Адаптація інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.83: 341.17.001.24

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МіністерствА освіти і науки України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адаптація інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Грищак Сергій Вікторович

Запоріжжя-2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права;

кандидат юридичних наук, доцент Дорохіна Юлія Анатоліївна, Національна академія управління, доцент кафедри цивільного та господарського права.

Захист відбудеться «18» червня 2013 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «16» травня 2013 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П. С. Лютіков

адаптація інформаційний законодавство

Анотація

Грищак С.В. Адаптація інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу адаптації законодавства України, визначено її поняття, ознак, сутності, співвідношення із суміжними поняттями. Визначено поняття інформаційного законодавства як об'єкта адаптації; з'ясовано історіографію доктринального дослідження адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу; розглянуто принципи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу з характеристикою кожного з них; проаналізовано склад та статус суб'єктів адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу, розкрито методи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу.

Ключові слова: адаптація законодавства, інформаційне законодавство, історіографія, механізм, принципи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу, напрями, суб'єкти адаптації, методи.

Аннотация

Грищак С.В. Адаптация информационного законодательства к нормам Европейского Союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным монографическим исследованием, посвященным адаптации информационного законодательства к нормам Европейского Союза.

В работе на основе научных, учебных, нормативных, публицистических источников определены понятие, сущность, признаки адаптации законодательства, её соотношение со смежными правовыми понятиями, сформулирован авторский вариант её определения. Установлено понятие информационного законодательства как объекта адаптации, а также нормативно-правовые акты, которые составляют её объект.

Установлена историография доктринального исследования адаптации информационного законодательства Украины к нормам Европейского Союза; рассмотрены принципы адаптации информационного законодательства Украины к нормам Европейского Союза с их классификацией и характеристикой каждого из них. Предложено разделять принципы адаптации информационного законодательства на основные и организационно-функциональные для раскрытия их сущности и значения.

Диссертантом проанализирован состав и статус субъектов адаптации информационного законодательства Украины к нормам Европейского Союза. Субъектом адаптации информационного законодательства к нормам ЕС определены лица, обладающие специальной правосубъектностью (государственные органы, организации, общественные образования, общественность), которые принимают участие или непосредственно осуществляют адаптацию информационного законодательства к нормам ЕС с целью гармонизации отечественного законодательства Украины и соответствующих международных образцов нормотворчества и правоприменения, реализуют поэтапный процесс приведения национального законодательства в соответствие с международными стандартами.

Раскрыты методы адаптации информационного законодательства Украины к нормам Европейского Союза, среди которых выделены имплементация, рецепция и апроксимация, приведены определения каждого из них.

Ключевые слова: адаптация законодательства, информационное законодательство, историография, механизм, принципы адаптации информационного законодательства Украины к нормам Европейского Союза, направления, субъекты адаптации, методы.

Annotation

Grischak S.V. Adaptation of information legislation of Ukraine to the European Union. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2013.

The thesis examines the adaptation of Ukraine, to its concept, features, nature, relationship with neighboring concepts. The concept of information legislation as an object adaptation found historiography of doctrinal study of adaptation of information legislation of Ukraine to the European Union, discussed the principles of adaptation of information legislation of Ukraine to the European Union with the characteristics of each of them; analyzed the composition and status of the subjects adapt information legislation of Ukraine to the European Union, disclosed the methods of adaptation of information legislation of Ukraine to the European Union.

Key words: adaptation law, information law, historiography, mechanism, principles of adaptation of information legislation of Ukraine to the European Union, direction, actors of adaptation, methods.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Євроінтеграційний вектор України є каталізатором масштабних і комплексних реформ, в основі яких лежать демократичні цінності та соціальна справедливість. Складовою частиною таких реформаційних процесів є адаптація вітчизняного законодавства, зокрема інформаційного, до правових норм Європейського Союзу.

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - ЄС) є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до ЄС, що у свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього.

Такий чітко окреслений вектор зовнішньої політики України, як закріплений на рівні закону (Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»), так і задекларований як пріоритетний усіма найвищими державними інституціями, вимагає консолідації спільних зусиль не тільки органів публічної адміністрації, але й громадськості, громадських організацій, широких верств населення.

При цьому характер інтеграційних процесів повинен торкатись усіх сфер суспільного життя - від культурно-освітянської до правоохоронної та правотворчої діяльності, а гармонізація вітчизняного законодавства як регулятора суспільних відносин із відповідним європейським нормативно-правовим масивом взагалі повинна набути надзвичайного значення.

У цьому контексті слід відмітити, що реформаційні процеси, які спрямовані в тому числі і на адаптацію вітчизняного законодавства до європейських зразків, є характерними для більшості галузей публічного адміністрування. Певним чином реформаційні процеси торкаються й інформаційного законодавства. Зокрема, варто відмітити активну законотворчу роботу щодо змін та доповнень до Закону України «Про інформацію», прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної мовної політики», активізацію дискусії щодо необхідності систематизації інформаційного законодавства. Разом із тим на сьогодні практика застосування інформаційного законодавства розкрила його недосконалість, застарілість, оголила складнощі в правозастосуванні через розпорошеність його норм.

Наявні проблеми в цій сфері та необхідність їх вирішення вимагають надійного наукового фундаменту, який має закладатися представниками юридичної доктрини. Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, у тому числі й адміністративно-правової науки, які в різні історичні періоди займалися цією тематикою та окремими питаннями інформаційного законодавства, зокрема праці: І. В. Арістової, В. Ю. Баскакова, К. І. Бєлякова, Г. В. Виноградової, В. І. Гурковського, М. І. Дімчогло, Ю. А. Дорохіної, В. А. Залізнякя, О. О. Золотаря, Г. М. Красноступа, Р. А. Калюжного, Ю.М. Кобзаря, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, Б. А. Кормич, Т. А. Костецької, О. В. Кохановської, В. А. Ліпкана, Ю. Є. Максименка, П. Є. Матвієнка, А. І. Марущака, А. М. Новицького, І. М. Сопілко, О. В. Стоєцького, В. С. Цимбалюка, М. Я. Швеця, О. В. Шепети, К. П. Череповського та ін. Проте, попри багатоманітність наукових джерел, адаптація вітчизняного інформаційного законодавства до правових норм ЄС досліджується вченими лише фрагментарно, в аспекті розгляду більш змістовних питань. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувався цей блок питань, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.

Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС зумовили актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до інформаційного законодавства та має безпосереднє відношення до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18.03.2004 р., відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010 р.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити сутність адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу, а також окреслити проблеми її нормативного визначення та практичної реалізації, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування.

Згідно з поставленою метою визначено такі основні задачі дослідження:

– визначити поняття, ознаки, сутність адаптації законодавства та співвідношення із суміжними поняттями;

– охарактеризувати інформаційне законодавство як об'єкт адаптації;

– розкрити історіографію дослідження адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині;

– визначити та охарактеризувати принципи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу;

– визначити та розкрити систему суб'єктів адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу;

– окреслити методи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу;

– виявити проблеми адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу та запропонувати шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу.

Предмет дослідження - адаптація інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. Дослідження проведене в контексті розгляду будь-якого державно-правового явища з позиції соціального детермінізму, обумовленості державотворчих та правотворчих процесів змінами в суспільних відносинах та суспільній свідомості. Діалектичний метод пізнання адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу дозволяє розглянути нормативно-правові акти з адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу у їх взаємозв'язку, виявити усталені напрямки й закономірності адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу. Історично-правовий метод передбачає розгляд суб'єктів адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу, їх становлення та реорганізацію, виявлення зв'язку минулого й сьогодення (підрозділ 1.3); системно-структурний підхід застосовано при визначенні класифікації принципів адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу (підрозділ 2.1), логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Важливого значення має також порівняльно-правовий метод, який дозволив виявити переваги та недоліки міжнародного досвіду законодавчого закріплення напрямків адаптації інформаційного законодавства до норм Європейського Союзу та її принципів (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу використано при розробленні пропозицій щодо вдосконалення законодавства з адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу. Специфіка досліджуваного об'єкта, його певною мірою розгалужений характер передбачає застосування в процесі вивчення цілої низки наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3), поєднання критичного й раціонального (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділ 1.3), єдності логічного та системного підходу.

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче інформаційне законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти та міжнародні угоди, учасником яких є держава України.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України та іншими органами публічної адміністрації, які є суб'єктами адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням питань адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, які виносяться на захист:

вперше:

– проведено комплексне дослідження адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС з визначенням його загальноправових та історично-правових аспектів;

– визначено історіографію дослідження адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС з окресленням тенденцій науково-пошукової діяльності в цій сфері, які свідчать про поступове зростання інтересу представників юридичної науки до окремих проблем адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС;

– визначено суб'єктів адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС, зокрема, запропоновано до них відносити: Президента України, Верховну Раду України та її профільні органи в цій сфері - Комітет з питань європейської інтеграції та Комітет у закордонних справах Верховної Ради України; Раду з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами; Кабінет Міністрів України та його профільний орган у цій сфері - Департамент європейської інтеграції; Міністерство юстиції України та його профільний орган у цій сфері - Державний департамент з питань адаптації законодавства; Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС; Національну академію державного управління при Президентові України; Національне агентство з питань державної служби; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції; громадські організації, громадськість;

удосконалено:

- характеристику інформаційного законодавства як об'єкту адаптації, у зв'язку з чим доведено, що інформаційне законодавство як об'єкт адаптації - це Конституція України та сукупність законів України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підзаконних нормативно-правових актів України, спрямованих на регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері інформації з приводу її збирання, опрацювання, збереження, використання тощо;

- наукові підходи щодо окреслення принципів адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС, у зв'язку з чим здійснено їх класифікацію на засадничі та організаційно-функціональні з окресленням усієї сукупності принципів адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС;

- наукові положення щодо окреслення методів адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС, зокрема, запропоновано серед них виділяти такі методи, як: імплементація, апроксимація, рецепція, ратифікація, правова інфільтрація;

набули подальшого розвитку:

- наукові положення щодо визначення дефініції «адаптація законодавства»;

- наукові положення щодо окреслення нормативно-правових передумов адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

- наукові положення щодо необхідності систематизації інформаційного законодавства, зокрема, вказано, що найбільш логічним варіантом систематизації в контексті адаптації інформаційного законодавства України до законодавства ЄС виглядає його кодифікація;

- визначення пріоритетного напряму реформування інформаційного законодавства України, а саме підкреслено необхідність його гармонізації із законодавством ЄС;

- запропоновані пропозиції до діючого інформаційного законодавства України з метою його адаптації до норм Європейського Союзу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

– у науково-дослідній діяльності: результати дисертаційної роботи поглиблюють існуючі уявлення про адаптацію інформаційного законодавства до норм Європейського Союзу і можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики (акти впровадження ДВНЗ «Національний гірничий університет» від 04.01.2013 р.; Запорізького національного університету від 20.02.2013 р.);

– у правотворчій та правозастосовній діяльності: запропоновані в дисертації рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного та перспективного законодавства, а також для підвищення ефективності діяльності органів публічної адміністрації, у розробці програм адаптації законодавства до норм Європейського Союзу, що передбачають поєднання теоретичної підготовки з набуттям практичного досвіду в цій сфері (акти впровадження ДВНЗ «Національний гірничий університет» від 04.01.2013 р.; Запорізького національного університету від 20.02.2013 р.);

– у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Адміністративне право України», «Інформаційне право», «Інформаційне забезпечення управлінської діяльності органів державної податкової служби України», «Інформаційне забезпечення правоохоронної діяльності податкової міліції», «Право Європейського Союзу», «Порівняльне правознавство», «Правові основи підприємницької діяльності», «Господарське право», «Юридична діяльність підприємств і установ», враховані при підготовці підрозділів підручників і навчальних посібників з відповідних навчальних курсів, а також статей і наукових повідомлень (акти впровадження Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 08.01.2013 р., Національного університету державної податкової служби України від 12.12.2012 р., ДВНЗ «Національний гірничий університет» від 04.01.2013 р.; Запорізького національного університету від 20.02.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукове дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень теорії адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 8 науково-практичних та наукових конференціях: «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (м. Одеса, 2011 р.), «Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні» (м. Харків, 2011 р.), «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Київ, 2011 р.), «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (м. Київ, 2011 р.), «Напрями вдосконалення правового регулювання суспільних відносин» (м. Київ, 2011 р.), «Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 2012 р.), «Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку» (м. Львів, 2012 р.), «Актуальні питання адміністративного права та процесу очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 2012 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення в 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 186 сторінок. Список використаних джерел налічує 273 найменування і займає 30 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Адаптація інформаційного законодавства України до норм ЄС: загальноправові та історико-правові аспекти» складається з трьох підрозділів, які присвячено питанням адаптації законодавства до норм ЄС, її поняттю, ознакам, сутності, співвідношенню із суміжними поняттями, інформаційному законодавству України як об'єкту адаптації до норм ЄС, а також історіографії дослідження адаптації вітчизняного інформаційного законодавства України до правових норм ЄС та нормативно-правовим передумовам адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

У підрозділі 1.1 «Адаптація законодавства: поняття, ознаки, сутність, співвідношення із суміжними поняттями» на підставі аналізу енциклопедичної, довідкової літератури, наукових, навчальних джерел зроблено висновок про те, що адаптація інформаційного законодавства до норм ЄС є складовою частиною процесу гармонізації вітчизняного законодавства України, який, у свою чергу, є предметом вивчення представників різних галузевих юридичних наук, зокрема: теорії держави та права, міжнародного публічного права, цивільного права, адміністративного права тощо (М. О. Баймуратова, А. С. Довгерта, С. К. Дудара, В. К. Забігайла, З. П. Мельник, В. І. Муравйова, Л. А. Павліковської, О. К. Порфір'євої, К. М. Рудой та ін.).

На основі узагальненого аналізу праць вчених-юристів, що займалися вивченням порушеної проблематики, запропоновано авторське визначення поняття «адаптація законодавства до норм ЄС». Крім того, узагальнений аналіз словниково-довідкової та юридичної літератури, публіцистичних джерел та нормативних положень, практики застосування останніх дав автору підстави окреслити основні ознаки адаптації законодавства.

У дисертації зазначається, що в аспекті формулювання дефініції «адаптація законодавства» важливого значення набуває питання співвідношення вказаного терміну із суміжними правовими поняттями. Автор підтримує позицію К.М. Рудой у частині визначення суміжного термінологічного ряду, а саме: гармонізація, уніфікація, імплементація, апроксимація, рецепція, інтеграція, основних моделей їх співвідношення й робить висновок про те, що поняття «інтеграція» «поглинає» більш вузьке за значенням поняття «адаптація». На відміну від таких категорій, як «уніфікація», «імплементація», «апроксимація», рецепція, адаптація законодавства в даному випадку виступає одним з елементів, способом, умовою інтеграції до Європейського Співтовариства.

Підрозділ 1.2 «Інформаційне законодавство України як об'єкт адаптації до норм ЄС» присвячений теоретико-правовим аспектам інформаційного законодавства України. Аналізуючи існуючі доктринальні положення з відповідного питання, дисертант надає авторське визначення інформаційного законодавства України та окреслює його ознаки як об'єкту адаптації.

Зазначено, що інформаційне законодавство як предмет наукових досліджень все частіше привертає увагу вчених-адміністративістів. У поле зору науковців потрапляють як загальні питання інформаційного права (численні роботи І. В. Арістової, Р. А. Калюжного, В. А. Ліпкана, О. Г. Марценюка, В. С. Цимбалюка та ін.), так і окремі проблемні аспекти та невирішені наукові завдання, а саме: питання адміністративної відповідальності в цій сфері (праці О. В. Стоєцького та інших вчених), систематизації інформаційного законодавства (роботи В. А. Залізняка, К. П. Череповського та ін.).

Обґрунтовано тезу про те, що при всьому розмаїтті підходів до розуміння інформаційного законодавства можна констатувати, що вчені єдині в тому, що воно потребує сьогодні ґрунтовного перегляду, модернізації, сутнісного оновлення, систематизації та пристосування до міжнародних стандартів правотворення та правозастосування в цій сфері.

Визначено предмет адаптації до норм ЄС, зокрема, до системи інформаційного законодавства, яке підлягає адаптації, автором віднесено такі акти вітчизняного нормотворення, як: Закон України від 02 жовтня 1992 р. «Про інформацію», Закон України від 16 листопада 1992 р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закон України від 25 червня 1993 р. «Про науково-технічну інформацію», Закон України від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Закон України від 21 грудня 1993 р. «Про телебачення і радіомовлення», Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права», Закон України від 21 січня 1994 р. «Про державну таємницю», Закон України від 03 липня 1996 р. «Про рекламу», Закон України від 04 лютого 1998 р. «Про Національну програму інформатизації», Закон України від 04 лютого 1998 р. «Про Концепцію Національної програми інформатизації», Закон України від 13 грудня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи», Закон України від 18 листопада 2003 р. «Про телекомунікації», Закон України від 13 січня 2011 р. «Про доступ до публічної інформації», Закон України від 03 липня 2012 р. «Про засади державної мовної політики», Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», Указ Президента України від 06 грудня 2001 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної політики» від 31 жовтня 2001 р.», Указ Президента України від 22 січня 2002 р. № 63/2002 «Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України», Указ Президента України від 05 травня 2011 р. № 548 «Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України» та інші нормативно-правові акти у вказаній сфері.

У підрозділі 1.3 «Історіографія дослідження адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС та нормативно-правові передумови адаптації законодавства України до законодавства ЄС» на підставі вивчення різноманітних наукових, навчальних, публіцистичних джерел різних історичних періодів формулюється висновок про відсутність у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині комплексних монографічних робіт з відповідної проблематики.

Автор вказує, що за часів Радянського Союзу (з 1917 р. до 90-х рр. ХХ ст.) у зв'язку з тим, що напрям інтеграції до ЄС взагалі не розглядався в якості одного з векторів зовнішньої політики держави, вказана проблематика не досліджувалась вченими-юристами, а інформаційне право як самостійна галузь права лише починало формуватись.

Дисертантом зазначається, що юридичною наукою питання адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до європейських та світових стандартів майже не досліджуються. Фактично лише на початку 90-х рр. ХХ ст. починають з'являтися поодинокі праці лише з приводу адаптації загальної системи законодавства України до законодавства ЄС, а в аспекті інформаційного законодавства ця проблематика набуває свого поширення значно пізніше, що пояснюється відповідними тенденціями розвитку юридичної доктрини в цій сфері.

Акцентується увага на тому, що лише на початку ХХІ ст. питання інформаційного права та законодавства стають предметом ґрунтовного дослідження з боку вчених-юристів, які на підставі своїх наукових результатів констатують остаточне формування інформаційного права як самостійної галузі права в системі права України. Особливо автор відзначає роботи в цьому векторі таких вчених, як: І. В. Арістова, В. Ю. Баскаков, К. І. Бєляков, Г. В. Виноградова, В. І. Гурковський, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, О. О. Золотар, Г. М. Красноступ, Р. А. Калюжний, Ю.М. Кобзар, Т. А. Костецька, О. В. Кохановська, В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, П. Є. Матвієнко, А. І. Марущак, А. М. Новицький, І. М. Сопілко, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець, О. В. Шепета, К. П. Череповський та ін. Дисертантом виявлено тенденцію до звуження наукових пошуків та поступову спеціалізацію досліджень у сфері інформаційного права.

Розділ 2 «Механізм адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу основних складових елементів механізму адаптації інформаційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

У підрозділі 2.1 «Принципи адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу» зазначається, що а ні в законодавстві, а ні в юридичній доктрині немає визначення цієї категорії та далеко не завжди дається перелік вказаних засад. Як приклад дисертант наводить положення Закону України від 18 березня 2004 р. «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», де взагалі не окреслюються принципи адаптації законодавства до законодавства ЄС. Не міститься таких засад і в інших нормативно-правових актах цієї сфери. Це дало підстави здобувачу констатувати той факт, що на законодавчому рівні не визначені основні засади, якими має керуватися суб'єкт адаптації при здійсненні відповідного процесу, що варто визнати суттєвим недоліком нормотворчої діяльності законодавця в цій сфері.

Разом із тим автором підкреслюється, що на доктринальному рівні питанню принципів адаптації інформаційного законодавства України до законодавства ЄС увага взагалі не приділялася, більш того, окремі аспекти засад адаптації загальної системи законодавства теж досліджувались достатньо фрагментарно (наприклад, роботи В. М. Брижка, М. І. Коваля, М. Я. Швеця та ін.).

Зазначено, що принципи адаптації інформаційного законодавства України до законодавства ЄС можна визначити як основні засади, вихідні положення, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві аспекти та вектори адаптації інформаційного законодавства до законодавства ЄС. При цьому окреслені принципи класифіковано за їх призначенням на засадничі та організаційно-функціональні, подано їх змістовну характеристику.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС» увага зосереджується на основних учасниках вказаного процесу, визначаються їх повноваження.

У підрозділі автором окреслюються зв'язки внутрішнього та зовнішнього характеру між суб'єктами адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС, які утворюють цілісну систему. Остання, у свою чергу, охарактеризована як мобільна, динамічна сукупність спеціально уповноважених суб'єктів у сфері адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до норм ЄС, громадських організацій та утворень, а також громадськості в цілому, діяльність яких спрямована на приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.

З огляду на необхідність дотримання конституційних положень про те, що народ України є єдиним джерелом влади, автором наголошується на важливості залучення громадськості до процесу адаптації вітчизняного законодавства, в тому числі й інформаційного, до правових норм ЄС, зокрема, через діяльність громадських організацій (Центр політико-правових реформ, Лабораторія законодавчих ініціатив, Інститут громадянського суспільства та ін.), організацію та проведення систематичних громадських слухань, обговорень окремих законопроектів тощо.

Акцентується увага на тому, що ефективність результату адаптації вітчизняного інформаційного законодавства до правових норм ЄС, покращення правотворчої діяльності та правозастосування залежить від злагодженості, концентрації, узгодженості та спільності дій усіх суб'єктів вказаного процесу.

У підрозділі 2.3 «Методи адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС» окреслюється сукупність способів та прийомів вказаного процесу, спрямованого на гармонізацію інформаційного законодавства України з європейським законодавством.

Обґрунтовано положення про те, що методи адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС - це сукупність прийомів, способів та засобів, за допомогою яких здійснюється гармонізація вітчизняного інформаційного законодавства України та відповідних міжнародних зразків нормотворення та правозастосування, поетапний процес приведення національного інформаційного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.

На підставі аналізу юридичної літератури, діючого законодавства, в тому числі міжнародного, та практики його застосування серед методів адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС здобувачем виділено імплементацію, апроксимацію, рецепцію, ратифікацію, правову інфільтрацію.

Встановлено, що імплементація - це метод адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС, який полягає у фактичній реалізації міжнародних зобов'язань у сфері інформаційного права на внутрішньодержавному рівні.

У свою чергу, апроксимація визначена дисертантом як метод адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС, що полягає в заміні одних нормативно-правових актів іншими, близькими до попередніх.

Рецепція як метод адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС є процесом переходу норм інформаційного законодавства із законодавства однієї правової системи до іншої. При цьому автор обґрунтовує позицію про те, що найбільш ефективним методом адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС є рецепція.

Правова інфільтрація розглядається дисертантом як метод адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС є процесом проникнення правових норм законодавства ЄС в вітчизняне інформаційне законодавство за допомогою певних способів.

Ратифікація є методом адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС, що полягає у остаточному затвердженні міжнародного договору як джерела інформаційного законодавства України Верховною Радою України і передбачає, що такий акт стає невід'ємною частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм вітчизняного законодавства.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності адаптації інформаційного законодавства України до норм Європейського Союзу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Окреслено основні ознаки адаптації законодавства, зокрема: а) виступає формою гармонізації законодавства; б) полягає в пристосуванні вітчизняного законодавства до відповідних міжнародних стандартів правотворення та правозастосування; в) метою процесу адаптації є зближення вітчизняного законодавства з відповідними зразками міжнародного нормативного масиву, в тому числі acquіs communautaіre; г) характеризується певною етапністю здійснення; д) є пріоритетним напрямом правової реформи в Україні.

2. Обґрунтовано положення про те, що адаптація інформаційного законодавства до норм ЄС є складовою частиною процесу гармонізації вітчизняного законодавства та відповідних міжнародних зразків нормотворення та правозастосування, поетапним процесом приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.

3. Доведено, що інформаційному законодавству України як об'єкту адаптації притаманні наступні ознаки: міжгалузевий характер; складно-структурованість та розпорошеність норм інформаційного права; відсутність чіткої ієрархії законів, що спричиняє неоднозначне їх інтерпретування під час правозастосування; некоректність, а часом відсутність чіткого визначення конкретного змісту термінів у цій сфері; невідповідність значної кількості норм інформаційного законодавства наявному стану сучасних інформаційних відносин, а саме їх динамічному розвитку та трансформації; непристосованість норм вітчизняного інформаційного законодавства та нормативно-правових актів у цілому або їх окремих складових міжнародним стандартам у цій сфері тощо.

4. Встановлено, що дослідження адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС як самостійний предмет наукових досліджень набуло свого розповсюдження лише на початку ХХІ ст. Відсутність наукових досліджень цього блоку питань у радянській правовій доктрині зумовлена тим, що напрям євроінтеграції взагалі не розглядався в якості одного з векторів зовнішньої політики держави, а інформаційне право як самостійна галузь права не було сформоване. У свою чергу, в перші роки незалежності вчені-юристи, як правило, приділяли увагу теоретичним аспектам інформаційного права, головним чином розвиваючи радянські наукові надбання в цій сфері щодо визначення інформаційного права в першу чергу як інституту адміністративного права. У цей самий час (з перших років незалежності і до кінця 90-х рр. ХХ ст.) на законодавчому рівні вперше закріплюється пріоритетний напрям формування системи вітчизняного законодавства на його адаптацію до законодавства ЄС, що стане передумовою для подальших наукових досліджень вказаних питань в юридичній науці.

5. Встановлено, що початок ХХІ ст. ознаменувався тим, що питання інформаційного права стають предметом ґрунтовного дослідження, відбувається остаточне формування інформаційного права як самостійної галузі права в системі права України. Останнім же часом адаптація інформаційного законодавства України до законодавства ЄС в аспекті розгляду загальних проблем інформаційного законодавства дедалі частіше привертає увагу вчених. Проте вузькоспеціалізованих фундаментальних та монографічних досліджень вказаної проблематики наразі немає.

6. Серед принципів адаптації інформаційного законодавства України до норм ЄС за їх призначенням виділено засадничі (принцип верховенства права; принцип законності; принцип врахування сучасного становища українського суспільства; принцип науковості; принцип гуманізму; принцип демократизму; принцип гласності) та організаційно-функціональні принципи (принцип професіоналізму; принцип прозорості; принцип дотримання юридичної техніки; принцип аналітичного обґрунтування запропонованих змін; принцип оперативності).

7. Обґрунтовано положення про те, що суб'єкти адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС - це особи, які володіють спеціальною правосуб'єктністю (державні органи, організації, громадські утворення, громадськість) та беруть участь або безпосередньо здійснюють адаптацію інформаційного законодавства до норм ЄС з метою гармонізації вітчизняного законодавства України та відповідних міжнародних зразків нормотворення та правозастосування, реалізують поетапний процес приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.

8. Встановлено, що систему суб'єктів адаптації інформаційного законодавства до законодавства ЄС складають: Президент України, Верховна Рада України та її профільні органи в цій сфері - Комітет з питань європейської інтеграції та Комітет у закордонних справах Верховної Ради України; Рада з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (для підсилення механізму співробітництва між Україною та ЄС були створені українські частини двосторонніх органів співробітництва: Українська частина Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, Українська частина комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, Українська частина Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС); Кабінет Міністрів України та його профільний орган у цій сфері - Департамент європейської інтеграції; Міністерство юстиції України та його профільний орган у цій сфері - Державний департамент з питань адаптації законодавства; Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства ЄС; Національна академія державного управління при Президентові України; Національне агентство з питань державної служби; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції; громадські організації, громадськість.

9. Визначено, що методи адаптації інформаційного законодавства до норм ЄС - це сукупність прийомів, способів та засобів, за допомогою яких здійснюється гармонізація вітчизняного інформаційного законодавства України та відповідних міжнародних зразків нормотворення та правозастосування, поетапний процес приведення національного інформаційного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.

10. Запропоновано внести зміни до законодавства про адаптацію інформаційного законодавства до норм ЄС, зокрема: Закону України від 02 жовтня 1992 р. «Про інформацію», Закону України від 16 листопада 1992 р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України від 18 липня 1997 р. «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», Закону України від 13 січня 2011 р. «Про доступ до публічної інформації».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Грищак С. В. Некоторые аспекты имплементации в Украине норм права Европейского сообщества в сфере информационно-коммуникационных технологий / С. В. Грищак // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2003. - № 1.- С. 300-303.

2. Грищак С. В. Імплементація в Україні міжнародного законодавства у сфері регулювання інформаційного простору / С. В. Грищак // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - № 2. - С. 170-175.

3. Грищак С. В. Принципи правового регулювання відносин користувачів мережі Інтернет / С. В. Грищак, Д. О. Шашенко // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2005. - № 1. - С. 365-370.

4. Грищак С. В. Питання сумісності законодавчої бази в інформаційній сфері в процесі інтегрування Україна - Нато / С. В. Грищак // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2005. - № 2. - С. 446-454.

5. Грищак С. В. Теоретичні основи адаптації України до законодавства Європейського Союзу / С. В. Грищак // Форум права. - 2012. - № 4. - С. 273-277. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/index.htm

6. Грищак С. В. Передумови адаптації законодавства України до законодавства ЄС: історико-правовий аспект / С. В. Грищак // Митна справа. - 2012. - № 6. - Ч. 2. - кн. 2. - С. 34-39.

7. Грищак С. В. Боротьба зі злочинністю у сфері комп'ютерної інформації як складова інформаційної безпеки / С. В. Грищак // Вісник Запорізького державного університету. - 2004. - № 2. - С. 167-171.

8. Грищак С. В. Суб'єкти адаптації інформаційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / С. В. Грищак // Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса, 29-30 вересня 2011 р.) : у 2-х частинах. - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2011. - Ч. 2. - С. 37-40.

9. Грищак С. В. Громадськість як суб'єкт адаптації інформаційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / С. В. Грищак // Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 01-02 грудня 2011 р.) : у 2-х томах. - Київ : ГО «Центр правових наукових досліджень», 2011. - Т. 2. - С. 31-33.

10. Грищак С. В. Методи адаптації інформаційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / С. В. Грищак // Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 16-17 лютого 2012 р.) : у 2-х томах. - Київ : ГО «Центр правових наукових досліджень», 2012. - Т. 2. - С. 69-70.

11. Грищак С. В. Принципи адаптації інформаційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / С. В. Грищак // Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Львів, 02-03 березня 2012 р.) : у 3-х частинах. - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. - Ч. ІІ. - С. 73-74.

Підписано до друку 15.05.2013. Формат 60 х 90/16. Папір офсетний.

Друк ризографічний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 177.

Запорізький національний університет

69600, м. Запоріжжя, МСП-41

вул. Жуковського, 66

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 2952 від 30.08.2007

Размещено на Allbest.ru

...