Адміністративно-правове регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування національного законодавства, що здійснюється останнім часом, спрямовується на розбудову України як європейської держави й забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина. Одним із конституційних прав людини є право на самозахист. Так, відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань.

Особливе значення для належного здійснення громадянами самозахисту від протиправних посягань має можливість використовувати при цьому вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Питання про те, чи варто передбачити у національному законодавстві право на вільне придбання і зберігання (носіння) вогнепальної зброї, є досить актуальним для України, де рівень злочинності є одним із найвищих в Європі та має тенденцію до зростання.

Виходячи зі статистики скоєння злочинів озброєними злочинцями, а також вилучення у громадян незареєстрованої вогнепальної зброї (з 1 січня по 20 листопада 2012 р. працівниками органів внутрішніх справ вилучено 3271 одиниць вогнепальної зброї, з них 1140 одиниць - нарізної, а також 112016 патронів, 185 гранат, 98 мін, 53 саморобні вибухові пристрої) можна дійти висновку, що нині в Україні у незаконному обігу перебуває велика кількість зброї, якою доволі вільно користуються правопорушники. Натомість законослухняні громадяни часто обмежені у праві користуватися зброєю та спеціальними засобами, що можна розглядати як порушення ст.ст. 3, 27, 30 та 41 Конституції України, тому що життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З огляду на викладене та з метою створення досконалих механізмів забезпечення реалізації закріпленого Конституцією України права кожного захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань існує нагальна необхідність дослідження питань адміністративно-правового регулювання реалізації права особи на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.07.2004 р. № 755, п. 17 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347, а також наукової теми «Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування» (державний реєстраційний номер 0112U003550), дослідження якої здійснюється в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного адміністративного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, особливості та зміст адміністративно-правового регулювання реалізації громадянами України права на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів, надати науково обґрунтовані рекомендації з питань, що досліджуються.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- з'ясувати значення та передумови набуття громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- розглянути зброю та спеціальні засоби через призму об'єкта адміністративно-правових відносин;

- розробити авторську класифікацію зброї та спеціальних засобів;

- вивчити сучасний стан адміністративно-правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів в Україні;

- розглянути зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання обігу зброї в державі;

- визначити місце та значення дозвільної системи в механізмі реалізації адміністративно-правових норм, які передбачають право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- вивчити адміністративні процедури реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- охарактеризувати адміністративну відповідальність громадян за порушення порядку реалізації права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- сформулювати рекомендації та пропозиції, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері обігу зброї та спеціальних засобів.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний, формально-логічний, системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий тощо. Так, діалектичний метод було застосовано під час дослідження права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів як чинника забезпечення належного самозахисту особи та складового елемента адміністративно-правового статусу громадянина (підрозділ 1.1). Формально-логічний метод дозволив надати власні визначення ряду понять (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). За допомогою системно-структурного методу запропоновано класифікацію зброї та спеціальних засобів (підрозділ 1.2). Використання історичного методу дало можливість дослідити історію виникнення зброї (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використовувався в ході дослідження значення та передумов набуття громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів, а також для окреслення шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів у державі (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4).

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених різних історичних періодів у галузі теорії держави і права та адміністративного права, а саме: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, П.Д. Біленчука, І.А. Галагана, А.П. Гетьмана, К.О. Гориславського, О.С. Григорьєвої, В.А. Гуменюка, В.В. Долежана, В.О. Заросила, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, А.В. Корнійця, І.М. Коропатніка, А.В. Кофанова, С.О. Кузніченка, С.В. Лихачова, М.І. Матузова, Р.С. Мельника, О.В. Негодченка, В.П. Пєткова, А.М. Подоляки, О.Ф. Скакун, С.С. Студенікіна, О.Ф. Сулявої, М.П. Федорова, О.С. Фролова, Ю.С. Шемшученка, О.Н. Ярмиша тощо.

Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять міжнародно-правові документи, законодавство України і деяких зарубіжних країн, що регулює відносини у сфері обігу зброї та спеціальних засобів, а також відповідні підзаконні акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших дисертаційних досліджень адміністративно-правового регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

вперше:

- сформульовано визначення терміна «адміністративні процедури реалізації громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» як порядку послідовно здійснюваних службовими особами органів внутрішніх справ дій, результатом яких є надання дозволу на придбання і зберігання зброї чи спеціальних засобів або відмови в ньому;

- запропоновано право власності на зброю та спеціальні засоби розглядати на двох рівнях. На першому рівні (публічно-правовому) створюються необхідні передумови для подальшої реалізації права власності. На другому рівні (приватноправовому) відбувається безпосередня реалізація права власності на названі об'єкти. З огляду на це під адміністративно-правовим регулюванням реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів запропоновано розуміти визначений у нормах адміністративного права порядок (процедуру) отримання дозволу на придбання, а пізніше на зберігання зброї (спеціальних засобів), а також контроль за реалізацією цього права;

удосконалено:

- визначення понять «зброя», «спеціальні засоби індивідуального захисту», «дозвільна система» як необхідна основа удосконалення національного адміністративного законодавства з питань обігу зброї та спеціальних засобів;

- класифікацію зброї, зокрема пропонується класифікувати зброю за наступними критеріями: 1) характер; 2) функціональна ознака; 3) цільове призначення; 4) спосіб виготовлення; 5) відповідність стандартам; 6) результат застосування; 7) рівень дозволеності в обігу;

- теорію диференціації норм адміністративного права, пов'язану з формуванням у межах Особливої частини останнього підгалузі поліцейського права, одним з інститутів якої має стати інститут обігу зброї та спеціальних засобів;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння вогнепальної нарізної короткоствольної зброї як найбільш ефективної зброї самозахисту. Обґрунтована доцільність закріплення в національному законодавстві права на придбання і зберігання (носіння) такої зброї;

- класифікація спеціальних засобів за функціональним призначенням, відповідно до якого такі засоби слід поділяти на три групи: 1) засоби індивідуального захисту; 2) засоби активної оборони; 3) засоби забезпечення спеціальних операцій;

- розуміння того, що право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів слід розглядати як важливий чинник забезпечення належного самозахисту особи та складовий елемент адміністративно-правового статусу громадянина;

- пропозиція щодо проведення інкорпорації норм адміністративного права, які регулюють порядок реалізації громадянами України права на придбання і зберігання вогнепальної зброї та спеціальних засобів. Даний крок позитивно вплине як на рівень правової культури громадян, які цікавляться питаннями придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів, так і на ефективність, а відтак і законність діяльності працівників правоохоронних органів України, які вступають у відповідні адміністративно-правові відносини з громадянами;

- розуміння доцільності запровадження дозвільних режимів у механізм реалізації відповідних адміністративно-правових норм, що регламентують право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- пропозиція щодо включення до змісту нормативних актів, які стосуються адміністративних процедур реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів, чіткого переліку принципів (стандартів) належного урядування, зокрема: принципу участі у прийнятті рішення; принципу прозорості; принципу підзвітності (відповідальності); принципу ефективності; принципу неупередженості;

- питання адміністративної відповідальності у сфері обігу зброї та спеціальних засобів, зокрема запропоновано посилити відповідальність за вчинення окремих адміністративних правопорушень у названій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі - для подальших досліджень проблем дозвільної системи в Україні, адміністративних процедур обігу зброї та спеціальних засобів, а також адміністративної відповідальності (акт впровадження від 12 березня 2013 року);

- у правотворчості - під час підготовки проекту Закону України «Про зброю», а також розроблення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регламентують обіг зброї та спеціальних засобів в Україні;

- у правозастосуванні - для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів;

- у навчальному процесі у вищих навчальних закладах - під час вивчення та викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність», у ході написання підручників та методичних рекомендацій, а також у науково-дослідній роботі аспірантів, ад'юнктів, студентів та курсантів (акт впровадження від 18 лютого 2013 року).

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконане дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків вітчизняної та зарубіжної науки адміністративного права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві з Є. О.Легезою опубліковано наукову статтю «Діяльність органів внутрішніх справ щодо надання адміністративних послуг у сфері обігу зброї» (автором досліджено процедурні аспекти надання органами внутрішніх справ адміністративних послуг у сфері обігу зброї, загальний обсяг - 60% тексту статті).

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на двох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми охорони громадського порядку» (м. Дніпропетровськ, 12 лютого 2010 р.), «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 22 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в шести наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із них основного тексту 175 сторінок. Список використаних джерел налічує 209 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлюється актуальність теми дослідження, окреслюється її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета й завдання, об'єкт та предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Розділ 1 «Загальна характеристика правового регулювання права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню значення та передумов набуття громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів; розгляду видів зброї та спеціальних засобів як об'єкта адміністративно-правових відносин; аналізу сучасного стану адміністративно-правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів в Україні та зарубіжного досвіду в цій сфері.

У підрозділі 1.1 «Значення та передумови набуття громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» зазначається, що забезпечення та захист прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Конституції України та інших нормативно-правових актах, передусім покладено на державні органи, зокрема правоохоронні. Однак сучасний рівень злочинності, в тому числі кількість злочинів проти особи в нашій країні, свідчить про неспроможність держави в особі її органів повністю забезпечити належний захист прав і свобод людини і громадянина. З огляду на викладене зроблено висновок, що громадяни України повинні мати можливість власними силами ефективно захищати себе і членів сім'ї від злочинних посягань.

Вказується на те, що право на самозахист в Україні закріплено на конституційному рівні. Так, відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на самозахист конкретизується в інших законах та підзаконних нормативно-правових актах, зокрема Кодексі України про адміністративні правопорушення. На цій підставі зазначається, що назване право є елементом адміністративно-правового статусу громадянина, який також піддано аналізу в дисертації.

Звертається увага на особливе значення для належного здійснення громадянами самозахисту від протиправних посягань можливості використовувати при цьому зброю та спеціальні засоби. Акцентується увага не технічній недосконалості окремих спеціальних засобів, що, на думку автора, знижує рівень гарантованості права громадян України на самозахист. Окремо обговорюється питання про доцільність надання громадянам України права на вільне придбання і зберігання вогнепальної зброї.

Обґрунтовується думка, що право власності на зброю та спеціальні засоби необхідно розглядати на двох рівнях. На першому рівні (публічно-правовому) створюються необхідні передумови для подальшої реалізації права власності. На другому рівні (приватноправовому) відбувається безпосередня реалізація права власності на названі об'єкти.

Формулюється авторське визначення категорії «адміністративно-правове регулювання реалізації громадянами України права на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів».

У підрозділі 1.2 «Зброя та спеціальні засоби як об'єкт адміністративно-правових відносин» досліджуються зміст та особливості адміністративно-правових відносин. Формулюється авторське визначення даної категорії. Окремо розглядається питання про об'єкти адміністративно-правових відносин, одним із яких називається зброя та спеціальні засоби.

Вивчається історія виникнення зброї та звертається увага на існування великої кількості зразків зброї у сучасному світі. Відзначається, що зброя та спеціальні засоби є речами, тобто матеріальними предметами зовнішнього стосовно людини навколишнього світу, здатними задовольнити певні потреби людей, через що вони стають об'єктами правовідносин. Урегульованість суспільних відносин, пов'язаних з обігом зброї та спеціальних засобів, нормами адміністративного права свідчить, на думку дисертанта, про те, що вони є об'єктом відповідних адміністративно-правових відносин.

Обґрунтовується, що адміністративно-правові відносини, об'єктом яких є зброя та спеціальні засоби, можуть бути доволі різноплановими та виникати, змінюватися і припинятися за участю доволі великої кількості учасників. Зроблено висновок, що здебільшого такі відносини виникають між правоохоронними органами, зокрема органами внутрішніх справ України, та громадянами, які мають намір (бажання) отримати дозвіл на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Досліджено існуючі визначення поняття «зброя», які містяться в нормативних актах та науковій літературі. На підставі цього зазначено, що поняття «зброя» визначається через категорії «предмети», «пристрої», «прилади», «засоби», «знаряддя», іноді застосовується одразу декілька категорій: «предмети та пристрої», «пристрої та засоби», «пристрої, прилади і предмети». Сформульовано авторську позицію щодо розуміння категорії «зброя» та її тлумачення, яке, на думку дисертанта, має знайти закріплення у відповідних нормативних актах.

Проведено дослідження існуючих точок зору щодо питання класифікації зброї, за результатами якого запропоновано класифікувати зброю за наступними критеріями: 1) характер (загальногромадянська, спеціальна); 2) функціональна ознака (вогнепальна, газова, пневматична, гумова, холодна, електрошокова); 3) цільове призначення (військова, службова, мисливська, спортивна, деактивована, нагородна, колекційна, самозахисту); 4) спосіб виготовлення (заводська, саморобна); 5) відповідність стандартам (стандартна, нестандартна); 6) результат застосування (смертельної дії, несмертельної дії); 7) рівень дозволеності в обігу (необмежена, обмежена, заборонена). Наголошено на тому, що наведена класифікація зброї може бути покладена у підґрунтя відповідних положень Закону України «Про зброю», який має закріплювати за громадянами України право на придбання та зберігання загальногромадянської вогнепальної зброї.

Доводиться, що визначальною ознакою категорії «спеціальні засоби» слід вважати ту, яка вказує на призначення цих засобів, а саме захист людини від збройного нападу. Обґрунтована необхідність уніфікації термінології, яка застосовується в національному законодавстві щодо спеціальних засобів, зокрема запропоновано розділення спеціальних засобів на три групи: 1) засоби індивідуального захисту; 2) засоби активної оборони; 3) засоби забезпечення спеціальних операцій. Окремо розглянуто види спеціальних засобів, які входять до змісту кожної з названих груп, а також проаналізовано деякі проблеми нормативного регулювання порядку їх обігу в державі.

Обстоюється думка, що від ступеня деталізації наукових положень щодо класифікації зброї та спеціальних засобів залежить досконалість нормативного регулювання суспільних відносин, об'єктом яких є названі предмети.

У підрозділі 1.3 «Сучасний стан адміністративно-правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів в Україні» підкреслено значення правового регулювання взагалі та адміністративно-правового регулювання суспільних відносин зокрема для належної життєдіяльності держави. Стисло розглянуто зміст категорії «правове регулювання», в межах якої виділено такий її елемент, як «адміністративно-правове регулювання». Визначено мету та названо основні стадії адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Дисертантом підтримано думку, що інтенсивність (глибина, обсяг) адміністративно-правового регулювання суспільних відносин визначається специфікою їх об'єкта. Зроблено висновок, що зброя та спеціальні засоби, з огляду на їх властивості та призначення, є особливим об'єктом суспільних відносин, які у зв'язку з цим вимагають максимального адміністративно-правового регулювання.

Звертається увага на чисельність нормативно-правових актів, які регламентують обіг зброї та спеціальних засобів в Україні. Вказується на відсутність єдиного законодавчого акта, який би комплексно регламентував обіг зброї та спеціальних засобів на території України, як на негативну ознаку національного законодавства.

Детальному аналізу піддано положення проекту Закону України «Про обіг зброї невійськового призначення» (№ 2105), підготовленого та внесеного на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України В. Р. Мойсиком, В. М. Грицаком, Ю. В. Прокопчуком, Б. М. Пудовим. Визначено недоліки названого законопроекту, зокрема наголошено на тому, що в документі не знайшло місця визначення категорії «зброя невійськового призначення», а також неточно визначено види зброї, обіг якої мав би регулюватися даним Законом.

Окремо формулюються авторські пропозиції, спрямовані на покращення змісту зазначеного законопроекту. Так, запропоновано поширити його дію на комбіновану мисливську зброю; наведена авторська редакція ст. 11 законопроекту, в якій конкретизуються умови обігу зброї та боєприпасів на території України; пропонується надати громадянам України право на придбання та зберігання вогнепальної нарізної короткоствольної зброї, яка, на думку дисертанта, є найбільш ефективним засобом самозахисту. Висловлено пропозиції також і щодо удосконалення положень чинних нормативних актів, які регулюють порядок обігу зброї та спеціальних засобів.

Зроблено висновок про необхідність формування окремого правового інституту, в межах якого були б об'єднані норми адміністративного права, які регулюють обіг зброї та спеціальних засобів. Окремо наголошено на необхідності підготовки офіційної збірки правових актів із зазначених вище питань.

У підрозділі 1.4 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання обігу зброї» проаналізовано законодавство зарубіжних країн, присвячене питанням адміністративно-правового регулювання обігу зброї. Як загальна тенденція нормативного регулювання в даній сфері відзначено, що у більшості розвинених держав світу громадянам дозволене володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. Подібні тенденції розвитку нормативного регулювання обігу зброї виявляються також і в деяких країнах колишнього Радянського Союзу (Естонія, Молдова).

Окрема увага приділена вивченню порядку видачі дозволів на придбання та зберігання вогнепальної зброї, а також організації наступного контролю за її зберіганням. Проаналізовано окремі повноваження правоохоронних органів зарубіжних країн, переважно поліції, у сфері забезпечення реалізації права громадян на вогнепальну зброю. Визначено види вогнепальної зброї, яка за законодавством зарубіжних країн не може знаходитися у власності приватних осіб. З'ясовано особливості правового регулювання порядку застосування вогнепальної зброї приватними особами в окремих країнах.

Визначено перелік та зміст нормативно визначених вимог, яким мають відповідати приватні особи, що мають намір придбати у власність вогнепальну зброю.

Наголошено на тому, що досвід зарубіжних країн у сфері адміністративно-правового регулювання обігу зброї дозволяє вести мову про доцільність надання громадянам України права володіння короткоствольною вогнепальною зброєю за умови встановлення чітких процедур його реалізації. Зроблено висновок, що український законодавець має надзвичайно уважно вивчити закордонний досвід правового регулювання у названій сфері. Вказане дозволить не лише зробити вітчизняне законодавство з питань обігу зброї та спеціальних засобів більш досконалим, але і суттєво скоротить час та сили, необхідні для його розроблення.

Розділ 2 «Реалізація адміністративно-правових норм, які передбачають право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» складається з трьох підрозділів, що присвячено характеристиці дозвільної системи та її місця у механізмі реалізації адміністративно-правових норм, які передбачають право громадян на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів, з'ясуванню сутності та змісту адміністративних процедур реалізації права громадян на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів, а також дослідженню адміністративної відповідальності громадян за порушення порядку реалізації права на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів.

У підрозділі 2.1 «Дозвільна система та її місце у механізмі реалізації адміністративно-правових норм, які передбачають право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» досліджується місце дозвільної системи у механізмі реалізації адміністративно-правових норм, які передбачають право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

З метою більш повного з'ясування сутності дозвільної системи вивчаються категорії «дозвіл» і «система» та, як наслідок, формулюється визначення дозвільної системи як сукупності правовідносин, які виникають між дозвільними органами, з одного боку, та фізичними та юридичними особами - з іншого, у зв'язку з видачею, переоформленням та анулюванням документів дозвільного характеру щодо обігу спеціально визначених предметів та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, де вони виготовляються і використовуються.

Аналізуються об'єкти дозвільної системи, якими, на думку автора, є предмети, щодо використання яких встановлено спеціальні правила, а також підприємства, майстерні і лабораторії, де вони виготовляються і використовуються. Одним з об'єктів дозвільної системи називається зброя та спеціальні засоби, зокрема: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони.

Обґрунтовується поділ суб'єктів дозвільної системи на дві групи: 1) надавачі дозволів - державні органи, які видають, переоформляють та анулюють документи дозвільного характеру щодо обігу спеціально визначених предметів та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, де вони виготовляються і використовуються; 2) отримувачі дозволів - фізичні та юридичні особи, які відповідно до чинного законодавства виявили бажання отримати, переоформити або анулювати дозвіл.

Звертається увага на особливе місце органів внутрішніх справ у дозвільній системі України, яке обумовлюється тим, що: по-перше, Міністерство внутрішніх справ України видає нормативно-правові акти у сфері функціонування дозвільної системи; по-друге, органи внутрішніх справ видають, переоформляють та анулюють дозволи на придбання, видачу, носіння, зберігання, перевезення, використання предметів, щодо яких встановлено спеціальні правила використання, а також функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, де вони виготовляються і використовуються; по-третє, органи внутрішніх справ контролюють додержання спеціальних правил обігу таких предметів, а також функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, де вони виготовляються і використовуються.

Зроблено висновок, що, з огляду на специфічність зброї та спеціальних засобів як об'єкта адміністративно-правових відносин, є цілком справедливим запровадження дозвільних режимів у механізм реалізації відповідних адміністративно-правових норм. Пропонується розглядати дозвільну систему у двох вимірах - функціональному та структурному.

У підрозділі 2.2 «Адміністративні процедури реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» досліджуються адміністративні процедури реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Окрема увага автором приділяється з'ясуванню сутності категорій «процес», «юридичний процес», «процедура», «юридична процедура». Робиться висновок про їх змістовну схожість, проте наголошується на необхідності їх чіткого розмежування на рівні нормативних актів. Як наслідок, під юридичним процесом пропонується розуміти встановлений законом порядок провадження у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, а також порядок конституційного судочинства, а під юридичною процедурою - встановлений законодавством або сторонами певних правовідносин порядок послідовно здійснюваних дій учасників відповідних правовідносин. Окремим видом юридичної процедури називається адміністративна процедура.

Виділяються ознаки адміністративної процедури: по-перше, регламентація такої процедури нормами адміністративного права; по-друге, обов'язковим суб'єктом такої процедури є орган державної влади або місцевого самоврядування (його посадова чи службова особа); по-третє, процедура становить порядок послідовно здійснюваних дій суб'єктів відповідних адміністративно-правових відносин; по-четверте, результатом такої процедури є прийняття загальних та індивідуальних правових актів, спрямованих на встановлення та застосування норм права, що не пов'язане з наявністю правопорушень або інших різновидів публічно-правових спорів; по-п'яте, метою процедури є встановлення найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності та реалізації і охорони прав та інтересів, виконання обов'язків суб'єктів публічно-правових відносин; по-шосте, порушення процедури тягне скасування правового акта та застосування правових санкцій.

Акцентується увага на завданнях адміністративної процедури, їх значенні та видах.

На підставі аналізу відповідних наукових праць, а також положень законів України «Про звернення громадян» та «Про адміністративні послуги» зроблено висновок, що адміністративні процедури реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів належать до заявних процедур.

Сформульовано, а також охарактеризовано стадії адміністративної процедури щодо реалізації права громадян на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів. Пропонуються конкретні шляхи, спрямовані на удосконалення нормативного регулювання її окремих стадій. Стадіями адміністративної процедури щодо реалізації права громадян на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів названо: 1) подання заяви та інших документів, необхідних для отримання дозволу; 2) перевірку поданих документів та збір інформації про особу заявника; 3) вивчення повноважною посадовою особою документів; 4) прийняття рішення у справі, оформленого відповідним адміністративним актом (про надання дозволу на зброю чи відмову в наданні дозволу); 5) переоформлення і подовження дії дозволу; 6) оскарження й опротестування рішень посадових осіб.

Запропоновано включення до змісту нормативних актів, які стосуються адміністративних процедур реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів, принципів (стандартів) належного урядування.

У підрозділі 2.3 «Адміністративна відповідальність громадян за порушення порядку реалізації права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів» формулюються особливості адміністративної відповідальності громадян за порушення порядку реалізації права на придбання, зберігання зброї та спеціальних засобів.

Через призму аналізу категорій «соціальна відповідальність» та «юридична відповідальність» автором окреслюється сутність та призначення адміністративної відповідальності, виділяються її ознаки. Окрема увага приділена вивченню адміністративного правопорушення та його складу як фактичної та юридичної основ адміністративної відповідальності.

На підставі зроблених висновків дисертантом визначаються особливості реалізації адміністративної відповідальності громадянами за порушення порядку реалізації права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів. Так, вказується, що склад адміністративних правопорушень у сфері реалізації права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів має наступні особливості. Об'єктом є, як правило, певний порядок або правила, встановлені державою у сфері обігу зброї та спеціальних засобів (наприклад, порядок придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї). Об'єктивна сторона характеризується як діями, так і бездіяльністю. Досліджувані адміністративні проступки вважаються закінченими з моменту вчинення діяння шляхом дії чи бездіяльності. В окремих з них важливе місце в об'єктивній стороні відводиться факультативним ознакам проступків (умови вчинення та місце вчинення). Суб'єктом є фізична особа. Особливістю суб'єктивної сторони досліджуваних адміністративних правопорушень є те, що вони можуть бути скоєні у будь-якій формі вини.

З метою приведення порядку реалізації адміністративної відповідальності взагалі та адміністративної відповідальності у сфері обігу зброї та спеціальних засобів зокрема до сучасних стандартів правозастосовної діяльності запропоновано оновити перелік принципів адміністративної відповідальності.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених різних історичних періодів, аналізу міжнародно-правових актів, законодавства окремих зарубіжних країн, законодавства України і практики його застосування, наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов'язаного з визначенням меж та змісту адміністративно-правового регулювання реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів. Сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, основні з яких наведено нижче.

Право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів слід розглядати як важливий чинник забезпечення належного самозахисту особи та складовий елемент адміністративно-правового статусу громадянина. Передумовами набуття громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів є адміністративна правосуб'єктність, яка включає адміністративну правоздатність та дієздатність.

Право власності на зброю та спеціальні засоби необхідно розглядати на двох рівнях. На першому рівні (публічно-правовому) створюються необхідні передумови для подальшої реалізації права власності. На другому рівні (приватноправовому) відбувається безпосередня реалізація права власності на названі об'єкти.

Під адміністративно-правовим регулюванням реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів запропоновано розуміти визначений у нормах адміністративного права порядок (процедуру) отримання дозволу на придбання, а пізніше на зберігання зброї (спеціальних засобів), а також контроль за реалізацією цього права.

Зброя та спеціальні засоби є речами, тобто матеріальними предметами зовнішнього стосовно людини навколишнього світу, здатними задовольнити певні потреби людей, а значить мають корисні якості, у зв'язку з чим можуть бути об'єктами правовідносин. Урегульованість відносин обігу зброї та спеціальних засобів нормами адміністративного права свідчить про те, що вони є об'єктом відповідних адміністративно-правових відносин. Під адміністративно-правовими відносинами запропоновано розуміти суспільний зв'язок, що виникає на основі норм адміністративного права у галузі публічного управління, одним з учасників якого є носій владних повноважень.

Доведено, що адміністративно-правові відносини, об'єктом яких є зброя, можуть бути доволі різноплановими та виникати, змінюватися й припинятися за участю доволі великої кількості учасників. Проте найчастіше такі відносини виникають між правоохоронними органами, зокрема органами внутрішніх справ України, та громадянами, які мають намір (бажання) отримати дозвіл на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Визначальною ознакою поняття «зброя» є ознака, яка вказує на призначення зброї - ураження певної цілі (жива або інша ціль). Дана ознака дозволяє відокремити зброю від інших предметів матеріального світу. Запропоновано наступне визначення категорії «зброя»: предмети, конструктивно призначені та технічно придатні для ураження живої та іншої цілі.

Запропоновано класифікувати зброю за наступними критеріями: 1) характер (загальногромадянська, спеціальна); 2) функціональна ознака (вогнепальна, газова, пневматична, гумова, холодна, електрошокова); 3) цільове призначення (військова, службова, мисливська, спортивна, деактивована, нагородна, колекційна, зброя самозахисту); 4) спосіб виготовлення (заводська, саморобна); 5) відповідність стандартам (стандартна, нестандартна); 6) результат застосування (смертельної дії, несмертельної дії); 7) рівень дозволеності в обігу (необмежена, обмежена, заборонена). Наголошено на тому, що запропоновані підходи до класифікації зброї може бути використано під час роботи над проектом Закону України «Про зброю».

Спеціальні засоби запропоновано поділяти на три групи: 1) засоби індивідуального захисту; 2) засоби активної оборони; 3) засоби забезпечення спеціальних операцій.

Зроблено висновок, що сучасний стан адміністративно-правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів в Україні характеризується наступними особливостями: по-перше, правове регулювання обігу зброї та спеціальних засобів здійснюється на підзаконному рівні, в основному за рахунок наказів, виданих Міністерством внутрішніх справ України; по-друге, в Україні відсутній спеціальний законодавчий акт, який би регулював порядок реалізації громадянами України права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів; по-третє, чинні нормативні акти, які регулюють питання обігу зброї та спеціальних засобів, нині залишаються несистематизованими, що не тільки ускладнює користування ними, але і створює передумови для порушення прав, свобод та законних інтересів власників (потенційних власників) названих об'єктів.

З огляду на викладене запропоновано: по-перше, виділення в межах адміністративного права України, зокрема його Особливої частини, підгалузі поліцейського права, завданням якої слід визнати регулювання усього комплексу суспільних відносин, які виникають між представниками правоохоронних органів держави, незалежно від відомчої підпорядкованості останніх, та приватними особами; по-друге, формування переліку інститутів поліцейського права, одним із яких має стати інститут обігу зброї та спеціальних засобів. Таке упорядкування має бути здійснено на першому етапі у вигляді інкорпорації, яка має закінчитися підготовкою офіційної збірки правових актів з питань правового регулювання обігу зброї та спеціальних засобів у державі.

Обґрунтована думка, що найбільш ефективною зброєю самозахисту є вогнепальна нарізна короткоствольна зброя. Висловлена позиція щодо доцільності закріплення в національному законодавстві права на придбання і зберігання вогнепальної нарізної короткоствольної зброї.

Додатково наголошено на тому, що нині існує необхідність у розробленні та прийнятті Закону України «Про зброю», в якому, зокрема, поряд із наданням права придбання та зберігання (носіння) короткоствольної вогнепальної зброї самозахисту слід передбачити певні її особливості, обмеження у володінні нею і чіткі правила зберігання, перевезення та носіння.

Аналіз зарубіжного досвіду у сфері адміністративно-правового регулювання обігу зброї довів, що кожна країна, вирішуючи питання про умови та процедури надання громадянам права на придбання і зберігання зброї, орієнтується на історичний та національний досвід. Проведене дослідження показало, що сьогодні у світі немає загальних стандартів щодо допуску громадян до володіння зброєю, однак майже усі розвинені країни мають спеціальні закони про зброю. Зарубіжне законодавство з питань обігу зброї знаходиться у стані постійного розвитку, на ступінь та інтенсивність якого впливають численні фактори: рівень злочинності, тенденції до уніфікації законодавства (це стосується країн - членів Європейського Союзу) тощо. Важливе місце у законодавчих актах про зброю відведено процедурам застосування зброї. Вказано, що зазначені тенденції розвитку законодавства про зброю у зарубіжних країнах мають бути враховані також і в Україні.

Обґрунтовано висновок про справедливість запровадження дозвільних режимів у механізм реалізації відповідних адміністративно-правових норм, що регламентують право громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Підкреслено, що дозвільну систему необхідно розглядати у двох вимірах - функціональному та структурному. У першому випадку дозвільна система являє собою спеціальний режим функціонування об'єктів дозвільної системи, спрямований на створення таких умов, які б перешкоджали їх неконтрольованому використанню. Потреба в існуванні такого режиму пов'язана з необхідністю як забезпечення охорони громадського порядку, так і громадської безпеки. Структурний вимір дозвільної системи виявляється у функціонуванні суб'єктів владних повноважень, покликаних забезпечувати спеціальний режим функціонування об'єктів дозвільної системи. У процесі такого функціонування відбувається реалізація адміністративно-правових норм, які регулюють порядок реалізації громадянами права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів.

Ознаками адміністративної процедури названо такі: по-перше, регламентація такої процедури нормами адміністративного права; по-друге, обов'язковим суб'єктом такої процедури є орган державної влади або місцевого самоврядування (його посадова чи службова особа); по-третє, процедура становить порядок послідовно здійснюваних дій суб'єктів відповідних адміністративно-правових відносин; по-четверте, результатом такої процедури є прийняття загальних та індивідуальних правових актів із встановлення та застосування норм права, що не пов'язане із наявністю правопорушень або інших різновидів публічно-правових спорів; по-п'яте, метою процедури є встановлення найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності та реалізації і охорони прав та інтересів, виконання обов'язків суб'єктів публічно-правових відносин; по-шосте, порушення процедури тягне скасування правового акта та застосування правових санкцій.

Доведена необхідність включення до змісту нормативних актів, які стосуються адміністративних процедур реалізації права громадян на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів, чіткого переліку принципів (стандартів) належного урядування, зокрема: принципу участі у прийнятті рішення; принципу прозорості; принципу підзвітності (відповідальності); принципу ефективності; принципу неупередженості.

Склад адміністративних правопорушень у сфері реалізації права на придбання і зберігання зброї та спеціальних засобів має наступні особливості. Об'єктом є, як правило, певний порядок або правила, встановлені державою у сфері обігу зброї та спеціальних засобів (наприклад, порядок придбання і зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї). Об'єктивна сторона характеризується як діями, так і бездіяльністю. Досліджувані адміністративні проступки вважаються закінченими з моменту вчинення діяння шляхом дії чи бездіяльності. В окремих з них важливе місце в об'єктивній стороні відводиться факультативним ознакам проступків (умови вчинення та місце вчинення). Суб'єктом є фізична особа. Особливістю суб'єктивної сторони досліджуваних адміністративних правопорушень є те, що вони можуть бути скоєні у будь-якій формі вини.

Обґрунтована необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення низкою, так би мовити, сучасних принципів, серед яких центральне місце, безумовно, посідає принцип верховенства права.

Доведена доцільність передбачення можливості застосування до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням встановленого порядку обігу зброї та спеціальних засобів, заходів впливу виховного характеру, передбачених ст. 24-1 КУпАП. Такий крок, на думку автора, повною мірою узгоджується з положеннями принципу верховенства права.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

адміністративний право зброя

1. Белінський Ю.Є. Поняття «зброя» та його нормативне визначення / Ю.Є. Белінський // Право і суспільство. - 2012. - № 1. - С. 188-191.

2. Белінський Ю.Є. Правове регулювання обігу зброї у країнах Європейського Союзу: деякі нотатки до наукової дискусії / Ю.Є. Белінський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1. - С. 387-394.

3. Белінський Ю.Є. Вогнепальна зброя як засіб забезпечення права на самозахист / Ю.Є. Белінський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - Спецвип. № 2 (Актуальні питання адміністративно-правової науки). - С. 302-310.

4. Легеза Є.О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо надання адміністративних послуг у сфері обігу зброї / Є.О. Легеза, Ю.Є. Белінський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 3. - С. 328-334.

5. Белінський Ю.Є. Зброя як об'єкт адміністративно-правових відносин / Ю.Є. Белінський // Наука і правоохорона. - 2012. - № 4 (18). - С. 125-131.

6. Белінський Ю.Є. Органи внутрішніх справ України як суб'єкт реалізації дозвільної системи / Ю.Є. Белінський // Право і суспільство. - 2012. - № 6. - С. 108-114.

7. Белінський Ю.Є. Органи внутрішніх справ у системі суб'єктів дозвільної системи / Ю.Є. Белінський // Актуальні проблеми охорони громадського порядку: матеріали наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 12 лют. 2010 р.). - С. 16-18.

Размещено на Allbest.ru