Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграція України до світової спільноти, її стратегія вступу до Європейського Союзу з перспективою набуття повноцінного членства є потужними стимулами поглиблення в державі демократичних перетворень, приведення вітчизняного законодавства до міжнародних норм і стандартів, удосконалення системи захисту конституційних прав громадян та підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян. На сьогоднішній день чинне законодавство в частині регулювання діяльності органів виконавчої влади у досліджуваній сфері має багато недоліків та прогалин. Серед великої кількості нерозв'язаних проблем гарантування конституційних прав та свобод громадян і окремо - реалізація можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, щодо впливу на поліпшення роботи органів державної влади з метою відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Визначення шляхів підвищення ефективності діяльності будь-якої організаційно-правової системи неможливе без характеристики, з'ясування сутності та змісту діяльності її суб'єктів і природи правовідносин між ними. Це безпосередньо стосується і питань діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян.

Започаткована в суспільстві адміністративна реформа потребує наукових досліджень з питань удосконалення державного управління і відповідного законодавства, що обумовлює актуальність даної роботи. Що ж стосується діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян, то її належне закріплення в адміністративному законодавстві може сприяти розвитку ефективної системи захисту громадянина від свавілля влади в рамках реалізації своїх конституційних прав.

Інститут звернень громадян як специфічна науково-практична категорія вже давно затвердилась у загальній системі наукових знань сучасної адміністративно-правової науки. Хоча багато питань цього інституту були свого часу не тільки поставлені, але й відповідним чином дослідженні. Все ж виникає теоретико-прикладна потреба в науково-обґрунтованій концепції правового регулювання та практичної реалізації права громадян на звернення в діяльності органів виконавчої влади.

Актуальність дослідження даної проблеми в Україні зумовлюється й тим, що до цього часу не було проведено комплексного дослідження діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян, не акцентувалась увага на процедурних особливостях та гарантіях такої діяльності.

На рівні дисертаційних досліджень авторами розглядалися різні аспекти організації та правового регулювання процесу розгляду звернень громадян суб'єктами владних повноважень. Так В.П. Тарануха розглядає звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади (2003 р.). Адміністративно-правові засади провадження із звернень громадян в органах прокуратури досліджувалися М. Н. Берідзе в 2005 році. У 2008 році Є.О. Шевченко вивчав проблеми Прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян в межах спеціальності 12.00.10 (судоустрій; прокуратура та адвокатура).

Слід зазначити, що суттєвий внесок у розробку загальних засад розгляду звернень громадян зробили: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, К.І. Бєляков, Ю.П. Битяк, В.Н. Бутузов, В.Н. Брижко, В. Д. Гавловський, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, І.В. Бойко, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.В. Копан, О.В. Кузьменко, І.Б. Коліушко, Б.М. Лазарєв, А.І. Марущак, Н.П. Матюхіна, А.М. Новицький, В.Г. Перепелюк, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, М.П. Стрельбицький, М.М. Тищенко, В.С. Цимбалюк, Ю.С. Шемшученко та ін.

У той же час низка проблемних питань організаційно-правових засад діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян, змісту зазначеної діяльності, а також шляхів її законодавчого удосконалення залишається невирішеною, що свідчить про актуальність обраної теми дисертації, її теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» відповідно до цільової комплексної програми «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» на 2006-2010 рр. (номер державної реєстрації 0106u002285). Тема дисертаційного дослідження уточнена на засіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» (протокол від 21 грудня 2012 р. № 4).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі теоретико-правових здобутків реалізації права громадян на звернення в діяльності органів виконавчої влади, чинного законодавства України, аналізі гарантій забезпечення законності належної діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян визначити проблеми та надати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань звернень громадян.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення нижченаведених задач, а саме:

- на основі теоретичних узагальнень і емпіричних досліджень надати концептуальне обґрунтування основних положень і теоретико-правову характеристику реалізації права громадян на звернення в діяльності органів виконавчої влади;

- дослідити та визначити процедурні особливості діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- розкрити сутність та зміст забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- розкрити правову природу та види контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері розгляду звернень громадян, а також виявити особливості його предмету та об'єкту;

- сформулювати основні напрями здійснення прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян органами виконавчої влади;

- з'ясувати зміст, призначення та предмет прокурорського нагляду за діяльністю органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- установити проблеми та недоліки законодавчого забезпечення діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян;

- запропонувати науково-практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства з питань розгляду звернень громадян.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з діяльністю органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян.

Предметом дослідження є правове регулювання діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: діалектичний - застосування якого дозволило дослідити сутність, зміст і значення діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); формально-логічний метод використовувався як універсальний спосіб аналізу законодавчого регулювання порядку звернення громадян до органів виконавчої влади, а також для надання пропозицій щодо його вдосконалення (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); формально-юридичний аналіз норм чинного адміністративного законодавства дозволив виявити властиві діяльності органів виконавчої влади у сфері розгляду звернень громадян переваги та недоліки, а також сформулювати пропозиції щодо його удосконалення (підрозділ 2.3); статистичний метод використовувався для дослідження, аналізу та узагальнення офіційної статистичної інформації, а також узагальнення іншої інформації, яка становить предмет дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Вимоги формальної логіки стосовно послідовності, несуперечності та обґрунтованості були враховані при формулюванні висновків та пропозицій відповідно до мети даного дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичну основу дисертації становлять сучасні теоретико-методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права і процесу, інформаційного права, соціології, теорії управління, описаних у працях В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, П.В. Дихтієвського, Б.М. Лазарєва, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, Ю.М. Козлова, М.І. Козюбри, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Копана, О.В. Кузьменко, Н.Р. Нижник, І.М. Пахомова, Т.О. Проценка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, С.Г. Стеценка, О.Д. Тихомирова, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, М.К. Якимчука та ін.

Емпіричну основу дослідження становлять: Конституція України та Закони України, інші нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних органів, а також міжнародні-правові документи з питань звернень громадян та захисту їх прав.

Інформаційну базу дослідження становлять узагальнення практики діяльності різних органів законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних органів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, застосуванням відповідного теоретико-методологічного апарату та практики реалізації норм чинного адміністративного законодавства щодо звернення громадян. Робота є одним із перших в Україні комплексних монографічних досліджень, яке присвячене проблемам удосконалення законодавчого забезпечення діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень, висновків і рекомендацій, що мають ознаки наукової новизни, а саме:

уперше:

- досліджено поняття «реалізація права громадян на звернення в діяльності органів виконавчої влади» та сформулювало його визначення;

- виокремлено та надано характеристику адміністративно-процесуальним гарантіям забезпечення належної діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- на підставі аналізу чинного законодавства з питань звернень громадян виявлені фактори, що впливають на його ефективність та правомірність;

- обґрунтовано та сформулювало конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавчого регулювання діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

удосконалено:

- концептуальні підходи до забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- теоретичні підходи до визначення змісту та видів контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері розгляду звернень громадян;

- сутність, предмет та місце прокурорського нагляду в сфері розгляду звернень громадян;

- організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян органами виконавчої влади;

дістали подальшого розвитку:

- положення відносно процедурних особливостей діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян;

- наукові погляди щодо провадження зі звернень громадян органами виконавчої влади;

- підходи про внесення відповідних змін до Закону України «Про звернення громадян», Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використані та впроваджені у:

- правотворчий і практичній діяльності Управління забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету міністрів України (довідка про впровадження від 19.03.2013 р.);

- наукову діяльність Державного науково-дослідного інституту МВС України (довідка про впровадження від 22.04.2013 р.);

- навчальному процесі Академії прокуратури (довідка про впровадження від 25.03.2013 р.).

Окремі положення, висновки і пропозиції дослідження також можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - при проведенні подальших наукових досліджень питань правового забезпечення діяльності податкової міліції;

- у практичній та правотворчий діяльності окремих підрозділів, подальшої стратегії розвитку Прокуратури України;

- у навчальному процесі - при викладанні курсу «Адміністративне право України», спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, курсів «Судові та правоохоронні органи», «Адміністративна діяльність», а також у навчально-методичних розробках, посібниках, підготовлених за участю дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації положення, які становлять новизну праці, розроблено автором особисто. При використанні наукових розробок інших вчених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов'язково зроблені посилання.

Апробація результатів дослідження. Основні результати, положення і висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на: Постійно діючий науково-практичний семінар «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (Харків, 23 жовтня 2009 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України» (Дніпропетровськ, 17 жовтня 2011 р.) та круглому столі «Актуальні проблеми сучасного адміністративного права» (Запоріжжя, 22 березня 2013 р.), І Міжнародна науково-практична конференція «Приватний сектор безпеки: сучасний досвід та проблеми правового регулювання» (Харків, 19 квітня 2013 р.).

Результати дослідження було обговорено на засіданні кафедри адміністративного права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» (28 лютого 2013 р.), а також на науковому семінарі в Науково-дослідному інституті інформатики та права НАПрН України (1 березня 2013 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 170 сторінок, з них основного тексту 154 сторінки, список використаних джерел складається зі 186 найменувань і має обсяг 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і задачі, об'єкт та предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікацій результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 «Сутність діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян та значення законності в її реалізації» складається з трьох підрозділів, в яких розкривається сутність діяльності органів виконавчої влади, дається характеристика їх суб'єктів, визначається поняття та зміст забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян.

У підрозділі 1.1 «Діяльність органів виконавчої влади щодо розгляду звернень як об'єкт правового регулювання» наголошено, що право на звернення є конституційним правом громадянина; перелічено багато нормативних актів, закріплюючих це право, серед яких провідне місце належить Закону України «Про звернення громадян». Розглянуті способи захисту і поновлення порушеного права громадян - адміністративний та судовий.

Наведено поняття «скарги», висвітлено позиції різних вчених щодо сутності та змісту скарги; зазначено, що вона є одним із засобів захисту прав і законних інтересів людини, а з іншого боку - сигналом про існуючі недоліки у роботі державних органів, сприяють усуненню останніх, покращенню діяльності державного апарату, зміцненню режиму законності. Визначено поняття оскарження; приділено увагу розгляду механізму реалізації права на оскарження, який знаходить свій прояв у двох формах: правовій та не правовій; вказано на важливе значення розробленого проекту Адміністративно-процедурного кодексу України для удосконалення існуючої практики роботи зі зверненнями громадян та нормативно-правової бази такої діяльності.

У підрозділі 1.2 «Суб'єкти органів виконавчої влади, які здійснюють процедури розгляду звернень громадян» вказано, що на цей час відсутній єдиний кодифікований акт щодо адміністративних процедур, що створює проблеми в процесі оскарження рішень та дій громадянами; приділено увагу процедурним особливостям галузевих (відомчих) видів адміністративного оскарження щодо правоохоронної та контрольно-наглядової сфери; розглянуто механізм і порядок адміністративного оскарження рішень та дій державних податкових органів, які регламентуються Податковим кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення; визначено що процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою; звернуто увагу на певні особливості, характерні виключно для процедури адміністративного оскарження рішень, дій (бездіяльності) податкових органів; розглянута процедура адміністративного оскарження в органах внутрішніх справ та митних органах України.

У підрозділі 1.3 «Поняття та зміст забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян» Значне місце в підрозділі відводиться з'ясуванню поняття та змісту самої законності як правової категорії та законності діяльності щодо звернень громадян до органів виконавчої влади; проаналізовані різні точки зору представників правової науки, які констатують про багатоаспектність поняття законності. Розглянуті принципи законності такі як, єдність, верховенство закону, неприпустимість протиставлення законності і доцільності, реальність та його функції; окремо приділено увагу співвідношенню понять «законність», «закон» та «законодавство». Підсумовуючи сказане, зроблено висновок про те, що законність - це принцип, обов'язкова вимога, метод, режим і стан неухильного дотримання, виконання і застосування законів та заснованих на них інших правових актів усіма учасниками суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя. Зазначено, що функції законності - це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які виражають її сутність і соціальне призначення. Також розкриті основні елементи законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян.

Визначено, що юридичні (правові) гарантії законності спрямовані не тільки на забезпечення ефективної реалізації застосування правових норм, але і на створення результативного механізму з попередження, виявлення порушень і відновлення порушених правових норм.

Приділено увагу також способам забезпечення законності у сфері розгляду звернень громадян до органів виконавчої влади таких як, контроль з боку уповноважених органів законодавчої та виконавчої влади, судовий контроль, прокурорський нагляд тощо.

Розділ 2 «Гарантії забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян» складається з трьох підрозділів в яких визначено основні адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян що забезпечують належне функціонування органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян - контроль та прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян органами виконавчої влади; дається поняття об'єкта, предмета прокурорського нагляду за дотриманням законодавства, розглянуті його стадії щодо розгляду звернень громадян до органів виконавчої влади та окреслено напрями удосконалення законодавства про звернення громадян.

У підрозділі 2.1 «Контроль за дотриманням законодавства органами виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян» визначено поняття контролю, його зміст; розглянуто перелік принципів контролю, форм контролю, до яких відносяться - предметні (проблемні, цільові) перевірки, заслуховування звітів керівників об'єкта, який контролюється, та його галузевих, функціональних служб про проведену роботу та її результати на різних нарадах, інспекційні перевірки; підсумки перевірки та їх документальне закріплення, яке може втілюватися у форму акта перевірки, довідки, доповідних записок тощо; дано поняття акту перевірки, його складання та обговорення; відзначено недостатню урегульованість процедури складання таких документів щодо структури, змісту; проведено аналіз викладання одного з найголовніших, визначальних способів захисту прав і свобод людини - судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади як специфічного виду контролю у сфері державного управління, визначено його предмет.

Розглянуто питання визначення процесуального порядку подання та розгляду скарги на неправомірні дії суб'єктів владних повноважень; визначено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Окрему увагу в підрозділі приділено проблемі з приводу функціонування інституту адміністративного судочинства. Висвітлено основні категорії судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян. З приводу предмету судового контролю досліджено різні підходи вчених у юридичній літературі таких як, А. Боннер, А. Зелінський, В. Квіткін та Ф. Толді.

Розглянуті наступні питання: визначення процесуального порядку подання та розгляду скарги на неправомірні дії суб'єктів владних повноважень; окреслено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу; проблема судового оскарження, визначення підвідомчості справ. Проведено аналіз українського та російського законодавства з даної проблеми.

Висвітлено питання визначення процесуального порядку подання і розгляду скарги на неправомірні дії суб'єктів владних повноважень та процесуальних прав і обов'язків учасників судового процесу.

Завершуючи дослідження про судовий контроль дисертант вважає за доцільне відзначити роль господарських судів України у справі забезпечення законності застосування вказаних заходів адміністративного примусу.

У підрозділі 2.2 «Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян органами виконавчої влади» визначено, що з моменту прийняття Конституції України в редакції 1996 р. у нашій державі почався активний процес переосмислення завдань та функцій багатьох державно-правових інститутів, в тому числі й прокуратури. Так більшість із них пов'язана із розширенням функцій прокуратури у питаннях захисту прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина; із створенням спеціалізованих прокурорсько-наглядових інституцій тощо. Доведено, що прокуратура володіє двома інструментами забезпечення додержання законодавства органами виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян - повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів і представницькою функцією.

Аналіз правової літератури наукового, публіцистичного характеру дозволяє зробити висновок про розгортання масштабних суперечок, де головним пунктом зіткнення є питання, пов'язані з проблемою існування повноважень прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (загального нагляду).

Наведено місце і роль нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів у справі забезпечення належної діяльності щодо розгляду звернень громадян органами виконавчої влади; визначено предмет нагляду за додержанням і застосуванням законодавства про звернення громадян до органів виконавчої влади; окреслено, що питання об'єкту та предмету прокурорського нагляду за додержанням законодавства з питань розгляду звернень громадян уповноваженими суб'єктами ще недостатньо розроблені, можна виділити три стадії прокурорського нагляду за законністю адміністративно-юрисдикційного провадження щодо розгляду звернень громадян до органів виконавчої влади; дано визначення методів виявлення порушень законодавства у діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян; джерел, з яких прокурори мають можливість отримувати інформацію про такі порушення; дана характеристика правового акту прокурорського нагляду, вимоги, які ставляться до нього, його види та відмінність цих актів від правових актів державного управління.

Наведено висновок, що на сьогодні відсутні будь-які підстави для скасування нагляду за додержанням і застосуванням адміністративного законодавства у сфері державного управління, оскільки він має свої, властиві лише йому напрями і форми діяльності щодо забезпечення законності у сфері розгляду звернень громадян.

У підрозділі 2.3 «Основні напрями удосконалення законодавства про звернення громадян: проблеми та шляхи їх вирішення» дано перелік законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері розгляду звернень громадян, визначено недоліки у зв'язку зі значною їх кількістю, окреслена потреба оновлення законодавства у цій сфері, яку обумовлює, передусім, характер суспільних відносин в Україні, вказана необхідність прийняття Адміністративного процедурного кодексу та Закону України «Про пропозиції громадян» з метою уніфікації усієї системи класифікації, реєстрації, обліку та аналізу звернень громадян, а також зміцнення гарантії своєчасного та якісного розгляду звернень, встановлення і чіткого регламентування відповідальності за порушення у цій сфері тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці відповідно до мети, задач дисертаційної роботи у межах визначеного предмету наукового пошуку і методів дослідження концептуального підходу щодо основних теоретичних положень і практичних питань щодо організаційно-правових засад діяльності органів виконавчої влади по розгляду звернень громадян.

У висновках підсумовуються основні результати дослідження, які відображають узагальнену концепцію організації діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян, адміністративно-правових гарантій її правомірності у сфері забезпечення конституційних прав громадян, що ґрунтується як на положеннях сформульованих попередніми дослідниками, так і на принципово нових наукових підходах автора.

Основний науково-методичний здобуток полягає у наступних положеннях:

1. Конституційне закріплення права громадян на звернення є необхідною передумовою досягнення цілей та вирішення завдань діяльності органів виконавчої влади щодо захисту та поновлення прав, свобод та законних інтересів громадян, а також гарантії його реалізації.

2. Реалізація права громадян на звернення в діяльності органів виконавчої влади - це закріплена у законодавстві можливість громадянина звернутися до органів виконавчої влади та посадових осіб за захистом порушених прав та гарантованих законом інтересів, діяльність яких ґрунтується на наступних засадах: свобода подання звернень, рівність сторін у процесі провадження, законність, підвідомчість провадження, об'єктивність та повнота розгляду звернень, контроль та нагляд за діяльністю органів виконавчої влади.

3. У кожній окремій галузі державного управління існують відомчі нормативно-правові акти, що встановлюють процедурні правила розгляду звернень громадян. Ці правила суттєво відрізняються між собою, що спричинено як специфікою окремої галузі та відповідного предмету звернення, так і простою неузгодженістю згаданих нормативно-правових актів з положеннями законів. Хоча достатньо проблематично об'єднати в одному нормативному акті норми, які б враховували процедурні особливості адміністративного оскарження в різних галузях, проте це є можливим шляхом кодифікації з виділенням в окремі підрозділи існуючих процедур.

4. Для мінімізації галузевих особливостей адміністративного порядку розгляду звернень громадян органами виконавчої влади доцільно на законодавчому рівні більш детально закріпити: загальні процедури розгляду звернень, чітко визначити етапи (стадії) проходження звернень, підстави повторного звернення, визначити перелік можливих варіантів управлінських рішень, прав та обов'язків учасників процедури щодо розгляду звернень громадян тощо. Наведене буде сприяти створенню чіткого механізму вирішення адміністративного оскарження, який би запобігав тяганині та зволіканню з боку посадових осіб у ході розгляду звернень громадян, права яких порушуються у сфері управлінської діяльності.

5. Забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян обмовлено наявністю системи законодавства, яке відповідає потребам суспільного розвитку і наявність механізму реалізації його приписів. Останнє значною мірою залежить від наявності гарантій забезпечення законності, у тому числі тих, що безпосередньо стосуються належного розгляду звернень громадян органами виконавчої влади.

6. Виходячи з наведеного за способом реалізації та формою вираження загальні гарантії забезпечення законності у сфері розгляду звернень громадян можна розділити на такі три групи: гарантії, що встановлюють межі обов'язків та прав посадовців відповідного органу; чітке визначення юридичних фактів як гарантія правомірної поведінки посадовців; встановлення юридичної відповідальності як гарантія забезпечення прав громадян при застосуванні процедур адміністративного провадження у справах про звернення громадян.

7. До спеціальних гарантій законності у сфері застосування законодавства про звернення громадян належать наступні: адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян, що забезпечують належне функціонування органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян (порядок розгляду звернень громадян; здійснення державного, судового контролю, нагляду прокуратури та ін.); адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян, що забезпечують законність та належність адміністративного процесу відповідно до реалізації конституційного права громадян на звернення (гарантований правовий захист з боку суб'єктів, наділених контрольно-наглядовими повноваженнями; процедура розгляду скарг та апеляцій в порядку відомчого адміністративного провадження; порядок притягнення до відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за порушення законодавства про звернення громадян; комплекс заходів удосконалення законодавства з питань звернення громадян та ін.).

8. Контроль за належною діяльністю органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян - це перевірка, а також спостереження з метою перевірки для протидії неправомірних дій (бездіяльності), виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки з боку посадових осіб органів виконавчої влади у сфері розгляду звернень громадян.

9. Предметом судового контролю за належною діяльністю органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян є правомірність того адміністративного акту, яким було порушено право або інтерес громадянина, що охороняється законом.

10. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян в органах виконавчої влади - це сукупність методів, прийомів та актів прокурорського реагування у процесі здійснення перевірок додержання законодавства про звернення громадян уповноваженими суб'єктами.

11. Об'єктом прокурорського нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян є законність у діяльності суб'єктів, які мають право застосовувати процедури адміністративного характеру у вигляді спеціального провадження.

12. Предметом прокурорського нагляду за додержанням законодавства органами виконавчої влади з питань звернень громадян є дотримання прав і свобод людини і громадянина, встановленого законом порядку застосування юрисдикційних проваджень, а також законність прийнятих рішень у цій сфері.

13. Стадії прокурорського нагляду за законністю адміністративно-юрисдикційного провадження щодо розгляду звернень громадян до органів виконавчої влади складаються з: виявлення ознак порушень закону та прийняття рішення про порушення прокурорсько-наглядового провадження; перевірка матеріалів про порушення закону; вжиття заходів для усунення виявлених порушень, а також причин та умов, які їм сприяли.

14. З метою виокремлення комплексу заходів удосконалення законодавства необхідно виділити його певні недоліки (проблеми), а саме:

- законодавство застосовується не тільки до відносин між громадянами і органами виконавчої влади, а й до відносин громадських організацій і приватних підприємств, тобто до відносин між недержавними суб'єктами права. Така ситуація певною мірою не відповідає Конституції України, оскільки вищезазначені правовідносини регулюються положеннями цивільного, а не адміністративного права, і в разі виникнення спорів між ними рішення приймаються судами у порядку цивільного судочинства;

- законодавство регулює різні за своєю суттю правові явища - «пропозиції», «заяви» та «скарги»;

- певні суспільні відносини не регулюються цим законодавством, тобто не торкається випадків, в яких органи виконавчої влади і посадові особи за власною ініціативою приймають індивідуальні акти, які відповідним чином обтяжують громадянина тощо.

15. Шляхи вирішення вищевказаних проблем, на думку дисертанта, полягають у законодавчому закріпленні наступних положень щодо:

- використання сучасних інформаційних технологій у процесі реалізації права на звернення громадян, хоча б в органах виконавчої влади, які мають власні інформаційні ресурси (сайти);

- надання належних (а не формальних і малозрозумілих) відповідей на звернення громадян, врегулювання взаємовідносин адміністративних органів не лише з фізичними, а й з юридичними особами;

- усунення невідповідності деяких чинних положень Закону України «Про звернення громадян» конституційним приписам;

- необхідності формалізації суб'єкта права на звернення, а саме: громадянин (частина перша статті 1 Закону); особа, яка не є громадянином України і законно знаходиться на її території (частина третя статті 1 Закону); заявник (частина друга статті 5 Закону); представник заявника, якщо його повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (частина четверта статті 5 Закону); законний представник в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб (частина четверта статті 5 Закону); група осіб (частина п'ята статті 5 Закону), тощо;

- усунення перешкоди до реалізації права на звернення для осіб, які не мають чи не можуть підтвердити своє місце проживання; щодо визначення участі уповноваженої особи у процедурі подання та розгляду звернень громадян, зокрема в інтересах осіб похилого віку, яка не має можливості звернутися особисто, через стан здоров'я; щодо визнання права звертатися з повторним зверненням до одних і тих же органів від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання у зв'язку з виявленням нових обставин;

- реалізації ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» і передбачити адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення права громадян на звернення органами державної влади та встановленого законодавством порядку прийому, обліку, розгляду та виконання рішення щодо звернень громадян.

16. В якості адміністративно-правових засобів захисту конституційного права громадянина на звернення і проблем пов'язаних з його реалізацією доцільно законодавцю свою увагу зосередити насамперед у таких напрямах:

- на відповідності антикорупційних законів міжнародним нормам захисту прав людини, які забезпечували б громадянам справедливий розгляд їх звернень в органах виконавчої влади; на законах, які не повинні бути надмірно та невиправдано репресивними;

- на розроблені механізму повернення громадянам коштів, яких вони позбавились внаслідок неправомірних дій чиновників;

- на розкритті поняття «порушення законодавства про звернення громадян» як об'єкту адміністративно-правових відносин тощо.

17. Внесення змін до законодавства про звернення громадян, розвиток наукової адміністративно-процесуальної думки у новому ракурсі виявляють нові проблеми та питання теоретико-практичного аналізу відносин у сфері діяльності органів виконавчої влади щодо розгляду звернень громадян. Безумовно дослідження проблем пов'язаних із такими процесами потребують у подальшому удосконалення існуючих правових механізмів регулювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

виконавчий влада звернення законодавство

Статті у фахових та закордонних виданнях з юридичних наук

1. Сірик Д.С. Сутність звернень громадян до місцевих органів виконавчої влади / Д.С. Сірик // Проблеми законності. - 2005. - Вип. 75. -С. 27-31.

2. Сірик Д.С. Порівняльний аналіз засад правового регулювання провадження за зверненнями громадян в органах виконавчої влади і в органах прокуратури України / Д. Сірик // Вісник прокуратури.- 2007. - Вип. 3. - С. 45-49.

3. Сірик Д.С. Прокурорське провадження за зверненнями громадян як процесуальна форма юрисдикційного захисту / Д.С. Сірик // Вісник прокуратури.- 2007. - Вип. 11. - С. 44-48.

4. Сірик Д.С. Роль прокурора у механізмі захисту права особи на інформацію / Д.С. Сірик // Вісник прокуратури.- 2008. - Вип. 5. - С. 45-48.

5. Сірик Д.С. Щодо права юридичної особи на звернення / Д.С. Сірик // Вісник прокуратури. - 2008. - Вип. 8. - С. 61-65.

6. Сірик Д.С. Організаційно-правові форми участі громадян у діяльності виконавчої влади / Д.С. Сірик // Підприємство, господарство і право.- 2008. - Вип. 9. - С. 48-52.

7. Сірик Д.С. Гарантії забезпечення прав та свобод людини і громадянина у провадженні по зверненням громадян / Д.С. Сірик // Наука і правоохорона. - К. : ДНДІ МВС України, 2012. - № 4(18). - С. 239-242.

Основні результати, положення і висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на конференціях і зібраннях

8. Сірик Д.С. Модель судового контролю за діяльністю органів державної влади / Д.С. Сірик // Матеріали постійно діючого наук.-практ. семінару [«Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення»], (Харків, 23 жовтня 2009 р.). - Х. : ТОВ «Оберіг», 2009. - С. 68-70.

9. Сірик Д.С. Особливості процедури адміністративного оскарження в митних органах України / Д.С. Сірик // Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України»], (Дніпропетровськ, 17 жовтня 2011 р.). - Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2011. - С. 21-26.

10. Сірик Д.С. Проблемні питання удосконалення чинного законодавства України про звернення громадян / Д.С. Сірик // Матеріали круглого столу [«Актуальні проблеми сучасного адміністративного права»], (Запоріжжя, 22 березня 2013 р.) - Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2013. - С. 212-213.

11. Сірик Д.С. До питання приватності при зверненні громадян до органів виконавчої влади / Д.С. Сірик // Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. [«Приватний сектор безпеки: сучасний досвід та проблеми правового регулювання»] (Харків, 19 квітня 2013 р.). - Х. : ТОВ «Друкарня Мадрід», 2013. - С. 372-376.

Размещено на Allbest.ru