанова, Г.В. Стадника, В.В. Степанюк, М.Р. Тарасової, С.В. Щербак та ін.

Дисертантом також були опрацьовані та використані наукові роботи, предметом дослідження яких були різноманітні адміністративні процедури, зокрема праці: Р.С. Алімова, Д.С. Астахова, А.В. Басова, О.С. Беркутової, Н.В. Галіциної, М.В. Джафарової, М.О. Єфремова, С.З. Женетль, О.Б. Кравченко, О.С. Лагоди, О.І. Миколенка, О.О. Нікольської, М.В. Сілайчева, В.П. Тимощука, А.І. Філатової та ін.

Однак при багатоманітності наукових джерел жодної роботи з вказаної проблематики, в якій би комплексно досліджувались адміністративні процедури у виконавчому провадженні за законодавством України, відсутні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Плану наукових досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2011-2014 рр. та комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім цього, вона пов'язана з підготовкою змін до законодавства України, що регламентує порядок примусового виконання рішень юрисдикційних органів, та має безпосереднє відношення до реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810, Національного плану дій із забезпечення належного виконання рішень судів, затвердженого Указом Президента України від 27.06.2006 р. № 587, відповідає Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим Постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010 р.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних наукових і нормативно-правових джерел, а також перспективного законодавства визначити особливості адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в зазначеній сфері та практики його застосування.

Відповідно до поставленої мети основними задачами дослідження є такі:

– проаналізувати положення сучасної правової доктрини щодо визначення поняття, ознак та класифікаційного розподілу адміністративних процедур;

– охарактеризувати адміністративні процедури у виконавчому провадженні як особливий різновид адміністративних процедур;

– розкрити історіографію дослідження адміністративних процедур у виконавчому провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та нормативного закріплення їх засад у вітчизняному законодавстві;

– здійснити адміністративно-процедурну характеристику відкриття виконавчого провадження за законодавством України;

– розглянути адміністративно-процедурний аспект здійснення виконавчого провадження;

– визначити особливості контролю та нагляду в процесі примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

– визначити особливості завершення виконавчого провадження як різновиду адміністративної процедури;

– узагальнити зарубіжний досвід адміністративно-процедурного регулювання порядку примусового виконання рішень судів і посадових осіб та визначити можливі шляхи його запозичення в Україні;

– визначити основні напрямки вдосконалення нормативного регулювання порядку здійснення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні.

Предмет дослідження - адміністративні процедури у виконавчому провадженні за законодавством України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система філософських, загально- і спеціальнонаукових методів і прийомів, пізнавальний потенціал яких спрямований на досягнення мети дослідження. Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. За допомогою методів формальної логіки (аналізу і синтезу, узагальнення, абстрагування та ін.) визначено елементи механізму адміністративних процедур у виконавчому провадженні та основні поняття, здійснено співставлення останніх та сформульовано висновки. Застосування історико-правового методу в межах історичного підходу уможливило розкриття правових особливостей та закономірностей виникнення і становлення, етапів розвитку та сучасного стану нормативно-правового регулювання адміністративних процедур у виконавчому провадженні у вітчизняній правовій доктрині (підрозділ 1.3). Системно-структурний підхід використовувався при визначенні предмету адміністративно-процедурного регулювання в процесі примусового виконання рішень юрисдикційних органів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4), логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Міжгалузевий характер об'єкту, що досліджується, зумовив застосування інших наукових підходів: органічної єдності теорії і практики (підрозділ 1.2, розділи 2, 3), поєднання критичного і раціонального, єдності логічного та системного підходів. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання процедури виконавчого провадження (підрозділ 3.1). Соціологічний метод застосовано для з'ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані при розробці пропозицій з удосконалення законодавства.

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне законодавство у сфері виконавчого провадження, законодавство у сфері виконавчого провадження зарубіжних країн.

Емпіричну базу дослідження становлять: 1) статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, державною виконавчою службою Міністерства юстиції України, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищим адміністративним судом України, вітчизняними та міжнародними правозахисними організаціями; 2) результати аналізу порядку вчинення виконавчих дій у Богунському відділі ДВС Житомирського міського управління юстиції у 2003-2012 рр.; 3) результати дослідження статистичних звітів Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області за 2010-2012 рр.; 4) результати дослідження 2070 подань державних виконавців до прокуратури, суду та органів Міністерства внутрішніх справ України; 5) результати дослідження матеріалів 138 перевірок дій державних виконавців начальником управління ДВС Житомирської області та його заступником, здійснені протягом 2009-2012 рр.; 6) опитування за участю 300 державних виконавців Житомирської та Запорізької областей стосовно недоліків, складностей процедури виконавчого провадження в Україні; 7) результати дослідження 2703 адміністративних справ, які розглядалися Житомирським окружним адміністративним судом, господарським судом Житомирської області, районними судами загальної юрисдикції Житомирської області протягом 2010-2012 рр. за участю органів Державної виконавчої служби України, що виявили тенденції розвитку судової практики. Використано особистий професійний досвід роботи у відділі ДВС Богунського району Житомирського міського управління юстиції у 2003-2007 рр.

Наукова новизна результатів дослідження. Дисертація є першою у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексною монографічною роботою, присвяченою дослідження проблем здійснення адміністративних процедур у виконавчому провадженні за законодавством України. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист, а саме:

вперше:

– запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна процедура у виконавчому провадженні» як регламентовані адміністративним правом дії, що вчиняються суб'єктом владних повноважень - державним виконавцем щодо розгляду, розв'язання і вирішення індивідуально-визначеної справи, з примусовим виконанням виконавчих документів; а також понять «процедура відкриття виконавчого провадження», «процедура здійснення виконавчого провадження», «контрольні процедури у виконавчому провадженні», «наглядові процедури у виконавчому провадженні», «процедура закінчення виконавчого провадження»;

- визначено ґенезу нормативного закріплення та дослідження в правовій, у тому числі адміністративно-правовій доктрині, адміністративних процедур у виконавчому провадженні; умовно виділені її етапи: І етап (до 1917 р.) - зародження та поступове становлення системи примусового виконання судових рішень; ІІ етап (1917-1991 рр.) - інструкційний період виконавчого провадження; існування процедур примусового виконання в межах судової системи; закладення нормативних основ для формування системи державної виконавчої служби та посилення тенденцій адміністративно-процедурного регулювання виконавчого провадження; ІІІ етап (з 1991 р. - дотепер) - побудова сучасної моделі виконавчого провадження в межах виконавчої гілки влади з поступовою спеціалізацією нормотворчої діяльності в зазначеній сфері;

- детально охарактеризовано процедури відкриття, здійснення і закінчення виконавчого провадження, контрольні і наглядові процедури у виконавчому провадженні як різновиди адміністративних процедур із формулюванням пропозицій щодо вдосконалення їхніх нормативних засад;

удосконалено:

- критерії розмежування адміністративно-правового, цивільно-процесуального та господарського-процесуального регулювання процедур у виконавчому провадженні;

- систематизацію та узагальнення зарубіжного досвіду адміністративно-процедурного регулювання порядку примусового виконання рішень судів та посадових осіб, внаслідок чого визначено можливі шляхи його запозичення в Україні;

набули подальшого розвитку:

- положення про загальнотеоретичні засади адміністративно-процедурних відносин, зокрема, встановлено, що адміністративно-процедурні відносини є окремою групою відносин процесуального характеру, які не є судочинними (у розумінні адміністративного судочинства) та деліктними (у розумінні розгляду справ про адміністративні проступки), покликані врегулювати справи у сфері регулювання адміністративного права;

- підходи щодо класифікаційного розподілу адміністративних процедур та особливості адміністративних процедур у виконавчому провадженні як різновиду адміністративних процедур, внаслідок чого адміністративні процедури у виконавчому провадженні запропоновано розподіляти на наступні види: 1) процедури відкриття виконавчого провадження; 2) процедури здійснення виконавчого провадження); 3) контрольні та наглядові процедури у виконавчому провадженні; 4) процедури завершення виконавчого провадження;

- визначення основних тенденцій подальшого розвитку адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні, пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування (зокрема, запропоновано зміни і доповнення до Закону України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» та Закону України від 24.03.1998 р. «Про державну виконавчу службу»).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності - для розробки теоретичних і практичних проблем адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні (акт впровадження Запорізького національного університету від 09.02.2013 р.);

- у правотворчій діяльності: результати дослідження використовуються під час підготовки змін до Закону України «Про виконавче провадження», опрацювання проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, проекту Кодексу України про адміністративні проступки (акт впровадження народного депутата України В.А. Пєхова від 13.02.2013 р.);

- у правозастосовній діяльності: результати дослідження застосовуються під час примусового виконання виконавчих документів, а також у процесі розгляду адміністративних справ за скаргами на дії державних виконавців (акти впровадження Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 07.02.2013 р., Бердянського міськрайонного управління юстиції від 30.01.2013 р., Житомирського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р., Центра конфліктології та права від 31.01.2013 р.);

- у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам ВНЗ дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство», враховані при підготовці наукових статей і повідомлень (акти впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 06.02.2013 р., Запорізького національного університету від 09.02.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 11 науково-практичних конференціях, круглих столах, форумах, а саме: «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (м. Київ, 2011 р.), «Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації : реалії та перспективи» (м. Київ, 2011 р.), «Пошук концептуальних засад розбудови правової системи» (м. Львів, 2011 р.), «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Харків, 2011 р.), «Подальші наслідки реформування законодавства України» (м. Одеса, 2011 р.), «Розвиток державності та права в Україні: реалії сьогодення» (м. Одеса, 2011 р.), «Теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (м. Львів, 2011 р.), «Азовські правові читання» (м. Бердянськ, 2012 р.), «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, 2013 р.), «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 2013 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації відображено в п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені фаховими з юридичних наук, та в десяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок. Список використаних джерел налічує 332 найменування і займає 40 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні та історико-правові аспекти адміністративних процедур у виконавчому провадженні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття й ознаки адміністративних процедур та їх класифікаційний розподіл» розглядаються загальнодоктринальні положення стосовно адміністративних процедур, аналізується їх співвідношення з адміністративним процесом, що дає підстави вважати адміністративний процес і адміністративну процедуру різнопорядковими поняттями, які співвідносяться між собою як ціле та частина. На підставі аналізу енциклопедичної, довідкової літератури, наукових, навчальних джерел зроблено висновок про те, що адміністративно-процедурні відносини є окремою групою відносин процесуального характеру, які не є судочинними (у розумінні адміністративного судочинства) та деліктними (у розумінні розгляду справ про адміністративні проступки), покликані врегулювати індивідуально-конкретні справи у сфері регулювання адміністративного права.

Дисертантом визначено ознаки адміністративних процедур (застосовуються в публічній сфері; регулюють порядок здійснення правозастосовної діяльності; охоплюють управлінську діяльність позитивної спрямованості; встановлюють порядок здійснення певних дій з метою впорядкування діяльності уповноважених органів влади і всіх зацікавлених осіб; однією зі сторін завжди виступає суб'єкт публічного адміністрування; мають обслуговуючий характер).

У підрозділі 1.2 «Адміністративні процедури у виконавчому провадженні як особливий різновид адміністративних процедур» дисертантом обґрунтовано думку про те, що виконавче провадження є міжгалузевим правовим інститутом з домінуючою адміністративною складовою, оскільки примусове виконання рішень юрисдикційних органів в Україні характеризується законодавчо встановленою етапністю та послідовністю вчинення виконавчих дій, які є, по суті, адміністративними процедурами.

Автором зроблено висновок: більшість адміністративних процедур у виконавчому провадженні є функціональними і неюрисдикційними.

У підрозділі 1.3 «Історіографія дослідження адміністративних процедур у виконавчому провадженні у вітчизняній правовій доктрині та нормативного закріплення їх засад у вітчизняному законодавстві» досліджено історичні передумови становлення й розвитку адміністративних процедур у виконавчому провадженні на теренах України в різні історичні періоди з виокремленням особливостей відповідних процесів у різних регіонах.

Автором доводиться відсутність комплексних монографічних досліджень, безпосередньо присвячених адміністративним процедурам у виконавчому провадженні. В основному в наявних наукових джерелах різних історичних періодів висвітлюються окремі аспекти процедури примусового виконання судових рішень, здебільшого в цивільно-процесуальній сфері (роботи М.Г. Авдюкова, Р.Х. Валєєва, М.Й. Штефана, М.К. Юкова та ін.). В адміністративно-правовій доктрині адміністративні процедури у виконавчому провадженні згадуються при висвітленні адміністративно-правових засад регулювання в галузі юстиції (роботи М.С. Строговича, В.М. Протасова, В.Д. Сорокіна, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, В.М. Бевзенка та ін.) та при розгляді адміністративно-процедурних питань (роботи В.П. Тимощука, О.І. Миколенка, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменко, А.М. Школика, А.В.Басова та ін.). Обґрунтовується тенденція до звуження спеціалізації відповідної наукової діяльності задля формування наукового базису, вдосконалення положень законодавства, правової доктрини стосовно відповідних питань на підставі врахування новітніх доктринальних здобутків та результатів сучасного нормотворчого процесу.

Розділ 2 «Правова характеристика адміністративних процедур у виконавчому провадженні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Відкриття виконавчого провадження за законодавством України: адміністративно-процедурна характеристика» вказується, що процедура відкриття виконавчого провадження забезпечує реалізацію конституційного права на обов'язкове виконання рішень судів.

Зазначається, що процедура відкриття виконавчого провадження поєднує в собі взаємозалежні ознаки правового методу (виключно імперативний), правової форми (прийняття державним виконавцем індивідуального адміністративного акту - постанови, на підставі якого вноситься відповідний запис до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень) й адміністративної процедури (нормативно встановленого порядку здійснення державним виконавцем послідовних дій, які спрямовані на встановлення адміністративних правовідносин виконавчого провадження на підставі індивідуально-визначеного виконавчого документа).

У процедурі відкриття виконавчого провадження дисертантом виділяються такі стадії: 1) подача заяви про відкриття виконавчого провадження; 2) перевірка державним виконавцем виконавчого документу щодо відповідності законодавчо встановленим вимогам; 3) прийняття державним виконавцем адміністративного акту - постанови про відкриття виконавчого провадження; 4) внесення постанови про відкриття виконавчого провадження до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 5) оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначається, що перші чотири стадії є основними, а остання носить факультативний характер.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-процедурний аспект здійснення виконавчого провадження» доведено, що здійснення виконавчого провадження є особливим різновидом адміністративної процедури, яка поряд із загальними рисами, притаманними адміністративним процедурам, має й особливі риси (процедура прийняття індивідуальних адміністративних актів, функціональна, тобто не в межах системи органів публічної адміністрації, а процедура взаємовідносин цих органів із приватною юридичною особою, може бути юрисдикційною та неюрисдикційною, заявною та втручальною, за певних умов може розглядатись як адміністративна послуга), що обумовлює її специфіку.

Підкреслюється, що здійснення виконавчого провадження є сукупністю певних послідовних адміністративних процедур, а саме процедури стягнення виконавчого збору, процедури з'ясування майнового стану боржника, процедури розшуку боржника, процедури звернення стягнення на майно боржника, процедури оцінки майна боржника, процедури реалізації майна, процедури виплати стягнутих грошових сум та передачі майна стягувачу.

Визначено основні недоліки діючої системи примусового виконання виконавчих документів: 1) неможливість автоматизованого отримання повної інформації про майновий стан боржника у зв'язку з недосконалістю діючих державних реєстрів та стану їх наповнення; 2) невизначеність правової природи виконавчого збору, процедурні проблеми його стягнення; 3) відсутність законодавчо врегульованої процедури звернення стягнення на корпоративні права боржника; 4) заниження або завищення вартості майна, що підлягає примусовій реалізації, суб'єктами оціночної діяльності; 5) зловживання з боку торгівельних організацій при реалізації майна; 6) високий рівень навантаження на одного державного виконавця.

У підрозділі 2.3 «Контроль та нагляд в процесі примусового виконання рішень юрисдикційних органів» дисертантом запропонований базовий поділ контрольних і наглядових процедур у виконавчому провадженні: 1) за спрямованістю суб'єкта та об'єкта контролю - на зовнішні та внутрішні; 2) за обсягом контрольних повноважень - на загальні (Міністерство юстиції України) та спеціальні (вертикаль ДВС України); 3) за часом здійснення - поточні (оперативні) та наступні (наслідкові).

Відносно контрольних та наглядових процедур у виконавчому провадженні виділені такі стадії їх здійснення, як: 1) підготовча; 2) аналітична; 3) підсумкова; 4) стадія оскарження; 5) стадія виконання владного припису контролюючого чи наглядового органу. Перші три стадії є основними, а останні дві - факультативними.

Дисертантом ґрунтовно проаналізовані практичні аспекти контролю та нагляду за примусовим виконанням виконавчих документів, причому увагу зосереджено на ускладненні процедурних аспектів такої діяльності; сформульовані певні пропозиції щодо вдосконалення її нормативних засад.

У підрозділі 2.4 «Завершення виконавчого провадження за законодавством України як різновид адміністративної процедури» зазначається, що завершення виконавчого провадження є заключною стадією примусового виконання рішень юрисдикційних органів та охоплює три різновиди адміністративних процедур: процедуру закінчення виконавчого провадження, процедуру повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, та процедуру повернення виконавчого документу стягувачу, - метою яких є прийняття державним виконавцем як суб'єктом публічної адміністрації індивідуального адміністративного акту - постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу. На підставі загальнотеоретичних положень про завершення виконавчого провадження наводиться правова дефініція поняття «процедура завершення виконавчого провадження».

Дисертантом детально проаналізовано процедуру закінчення виконавчого провадження як різновиду процедури завершення виконавчого провадження та виділені стадії: 1) аналітична; 2) прийняття адміністративного акту (підсумкова); 3) стадія контролю (перевірка законності прийнятого адміністративного акту та його затвердження керівником відповідного відділу ДВС); 4) стадія повідомлення сторін про прийнятий адміністративний акт; 5) стадія оскарження (факультативна).

Зазначено, що суттєвим недоліком діючої процедури закінчення виконавчого провадження є відсутність: 1) законодавчо встановлених строків прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та її затвердження керівником відповідного відділу ДВС; 2) дієвої відповідальності державних виконавців за несвоєчасне прийняття адміністративного акту про закінчення виконавчого провадження.

Розділ 3 «Перспективи вдосконалення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-процедурного регулювання виконавчого провадження та можливі шляхи його запозичення в Україні» обґрунтовується доцільність і можливість запозичення позитивних нормотворчих та правотворчих здобутків, запроваджених та апробованих в зарубіжних країнах. Разом із тим автором наголошено на потребі виваженого підходу до запозичення зарубіжного законодавства та його апробації, врахування вітчизняних національних інтересів і традицій.

На підставі аналізу законодавства США, Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Канади, Федеративної Республіки Німеччина, Італійської Республіки, Французької Республіки, Держави Ізраїль, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан дисертантом виділяються основні нормативні засади процедур відкриття, здійснення, контролю та нагляду, закінчення виконавчого провадження і формулюються конкретні пропозиції щодо можливого запозичення позитивного зарубіжного досвіду в Україні.

У підрозділі 3.2 «Основні напрямки вдосконалення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні» дисертантом окреслені основні напрямки вдосконалення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні, основними з яких є: 1) вдосконалення процедур відкриття, здійснення та завершення виконавчого провадження шляхом внесення запропонованих здобувачем змін до Закону України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження»; 2) введення в перспективі інституту приватних (присяжних) виконавців на підставі науково обґрунтованого та практично виваженого спеціалізованого законодавства, в т.ч. шляхом прийняття спеціалізованого закону та низки підзаконних нормативно-правових актів; 3) законодавче закріплення системи контролю та нагляду за виконавчим провадженням та усунення існуючих протиріч щодо предмету та обсягу компетенції контролюючих органів. Зазначається, що прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України як базового законодавчого акту, яким буде врегульований механізм заявних і втручальних адміністративних проваджень, незважаючи на виведення відносин виконавчого провадження зі сфери його регулювання, буде адекватним підґрунтям для детальної регламентації адміністративних процедур у виконавчому провадженні в спеціалізованому законодавстві України.

Висновки

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого, чинного та перспективного законодавства України і зарубіжних країн, практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні адміністративних процедур у виконавчому провадженні. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. На підставі узагальнення базових ознак охарактеризовано адміністративні процедури у виконавчому проваджені та запропоновано авторський варіант їх класифікації з використанням різних критеріїв: 1) за функціональним призначенням (залежно від виду (спрямованості) діяльності публічної адміністрації) - функціональні та організаційні; 2) за наявністю чи відсутністю спору у відносинах між органом та приватною особою -юрисдикційні та неюрисдикційні; 3) за суб`єктами ініціативи - заявні та втручальні; 4) за порядком здійснення - звичайні та спрощені.

2. Виокремлено основні етапи нормативного закріплення та дослідження в правовій доктрині засад аналізованого різновиду адміністративних процедур, а також наведено характеристику кожного з них. Вбачається, що тенденція спеціалізації наукових досліджень від глобальних питань адміністративно-правового регулювання у галузі юстиції до суто предметних досліджень - адміністративно-правового регулювання (окремих її аспектів) певних процедур у виконавчому провадженні - збережеться й надалі.

3. З метою вдосконалення процедури відкриття виконавчого провадження запропоновано: 1) уніфікувати форму та зміст заяви про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим доповнити ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» правовою нормою «Вимоги до заяви стягувача про примусове виконання рішення»; 2) у випадку відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора як представника стягувача встановити необхідність долучення до заяви документа, що підтверджує факт участі прокурора в судовому розгляді; 3) у зв'язку з обов'язковою обізнаністю сторін щодо змісту рішення юрисдикційного органу скасувати 7-денний строк (при примусовому виселенні з житла - 15-денний) для добровільного виконання; 4) з метою унеможливлення ухилення від виконання виконавчого документу накладати арешт на майно і кошти боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження; 5) встановити дисциплінарну відповідальність державного виконавця за невиконання вимог ч. 1 ст. 31 та ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

4. З метою вдосконалення процедур здійснення виконавчого провадження обґрунтована необхідність: 1) реалізувати Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» у виконавчому провадженні, а саме створити єдиний інформаційний простір виконавчого провадження з горизонтальними та вертикальними зв'язками як всередині системи ДВС України, так і з іншими відомствами (реєстраційною службою Міністерства юстиції України, Міністерством доходів та зборів України, комерційними банками, Державною автомобільною інспекцією, підприємствами технічної інвентаризації, Державним агентством земельних ресурсів України), що дозволить державному виконавцю з'ясовувати майновий стан боржника шляхом автоматичного отримання відомостей із відповідних державних реєстрів; 2) встановити можливість звернення стягнення на майно боржника незалежно від суми боргу та відмовитися від мінімальної суми боргу в розмірі 3 мінімальних заробітних плат як підстави для застосування процедури стягнення на майно боржника; 3) доповнити Закон України «Про виконавче провадження» ст. 54-1 «Особливості звернення стягнення на корпоративні права боржника»; 4) встановити необхідність щорічного проведення конкурсу з визначення суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, що здійснюють оцінку майна, яке підлягає примусовій реалізації у виконавчому провадженні, та встановити мінімальний кількісний склад переможців конкурсу - не менше трьох; 5) відмовитися від послуг приватних торгівельних організацій із примусової реалізації майна боржника та повернути ці функції спеціалізованому державному підприємству «Укрспец'юст»; 6) ввести, окрім заборони на виїзд боржника з країни, інші альтернативні заходи примусового виконання (вилучення водійських прав, заборона на видачу ліцензій та інших дозвільних документів, обмеження в користуванні банківською карткою, списання коштів із рахунків мобільних телефонів боржників та ін.).

5. Визначено, що контрольна процедура у виконавчому провадженні - це діяльність суб'єктів публічної адміністрації - керівників органів ДВС України, що здійснюється на постійній та безперервній основі, щодо перевірки відповідності дій державних виконавців як підконтрольних суб'єктів законодавчо встановленим вимогам, яка обумовлена втручанням вказаних осіб в індивідуально-визначені виконавчі провадження шляхом витребування, перевірки законності ведення виконавчого провадження (щодо прийнятих рішень, дій та/або бездіяльності) та прийнятті відповідних адміністративних актів за наслідками перевірки - постанов.

6. Наглядові процедури у виконавчому провадженні визначено як несистематичну діяльність спеціальних суб'єктів: прокуратури, слідчих органів та судів, - що здійснюється на підставі нормативно-правових актів, які не віднесені до спеціалізованого законодавства України про виконавче провадження, що передбачає втручання таких осіб у конкретне виконавче провадження, полягає в можливості оскаржити окремі його процедурні дії, витребуванні конкретного виконавчого провадження, його дослідженні та прийнятті з боку судів судового акта - ухвали, з боку слідчих та прокуратури - вжиття відповідних заходів реагування, включаючи можливість порушення відповідних кримінальних справ.

7. З'ясовано, що проблемами здійснення контрольних та наглядових процедур у виконавчому провадженні в Україні є: 1) недостатня урегульованість процедур здійснення контролю та нагляду, наслідком чого є суттєве збільшення кількості оскаржень дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку; 2) законодавчий дуалізм статусу прокурора у виконавчому провадженні; 3) виключення права боржника на адміністративне оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця, що виключає його можливість ініціювати контрольні процедури виконавчого провадження з боку керівництва ДВС України по вертикалі; 4) відсутність громадського контролю за діяльністю державної виконавчої служби; 5) недостатній рівень взаємодії між органами державної виконавчої служби та прокуратурою, судами, органами Міністерства внутрішніх справ України та ін. Задля підвищення ефективності контролю та нагляду в зазначеній сфері варто законодавчо закріпити систему суб'єктів контролю та нагляду у виконавчому провадженні, усунувши тим самим дублювання повноважень та посиливши засади спеціалізації, а також спростити її процедуру, забезпечивши її прозорість шляхом урізноманітнення методів та форм практичного здійснення. Доцільним вбачається посилення засад диспозитивності у відповідній сфері, що сприятиме зростанню ролі громадського контролю.

8. З метою вдосконалення адміністративно-процедурного регулювання порядку завершення виконавчого провадження запропоновано: 1) ч. 4 ст. 47, ч. 3 ст. 48, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити нормою про встановлення 5-денного строку для винесення державним виконавцем постанови та 3-денного строку для затвердження такої постанови начальником відділу ДВС, якому державний виконавець безпосередньо підпорядкований; 2) посилити дисциплінарну відповідальність державних виконавців за несвоєчасне винесення постанов щодо закінчення виконавчого провадження при наявності належних документів та правових підстав; 3) ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «У разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі) арешт майна боржника знімається автоматично».

9. Визначено, що вивчення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання порядку примусового виконання рішень юрисдикційних органів у різних країнах, порівняння його з відповідним вітчизняним досвідом, виокремлення позитивних здобутків, апробованих часом, та виокремлення основних напрямків його запозичення в Україні є доцільним для вітчизняного нормотворення. Однак варто мати на увазі застереження щодо можливих проявів «копіювання» або «перенесення» зарубіжного досвіду та необхідність врахування історичної, національної специфіки, що дозволяє обґрунтувати концентрацію уваги, перш за все, на досвіді Російської Федерації, Республіки Казахстан, Федеративної Республіки Німеччина, Французької Республіки, США.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Калінін Р.С. Класифікаційний розподіл адміністративних процедур виконавчого провадження / Р.С. Калінін // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 350-358. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11krcpvp.pdf.

2. Калінін Р.С. Історіографія дослідження адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження у вітчизняній правовій доктрині / Р.С. Калінін // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». - 2011. - № 3. - С. 126-131.

3. Калінін Р.С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження / Р.С. Калінін // Держава та регіони. Серія «Право». - 2012. - № 1. - С. 45-49.

4. Калінін Р.С. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні / Р.С. Калінін // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». - 2012. - № 4 (І). - С. 150-158.

5. Калінін Р.С. Організаційно-правові аспекти виконавчого провадження в зарубіжних країнах / Р.С. Калінін // Митна справа. - 2013. - № 1. - Ч. 2. - кн. 2. - С. 398-402.

6. Калінін Р.С. До питання новелізації процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні / Р.С. Калінін // Правова система : вітчизняні та світові виміри : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 19-20 квітня 2011 р.). - К. : Центр правових наукових досліджень, 2011. - Т. 2. - С. 106-108.