Правове регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНФОРМАТИКИ І ПРАВА

ЄЛЬЦОВ Віктор Олександрович

УДК 342.951: 351.87

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ПАНОВА Ірина Вікторівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор МАРУЩАК Анатолій Іванович, Національна академія СБ України, перший заступник директора Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ЛОПАТІН Сергій Ігорович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу науково-інформаційної та редакційно-видавничої діяльності.

Захист відбудеться «24» травня 2013 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.501.01 Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України за адресою : 01024, м. Київ-24, вул. П. Орлика, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України за адресою : 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110-в.

Автореферат розісланий «23» квітня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. О. Золотар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

суд інформація захист

Актуальність теми. Черговий етап багаторічної судової реформи, що ознаменувався прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», спричинив підвищення інтересу суспільства як до судової системи України в цілому, так і до інформаційного забезпечення судової діяльності, зокрема. Зміни, впроваджені цим Законом, суттєво вплинули на роботу судів у багатьох напрямках, як щодо організації роботи, так і в процесуальній площині. Вдосконалення спеціальної термінології в процесуальному законодавстві в умовах впровадження і використання інформаційних технологій не викликає сумнівів, більше того, воно є невід'ємним елементом регулювання нових у судовій системі інформаційних відносин. При цьому інформація має самостійну цінність, становить основу для нормативних документів, процесуальних рішень і дій. Маючи свої специфічні закономірності функціонування й розвитку, інформація виступає безпосередньою причиною, яка визначає варіантність судових рішень.

Розвиток і функціонування сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІТТ) в судах останніми роками зазнали суттєвих змін завдяки інформатизації, зокрема запроваджено інформаційну систему «Електронний суд» та встановлено системи відеоконференцзв'язку, які вже діють у всіх апеляційних судах. За даними Державної судової адміністрації України у 2012 році проведено 873 засідання в режимі відеоконференції.

Впровадження ІТТ в діяльність судів зумовило створення спеціалізованих систем, їх інтеграцію на різних рівнях, формування відповідних інформаційних ресурсів. Прийняття Положення про автоматизовану систему документообігу суду не тільки не вирішило всіх проблем, а навпаки, поставило блок нових питань, пов'язаних із подальшим удосконаленням норм законодавства щодо інформаційного забезпечення діяльності судів: приведення документів первинного обліку судових справ і матеріалів у відповідність до вимог автоматизованої системи документообігу з урахуванням норм чинного законодавства, а також затвердження наказів ДСА України, які регламентують питання ведення діловодства та архівної роботи в судах.

Невідповідність рівня технологізації процесів судової діяльності сучасним вимогам й темпам розвитку ІТТ, поширеність в Україні застарілого розуміння інформатизації як підгалузі зв'язку, недостатня увага вчених і практиків до проблем інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні обумовлює необхідність формулювання нових пріоритетів, напрямів і завдань правового регулювання судової діяльності, що відображають її професійну специфіку, зважаючи на те, що належне правове регулювання зазначеного процесу є складовою реалізації державної політики в інформаційній сфері.

Комплексне вирішення проблем правового регулювання інформаційного та технологічного забезпечення діяльності судів усіх рівнів, формування відповідних інформаційних ресурсів, а також пов'язаних з цім процесом специфічних функцій в сучасних умовах є вкрай актуальними. Необхідне істотне переосмислення підходів до формування єдиного інформаційного простору судів на базі створення спеціалізованої державної автоматизованої інформаційної системи з урахуванням дотримання стандартних принципів побудови, вибору типових апаратно-програмних засад, орієнтації на їх подальший розвиток і вдосконалення. Потребує вирішення комплекс питань забезпечення захисту інформації, що підлягає збереженню і передачі з метою забезпечення її достовірності, цілісності, а для інформації обмеженого доступу - конфіденційності.

Важливість проблеми інформаційного забезпечення судів підкреслюється безліччю організаційних та нормативно-правових недоліків у сфері інформатизації, які не задовольняють поточних потреб у методичній підтримці процесу впровадження інформаційних технологій та правовому регулюванні відносин, що виникають. Інформаційне забезпечення діяльності судів повною мірою має відповідати загальній Концепції розвитку судової системи України.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу та сучасних інформаційних технологій, з одного боку, та відсутність належних правових механізмів їх втілення - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження правових засад інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу та сучасних інформаційних технологій, з одного боку, та відсутність належних правових механізмів їх втілення - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження правових засад інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні.

Питання запроваджування методології кібернетики, організаційно-правові проблеми розроблення й використання автоматизованих систем управління свого часу знайшли відображення у працях О. Ф. Андрійко, Р. А. Калюжного, В. В. Копєйчикова, Є. Б. Кубка, Є. Ф. Мельник, В. Ф. Опришка, В. М. Селіванова, В. Ф. Сіренка, В. В. Цвєткова, О. Х. Юлдашева та ін. Організаційно-правові проблеми соціальної інформатизації відбито у дослідженнях сучасних вітчизняних учених-юристів : Д. С. Азарова, І. В. Арістової, О. О. Баранова, К. І. Бєлякова, В. В. Бірюкова, В. М. Брижка, В. Д. Гавловського, В. О. Голубєва, М. С. Демкової, Р. А. Калюжного, М. В. Карчевського, Т. А Костецької, Б. А. Кормича, О. В. Кохановської, І. О. Кресіної, Н. В. Кушакової, В. А. Ліпкана, Є. Д. Лук'янчикова, О. В. Логінова, А. І. Марущака, А. А. Музики, А. М. Новицького, П. І. Орлова, С. О. Орлова, Л. В. Петрової, Д. М. Прокоф'євої, О. П. Снігерьова, Ю. О. Тихомирова, В. С. Цимбалюка, О. Г. Фролової, а також фахівців у сфері державного управління - В. І. Гурковського, В. О. Шамрая та ін. Проблеми правопорушень в інформаційній сфері та захисту інформації як складової національної безпеки розглядалися Т. М. Будко, В. М. Бутузовим, О. В. Копаном, В. Г. Пилипчуком, М. П. Стрельбицьким. Саме праці зазначених вчених становлять підґрунтя даного дисертаційного дослідження.

Незважаючи на це, чимало теоретичних і практичних питань, які стосуються проблем організаційно-правового й інформаційного забезпечення діяльності судів в України зокрема розглядаються авторами фрагментарно і потребують узагальнення, вироблення концептуального підходу на рівні прикладного наукового дослідження.

Викладене вище свідчить про актуальність обраної теми дисертації та необхідність подальшого опрацювання правових засад інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до положень Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» (2006 р.) та п. 18.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр. та Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затвердженої Загальними зборами Національної академії правових наук України (2010 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних основ інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні, встановлення механізму інформаційного забезпечення діяльності судів, визначення напрямів системного вдосконалення сфери інформаційного забезпечення судової діяльності з урахуванням існуючих потреб інформаційного суспільства та реалізації основних засад державної інформаційної політики.

Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:

- охарактеризувати становлення і розвиток інформаційних правовідносини в системі судоустрою України;

- узагальнити поняття інформації як основи інформаційного забезпечення діяльності судів;

- визначити поняття та сутність інформаційного забезпечення діяльності судів;

- розкрити зміст правових засад інформаційного забезпечення діяльності судів;

- з'ясувати організаційно-методичні аспекти інформаційного забезпечення діяльності судів;

- охарактеризувати інституційну складову механізму інформаційного забезпечення діяльності судів;

- встановити особливості забезпечення захисту інформації, що використовується в діяльності судів;

- узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів, визначити можливості його використання в Україні;

- виявити проблеми правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів та розробити шляхи їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі інформаційного забезпечення діяльності судів.

Предмет дослідження становить правове регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, які використовуються в роботі, та розгляд правових явищ у контексті їх взаємозв'язку (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.3, 2.4). Логічний метод (аналізу, синтезу, індукції, дедукції) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій і точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2). За допомогою методу системного аналізу визначено систему правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів (підрозділ 2.1), правовий статус органів та посадових осіб, які виконують функції щодо інформаційного забезпечення діяльності судів (підрозділ 2.2). Для встановлення змісту правових норм та вимог застосовувався метод доктринального тлумачення правових норм (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). З використанням емпіричного методу досліджувалась практика застосування чинного законодавства (підрозділи 1.2, 2.2, 2.4). Порівняльно-правовий метод було використано для вивчення досвіду інших країн щодо здійснення інформаційного забезпечення діяльності судів (підрозділ 1.3).

Науково-теоретичну основу дисертації становлять сучасні теоретико-методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права і процесу, інформаційного права, соціології, теорії управління, описаних у працях В. Б. Авер'янова, Д. М. Бахраха, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, П. В. Дихтієвського, Б. М. Лазарєва, С. В. Ківалова, В. В. Коваленка, Ю. М. Козлова, М. І. Козюбри, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Копана, О. В. Кузьменко, Н. Р. Нижник, І. М. Пахомова, Т. О. Проценка, О. П. Рябченко, А. О. Селіванова, С. Г. Стеценка, О. Д. Тихомирова, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, Ю. С. Шемшученка, М. К. Якимчука та ін.

Правовою базою дисертаційного дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, законів та інших законодавчих актів України, нормативні документи Президента України та Кабінету Міністрів України, акти органів судової влади, які здійснюють правове регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів. Використано також низку проектів законодавчих актів.

Інформаційну базу дослідження становлять узагальнення практики діяльності різних органів державної влади, у тому числі Державної судової адміністрації України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено монографічне дослідження правової регламентації інформаційного забезпечення діяльності судів у процесі розвитку демократичного суспільства в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень, висновків і рекомендацій, що мають ознаки наукової новизни, а саме:

вперше:

- запропоновано авторське визначення поняття інформації як основи інформаційного забезпечення діяльності судів;

- надано авторське визначення поняття «інформаційне забезпечення діяльності судів»;

- класифіковано правові засади інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян, а також інтересів держави;

- сформульовано забезпечення захисту інформації, що використовується в діяльності судів, на основі комплексної системи захисту інформації інформаційно-телекомунікаційної системи;

удосконалено:

- теоретичні засади інформаційного забезпечення діяльності судів як складової реалізації державної політики в інформаційній сфері;

- систематизацію та узагальнення досвіду зарубіжних країн щодо правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів;

- інструментарій покращення інформаційного забезпечення судової діяльності в Україні, зокрема його аналітичної, технічної та комунікативної складових;

дістали подальшого розвитку:

- концепція розвитку інформаційних правовідносин у системі судоустрою, що дозволило обґрунтувати важливість вироблення раціональних стратегій їх розвитку;

- функціональні підходи до розуміння сутності інформації, виокремлення її видів тощо;

- підходи щодо підвищення ефективності інформаційного забезпечення діяльності органів судової влади на основі узгодженої методологічної та технологічної бази єдиного інформаційного простору шляхом інтеграції інформаційних ресурсів та застосування ІТТ та АІС;

- положення про впровадження Єдиної судової інформаційної системи (ЕСІС), що сприятиме досягненню стратегічних цілей утвердження справедливого суду в Україні;

- правові засади діяльності органів, які здійснюють заходи щодо інформаційного забезпечення діяльності судів, з огляду на їх роль у створенні належних умов функціонування останніх, здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення інформаційного забезпечення та впровадження сучасних технологій, модернізації технічної бази судової системи;

- визначення основних тенденцій щодо подальшого розвитку правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів, які необхідно враховувати при реформуванні даної сфери суспільних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Зроблені у роботі висновки й надані пропозиції у прикладному аспекті спрямовані на формування науково обґрунтованих стратегій і тактики, нових пріоритетів, напрямів і завдань правового забезпечення державного регулювання в галузі інформаційного забезпечення діяльності судів як складової реалізації державної політики в інформаційній сфері.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що основні положення впроваджено у правотворчу й практичну діяльність Апеляційного суду Черкаської області (акт впровадження у практичну діяльність від 8 жовтня 2012 р.) та в навчальний процес навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Інформаційне право» (акт впровадження від 10 жовтня 2012 р.).

Окремі положення, висновки і пропозиції дисертації можуть також бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення правових проблем інформаційного забезпечення діяльності судів, визначення нових напрямків розвитку законодавства в даній сфері;

- у правотворчості - щодо вдосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та низки підзаконних нормативно-правових актів;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить поліпшити роботу судів та Державної судової адміністрації щодо інформаційного забезпечення діяльності судів;

- у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з дисципліни «Адміністративне право», «Інформаційне право», а також під час проведення занять із зазначених дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації положення, які становлять новизну праці, розроблено автором особисто. При використанні наукових доробків інших вчених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов'язково зроблені посилання.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Роль та місце органів внутрішніх справ у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 23 квітня 2010 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 30 травня 2011 р.) і «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 10 квітня 2012 р.).

Результати дослідження було обговорено на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності ОВС факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки та кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ (17 жовтня 2012 р.), а також на науковому семінарі в Науково-дослідному інституті інформатики та права НАПрН України (14 лютого 2013 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено в п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок. У дисертації міститься 2 додатки на 3 сторінках. Список використаних джерел складається із 239 найменувань і займає 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, розкривається ступінь наукового розроблення проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано методологічну основу дисертації, її теоретичну і практичну значущість, аргументовано наукову новизну отриманих результатів, їх наукове та практичне значення, наведено дані щодо особистого внеску здобувача, апробації та публікації результатів дослідження, визначено структуру та обсяг рукопису.

Розділ 1 «Теоретичні засади інформаційного забезпечення діяльності судів» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу поняття інформаційних правовідносин у системі судоустрою, становленню та розвитку їх правового регулювання, змістові інформаційного забезпечення діяльності судів.

Підрозділ 1.1 «Становлення та розвиток інформаційних правовідносин у системі судоустрою України» присвячено дослідженню вирішальних аспектів становлення та сучасному стану законодавчого регламентування відносин в системі судоустрою України. Зокрема акцентовано увагу на існуванні різних підходів щодо розуміння інформаційних правовідносин: широкого бачення інформаційних правовідносин (у рамках інформаційної концепції права та наявності інформаційної пов'язаності у будь-яких правовідносинах); наведено заперечення існування самостійних інформаційних правовідносин, оскільки вважають, що вони є лише частиною більш складних правовідносин. Указано, що інформаційні правовідносини в системі судоустрою України, будучи різновидом правових відносин, відбивають усі їх основні ознаки. Для інформаційних правовідносин характерна первинність інформаційно-правових норм, оскільки вони є результатом регулюючої дії відповідної норми права на суспільні відносини.

У той же час наголошується, що широке впровадження інформаційних технологій у судову діяльність висунуло низку запитань, які стосуються юридичних аспектів інформатизації. Виникла гостра необхідність в упорядкуванні правових відносин сторін, що беруть участь у процесі інформаційного обміну з використанням обчислювальної техніки, забезпеченні збереження судової інформації, законодавчого закріплення заходів боротьби з комп'ютерною злочинністю тощо.

Обґрунтовано висновок, згідно з яким подальша еволюція інформаційних технологій вимагає вироблення раціональних стратегій їх розвитку та управління цим процесом. Зокрема стабільність роботи судової влади передбачатиме не тільки інтенсивне використання та поширення інформаційних технологій у діяльності судів, а й досягнення збалансованості їх інформаційного забезпечення в нових умовах.

У підрозділі 1.2 «Інформація як основа інформаційного забезпечення діяльності судів» досліджено поняття інформації, яке залишається одним із найбільш спірних і суперечливих ще з часу вдосконалення теорії зв'язку і зростання ролі обміну особистими відомостями в суспільному житті і діяльності. Під час розгляду даного питання звернуто увагу передусім на необхідність врахування специфічних особливостей, властивостей, форм, правових аспектів інформації, здатність останньої забезпечити функціонування судової системи в умовах реформи, створювати умови для підвищення ефективності діяльності судової влади.

У ході дисертаційного дослідження вдалося виявити, що інформація стає об'єктом правовідносин у діяльності судів лише у процесі її комунікаційного обороту для використання працівниками судового апарату. Отже, юридично певна інформація може існувати й бути предметом правого регулювання лише за умови її використання в судовій діяльності. Такий підхід підтверджує тезу про те, що інформація не може існувати окремо від механізмів її передачі, тобто засобів комунікації, і що в інформаційній сфері формуються відповідні відносини, які стають предметом правового регулювання.

Доведено, що основою інформаційного забезпечення судів є формування і використання інформації та інформаційних ресурсів, які є складовою інформаційних систем, під котрими розуміють організаційно впорядковані сукупності документів (масивів документів) та інформаційних технологій, зокрема з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізовують інформаційні процеси, адже для належного відправлення правосуддя потрібна достовірна інформація про організацію діяльності суду і чинники, що впливають на процес судочинства. Вона становить фундамент для формування судових документів, звітів, доповідей, пропозицій, а також для ухвалення судових рішень.

Виявлено, що значний обсяг такої інформації утворюють різноманітні документи. Для зменшення паперового діловодства в судовій системі та усунення необхідності введення однотипної інформації вручну, автоматизації процесів створення документів, протоколювання та ведення звукозапису судового процесу, створення звітності про стан розгляду справ, а також для доступу до інформації у справах відповідних учасників процесів та своєчасного інформування про судові справи, що стосуються їх інтересів, була запроваджена автоматизована система документообігу суду. Проте застосування даної системи суду не супроводжується структурною перебудовою роботи з документацією, що істотно знижує ефект від застосування навіть найбільш функціональних спеціалізованих програмних комплексів.

У підрозділі 1.3 «Сутність інформаційного забезпечення судів» зосереджено увагу на дослідженні змісту вказаного поняття і розглянуто специфіку його реалізації. Аргументовано, що інформаційне забезпечення судової діяльності є невід'ємною частиною комплексу проблем, пов'язаних із вивченням та використанням закономірностей виявлення і збирання джерел інформації для обслуговування ухвалення процесуальних рішень, тобто воно являє собою дії щодо надання інформації, потрібної для судової діяльності, в необхідному місці на основі певних процедур із заданою періодичністю.

Доведено, що такі поняття як інформація та інформаційне забезпечення, незважаючи на тісний зв'язок, мають розглядатися самостійно. Інформаційна потреба в діяльності судів включає як власне інформацію, специфіка і межі якої мають враховуватися, так і безпосередньо інформаційне забезпечення (засоби та умови її виявлення, подання, перероблення, зберігання, систематизації).

Обґрунтовано, що поняття «інформаційне забезпечення» за своєю сутністю ширше за змістом, ніж поняття «інформатизація», котре можна розглядати як сукупність дій і заходів із формування і реалізації матеріальної основи розвитку інформаційного забезпечення. Інформаційне забезпечення та його складові охоплюють надходження, систему руху й перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передавання. Розроблення інформаційного забезпечення спрямоване на використання технічних засобів управління для постачання необхідної інформації судам (суддям) з метою організації, по-перше, безперервного процесу збирання, опрацювання, зберігання й пошуку інформації, а також її передачі; по-друге, високої надійності та ступеня ймовірності інформації відповідно до встановлених вимог щодо збирання та опрацювання.

З метою комплексного дослідження проблем інформаційного забезпечення судової діяльності виділено два аспекти системи інформаційно-правового забезпечення: фактичний (процеси отримання інформації, інформатизація, форми доступу до інформації, комп'ютерні технології тощо) та юридичний (правове врегулювання даних процесів).

На підставі аналізу елементів інформаційного забезпечення діяльності судів останній запропоновано розуміти як інформаційну діяльності відповідних органів, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів і створює надійні умови для ефективного використання судами інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій у своїй діяльності, а також правове врегулювання даних процесів.

Доведено, що інформаційно-технічне забезпечення діяльності судів саме по собі не є гарантією підвищення якості судочинства, хоча може сприяти оптимізації процедури прийняття суддівських рішень. Таким чином, вирішення лише технологічних проблем функціонування судової влади в України не приведе до автоматичного вдосконалення судочинства. Критерієм ефективності функціонування й демократичності судів названо рівень їхньої інформаційної відкритості.

Розділ 2 «Механізм інформаційного забезпечення діяльності судів» складається з чотирьох підрозділів, присвячених характеристиці окремих елементів механізму інформаційного забезпечення діяльності судів.

У підрозділ 2.1 «Правові засади інформаційного забезпечення діяльності судів» здійснено дослідження сучасного стану законодавчого регламентування діяльності уповноважених органів щодо здійснення інформаційного забезпечення діяльності судів. Звернуто увагу передусім на мету правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів, зокрема: покращення доступу до правосуддя на основі комплексного використання новітніх інформаційних технологій (відеоконференцзв'язок, мережі передачі даних, електронний суд), підвищення ефективності процесів судового діловодства, підвищення якості інформаційної взаємодії судів різних інстанцій і державних органів та установ, зняття з працівників суду не властивих їм завдань та покращення умов праці персоналу, скорочення витрат часу на забезпечення діяльності суду, економія державних коштів, покращення умов для доступу працівників суду до законодавчої інформації та матеріалів із судової практики, модернізація та розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури судів до рівня, який дозволить вирішувати вищезгадані проблеми, захист державних інформаційних ресурсів відповідно до законодавства із захисту інформації.

Під правовими засадами інформаційного забезпечення діяльності судів запропоновано розуміти комплекс юридичних засобів, за допомогою яких держава визначає права та обов'язки органів, що здійснюють інформаційне забезпечення діяльності судів, а також порядок їх реалізації. Нормативні акти класифіковано залежно від ролі в правовому регулюванні інформаційного забезпечення діяльності судів таким чином: нормативно-правові акти, які встановлюють правовий статус суб'єктів інформаційного забезпечення діяльності судів; нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-аналітичний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів; нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-технічний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів; нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-комунікативний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що для забезпечення більш швидкого та ефективного досягнення цілей інформаційного забезпечення, інформатизації діяльності судів необхідно вдосконалити нормативно-правову базу, провести роботу з розроблення, тиражування і впровадження єдиної типової системи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів судової влади, забезпечити інформаційну безпеку та захист інформації, що використовується в діяльності судів, зміцнити кадрове забезпечення, посилити наукову підтримку сфери інформатизації тощо.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-методичні аспекти інформаційного забезпечення діяльності судів» розглянуто окремі заходи інформаційного забезпечення діяльності судів. Основну увагу в підрозділі приділено організації належних умов для надання інформаційної й технологічної підтримки судочинству на принципах дотримання балансу між потребою громадян, суспільства і держави у вільному обміні інформацією і необхідними обмеженнями на її розповсюдження, що становить сукупність нормативно-правових, організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних і телекомунікаційних засобів, що забезпечують збирання, оброблення, накопичення, аналіз та зберігання інформації, взаємодію окремих підсистем, уніфікованих та взаємопов'язаних через відповідні стандарти та протоколи, програмні інтерфейси, стандарти даних, стандарти документів, мереж, ведення архіву та відповідні управлінські процеси інфраструктури.

Проведене дослідження дозволило дійти висновку, що створення належних умов для відправлення правосуддя судами залежить від багатьох чинників, серед яких головним є забезпечення державою фінансування в повному обсязі відповідно до об'єктивної потреби. Аргументовано, що основними проблемами були й залишаються недостатня забезпеченість судів комп'ютерною технікою, серверним обладнанням, технічними засобами фіксування судового процесу, кадрове забезпечення апарату судів.

У підрозділі 2.3 «Інституційна складова механізму інформаційного забезпечення діяльності судів» досліджено правовий статус державних органів, які здійснюють заходи з інформаційного забезпечення діяльності судів. Основним із таких органів названо Державну судову адміністрацію України. Окремо звернуто увагу на роль органів суддівського самоврядування в інформаційному забезпеченні діяльності судів.

У ході дисертаційного дослідження виявлено, що органи судової влади самостійно не можуть здійснити всі заходи щодо інформаційного забезпечення діяльності судів, адже вони не можуть прямо вирішувати питання розподілу коштів Державного бюджету України як на етапі його затвердження, так і в процесі його виконання. Тому інституційну складову інформаційного забезпечення діяльності судів розглянуто у взаємозв'язку повноважень органів різних гілок влади для досягнення єдиної мети - створення умов для відправлення якісного, неупередженого, своєчасного правосуддя відповідно до вимог законодавства України.

У процесі вивчення діяльності відповідних органів щодо інформаційного забезпечення діяльності судів виявлено певні недоліки, які свідчать про недостатнє фінансування заходів щодо інформаційного забезпечення діяльності судів, застарілість технічного обладнання та програмно-апаратних комплексів, брак кваліфікованих кадрів.

У підрозділі 2.4 «Забезпечення захисту інформації, що використовується в діяльності судів» зосереджено увагу на дослідженні цілісності системи захисту інформації, що використовується в діяльності судів, сутність якої полягає в забезпеченні безпеки інформації (інформаційних ресурсів), засобів інформатизації (інформаційних систем, інформаційних технологій, засобів зв'язку і комунікації тощо) та захисту інтересів учасників відповідних інформаційних відносин у системі судоустрою.

Наголошено, що цілісність системи захисту інформації, яка використовується в діяльності судів, передбачає встановлення певних відносин, пов'язаних із застосуванням механізмів обмеження доступу та забезпеченням режиму секретності (конфіденційності) інформації з обмеженим доступом і встановлення правових санкцій за неправомірне отримання та поширення інформації з обмеженим доступом. На основі проведеного аналізу запропоновано низку заходів щодо захисту інформації, що використовується в діяльності судів.

Підкреслено, що у зв'язку із значною кількістю об'єктів інформаційної діяльності Єдиної судової інформаційної системи створення комплексної системи захисту інформації потребує додаткового фінансування, спрямованого на закупівлю засобів криптографічного захисту інформації, типізацію та оновлення серверного та телекомунікаційного обладнання.

Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення законодавства, розвитку та уніфікації програмного забезпечення, що залишається однією з основних проблем забезпечення інформаційної безпеки судів. Доопрацювання потребують багато правових механізмів, серед яких норми, що регулюють не тільки відповідальність за правопорушення, але й систему ліцензування і сертифікації, використання зарубіжних програмних і апаратних засобів.

Розділ 3 «Удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів» складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Зарубіжний досвід правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів» присвячений вивченню та узагальненню досвіду інших країн щодо правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів. Аналіз сучасних тенденцій щодо визначення векторів подальшого розвитку правових засад інформаційного забезпечення діяльності судів України дозволяє констатувати, що вітчизняний нормотворчий, у тому числі й законодавчий, процес традиційно тяжіє до запозичення досвіду країн Європи, Російської Федерації та СНД, тому з огляду на певні спільні закономірності в судовій діяльності основну увагу в роботі приділено саме їм.

Аналіз положень міжнародного законодавства дозволив виявити велику кількість актів щодо використання технічних засобів, програмного забезпечення, створення електронних баз і банків даних, поширення і розвитку телекомунікаційних мереж судових органів. Беручи за основу положення вказаних документів, різні держави залежно від специфіки судових органів і політичного устрою формують умови для впровадження інформаційно-телекомунікаційних систем як основи функціонування судів.

Акцентовано увагу на загальній тенденції, пов'язаній із впровадженням системи відеоконференцзв'язку під час судового засідання (Австрія, Фінляндія, Великобританія, Німеччина, США, Російська Федерація, Білорусь, Казахстан). Про це, зокрема, свідчить наявність окремих нормативно-правових актів, що є основою для розвитку інформаційних технологій в судовій діяльності.

Зазначено, що забезпечення роботи автоматизованих систем судів є пріоритетним у державній політиці країн ЄС, США, Російської Федерації, Білорусі, Казахстану, де особливу увагу приділено питанням формування єдиного інформаційного простору судів, забезпечення інформаційної й технологічної підтримки судочинства. На основі синтезу відповідних положень щодо досвіду інших країн світу в правовому регулюванні інформаційного забезпечення діяльності судів запропоновано в Україні: 1) використовувати електронні ресурси для подання позовної заяви до суду; 2) започаткувати проведення різних програм та заходів, спрямованих на підвищення грамотності населення та їх обізнаності із наявними можливостями судової системи; 3) удосконалити систему відеоконференцзв'язку; 4) активізувати діяльність електронного суду; 5) ініціювати закріплення в процесуальному законодавстві порядку проведення судового засідання з використанням системи відеоконференцзв'язку тощо.

Підрозділ 3.2 «Проблеми та перспективи розвитку правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів» присвячено виокремленню проблем здійснення інформаційного забезпечення діяльності судів і пошуку шляхів їх вирішення.

Дослідження діяльності відповідних органів щодо інформаційного забезпечення діяльності судів дозволило виявити цілу низку проблем у даній сфері: організаційні, правові, науково-методичні, економічні та соціальні.

Вирішувати зазначені проблеми запропоновано комплексно, з урахуванням усіх чинників інформаційного забезпечення: фактичного (інформаційно-аналітична, інформаційно-технічна та інформаційно-комунікативна складові) та юридичного аспектів: удосконалення нормативно-правової бази з питань інформаційного забезпечення діяльності судів; достатнє фінансування діяльності щодо належного організаційного забезпечення здійснення судочинства судами; належне науково-методичне та кадрове забезпечення; створення технологічної системи інформаційного забезпечення; вдосконалення нормативно-правової бази, розроблення, тиражування і впровадження єдиної типової системи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів судової влади, забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації, що використовується в діяльності судів, посилення наукової підтримки сфери інформатизації та низка інших.



ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором запропоновано нове вирішення поставленого наукового завдання, яке полягає у визначенні теоретичних основ інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні, аналізі складових механізму його здійснення, дослідженні проблеми забезпечення захисту інформації, що використовується в діяльності судів, визначенні напрямів системного вдосконалення сфери інформаційного забезпечення судової діяльності з урахуванням існуючих потреб інформаційного суспільства та реалізації основних засад державної інформаційної політики. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Аналіз становлення і розвитку інформаційних правовідносини в системі судоустрою України дозволив сформулювати останні як врегульовані правом і охоронювані державою суспільні відносини, що виникають у процесі інформаційної діяльності органів судової влади, а також функціонування інформаційної інфраструктури судів, учасники яких виступають носіями інформаційних прав і обов'язків.

2. Запропоновано наступне визначення інформації як основи інформаційного забезпечення діяльності судів: інформація - це відомості та/або дані, що становлять інформаційні ресурси суду (організаційні, розпорядчі документи) або формуються у сфері діяльності суду (цивільні, кримінальні, адміністративні справи; матеріали судового контролю, пов'язані з розглядом заяв, клопотань, застосуванням примусових заходів медичного характеру тощо; матеріали проваджень із накладення процесуальних покарань: штрафів, звернення застави в дохід держави; номенклатура справ; журнали; форми статистичного обліку і звітності; виконавчі документи; довідки; інші документи), які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

3. Узагальнення сутності та складових елементів інформаційного забезпечення діяльності судів дозволило визначити його як інформаційну діяльність відповідних органів, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів і створює надійні умови для ефективного використання судами інформації, інформаційних ресурсів та ІТТ у своїй діяльності, а також правове врегулювання даних процесів.

4. Встановлено, що інформаційне забезпечення судової діяльності та його складові охоплюють надходження, систему руху й перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передавання. Розроблення інформаційного забезпечення спрямоване на використання технічних засобів управління для надання необхідної інформації судам (суддям) з метою організації, по-перше, безперервного процесу збирання, опрацювання, зберігання й пошуку інформації, а також її передавання; по-друге, високої надійності та ступеня ймовірності інформації відповідно до встановлених вимог щодо збирання та опрацювання.

5. Визначено, що правові засади інформаційного забезпечення діяльності судів становлять комплекс юридичних засобів, за допомогою яких держава визначає права та обов'язки органів, що його здійснюють, а також порядок їх реалізації. Досліджені нормативні акти запропоновано поділити на такі групи:

- нормативно-правові акти, які встановлюють правовий статус суб'єктів інформаційного забезпечення діяльності судів;

- нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-аналітичний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів;

- нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-технічний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів;

- нормативно-правові акти, які регулюють інформаційно-комунікативний напрямок інформаційного забезпечення діяльності судів.

6. Сформульовано організаційно-методичні аспекти інформаційного забезпечення судів, до яких віднесено функціональні підсистеми, що забезпечують діяльність суду:

- загальну підсистему (судове діловодство та документообіг; судова статистика; планування та розподіл судових справ; кадри; аналітика; законодавство та право; матеріально-технічне забезпечення; протоколювання та звукозапис судового процесу; відеоконференцзв'язок; судова практика; довідкова підсистема; фінансовий блок);

- підсистему взаємодії з громадськістю (Інтернет-портал; Державний реєстр судових рішень; звернення громадян; інформаційний кіоск);

- забезпечувальні й технологічні підсистеми (адміністрування підсистем; інформаційне забезпечення; комплексна система захисту інформації; зв'язок та передача інформації; забезпечення експлуатації та обслуговування; навчання кадрів).

7. Встановлено, що прискорення інтеграції технологій діловодства дозволить підвищити рівень організації праці працівників судів, прискорити розгляд справ у суді на будь-якій стадії процесу, збільшити обсяг часу для аналізу справ, надати можливість більш повного та оперативного оброблення статистичних даних, забезпечити ефективний пошук інформації, її надійність і конфіденційність, а також створити передумови для вдосконалення контролю керівництва за діяльністю підлеглих підрозділів і суддів та своєчасного поширення судової практики, пов'язаної насамперед із постійними змінами норм процесуального і матеріального права.

8. Аналіз діяльності органів, які здійснюють заходи щодо інформаційного забезпечення діяльності судів, показав неможливість органів судової влади самостійно здійснювати всі заходи щодо інформаційного забезпечення (адже вони не можуть прямо вирішувати питання розподілу коштів Державного бюджету України як на етапі його затвердження, так і в процесі його виконання), породжує проблеми неналежного фінансування, заважає ефективному регулюванню, спричиняє розосередження відповідальності за реалізацію державної політики в галузі інформатизації органів судової влади.

Шляхом вирішення даної проблеми має стати створення та запровадження системи електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, яка забезпечує автоматизований обмін інформацією між наявними та перспективними електронними інформаційними системами і базами даних державних органів, поступове розширення функціональних можливостей, безперебійну роботу, а також обмін інформацією між державними органами шляхом здійснення розподіленого доступу до інформації без збереження її в системі.

9. Сформульовано поняття системи захисту інформації, що використовується в діяльності судів, сутність якої полягає в забезпеченні безпеки інформації (інформаційних ресурсів), засобів інформатизації (інформаційних систем, інформаційних технологій, засобів зв'язку і комунікації тощо) та захисту інтересів учасників відповідних інформаційних відносин у системі судоустрою.

З метою покращення захисту інформації, що використовується в діяльності судів, запропоновано проведення наступних заходів:

- встановити різальний апарат (шредер) у підрозділах для обмеження виходу вже не потрібних документів і паперів за межі судів;

- уникати тимчасових співробітників і тим більше не довіряти їм доступ до великої кількості інформації;

- постійно проводити роз'яснювальну роботу з фахівцями з питань захисту інформації;

- обмежити доступ громадян до деяких зон і структурних підрозділів суду тощо.

10. Аналіз зарубіжного досвіду правового врегулювання інформаційного забезпечення судової діяльності дозволив виділити низку позитивних моментів, які можуть бути застосовані для вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності судів в Україні: удосконалення відеоконференцзв'язку, системи «Електронний суд» тощо.

На основі синтезу відповідних положень щодо досвіду інших країн світу в правовому регулюванні інформаційного забезпечення діяльності судів пропонується в Україні: 1) використовувати електронні ресурси для подання позовної заяви до суду; 2) започаткувати проведення різних програм і заходів, спрямованих на підвищення грамотності населення та їх обізнаності із наявними можливостями судової системи; 3) удосконалити систему відеоконференцзв'язку; 4) активізувати діяльність електронного суду; 5) ініціювати закріплення в процесуальному законодавстві порядку проведення судового засідання з використанням системи відеоконференцзв'язку тощо.

11. Наголошено, що проблеми правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності судів потребують подальшого наукового пошуку шляхів удосконалення. Покращувати інформаційне забезпечення діяльності судів необхідно комплексно, з урахуванням усіх чинників інформаційного забезпечення: фактичного (інформаційно-аналітична, інформаційно-технічна та інформаційно-комунікативна складові) та юридичного аспектів. Запропоновано:

- створити національну систему стандартів якості та ефективності роботи суду для належного оцінювання якості роботи суду і планування, що включатиме стандарти навантаження, своєчасність та ефективність вирішення справ, норми поведінки працівників апарату суду, стандарти якості процесуальних документів тощо;

- розробити національні стандарти професійного навчання кандидатів на посаду судді, підвищення кваліфікації суддів та навчання працівників апаратів судів, врахувати їх під час розроблення та впровадження навчальних програм для суддів та працівників апаратів судів, системи оцінювання, вимог до викладачів тощо;

- забезпечити відповідність програмного забезпечення удосконаленим процедурам роботи з документами та забезпечити інтеграцію програмних продуктів, які використовуються в судовій системі;

- розробити План інформатизації судів, який визначав би, зокрема, принципи, стандарти, часові межі та бюджетні розрахунки, необхідні для функціонування ЄСІС;

- удосконалити програмне забезпечення автоматизованої системи діловодства в судах та забезпечити системний контроль за її функціонуванням;

- забезпечити проведення належного випробування та пілотного тестування інновацій перед впровадженням нової системи;

...