Принцип змагальності в адміністративному судочинстві за участю військових частин Міністерства оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ОПАНАСЕНКО Олена Олександрівна

УДК 342.5

ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЗА УЧАСТЮ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ПАСІКА Сергій Петрович, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу проблем військового та міжнародного гуманітарного права науково-дослідного центру.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор БОРОДІН Іван Лук'янович, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави та права;

кандидат юридичних наук СТРЕЛЬЧЕНКО Оксана Григорівна, Національна академія внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права та процесу.

Захист відбудеться «26» червня 2014 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, Київ-39, вул. Фрометівська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «23» травня 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У 2005 році Проект Концепції розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 рр. сформулював нові пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності і змагальності. Вони повністю відповідають Конституції України, європейським стандартам судової діяльності, закріпленим у Загальній декларації прав людини (1948 р.), Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.).

Зазначені документи вимагають переглянути нормативний зміст основних стадій адміністративного судочинства з метою найповнішого захисту прав учасників адміністративного процесу, розширення сфери дії принципу змагальності на всіх його стадіях.

Розширення принципу змагальності адміністративного судочинства виражає сутність судово-правової та адміністративної реформи, що здійснюється в Україні. З огляду на зазначене, змагальність сторін як конституційна засада судочинства на вітчизняному ґрунті потребує розвитку в контексті демократизації адміністративного процесу та приведення його основ до загальновизнаних правил в усіх сферах суспільного життя України, в тому числі у воєнній сфері України.

Таким чином, причиною цього дослідження є прогалини у теоретичному опрацюванні питань реалізації принципу змагальності в діяльності військових частин Міністерства оборони України як сторін адміністративного судочинства. Емпіричною базою, яка викликала необхідність цього дослідження, послужили дані, надані відділом договірної та претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України та Управлінням правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України щодо участі органів військового управління, військових частин, установ та організацій Збройних Сил України в адміністративному судочинстві за 2013 рік (підрозділ 3.1, с. 117-130).

Аналіз кількості позовних заяв, пред'явлених до органів військового управління, військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України станом на 1 квітня 2013 р. За кількістю заяв це, відповідно, 6194 заяви в адміністративному, 336 заяв у цивільному та 364 заяви в господарському судочинстві. Кількість позовних заяв порівняно з 2012 р. зросла незначно, але суми відшкодувань за рішеннями судів суттєво збільшились. Так, наприклад, станом на 01.01.2012 р. до Міністерства оборони України було подано 627 позовів на загальну суму 8 163 169,46 грн. На 01.01.2013 р., відповідно, 677 позовів на загальну суму 18 127 710 грн.

За таких обставин стала актуальною систематизація нормативних актів, уточнення понять і дефініцій, які використовуються у досліджуваній сфері, розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства і рекомендацій для правозастосовчої практики.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного права та процесу, присвячені проблемі визначення принципу змагальності в адміністративному судочинстві: В. Б. Авер'янова, М. Р. Аракеляна, О. М. Бандурки, П. Д. Баранчика, В. М. Бевзенка, Ю. П. Бітяка, С.А. Бондарчук, І. Л. Бородіна, С. О. Волосенка, Ю. В. Георгієвського, Е. Ф. Демського, І. О. Картузова, С. В. Ківалова, К. О. Клименка, І. Б. Коліушка, А. М. Колодія, А. Т. Комзюка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, В. В. Копєйчикова, О. В. Кузьменка, Р. О. Куйбіди, Є. В. Курінного, Д. М. Лук'янця, С. В. Луніна, Ю. М. Малєєва, В. К. Матвійчука, Р. С. Мельника, О. В. Неміровської, Н. Р. Нижник, А. Ю. Осадчого, О. М. Пасенюка, С. П. Пасіки, Ю. С. Педька, В. Г. Перепелюка, О. П. Рябченка, А. В. Руденка, О. Г. Свиди, Г. П. Ситника, В. С. Стефанюка, В. Д. Сущенка, В. І. Тертишнікова, Г. П. Тимченка, Н. П. Тиндика, О. Б. Чорномаза, І. О. Хари, О.І. Харитонової, В.І. Шишкіна, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін.

Аналіз особливостей адміністративного права Російської Федерації провели Д. М. Бахрах, О. В. Демін, Н. Г. Салищева, С. Д. Хазанов, Н. Ю. Хаманєва та ін. Проблемам адміністративного права США присвячені роботи Г. І. Нікерова.

У роботі також використовувалися наукові праці в галузі воєнної адміністрації як українських, так і закордонних авторів, а саме: М. І. Артамонова, І. М. Арцибасова, А. В. Возженікова, І. М. Глєбова, К. Донеллі, В. А. Золотарьова, С. О. Іванова, Ю. Д. Казанчєва, В. Й. Кіселя, П. М. Кондика, В. М. Корякіна, А. В. Кудашкіна, Н. І . Кузнецова, П. Л. Лобка, Л. С. Мальцева, Ю. І. Мігачова, А. М. Пісарева, Б. Ф. Старова, В. В. Сердюка, В. Г. Стрекозова, А. А. Тер-Акопова, І. Г. Томілова, В. В. Тихомирова, К. В. Фатєєва, Д. Шера, В. П. Шупленкова та ін.

Однак наукових досліджень, у яких би комплексно досліджувалися особливості реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України, на сьогодні немає, що і зумовило актуальність обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Проблематика дослідження безпосередньо випливає з положень Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Збройні Сили України», Концепції розбудови та діяльності Воєнної організації держави, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011?2015 рр., затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10. Дисертація виконана відповідно до загальнонаукової теми «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави» Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, науково-дослідної роботи «ПОРТАЛ-13» державний реєстраційний номер 0101U001605.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових джерел, нормативно-правової бази та правозастосовчої практики визначити особливості реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України. Сформулювати пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві.

Виходячи з поставленої мети, в дослідженні необхідно вирішити такі основні задачі:

- запропонувати зміст принципу змагальності та його функції в адміністративному судочинстві України;

- уточнити й визначити понятійно-категоріальний апарат щодо правового статусу військових частин Міністерства оборони України як сторони в процесі адміністративного судочинства;

- дати юридичну характеристику військовим частинам Міністерства оборони України як учасникам адміністративного судочинства, з'ясувати їх завдання та повноваження;

- проаналізувати зміст і практику реалізації принципу змагальності в діяльності суб'єктів воєнної сфери на прикладі військових частин Міністерства оборони України;

- обґрунтувати шляхи вдосконалення правового регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України;

- висвітлити заходи забезпечення принципу змагальності при розгляді справ за участю військових частин Міністерства оборони України.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають при реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України.

Предметом дослідження є принцип змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на діалектиці. Такий підхід дає змогу дослідити місце принципу змагальності в системі принципів адміністративного судочинства та специфіку його реалізації у сучасній моделі адміністративного судочинства в Україні. У роботі застосовуються такі конкретні методи наукового пізнання: логіко-семантичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1-1.3); діалектичний - для з'ясування юридичної природи принципу змагальності в адміністративному судочинстві України (підрозділи 1.1-1.3, 3.1); історико-правовий, системно-структурний та порівняльно-правовий - для аналізу історії та світового досвіду законодавства інших держав, які регулюють змагальні начала та гарантії реалізації принципу змагальності (підрозділи 2.1, 2.2); на основі методу правового моделювання, логіко-семантичного методу аналізувалася судова практика та формулювались напрями вдосконалення процесу реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві за участю Міністерства оборони України (підрозділи 3.1, 3.2).

У ході дослідження був використаний інституційно-правовий підхід, проаналізовані праці зарубіжних і вітчизняних юристів, а також політико-правові матеріали, що стосуються концептуальних і практичних аспектів розвитку суспільних відносин, які виникають у сфері безпеки і оборони щодо реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України.

Емпіричною базою дослідження виступили офіційні статистичні дані, чинні нормативно-правові акти України: закони України, укази та розпорядження Президента України, Постанови Уряду України. При написанні дисертації була проаналізована і узагальнена судова практика участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві України.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- розкрито зміст і значення взаємодії держави та суб'єктів воєнної сфери у адміністративно правових відносинах на прикладі військових частин Міністерства оборони України;

- надано визначення поняття «суб'єкт воєнної сфери в адміністративному судочинстві»;

- визначено механізм реалізації принципу змагальності в діяльності військових частин Міністерства оборони України як учасників адміністративного судочинства;

- розкрито роль та особливості участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві України;

удосконалено:

- механізми розвитку відносин у воєнній сфері в контексті адміністративної реформи на прикладі військових частин Міністерства оборони України;

- поняття «військової частини як учасника публічних відносин», що зумовлено особливостями адміністративного судочинства і тими правовідносинами, якими воно охоплюється;

- визначення статусу військової частини як юридичної особи, що дає змогу встановити організаційно-правову форму військових частин як суб'єктів адміністративного права;

- поняття «скорочене провадження», в контексті розгляду адміністративних справ за участю військових частин Міністерства оборони України;

- механізми розвитку вирішення справи щодо військових частин Міністерства оборони України ще до початку судового розгляду, шляхом використання інституту адміністративного судочинства як примирення;

дістали подальшого розвитку:

- визначення таких понять, як «правовий статус військових частин Міністерства оборони України», «військова частина Міністерства оборони України як учасник адміністративного судочинства»;

- юридичне визначення військових частин Міністерства оборони України як учасників адміністративного судочинства, їх завдання та повноваження;

- правове регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України;

- шляхи забезпечення принципу змагальності при розгляді справ за участю військових частин Міністерства оборони України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:

правотворчій (нормотворчій) діяльності - для підготовки й уточнення низки законодавчих і підзаконних актів щодо реалізації принципу змагальності адміністративного судочинства за участю військових частин Міністерства оборони України, а також відомчих нормативно-правових актів, що регулюють питання визначення статусу військової частини Міністерства оборони України;

науково-дослідній роботі - для подальшого дослідження проблем реалізації принципу змагальності адміністративного судочинства за участю військових частин Міністерства оборони України, теоретичних розробок у сфері законодавчого регулювання відносин, пов'язаних з організацією і діяльністю воєнної сфери України (акт впровадження в науково-дослідну діяльність науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22.04.2014 р.);

практичній діяльності - для підвищення ефективності участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві (акт впровадження в практичну діяльність Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України від 22.04.2014 р.);

навчальному процесі - підготовці підручників, навчальних, навчально-методичних посібників та навчально-методичних матеріалів, а також проведенні занять з таких напрямів, як: «Правова робота в Збройних Силах України», «Правове забезпечення військової діяльності», «Особливості військового законодавства» та інших (акт впровадження Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22.04.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, серед яких: «Проблема реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 2004, 2005), «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 2007, 2011, 2013), «Актуальні задачі фінансового, психологічного, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (м. Київ, 2007; 2008; 2010), «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 2008), «Сучасні проблеми розбудови Збройних Сил України» (м. Київ, 2012, 2013), «Нові виміри прав людини: юридичні, філософські, політологічні аспекти» (м. Львів, 2013).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 статтях (1 з них у міжнародному науковому виданні), опублікованих у наукових фахових виданнях та 12 публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 217 сторінок. Список використаних джерел складається з 223 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, встановлюється зв'язок з науковими програмами і темами, визначено мету, задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, міститься інформація щодо апробації й публікації результатів дослідження, структури та обсягу останнього.

У Розділі 1 «Загальна характеристика принципу змагальності в адміністративному судочинстві України» доводиться, що принцип змагальності сторін є конституційно-правовим положенням. Показано, що через втілення конституційної засади змагальності сторін реалізуються й інші засади адміністративного судочинства: верховенство права, законність, рівність усіх учасників перед законом і судом, гласність і відкритість судового розгляду, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження, обов'язковість судових рішень.

У підрозділі 1.1 «Поняття та зміст принципу змагальності в адміністративному судочинстві України» аналізується ч. 4 ст. 7 «Принципи адміністративного судочинства» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), де принцип змагальності доповнено ще двома важливими принципами - диспозитивності та офіційності, що вказує одночасно на складність і неоднозначність цього поняття для теоретичного осмислення.

Проаналізувавши зміст принципу змагальності, беручи до уваги специфіку адміністративного судочинства та зміст норм КАС України, виділено такі елементи змагальності в адміністративному судочинстві: законодавче закріплення прав і обов'язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; їхня процесуальна активність щодо обґрунтування своєї позиції; активна роль суду.

Отже, під принципом змагальності адміністративного судочинства ми розуміємо «право та обов'язок, які покладені на сторони щодо доведення обставин, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог і заперечень за активної участі в цьому процесі адміністративного суду». Під час здійснення цього права та обов'язку діяльність сторін набуває змагального характеру, а її суттю є протистояння.

У підрозділі 1.2 «Співвідношення принципу змагальності з іншими принципами адміністративного судочинства України» проаналізовано наукові підходи до класифікації принципів адміністративного судочинства.

Розглядаючи питання розвитку системи принципів адміністративного права, ми звернулися до порівняльного аналізу систем принципів адміністративного судочинства в інших країнах - Російській Федерації, Болгарії, Казахстані.

В Україні система принципів адміністративного судочинства визначається ст. 7 КАС України. Зміст зазначеної статті визначає систему принципів адміністративного судочинства, їх ієрархію, але не висвітлює пріоритет та взаємозалежність.

Діяльність адміністративних судів заснована як на загальних принципах судочинства, так і на галузевих принципах, тобто тих, що властиві лише адміністративному судочинству. До загальних принципів судочинства, що втілені і в КАСУ, належать принципи верховенства права, законності, рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності, гласності і відкритості, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, обов'язковості судових рішень.

Водночас, на відміну від цивільного судочинства, принципи верховенства права і законності мають особливе значення в адміністративному судочинстві, а змістовне наповнення принципів змагальності та диспозитивності є дуже специфічним. Особливим (галузевим) принципом, властивим лише адміністративному судочинству, є принцип офіційного з'ясування обставин у справі, або принцип офіційності.

Особливість адміністративного судочинства полягає в тому, що у судовому процесі особі протистоїть потужний адміністративний апарат. У зв'язку з цим у сторін заздалегідь складаються нерівні вихідні можливості. Щоб збалансувати їх, адміністративний суд і повинен відігравати активну роль у судовому процесі, аби сприяти особі у захисті її прав.

Розглядаючи підходи до визначення принципів адміністративного права, ми дійшли висновку, що в юридичній літературі існують кілька підходів:

1) з точки зору основних засад організації і діяльності адміністративного суду;

2) як керівні положення, правові погляди на завдання і засоби діяльності суду з розгляду і вирішення адміністративних справ;

3) як своєрідна система координат, у межах якої здійснюється і розвивається правосуддя.

У підрозділі 1.3 «Принцип змагальності та сторони адміністративного судочинства» зазначається, що, відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості належать до основних засад судочинства. Змагальність передбачає наявність сторін з різними інтересами, а тому реалізується лише у провадженні, де є сторони. Основними гарантіями справедливого судочинства виступають його основні засади, недотримання яких судом тягне за собою скасування судового рішення. Матеріальні і процесуальні закони також створюють умови та гарантують захист основоположних прав і свобод людини.

Ми відмежовуємо процесуальну діяльність суду від процесуальної діяльності сторін з метою забезпечення всебічного і повного з'ясування обставин у справі та її справедливого вирішення.

Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень). Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже саме сторонам найкраще відомі обставини у справі, саме вони найкраще знають, якими доказами ці обставини можна підтвердити. Водночас сторони наводять і правову аргументацію своїх вимог, але суд не зв'язаний цією аргументацією.

Рівність сторін адміністративного процесу перед законом означає наділення їх рівними правами і рівними обов'язками щодо участі у процесі та обстоюванні своєї позиції. При цьому поняття «рівні права», «рівні обов'язки» ми не ототожнюємо з поняттями «однакові права», «однакові обов'язки». Права чи обов'язки можуть бути різними залежно від того, в якому статусі особа перебуває у процесі (позивач, відповідач, третя особа тощо). Рівність прав (обов'язків) полягає в тому, що кожен з учасників адміністративного процесу наділений правами і обов'язками, визначеними відповідно до його процесуального становища.

Здобувачем пропонується виділити такі елементи змагальності в адміністративному судочинстві: законодавче закріплення прав та обов'язків сторін й інших осіб, які беруть участь у справі; процесуальну активність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, в обґрунтуванні своєї позиції у спорі; активну роль суду та належне виконання судом вказівних, інструктивних та забезпечувальних повноважень.

Доводиться, що поєднання змагальної засади адміністративного процесу з рівноправністю сторін у процесі, диспозитивністю забезпечує всі можливості повного і всебічного використання судового захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до адміністративного суду за захистом. Засада змагальності повністю регулює весь процес добору фактичного матеріалу, необхідного для вирішення адміністративної справи, визначає форми, методи та прийоми дослідження цього матеріалу, регулює дії сторін адміністративного процесу та адміністративного суду щодо збирання і аналізу доказів, послідовності вчинення цих процесуальних дій та їх правові наслідки.

У Розділі 2 «Військові частини Міністерства оборони України як учасники адміністративного судочинства України» доводиться, що в Україні на сучасному етапі здійснюється повномасштабна реформа сектору безпеки та оборони шляхом удосконалення нормативно-правової бази щодо повноважень, функцій та завдань органів військового управління, військового командування, а також органів державної влади у воєнній сфері.

У підрозділі 2.1 «Правовий статус військової частини: представництво в адміністративному судочинстві» зазначається, що для обґрунтування правової природи військових частин як суб'єктів адміністративних правовідносин передусім необхідно визначити поняття «військова частина». Згідно з Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, яке було затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300: «Під військовими частинами тут і надалі треба розуміти частини, які входять до складу з'єднань, окремі частини, кораблі, установи, військово-навчальні заклади, об'єкти та організації Збройних Сил України, які ведуть своє господарство, а також адміністративно-господарські частини, відділення, відділи, управління та інші господарські підрозділи, органи військового управління відповідних рівнів, на які покладені завдання щодо матеріального та технічного забезпечення діяльності цих органів та їх особового складу».

Констатуємо факт, що за перші шість років незалежності (1991-1997 рр.) в нормативно-правовій базі України не існувало чітко визначеного поняття «військова частина». Це при тому, що військові частини насамперед є носіями владних повноважень і виступають у публічно-правових відносинах суб'єктами реалізації поставленої державою мети - відсічі можливої агресії ззовні (ч. 2 ст. 17 Конституції України). Саме ці найважливіші завдання щодо оборони і безпеки держави окреслили внутрішню структуру, підпорядкування, порядок звітності та контролю у цій сфері, що регулюється нормами конституційного й адміністративного права.

Зазначено, що єдиним способом зрозуміти, чи має насправді військова частина статус юридичної особи чи ні, є проведення аналізу наявності усіх ознак юридичної особи кожної окремої військової частини, що є доволі складним, але необхідним процесом розбудови Збройних Сил будь-якої країни. Таких ознак кілька: організаційна єдність, майнова відокремленість, самостійна майнова відповідальність, участь у майновому обороті України і в судових органах.

Визначення статусу військової частини як юридичної особи дає змогу визначити організаційно-правову форму військових частин як учасників адміністративного судочинства. Військова частина як учасник адміністративного судочинства має створюватися за моделлю, відомою законодавцю та іншим учасникам адміністративного судочинства. Така модель інформує інших учасників адміністративного судочинства: 1) про порядок формування, переформування, розформування військових частин; 2) дає можливість визначити межі їхньої правосуб'єктності в адміністративному судочинстві; 3) допомагає з'ясувати основні особливості адміністративно-правової відповідальності зазначених військових підрозділів тощо. Крім того, обґрунтування організаційно-правової форми військових частин дає змогу з'ясувати роль та встановити межі втручання держави у договірну, господарську та інші види діяльності військової частини.

Наголошується, що в Україні назріла нагальна потреба з'ясування адміністративно-правового статусу військових частин, що зумовлено причинами як економічного, так і правового характеру.

З огляду на предмет нашого дослідження можна зазначити, що відсутність чітко визначеного правового статусу військової частини впливає на:

- захист інтересів держави та її представництво з боку органів управління у спірних відносинах, учасниками яких є військові частини;

- представництво військової частини як сторони адміністративного процесу;

- ефективність представництва інтересів військової частини в адміністративних судах.

Військові частини повинні бути визнані у воєнно-адміністративних відносинах як юридичні особи публічного права, що зумовлено особливостями адміністративного судочинства і тими правовідносинами, якими воно охоплюється.

У підрозділі 2.2 «Особливості участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві» визначається, що загальними проблемами адміністративного судочинства за участю суб'єктів воєнної сфери вважаються усі адміністративні спори, пов'язані з державною таємницею, спори, однією зі сторін яких є орган військового управління, його службова чи посадова особа, а також всі спори, що підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства у військових частинах, які перебувають за межами України. У такий спосіб усі військовослужбовці, незалежно від місця виконання службових обов'язків, у тому числі й у складі миротворчого контингенту за кордоном, отримують рівне з усіма іншими громадянами право на судовий захист у публічно-правових спорах.

Представництво в адміністративному судочинстві військових частин Міністерства оборони України є прикладом діяльності сторін судочинства у сфері публічно-правових відносин.

Наголошується, що важливою особливістю розгляду адміністративних справ за участю військових частин Міністерства оборони України є так зване скорочене впровадження. Так, відповідно до ст. 183-2 КАС України в адміністративних справах застосовується скорочене провадження.

У Розділі 3 «Реалізація принципу змагальності та шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві» обґрунтовуються шляхи вдосконалення правового регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України.

У підрозділі 3.1 «Реалізація принципу змагальності при розгляді справ за участю військових частин Міністерства оборони України» зазначається, що військові відносини переважно складаються у сфері виконавчої влади. Перевага адміністративно-правових аспектів є особливістю правового регулювання військової сфери у державі.

Наголошується, що військово-адміністративні правовідносини виникають: по-перше, у зв'язку з виконанням органами військового управління покладених на них функцій; по-друге, у зв'язку з реалізацією громадянами прав, наданих їм законодавством військової сфери.

Визначено особливості військово-адміністративних правовідносин: побудова їх на основі субординації та найвищої міри централізації управління; беззаперечне підпорядкування; повна єдиноначальність, заснована на правових нормах; розумна ініціативність при виконанні поставлених перед органами військового управління та військовими посадовими особами завдань.

У підрозділі 3.2 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання участі військових частин Міністерства оборони України в адміністративному судочинстві» зазначається, що в змагальному процесі потенційний обов'язок органів військового управління довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, що посилило б їхню відповідальність під час прийняття рішень. Виконання інших дій чи у разі допущення бездіяльності під час розгляду справ за участю військових частин Міністерства оборони України виконується повільно, з огляду на те, що структурні підрозділі Збройних Сил України, військові частини є бюджетними, і тому відшкодування за збитки буде нести держава, а не безпосередні представники відповідача з боку Збройних Сил України.

Наголошується про необхідність як в адміністративному судочинстві загалом, так і в діяльності Збройних Сил України, перейти до персоніфікації відповідальності за нехтування судовими рішеннями по адміністративних справах, в яких беруть участь військові частини Міністерства оборони України. Однак встановлення винуватості особи також потребує розгляду за всіма правилами судового процесу. Це може значно уповільнити виконання судового рішення.

Правосуддя в адміністративних справах за участю військових частин Міністерства оборони України не може вважатися ефективним, якщо судові рішення адміністративних судів не виконуватимуться. У зв'язку з цим вимагає від законодавця ґрунтовної розробки і законодавчого врегулювання механізм виконання судових рішень в адміністративних справах.

Зазначається, що при виконанні судових рішень адміністративних судів у справах відносно військових частин Міністерства оборони України особливо актуальними є питання, які юридичні наслідки матиме рішення адміністративного суду про визнання оспорюваного правового акта воєнного управління протиправним. Норми протиправного акта воєнного управління визнаються такими, що породили правові наслідки, але на майбутнє не можуть застосовуватися.



ВИСНОВКИ

У висновках дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи та отримані особисто автором нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують конкретне наукове завдання щодо розробки пропозицій, спрямованих на вдосконалення реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві за участю військових частин Міністерства оборони України.

Отримані в ході роботи результати підтвердили гіпотезу, що виносилася на захист. Це дало можливість сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають теоретичне й практичне значення.

На підставі проведеного аналізу зроблено такі висновки:

1. Враховуючи специфіку адміністративного судочинства та зміст проаналізованих норм Кодексу Адміністративного судочинства України, можна виділити такі елементи змагальності в адміністративному судочинстві: законодавче закріплення прав та обов'язків, процесуальна активність в обґрунтуванні своєї позиції в спорі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; активна роль суду та належне виконання судом вказівних, інструктивних та забезпечувальних повноважень;

принцип змагальності в адміністративному судочинстві має такі особливості: адміністративний суд може втручатися в матеріальні та процесуальні права сторін; збирати докази за власною ініціативою і в доказовій діяльності діє відповідно до вказівних, інструктивних та забезпечувальних повноважень; матеріали та докази у справі надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, а також витребовуються судом за клопотанням сторін чи за власною ініціативою; суд постановляє рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами або отриманих за їх клопотаннями чи за власною ініціативою, на підставі преюдиційних, загальновідомих фактів і фактів, що не потребують доказування; суд не може виходити за межі позовних вимог;

функціями принципу змагальності на сучасному етапі є: регулювання всього процесу добору фактичного матеріалу по справі, визначення форм, методів та прийомів дослідження цього матеріалу, регулювання дій учасників адміністративного судочинства та суду щодо збирання й аналізу доказів, послідовність вчинення цих процесуальних дій та їх правові наслідки;

як важлива складова системи принципів адміністративного судочинства принцип змагальності виступає основою для захисту прав та виконання обов'язків сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів та участі в їх дослідженні. Змагальна форма процесу, що спрямована на досягнення з'ясування усіх обставин у справі, всебічній перевірці доводів та міркувань учасників адміністративного судочинства врешті-решт сприяє реалізації інших принципів адміністративного судочинства, визначених у ст. 7 КАСУ.

2. Суб'єкт воєнної сфери в адміністративному судочинстві - це Міністерство оборони України, військові формування утворені відповідно до законів України, інші органи державної влади та місцевого самоврядування, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз, підприємства, установи й організації, що беруть участь в адміністративному судочинстві й до компетенції (функціональних обов'язків) яких відносяться питання створення та зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, а також ліквідації їх наслідків, підготовки та призову громадян на військову службу, та здійснюють інші владні управлінські функції у воєнній сфері на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Організаційно-правовою формою військових частин як суб'єктів адміністративного права є форма установи публічного права.

Військові частини є суб'єктами публічного права, які утворюють окрему організаційну ланку в структурі Збройних Сил України, а тому як учасник адміністративного судочинства набувають правового статусу юридичної особи.

Сутнісними ознаками військових частин, необхідними для надання їм статусу юридичної особи, є організаційна єдність, майнова відокремленість, участь в адміністративному судочинстві від свого імені, самостійна відповідальність за своїми зобов'язаннями, здатність бути позивачем та відповідачем у суді.

Військовій частині як юридичній особі публічного права притаманна багатоособовість в адміністративних відносинах, що пов'язано зі складністю їх правової природи. За своєю сутністю (публічно-правовою характеристикою) військові частини, як суб'єкти публічного права, реалізують інтереси держави у відповідній сфері. Інша сторона правового статусу військових частин як суб'єктів публічного права пов'язана з потребою цих організаційних утворень у ресурсному забезпеченні своєї діяльності, особливо в питанні отримання позабюджетних джерел фінансування. Зазначене вище вимагає від законодавця чіткого визначення ознак юридичних осіб публічного права, організаційно-правових форм та особливостей несення ними майнової відповідальності.

3. Військова частина як суб'єкт адміністративного права має створюватися за моделлю, яка включає: порядок формування, переформування, розформування військових частин; дає можливість визначити межі їхньої правосуб'єктності в адміністративному судочинстві; допомагає з'ясувати основні особливості адміністративно-правової відповідальності зазначених військових підрозділів тощо. Крім того, обґрунтування організаційно-правової форми військових частин дає змогу з'ясувати роль та встановити межі втручання держави в усі види діяльності військової частини.

4. Особливості реалізації принципу змагальності за участю суб'єктів воєнної сфери на прикладі військових частин Міністерства оборони України виділено такі:

у розгляді адміністративних справ за участю військових частин Міністерства оборони України є так зване скорочене впровадження відповідно до ст. 183-2 КАС України;

кількість позовів матеріально-правового характеру до військових частин Міністерства оборони України за останні роки вимагає від сторін адміністративного судочинства за їх участю частіше звертатися в судовій практиці до такого засобу правового захисту, як примирення. Воно здатне різко підвищити ефективність адміністративного судочинства у воєнній сфері.

5. Шляхами вдосконалення правового регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України є:

застосування презумпції вини до адміністративного органу військового управління, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується у процесі подання ним доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, або на спростування обставин, про які твердить інша сторона. Це посилить його відповідальність під час реалізації принципу офіційного з'ясування обставин у справі та сприятиме скороченню строків виконання рішень суду;

збалансування системи керівних документів, актів військового управління, що дасть змогу чітко вирішувати проблеми в адміністративному судочинстві щодо їх призупинення або скасування. Проведено аналіз змісту цих документів з іншими документами, виданими від імені держави, такими, наприклад, як Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України, щодо питань звуження деяких положень останніх, особливо в питаннях соціального забезпечення та гарантій військовослужбовців (матеріального заохочення, преміювання тощо). Це зменшить кількість позовів, пред'явлених до органів військового управління, військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України.

6. Заходами забезпечення принципу змагальності при розгляді справ за участю військових частин Міністерства оборони України є:

персоніфікація відповідальності за нехтування судовими рішеннями по адміністративних справах, в яких беруть участь військові частини Міністерства оборони України;

врегулювання механізму виконання судових рішень в адміністративних справах через залучення в Збройних Силах України до цього процесу командного складу військових частин. Управлінню правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України розробити «Інструкцію участі військових частин Міністерства Оборони України як сторони в адміністративному судочинстві» з детальною регламентацією дій командирів (начальників) у разі вступу у дію судових рішень.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Опанасенко О.О. Поняття принципу змагальності цивільного процесу в військових судах України / О.О. Опанасенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. - 2003. - С. 386-392.

2. Опанасенко О.О. Поняття принципу змагальності в цивільному процесі України / О.О. Опанасенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2004. - № 56-59. - С. 175-177.

3. Опанасенко О.О., Пасіка С.П. Деякі питання реалізації принципу змагальності в адміністративному процесі України / О.О. Опанасенко, С.П. Пасіка // Митна справа. - 2012. - № 3. - С. 196-200.

4. Опанасенко О.О. Співвідношення принципу змагальності з іншими принципами адміністративного судочинства України / О.О. Опанасенко // Вісник Академії праці та соціальних відносин. Серія: Право та державне управління. - № 2-3(10). - 2013. - С. 93-101.

5. Опанасенко О.О. Поняття та зміст принципу змагальності в адміністративному судочинстві України / О.О. Опанасенко // Митна справа. - 2013. - № 3. - С. 343-351.

6. Опанасенко О.О. Порівняльний аналіз здійснення адміністративного судочинства в Україні та інших країнах / О.О. Опанасенко // Наше право. - 2013. - № 8. - С. 39-46.

7. Опанасенко О.О. Принцип змагальності та його вплив на діяльність сторін адміністративного судочинства / О.О. Опанасенко // Науковий вісник Ужгородського національного університету «ПРАВО». - 2013. - Вип. 22. - С. 200-205.

8. Опанасенко Е.А. Сравнительный анализ определения понятия военная организация государства в Украине и странах СНГ: административно-правовой аспект / Е.А. Опанасенко // Современный научный вестник. - 2013. - № 40 (179). - С. 50-62.

9. Опанасенко О.О. Реалізація принципу змагальності в суді першої інстанції / О.О. Опанасенко // Проблема реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - К., 2004. - С. 236-238.

10. Опанасенко О.О. Проблема активності суду в змагальному цивільному процесі України / О.О. Опанасенко // Проблема реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - К., 2005. - С. 112-113.

11. Опанасенко О.О. Проблеми реалізації принципу змагальності / О.О. Опанасенко // Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє:збірник тез доповідей ІІІ Міжнародної науково-практична конференції. - К., 2007. - С. 201-202.

12. Опанасенко О.О. Принцип змагальності в цивільному процесі України за участю військових організацій / О.О. Опанасенко // Актуальні задачі фінансового, психологічного, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України: тези доповідей науково-практичної конференції. - К., 2007. - С. 103-106.

13. Опанасенко О.О. Розвиток принципу змагальності цивільного процесуального права України / О.О. Опанасенко // Актуальні питання державотворення в Україні: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2008. - С. 88-91.

14. Опанасенко О.О. Реалізація принципу змагальності в апеляційному провадженні / О.О. Опанасенко // Актуальні задачі фінансового, психологічного, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України: тези доповідей науково-практичної конференції. - К., 2008. - С. 129-130.

15. Опанасенко О.О. Вплив принципу змагальності цивільного процесу України на процесуальне положення осіб, які сприяють здійсненню правосуддя / О.О. Опанасенко // Актуальні задачі фінансового, психологічного, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України: тези доповідей науково-практичної конференції. - К., 2010. - С. 131-132.

16. Опанасенко О.О. Реалізація принципу змагальності в касаційному проваджені / О.О. Опанасенко // Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє:збірник тез доповідей VII Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2011. - С. 435-436.

17. Опанасенко О.О. Принцип змагальності та процесуальне положення інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя / О.О. Опанасенко // Сучасні проблеми розбудови Збройних Сил України: тези доповідей науково-практичної конференції. - К., 2012. - С. 146-147.

18. Опанасенко О.О. До питання про поняття принципу змагальності в адміністративному судочинстві України / О.О. Опанасенко // Сучасні проблеми розбудови Збройних Сил України: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, ад'юнктів, слухачів, курсантів і студентів. - К., 2013.- С. 146-147.

19. Опанасенко О.О. Участь Збройних Сил України в адміністративному судочинстві: проблеми та перспективи / О.О. Опанасенко // // Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє:збірник тез доповідей ІХ Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2013. - С. 318-319.

20. Опанасенко О.О. Співвідношення принципу змагальності з принципами диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві України / О.О. Опанасенко // Нові виміри прав людини: юридичні, філософські, політологічні аспекти: збірник наукових праць. - Львів, 2013. - С. 72-77.



АНОТАЦІЯ

оборона міністерство судочинство змагальність

Опанасенко О.О. Принцип змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом, Київ, 2014.

Дисертація присвячена вдосконаленню механізмів правового регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України. Проведено аналіз наукових концепцій реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України. На основі сучасного чинного законодавства, прийнятого в розвиток адміністративної реформи в Україні, проаналізовано нові наукові дані про зміст принципу змагальності та його функціональне призначення, особливості дії принципу змагальності в адміністративному судочинстві України. Визначено та уточнено понятійно-категоріальний апарат щодо питання про правовий статус військових частин Міністерства оборони України як учасника адміністративного судочинства. Проведено комплексне дослідження діяльності військової частини як юридичної особи публічного права. Запропоновано напрями вдосконалення національного законодавства щодо змісту і практики реалізації принципу змагальності в діяльності суб'єктів воєнної сфери на прикладі військових частин Міністерства оборони України.

Ключові слова: адміністративне судочинство, принципи, принцип змагальності, військова частина, суб'єкт воєнної сфери.



АННОТАЦИЯ

Опанасенко Е.А. Принцип состязательности в административном судопроизводстве Украины c участием воинских частей Министерства обороны Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом, Киев, 2014.

Диссертация посвящена совершенствованию механизмов правового регулирования реализации принципа состязательности в административном судопроизводстве Украины с участием воинских частей Министерства обороны Украины. Проведен анализ научных концепций реализации принципа состязательности в административном судопроизводстве Украины. На основе современного действующего законодательства, принятого в развитие административной реформы в Украине, проанализированы новые научные данные о содержании принципа состязательности и его функциональное назначение, особенности реализации принципа состязательности в административном судопроизводстве Украины. Проведено комплексное исследование деятельности воинской части как юридического лица публичного права. Определен и уточнен понятийно-категориальный аппарат по вопросу о правовом статусе воинских частей Министерства обороны Украины как участника административного судопроизводства, их задачи и полномочия в административном процессе. Определено, что воинская часть как субъект административного права создается по модели, известной законодателю и другим участникам административного судопроизводства, которая включает: 1) порядок формирования, переформирования, расформирования воинских частей; 2) дает возможность определить границы их правосубъектности в административном судопроизводстве; 3) помогает выяснить основные особенности административно-правовой ответственности указанных военных подразделений и т.п. Такое обоснование организационно-правовой формы военных частей позволяет выяснить роль и установить пределы вмешательства государства во все виды деятельности воинской части. Предложены направления совершенствования национального законодательства относительно содержания и практики реализации принципа состязательности в деятельности субъектов военной сферы на примере воинских частей Министерства обороны Украины. Предложены направления совершенствования правового регулирования принципа состязательности в административном судопроизводстве Украины с участием воинских частей Министерства обороны Украины. Проанализированы меры обеспечения и реализации принципа состязательности при рассмотрении дел с участием воинских частей Министерства обороны Украины.

...