Діяльність Державної автомобільної інспекції у запобіганні і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Діяльність державної автомобільної інспекції у запобіганні і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму

Дудник Олег Васильович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

ЗАРОСИЛО Володимир Олексійович,

Інститут права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, завідувач кафедри управління безпекою
та правоохоронної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

СОБАКАРЬ Андрій Олексійович,

Донецький юридичний інститут МВС України начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності;

кандидат юридичних наук

БУДНИК Сергій Іванович,

Центр безпеки дорожнього руху МВС України, начальник.

Захист відбудеться «30» травня 2014 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розіслано «23» квітня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток науки і техніки, збільшення технічних засобів, які забезпечують людину, особливо транспортних засобів, є об'єктивним досягненням цивілізації, без якого неможливе існування сучасного суспільства. Проте разом з позитивними аспектами такого процесу є й негативні. В сучасному світі, а в Україні особливо, однією з головних проблем є проблема аварійності та загибелі і поранення людей під час дорожньо-транспортних пригод. Особливе занепокоєння громадськості та державних установ викликає постійне збільшення кількості ДТП з участю дітей. За аналізом, який зроблено МВС України за період з 2002 по 2012 рр., в Україні під час дорожньо-транспортних пригод загинуло понад 3 тисячі та травмовано понад 47 тисяч дітей. Якщо зазначені дані порівняти з іншими причинами загибелі та травмування дітей в Україні, то ми побачимо, що аварійність на дорогах посідає одне з перших місць.

За таких обставин особливого значення набуває питання запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, що повинно охоплювати розроблення та реалізацію профілактичних заходів, які б давали змогу максимально використовувати всі ресурси державних установ та громадськості з метою попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Ефективна профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму передбачає насамперед проведення наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства України та опрацювання практичних рекомендацій. Проте зазначені наукові дослідження та рекомендації повинні втілюватися в життя. Державним органом, який має координувати зусилля всіх інших органів та організацій, повинна стати Державтоінспекція, яка й сьогодні здійснює велику кількість заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Питання забезпечення безпеки дорожнього руху та профілактики дорожньо-транспортних пригод в цілому, а також профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, у різному обсязі відображені у дослідженнях, які здійснювали М.І. Ануфрієв, М.Г. Вербенський, М.Ю. Веселов, А.В. Гаркуша, Т.О. Гуржій, С.М. Гусаров, М.М. Долгополова, О.В. Домашенко, В.В. Єгупенко, В.О. Заросило, М.В. Корнієнко, М.Н. Курко, В.О. Курило, М.А. Микитюк, О.Л. Міленін, В.В. Новиков, А.М. Подоляка, Т.О. Проценко, В.Й. Развадовський, Ю.С. Салманова, М.М. Стоцька, Я.І. Хом'як, Х.П. Ярмакі та інші.

Проте, незважаючи на велику кількість досліджень, їх ґрунтовність та комплексність, багато питань у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму залишаються дискусійними або потребують теоретичного оновлення, законодавчого реагування та практичного застосування. Крім того, за виключенням окремих досліджень, як система управлінської діяльності профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму не досліджувалася.

Таким чином, необхідність детальної розробки теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму в Україні обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі гуманітарних наук на 2009-2013 рр., затверджених наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України від 26 листопада 2009 р. № 1066/609, пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, планів проведення науково-дослідних робіт МАУП на 2012-2013 рр. та загальноінститутської теми Інституту права ім. Володимира Великого МАУП «Адміністративно-правові проблеми управління у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України 2012-2017 рр.».

Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є розробка сучасної наукової концепції діяльності Державної автомобільної інспекції із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, визначення кола суб'єктів, які разом із працівниками Державтоінспекції мають проводити профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму, а також внесення науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі задачі:

визначити сутність поняття та змісту комплексу заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та встановлення їх як особливого виду профілактики;

дослідити історичний розвиток та сучасний стан законодавства України, яке регламентує здійснення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

встановити складові частини та елементи профілактичних заходів, спрямованих на запобігання і протидію дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

розкрити форми і методи діяльності Державної автомобільної інспекції та інших державних органів у процесі запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

окреслити коло суб'єктів, які проводять профілактичні заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та уточнити мету і напрями їх діяльності;

охарактеризувати особливості профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму у порівнянні з іншими видами профілактики;

визначити адміністративно-правовий механізм заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та шляхи його вдосконалення; травматизм дорожній автомобільний інспекція

розробити пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду в діяльності Державної автомобільної інспекції із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

сформувати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює здійснення заходів з проведення профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху та попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Предметом дослідження є діяльність Державної автомобільної інспекції у запобіганні і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети з урахуванням об'єкта та предмета дослідження використано загальнонаукові методи, зокрема діалектичний - для виявлення взаємозв'язків об'єкта дослідження та предмета дослідження, змісту та структури профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та діяльності Державної автомобільної інспекції в цілому; порівняльно-правовий - для більш поглибленого вивчення та аналізу профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму і порівняння його з іншими видами профілактичних заходів і відповідно виявлення основних складових та елементів системи запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму; історико-правовий - для розкриття генези профілактики заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та розроблення на цій основі нових форм і методів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму; системного аналізу - для проведення аналізу елементів та складових профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму у порівнянні з іншими видами профілактики та виокремлення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму як особливого виду профілактики; моделювання - для формування висновків до розділів, а також пропозицій до чинного законодавства і проекту Закону України «Про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму»; статистичний метод, який дав можливість узагальнити та підсилити аргументацію отриманих результатів.

Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення матеріалів діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції МВС України та, зокрема, ГУМВС України у Київській області, зведені дані анкетування 500 практичних працівників Державної автомобільної інспекції та працівників закладів освіти, які практично здійснювали заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Об'єктивність і достовірність дослідження забезпечено використанням автором власного досвіду роботи у підрозділах Державної автомобільної інспекції впродовж більш як 15 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень, у якому на основі положень теорії адміністративного права, узагальнення практичної діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції, ґрунтуючись на порівняльному аналізі зарубіжного досвіду запропоновано напрями вдосконалення вітчизняного законодавства щодо підвищення ефективності запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. У дослідженні сформовано низку нових положень і висновків, які в сукупності розв'язують конкретне наукове завдання та мають значення для розвитку теорії адміністративного права, зокрема:

вперше:

сформульоване авторське поняття сутності та змісту комплексних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та визначено його особливим видом профілактики, який відрізняється від інших видів і форм профілактики кількістю суб'єктів, які проводять заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, кількістю об'єктів, на які спрямовані згадані заходи, а також формами і методами проведення профілактичних заходів;

визначено складові частини та елементи профілактичних заходів, що здійснюються працівниками Державної автомобільної інспекції і які спрямовані на запобігання і протидію дитячому дорожньо-транспортному травматизму і включають суб'єкти профілактики, об'єкти, а також форми і методи проведення профілактичної діяльності;

визначено адміністративно-правовий механізм заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, який застосовується як працівниками Державної автомобільної інспекції, так і іншими державними та громадськими організаціями і установами та запропоновано шляхи його вдосконалення, що складається з норм права, актів їх реалізації та правових відносин, які виникають на основі норм права;

удосконалено:

періодизацію історичного розвитку і сучасного стану законодавства України, яке регламентує здійснення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

визначення системи суб'єктів, які проводять профілактичні заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму в Україні, мету і напрями їх діяльності;

особливості профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму у порівнянні з іншими видами профілактики, які здійснюються різними службами органів внутрішніх справ України;

пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює здійснення заходів з проведення профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

дістали подальшого розвитку:

форми і методи діяльності Державної автомобільної інспекції та інших державних органів у процесі запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

питання використання досвіду зарубіжних країн у діяльності Державної автомобільної інспекції, яка спрямована на запобігання і протидію дитячому дорожньо-транспортному травматизму;

дослідження проблематики форм і методів профілактичної діяльності, яка здійснюється у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в цілому.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дослідженні висновки положення та пропозиції мають загальнотеоретичне значення для науки адміністративного права та є важливими для практичної діяльності працівників Державної автомобільної інспекції та інших суб'єктів у процесі запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму і можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері - для розширення меж розуміння правової природи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та здійснення подальших наукових розробок у цій сфері;

законотворчому процесі - під час підготовки змін та доповнень до чинного законодавства у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, яка здійснюється працівниками Державної автомобільної інспекції та іншими державними і громадськими організаціями і установами (Акт впровадження Білоцерківської районної ради від 14 квітня 2013 року);

правозастосовчій діяльності - у практичній діяльності управління Державної автомобільної інспекції МВС України (Акт впровадження від 26 грудня 2013 року);

навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративно-деліктне право» (Акт впровадження Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП від 1 листопада 2013 року, Акт впровадження Білоцерківського національного аграрного університету від 28 квітня 2013 року).

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на міжкафедральному семінарі кафедр адміністративного права, фінансового права, управління безпекою та правоохоронної діяльності Міжрегіональної Академії управління персоналом. Основні положення, висновки і практичні рекомендації доповідались на науково-практичних конференціях та семінарах: Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності» (м. Донецьк, 10 грудня 2010 року), Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток систем і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади» (м. Київ, 10 жовтня 2010 року), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку правової системи України» (м. Київ, 15 березня 2013 року), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного і транспортного права» (м. Київ, 11-12 квітня 2013 року), XV Міжнародна науково-практична конференція «Інтеграційні процеси та пріоритетні орієнтири розвитку економіки України: економіка, фінанси, право» (м. Київ, 27 квітня 2012 року), ХІІ Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, системний аналіз» (м. Київ, 23 березня 2012 року), Науково-практична конференція, присвячена 80-річчю професора Андрійчука В.Г. «Концепції, стратегії та напрями розвитку української держави: економіка, фінанси, право» (м. Київ, 28 вересня 2012 року), Науково-практична конференція «Права людини: історія та сучасність» (м. Київ, 6 грудня 2012 року).

Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації викладені у 17 наукових працях, а саме: у шести одноосібних статтях розміщених у наукових фахових виданнях, одна з яких надрукована за кордоном, у чотирьох навчальних посібниках у співавторстві з іншими науковцями та семи виступах на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та задачами дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (187 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також відомості щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретичні засади запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму» присвячено висвітленню теоретичних аспектів визначення дитячого запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, визначенню поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму та історико-правовим аспектам розвитку профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

У підрозділі 1.1 «Поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму, його аналіз і детермінація в юридичній науці» розглядаються наукові погляди вчених та практиків, а також аналізуються законодавчі норми стосовно виникнення поняття дитячий дорожньо-транспортний травматизм. Визначено, що дитячий дорожньо-транспортний травматизм становить загрозу не тільки дітям в Україні, а й національній безпеці держави, оскільки впливає на майбутні покоління українців.

Насамперед у підрозділі розглянуто питання травм та травмування дітей. Доведено, що травми при дорожньо-транспортних пригодах є найбільш масовими та небезпечними для дітей і підлітків.

У дослідженні в історичному плані аналізуються різні підходи до дитячого дорожньо-транспортного травматизму, який визначається як сукупність несприятливих та негативних факторів, що виникають внаслідок необережних дій дітей, підлітків, їх батьків, водіїв та інших учасників дорожнього руху і яка призводить до травмування та загибелі дітей.

Встановлено, що питання дитячого дорожньо-транспортного травматизму не виокремлювалися в колишньому Радянському Союзі, адже кількість транспортних засобів була невеликою і проблема не була настільки гострою.

Проаналізовано також поняття профілактики в цілому і встановлено, що це поняття найбільш розроблене у кримінальному праві. В адміністративному праві питання профілактики розроблялося досить повільно, і сама адміністративна профілактика ще не до кінця висвітлена в юридичній науці.

Автором проаналізовані найбільш проблемні питання та небезпечні ситуації, які призводять до вчинення дорожньо-транспортних пригод за участю дітей і визначені загальні шляхи їх попередження.

У підрозділі 1.2 «Історико-правові і організаційні аспекти профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні та принципи її проведення» проаналізовано шлях розвитку питань профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Автором розглянуто і проаналізовано в історичному плані питання розвитку підрозділів, які здійснювали нагляд за безпекою дорожнього руху від відділів з регулювання дорожнього руху (ОРУД) до Державної автомобільної інспекції. Крім того, досліджено стан роботи зазначених підрозділів у питаннях запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Визначено, що питання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму знайшли своє відображення в юридичній літературі лише в кінці минулого століття. До зазначеного періоду питання запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму в основному включалися у загальну профілактику безпеки дорожнього руху.

У підрозділі розглядаються загальні принципи управління профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Оскільки принципи управління профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму в науковій літературі до цього не визначалися, то запропоновано до таких принципів віднести наступні: розроблення стратегії, плановість, законність, поступовість, систематичність, індивідуальний підхід, професійна правосвідомість, цілеспрямованість та контроль за результатами проведення профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

У підрозділі 1.3 «Теоретичні аспекти розвитку наукових досліджень у сфері профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та участі Державної автомобільної інспекції у згаданому процесі» проведено порівняння кримінологічної профілактики злочинності та профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Проаналізовано з метою порівняння профілактику злочинності серед неповнолітніх і профілактику торгівлі людьми. З аналогічною метою розглянуто окремі форми профілактики адміністративних правопорушень. Це стосується правопорушень проти громадського порядку та громадської безпеки, несанкціонованої торгівлі продовольчими товарами та інших видів профілактики.

Зроблено висновок, що профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму є одним з особливих видів профілактики, а форми і методи, які використовуються у проведенні різних видів профілактики, можуть частково використовуватися і в профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

У підрозділі розглянуто питання визначення організації профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму як одного з видів соціального управління та доведено, що в цілому профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму є специфічним видом управління. Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в загальному плані спрямована на формування правомірної поведінки всіх учасників дорожнього руху, які у свою чергу повинні попереджувати дорожньо-транспортні пригоди, на відміну від профілактики правопорушень, яка спрямована на виявлення і усунення або нейтралізацію причин і умов, які сприяють вчиненню протиправних дій.

Сформульовано поняття механізму правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, до органічних складових якого віднесено: норми права, які визначають питання проведення заходів запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, акти реалізації норм при проведенні профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, наприклад, перевірка водіїв, які управляють транспортними засобами, на стан алкогольного сп'яніння та правові відносини, які виникають під час проведення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

До функціональних складових механізму правового регулювання віднесено правосвідомість, тобто свідомість учасників дорожнього руху, які повинні дотримуватися правил дорожнього руху та не допускати дорожньо-транспортних пригод, законність, тобто як законність з боку суб'єктів профілактичних заходів, так і законність з боку об'єктів профілактики під час перебування на вулицях і дорогах, а також акти застосування та тлумачення норм права.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади сучасного стану профілактики Державної автомобільної інспекції у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Визначення профілактики Державтоінспекції у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму як особливого виду профілактики» проаналізовано сутність заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму у цьому підрозділі поділена на напрями, які передбачають проведення профілактичних заходів з певними групами населення. До таких груп віднесено всіх дітей від вихованців дитячих садків до учнів середніх шкіл і технікумів та професійно-технічних училищ, водіїв транспортних засобів, батьків та осіб, які їх замінюють, працівників автотранспортних підприємств і установ, вихователів дитячих садків та вчителів шкіл і технікумів.

У дослідженні виділено також форми і методи діяльності у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. За допомогою аналізу юридичної літератури, практичних результатів опитування працівників Державної автомобільної інспекції та громадян визначено найрізноманітніші методи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та можливість їх використання.

При цьому зазначено, що профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму відрізняється від інших видів профілактики за різними параметрами. Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму відрізняється від інших видів профілактики тим, що вона проводиться серед великої кількості різноманітних суб'єктів (учні шкіл, вихованці дитячих садків, учні професійно-технічних училищ і коледжів та ін.). Крім того, профілактика проводиться великою кількістю державних органів та недержавних організацій (працівники Державної автомобільної інспекції, вихователі дитячих садків, вчителі шкіл, коледжів та професійно-технічних училищ, керівники автотранспортних організацій та ін.). Питання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму не визначені чітко в нормативних актах, а ті нормативні акти, які існують у згаданій сфері, не визначають ні осіб, які відповідають за проведення профілактик, ні осіб, які проводять заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму немає чітких меж, хто і коли повинен проводити профілактику, і також немає дієвих методів контролю за проведенням таких заходів.

Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму немає чітко розроблених напрямів та не визначені особи, які повинні організовувати її проведення і контроль за її проведенням.

Питання запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму недостатньо досліджено в наукових джерелах і вимагає детального всебічного вивчення як юристами, так і педагогами, психологами, соціологами та вченими інших галузей наук.

Крім того, цей вид державної профілактики необхідно віднести до одного з підвидів забезпечення національної безпеки. Як ми доводили, питання про зменшення кількості загиблих і травмованих дітей є питанням, яке безпосередньо належить до сфери національної безпеки, і тому ми пропонуємо проект Закону України «Про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму», а також внесення змін та доповнень до ряду інших законодавчих актів.

У підрозділі 2.2 «Визначення практичних принципів, форм і методів запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму працівниками Державтоінспекції у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму», аналізуючи діяльність Державної автомобільної інспекції у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, у дослідженні визначено такі основні принципи: верховенства права, законності, гласності, цілеспрямованості, універсальності, професіоналізму, систематичності, системності, дієвості, повноти, ефективності, науковості, плановості, взаємодії та відповідальності.

Профілактичні заходи також поділено на економічні (фінансові), соціальні, культурні, психологічні, виховні та правові. Проведено детальний аналіз кожного з видів профілактики та визначено методи, які входять до цих видів. До економічних (фінансових) методів віднесено штрафні санкції, припинення експлуатації транспортних засобів, які не відповідають технічним вимогам, вилучення посвідчень водіїв, притягнення їх до адміністративної відповідальності, заборона експлуатації транспортних засобів, заборона проїзду певними маршрутами та зміна маршрутів проїзду певними вулицями і дорогами.

До методів профілактики з боку психологічного впливу віднесено: визначення місць, де часто вчиняються дорожньо-транспортні пригоди, розміщення макетів працівників міліції та макетів патрульних автомобілів, інформаційні щити про кількість ДТП та попередження про можливість ДТП на певних ділянках доріг, окремі фотографії дорожньо-транспортних пригод, виставлення додаткових дорожніх знаків, розміщення розбитих автомобілів на узбіччях доріг, розповсюдження листівок та буклетів, транслювання радіопередач, у яких висвітлюються питання вчинення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, а також телевізійні передачі, використання гучномовців тощо.

До психологічних методів впливу на дітей та підлітків віднесено такі: оформлення куточків безпеки, оформлення спеціальних площадок дорожнього руху, проведення бесід щодо дотримання правил дорожнього руху, демонстрація кінофільмів та відеофільмів, організація вистав для дітей, організація і проведення різноманітних заходів, присвячених безпеці дорожнього руху (конкурси юних інспекторів руху, огляди художньої самодіяльності та ін.).

У класифікації методів запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму виділено активні і пасивні. До пасивних методів віднесені такі: створення перешкод перед виходом на вулиці і дороги для учнів, огородження вулиць і доріг, забезпечення безпечного проїзду дітей і підлітків у транспортних засобах.

До правових методів запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму віднесено: контроль за рухом транспортних засобів, складання протоколів щодо порушень ПДР, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, заборона експлуатації транспортних засобів, перевірка стану водіїв перед виїздом, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами.

У підрозділі 2.3 «Сфери взаємодії державних і громадських організацій у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму» вивчено взаємодії працівників Державної автомобільної інспекції у питаннях проведення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Це питання є важливим, адже самі працівники Державтоінспекції не в змозі охопити профілактичними заходами всі суб'єкти, які є потенційними учасниками дорожньо-транспортних пригод.

Запропоновано поділити суб'єкти взаємодії працівників Державної автомобільної інспекції з іншими державними органами на три рівні. Першим є рівень взаємодії з Центральними органами виконавчої влади, другим - взаємодія з територіальними органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями. До третього рівня віднесено взаємодію працівників Державної автомобільної інспекції з безпосередніми виконавцями, які проводять заходи із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Особлива увага приділена взаємодії із засобами масової інформації, адже їх вплив на формування навичок дотримання правил дорожнього руху та в цілому на формування навичок безпечного поводження є досить великим. Підкреслено роль телебачення, яке здійснює найбільший вплив на суспільну думку, та мережі Інтернет.

Запропоновано шляхи підвищення ефективності взаємодії засобів масової інформації та працівників Державної автомобільної інспекції та інших державних органів, які працюють у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення профілактичної діяльності Державтоінспекції у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та його використання в діяльності Державної автомобільної інспекції» проведено аналіз діяльності поліції зарубіжних країн та державних органів у питаннях запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Констатується, що в більшості зарубіжних країн діяльність поліції та державних органів у питаннях запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму є більш впорядкованою, ніж в Україні. Насамперед зазначена діяльність визначена в законодавстві законами та підзаконними нормативними актами, а контроль за виконанням цих законодавчих актів покладено на поліцію. В організаційному плані діяльність із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму чітко спланована та здійснюється на виконання таких планів.

У зазначеній роботі використовуються різноманітні методи, але найефективнішими вважаються методи проведення занять з окремими групами школярів, відповідно до вікового поділу, батьками молодших школярів, водіями, особливо з водіями, які не мають достатнього досвіду в управлінні транспортними засобами, та методи наочної агітації. На відміну від України, такі заняття проводяться щоквартально, і після проведення занять у Німеччині у школярів приймаються іспити щодо знання правил дорожнього руху та правил поведінки на вулиці.

Важливим є також контроль за проведенням заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Такий контроль здійснюється поліцейськими підрозділами, а в Російській Федерації підрозділами Державної інспекції безпеки дорожнього руху. В разі непроведення занять зі школярами директори шкіл можуть бути покарані або навіть звільнені з роботи.

Велику роль відіграють також засоби масової інформації, всі газети, радіо та телебачення щоденно висвітлюють питання дитячого дорожньо-транспортного травматизму, форм та методів проведення профілактики у зазначеній сфері.

Особливу роль відіграє наочна агітація, яка використовується в різних формах. На відміну від України, наочна агітація використовується на пакуваннях більшості товарів, зошитах, щоденниках та інших предметах шкільного вжитку, на стінах будинків, автотранспорті та на інших предметах. При цьому виробники, які використовують наочну агітацію, отримують певні преференції та премії від поліції.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення правової бази профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму» розглядаються питання підвищення ефективності вітчизняного законодавства у питаннях запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму. З урахуванням сучасного стану нормативного забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму у дослідженні запропоновано проект закону України «Про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму».

Зазначений закон передусім спрямований на визначення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, і в проекті закону під профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму пропонується розуміти діяльність всіх державних та громадських організацій, підприємств та установ, яка спрямована на запобігання, попередження, усунення причин, які можуть привести до вчинення дорожньо-транспортних пригод та унеможливлення в цілому дорожньо-транспортних пригод, а також нейтралізацію причин, які можуть призвести до дорожньо-транспортних пригод з участю дітей.

У цілому пропонується, щоб система запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму має бути побудована за принципами, як вона побудована в Російській Федерації або Німеччині. Тобто головними організаторами проведення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму виступають поліцейські підрозділи, проте вони не тільки самостійно проводять заходи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, але й контролюють виконання таких заходів іншими державними структурами.

З метою вдосконалення роботи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в новому законі пропонується створення спеціальних комісій, які будуть координувати зазначену діяльність та спрямовувати дії всіх державних і недержавних структур на виконання намічених заходів.

У підрозділі 3.3 «Організаційні заходи щодо вдосконалення попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму» розглядаються питання конкретних кроків щодо вдосконалення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. До заходів, які повинні підвищити ефективність діяльності із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, пропонується віднести такі: створення Центрів (комісій) безпеки дорожнього руху та запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, визначення та створення особливих курсів для підвищення кваліфікації водіїв, створення особливих курсів для працівників державних установ, які мають справу з перевезенням дітей, створення спеціальних програм підвищення кваліфікації працівників Державної автомобільної інспекції, організація навчання дітей правил дорожнього руху, розроблення спеціальних програм для навчання дітей у дошкільних навчальних закладах та проведення регулярних занять у цих закладах, розроблення спеціальних програм для навчання вчителів та вихователів дошкільних навчальних закладів, організація і проведення наукових досліджень та аналітичної роботи у сфері попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму, розроблення спеціального алгоритму діяльності працівників засобів масової інформації у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, розроблення новітніх форм пропаганди безпеки дорожнього руху та збереження життя дітей і підлітків.

У підрозділі розглянуто питання форм і методів організації підготовки і перепідготовки працівників закладів освіти, які мають проводити заняття з школярами та підлітками, а також з водіями, які перевозять дітей. Основна увага проте повинна приділятися навчанню та підготовці працівників Державної автомобільної інспекції, які мають працювати з дітьми в різних навчальних закладах. З цією метою пропонуються програми такої підготовки, розроблення тренінгових занять, занять-діалогів, занять-диспутів та інших новітніх форм навчання.

ВИСНОВКИ

У науковому дослідженні визначено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формуванні обґрунтованих пропозицій, спрямованих на запобігання і протидію дитячому дорожньо-транспортному травматизму. Встановлено, що дитячий дорожньо-транспортний травматизм в Україні є загрозою не тільки для здоров'я та життя окремих дітей та підлітків, а становить загрозу національній безпеці України. В результаті дисертаційного дослідження здобувачем сформульовано ряд висновків та пропозицій, а також рекомендацій у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

У результаті проведеного дослідження з'ясовано сутність поняття та змісту комплексу заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, які повинні проводити державні органи та громадські організації, та визначено, що відсутність дієвих заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму можуть призвести до виникнення загрози національній безпеці України. Крім того у дослідженні вперше здійснено спробу визначити поняття адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, як особливого виду профілактики, яка спрямована безпосередньо на збереження життя і здоров'я дітей і підлітків.

Проаналізовано історичний розвиток та сучасний стан законодавства України, яке регламентує здійснення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, а також сутність дій працівників Державної автомобільної інспекції та інших державних і громадських організацій із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та сформульовано пропозиції:

щодо визначення в законодавстві зазначених дій окремим видом профілактики, який відрізняється від інших видів і форм профілактики і який проводиться спеціально визначеними державними органами та громадськими організаціями;

стосовно прийняття окремого нормативного акту: Закону України «Про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму».

На підставі аналізу визначено складові частини та елементи профілактичних заходів, які проводяться і можуть проводитися працівниками Державної автомобільної інспекції та інших державних організацій і служб у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, визначено основні напрями та шляхи профілактичних заходів, що здійснюються працівниками Державної автомобільної інспекції і які спрямовані на запобігання і протидію дитячому дорожньо-транспортному травматизму. З метою вдосконалення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму запропоновано збільшити кількість зазначених складових частин та елементів, особливо в питаннях наочної агітації, проведення профілактичних заходів серед водіїв та населення в цілому.

У процесі дослідження визначено принципи, форми і методи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та адміністративно-правовий механізм заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, що застосовується як працівниками Державної автомобільної інспекції, так і іншими державними та громадськими організаціями і установами. До складових частин зазначеного механізму віднесено принципи і норми права, правові приписи, які оформлені у нормативно-правових актах; правовідносини, що виникають під час проведення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму, суб'єктивні юридичні права та обов'язки, які конкретизовані для кожного суб'єкта права; акти безпосередньої реалізації прав та обов'язків суб'єктами права та акти застосування норм права при здійсненні заходів з запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Визначено коло суб'єктів, які повинні здійснювати заходи з запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму і запропоновано розробити спеціальні програми профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму для кожної категорії учасників дорожнього руху. При цьому виокремлено такі категорії: діти дошкільного віку, молодшого шкільного віку, середнього шкільного віку, старшого шкільного віку, батьки; працівники транспортних підприємств та установ, пенсіонери, водії різних категорій (молоді водії, досвідчені водії, водії, які вчинили дорожньо-транспортні пригоди або порушили правила дорожнього руху, мотоциклісти, водії мопедів та скутерів та ін.), представники страхових компаній та інші особи.

Розглянуто особливості профілактичних заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму у порівнянні з іншими видами профілактики і пропонується розробити стратегію діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, яку затвердити Постановою Кабінету Міністрів України. Вона повинна включати: основні напрями політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, матеріальне та фінансове забезпечення, використання ресурсів як Державтоінспекції, так і місцевого самоврядування, людський потенціал, культурні, соціальні та інші аспекти.

На основі вивчення досвіду зарубіжних країн для підвищення ефективності проведення профілактики порушень правил дорожнього руху в Україні необхідно урізноманітнювати способи наочної агітації. Наприклад, на стінах будинків, які знаходяться перед небезпечними перехрестями, можна зображати розбитий автомобіль або малюка, який постраждав внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Це підсвідомо впливає на водіїв, які проїжджають, і вони підвищують пильність та знижують швидкість руху. У законодавстві пропонується також встановити чітке коло суб'єктів, які відповідають за проведення заходів з запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму.

Виокремлено недоліки у проведенні профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму і пропонуються наступні зміни до чинного законодавства:

- внести доповнення стосовно невиконання вимог працівників Державної автомобільної інспекції щодо проведення профілактичних заходів, які призвели до вчинення дорожньо-транспортних пригод і в яких брали участь діти до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- внести доповнення щодо відповідальності перевізників, які перевозили дітей і не забезпечили відповідних умов для того, щоб не допустити дорожньо-транспортних пригод з участю дітей. Відповідальність повинна наставати і у випадках, коли не проведено профілактичний огляд транспортних засобів, що також призвело до вчинення дорожньо-транспортних пригод з участю дітей;

- розглянути питання на рівні обласних рад та прийняти відповідні рішення щодо виділення коштів для виготовлення спеціальних світловідбиваючих пристроїв для дітей, які розповсюджувати під час проведення занять у школах та дитячих садках. Вони мають нагадувати про проведення занять та відігравати роль світловідбиваючого пристрою, який може використовуватися в темну пору доби сприятиме зменшенню кількості наїздів на дітей у темну пору доби. Така діяльність має здійснюватися постійно;

- з метою підвищення відповідальності посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування за проведення заходів із запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму внести нову статтю 185-13 до глави 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття пропонується такого змісту: «Невиконання запланованих заходів щодо запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму посадовими особами державних органів, в тому числі і освітніх установ, яке потягло за собою дорожньо-транспортні пригоди з участю дітей та травмування дітей, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян».

9. На основі дослідження намічено ряд організаційних заходів, що мають здійснюватися працівниками Державної автомобільної інспекції з метою профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Такі заходи включають в себе наступні пропозиції:

- враховуючи те, що важливим чинником виховання є невідворотність покарання за порушення правил дорожнього руху, які допущені водіями і виявлені працівниками Державної автомобільної інспекції, запропоновано особам, які допустили порушення правил дорожнього руху обов'язково показувати у спеціальних автомобілях відеокадри з місць дорожньо-транспортних пригод, особливо тих, де потерпілими були діти, та доводити під розписку про те, що вони подивилися згадані відеофільми;

- у щорічному бюлетені, який випускається МВС України та Департаментом Державної автомобільної інспекції, пропонується розширити дані стосовно травмованих дітей, аналізувати дорожньо-транспортні пригоди за часом доби, за місцем пригоди, за порою року, місяцями та іншими об'єктивними даними з метою підвищення рівня профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Ввести обов'язкове використання таких бюлетенів під час проведення заходів із попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму для працівників Державтоінспекції та інших служб;

- запропоновано розробити спеціальний реєстр місць, де найчастіше вчиняються дорожньо-транспортні пригоди з участю дітей, застосувати різноманітні заходи попередження таких пригод, виставити попереджувальні знаки, розмістити наочну агітацію, використовувати для проведення профілактичних заходів можливості засобів масової інформації аж до використання нетрадиційних способів (голосове супроводження, спеціальне освітлення та т. ін.) з метою попередження про небезпечність появи дітей на дорогах та вчинення дорожньо-транспортних пригод у згаданих місцях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Дудник О.В. Дитячий дорожньо-транспортний травматизм в Україні: навч. посібник / В.О. Заросило, Д.О. Беззубов, О.В. Дудник та ін. - К., 2011. - 187 с. (Розділ 1, підрозділ 1.1).

Дудник О.В. Забезпечення особистої безпеки працівників міліції при несенні служби в екстремальних умовах: навч. посібник / В.О. Заросило, О.В. Дудник та ін. - К., 2011. - 123 с. (Розділ 2, підрозділи 2.2, 2.3).

Дудник О.В. Юридичний ризик та юридична безпека: монографія / В.О. Заросило, Д.О. Беззубов, О.В. Дудник та ін. - К., 2012. - 299 с. (Розділ 2.1).

Дудник О.В. Адміністративне право України: навч. посібник / О.В. Дудник, В.О. Заросило, А.М. Подоляка та ін. - К. : ТОВ «МП Леся», 2013. - 256 с. (Глава 11).

Дудник О.В. Питання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та профілактики в цілому в адміністративному праві / О.В. Дудник // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 4. - С. 151-153.

Дудник О.В. Форми та методи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, які використовуються працівниками Державтоінспекції / О.В. Дудник // Наука і правоохорона. - 2011. - № 4. - С. 117-121.

Дудник О.В. Спеціальні методи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та їх використання на практиці / О.В. Дудник // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 4 (61). - С. 56-61.

Дудник О.В. Поняття запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму та особливості його забезпечення / О.В. Дудник // Наука і правоохорона. - 2013. - № 2. - С. 55-59.

Дудник О.В. Співпраця працівників освітніх установ та працівників Державної автомобільної інспекції у сфері запобігання і протидії дитячому дорожньо-транспортному травматизму - зарубіжний досвід та реалії України / О.В. Дудник // Європейські перспективи. - 2013. - № 10. - С. 41-48.

Дудник О.В. Проблемы совершенствования форм и методов профилактики детского дорожно-транспортного травматизма, применяемых работниками Государственной автомобильной инспекции / О.В. Дудник // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. - 2013. - № 1 (25). - С. 198-201.

Дудник О.В. Окремі аспекти профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні / О.В. Дудник // Розвиток систем і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 10 жовтня 2010 р.). - К., 2010. - С. 39-41.

Дудник О.В. Напрями аналізу стану дитячого дорожньо-транспортного травматизму та напрями вдосконалення профілактичної діяльності Державтоінспекції у зазначеній сфері / О.В. Дудник // Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 10 грудня 2010 р.). - Донецьк, 2010. - С. 131-135.

...