Адміністративна відповідальність юридичних осіб у сфері охорони та використання природних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Адміністративна відповідальність юридичних осіб у сфері охорони та використання природних ресурсів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Охорона навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання, збереження і відновлення природних ресурсів України, охорона та захист економічних прав та інтересів громадян є однією з основних функцій держави.

Україна за природно-ресурсним потенціалом посідає провідне місце у світі, однак цей потенціал, на жаль, використовується вкрай неефективно. Сьогодні спостерігається низький рівень екологічної свідомості суспільства, бездумне і безвідповідальне господарювання, неекономне використання природних ресурсів суб'єктами господарювання обумовлюють підвищений ризик екологічної небезпеки, що, в свою чергу, спричиняє негативні наслідки для людей, флори і фауни, ґрунту, повітря, води та слугують загрозою збереження генофонду українського народу. Не врахування постулатів раціонального використання та охорони природних ресурсів суб'єктами господарювання, а також виключно споживче та комерційне використання природних ресурсів без забезпечення їх відновлюваності в найближчому майбутньому можуть створити екологічно кризову ситуацію, за якої подальше життя та здоров'я людини буде у небезпеці.

Діяльність юридичних осіб у сфері природокористування здійснюється без прорахування екологічних наслідків в майбутньому, які негативно діють на навколишнє природне середовище, призводять до зміни його якості. Все це, в свою чергу, вимагає невідкладного вжиття заходів, спрямованих на підвищення ефективності природокористування в Україні, щодо дотримання екологічних вимог при використанні природних ресурсів, впровадження більш ефективного використання природоохоронних заходів, попередження, виявлення, розкриття адміністративних правопорушень в цій сфері, та накладення адміністративних стягнень на винних осіб.

Недостатність теоретичного рівня розробок за очевидної наявності правових проблем визначили необхідність проведення комплексного дослідження адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування та обумовили вибір теми дисертації.

Актуальність дослідження визначається важливим місцем, яке посідає інститут адміністративної відповідальності у забезпеченні екологічного правопорядку, охорони навколишнього природного середовища у процесі удосконалення адміністративно-деліктного законодавства України.

Фундаментальною основою для вказаного дослідження стали наукові праці з проблем адміністративного права, які здійснили В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, В.Т. Білоус, П.Г. Бондаренко, В.М. Бевзенко, А.І. Берлач, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, В.М. Гаращук, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, Ю.М. Козлов, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, В.І. Курило, Д.М. Лук'янець, В.І. Семчик, В.А. Юсупов та інші науковці.

Поряд з цим, в існуючих наукових дослідженнях питання щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування досліджувалися фрагментарно, комплексного дослідження раніше не проводилося.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з організаційно-правовими аспектами науково-дослідної теми національного університету біоресурсів і природокористування України: «Правове регулювання охорони та відтворення лісів в Україні» номер державної реєстрації 0113U003857, а також спрямоване на виконання плану заходів з виконання завдань, передбачених постановою ВР України від 5 березня 1998 р. № 188/98_ВР «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», Законом України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 р.», розпорядженням КМ України від 25 травня 2011 р. № 577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 рр.».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного наукового аналізу теоретичних та практичних питань адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування та розробка пропозицій щодо вдосконалення адміністративної відповідальності в цілому.

Для досягнення цієї мети були визначені такі задачі:

_ з'ясувати особливості становлення і розвитку інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері використання та охорони природних ресурсів;

_ провести періодизацію розвитку адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування;

_ розкрити особливості інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування;

_ визначити та охарактеризувати особливості юридичного складу адміністративного правопорушення у сфері природокористування, вчиненого юридичною особою;

_ проаналізувати сутність суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення у сфері природокористування, вчиненого юридичною особою;

_ провести аналіз проблем і напрямків удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення у сфері природокористування;

_ розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративного законодавства, що передбачало б адміністративну відповідальність юридичних осіб за вчинення правопорушення у сфері природокористування.

Об'єктом дослідження є адміністративно-деліктні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності у сфері природокористування, за вчинені юридичними особами адміністративні правопорушення.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність юридичних осіб за вчинення правопорушень у сфері природокористування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, об'єктивно оцінювати ефективність нормативно-правових актів та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби з порушеннями у сфері природокористування.

Метод системного аналізу надав можливість комплексно проаналізувати положення сучасної теорії адміністративного права, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо предмета дослідження.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено категоріально-понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). Для аналізу юридичного складу адміністративного правопорушення, вчиненого юридичною особою як складної правової конструкції використовувались методи правового моделювання, аналізу та синтезу (підрозділ 2.1). Структурно-логічний метод застосовано для аналізу складу адміністративного правопорушення у сфері природокористування, вчиненого юридичною особою, особливостей вини та волі юридичних осіб (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод використано для вивчення і аналізу світового досвіду відповідальності юридичних осіб за вчинення правопорушень у сфері природокористуванні (підрозділ 3.1). Історичний метод використано при розгляді питання розвитку інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні (підрозділ 1.2). Статистичний метод застосовувався при вивченні інформації, що стосується проблеми дослідження, а також розгляді практики застосування адміністративної відповідальності у відповідній галузі (підрозділ 1.1). Метод моделювання слугував при обґрунтуванні висновків та пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України, що регулює відносини адміністративної відповідальності в цілому, так і адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування.

Емпіричну базу дослідження становлять офіційні статистичні і аналітичні узагальнення Державного комітету статистики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, а також аналіз чинного законодавства та практики його реалізації щодо адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері природокористування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, що містять наукову новизну, зокрема:

уперше:

_ проаналізовано генезу правової регламентації адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування в Україні у вітчизняній правовій науці та законодавстві, у результаті чого проведено періодизацію її становлення та розвитку;

_ розкрито авторське розуміння поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування;

_ обґрунтовано важливість волі як визначального фактору визнання юридичної особи суб'єктом правопорушення у сфері природокористування та запропоновано визначення даного поняття;

_ запропоновано створити Єдиний державний реєстр юридичних осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері природокористування;

удосконалено:

_ теоретичне визначення поняття адміністративного правопорушення;

_ положення, про те, що підставою припинення існування юридичної особи є правопорушення, яке становить загрозу для держави, суспільства, людей та не може бути усунуте менш суворими заходами впливу;

_ норми глави 2 «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» в частині внесення змін до ст. 9 КУпАП щодо законодавчого закріплення визначення поняття адміністративного правопорушення (проступку) з врахуванням юридичної особи, як суб'єкта адміністративної відповідальності;

дістали подальшого розвитку:

_ поняття адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони природних ресурсів;

_ окреслено песпективні шляхи коригування моделі адміністративної відповідальності юридичних осіб;

_ обґрунтування необхідності закріплення в чинному КУпАП норм, що визначають види адміністративних стягнень, які можуть застосовуватися до юридичних осіб за вчинення адміністративного правопорушення у сфері природокористування в Україні;

_ положення про доцільність закріплення на законодавчому рівні вини юридичної особи;

_ положення щодо визначення волі юридичної особи, як суб'єкта адміністративної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - для удосконалення чинного законодавства щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб в цілому та адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування, а також при розробці нових нормативно-правових актів із зазначених питань;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну сферу накладення адміністративних стягнень на юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративної відповідальності юридичних осіб;

- у навчальному процесі - при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність» в юридичних ВНЗ, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної тематики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Всі положення та висновки одержано дисертантом особисто. Всі публікації по темі дослідження одноосібні.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та дістали позитивну оцінку. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях «Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності» (м. Харків, 11-12 травня 2013 року), «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (м. Київ, 16-17 травня 2013р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у п'яти наукових статтях, чотири з яких опублікованих у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань з юридичних наук і одна в зарубіжному журналі та тезах наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи _ 173 сторінки, із них основного тексту _ 147 сторінок, список використаних джерел (156 найменувань) на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається її зв'язок із науковими програмами, визначається мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, характеризуються його методологія, теоретична база та практичне значення, наукова новизна, викладаються основні положення, які виносяться на захист, відомості про апробацію результатів дослідження й структура дисертації.

Розділ 1 «Юридична особа як суб'єкт адміністративної відповідальності у сфері природокористування в Україні» складається з двох підрозділів, в яких здійснюється аналіз поняття «юридична особа» з позицій суб'єкта адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони природних ресурсів в Україні. Аналізуються питання визнання юридичної особи суб'єктом адміністративної відповідальності та стан правового регулювання адміністративно-деліктних відносин за правопорушення у сфері природокористування.

У підрозділі 1.1. «Юридична особа як особливий суб'єкт адміністративної відповідальності у сфері природокористування» автор обгрунтовує особливість юридичної особи як суб'єкта адміністративної відповідальності у сфері природокористування. З огляду на те, що юридична особа характеризується цивільною та адміністративною правосуб'єктністю, визначається основні п'ять ознак через призму яких автор розкриває поняття юридичної особи як міжгалузевої категорії.

Дисертант виходить з того, що юридична особа є суб'єктом, як публічного, так і приватного права, може вступати в цивільні, трудові та адміністративні відносини. В чинному законодавстві України поняття «колективний суб'єкт» часто ототожнюють з поняттям «юридична особа» або ж, навпаки, вказують на взаємозв'язок цих понять. Зв'язок понять «колективний суб'єкт» та «юридична особа» між собою, на думку автора зумовлює ототожнення цих понять з конструкцією, що міститься у ЦКУ, та розгляд усіх існуючих організаційно-правових форм юридичних осіб із застосуванням до них цивілістичного визначення. Дана «послідовність» напряму пояснюється тим, що термін «організація» має досить широкий зміст, і розглядати її адміністративно-правовий статус неможливо без використання інших галузей права.

Автор зазначає, що існування адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні є фактом правової реальності, хоча ступінь впорядкованості відповідних відносин, у порівнянні з адміністративною відповідальністю фізичних осіб, значно менший. Законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні сьогодні недостатньо розроблене, у нормативно-правових актах положення чи принципи такої відповідальності повністю відсутні, а механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності не врегульований; не існує системності та розрізненості видів санкцій, які можливо було б застосовувати до юридичних осіб, не визначено порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На основі аналізу наукових думок та чинного законодавства про адміністративну відповідальність автор доходить висновку, що юридична особа обов'язково має визнаватися суб'єктом адміністративної відповідальності у сфері природокористування. Проте, відповідальність даного виду не полягає в обмеженні лише шляхом застосування адміністративних стягнень з метою покарання, а навпаки, носить подвійний характер: по-перше, адміністративна відповідальність полягає у державному осуді суб'єкта, застосуванні адміністративних стягнень з метою покарання та відновлення соціальної справедливості, а по-друге, змушення юридичної особи виконувати обов'язки, від яких вона неправомірно відмовилася.

У підрозділі 1.2. «Генеза правової регламентації адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування в Україні» аналізуються етапи становлення та розвитку правового регулювання адміністративної відповідальності юридичних осіб на окремих етапах суспільного розвитку, зокрема проводиться періодизація розвитку адміністративної відповідальності у сфері природокористування у результаті чого виділяється 4 періоди.

Автор зазначає, що інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб почав формуватися в законодавстві Радянського Союзу, починаючи з 1917 р. Однак, при цьому розвиток цього інституту не можна розглядати як безперервний лінійний процес накопичення відповідного матеріалу у законодавстві. Історія розвитку даного інституту носить складний і суперечливий характер.

Активний розвиток законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб почався, коли в Радянському Союзі змінився економічний курс країни, так звана «нова економічна політика» або НЕП, у результаті якої з'являється приватна підприємницька діяльність.

Наступним кроком автор виділяє прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про економічну зону СРСР» від 28.02.1984р., що відбулося після введення в дію попереднього указу, і передбачав адміністративну відповідальність юридичних осіб (іноземних організацій в тому числі) за вчинення передбачених указом правопорушень в межах економічної зони СРСР (штраф до 10 тис. руб. разом з конфіскацією предметів вчинення правопорушення).

В цілому, слід зазначити, що адміністративна відповідальність організацій в Радянському Союзі у період з початку 60-х і до кінця 80-х років не мала широкого поширення на практиці, що пов'язано з відсутністю потреби в даному інституті в рамках радянської економічної моделі.

Розділ 2 «Адміністративна відповідальність юридичних осіб: розвиток ідей та законодавства» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню адміністративного правопорушення у сфері природокористування як зумовлюючого фактору притягнення юридичної особи до відповідальності. Аналізується склад адміністративного правопорушення у сфері природокористування, де юридична особа розглядається через призму суб'єкта, як елемента складу. Окрім того, особлива увага приділяється суб'єктивній стороні, як визначальній ознаці правопорушення даного виду.

У підрозділі 2.1. «Адміністративне правопорушення юридичних осіб у сфері природокористування як підстава адміністративної відповідальності в Україні» проаналізовано правопорушення у сфері природокористування, як єдиної підстави адміністративної відповідальності.

Проаналізувавши думки вчених автор, доходить висновку, що адміністративне правопорушення у сфері природокористування є діянням, що виражається у дії або бездіяльності. Дія є активною поведінкою, що спричиняє правопорушення. Бездіяльність полягає в утриманні від здійснення певних дій, тобто пасивна поведінка особи. Однак, проаналізувавши статистичні дані правопорушеннь у сфері природокористування, автор зазначає, що такі правопорушення переважно проявляються у діях, ніж у бездіяльності.

Правопорушення у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

На думку автора, досліджуваний вид адміністративних правопорушень має притаманні лише йому особливості, а саме: високий рівень важливості, актуальності та неповторності. Адже, природні ресурси _ це основне та найцінніше надбання Українського народу, завдяки якому суспільство і має змогу до існування та зобов'язане всім саме природі. Людина кожен день безпосередньо користується відповідними благами навколишнього природного середовища, рівень життя населення та рівень його якості напряму залежить від стану і якості природних ресурсів та навколишнього природного середовища.

У підрозділі 2.2 «Особливості суб'єктивної сторони правопорушення юридичних осіб у сфері використання та охорони природних ресурсів в Україні» здійснюється дослідження суб'єктивної сторони правопорушення у сфері природокористування з огляду на особливий її суб'єкт.

Звертається увага, що визначення суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення у сфері природокористування, вчиненого юридичною особою, має велике юридичне значення, оскільки суб'єктивна сторона є обов'язковим елементом складу будь-якого адміністративного правопорушення і становить собою відповідну сукупність ознак, що характеризують відношення особи-правопорушника до вчиненого нею суспільно шкідливого, протиправного діяння та до наслідків ним спричинених, тобто психічне ставлення суб'єкта до вчиненого антигромадського діяння.

Наголошується, що основною і обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення як фізичних, так і юридичних осіб є вина, адже у разі її відсутності настання адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення не вбачається за можливе.

Мотив і мета вчинення адміністративного правопорушення юридичною особою у сфері природокористування в Україні є факультативними ознаками суб'єктивної сторони правопорушення, що свідчать про його кваліфікований характер, але лише в сукупності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи.

Встановлення вини, як елементу складу адміністративного правопорушення, дозволило розмежовувати випадки, за яких невиконання юридичною особою власних обов'язків було наслідком обставин, що не залежать від неї і вона не підлягає притягненню до відповідальності та випадки, за яких особа, що винна у вчиненні правопорушення має нести відповідальність.

Автор вважає, що поєднання об'єктивного та суб'єктивного елементів вини створюють загальне поняття вини юридичної особи як ознаки вчиненого нею правопорушення та його юридичного складу. Таким чином, для встановлення вини юридичної особи, при притягненні її до адміністративної відповідальності у сфері природокористування в Україні, слід, визначити, чи є її протиправне діяння наслідком дій (бездіяльності) фізичних осіб - представників юридичної особи (її посадових осіб, працівників і т.ін.).

У підрозділі 2.3. «Особливості волі юридичних осіб при вчиненні адміністративного правопорушення у сфері природокористування в Україні» досліджується воля юридичних осіб як головний елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення у сфері охорони та відтворення природних ресурсів.

Автор стверджує, що питання волі юридичних осіб набуває актуальності, перш за все, як самостійних суб'єктів правовідносин, що здатні нести за власні протиправні дії юридичну відповідальність як в цілому, так і адміністративну відповідальність у сфері природокористування зокрема. Автор розглядає співвідношення волі самостійних осіб, з яких складається юридична особа, тобто її колектив та юридичної особи як самостійного суб'єкта права. Важливість даного питання обумовлюється також наявністю самостійної волі, яка дозволяє суб'єкту приймати власні рішення, впроваджувати їх в дію та нести особисту публічну відповідальність за їх прийняття.

Формування волі юридичної особи є складним процесом, однак завжди має чітку спрямованість. Воля юридичної особи проявляється і в тому, що кожного дня така юридична особа вчиняє певні дії, що спрямовані на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Зміст таких дій включає в себе вільне волевиявлення, що побудоване на внутрішній волі учасника.

Розділ 3. «Напрямки вдосконалення адміністративної відповідальності у сфері природокористування» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері природокористування» проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання деліктних відносин у сфері природокористування та види накладення стягнень на юридичну особу.

Дослідивши досвід зарубіжних держав щодо правового регулювання притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності, автор робить висновок, що таке поняття як «адміністративна відповідальність» притаманне переважно державам так званого «пострадянського табору». Якісно інша ситуація спостерігається в переважній більшості країн світу, а саме ЄС, США та інших державах з розвинутою економікою. В більшості розвинених країн світу даний вид публічної відповідальності взагалі не передбачений, в замін якого законодавством та науковцями використовується поняття «кримінальна відповідальність», яка застосовується, зокрема і до юридичних осіб, і за своїм характером теж є публічною.

Законодавством США дуже детально регламентований порядок притягнення до кримінальної відповідальності юридичних та фізичних осіб за злочини вчинені у сфері використання та охорони природних ресурсів.

На теренах держав колишніх учасниць СРСР питання адміністративної відповідальності юридичних осіб певним чином було врегульовано лише на початку ХХІ ст. шляхом закріплення відповідних норм до оновлених пострадянських кодексів, згідно яких юридична особа є суб'єктом адміністративного правопорушення за деякі види деліктів. Це стосується таких держав як Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизстан, Азербайджан та ін.

У підрозділі 3.2. «Основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб у сфері природокористування в Україні» йдеться про перспективні напрями вдосконалення інституту адміністративної відповідальності з врахуванням історичного досвіду та досвіду правового регулювання в зарубіжних країнах. Проаналізовано різні наукові точки зору з приводу вдасконалення даного інституту в контексті визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративного правопорушення у сфері природокористування.

На думку автора, основними напрямками вдосконалення адміністративної відповідальності у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища в Україні є:

1) закріплення на законодавчому рівні юридичних осіб, як суб'єктів адміністративної відповідальності в цілому, так і у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища зокрема;

2) вдосконалення чинного природоохоронного законодавства;

3) посилення відповідальності за правопорушення у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища;

4) вжиття заходів щодо профілактики правопорушень у даній сфері;

5) підвищення екологічної культури.

Для провадження господарської діяльності у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища суб'єкти господарювання повинні отримати відповідний дозвіл або ліцензію, що засвідчує право на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку, а у разі його відсутності суб'єкт господарювання не може проваджувати відповідні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Автор зазначає, що дозвільна система у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні спрямована на регулювання природокористування шляхом встановлення науково обґрунтованих обмежень на використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Важливим аспектом є вдосконалення наукового забезпечення встановлення лімітів на використання природних ресурсів та встановлення граничнодопустимих рівнів забруднення навколишнього природного середовища.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі теоретичного осмислення ряду наукових праць з різних галузей знань, аналізу зарубіжного та чинного законодавства України та практики його реалізації, дисертантом здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у необхідності вдосконалення інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони та використання природних ресурсів.

Систематизуючі отримані результати автором було сформульовано ряд підсумкових узагальнень, що були конкретизовані у висновках. До основних з них можна віднести такі:

1. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування перебуває в процесі становлення і є фактом правової реальності, не зважаючи на недостатність розробки, принципів даного виду відповідальності, відсутність механізму притягнення юридичних осіб, відсутність системності та видів санкцій, що могли б застосовувати до юридичних осіб до відповідальності, відсутність порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони природних ресурсів.

2. Характеризуючи адміністративну відповідальність юридичних осіб у сфері природокористування автор доходить висновку про необхідність розгляду даного поняття у двох розуміннях:

_ в об'єктивному значенні відносини адміністративної відповідальності юридичних осіб складають суспільні відносини між органами адміністративної юрисдикції і юридичними особами з приводу вчинення останніми передбачених законодавством протиправних діянь і полягають у застосуванні до них передбачених законом заходів адміністративного примусу;

_ в суб'єктивному значенні вбачається як відповідний обов'язок особи правопорушника притерпіти відповідних втрат особистого, майнового або організаційного характеру в результаті накладення на останню адміністративного стягнення компетентним органом адміністративної юрисдикції відповідно до чинного законодавства.

3. Адміністративну відповідальність юридичних осіб за вчинення правопорушень у сфері використання та охорони природних ресурсів автор визначає як понесення юридичною особою, в тому числі її службовими та посадовими особами, які вчинили адміністративний проступок що посягає на встановлений порядок раціонального використання та охорони природних ресурсів, примусово застосованих до них за спеціально визначеною процедурою заходів адміністративного впливу, встановлених державою і реалізованих спеціально уповноваженими органами чи посадовими особами з метою охорони відносин у сфері природокористування. Виходячи з наведеного визначення, автор виділяє наступні ознаки адміністративної відповідальності: а) є особливим заходом дежавного примусу; б) застосовується до підприємств, установ, організацій; в) спрямована на забезпечення режиму законностіу сфері природокористування; г) застосовується уповноваженими особами, що наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями; д) полагає у настанні несприятливих наслідків матеріального та організаційного характеру; е) реалізується в адміністративному порядку в процесі реалізації державними органами власних виконавчо-розпорядчих повноважень.

4. Адміністративна відповідальність юридичних осіб в Україні почала розвиватися у період існування Радянського Союзу. В той період даний інститут то запроваджувався, то відмінявся в адміністративному законодавстві. В основі чинного КУпАП лежить концепція щодо відсутності адміністративної відповідальності юридичних осіб, тому і суб'єктом адміністративної відповідальності визнається лише фізична особа, хоча деякими законодавчими актами України юридична особа визнається суб'єктом адміністративного правопорушення.

5. Розвиток інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб пройшов чотири основні періоди:

І період _ з 1917 року по 1961 рік, що характеризувався активним розвитком законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, особливо активно за часів появи приватної підприємницької діяльності за часів зміни економічного курсу (НЕП) Радянського Союзу.

ІІ період _ з 1961 року по 1984 рік, період відміни інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб та видалення його із радянського законодавства, що характеризувався відміною накладення штрафів в порядку адміністративного провадження на підприємства, установи та організації.

ІІІ період _ з 1984 року по 1991рік _ період так званої «відлиги» адміністративної відповідальності юридичних осіб, що характеризувався застосуванням окремих адміністративних стягнень до юридичних осіб (іноземних організацій у тому числі) після прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про економічну зону СРСР» від 28.02.1984 р.

ІV період _ з 1991 року по теперішній час, період поступового становлення та закріплення адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування, визнання юридичної особи повноцінним суб'єктом адміністративного правопорушення.

6. Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють відносини природокористування в Україні, дає можливість зробити висновок, що законодавець виділяє юридичну особу як суб'єкта відповідальності, при цьому вживаючи поняття «підприємства, установи та організації».

7. Підставою адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування є вчинене адміністративне правопорушення, що посягає на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

8. Адміністративне правопорушення, вчинене юридичною особою, у сфері природокористування можна визначити як протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) юридичної особи, в тому числі її службових та посадових осіб, що посягає на суспільні відносини у сфері природокористування і за яке встановлена адміністративна відповідальність. Визначено наступні ознаки адміністративного правопорушення у сфері природокористування:

_ правопорушенню у сфері використання і охорони природних ресурсів вчиненому юридичною особою, притаманні усі загальні ознаки правопорушень, тобто протиправність, шкідливість, форма вираження (дія або бездіяльність);

_ наявність вини, як обов'язкової складової складу адміністративного правопорушення;

_ безпосередній та опосередкований характер протиправності;

_ застосування адміністративних санкцій за вчинення;

__ притягнення до відповідальності лише деліктоздатної юридичної особи, тобто зареєстрованої у встановленому законом порядку;

_ безпосередність накладення адміністративного стягнення, тобто на юридичну особу, а не на її філії та представництва.

9. Правопорушення вчинені юрдичною особою у сфері використання та охорони природних ресурсів умовно можна поділити на такі різновиди:

9.1) об'єктивно винне діяння має місце у разі активних дій, порушуючих заборони, встановлені законодавством, такі, що не можуть вчинятися поза свідомістю і волею фізичних осіб, які входять до складу юридичних осіб;

9.2) правопорушення з виділеним суб'єктом, що має місце, за умов коли необхідною ознакою його об'єктивної сторони є протиправні дії юридичної особи, а суб'єктом виступає посадова особа, що діяла від його імені, або така чиї дії безпосередньо потягли за собою протиправні дії юридичної особи;

9.3) комплексне правопорушення _ має місце у разі, коли необхідними ознаками його об'єктивної сторони є два або більше самостійних діяння юридичної особи, які не мають між собою необхідного причинного зв'язку і одне з них складає об'єктивну сторону самостійного складу правопорушення.

10. Для встановлення вини юридичної особи при притягненні її до адміністративної відповідальності у сфері природокористування в Україні, слід, насамперед, визначити, чи є її протиправне діяння наслідком дій (бездіяльності) фізичних осіб - колективу юридичної особи (її посадових осіб, працівників і т.ін.). Юридична особа залежить від дій працівників, тому вину юридичної особи слід розглядати як зв'язок з виною її посадових осіб. У свою чергу, посадова особа має усвідомлювати протиправний характер дій юридичної особи і те, що ці дії є наслідком її власних дій. Юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері природокористування, якщо буде встановлено, що посадова особа, яка діяла в особистій якості чи як представник юридичної особи, або ж наділена представницькими повноваженнями чи повноваженнями приймати рішення, вчинила правопорушення в інтересах юридичної особи, при цьому у неї була можливість дотриматися правила, але не були вжиті всі залежні від неї заходи щодо їх додержання, що призвело до порушення норм, які передбачають адміністративну відповідальність.

11. Визначено, що при аналізі адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері природокористування набуває актуальності воля юридичних осіб, оскільки юридична особа характеризується наявністю єдиної волі, що водночас є волею її колективу, яка, не складається з об'єднаної кількості індивідуальних воль окремих працівників. Вважаємо, що волю юридичної особи необхідно розглядати як волю колективу юридичної особи, що утворюється в процесі, спільної діяльності, безпосередньої тривалої взаємодії його членів в межах організаційних взаємозв'язків, поєднанню для спільної мети.

12. З метою вдосконалення чинного законодавства запропоновано:

_внести зміни до ст. 9 КУпАП, а саме закріпити в чинному КУпАП норму, яка б передбачала адміністративну відповідальність юридичних осіб у сфері природокористування, так і адміністративну відповідальність юридичних осіб загалом та викласти в такій редакції:

«Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність фізичної або юридичної особи, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що в неї була можливість для дотримання правил і норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність, але даною особою не були прийняті всі залежні від неї заходи для їх дотримання.

Призначення адміністративного покарання юридичній особі не звільняє від адміністративної відповідальності за дане правопорушення винної фізичної особи, так само як і притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності фізичної особи не звільняє від адміністративної відповідальності за дане правопорушення юридичної особи».

_доповнити чинний КУпАП нормою, яка буде регламентувати питання вини юридичних осіб у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері природокористування зокрема, так і вини юридичної особи в цілому, забезпечить ефективне функціонування адміністративної відповідальності та викласти у такій редакції:

«Стаття 9.1 Вина фізичних та юридичних осіб.

1. Вина фізичної особи - це психічне ставлення фізичної особи до вчиненого нею протиправного діяння, що виражається у формі умислу та необережності.

2. Винною у вчиненні адміністративної відповідальності може бути визнано лише дієздатну фізичну особу, що здійснила протиправне діяння умисно або з необережності.

3. Юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що цієї юридичною особою не дотримані норми (правила), за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність і даною особою не були прийняті всі заходи щодо їх дотримання.

4. Юридичні особи, що притягаються до адміністративної відповідальності, рівні перед законом і підлягають адміністративній відповідальності незалежно від форми власності, місця знаходження, організаційно-правової форми і підпорядкованості, а також інших обставин»;

_ доповнити КУпАП нормою, яка б регламентувала адміністративну відповідальність юридичних осіб у сфері природокористування зокрема, так і адміністративну відповідальність юридичних осіб в цілому та викласти статтю у такій редакції:

«Стаття 16-1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.

1. Юридичні особи підлягають адміністративній відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. У випадках, коли у статтях цього Кодексу не вказано, що встановлені даними статтями норми застосовуються до фізичної особи або тільки до юридичної особи, дані норми однаковою мірою діють по відношенню і до фізичної і до юридичної особи, за винятком випадків, якщо за змістом ці норми відносяться і можуть бути застосовані тільки до фізичної особи.

3. При злитті кількох юридичних осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення притягується новостворена юридична особа.

4. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення притягується приєднана юридична особа.

5. При поділі юридичної особи або при виділенні зі складу юридичної особи однієї чи декількох юридичних осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення залучається та юридична особа, до якої згідно розподільчим балансом перейшли права та обов'язки за укладеними угодами або майну, у зв'язку з якими було вчинено адміністративне правопорушення.

6. При перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення притягується новостворена юридична особа.

7. У випадках, зазначених у частинах 3_6 цієї статті, адміністративна відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення настає незалежно від того, чи було відомо юридичній особі, що притягається до адміністративної відповідальності про факт адміністративного правопорушення до завершення реорганізації.

8. Адміністративні покарання, призначені відповідно до статей цього Кодексу юридичній особі за вчинення адміністративного правопорушення до завершення реорганізації юридичної особи, застосовуються з урахуванням положень цього Кодексу.

_ доповнити статтю 24 КУпАП такими видами адміністративних стягнень як адміністративне призупинення провадження певної діяльності та позбавлення спеціального права провадити певну діяльність, та викласти цю статтю в такій редакції:

«Стаття 24. Види адміністративних стягнень.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання, права на носіння мисливської зброї);

5-1) громадські роботи;

5-2) адміністративне призупинення провадження певної діяльності;

5-3) позбавлення спеціального права займатися певною діяльністю;

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

За вчинення адміністративних правопорушень до юридичних осіб можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення, передбачені п. 1-4, п. 5-2 та п.5-3 цього Кодексу»;

_ доповнити главу 3 КУпАП «Адміністративне стягнення» нормами, які характеризують нові адміністративні стягнення та викласти їх у такій редакції:

«Стаття 30-2. Призупинення провадження певної діяльності.

Адміністративне призупинення діяльності полягає в тимчасовому припиненні діяльності осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, юридичних осіб, їх філій, представництв, структурних підрозділів.

Адміністративне призупинення діяльності застосовується у тільки у випадках, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу, якщо менш суворий вид адміністративного покарання не зможе забезпечити досягнення мети адміністративного покарання.

Адміністративне призупинення діяльності встановлюється на строк до дев'яноста діб. Строк адміністративного призупинення діяльності обчислюється з моменту фактичного призупинення діяльності осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, юридичних осіб, їх філій, представництв, структурних підрозділів.

Відновлення діяльності здійснюється органом, що наклав таке покарання, якщо буде встановлено, що усунені обставини, які послужили підставою для призначення даного адміністративного покарання на підставі клопотання особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, або юридичної особи»;

«Стаття 30-3. Позбавлення права провадити певну діяльність.

Позбавлення права провадити певну діяльність застосовується з урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, пов'язаного з провадженням діяльності, на здійснення якої потрібно спеціальний дозвіл (ліцензія), якщо буде визнано неможливим збереження за фізичною або юридичною особою права займатися таким видом діяльності.

Позбавлення права займатися певною діяльністю встановлюється на строк від шести місяців до одного року».

13. Запропоновано створити Єдиний державний реєстр юридичних осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності у сфері природокористування. Реєстр забезпечить єдиний облік юридичних осіб-правопорушників, забезпечить проведення аналізу органами державної влади, які здійснюють нагляд та контроль за суб'єктами господарської діяльності у сфері використання та охорони природних ресурсів. Окрім того реєстр забезпечить застосування до винних юридичних осіб більш жорстких заходів адміністративного примусу у разі повторного вчинення правопорушення у сфері природокористування.

Законодавче закріплення юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності є важливим кроком для розвитку законодавства України. Вважаємо, що закріплення в КУпАП юридичних осіб, як суб'єктів адміністративної відповідальності, надасть можливість ефективніше реалізовувати охоронну функцію держави, охороняти права і свободи громадян, власність, зміцнити законність та встановлений правопорядок. Крім того, сама наявність правових норм щодо відповідальності юридичної особи матиме стримувальний, попереджувальний ефект, змушуватиме юридичні особи створювати спеціальні програми щодо дотримання вимог законодавства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

адміністративний відповідальність природокористування правопорушення

Статті у фахових наукових виданнях

1. Петрова І.Г. Поняття вини юридичної особи як основної ознаки суб'єктивної сторони аміністративного правопорушення у сфері природокористування в Україні / І.Г. Петрова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». _ 2013. _ № 182 (Ч.1), _ С. 292 _ 298.

2. Петрова І.Г. Особливі ознаки юридичної особи як суб'єкта адміністративного правопорушення / І.Г. Петрова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». - 2013. _ № 22, _ С. 208 _ 210.

3. Петрова І.Г. Розвиток інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб на території України / І.Г. Петрова // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Право». - 2013. _ № 23, _ С. 179 _ 182.

4. Петрова І.Г. Характеристика об'єкта та об'єктивної сторони правопорушення юридичної особи у сфері природокористування / І.Г. Петрова // Електронне наукове фахове видання «Порівняльно-аналітичне право». - 2013. _ № 3 _ 1, С. 190 _ 192.

Стаття в іноземному виданні

5. Петрова И.Г. Теоретические аспекты административной ответственности юридических лиц в сфере природопользования в Украине / И.Г. Петрова // Princeton Journal of Scientific Review. Post-Soviet View (Special Issue). - 2013. _ Number 2, July, _ Р. 141 _ 148.

Матеріали конференцій

6. Петрова І.Г. До питання визначення деліктоздатності юридичної особи / І.Г. Петрова // Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності: Міжнар. наук.-практ. конф, 11 _ 12 трав. 2013 р.: Матеріали конф. - Х.; 2013. - Ч. І. - С. 83 _ 85.

7. Петрова І.Г. Окремі аспекти зарубіжного досвіду притягнення до публічної відповідальності юридичних осіб / І.Г. Петрова // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства: Міжнар. наук.-практ. конф. 16-17 трав. 2013р.: Матеріали конф. -К.; 2013 - С. 127-129.

...